Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «чавити»
Шукати «чавити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дави́ть, да́вливать, давну́ть
1) дави́ти, давну́ти, давону́ти; гніти́ти, гне́сти́, пригні́чувати; ти́снути, потиска́ти, притиска́ти, поти́сну́ти; души́ти, чави́ти; (
трудить) му́ли[я]ти. [Давну́в його́ за го́рло. Приви́ддя лихі́ мені́ ду́шу гніти́ли (Л. Укр.). Чо́біт му́ляє (му́ли́ть) но́гу].
Грудь да́вит – у гру́дях ти́сне; сти́ски в гру́дях; гру́ди стиска́є.
Давя́щий – гнітю́чий, мульки́й. [Над життя́м лю́дським ві́чно важні́є гнітю́ча погро́за (Крим.). Мульке́ службо́ве ярмо́ (Єфр.)];
2) дави́ти. [Кіт дава́й за́раз ми́ші дави́ти].
I. Жать (жму, жмут) –
1) ти́снути, ти́скати, стиска́ти, души́ти, дави́ти. [З усі́х бокі́в ти́снуть (да́влять, ду́шать) ме́не – нія́к не ви́йду з юрби́. Мі́цно (щи́ро) стиска́ю ва́шу ру́ку. Самого́ на́че хто за се́рце ти́сне]; (
об обуви, платье и т. д.: трудить) му́ляти, му́лити, труди́ти, гри́зти. [Чо́біт му́ляє (му́лить) но́гу. Поду́шка му́лить в го́лову. Посторо́нки му́ляли (ко́ням) по го́лій чо́рній шку́рі. Мені́ тру́дить но́гу. Ко́мір ду́шить (да́вить) (в) ши́ю]; (выжимать, выдавливать) чави́ти, души́ти, відду́шувати, дави́ти, би́ти, прасува́ти. [Чави́ти (души́ти) сік з виногра́ду. Би́ти олі́ю. Прасува́ти (відду́шувати) сир].
Жать масло (школьн. игра) – би́ти ма́сло, олі́ю.
Жа́тый – ду́шений, да́влений, ча́влений, прасо́ваний. [Ду́шена цитри́на. Ча́влені сли́ви. Прасо́ваний (відду́шений) сир]; (прижимать) ти́снути, тули́ти, горну́ти, пригорта́ти кого́, що до чо́го. [До серде́нька пригорта́є (ту́лить)];
2)
кого-либо (теснить, принуждать к отступлению) – ти́снути кого́. [Чи не той-то коза́к Неча́й, що ля́шеньків ти́сне?];
3)
жать кого-либо (притеснять) – дави́ти кого́, души́ти, ти́снути, (угнетать) гноби́ти (-блю́, -би́ш). [Дави́ла нас недо́ля. Ляхи́ та недо́ляшки души́ли Украї́ну (Кул.)].
Мозжи́ть
1) міжчи́ти, товкти́ (до́ки не розтовче́ться), (
дробить) дроби́ти, криши́ти, (плющить) плю́щи́ти, плеска́ти, чави́ти що; (колотить кого) товкма́чити, мотло́ши́ти кого́. [Можчи́ли го́лови і спи́ни (Котл.). Міжчи́в мене́ (Звягельщ.)].
-жи́ть голову кому, перен. – гри́зти (міжчи́ти) го́лову кому́, золи́ти кого́, дозоля́ти кому́.
-жи́ть кого (просьбами о чём) – каню́чити в ко́го чого́, же́брати в ко́го що и чого́, цига́нити;
2) (
безл.: ломить) ломи́ти, крути́ти що, ломоті́ти в чо́му, (корчить) судо́мити що в ко́го и кому́. [На него́ду ко́сті в ме́не кру́тить (Київ)].
У меня голову -жи́т – мені́ го́лову ло́мить, у ме́не голова́ тріщи́ть.
Плю́щи́ть – плющи́ти, плеска́ти, чави́ти, розплю́щувати, розпле́скувати.
-щи́ть проволоку, медь – плющи́ти дріт, мідь.
Плющё́ный и плю́щеный – плю́щений, пле́сканий; плеска́тий.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫЖИМА́ТЬ ще ча́ви́ти, (вагу) вива́жувати;
выжима́ющий 1. що ча́вить тощо, зда́тний ви́чавити, для ча́влення, за́йня́тий чавленням, вича́влювач, вигні́чувач, прикм. тех. витискни́й, витиска́льний, вичавлювальний, вигнічувальний, викручувальний, викручувальний, виважувальний, вижимальний, 2. стил. перероб. що вива́жує тощо, зда́тний ви́важити, зви́клий вижима́ти;
выжимающий все со́ки жми́крут, визи́скувач;
выжимающийся/выжима́емый 1. ча́влений, вича́влюваний, вигні́чуваний, викру́чуваний, вити́сканий, вива́жуваний, вижи́маний;
ОТЖИМА́ТЬ ще чави́ти;
отжима́ющий що /мн. хто/ виду́шує тощо, ста́вши чави́ти, зда́тний /покли́каний/ ви́душити, для вигні́чування, за́йня́тий вигні́чуванням, відти́скувач, вигні́чувач, прикм. вичавни́й, відтискни́й, відтиско́вий, вигні́чувальний, вича́влювальний, вида́влювальний, виду́шувальний, викру́чувальний, відти́скувальний, відшто́вхувальний;
отжима́ющийся/отжима́емый ча́влений, вигні́чуваний, вича́влюваний, вида́влюваний, виду́шуваний, викру́чуваний, відти́скуваний, відшто́вхуваний, прикм. відтискни́й, вичавни́й.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Давить, -ся – ти́снути, -ся;
• д. (вино
) – ча́вити, -ся.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ча́вити, -влю, -вишдавить, мять.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чави́ти, чавлю́, ча́виш, ча́влять

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ча́вити, -влю, -виш, гл. Давить, мять.
Чаву́чити, -чу, -чиш, гл. = Чавити. Чавучив дорогою. Черном.
Щави́ти, -влю́, -ви́ш, гл. = Чавити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Выжима́ть, ся = викру́чувати, ся, вида́влювати, ся, чави́ти, (біли́зну) — віджима́ти, ся. д. Вы́жать.
Дави́ть, ся = дави́ти, ся, гнїти́ти, души́ти, ся, ти́снути, стиска́ти, ся, чави́ти, ся. — Давити олїю. С. Аф. — Чого ти мене так тиснеш за руку? С. Ш. — Нема мого миленького, жаль душу стиска́є, тож моє серденько о нїм памятає. н. п. — Їсть, аж давить ся. — Да́вить грудь = в гру́дях да́вить.
Жать = 1. (жму, жмёш) — дави́ти, ти́снути, стиска́ти, му́лити, чави́ти. — Чого мене так тиснеш за руку? — Сказав тане́ць грати, а сам Бондарівну за ручку стискати. н. п. — І червоні чоботи мулять. н. пр. — Мулкі чоботи. Чайч. 2. (жну, жнеш) — жа́ти, (за довг) — віджина́ти. (Д. під сл. Жа́тва).
Пережима́ть, пережа́ть, ся = 1. дави́ти, вида́влювати, чави́ти, вича́влювати, ви́давити, ви́чавити, подави́ти, почави́ти, ся (знов). 2. викру́чувати, віджима́ти, ви́крутити, віджа́ти, ся, повикру́чувати, повіджима́ти. – Переполоскала і віджала всї сорочки, 3. перетяга́ти, перетягти́. — Перетягли жилу. 4. д. Перемина́ть, ся 2.
Подавля́ть, подави́ть, ся = 1. дави́ти, души́ти, чави́ти, подави́ти, подуши́ти (С. Л.), почави́ти, ся. — Подушили багато людей. 2. пригнїта́ти, ути́скати (С. Ш.), глуши́ти (С. Аф.), заглуша́ти, тлуми́ти, затлумля́ти, заглуши́ти, затлуми́ти (С. З.). — Пригнїтають нашу мову. 3. дави́ти ся, подави́ти ся, удави́ти ся. — Бодай ти галушкою подавив ся. н. пр.

Запропонуйте свій переклад