Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «хвалити»
Шукати «хвалити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Благодаре́ние – (по)дя́кування, (по)дя́ка.
Благодаре́ние богу – дя́кувати, дя́ка бо́гові, хвали́ти бо́га.
Бог – біг (р. бо́га), бог, (ласкат.) бо́женько; (детск.) – бо́зя, бо́зінька; прит. прил. – богі́вський, бо́гів. [Богі́вська мо́ва = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь].
Быть -гом – богува́ти.
Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – бо́же поможи́, бо́же помага́й, помага́й-біг, помага́й-бі, мага́й-біг, мага́й-бі.
Бог весть (знает) – бо́зна, бог відь.
Бог весть (знает) – бо́зна що.
Бог даст (отказ) – да́сть біг, біг-ма́.
Дай бог – дай бо́же.
Дай б. чтоб – бода́й. [Бода́й тобі́ добра́ не було́!].
Дай бог здоровья кому – поздоро́в бо́же (кого́), дай бо́же здоро́в’я (кому́).
Дай бог ему успеть, успеха – щасти́ йому́ бо́же.
Бо́же мой – бо́же мій, бо́же сві́те, бо́же сві́дче.
О бо́же мой – о бо́же мій, ой ле́ле мій, ой ле́лечко мій.
Бог вам судья – бі[о]г вас розсу́дить.
Призывать бо́га в свидетели – бо́гом сві́дчитися.
Ей-бо́гу – їй-бо́, їй бо́гу, єй-бо́гу, єй-же бо́гу, бігме́, далебі́, далебі́г, прися́й бо́гу (из «присяга́ю бо́гу»).
Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хова́й бо́же, бо-храни́, хай бог (госпо́дь) ми́лує.
Помилуй бог – пожа́лься бо́же.
Если бо́гу угодно – коли́ во́ля бо́жа.
Как бо́гу угодно – ді́йся бо́жа во́ля.
Ради бо́га
1) бо́га ра́ди;
2) на бо́га, про́бі [Кричи́ть про́бі].

Благодарение, благодаря бо́гу – дя́ка бо́гові, дя́кувати бо́гові.
Слава бо́гухвали́ти бо́га.
Чем бог послал – що бог дав.
Бог знает, когда это и было – коли́ вже те́ в бо́га і ді́ялося.
Восхваля́ть, восхвали́ть – вихваля́ти (вихва́лювати, хвали́ти), ви́хвалити, похваля́ти, похвали́ти, уславля́ти (сла́вити), усла́вити, велича́ти, звелича́ти, зохваля́ти, зохвали́ти́ [Бо́га вихва́ляти (Шевч.). Бо́га зохваля́ти (Вірша XVIII в.)], хвалу́ склада́ти, скла́сти, хвалу́ віддава́ти, відда́ти кому́. [За все добро́ його́ – хвалу́ йому́ складі́мо (Самійл.)].
Чрезмерно -лять (-лить) – перехва́лювати (перехвали́ти) кого́.
Колоти́ться
1) (
биться о что) би́тися, колоти́тися об що, в що, (трястись) ті́патися, трі́патися, ки́датися, трясти́ся, (ударяться) би́тися, сту́катися.
-ться головой в стену – би́ти(ся) голово́ю в сті́нку, до сті́нки.
Зубы -тятся – зу́би цокотя́ть.
-ться лбом (низко кланяться) – покло́ни би́ти кому́.
Сердце -тится – се́рце стуко́че, ска́че, калата́є.
Сливки не -тятся – вершки́ не збива́ються;
2) (
стараться) товкти́ся, би́тися, побива́тися, по́ратися, упада́ти коло чо́го, над чим, з чим. [На́стя но́чі не поспи́ть, усю́ди стара́ється, б’є́ться, достає́ (Стор.). Мо́вчки собі́ побива́лось, мо́вчки у бо́га до́лі проси́ло (Г. Барв.)].
-шься, бьёшся, а с сумой не разминёшься – за зли́днями добра́ не доро́бишся (Комар).
Около хозяйства -чу́сь и сыт, слава богу (Салтыков) – коло хазя́йства по́раюся та й ма́ю, хвали́ти бо́га, хліб і до хлі́ба.
Сколько ни -ти́лись, ничего не вышло – скі́льки не по́рались (не вовту́зились), нічо́го не помогло́ся;
3) (
сокрушаться) побива́тися, убива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим. [Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.)];
4) (
перебиваться, сильно нуждаться) бідува́ти, біди́ти, бідкува́тися, злиднюва́ти, лихува́ти, біду́ тягти́, біду́ бідува́ти, біду́ прийма́ти, зли́дні прийма́ти (годува́ти, ма́ти).
-ться деньгами – нужда́тися грі́шми, бідува́ти на гро́ші.
-чу́сь всю жизнь – усе́ життя́ б’ю́ся, біду́ю;
5) (
драться) би́тися з ким;
6) (
стучаться у дверей) би́тися, сту́катися, добува́тися до чо́го, у що;
7) (
слоняться) товкти́ся, волочи́тися. [Товче́ться як Марко́ по пе́клу (Приказка)].
Кори́ть
1) (
бранить кого) кори́ти, карта́ти (слова́ми, сло́вом) кого́. [Прислу́хайся, що старі́ про ме́не каза́тимуть: чи бу́дуть хвали́ти, чи кори́ти (Квітка). Чому́ карта́єш ти люде́й, пусте́льниче святи́й? (Крим.)];
2) (
кого за что, чем, в чём) докоря́ти, доріка́ти кому́ чим и за що, вика́зувати кому́, кори́ти, карта́ти, бе́штати кого́ за що. [Докоря́ти сві́тові за гріх (Єванг.). Дово́лі ви мені́ брехне́ю доріка́ли (Самійл.)].
Намеча́ть, наме́тить
1) (
меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)].
Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м;
2) (
перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)].
Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́.
-тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)].
-ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)].
-ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)];
3) (
наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)];
4) (
нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го.
Наме́ченный
1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений
и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)];
2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний.

Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́.
-ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння;
3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений.

-ться
1) (
стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння.
-ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́.
-ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів;
2) (
возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)];
3) (
вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.
Наславля́ть, насла́вить
1) вихваля́ти, хвали́ти, нахвали́ти, прославля́ти, просла́вити кого́, що; (
ославлять) ославля́ти, осла́вити, несла́вити, знесла́вити кого́, погові́р (сла́ву) пуска́ти, пусти́ти про ко́го;
2) (
зарабатывать славленьем) виславля́ти, ви́славити що, (колядой) ви́колядувати, (под новый год) за[ви́]щедрува́ти що.
Насла́вленный
1) нахва́лений, просла́влений; осла́влений, знесла́влений;
2) ви́славлений, ви́колядуваний, защедро́ваний, ви́щедруваний.
Одобря́ть и одо́бривать, одо́брить
1) (
хвалить) ухва́лювати и ухваля́ти, хвали́ти, ухвали́ти, похваля́ти, похвали́ти. [Ви, до́чко, му́сите хвали́ти за́мір мій (Самійл.)];
2) (
разрешать, дозволять) ухва́лювати и ухваля́ти, ухвали́ти.
Одо́бренный – похва́лений, ухва́лений. [Ухва́лено мій проє́кт].
Похвала́ – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба. [Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Укр.). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Ка́жете, щоб не хвали́ти вас, то й не бу́ду. Ба́чу, ви похвальби́ не лю́бите (Звин.)].
Достойный -лы́ – ва́ртий хвали́, доброхва́льний. [То ді́ло доброхва́льне: і бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (Новомоск.)].
Заслужить -лу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти.
Справедливая -ла́ – слу́шна хвала́.
Похва́ливать – прихва́лювати, хвали́ти, похваля́ти, вихва́лювати и -ля́ти кого́, що (и́ноді, ча́сом).
Пьёт винцо да -вает – п’є винце́ та прихва́лює (вихва́лює).
Пья́ный
1) п’я́ний, напи́лий, напи́тий, (
вульг.) нали́ганий. [Бу́де твоя́ голі́вонька що-дня п’я́на (Пісня). В похо́дах напи́лого козака́ ка́рано сме́ртю (Куліш). Ти твере́зий, я напи́та (Грінч. III). Люби́в Бо́га хвали́ти, та люби́в і в го́рло ли́ти. Так і вмер нали́ганий (Свидн.)].
Несколько, немного -ный – п’янува́тий, п’яне́нький, підпи́лий, підохо́чений, на підпи́тку.
Сильно -ный – п’яне́нний, п’яне́зний; срв. Пьянё́хонький. [Молоди́й Петро́ п’яне́нний лежить (Грінч. III)].
-ным-пьяно́ – п’я́ний-п’яне́зний. [Верну́вся аж сві́том – п’я́ний-п’яне́зний (Мирн.)].
Мертвецки пьян, пьян, как стелька – п’я́ний, як ніч, як земля, як чіп, як квач, як хлюща, напи́всь, як бе́лька, п’я́ний – аж валя́ється, хоч візьми́ та й ви́крути, що й сте́жки не ба́чить.
Он вечно пьян – він не вихо́дить з горі́лки, не висиха́є з горі́лки, нема́ йому́ про́сипу, він ки́сне в шинку́.
Под -ную руку – під п’я́ну руч.
В -ном виде – під ча́ркою, з п’яних оче́й, по п’я́ному, по́п’яну.
Быть -ну – під ча́ркою бу́ти, п’я́ним бу́ти.
Напиться -ным – упи́тися, оп’яни́тися, підхмели́тися, зали́ти, нали́ти очі (слі́пи), зачме́лити го́лову, набра́ти по́вну го́лову, насмокта́тися, нарі́затися, наджу́литися, наджу́ґлитися, заби́ти па́лю;
2) (
пьянящий) п’янки́й, п’янкува́тий.
-ный мёд – гра́ний мед. -ная трава́, см. Пьяни́чник.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гратинировать – (кулин.) присмажувати, (зарумянивать) загнічувати, пригнічувати.
[До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай (Сл. Гр.). — От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковороді на салі! — сказав Радюк. — Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печі тільки хіба половину, а з печі подали на стіл самі вишкварки, та й то не всі. Полетіла б наша ковбаса аж під небеса, а не в наші роти, — говорила панія Висока (І.Нечуй-Левицький). Тре́ба загні́чувати пироги́ і пече́ню – су́ньте жар за за́слінку (М.Грінченкова). Мері Джейн сиділа на хазяйському місці, побіч Сьюзен, і бідкалася, що печиво було невдале, несмачні були маринади, а смажені курчата вийшли такі тверді, що їх і не вгризеш, та ще говорила багато пустих слів, до яких завжди вдаються господині, щоб витягти з присутніх компліменти; а гості ж наперед знали, що вечеря буде розкішна, тож і почали все хвалити, кажучи: «І як ото вам пощастило так чудово загнітити печиво?», або: «Скажіть, коли ласка, де ви добули такі надзвичайні пікулі?» — і отак цілий вечір товкли воду в ступі, як то воно ведеться за вечерею, — ви ж і самі гаразд те знаєте. (І.Стешенко, перекл. М.Твена)].
Обговорення статті
Малороссийство – малоросійство.
[Малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція (Леся Українка). У нас малоросійство було завжди хворобою не лише півінтелігентською, але — й передовсім — інтелігентською, отже, поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації (Є.Маланюк). Курячи тиміям одному, можна викурити другого. В цьому сутність малоросійства: хвалити пана і принижувати себе (В.Яременко)].
Обговорення статті
Похвала – хвала́, похвала́, хвальба́, похвальба́, при́хвальба:
выше всяческих (всяких) похвал – понад усяку хвалу, вартий найвищих похвал;
достойный похвалы – ва́ртий хвали́, доброхва́льний;
заслужить похвалу – хвали́ (похвали́) зароби́ти, заслужи́ти;
излишняя похвала – перехвалювання;
пустая похвала – поро́жня хвала́;
справедливая похвала – слу́шна хвала́.
[Хоч що б про тебе думали, роби те, що вважаєш справедливим. Будь одинаково байдужий і до осуду, і до похвали (Пітагор). Осуд з боку поганих людей — та ж похвала (Сенека). Похвала тільки тоді добра, коли добрий той, що хвалить (М.Сервантес).  — Добрий пан… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби (П.Мирний). Чув він хвалу́ собі́ скрізь (Л. Українка). Хвальба́ соро́чки не дасть (Номис). Дога́на му́дрого бі́льше сто́їть, як похвала́ дурно́го (Номис). То ді́ло доброхва́льне: і Бо́гові уго́дне, і лю́дям кори́сне (АС). — Не хочу сам себе хвалити, бо власна хвальба, як то кажуть, не платить, та нехай про мене повідає вам мій зброєносець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Похвалу дають у борг, а лестощі дарують (С.Джонсон)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОСХВАЛЯ́ТЬ, восхвалять до небе́с ще хвали́ти по́під небеса́;
восхваля́ющий що вихваля́є тощо, ра́ди́й /гото́вий/ вихваля́ти, хвалі́й, хвали́тель, велича́льник, прикм. вихва́лювальний, звели́чувальний, усла́влювальний, образ. на просла́ву [о́да, восхваляющая царя́ о́да на просла́ву царя́]; пор. возвеличивающий;
восхваля́емый хва́лений, вихва́люваний, звели́чуваний, усла́влюваний, хвале́ник.
ЗАХВА́ЛИВАТЬ укр. перехва́лювати, звели́чувати, хвали́ти хва́льма;
захваливающий що /мн. хто/ захва́лює тощо, зви́клий захва́лювати, хвалі́й, хвали́тель, велича́льник, звели́чальник, прикм. захва́лювальний, звели́чувальний, перехва́лювальний, велича́льний, панегіри́чний;
захваливаемый захва́люваний, звели́чуваний, перехва́люваний.
РАСХВА́ЛИВАТЬ коротк. хвали́ти;
расхваливающий що /мн. хто/ вихваля́є тощо, схи́льний хвалити, хвалько́, вихваля́ч, складн. -хва́л [дармохва́л], прикм. вихва́лювальний, розхва́лювальний, образ. ще́дрий на хвальбу́;
расхваливающийся/расхваливаемый хва́лений, вихва́люваний /розхвалюваний/.
ХВАЛИ́ТЬ ще вихваля́ти, розсипа́тися у похва́ла́х /хвальбі́/, засипа́ти похва́ла́ми;
хвалящий що /мн. хто/ вихваля́є тощо, зви́клий /схи́льний/ хвали́ти, ра́ди́й похвали́ти, хвалі́й, хвали́тель, прикм. похвалі́бний, хвале́бний, велича́льний;
хвалящий царя́ ца́рський хвали́тель;
хвали́мый хва́лений, розхва́люваний, вихва́люваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Хвалить, похвалитьхвалити, похвалити, -лю, -лиш; -ться – хвалитися, похвалитися.
Хвастать(ся)хвалити(ся), -лю(ся), -лиш(ся), вихваляти(ся), -ляю(ся), -ляєш(ся), чванити(ся), -ню(ся), -ниш(ся).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бог
• Без Бога ни до порога
– без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья
– бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть
– бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было
– коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь
– боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест
– коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет
– бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох
– бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит
– видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись
– на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой
– боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог
– отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги
– [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог
– дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому
– дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому
– щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу!
– їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно
– коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит
– як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно
– дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай
– бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки
– не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог
– не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга
– ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой
– нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели
– богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога
– бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу
– слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает
– чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал
– що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Вспрыскивать
• Вспрыскивать, вспрыснуть обновку, сделку
(перен. шутл.) – покропити (запити) обнову, оборудку; запивати, запити могорич. [Ну, хвалити Бога, збув її (шкапину) та й ідемо з кумом запивати могорич. Стельмах.]
Головка
• Гладить, погладить по головке
(перен.) – гладити, погладити (іноді жалувати, пожалувати) по голівці кого; пестити, пестувати, попестувати (мазати, панькати) кого; хвалити, похвалити кого; потурати кому.
• По головке его гладить не будут
(перен.) – по голівці його не погладять (іноді не пожалують); панькатися з ним не будуть; мазати (пестити) його не будуть. [Судити, мабуть, будуть. По голівці за таке ніхто не погладить. Руденко.]
Место
• Белые места
– білі місця; прогалини.
• Бойкое место
– людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.]
• Болотистое место (топило, топь)
– багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.]
• Больное место
– болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка.
• Быть без места
– бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.]
• Быть в уютном, удобном месте
– бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.]
• Быть на первом, на главном месте
– бути на першому, на чільному місці; перед вести.
• В другое, в иное место
– в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде).
• В неведомые (безвестные) места
– на безвість.
• В неведомых (безвестных, неизвестных) местах
– на безвісті.
• Вновь населённое место
– ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця.
• Во всех местах
– скрізь; по всіх усюдах.
• Возвышенное место
– високе місце; узвишшя; підвищення.
• В отдалённых местах
– по далеких місцях; по далеких світах.
• Выжженное место
– згар; паленина.
• Глаза на мокром месте у кого
(разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого.
• Глухое место
– глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.]
• До этого места
– досі; до цього місця.
• Живого места не оставить
– геть побити (зранити, порубати, постріляти…).
• Злачное место
(перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики.
• Знать своё место
– знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега.
• Из какого-нибудь другого места
– з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде).
• Иметь место
(книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися).
• Имеют место ещё отдельные недостатки
– є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби.
• К месту, у места
– до речі (доречно); до діла; до ладу.
• Места не столь отдалённые
– місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають).
• Места общего пользования
– місця спільного користування.
• Место базара (базарная площадь)
– базарище (торговище).
• Место битвы
– бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові.
• Место, где было озеро
– озерище (озерявина).
• Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место)
– ярмарковище (ярмарочище).
• Место, где стоял замок
– замчище.
• Место для сидения, лежания
– місце сидіти, місце лежати.
• Место заключения
– місце ув’язнення; в’язниця; тюрма.
• Место за плотиной
– загребелля.
• Место за столом
– застілля.
• Место на реке, где стирают бельё
– місце (плесо), де перуть білизну; прало.
• Место, освещаемое, обогреваемое солнцем
– осоння (осонь, пригрів).
• Место, очищенное от зарослей
– теребівля.
• Место под печью
– Підпіччя.
• Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном)
– підтиння, затиння.
• Место под скамьёй в хате
– підлавиччя.
• Место, покрытое развалинами
– руйновище.
• Место склада, складочное место
– складовище.
• Место торга (скотом)
– торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.]
• На вашем месте
– вами бувши; (часом) на вашому місці.
• На видном, на открытом, на освещенном месте
– на видноті.
• Назначить на место кого
– призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого.
• На месте преступления
– на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку].
• Населённое место
– оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада.
• Насиженное место
– насиджене (тепле) місце.
• Неведомые, неизвестные, безвестные места
– безвість (також у мн.) безвісті.
• Невеста без места, жених без ума
– молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр.
• Не к месту, не у места
– не до речі, не до діла.
• Не место красит человека, а человек место
– не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр.
• Не находить себе места
– не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе).
• Нет места; не должно быть места кому, чему
(книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого.
• Ни в одном месте
– у жодному (ані в одному) місці; ніде.
• Ни с места!
– ані руш!; ані з місця!
• Общее место
– загальник.
• Он и места не пригреет
– він і місця не нагріє.
• Оставаться, остаться на месте, не подвинуться
– лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти.
• Отхожее место
– відходок.
• По всяким местам
– по всіх усюдах; скрізь; усюди.
• По местам!
– на місце!; на місця!
• По месту назначения
– на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням.
• По месту службы
– (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі.
• Пора костям на место
– кістки давно просяться на спочинок.
• Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место
(перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого.
• Поставить себя на чьё-либо место
– поставити себе на чиєму місці.
• Поступить на место
– стати на посаду; дістати посаду.
• Почётное место
– почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг).
• Присутственные места
(устар.) – урядові (державні) установи.
• Рабочее место
– робоче (робітне) місце.
• Сердце (душа) не на месте у кого
– серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого.
• Слабое место
– дошкульне (слабке) місце; слабина.
• С места брать, взять
– з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита.
• С места в карьер
– з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом.
• Только место тепло (бежал)
– [Утік] і місце холодне.
• Узкое место
– вузьке місце; вузина.
• Уступать, уступить место кому
– поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому.
• Худые вести не лежат на месте
– лихі вісті не лежать на місці. Пр.
• Честь и место!
(устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.]
• Чистое место на заросшем озере или болоте
– чистовід; вікнина (вікновина).
• Чтоб мне не сойти с места!
(фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Хвали́ти, -лю́хвалить, восхвалять;
хвали́тися –
1)
говорить, передавать, сообщать, рассказывать;
2)
хвастаться, бахвалиться.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Всякий правду хвалит, да не всякий знает.
1. Всяк правду хвалить, та не всяк знає.
2. Легше правду хвалити, як по правді робити.
3. Щирая правда всюди куток найде.
4. Хто любить світ, той любить правду.
5. Не ми, так люди знають.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хвали́ти, -лю́, хва́лиш, -лить, -лимо, -лите, -лять; хва́лячи

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бу́рок, -рку, м. Мостовая, вымощенная улица или дорога. Гн. II. 196. На бурку́ жи́ти. Жить на авось. Ном. № 10320. Сиді́ти на бурку́. Быть безъ мѣста. Подольск. г. Хвалити Бога, коли трапиться добре місце, а як же сидітиме на бурку. Левиц. І. 208. Був старий священник у Покрови. Висвятившись десь, не пристав на унію; от же не правив, на бурку сидів у Покрови, аж поки знов не настало благочестіє. КС. 1884. VIII. 724.
Го́д, -ду, м.
1) Годъ,
Год — великий чоловік. Посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461. Два годи любились вони дуже. Рудч. Ск. І. 78. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. Харьк. У год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. І. 72. Під год, як до го́ду. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. Год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. Г. Барв. 17. В ряди́-годи́. Рѣдко, иногда. Ном. № 7734.
2) мн.
года́. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. Года́ ви́йшли кому́. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201.
3)
У году́ бу́ти. Служить по найму на годъ. Борз. у. По года́х ходи́ти. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. Ум. Годо́к, годо́чок. Їй дванадцять годочків. МВ. І. 130.
До́вгий, -а, -е.
1) Длинный.
У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25.
2) Долгій, продолжительный.
Не за довгий час це зробилося. НВолын. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.
Зоброкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.обрі́к. Исполнить данный обѣтъ, наложенную на себя эпитимію. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати. К. ЦН. 220.
Кори́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Покорять.
Річ твоя тиха, а корила всю Україну. О. 1861. III. 16.
2) Упрекать, укорять. Зміев.
у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити. Кв. І. 49.
Нали́ганий, -а, -е.
1) Съ надѣтымъ на рога
нали́гачем (о рог. скотѣ).
2) Пьяный.
Любив Бога хвалити, та любив і в горло лити. Так і вмер налиганий. Св. Л. 26.
3) Объѣвшійся.
Обро́чник, -ка, м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з’оброкувати. К. ЦН. 220.
Хвали́ти, -лю́, -лиш, гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Мет. 125. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. Рудч. Ск. II. 9. Хвали́ти Бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Рудч. Ск. II. 142. Ти ж у мене, хвалить Бога, молода й хороша, як ягода. МВ. II. 64. Хвалить Бога милосердного, ні одного козака з війська не втеряли. АД. І. 189.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Андро́нъ = коря́к, коре́ць, черпа́к. — Андро́ны подпуска́ть = хвали́ти ся, вихваля́ти ся, чва́нити ся, бреха́ти. — Андро́ны ѣ́дуть = ка́жуть, коли хто чва́нить ся, пиша́єть ся.
Бахва́лить, ся = хвали́ти ся, вихваля́ти ся, хва́стати, ся.
Богъ = Бог, Біг, здр. — Бо́женько, дїтське — Бо́зя. — Як будеш в дорозї, памятай о Бозї. н. пр. — Без Бога нї до порога. н. пр. — Боже! Боже! „А чого, небоже?“ Їсти, Боже! „Роби, небоже“. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга́. н. пр. — Богъ въ по́мощь, Богъ на по́мощь, Помога́й Богъ = поможи́ Бо́же, Бо́же поможи, помага́й Біг, мага́й-Біг! — Ішов козак дорогою: помагай Біг, женче! н. п. — Боже поможи! а сам не лежи. н. пр. Богъ да́стъ = да́сть Біг, Біг-ма́! — Богъ тебѣ́ судья́ = суди́ тебе́ Бог. — Бо́гъ вѣсть = Бо’зна. — Бо’зна що вигадує. — Бо́га призыва́ть во свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчити ся. — Богом сьвідчить ся, а чортові душу запродав. н. пр. — Богъ меня́ побе́й = Побий мене́ Боже, Біг-ме́. — Біг-ме! що я не брав. С. Ш. — Бо́же храни́, сохрани́ Боже, оборони́ Боже, упаси́ Бо́же = кри́й Бо́же, боро́нь Бо́же, хова́й Бо́же. — Крий Боже, як страшно! — Благодаре́ніе Бо́гу = дя́ка Бо́гові, хвали́ти Бога. — Хвалити Бога, усе гаразд. — Да́й Богъ = бо́’да́й, дай Бо́же. — Бода́й тая річка куширем заросла н. п. — Дай, Боже, щастя, долю, хлїба в волю. н. пр. — Дай Богъ здоро́вья = Поздоро́в, Боже. — Поздоров, Боже, батька, то все гаразд буде. н. пр. — Поздоров, Боже, мого старого і мене коло його. н. п. — Ей Бо́гу = їй Бо́гу, їжете Бо́гу, да́лебі, прися́й Бо́гу. — Далебі, що так. — Не здатний, далебі, брехать. Кот. — Какъ васъ Богъ ми́луетъ? = Як ся ма́єте?, Як вас Бог ми́лує? — На Бо́га упова́й, а самъ не плоша́й — На Бога поклада́й ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Роби, небоже, то й Бог поможе. н. пр. — Надїя в Бозї як хлїб у сто́зї. н. пр. — Ра́ди Бо́га = Бо́га ра́ди, про́бі. – Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Сча́стливъ тво́й Богъ = ща́стя твоє́. — Ну, щастя твоє, що втік. — Сла́ва Бо́гу = сла́ва Бо́гу, хвали́ти Бо́га. — Хвалити Бога, всього є доволї. — Хвалити Бога, що так обійшлось. С. Ш. — Чѣмъ Богъ посла́лъ = що Бог дав.
Возноси́ть, ся = 1. знїма́ти, ся, піднїма́ти, ся, зно́сити, ся, в го́ру підно́сити, ся. (С. Жел.). 2. сла́вити, хвали́ти, вихваля́ти, ся. 3. гордїти, пиша́ти ся, гордува́ти, чва́нити ся, ви́соко лїта́ти, (іронично) — кирпу гну́ти, бундю́чити ся, пиндю́чити ся.
Похвала́ = хвала́, похвала́, хвальба́ (С. Л.), похвальба́. — Хвальба сорочки не дасть. н. пр. — Кажете, щоб не хвалити вас, то й не буду. Бачу, ви похвальби не любите. Кр.
Похваля́ть, ся, похвали́ть, ся = хвали́ти (С. Ш.), вихваля́ти, похвали́ти, ся; похваля́ти ся, нахваля́ти ся, похвали́ти ся. — Хвали мя, губонько, бо тя роздеру. н. пр. — Вже так його хвалять, та вихваляють. — Похвалили, що добре зробив. — Хвалила ся попадя село підпалити. н. п. — Лає, лає, ще й хвалить ся бити. н. п.
Прихва́стывать, прихва́стать, прихвастну́ть = хва́стати ся, хвали́ти ся, вихваля́ти ся, похва́стати, ся.
Сла́вить, ся = 1. сла́вити (С. З.), велича́ти, хвали́ти, вихваля́ти, ся. 2. розславля́ти, розпуска́ти сла́ву, чу́тку.
Хвали́ть, похвали́ть, ся = 1. хвали́ти, велича́ти, сла́вити, до́брити (Лев.), похвали́ти, ся. — Хвалїм, мамко, нас: ви мене, а я вас. н. пр. — Хвали мя, губонько, бо тя роздеру. н. пр. 2. хвали́ти ся, нахваля́ти ся і д. Угрожа́ть. — Хвалила ся попадя село підпалити. н. п.
Хва́стать, похва́стать, ся, хвастну́ть = хвали́ти ся, вихваля́ти ся (С. Л.), хва́стати (С. Ш.), велича́ти ся (С. Л.), хизува́ти, ся, чва́нити ся. — Троянцї дуже розбрехались і чванили ся без пуття. Кот.