Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Шукати «хизува*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бахва́литься – хвали́тися, вихваля́тися, хизува́тися.
Го́голь –
1) (щеголь) джиґу́н, же́вжик, дже́нджик, дже́ґер, фе́ртик, чепуру́н.
• Ходить го́голем – козири́тися, пі́внем козири́тися, кукурі́читися, хизува́тися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться];
2) (зоол.) го́голь.
Жанти́льничанье – солодоща́ва, солоде́нька вві́чливість (р. -вости), мані́рне кокетува́ння, мані́ження; хизува́ння, цереге́лі, жанти́льна поведі́нка. См. Жема́нство.
Жанти́льничать – розво́дити жанти́льність, солодоща́ву (солоде́ньку) вві́чливість, жантилюва́тися, мані́рно кокетува́ти, мані́житися; хизува́тися; опина́тися (ломаться). См. Жема́ниться.
Жема́ниться, -а́нничать – мані́ритися, мані́житися, лама́тися, (горделиво) пиша́тися, хизува́тися. [Дівча́та мані́рилися. Дівча́ча нату́ра – пиша́тися].
Запы́ливать, -ся и Запыля́ть, -ся, запыли́ть, -ся –
1) (пылью, снегом) запоро́шувати, -ся, запороши́ти, -ся, заку́рювати, -ся, закури́ти, -ся, уку́рювати, -ся, укури́ти, -ся, (только о пыли) запи́лювати, -ся, запили́ти, -ся и за[на]пиля́ти, -ся, (о мног.) позапоро́шувати, -ся, позаку́рювати, -ся, позапи́лювати, -ся, попили́ти, -ся.
• -ться (кроме указанных) – пи́лом (по́рохом) припада́ти, припа́сти, укрива́тися, укри́тися пи́лом, по́рохом, (сов.) закурі́ти, укурі́ти, напоро́ши́тися. [Тихе́сенький ві́тре, продима́й стежки́ й дорі́жки, щоб на́ша ма́ти не запороши́ла дорого́ї су́кні (Мирн.). Оде́жу позаку́рювали в доро́зі (Сл. Гр.). А вже хусти́ночка та й запили́лась (Чуб. V). Чи це ви, сва́хо, запили́лись? (Н.-Лев.). Як не вкри́ти хліб, то вку́риться (Харк. п.). Соро́чка пи́лом припа́ла (Грінч.). Вкурі́в хліб ду́же, а в мішку́ був (Канів. п.). Не став кисі́ль на вікно́: ві́тер, – напоро́шиться (Звин.)];
2) -ли́ть (задымить папироской, трубкой) запа́кати, задими́ти, закури́ти;
3) -ливать, -лить (пускать пыль в глаза, дурачить) – пуска́ти, пусти́ти тумана́(у́) кому́, тумани́ти, обтумани́ти кого́, (хвастать) чва́нитися, почва́нитися, хизува́тися, похизува́тися, хвали́тися, похвали́тися чим;
4) бот. (о растениях) – запилко́вувати, -ся, запилкува́ти, -ся.
• Запылё́нный и Запы́ленный – запоро́шений, заку́рений, запи́ле[я]ний, припа́лий пи́лом, по́рохом, вкри́тий пи́лом, по́рохом, вкурі́лий, (о растен.) запилко́ваний.
Карти́ниться –
1) (хвастливо рисоваться) хизува́тися, (отличаться) попи́суватися;
2) (о картинных позах) виставля́тися, пиша́тися, позува́ти, вихиля́тися, малюва́тися.
Ко́зырь –
1) (в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)].
• Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі.
• Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить?
• Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1.
• Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)].
• Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту.
• Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.).
• Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́).
• Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька;
2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий.
• -зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)].
• Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)].
• Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду);
3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за;
4) (в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в);
5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в);
6) (головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка.
Коке́тничать – кокетува́ти з ким, лиця́тися з ким, чепури́тися, хизува́тися, пиша́тися, (образно) підско́кувати перед ким; (жеманничать) мані́ритися; (строить глазки) бі́сики пуска́ти. [Лю́бить кокетува́ти з мужчи́нами (Н.-Лев.)].
• -чать чем – кокетува́ти, хизува́тися чим.
Превозноси́ться, превознести́ся –
1) (страд. – быть превозносиму) вихваля́тися, ви́хвалитися, бу́ти ви́хваленим, уславля́тися, усла́витися, бу́ти усла́вленим, звели́чуватися, звели́читися и т. д., см. Превозноси́ть.
• Дела его -сятся не по заслугам – діла́ його́ вихваля́ються (уславля́ються) по-над заслу́ги;
2) (гордиться) не́сти́ся, ве́лико, ви́соко (вго́ру) не́сти́ся (не́сти́ себе́), зано́ситися, зане́сти́ся, вино́ситися, ви́нестися поперед ко́го, перед ким, проти ко́го чим, з чо́го; (важничать) велича́тися, пишни́тися, пиша́тися, вихваля́тися, бундю́читися, хизува́тися и т. п.; см. Ва́жничать, Велича́ться, Горди́ться, Кичи́ться, Спеси́виться, Чва́ниться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бравада – (франц.) бравада, бравура, хизування, козиряння.
[В суботу вони виїжджають, — всі в досить маркітному настрої, а найгірше Балевич, зовсім зав’яв і знов стратив усю свою бравуру (Л.Українка). Поліцмейстер пружним кроком Походжає, мружить око; Ну й статура, ну й фігура, Ну й бравура — c’est si beau, Над’їжджають шуби, фраки, Макінтоші, шапокляки, Там краватки, тут жабо; Скрізь снують шпики-філери, Як холери, їй же бо… (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Бач, бракувало бадьорості й життєвої патетики, от чого. Бадьорість і життьову патетику заступила бравада, нудна й придуркувата казенна бравада. І виявлялась та бравада в кольорі. В революційнім кольорі! І це єдина обнова, єдиний показник «поступу». Ним, тим кольором революційним, цебто кольором червоним, було вифарблено геть всі будівлі в центрі міста і навіть муровані огорожі. Колір пооблазив, пооблуплювався, порудів від дощів і часу, і місто мало вигляд ніби попечений, покалічений, напівбожевільний (І.Багряний). Яків був мов громом уражений. Він бачив і знає цих людей, знає їх вдачу, що ніколи не грішила показовою бравурою, що її вважали за приклад кумедного боягузтва, що нездібна захищати себе активно, віддаючись ворогові без бою і вмираючи без протесту (У.Самчук)].
 Обговорення статті
Выпе́ндриваться, вы́пендриться, жарг. – випендрюватися, випендритися, викобенюватися, заноситися, занестися, пиндючитися, приндитися, чванитися, задирати носа, (величатися, хизуватися, бундючитися, викрашати себе), вистьо́буватися, викаблучуватися, (задираться) задиратися, (груб.) вимахуватися.
[Перед ким ти вистьобуєшся, ніби на медаль заробляєш, якого хріна? (О.Забужко). На рівні ксенофобських інстинктів наші «тутешні», проте, цілком «по-націоналістичному» можуть недолюблювати справжніх росіян («кацапів»), як і справжніх українців («бандер», «націоналістів», «щирих патріотів»). Цих останніх вони, як правило, недолюблюють навіть більше - саме тому, що ті, будучи теж «тутешніми», поводяться мов «нетутешні» — «по-грамотному» балакають, книжки читають, за Україну розпинаються, словом — «випендрюються» (М.Рябчук). Багата душевно людина не буде “випендрюватися” (насадили все ж своїх словечок!), вона дихає повнотою Слова (Василь Чепурний). ). — Шьо-о-о? — Людинюк по-блатному примружився. — Би-и-ти? Хто-о-? — Тихо будь і не вимахуйся, — тверезим голосом промовив Петроградов, — бо тут б’ють, як глухонімі, поки кров не побачать, і в основному кілками (В.Кожелянко). Я не викобенююся, сержанте, але що то за нахабне розглядання, чорт забирай, по якому праву? (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). — Я живу навпроти кладовища. Будеш випендрюватися — житимеш напроти мене]. Обговорення статті
Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний.
[Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРАВИ́РОВАТЬ укр. козиря́ти, хизува́тися, вдава́ти геро́я;
бравирующий що вдає́ геро́я тощо, ра́ди́й похизува́тися, показни́й геро́й.
КИЧИ́ТЬСЯ стил. відповідн. при́ндитися, ви́соко не́сти́ся, гну́ти ки́рпу;
кича́щийся що /мн. хто/ чва́ниться тощо, схи́льний /зви́клий/ приндитися, спо́внений чва́нства, чванько́, при́нда, хвалько́, прикм. чванли́вий, чванькови́тий, пиха́тий, хизува́ти, гордопи́шний, зарозумі́лий, діял. фуду́льний, оказ. чва́нистий. образ. з пихо́ю в се́рці.
КОЗЫРЯ́ТЬ (чим) хизува́тися, збереж. гал. попи́суватися;
козыря́ющий що /мн. хто/ козиря́, зви́клий козиря́ти, при́нда.
РИСОВА́ТЬСЯ діял. фасо́нитися, забут. гуса́рствувати, (гордо) ще козиря́ти, (у мрії) постава́ти в уя́ві;
рису́ющийся 1. що /мн. хто/ хизу́ється тощо, ста́вши хизува́тися, прикм. реконстр. мані́ристий, хизува́ти, діял. фасо́нистий, 2. що постає́ в уяві тощо, вирі́зьблюваний в уяві, 3. = рису́емый;
НАРИСОВА́ТЬСЯ (з’явитися) ви́ринути, ви́ткнутися, фаміл. ви́гулькнути, образ. ви́рости пе́ред очи́ма;
нарисова́вшийся ви́ринулий, образ. ви́рослий перед очима, стил. перероб. з’яви́вшися тощо, ОКРЕМА УВАГА;
ПОРИСОВА́ТЬСЯ стил. відповідн. козирну́ти, галиц. пописа́тися;
порисова́вшийся ОКРЕМА УВАГА
ЩЕГОЛЯ́ТЬ ще ходи́ти фе́ртом /павиче́м, ко́зирем, тузо́м/, образ. держа́ти фасо́н, діял. фасо́нити, галиц. парадува́тися, забут. дженджури́тися, фраз. герцюва́ти, (знанням) козиря́ти чим; (без шапки взимку) ходи́ти на показу́ху, галиц. гонорува́тися, парадува́ти;
щеголя́ющий 1. що /мн. хто/ хо́дить тузо́м тощо, зви́клий ходи́ти тузо́м, мо́дник /жін. мо́дниця/, пара́дник /пара́дниця/, піжо́н, ферт, дже́нджик, франт, прикм. дженджури́стий, піжо́нистий, фасо́нистий, образ. з фасоном, 2. (без шапки взимку) що хо́дить на показу́ху тощо, зви́клий ходи́ти на показу́ху, 3. (чим) що козиря́є тощо, зви́клий хизува́тися;
щеголяющий зна́ниями ра́ди́й козирну́ти вче́ністю;
ПЕРЕЩЕГОЛЯ́ТЬ (кого) уте́рти но́са кому;
перещеголявший ОКРЕМА УВАГА;
ПОЩЕГОЛЯ́ТЬ (у чому) галиц. погонори́тись;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Рисоваться – хизува́тися, -зу́юся, -зу́єшся.
Рисовка – хизува́ння, -ння.
Щеголять, щегольнуть –
1) чепури́тися, -рю́ся, -ри́шся, хверцюва́ти, похверцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш;
2) (хвастать) хизува́тися, -зу́юся, -зу́єшся, похизува́тися, показа́ти себе́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ферт
• Фертом ходить (глядеть, выглядеть…) (разг.) – фертом (козирем, гоголем, півнем, лок. кокошем) ходити (дивитися…); ходити (дивитися…) як той ферт (козир, гоголь, півень, кокош); козирятися (хизуватися, кокошитися).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Хизува́тися, -зу́юся – хвастаться, спесивиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хизува́тися, -зу́юся, -зу́єшся

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Хизува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Коке́тничать, коке́тствовать = манїрити ся, бі́сики підпуска́ти, пуска́ти (С. Ш.); лиця́ти ся, умі́згувати ся (С. Ш.), хизува́ти ся. — Давай вона лицяти ся до його. н. к. — О вона така, як почне бісики пускати — хоч кому в око впаде.
Рисова́ться = статува́ти, ся, штатува́ти, ся, хизува́ти ся. — Хлопцї й дївчата одно поперед одного, мов хизуючись, так і сипали найпоганшими словами, як тим горохом. Лев. В.
Рисо́вка = 1. д. Рисова́ніе. 2. хизува́ння.
Хва́стать, похва́стать, ся, хвастну́ть = хвали́ти ся, вихваля́ти ся (С. Л.), хва́стати (С. Ш.), велича́ти ся (С. Л.), хизува́ти, ся, чва́нити ся. — Троянцї дуже розбрехались і чванили ся без пуття. Кот.
Щеголя́ть, щегольну́ть = чепури́ти ся (С. З.), хверцюва́ти (С. Ш.); хизува́ти ся; похверцюва́ти, похизувати ся. — Вийду в білому — скажуть чепурить ся. н. п.