Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 120 статей
Запропонувати свій переклад для «циган»
Шукати «циган» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́село – ве́село, (ум.) веселе́нько, (с приятностью) уті́шно. [Гра́є ци́ган коломи́йки, вті́шно всі гуля́ють (Млак.)].
Ендова́ – конді́йка, джбан, яндова́, яндила́. [Припа́в ци́ган до масля́нки, яндилу́ кінча́є, аж тут кума́ варе́ники з пе́чи висува́є (Руд.)].
Компа́ния –
1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)].
• -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)].
• В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м.
• Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким.
• В -нии – при гурті́, в гурті́.
• Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи.
• Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)].
• Для -нии – за компа́нію.
• Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна.
• Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва.
• Дурная -ния – пога́не товари́ство.
• Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким.
• За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію.
• Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту.
• Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́.
• Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію.
• Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким.
• Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію.
• Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія.
• Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія.
• Честная -ния – шано́вне товари́ство.
• Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли;
2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)].
• В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)].
• Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким.
• Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким.
• Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку.
• Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во).
Лиса́ –
1) лиси́ця, лиса́, лис (р. ли́са).
• Самец лисы́ – лис, лисови́н.
• -са́ Патрикеевна – лиси́чка-сестри́чка, Лис-Мики́та;
2) (о человеке) лис. [Хи́трий як лис: як не добіжи́ть, то доска́че (Комар)].
• -су́ петь, подпускать – ли́сом співа́ти, співа́ти як лиси́чка-сестри́чка, бі́сиків підпуска́ти.
• -со́й пройти – ли́сом оберну́тися.
• -са хвостом замывает – ли́сова шу́ба слід заміта́є.
• -са семерых волков проведёт – грек сім цига́н обду́рить.
• -са́ и во сне кур считает – лис спить, а ку́рям лічбу́ зна́є, спить, а ку́ри ба́чить.
Ложь – непра́вда, (грубее) брехня́, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа́, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. непра́вдонька, брехе́нька. [Вся́ка непра́вда – гріх (Номис). А непра́вда-ж! я того́ не каза́в (Сл. Гр.). Що пра́вда, то не брехня́ (Грінч.). Обіця́ла гости́нця, дак оце́ й принесла́, щоб не буть у бреху́ (Переясл.)].
• Ложь о ком – брехня́ про ко́го, (действие) набрі́хування на ко́го.
• Это похоже больше на ложь, чем на правду – це бі́льше на брехню́ скида́ється, ніж на пра́вду; це мо́же й пра́вда, та щерба́та (щерба́те́нька).
• Сплетение лжи – клубо́к брехе́нь.
• У него что ни слово, то ложь – він з бре́хнею не розмина́ється; він що не ска́же, то збре́ше.
• Он ни на шаг без лжи – він що ступне́, то й (з)брехне́.
• Это явная ложь – це види́ма (очеви́дна) непра́вда (брехня́).
• Чистейшая ложь – справжні́сінька брехня́.
• Уличать, (из)обличать во лжи кого – виявля́ти (виво́дити, вика́зувати) брехню́ чию́сь, кого́сь.
• Обвинять во лжи кого – винува́тити, обвинува́чувати в брехні́ кого́, брехню́ завдава́ти кому́. [Мені́ старі́й та брехню́ завдала́ (Грінч.)].
• Приобретать, приобрести -жью что – здобува́ти, здобу́ти брехне́ю, (вульг.) вибрі́хувати, ви́брехати що. [Ци́ган що ви́бреше, те й його́ (Рудч.)].
• Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью – вибрі́хуватися, ви́брехатися, відбрі́хуватися, відбреха́тися. [Брехне́ю не ви́брешешся (не відбре́шешся) (Номис)].
• Оправдывание себя посредством лжи – вибрі́хування, відбрі́хування.
Менова́ть – мі[е]нжува́ти, (диал.) менджува́ти чим. [Менджу́є, як ци́ган кі́ньми (Сл. Гр.)].
Мета́ться, мё́тываться –
1) (страд. з.) –
а) (быть бросаемым) ки́датися, мета́тися, бу́ти ки́даним; (об искрах, огне) си́патися, бу́ти си́паним, (о паре) ора́тися, бу́ти о́раним, (о стоге) кла́стися, бу́ти кла́деним и т. д. -ться в глаза – ки́датися в о́чі, впада́ти в о́ко (в о́чі);
б) (о детёнышах животных) приво́дитися;
в) (об икре) викида́тися;
г) (о шитье) наживля́тися, ши́тися на живу́ ни́тку; фастриґува́тися; (о петлях) обкида́тися;
2) (взаимн. з.) ки́датися чим. [Ді́ти ки́даються сніжка́ми (Київщ.)];
3) -ться, метну́ться (возвр. з.) – ки́датися, ки́нутися, мета́тися, метну́тися, бо́рсатися, шата́тися, шатну́тися, ша́снутися, шиба́тися, шибну́тися, шварга́тися, (суетливо) метуши́тися, (бегать) га(й)са́ти; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґе́дзатися, ґе́дзкатися, ґзи́тися, дрочи́тися. [Над кру́чею ки́далась, як ча́йка, Фатьма́ (Коцюб.). Всю ніч мета́вся та вереща́в, не даючи́ спа́ти (Франко). Бо́рсався з нестерпу́чого бо́лю, але́ мовча́в (Грінч.). Шатну́всь по всій ха́ті – нема́ ніко́го (Рудч.). Шиба́ється, як чорт по пе́клі (Номис). Бурсачва́ шварга́лась по кла́су (Еварн.). Безси́ло метуши́ться між буржуазі́єю і пролетарія́том (Азб. Ком.). Гаса́ли по ву́лицях (Леонт.). Крича́ла, ґе́дзалась, кача́лась (Котл.)].
• -та́ться во все стороны – ки́датися на всі бо́ки.
• -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) – ки́дається (бі́гає) як очмарі́лий (очемері́лий) кіт, як попе́чений, як посо́лений, як ци́ган на я́рмарку.
• Кровь -нё́тся в голову – кров ки́неться в го́лову.
На́все, нрч. – лиш, лише́, ті́льки, (при числ. ещё) усі́х, сами́х. [Хо́дить ци́ган, ярмарку́є, лиш копі́йку ма́є (Рудан.). Не ма́ю зві́дки да́ти: всіх три карбо́ванці у ме́не (Хотинщ.)].
Ная́н, -я́нка – (нахал, -халка) наха́ба (общ. р.), наха́бник, -ниця; (назойник, -ница) насти́ра, приче́па, назо́ла (общ. р.); (попрошайка) каню́ка (общ. р.), лабзю́к (-ка́), -зю́чка, ци́ган, цига́нка.
Плащ – плащ, ум. пла́щик (плохой) плащи́на; (с капюшоном) ки[е]ре́я (ум. ки[е]ре́йка), кобеня́к, манта́; (от пыли) пи́льник, пильня́к.
• Одетый в -ащ (эпитет) – плащува́тий. [Плащува́тий ци́ган].
Подо́бие –
1) (образ, изображение) подо́ба, подоби́зна, подобина́ кого́, чого́; (обманчивое) облу́да, натя́ма кого́, чого́, чия́. [Утра́тити зо́всім подо́бу лю́дську (Л. Укр.). Де́яка подо́ба ща́стя (Єфр.). Подо́ба і́стини за пра́вду ста́ла вам (Самійл.). Він зліпи́в з не́ї подоби́зну. Не Іва́н, а натя́ма Йва́нова, так схуд (Козел.)].
• Одно только -бие (обманчивое) чего-л. – сама́ (одна́) облу́да (натя́ма) кого́, чого́, чия́.
• По образу и по -бию божию – в о́браз бо́жий і подо́бу (Бібл.).
• И -бия нет подлинника – і подо́би нема́ першотво́ру.
• На -бие кого-л., чего-л. – на взір, взо́ром, на кшталт, кшта́лтом, на шта́лт, шта́лтом, на штиб, на штем кого́, чого́; срв. Мане́р. [Вона́ споруди́ла собі́ щось на взір вівтаря́ (Л. Укр.). Ходи́ли го́лі на кшталт цига́н (Котл.)];
2) подобо́нство, схо́жість (-жости); см. Схо́дство.
Попроша́йка (общ. р.) – проша́к (-ка), ци́ган, цига́нка, каню́ка, лабза́ (общ. р.), лабзю́к (-ка́, м. р.), лабзю́чка (ж. р.), нищу́н (-на́).
Посыла́ться, посла́ться –
1) сла́тися, посла́тися, бу́ти по́сланим до ко́го, по що;
2) (на кого, на что ссылаться) посила́тися, посла́тися, поклика́тися, покли́катися, здава́тися, зда́тися на ко́го, на що. См. Ссыла́ться. [Зда́вся ци́ган на свої́ ді́ти].
Призыва́ть, призва́ть –
1) кого куда, к чему – заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати, кли́кати и поклика́ти, покли́кати кого́ куди́, до чо́го, до ко́го. [Заклика́є до милосе́рдя (О. Лев.). В боротьбі́ за свою́ індивідуа́льність осо́ба лю́дська кли́че собі́ на допомо́гу всі за́соби сво́го ро́зуму (Єфр.). Сказа́в прикли́кати собі́ слуг тих (Єванг.). Лица́рський дух покли́кав усю́ По́льщу до бороття́ з азія́тами (Куліш)].
• -ва́ть к чему – заклика́ти кого́ до чо́го.
• -ва́ть к исполнению долга – заклика́ти (кли́кати) до вико́нування обо́в’язку.
• -ва́ть к порядку – кли́кати (покли́кати), заклика́ти (закли́кати) до поря́дку кого́.
• -ва́ть к оружию – кли́кати, заклика́ти до збро́ї;
2) -ва́ть, -зва́ть кого к себе, к кому – приклика́ти, прикли́кати, кли́кати, поклика́ти, покли́кати, заклика́ти, закли́кати, зва́ти, призва́ти кого́ до се́бе, до ко́го; см. Звать, Приглаша́ть.
• -ва́ть в свидетели кого, что – сві́дчитися (посві́дчитися) ким чим, посила́тися (посла́тися) на ко́го, на що́. [Не зра́дник я! Я сві́дчусь бо́гом – ні (Грінч.). Сві́дчився ци́ган свої́ми ді́тьми (Приказка). На всіх сусі́дів посила́юся, що я не зло́дій].
• -ва́ю в свидетели моей невиновности небо и землю – сві́дчуся не́бом і земле́ю, що я не ви́нний.
• -ва́ть к отбыванию воинской повинности – призива́ти, кли́кати до відбува́ння військо́вої слу́жби (до ві́йська) (собственно: кли́кати до ві́йська = призыва́ть в войска).
• Бог его -ва́л (он умер) – бог покли́кав (узя́в) його́ до се́бе.
• -зыва́ть имя божие – бо́жкати, узива́ти бо́га.
• При́званный – закли́каний, покли́каний, прикли́каний до чо́го, до ко́го, при́званий до ко́го.
• -зван к чему (самою природою) – покли́каний до чо́го. [Я почува́ю, що я покли́каний до яко́їсь ши́ршої й ви́щої дія́льности (Неч.-Лев.)].
• -ный в войска, к отбыванию воинской повинности – при́званий, покли́каний до ві́йська, до відбува́ння військо́вої слу́жби.
• -ться – заклика́тися, приклика́тися, бу́ти закли́каним, покли́каним.
• Он -ва́ется в суд, к суду – його́ тя́гнуть до су́ду, кли́чуть на суд.
Проезжа́ть, прое́хать –
1) (мимо чего) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, мина́ти, помина́ти, помину́ти що. [Усю́ди, де не проїзди́в Ко́бза, наро́д воруши́вся (Стор.). Стої́ть ци́ган на снігу́, мужи́к проїжджа́є (Рудан.). Козаки́ на байдака́х поро́ги мина́ли (Шевч.). Ми вже той ху́тір помину́ли (Зміїв. п.)].
• -хать в карете, верхом, четвёркою – прої́хати в каре́ті; прої́хати, пробі́гти ве́рхи (коне́м), четверне́ю. [Пан четверне́ю пробіжи́ть (М. Вовч.)];
2) (по известному месту, по чём-л. из конца в конец) переїжджа́ти, переїзди́ти, переї́хати чим или що, проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати чим или що. [Спочи́ну, за́ким піски́ переї́демо (Кониськ.). Як переї́деш Вересо́ч, так їдь куди́ хоч (Номис). Переї́хав лі́сом. Над ве́чір дру́гого дня він уже́ переїзди́в Ки́євом (Крим.). Прої́хали по́ле, прої́хали дру́ге (Чуб.). Переї́хали по́ле, переї́хали дру́ге, а на тре́тім чи́стім по́лі кінь ся спотика́є (Чуб.). Три́дцять семи́сотних верст, іще́ з га́ком, не спочива́ючи переї́хав (Квітка)].
• -е́дем-ли дорогой? – чи прої́демо сюдо́ю?
• Когда -жа́ют по мостовой, то у нас в доме окна дрожат – як проїздя́ть (переїздя́ть) бру́ком, то в на́шому буди́нку шибки́ дрижа́ть;
3) (известное расстояние) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, в’їжджа́ти, в’їзди́ти, в’ї́хати. [Прої́хав дві верстви́. Ще сей послане́ць мо́же й верстви́ не в’ї́хав (Свидн.). Виїзди́ли ми пі́зно, в’їзди́ли ма́ло (Корол.)].
• -жа́ть сто километров в час – в’їзди́ти, проїзди́ти, пробіга́ти сто кіломе́трів за(на) годи́ну.
• -жать, -хать быстро – пробіга́ти, пробі́гти, проско́чити; (известное расстояние) перебіга́ти, перебі́гти. [Проско́чили ми так іще́ ста́нцій зо три (Грінч.)].
• -хать рысью – прої́хати тю́пки, вклус, клу́сом, трусько́м.
• -хать шагом – прої́хати ходо́ю, ступо́ю.
• -хать цугом – ви́тягом, упро́стяж прої́хати.
Пройдо́ха – пройди́світ, пройди́світка (ж. р.), про́йда, дури́світ, дури́світка (ж. р.), прола́за, проно́за. [Це така́ про́йда, що скрізь пролі́зе і з води́ сухи́м ви́йде (Ум.). Там таки́й прола́за, що де не посі́й, то вро́диться (Звин.). І на проно́зу єсть зано́зи (Приказка). Ци́ган на що вже дури́світ, а наш Са́ва і його́ перева́жив (Кониськ.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Компания –
1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва;
2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка:
• быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким;
• в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким;
• водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким;
• в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти;
• вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки;
• держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким;
• достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна;
• дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва;
• дурная компания – пога́не товари́ство;
• за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким;
• иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким;
• компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою;
• не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким;
• основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку;
• пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи;
• принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого;
• присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту);
• расстроить, нарушить компанию – розбити компанію;
• сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́;
• спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію;
• удалая компания – гоп-компа́нія;
• тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла);
• Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°);
• холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія;
• честная компания – шано́вне товари́ство;
• я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли.
[За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!] Обговорення статті
Распальцовка, жарг. – (рус.) розпальцьовка, розпальцівка, (жест, ещё) коза, рожки, роги.
[Московські «зірки» вельми середнього ґатунку демонстративно, із розпальцьовкою крутилися перед київськими журналістами. Може, хтось і взяв би в них інтерв’ю, якби знав їхні імена… (Ксеня Лесів). Якщо решта метрів постмодернізму, як влучно висловився Віктор Пєлєвін, нагадують «міжнародну банду циган-конокрадів, які за будь-якої можливості з гигиканням женуть в темноту останні залишки простоти і здорового глузду», то Бодріяр повертає нам простоту стосунків, на пальцях роз’яснюючи суть речей. Хіба що не кожному ця «розпальцівка» сподобається (І.Бондар-Терещенко)]. Обговорення статті
Трусца, разг. – дрібна рись (дрібний клус);
• трусцой – пі́дтюпцем (підтю́пки, тю́пки, тюпце́м); (о лошади, ещё) трусько́м.
[Он циган скочив на свою шкапу й полетів швидкою риссю, аж патли на голові трясуться (І.Нечуй-Левицький). Як тішить слух удар кольбою в обличчя доброти, сьогодні, сьогодні, нарешті все звершилося, і скрізь у пустелі за годину ходу звідси нюшкують шакали нерухоме повітря, потім дрібним терпеливим клусом рушають у дорогу на падлин бенкет, який їх чекає (А.Камю)] Обговорення статті
Сифон – (греч.) сифон, (жарг., сифилис) сифон.
[Дратівлива мовчанка лишила пожежника наодинці з тривогою: це ж наречена, донька начальника служби ни­ні при­ходила, сказав, на автобусній через склянку під­хопив побу­товий сифон… (Є.Пащковський). «Тримайся! — шепнув я Пат. — Зараз вона обійме тебе». Ще мить — і Пат потонула в широких грудях. Над нею здригалося гладке обличчя господині. Ще кілька секунд, і потік сліз залив би Пат з голови до ніг, — коли матуся Залевська плакала, в очах у неї був тиск, як у сифоні (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кафе паризькі п’яні в дим Сифонів шип і шик гарсонів Гудуть на тисячу ладів Кричать любов циган безсонних Тобі тобі що я любив (М.Лукаш, перекл. Ґ.Аполінера)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОМБИНИ́РОВАТЬ (дії) поє́днувати, (для себе) вихитро́вувати, крути́ти на всі бо́ки /як ци́ган со́нцем/; док. ви́комбінувати;
комбинирующий що /мн. хто/ комбіну́є тощо, зда́тний на комбіна́ції, зви́клий /ста́вши/ комбінува́ти, комбіна́тор, оказ. махіна́тор, прикм. комбіна́торний /комбіна́торський/, комбінува́льний, поє́днувальний;
комбинирующийся/комбинируемый комбіно́ваний, поє́днуваний.
МЕНЯ́ТЬ ще вимі́нювати /розмінювати, обмінювати, змінювати/;
менять, как рукави́чки міня́ти, як ци́ган ко́ні;
менять куку́шку на я́стреба міня́ти ши́ло на шва́йку, міня́ти ши́ло на ми́ло;
де́ла не меня́ет не ро́бить пого́ди /різни́ці/, лиша́є без змін;
э́то не меняет ситуа́ции це не міня́є пого́ди;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Цыган – ци́ган, -на; -ка – цига́нка, -ки.
Цыган – ци́ган, -на; -нка – ци́ганка, -ки; -нский – цига́нський.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глотать
• Глотать книги – ковтати книги; швидко читати книжки.
• Глотать слова – ковтати слова. [А ти хто така? — трохи згодом питає він, ковтаючи слова. Мирний.]
• Глотать слюнки – слинку ковтати. [Нашому маляті лиш слинку ковтати. Номис. Іде циган вечеряти. Та слину ковтає… Руданський.]
Кошка
• Драная кошка (вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть.
• Живут, как кошка с собакой (разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою.
• Живуч, как кошка – живучий, як кішка (як кіт).
• Знает кошка, чьё мясо съела – знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр.
• Знай кошка своё лукошко – знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр.
• Играть в кошки-мышки – гратися у кота й мишки.
• Играть, как кошка с мышью – гратися, як кіт з мишею (з мишкою).
• Как угорелая кошка [бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт.
• Кошке игрушки, а мышке слёзы – котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр.
• Кошку бьют, невестке наветки дают – кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр.
• На сердце кошки скребут (разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому.
• Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр.
• Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр.
• Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр.
• Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила) (разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися.
Метаться
• Метаться из стороны в сторону, с места на место, взад и вперёд… – кидатися сюди й туди (на всі боки), з місця на місце, вперед і назад…; (про зайця) ключкувати; робити ключки.
• Мечется как угорелый, угорелая (разг.) – бігає (кидається) як очманілий (-ла), очмарілий (-ла), як попечений (-на), як посолений (-на).
• Мечется, ровно цыган на торгу (на ярмарке) – бігає (кидається), як циган на ярмарку. Пр. Товчеться, як Марко по пеклу (по пеклі, у пеклі). Пр. Мордується, як чорт у лотоках. Пр. Вертиться, як в’юн в ополонці (як сорока на тину, як чорт у баклазі). Пр. Крутиться, як ведмедик у млині. Пр. Звивається, як пес у сливах. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ци́ган –
1) цыган;
2) (у гуцулов) кузнец.
Циганчу́к, -ка́ – молодой цыган.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Богат Мирошка, а животов - собака да кошка. Див. Гол, как сокол. —
1. Багатий, як циган на блохи.
2. Оце хата: дві сохи та й соломи трохи, та й діти почаділи.
3. Був колись хазяїн, а тепер бовкуном ходить.
Сильнее кошки зверя нет. —
1. Нема понад попову свиню.
2. Нема як та попова свиня.
3. На то циган матку б’є, щоб його жінка боялась.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ци́ган, -на; цига́ни, -га́н і -га́нів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ве́нґирь, -ря, м. Гарь отъ трубки. Він дриґез або венґир кладе за губу як циган. Екатериносл. у.
Вибрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. ви́брехати, -шу, -шеш, гл.
1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190.
2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Виво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. ви́вестися, -ведуся, -дешся, гл.
1) Выводиться, вывесться.
2) Выводиться, вывесться, рождаться, родиться. Нехай тута виводяться круки та ворони. Нп. В камінні там виводяться сахвири і золото лежить піском блискучим. К. Іов. 59.
3) Выводиться, вывестись, исчезнуть, выйти изъ употребленія, изсякать, изсякнуть, истощиться. Тепер такі пояси вивелися.... хиба рідко де побачиш. Грин. І. 5. Сидить циган і сніда.... хліба багато, а сала мало. От він, щоб сало з рук не виводилось, хліба вкусить, а сала понюха. Ном. № 14320. Я ви́велася з чо́го. У меня вышло что. Я вивелася з малих горшків, — нема ні одного. Лебед. у.
4) Оправдываться, оправдаться. Я прийду до вас вивестись, бо на мене набрехано! — Нічого виводитись. Лебед. у.
5) О родившей женщинѣ: идти въ церковь за молитвой черезъ шесть недѣль послѣ родовъ. Харьк. г.
Ви́мерхатися, -хаюся, -єшся, гл. Проголодаться. О. 1862. VI. 60; IV. 77. Циган таки хапав добре, бо вимерхався, не снідавши й нічого. Грин. І. 121. Як вимерхаєшся та виморишся, то все їстимеш. Константиногр. у.
Ви́туманити, -ню, -ниш, гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. І. 67.
Відпро́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. відпроси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.
Голю́ра, -ри, ж. Въ сказкѣ цыганъ такъ называетъ инструментъ для бритья. Чи се голюра?... Підголи мене трохи. Рудч. Ск. II. 184.
Гря́кнути, -ну, -неш, гл.
1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943.
2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
ІІ. Дзюр! меж. Звукоподражаніе для выраженіи теченія струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. А ні сучка, а ні задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Чуб. V. 1096. Хоч дзюр, та не кап! — казав циган, як заховавсь від дощу під дерево. Мнж. 115.
До́бре, нар. Хорошо; порядкомь. Добре тому дати, хто не хоче брати, а той хто бере, як по душі дере. Ном. № 4710. На Водохрищі риба табунами ходить, то на рої добре буде: Чуб. ІІІ. 4. Бийте його добре киями, щоб знав; по чому ківш лиха. Ном. № 4954. Добре побив. Циган уже їсти добре хоче. Грин. І. 120. До́бре ка́же. Дѣльно говорить, красно говорить. Каменец. у. Гара́зд-до́бре. Достаточно, вполнѣ хорошо. Будем радиться, чи гаразд-добре на славній Україні проживати. Мет. 381. Ум. До́бренько, до́бречко.
Досвідча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. досві́дчитися, -чуся, -чишся, гл. Ссылаться на чье либо свидетельство до какого либо времени. Досвідчився циган жінкою й дітьми, поки забрали всіх у тюрму. Васильк. у.
2) Убѣждаться, убѣдиться по опыту; узнать. Перемагала свій жаль як тільки мога, щоб люде не досвідчились. Г. Барв. 168.
Жадібка, -ки, ж. Ум. отъ жадоба.
1) Жажда. Циган з великої жадібки сьорбнув шевськаго квасу. Ном. № 934.
2) Желаніе. У жа́дібку, не в жа́дібку (кому) хочется, не хочется (кому). Чи побачимо ми там Чайченка?... А в жадібку його побачити. МВ. ІІ. 94. Се вам не в жа́дібку. Этого вамъ не хочется. Ном. № 4534.
3) Жадность.
Засі́пати, -паю, -єш, гл. Задергать. Засіпали, як циган сонце. Харьк. у.
Засми́кувати, -кую, -єш, сов. в. засми́кати, -каю, -єш, гл.
1) Задергивать, задергать. Засмикали, як циган сонце. Ном. № 10057.
2) Сбивать, сбить съ толку.
Захід-со́нця, нескл. 1) Западъ.
2) Закатъ. Циган пішов на заклад, що буде косити до захід-сонця. Ном. 10057.
Здава́тися, здаю́ся, -є́шся, сов. в. зда́тися, зда́мся, здаси́ся, гл.
1) Сдаваться, сдаться, поддаваться, поддаться, уступать, уступить. Ти дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355.
2) Полагаться, положиться на. Та на волю Божу здайся. Грин. III. 359. Ти по сім боці, я по тім боці, передайся до мене, ти чорнява, кучерява, не здавайся на мене. Мет. 12. Я оце здався на мого Форнагія, чи не налагодить він того діла. Стор. МПр. 44.
3) Ссылаться, сослаться. Здався циган на свої діти. Посл. Що сьому правда, — здаюсь на людей. О. 1862. III. 33.
4) Казаться, показаться. Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой здається, моє серце, що ти мальована. Чуб. V. 157.
5) Годиться, пригодиться, быть нужнымъ. Про що мені здались нікчемні руки? К. Іов. 63. Нащо він мені здався? Рудч. Ск. І. 23. Що я вам на сміх здався, чи що?. Ном. № 3478.
Ковба́тка, -ки, ж. Кусокъ. Дали ковбатку свинини, що була в борщі. Алв. 50. Чоловік кабана смалив, циган і нарипився: дай та й дай йому м’яса. Той дав йому ковбатку. Ном. № 938.
Кумпа́нія, -нії, ж.
1) Общество, компанія. Зібралася кумпанія невеличка, але чесна. Нп.
2) Компанія. Для кумпанії і циган повісився. Ном. 10770.
Кумпа́нство, -ва, с. Компанія. За кумпанство циган повісився. Ном. № 10770.
Кшталт, -ту, м. Образъ, видъ, форма. На кшталт, кшта́лтом (чого́). На подобіе, на манеръ. Почали козаки жити на лядський кшталт із великої роскоші. К. ЧР. 32. Ходили голі... на кшталт циган. Котл. Ен. V. 37. Викопаємо печеру кшталтом зімовника. К. Бай. 112.
Люла́, -ли́, ж. Большая курительная трубка. См. Лю́лька 1. Виносе йому циган таку здоровенну люлу. Мнж. 114.
Ма́сля́нка, -ки, ж.
1) Пахтанье, творожистая сыворотка, остающаяся послѣ отдѣленія масла. Не прийшла я до тебе по воду, іно по грубий сир і густу сметану і густу маслянку. Чуб. І. 56. Также и родъ кашицы, сваренной изъ такой сыворотки. Іде циган вечеряти... випив піл бляшанки, та як муха до патоки припав до маслянки. Рудан. І. 68.
2) Пахталка, ручная маслобойня.
3) Маслянка, посуда для масла. На столі... тарілка з гарячими пирогами і маслянка з маслом. Левиц. І. 157.
4) Раст. a) Lilium martagon L. ЗЮЗО. І. 157. б) Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126.
5) Жирная бѣлая мергельная глина. Вас. 182. Ум. Масля́ночка.
Ма́ти, ма́ю, -єш, гл.
1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! Ось, ма́єш кни́гу! На, возьми книгу! От тобі́ й ма́єш! Вотъ тебѣ на! Ма́тимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. Бог ма́є. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. Чорт-ма́є, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ ма́ти знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мала, як зацвіла рожа. Грин. III. 156.
2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Каменец. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс.
3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Каменец. у.
4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити.
5) Ма́ти за ко́го, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. НВолын. у. Він не ма́є мене́ за у́стілку. Онъ считаетъ меня ни во что. НВолын. у.
6) Ма́є-бу́ти = Мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55.
7) Ма́ючи зви́чай. Соблюдая приличіе.
8) Ма́ти злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. НВолын. у.
9) Ма́ти на ми́слі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63.
10) Ма́ти на пеньку́. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Каменец. у.
11) Ма́ти на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.
Ма́тка, -ки, ж.
1) = Мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906.
2) Пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. Левиц. І. 405.
3) Самка, имѣющая дѣтей. Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.
4) Пчела — самка, матка. А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К.
5) = Матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147.
6) Ум. отъ ма́та. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126.
7) Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.
8) — жи́тна = Матиця 4. Вх. Лем. 434.
Менджува́ти, -джу́ю, -єш, гл. Постоянно мѣняться; барышничать посредствомъ промѣна. Менджує, як циган кіньми.
Ми́ркати, -каю, -єш, сов. в. ми́ркнути, -ну, -неш, гл.
1) Говорить невнятно, бормотать, пробормотать. Миркав, миркав коло його голова з писарем, та бачать, що ні в чім до його присікатись, так і одпустив. Кв. II. 17. Плете свого вінка і словечка йому не миркне. МВ. І. 143. І слова не промовив, не миркнув. Борз. у.
2) Только несов. в. Роптать на кого. За те й козацтво на його миркало, мов на ляха. К. ПС. 90.
3) Только несов. в. Попрошайничать, клянчить. Циган коваль, а жінка ходе, миркає: дайте пшонця, сальця. Лебед. у.
Нари́патися, -паюся, -єшся, гл.
1) Много разъ отворить и затворить дверь, часто уходить и снова входить, отворяя и затворяя дверь. І коли ти вже нарипаєшся? То з хати, то в хату! 2) Навязаться, привязаться. Чоловік кабана смалив, циган і нарипався: дай та й дай йому м’яса. Ном. № 938.
Ні́вечити, -чу, -чиш, гл.
1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить. Ном. № 10779.
2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Г. Барв. 109. Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган. Котл. Ен. V. 32.
Оправдо́вуватися, -вуюся, -єшся и оправдува́тися, -ду́юся, -єшся, сов. в. оправди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хто ся оправдує (а зовсім винний), того як гору вздує. Ном. № 7429. Циган оправдився. Мнж. 115. Оправдалась премудрість од дітей своїх усіх. Єв. Л. VII. 35.
Охля́сти и охля́нути, -ля́ну, -неш, гл. Отощать, обезсилѣть, ослабѣть. Котл. Ен. I. 17. Охляв, як в дощ щеня. Ном. № 12134. Охляв уже, не ївши три дні. Рудч. Ск. І. 137. Циган здорово охляв, не може (коси) тягти вже ніяк. Грин. І. 121. Сиджу сама, серце в мене охляло. Г. Барв. 299.
Падкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) = Падкати. Падкує коло хазяйства. Рк. Левиц.
2) Жаловаться, горевать. Приходить циган, як возьме падкувати: що ж пан мені скаже? що ти мені наробив? Гн. І. 103.
Перекрада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. перекра́сти, -ра́ду, -деш, гл. Красть, украсть украденное. Циган украв, а жид перекрав у нього коня. Побачила, що вона заховала, та й перекрала у неї. Чуб. II. 156.
Пи́сок, -ску, м.
1) Лицо; морда. Чуб. І. 263. Писок роспустив, як циган файду. Чуб. І. 262.
2) Носокъ косы. См. Коса 1. Шух. І. 169.
3) Мысокъ на рѣкѣ. Харьк. г.
4) Качечі пи́ски. Раст. Alisma plantago. Вх. Пч. І. 8.
Підтяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. підтягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Подтягивать, подтягнуть; подтаскивать, подтащить,
2) Только сов. в. Мочь потащить, сдвинуть съ мѣста. Циган узяв келеп, — насилу підтягне. Рудч. Ск. II. 188.
Пови́діти, -джу, -диш, гл. Увидѣть. Господиня повиділа, що чоловік щось збірає. Чуб. II. 555. Циган... повидів, що кум іде з сокирою. Чуб. II. 555.
Покума́тися, -ма́юся, -єшся, гл. Сдѣлаться кумовьями. Покумався циган із пасішником. Мнж. 113. Ой я з кумою покумаюся. Чуб. V. 1106.
Попе́рти, -пру́, -ре́ш, гл.
1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. Стор. МПр. 122.
2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. Драг. 192.
3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. О. 1861. IV. 62.
4) Потащить. Шуліка ухопив курчя, а за ним потяглись угору і останні курчята з квочкою, бо звязані були міцно: так усіх і попер шуліка. Чуб. II. 529.
Посила́тися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и посла́тися, -шлю́ся, -шле́шся, гл.
1) Посылаться, послаться, быть посланнымъ.
2) — ким. Только сов. в. Посылать кого. Чи післатись за чим, чи що треба кому, то ким, як не ретором? Св. Л. 227. Вміла сь, мати, дочкою сь посилати. Грин. ІІІ. 510
3) Свататься, посылать сватовъ. Послався до неї, вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49. Посилався до дівчини та не сподобався, посилався цілий год хотів її взяти, — нагодила дідча мати товариша в хаті. Гол. І. 252.
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти. Посл.
Притомля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. притоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться, утомиться. Циган пішов на заклад, що буде косить до захід сонця, але, притомившись добре, і почав його благати і репетувати, щоб мерщій заходило. Ном. № 10057. Притомився він і сів собі спочивати. Рудч. Ск. І. 118.
Прожере́ння, -ня, с. Пожраніе. Привезе циган царівну нашому змієві на прожереніє. Мнж. 31.
Про́лев, -ва, м. = Пралев. Ти лев собі, а я пролев, — циган одвічає. Рудан. І. 72.
Процига́нити, -ню, -ниш, гл. Циган циганча циганці проциганив. Посл.
Ренджи́ґло, -ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло. Ном. № 11333.
Сергі́й, гія́, м. Плеть. Маркев. 48. Цыганъ грозитъ ей плетью. Ох, жінко, жінко! Як почну я тебе отсим сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати. КС. 1882. X. 19.
Сіду́ха, -хи, ж. Торговка, сидящая на базарѣ. Сластьони шквариливь, сідухи цокотіли. Греб. (Хата, 43). Побіг циган меж сідухи, купив собі хрону. Рудан. І. 66.
Сти́ра́нка, -ки, ж. Кушанье = Затірка. Вх. Лем. 470. Бив циган циганку за пісну стиранку. Фр. Пр. 29.
Су́ржик, -ка, м. Смѣшанный зерновой хлѣбъ или мука изъ него, напр. пшеница съ рожью, рожь съ ячменемъ, ячмень съ овсомъ и пр. Всюди лежні, перепійці і шишки самії не із суржику ліпили, — суще пуховії, із пшениці. Мкр. Н. 33.
2) Человѣкъ смѣшанной расы. Се суржик: батько був циган, а мати дівка з нашого села. Черк. у.
Сцьоба́ти, -ба́ю, -єш, гл. = Стібати. Циган.... давай сцьобати приконечником. Рудч. Ск. II, 184.
То́рба, -би, ж.
1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Пи́сана то́рба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк.
2) Шкірана́ то́рба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу. Шейк.
3) О женщинѣ: распутная. Шух. І. 34. Ум. То́рбонька, то́рбочка, торбе́шка.
Уга́дувати, -дую, -єш, сов. в. угада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Угадывать, угадать, отгадывать, отгадать, догадываться, догадаться. Так і циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч сояшно. Ном. № 6515. Вгадай мені, мати, сей сон. Макс. Божих сил не можна вгадать. Ном. № 31. Я вгадував, що щось буде. Шевч. 101. Чи такий же він?... Хиба по собі вгадуєш. Св. Л. 293.
2) Узнавать, узнать. Добри-вечір — кажу — чи вгадали мене? О. 1862. X. 7. Живо його вгадав і каже: здоров, свату. Грин. І. 106. З) Замѣчать, замѣтить. Довго сиділа я у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались. О. 1862. X. 6.
Уті́шно, нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати, з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. І. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
Хапа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835.
2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб.
3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає.
4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грин. І. 121.
5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.
Це́ра, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31.
Ци́ган, -на, м.
1) Цыганъ. Ласі, як циган на сало. МВ. І. 107. На те циган кліщі держить, щоб у руки не попекло. Ном. № 5854.
2) У гуцуловъ: кузнецъ. Kolb. І. 68. Шух. І. 146.
3) Участвующій въ свадебномъ обрядѣ, наз. цига́нщина. См. МУЕ. І. 155. Родъ игры въ карты, въ которой осмѣивается крестьянское начальство и конокрадство; трефовая масть имѣетъ здѣсь особыя названія: тузъ наз. голова́, король — старшина́, дама — пи́сарь, валетъ — ци́ган, десятка — деся́тник, шестерка — коби́ла. КС. 1887. VI. 466. Ум. Цига́ночок, цига́нчик. Вх. Лем. 480. Ой цигане, циганочку, яка ж твоя віра? ЕЗ. V. 202.
Цига́ночок, -чка, м. Ум. отъ ци́ган.
Циганува́тий, -а, -е. Напоминающій своимъ видомъ или поступками цыганъ. Волохи цигануваті. Морд. Пл. 77.
Цига́нчик, -ка, м. Ум. отъ ци́ган.
Циганчу́к, -ка́, м. Сынъ цыгана, молодой цыганъ. Рудан. III. 28. На ярмарку циганчук конем виграває. Рудан. III. 100.
Цига́нщина, -ни, ж. Свадебный обрядъ во вторникъ (или среду), состоящій въ выпрашиваніи переодѣтыми (цыганами и пр.) свадебными гостями, различныхъ даяній, кот. потомъ пропиваются. Также: люди, кот. участвуютъ въ этомъ обрядѣ и самый добытый даянія. МУЕ. ІІІ. 170. Як прийдуть усі люде до дому молодого, то тоді починається циганщина. Циганщина збірається увечері. Убереться один чоловік у жіночий убір, а другий чоловік убереться у салдатський мундір, а пику умаже сажею, і тоді забірають усі люде мішки і йдуть циганити з музиками. (Придя въ хату, переодѣтые играютъ роль цыганъ, танцуютъ, а остальные — выпрашиваютъ и крадутъ). Нациганять усячини, та тоді прийдуть до весільного батька і продадуть кому небудь свою циганщину, а на ті гроші куплять собі горілки, бо батько весільний циганам не дає горілки. (Затѣмъ пируютъ). МУЕ. І. 155. (Полт.).
Ціка́вий, -а, -е.
1) Любопытный, интересующійся, любознательный. «Хто се, хто се?» спитаєте цікаві дівчата. Шевч. 19. Що люди собі про нас балакают, — не цікавий я знати. Гн. II. 28. На все цікавим оком спозирає. МВ. (О. 1862. ІІІ. 35).
2) Бойкій, живой, шустрый. Яке цікаве! Ном. № 5443.
3) Смыслящій, искусный. Цікавий козак, та босий. Ном. X. 6328. Цікавий, як циган до бджіл. Ном. № 6515. В єднім селі був бардзо цікавий коваль, бувало як вистригне плуга, рало, сокиру, або окує вола, то на чудо, аж сміється. Чуб. І. 154.
4) Интересный. Се дуже цікава річ. Ум. Цікаве́нький.
Цу́рка, -ки, ж.
1) Палочка, большей или меньшей длины, употребляемая для различныхъ надобностей: а) У неграмотныхъ палочка для счетовыхъ нарѣзокъ, напр. когда сдаютъ на сукновальню сукно, то число локтей, аршинъ нарѣзывается поперегъ палочки, палочка раскалывается по длинѣ такъ, что нарѣзки видны на обѣихъ половинахъ, изъ которыхъ одна остается у сукновала, а другая у хозяина сукна. Вас. 174, 155. КС. 1893. V. 277. б) Палочка для стягиванія чего-либо связаннаго: палочка вкладывается подъ веревку и круговые повороты цурки стягиваютъ веревку туже. Цуркою прикрутив. Грин. ІІІ. 655. Тотъ же способъ для удавливанія пойманныхъ звѣрей. Най буде і яка лисиця, — з цурки не викрутиться. Ном. № 6275. Встарину способъ смертной казни, удавливаніе цуркою. Русин, лях і циган промишляли непевним ділом і, ждучи на себе цурки... Ном. № 10770. Отсюда выраженіе: Як цуркою крутить, т. е. очень больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. І. 71. Шух. І. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. ум.: цу́рочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цу́рка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473.
2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у.
3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. Цу́рочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.
Чо́рний, -а, -е.
1) Черный. Чорний як циган. Ном. № 8527. Очі чорні, як терночок. Нп. Чорні брови маю, та й не оженюся. Нп. Чорна свита. МВ. І. 108. Чорна хмара. МВ. II. 14.
2) Грязный. Мене мати не пустила, що в чорному ходячи, скажуть ледащиця. Нп. Чо́рне море. Черное море. Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209. Чо́рне сло́во. Брань, ругательство, преимущественно съ упоминаніемъ чорта. Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий сину, та й по матерному. Новомоск. у.
3) Говори́ти по чо́рному. Упоминать чорта въ рѣчи. Борз. у. Ум. Чорне́нький, чорне́сенький. Чуб. V. 243. Чорне́нечкий. Вх. Зн. 81.
Яндила́ и яндола́, -ли́, ж.
1) Большая миска съ двумя ушами по краямъ. Вас. 181. Лебед. у. Припав циган до маслянки, яндилу кінчає. Рудан. І. 68.
2) Крышка для улья. Кіев. г. Подол. г.
3) Углубленіе на вершинѣ горы. Там на горі яндола і терен росте у їй. Лебед. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бичо́к, -чка́, м.
2) *Би́чок-кнут. Gobius batracho. Херс. Б. Юрківський. *Бичо́к-ци́ган. Черный бычок. *8) Окурок. Курити—аж за душу тягне; може де хоч бичка знайду. Уман. Ефр. *9) Гряда разбросанных по дну реки камней. Сл. Яворн.
*Зчу́тися, -чу́юся, -єшся, гл. Употребл. исключительно с отрицанием не: не заметить, не опомниться. І не зчулася, як той циган полотно потяг. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
*Коня́чий, -а, -е. Лошадиный. Конячий гній. Харьк. г. Коня́чий ба́тько. Цыган. Сл. Яворн.
*Ляму́с, -са, м. Ком, сплошной ком. А той попик та моторний, як той циган чорний, чорний, голова така, як сито, , борода в лямус ізбита, ой як хоче розчесати, мусить бідний ґвалт кричати. Нп. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Задёргать = засми́кати, засїпати і т. д. д. Дёргать (почати). — Засмикали, як циган сонце. н. пр.
Игра́ = гра, грання́, граття́, и́грашка, и́грище, гри́ще, гу́ля́нка, заба́ва, за́бавка. — Гра в карти. — З другими дїтьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь. Бодянський. — Дїдона вигадала грище, Еней щоб веселїший був. Кот. — З його граття́ не буде пуття́. н. пр. — Дївочі игрища не забутні. К. Д. С. — Яка ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно, коли вже грати ся, то вкупі. Чайч. — Дитяча за́бавка. — Игра́ въ жму́рки = д. під сл. Жму́рки. — И́гры ка́рточныя, въ ка́рты = картя́рство: ду́рень, підкидни́й, неві́рний ду́рень, ві́дьма, кончи́на, коро́ль, віз, ла́ва, ме́льник, ци́ган, пяни́ця, свиня́, па́мфиль, хви́лька, хлюст і т. д. — Игра́ въ мячъ = у мняча́: ги́лка, городо́к, бара́н, висо́кий дуб, ка́ша, ма́тка, мета́, пі́чка і т. д. (Малорос, игры Кіев. Ст. 1887–6). — Игра́ въ ко́сти = кости́рство. — Нїкому не служачи, а тілько костирством і пянством бавять ся. Ст. Л. — Добра свого на костирство, на танцї-музики не прогайнували. К. Б. — И́гры въ па́лки, въ ко́сти = дарови́ще, бу́лка, го́лий у го́лого, коро́мисло, королї, па́цї, пу́калка, си́кавка, скраклї, цу́рка, шва́йка, шкалу́б або ген-ге́н, ти́кало, тара́н, шкере́берть, шканди́бки і т. д. (Малорус. и́гры Кіев. Ст. 1887—6) — Игра́ въ кре́мешки = у кре́ймахи, у кре́мняхи. — И. въ. носки́ = носани́на. – И. въ чётъ или не́четъ = чіт чи ли́шка. — А ну вгадай: чи чіт, чи лишка? — И. хорово́дная = тано́к: во́рон, горобе́йко, зеле́ний шум, коро́ль, хре́щик, же́льман і т. д. (Малорус. игры. К. Ст. 1887–6). — И́гры мо́лодежи = гри́ще, гри́ща, и́грища: (катаючи яйця або оріхи) — ки́тьки, по́китьки, котю́чка, (розбиваючи яйця) — навби́тки, (на льоду коло стовпа́) — крутїлка, ко́лесо, (на скубку за волосся) — чупру́н, в ску́бки, на ску́бку, (инші гри) — до́вга лоза́, коза́, ко́тик, кон, ла́стівка, плаз, тїсна́ ба́ба, сви́нка і т. д. — Къ нему́ пришла́ хоро́шая игра́ = у йо́го до́бра ка́рта, до́брі ка́рти.
Изгоро́да, и́згородь = горо́жа, огоро́жа, перегоро́жа, (з хворосту) — тин, лїса, плі́т, плетїнь, (з паль або кілків) — частокі́л, (з тичин) — віря́. — Привязавсь, як слїпий до тину. н. пр. — Як би мінї не тини, та не перетинки, — ходив би я до дївчини що дня, що годинки. н. п. — Циган своє за пліт тягне, та й то хвалить. н. пр. — Рости саду, винограду, вище плоту, краще злота. н. п. — Жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т (Гал.). — Ста́вить и́згородь = тини́ти, ста́вити тин, лїсу і т. д.
Ка́мень = ка́мінь, здр. — каміне́ць, камі́ньчик, каміню́чка, поб. — каміню́ка, зб. — камі́ння, каміню́ччя, каміня́ччя. С. Л. — А́дскій ка́мень, Lapis infernalis = пеке́льний ка́мінь. — Драгоцѣ́нный ка́мень = самоцьві́тний ка́мінь, самоцьві́т. — Ка́мень преткнове́нія = перешко́да, прити́чина. – Краеуго́льный ка́мень = основни́й, ку́тнїй, нарі́жний ка́мінь. — Ме́льничный ка́мень = камінь млинови́й, жо́рен. — Подво́дные ка́мни = кли́пнї. — Точи́льный ка́мень = брус, брусо́к (С. З. Ш.), точи́ло (С. Ш.). — Налїг, як циган на точило. н. пр. — Надгро́бный ка́мень = надгро́бок. С. З. — (Дрібний к.) — жорства́, ринь, рінь, ріня́к. — Стежки добре жорствою висипано. — Дно річки наповнене рінню або ріняками. Земл. — (З гострими краями) — скалкува́тий. — (Що лежить плитами) — плитни́й. — (Камінцї для играшки) – кре́махи, кре́ймахи.
Лѣ́стница, лѣ́стничка = драби́на (С. Аф. З. Л.), здр. драби́нка, поб. — драбиня́ка (С. Аф.), бокові їі частини — драби́нище, шта́ґи, поперечні — щаблї, кожний нарі́зно — щабе́ль, драбинка у возї — полу́драбок, (нерухома, що коло будови або що) — схо́ди, схо́дцї (С. З.), схі́дцї, сту́панка, (теж саме і така, що приставляєть ся, на пр. на параходи або що), бокові частини в ній — по́ручі. — Нема тії драбини, щоб до неба достала. н. пр. — Якась валяла ся драбина коли тину. Та падало господареві взяти драбину та й поставити до хати. Зїньк. — Полїз циган на горіще, а чоловік і одставив драбину. н. о. — Трохи я не долїз, як щабель поламав ся; я повис, схопившись за драбинище і ледве удержав ся, поки спустив ся до нижчого щабля. — Сходи високі, мабуть ступнїв шістьдесят, коли не більше.
Любопы́тный, но = цїка́вий, во. С. Ж. З. Л. — Цїкавий, як циган до бджіл. н. пр. — Таке цїкаве, аж бульки з носа дмуть. н. пр. — Цїкаво порівняти дуже похожі релїгійні обряди прибалтицьких Словян з нашими. Бар. О.
Мѣня́ть, ся = міня́ти, ся, вимі́нювати, обмі́нювати, промі́нювати, міньжува́ти. — А ну, свату! міняй стару на носату! н. пр. — Хто міняє, той не має. н. пр. — Міняли тихо, та виміняли лихо. н. пр. — Як циган, міняєть ся. н. пр. — Міньжує, як циган кіньми. н. пр. — Дава́й мѣня́ться = дава́й мінька́. К. Ч. Р. — Мѣня́ть у́хо на у́хо = міня́ти так на та́к, такма́ міня́ти ся. — Додачі не дам — хочеш так на так зміняємо. — Мѣня́ться въ лицѣ́ = міни́ти ся, зміня́ти ся на виду́.
Мѣшо́къ, здр. мѣшёчекъ = 1. міх, мішо́к, здр. міше́чок, великий — ла́нтух (С. З.), здр. — лантушо́к, пів мішка — клу́нок, клу́ночок (Чайч.), малий — то́рба, торби́на, торбе́шка, торби́нка (С. Ш.), подорожнїй, подвійний — сакви́ (С. З.), саківки́, бесаги́, з вірьовок — киса́, теж, на сїно — пихтір, з міховини або ряднини, що в йому дають овес коням — ре́птух, торба, що з вівсом вішають коням на морду — ша́нька, то́рба, зшита з різних клаптиків — пи́сана то́рба, маленька на сир, пшоно то-що — во́рок, ворочо́к, край у мішка — гузи́рь. — Кури крав, та в міх клав, кури сокочуть та в міх не хочуть. н. пр. — Налякав міх, то й торби страшно. н. пр. — Наговорив три мішки гречаної вовни. н. пр. — Де можна торбу, там лантуха не треба. н. пр. — З чужої торби хлїба не жалують. н. пр. — Як іду в гостину, то беру хлїб в торбину. н. пр. — Носить ся, як циган з писаною торбою. н. пр. — Узяв саківки в дорогу. Ос. 2. д. Мѣхъ 2. 3. (про чоловіка) — вайло́ (С. Аф.), ла́нтух і д. Мѣшкова́тый 2.
Нажира́ться, нажра́ться = нажира́ти ся, натрі́скувати ся, налу́плювати ся, наже́рти ся, натрі́скати ся, налупи́ти ся, нало́пати ся (С. З.), наре́пати ся, наре́пкати ся, набу́хати ся (С. З.), набре́вкати ся, напо́рати ся, обре́вкати ся, обре́пкати ся, налига́ти ся (С. З.). — Натріскав ся так, що й не встане. — Нарепкав ся, як свиня браги. н. пр. — Як я напорав ся борщу. Чайч. — Обревкав ся, як циган молока. н. пр.
Намѣ́нивать, намѣня́ть, ся = намі́нювати, наміня́ти, ся, наміньжува́ти, понамі́нювати. — Понамінювали наші у Циган коней на ярмарку, та все ка’зна що: то крива, то слїпа. Чайч.
Перехва́тывать, перехвата́ть, перехвати́ть = 1. перехо́плювати, захо́плювати, перехапа́ти, схопи́ти, захопи́ти, посхо́плювати, позахо́плювати, похапа́ти. – Соцькі метнулись по ярмарку і перехапали усїх циган. — Приїхали копитани, гречаники похапали. н. п. — Тут зараз усїх злодіїв і посхоплювали. 2. перехо́плювати, перейма́ти, перехопи́ти, переня́ти. С. Л. — Не все те переймати, що по воді пливе. н. пр. 3. перехо́плювати, перехопи́ти, вхопи́ти (підъїсти на швидку або позичить на короткий час). — Як бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, як бігла через гребельку, та вхопила водицї кропельку — тільки пила, тільки й їла. (н. к. про козу-дерезу.)
Пле́те́нь = плетїнь, пліт, тин (С.Л.Ш.), тино́к, лїса, лїска (С. Л.), покриття на йому — острі́шок, острі́шина, накидане гноєм — зага́та, поперешний — перети́нок, місце, де перелазять — перела́з, місце коло тину — перетїнок, у водї для лову риби — їз, їзо́к. — Поплели навкруги плетнї, а проїхати й нїкуди. Кн. — Циган своє за пліт волочить та ще хвалить. н. пр. — Вчепив ся, як слїпий плота. н. пр. — З доброго плота добрий і кіл н. пр. — Близько двору коло плота поглядаю на ворота. Руд. — Ой як би я волів мала, то б такими козаками плоти підпирала. н. п. — Живе, як сорока на тину — хто йде, сполохне. н. пр. — Хоч з чинами та попід тинами. н. пр. — Хоч бий, хоч лай, тільки через тин не кидай. н. п. — Через низький тин усї собаки скачуть. н. пр. — З улиці лїса добра, нова, торік городив її. Кн. — Сидить півень на загатї, крикнув: кукуріку! н. п. — Як би мінї не тини та не перетинки, ходив би я до дївчини що день, що годинки. н. п. — За поповим перелазом там стояло троє разом. н. п. — Ста́вить плете́нь = тини́ти (С. Ш.).
Помѣня́ть, ся = поміня́ти, заміня́ти, проміня́ти, ся, про циган на міньбу кіньми — поміньжува́ти. — Помѣня́емся! = дава́й, те мінька́! К. Ч. Р.
Посыла́ться, посла́ться = здава́ти ся, склада́ти, зда́ти ся (на кого). — Здав ся циган на свої дїти. н. пр.
Пройдо́ха = про́йда (С. Л.), пройди́сьвіт (С. З. Л.), дури́сьвіт (С. З.), проно́за (С. З. Л.), шели́хвіст (Граб.), пи́шкавка. — Це така пройда, що скрізь пролїзе і з води сухим вийде. — І на пронозу єсть занози. н. пр. — Циган на що вже дурисьвіт, а наш Сава і його переважив. Кн.
Свидѣ́тель, ница = сьві́док (С. Л.), сві́дка, сьві́дчик, ця (С. З. Л. Жел.), свіди́тель, ка (С. Жел.). — Фальшивий сьвідок єсть подобен злодїєві. Б. Н. — Хто хоч сьвідком бути, треба хрестика цїлувати. н. пр. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Нехай небо сьвідком буде. І. Г. — Ми самі тому сьвідками. С. З. — Сьвідок слави дідивщини. К. Ш. — Призыва́ть во свидѣ́тели = сьві́дчити ся. — На Бога сьвідчусь. — На Бога сьвідчить ся, а чорту душу запродав. н. пр. — Сьвідчив ся, як циган своїми дітьми. н. пр.
Скрипа́чъ = скри́пник (С. З. Ш. Ніс.), здр. скри́пничок, скрипни́ченько (С. Жел.), скрипа́ль (С. Жел.), скрипкогра́й (С. Жел.). — Перше слово визначає і музику і того, хто вміє робити скрипки, останні — про музику. — Одна сестра кинула ся до печі, друга до циган по скрипника. Федь. — Музики грають — було щось аж шість скрипників і два цимбалисти. Федь. — Скрипнички пригравають, віночки дошивають. н. п. — Як пішов тодї скрипаль по селах, грає тай грає, ніхто над його вже не загра. н. о. Грінч.
Слать, посла́ть, ся = 1. сла́ти, посила́ти, посла́ти, ся. — Сама сїдає обідати, мене посилає по воду. н. п. 2. здава́ти ся, сьві́дчити ся, зда́ти ся, посьві́дчити ся. — Здав ся циган на свої дїти. н. пр.
Ссыла́ться, сосла́ться = 1. здава́ти ся (С. Л.), склада́ти ся, поклика́ти, зсила́ти ся (на кого), бичува́ти ся (чим) зда́ти ся, скла́сти ся, посла́ти ся, на сьвідків — обсьві́дчити ся. — Здав ся циган на свої дїти. н. пр. — Виводили себе від шляхти, покликались на якісь документи. Ет. зб. — Я не в однім містї покликую ся на твори росийських письменників. Ог. — Нехай сьвідїтельствує! Знав на кого послатись! Кв. 2. д. Сноси́ться.
Су́мерки = смерк (С. З.), смерка́ння, легенькі — су́тїнки, при́мерки, ранні — при́смерок. — Аж до смерку дзвонили. С. З. — В садку, а чи де там прийдеть ся, часами до смерку самого з сусїдом розмова ведеть ся. Пч. О. — В Суботоньку зранку а в Недїленьку до смерку ходить Маруся. н. п. — Пішов циган на толоку до сусїда зраня, а в сусїда без обіда косив до смеркання. Руд. — У вечері, коли сутїнки перервуть роботу. Пісоч. — С. ночны́е = нічи́ни. — Су́мерками, въ су́мерки = сме́рком, при́смерком. — І все мінї перед очима мріє; а надто ще на самотї, смерком. Ст. Б. X. — Пере́дъ суме́рками = при́смерком. — Ще не смеркало, а вже було при́смерком. Кн. — Наступи́ть су́меркамъ = приме́ркнути, сме́ркнути. — До вечора, як уже примеркло трохи. Гр. Чайч. — До су́мерекъ = до сме́рку, зави́дна.
Точи́ло = кругле — точи́ло (С. Ш.), гостри́ло. — Налїг, як циган на точило. н. пр.

Запропонуйте свій переклад