Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «цуратися»
Шукати «цуратися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бре́згать –
1) гре́бувати, гидува́ти, гиди́тися, бриди́ти, -ся ким, чим; цура́тися чого. [Рі́дною культу́рою не гре́бували (Єфр.). Гиду́ю після не́ї ї́сти. Промишля́ли уся́кими ґеше́фтами, не бридячись і фальшува́нням документі́в. Нія́ких способі́в не цура́ється].
Дичи́ться – бокува́ти від ко́го. [Вона́ ніко́ли не бокува́ла від чужи́х], во́вком диви́тися на ко́го.
• -ся людей, общества – бі́гати (цура́тися) люде́й, товари́ства, хова́тися від люде́й, від товари́ства; соро́митися кого́.
• Дича́щийся – вовкува́тий. [Вовкува́тий ду́же хло́пець (Звиног.)]; дича́к (см. Дичо́к 2).
I. Избега́ть, избежа́ть и избе́гнуть кого, чего – уника́ти, уни́кнути, тіка́ти и утіка́ти, утекти́ кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, мина́ти, мину́ти, (обходить) обмина́ти, обмину́ти, омина́ти омину́ти кого́, що, (уклоняться) ухиля́тися, ухили́тися від ко́го, від чо́го, (сторониться, чуждаться) саха́тися, цура́тися кого́, чого́, бокува́ти кого́. [Уника́в ди́му, та й упа́в в ого́нь (Приказка). Той щи́ро-украї́нський ю́мор, що тіка́є зве́рхніх ефе́ктів (Єфр.). Хто ді́йсне стра́ждає, той пи́льно утіка́тиме од уся́кої зга́дки, а не ста́не сам собі́ її́ виклика́ти (Крим.). І Па́волоч-мі́сто того́ не мину́ло: Тете́рине ві́йсько його́ обгорну́ло (Грінч.). Та все те вмів Ге́рман омина́ти щасли́во (Франко). Хто змо́же ухили́тись, що нам бо́ги всеси́льні присуди́ли? (Куліш). Саха́йся брехні́ (Сл. Гр.). Не сказа́ти, що він цура́вся жіно́чого товари́ства (Грінч.)].
• -га́ть ссоры – уника́ти, тіка́ти сва́рки.
• -га́ть встречи с кем-л. – уника́ти, тіка́ти зу́стрічи (стрі́чи) з ким.
• -га́ть кого – уника́ти кого́, тіка́ти від ко́го, обмина́ти, (гал.) омина́ти кого́, саха́тися, цура́тися кого́. [Ба́чила, що він уника́є її́, що йому́ не до не́ї (Черкас.). Дружи́ну ва́шу скрізь я бу́ду обмина́ть (Самійл.). Саха́ється вона́ тебе́ як чо́рта (Конгр.)].
• -жа́ть опасности – утекти́ небезпе́ки, обмину́ти небезпе́ку.
• О если б -жа́ть нам этой опасности – коли́-б нас мину́ла ця небезпе́ка.
• -нуть наказания – утекти́ ка́ри и від ка́ри.
• Не -нуть тебе наказания – не мину́ти тобі́ ка́ри, не мине́ тебе́ ка́ра, не втече́ш од ка́ри.
• -га́ть вопроса – ухиля́тися від пита́ння.
Нелюди́ться – цура́тися люде́й (товари́ства), хова́тися від люде́й, бу́ти відлю́д(ь)ком (безлю́д(ь)ком), відлю́дитися.
Отка́зываться, отказа́ться –
1) от чего, кого, в чём – відмовля́тися, відмо́витися від чо́го, від ко́го, в чо́му (редко), (гал.) вимовля́тися, ви́мовитися чого́, (усиленно) відмага́тися, відмогти́ся від чо́го, (отрекаться) зріка́тися, зректи́ся чого́, кого́, відріка́тися, відректи́ся від чо́го, від ко́го (редко: виріка́тися, ви́ректися чого́), відкида́тися, відки́нутися від ко́го (часто о близких людях: женихе, невесте, влюблённых, супругах и т. п.), від чо́го, ки́датися чого́, (гал.) скида́тися чого́. [Пе́ршого купця́ не ки́дайсь (Ном.)].
• -ваться, -за́ться от кого, чего (покинуть, оставить) – цура́тися кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го [Си́на ба́тько відцура́вся (Шевч.)], відкасну́тися від ко́го, від чо́го, (отпираться) відге́тькуватися від чо́го. Срв. Отрека́ться.
• -ся от должности, обязанностей, власти, престола – відмовля́тися (відмо́витися) від поса́ди, обо́в’я́зків, вла́ди, тро́на (коро́ни) или зріка́тися (зректи́ся) поса́ди и т. д., или склада́ти (скла́сти) поса́ду, обо́в’я́зки, вла́ду (уря́д), коро́ну. См. Слага́ть.
• -за́ться от занимаемой должности – зректи́ся своє́ї (или обі́йманої, посі́даної) поса́ди.
• Нас приглашали на обед, а мы -за́лись – нас проха́ли (про́хано) на обід, та ми відмо́вились.
• Гости -зываются – го́сті відмага́ються. -ваться (-за́ться) от платы, от работы – зріка́тися (зректи́ся) пла́ти, робо́ти, відкида́тися від пла́ти, від робо́ти, ки́датися пла́ти, робо́ти.
• -за́ться от платежа податей, налогов – зректи́ся плати́ти пода́тки, нало́ги.
• -за́ться от наследства – відмо́витися від спа́дку, спа́дщини, (гал.) діди́цтва, зректи́ся спа́дку и т. д. -зываться (-за́ться) от своего мнения, своих слов, показаний – зріка́тися (зректи́ся) своє́ї ду́мки, свої́х слів, сві́дчень, відмовля́тися (відмо́витися) від своє́ї ду́мки, від свої́х слів, сві́дчень.
• -за́ться от дачи показаний – відмо́витися да́ти сві́дчення.
• -заться от своего намерения – зректи́ся (несов. зріка́тися) свого́ на́міру.
• -зываться от личных интересов, развлечений – зріка́тися особи́стих інтере́сів, уті́х.
• -зываюсь от своих прав – зріка́юсь свої́х прав на що.
• -за́ться от кого – зректи́ся кого́. [Я не ма́ю си́ли тебе́ зректи́ся (Л. Укр.)].
• -заться от себя – зректи́ся себе́.
• Он отказа́лся от меня – він відцура́всь мене́, відки́нувся від ме́не.
• Я от чести этой -зался – я від че́сти то́ї відмо́вився, я зрі́кся то́ї че́сти.
• Доктора -за́лись от больного – лікарі́ відмо́вились від хо́рого.
• Я не -ваюсь работать – я не відка́зен (при обычн. форме: не зріка́юсь, не відмовля́юсь) працюва́ти;
2) кому (завещаться) – відпи́суватися, бу́ти відпи́саним, відка́зуватися, бу́ти відка́заним. См. Завеща́ться.
Отрека́ться, отре́чься от кого, от чего – зріка́тися, зректи́ся кого́, чого́, відріка́тися, відректи́ся кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, виріка́тися, ви́ректися кого́, чого́, (отвергаться) ки́датися, цура́тися чого́, відкида́тися, відки́нутися, відцу́руватися, відцура́тися від ко́го, від чо́го и кого́, чого́, відступа́тися, відступи́тися від ко́го, від чо́го, відкасну́тися, відсахну́тися від ко́го, (гал.) звергти́ся чого́; (отпираться) запреща́тися, запрети́тися.
• -чься от своих слов – зректи́ся, відректи́ся свої́х слів.
• -чься от своих взглядов, от своего права – зректи́ся свої́х по́глядів, свого́ пра́ва.
• -чься от своей веры, от отчизны – зректи́ся (відректи́ся) своє́ї ві́ри, своє́ї батьківщи́ни, відцура́тися, відки́нутися (від) своє́ї ві́ри, (від) своє́ї ба́тьківщини, відступи́тися, відкасну́тися від своє́ї ві́ри, від своє́ї ба́тьківщини.
• -чься от света – сві́ту відцура́тися.
• Все родные от него -кли́сь – всі рі́дні його́ (від ньо́го) відрекли́ся (відцура́лися), від ньо́го відкасну́лися (відсахну́лися), уся́ рідня́ від йо́го відки́нулася (відступи́лася, відцура́лася). [Відступи́лася від ме́не вся моя́ роди́на].
• Пётр трижды -ка́лся от Христа – Петро́ три́чі зріка́вся Христа́, відріка́вся Христа́ и від Христа́. Срв. Отступа́ться.
Отчужда́ться, отчужди́ться от кого, чего –
1) відчу́жуватися, відчужа́тися, відчужи́тися, відчужени́тися від ко́го, від чо́го, цура́тися, відцура́тися (від) ко́го́, чо́го́, зацура́ти кого́, що. [Зацура́ла мене́ – сло́вом ніко́ли не озве́ться];
2) відчу́жуватися, відчужа́тися, відчужи́тися, вивла́щуватися, ви́властитися, вивла́снюватися, ви́власнитися; бу́ти відчу́женим, ви́власненим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Брезгать, брезговать – гребувати, гидувати, гидитися, бридити, -ся ким, чим; цуратися чого:
• он не брезгает ничем, никакими средствами – він не гребує нічим (ніякими способами); він не цурається ніяких способів.
[Рідною культурою не гребували (Єфр.). Гидую після неї їсти (АС). Промишляли усякими ґешефтами, не бридячись і фальшуванням документів (АС)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗБЕГА́ТЬ ще вимина́ти, обхо́дити деся́тою доро́гою, омина́ти деся́тою доро́гою, бокува́ти, (праці) цура́тися;
избегать боёв відси́джуватися в око́пах;
избегать опа́сности образ. омина́ти ри́фи;
избега́ющий що /мн. хто/ уника́є тощо, ра́ди́й ухили́тися, зви́клий ухиля́тися, прикм. уни́кливий, ухи́льний, несхи́льний до чого;
избегающий взгля́дов пону́ра;
избегающий знако́мств неохо́чий до знайо́мств;
избегающий люде́й відлю́дько;
избегающий наказа́ния зда́тний уни́кнути ка́ри /ви́йти сухи́м з води́/;
избегающий разгово́ров несхи́льний до розмо́в;
избега́вший ОКРЕМА УВАГА
ОТРЕКА́ТЬСЯ ще відступа́тися, цура́тися галиц. резиґнува́ти /док. зрезиґнува́ти/, (свого кредо) схо́дити зі своє́ї доро́ги;
отрекаться от престо́ла зріка́тися коро́ни;
отрекаться от свои́х слов бра́ти свої́ слова́ наза́д;
не отрекаться от кого признава́тися до кого;
отрека́ющийся зре́ченець;
отрека́ющийся (от престо́ла) зго́дний зректи́ся (коро́ни), стил. перероб. зріка́ючись;
отрека́ющийся от свои́х слов зго́дний взя́ти свої́ слова́ наза́д, пор. отступающий от своих взглядов;
ОТРЕ́ЧЬСЯ, отречься от чего фраз. одбі́гти чого;
отрёкшийся зре́чений, одбі́глий, ОКРЕМА УВАГА
ОТСТРАНЯ́ТЬ (рукою) відтру́чувати, (жестом) відге́тькувати, (від праці) не допуска́ти до;
отстранить от до́лжности ще усува́ти з поса́ди;
ОТСТРАНЯ́ТЬСЯ відхо́дити (геть), іти́ геть, фраз. умива́ти ру́ки, оказ. іти́ від неща́стя;
отстранить от кого цура́тися кого;
отстраня́ющий що /мн. хто/ усува́є тощо, ра́ди́й /зму́шений/ усу́нути;
отстраня́ющий жест жест „не підхо́дь”;
отстраня́ющий от до́лжности що усува́є з поса́ди;
отстраня́ющийся/отстраня́емый гна́ний, відтру́чувати, відге́тькувати, відсува́ти, усува́ти, відхилювати, зві́льнювати;
ОТСТРАНИ́ТЬ (рукою) відтру́тити;
ОТЧУЖДА́ТЬСЯ (про майно) вивла́снюватися;
отчуждаться от кого цура́тися кого;
отчужда́ющий що /мн. хто/ відчу́жує тощо, ста́вши відчу́жувати, зда́тний відчужи́ти, за́йня́тий ви́власненням, вивла́снювач, прикм. відчу́жливий, відлю́днювальний, вивла́снювальний, відчу́жувальний;
отчуждающийся/отчужда́емый відлю́днюваний, вивла́снюваний, відчу́жуваний;
ПРЕНЕБРЕГА́ТЬ (чим) ще малова́жити що;
пренебрега́ть чем ще не зважа́ти на що, скида́ти з раху́нку що;
пренебрега́ть гостеприи́мством цура́тися хлі́ба-со́ли;
пренебрега́ть опа́сностью стил. відповідн. легкова́жити небезпе́ку;
пренебрега́ющий що /мн. хто/ гре́бує тощо, спо́внений пого́рди до, горду́н, прикм. знева́жливий /пого́рдливий/ до, легкова́жний, легкова́жливий;
пренебрега́ющий опа́сностью відчайду́шний, безстра́шний, гаря́ча голова́;
пренебрега́ющий разме́рами стил. перероб. не зважа́ючи на ро́зміри;
пренебрега́ющийся/пренебрега́емый знева́жуваний, пого́рджуваний, не́хтуваний, зане́дбуваний, занеха́юваний, легкова́жений;
ЧУЖДА́ТЬСЯ ще трима́тися о́сторонь;
чужда́ющийся що /мн. хто/ цура́ється тощо, гото́вий відцура́тися, схи́льний цура́тися, відлю́дько, прикм. відлю́дькуватий, вовкува́ти, неприві́тний до;
чуждающийся люде́й фольк. неприки́дливий до люде́й.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дичиться – бокува́ти, -ку́ю, -ку́єш (від ко́го), цура́тися (кого́).
Сторониться –
1) оступа́тися, відступа́тися, -па́юся, -па́єшся, схо́дити, -джу, -диш з доро́ги;
2) (кого-нибудь) цура́тися, -ра́юся, -ра́єшся.
Удалять, удалить –
1) віддаля́ти, -ля́ю, -ля́єш, віддали́ти, -лю́, -лиш;
2) (зуб) вирива́ти, -ва́ю, -ва́єш, ви́рвати, -рву, -рвеш; З) (от должности) усува́ти, -ва́ю, -ва́єш усу́нути, -ну, -неш;
-ться –
1) віддаля́тися, віддали́тися, відхо́дити, -джу, -диш, відійти́, -дійду́, -ді́йдеш;
2) (сторониться) ухиля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, ухили́тися, -лю́ся, -лишся, цура́тися, відцура́тися, -ра́юся, -ра́єшся (кого́, чого́, від ко́го, від чо́го).
Чуждаться – цура́тися, -ра́юся, -ра́єшся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Избегать
• Беды не избежать – [Від] біди (лиха) не втечеш.
• Для того, чтобы избежать чего – щоб уникнути чого.
• Избегать вопроса – ухилятися від питання.
• Избегать встречи, ссоры с кем-либо – уникати (тікати) зустрічі (стрічі), сварки з ким.
• Избегать, избегнуть наказания – тікати, утекти кари (від кари); уникати, уникнути кари.
• Избегать кого – уникати кого; тікати від кого; обминати кого; сахатися (цуратися) кого.
• Избежать опасности – утекти (уникнути) небезпеки; обминути небезпеку.
• Не избегнуть вам наказания – не минути (не обминути) вам кари; не мине вас кара; не втечете кари (від кари).
Отказываться
• Отказаться от хлеба-соли – відмовлятися від хліба-солі; цуратися хліба-солі.
• Отказываться, отказаться о т кого, чего – відмовлятися, відмовитися від кого, чого; зрікатися, зректися кого, чого; відкидатися, відкинутися [від] кого, чого; кидатися, кинутися чого. [Вона одкинеться од його. Н.-Левицький. Та вона старовини тієї не кидається. З нар. уст.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Цура́ти, цура́тися (кого́, чого́) – чуждаться кого, чего, удаляться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Избегать, -бежать чего –
1) обмина́ти, обмину́ти що, стерегтися, остеріга́тися, остерегтися чого; (уклоняться) – ухилятися, ухилитися від чого; и. ошибок – остеріга́тися по́мило́к;
2) (очуждаться) – цура́тися кого́, чого́.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

цура́тися, -ра́юєя, -ра́єшся кого, чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Цура́ти, -ра́ю, -єш, цура́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. ІІ. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 51.4.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Отдаля́ть, отдали́ть, ся = 1. од(від)даля́ти (С. Л.), удаля́ти, ся (С. Ш.), далїти, оддали́ти, удали́ти, ся (С. Ш.) — Їдемо, а рідне село все далїє од нас. Кн. 2. од(від)сторони́ти, од(від)луча́ти, одсторони́ти, одлучи́ти, ся. — Відсторонив його од сього дїла. 3. одверта́ти, одхиля́ти, одверну́ти, одхили́ти. — Треба по троху одвертати його од сього товариства. 4. ухиля́тися, цура́тися, ухили́тися (С. Ш )

Запропонуйте свій переклад