Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 59 статей
Запропонувати свій переклад для «чари»
Шукати «чари» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ворожба́ и вороже́ние
1) ворожі́ння, ча́ри, чарува́ння.
См. Волхвова́ние;
2) зна́хурство.
Колдовство́
1) (
действие) см. Колдова́ние;
2) чаклу́нство, чарівни́цтво, чароді́я, характе́рство, (
вороженье) ворожби́тство; (чары) ча́ри (-рів), (ум. ча́роньки (-ків)), чар (-ру) и (зап.) чара́ (-ри́), (устар.) хи́морода, хи́мородь (-ди). [Ви́клич чаклу́нством музи́ки да́вні ча́ри (Н.-Лев.). Все це ви́йшло од твого́ чаклу́нства, горба́тий ка́рлику (М. Рильськ.). В на́шого бра́та про запа́с і характе́рство єсть (Куліш). Пе́вне, ча́рами ти гартува́в тоді́ се́рце моє́ (Л. Укр.)].
Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)].
Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю.
-но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)].
-но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте?
Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете.
Наполня́ть, напо́лнить
1)
что чем – спо́внювати и сповня́ти, спо́вни́ти, по́внити, напо́внювати, наповня́ти, напо́внити, (заполнять) запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (до краёв) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити, спо́внювати, спо́вни́ти и т. п. вщерть (до самых краёв: по са́мі ві́нця), (посуду, помещение ещё) запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипа́ти, наси́пати, (жидкостью) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти що в що, куди́ и що чим, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, понапо́внювати, понаповня́ти, позапо́внювати, позаповня́ти, повипо́внювати, повиповня́ти, позапоро́жнювати, позапорожня́ти, понасипа́ти, поналива́ти. [Сповні́мо ку́бки! (Куліш). Те́мрява сповня́ла глибо́кі яри́ та доли́ни (Грінч.). Лю́ди ко́жну кімна́ту спо́внили ґва́лтом (Коцюб.). Ку́бочки посповня́ла (Мил.). Споло́ханий го́мін по́внить дерева́ (Дніпр. Ч.). Тут тобі́, се́рденько, в степу́ погиба́ти, черво́ною кро́в’ю річки́ наповня́ти (Метл.). Невідо́мі лю́ди запо́внювали кімна́ти (Виннич.). Дим всю ха́ту заповня́є (Франко). Кро́в’ю річки́ й озе́ра випо́внювали (Куліш). Ти́ша виповня́ла ввесь двір (Коцюб.). Не ви́повниш Дніпра́-Славу́ти слі́зьми (Куліш). Глибо́кії доли́ни воло́ською кро́в’ю повипо́внював (Ант.-Драг.)].
-ня́ть воз кладью – наванта́жувати (наладно́вувати) во́за (віз); срв. Нагружа́ть;
2) (
отвлеч. и метаф.) спо́внювати, сповня́ти, спо́вни́ти, перейма́ти, перейня́ти, пройма́ти, про(й)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, налива́ти, нали́ти, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, поперейма́ти, попройма́ти, поналива́ти кого́, що чим. [Се хвилюва́ло й спо́внювало чуття́м звору́шеної вдя́чности (Н.-Лев.). Ві́тер сповня́в Зінько́ві гру́ди молодо́ю си́лою (Грінч.). Всю зе́млю спо́внила сла́ва чу́ткою про йо́го (Куліш). Ра́дощі, що се́рце поніма́ють (М. Вовч.). Ду́шу перейма́ли ні́жні ча́ри (Крим.)].
Напо́лненный
1) спо́внений, напо́внений, запо́внений, ви́повнений, запоро́жнений, наси́паний, нали́тий
и (зап.) на́лля́тий, поспо́внюваний и т. п. [Передаючи́ спо́внену ча́рку (Васильч.). По́суд, позапоро́жнюваний уся́кими напо́ями (Н.-Лев.)];
2) спо́внений, про(й)ня́тий, пере́йнятий, нали́тий, попере́йманий, попро́йманий чим. [О́чі в не́ї спо́внені були́ слізьми́ (М. Вовч.). Раз добро́м нали́те се́рце вік не прохоло́не (Шевч.)].

Сочинение -ное ошибками – твір по́вний помило́к.
-ться
1) спо́внюватися
и сповня́тися, спо́вни́тися, поспо́внюватися и посповня́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [Відро́ вже спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.). Поко́ї спо́внились людьми́ (Н.-Лев.). Ча́рка по́внилась вино́м (Греб.). Ха́та вся виповня́лася людьми́, що надіхо́дили (М. Вовч.)].
У коровы вымя -ется молоком – коро́ва налива́є, у коро́ви ви́м’я налива́ється.
У неё глаза -нились слезами – у не́ї о́чі зайшли́ сльоза́ми (слізьми́), у не́ї о́чі спо́вни́лися сліз;
2) спо́внюватися
и сповня́тися, спо́вни́тися, перейма́тися, перейня́тися, пройма́тися, про(й)ня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися, налива́тися, нали́тися чим, (о мног.) поспо́внюватися, посповня́тися, поперейма́тися, попройма́тися, поналива́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [У йо́го гру́ди плаче́м сповня́лися тяжки́м (Самійл.). Вся істо́та спо́внилася ра́дістю (Черкас.). Душа́ її́ перейма́лася жале́м до тіє́ї люди́ни (Київщ.). Се́рце поняло́ся гні́вом та по́мстою (Леонт.)].
Наруша́ть, нару́шить – пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, лама́ти, злама́ти, (реже) зломи́ти, полама́ти и (редко, диал.) поломи́ти що, (преступать) переступа́ти, переступи́ти що и через що; (расстраивать, прерывать) зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти що. [Це пору́шує на́ші виго́ди (Пр. Правда). Коли́ я пору́шу сю на́шу уго́ду, то… (Ор. Левиц.). Я стара́, щоб ма́ла зви́чай ба́тьківський лама́ти (Л. Укр.). Ти злама́в нака́з (Грінч.). Не зло́мить ві́ри (Свидн.). Ти полама́в пункт на́шої прися́ги (Куліш). Грома́дську во́лю полама́ли (Мирний). Поломи́ла мату́сину во́лю (Чуб. V). Князьки́ старода́вні звича́ї переступа́ли (Куліш). Педаго́ги переступа́ють уся́ку справедли́вість (Крим.). Не люби́в, коли́ розбива́ли його́ самотину́ (Короленко). Ніхто́ не перебива́в тут на́шої самотини́ (Короленко). Суво́ра ді́йсність переби́ла фанта́зію (Крим.). Не хоті́лося руйнува́ти того́ ти́хого, ду́много на́строю (Василь.)].
-ть (супружескую) верность – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність. [Я не лама́ла ніко́ли ві́рности (Л. Укр.)].
-ть владение – пору́шувати, пору́шити володі́ння (посіда́ння), (чужое земельное, стар.) в чужи́й ґрунт вступа́ти, вступи́ти.
-шить границы земельного владения – пору́шити ме́жі земе́льного володі́ння (земе́льної посі́лости), (стар.) зе́млю переступи́ти.
-шить граничные знаки – пору́шити межові́ зна́ки, (стар.) зако́ни ру́шити.
-ть договор – пору́шувати (лама́ти), пору́шити (злама́ти) догові́р (умо́ву, уго́ду).
-ть долг, обязанности службы – пору́шувати, пору́шити обо́в’я́зок (пови́нність), службо́ві обо́в’я́зки.
-ть закон, заповедь, присягу (клятву) – лама́ти, злама́ти (зломи́ти), пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, переступа́ти, переступи́ти зако́н, за́повідь (запові́т), при́ся́гу, (реже) переступа́ти, переступи́ти через зако́н и т. п. [Не ду́майте, що я прийшо́в злама́ти зако́н або́ проро́ків (Біблія). Ви, святи́й зако́н гости́нности злама́вши, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Не зломлю́ зако́ну (Г. Барв.). Ми при́сяги не хо́чемо лама́ти (Л. Укр.). Поруша́ють суспі́льний та мора́льний зако́ни (Наш). Через зако́н переступлю́, а зроблю́ по-сво́єму (Квітка)].
-ть интересы – пору́шувати, пору́шити інтере́си.
-ть мир
а) (
о покое) пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, розбива́ти, розби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти спо́кій. [Не злама́ споко́ю за-для нас (Доман.) Прили́не щось пі́зно осі́нньої но́чи, розбу́дить, засму́тить, спо́кій зруйну́є (Васильч.)];
б) (
об отсутствии войны) лама́ти, злама́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти мир.
-ть обещание – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити, схи́бити обі́ця́нку. [Схи́бить хоч малу́ части́ну обі́цянки (Куліш)].
-ть очарование – руйнува́ти, зруйнува́ти ча́р(и) (о[з]чарува́ння).
-ть порядок, см. Поря́док 2.
-ть право – пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, переступа́ти, переступи́ти пра́во. [Лама́ючи права́ наро́дні (Грінч.)].
-ть приличия – переступа́ти, переступи́ти присто́йність, пору́шувати, пору́шити, зневажа́ти, знева́жити звича́й (звича́йність).
-ть равновесие – пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зру́шити рівнова́гу.
-ть слово – лама́ти, злама́ти (редко полама́ти, поломи́ти), пору́шувати, пору́шити сло́во, (сов. ещё) схи́бити (змили́ти) сло́во, змили́ти на сло́ві. [Хто лама́є сло́во, той ві́ру лама́є (Номис). Не злама́в Робе́рт свойо́го сло́ва (Л. Укр.). Не пору́шить сло́ва (Ор. Левиц.). Ви знайшли́ тепе́р, до чо́го причепи́тись, щоб сло́во схи́бить (Самійл.). Не ти змили́в сло́во, – я (Кониськ.). Коли́-б чого́ не було́ нам за те, що змилимо́ на сло́ві (Кониськ.)].
-ть тишину – пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти ти́шу. [Напру́жену ти́шу ніщо́ не поруша́ло (Кодюб.). Гудо́к парово́за поруша́в и́ноді урочи́сту ти́шу но́чи (Черкас.). Затри́мував ди́хання, щоб не зру́шити ти́ші (Л. Укр.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Короленко). Ті́льки крик шулі́ки рі́зко збива́в ти́шу (Короленко)].
-ша́ть общественную тишину – пору́шувати грома́дський спо́кі́й.
-ть ход работы – перебива́ти, переби́ти робо́ту.
Нару́шенный – пору́шений, зла́маний, пола́маний, пересту́плений; зру́шений, розби́тий, переби́тий, зби́тий, зруйно́ваний. [Охоро́на зла́маного пра́ва (Рада)].
-ться – пору́шуватися, пору́шитися, лама́тися, злама́тися; бу́ти пору́шуваним, пору́шеним, ла́маним, зла́маним, пересту́пленим и т. п. [Си́ли небе́сні пору́шаться (Біблія)].
Равновесие -шилось, -шено – рівнова́га пору́шилася (зру́шилася), рівнова́гу пору́шено (зру́шено).
Законы природы не -ются безнаказанно – зако́нів приро́ди не мо́жна злама́ти (пору́шити, переступи́ти) безка́рно.
Обая́ние – зачаро́вання; ча́ри. [Він був немо́в у зачаро́ванні].
Очарова́ние – о(б)чарува́ння, за[при]чарува́ння, (чары) чар, ча́ри. [Впива́йтесь ча́рами весни́].
Очаро́вывать, очарова́ть – чарува́ти, з[у]чарува́ти, о(б)чаро́вувати, о(б)чарува́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти, причаро́вувати, причарува́ти, (о мног.) пообчаро́вувати, почарува́ти, поза[при]чаро́вувати кого́, що чим.
Очаро́ванный, -ван – о(б)чаро́ваний, зачаро́ваний, зчаро́ваний, причаро́ваний чим, ким, пови́тий у ча́ри.
Питьё́
1) пиття́. [Охо́ту мав він до пиття́, і пив зовсі́м не во́ду (Самійл.)].

-тьё́ с жадностью – жлу[о]кта́ння, дудлі́ння, смокта́ння, дудлі́ж;
2) (
напиток, пойло) пиття́, питво́, напі́й (-по́ю), на́питок (-тку), пите́ння, тру́нок (-нку).
-тьё́ заговорное – дання́, да́вання. [Дання́ гі́рше від трути́зни].
-тьё́ волшебное – чаровина́, ча́ри.
Годный для -тья́ – питни́й.
Годная для -тья́ вода – го́жа вода́.
Негодный для -тья́ – непитни́й, до пиття́ негодя́щий, него́жий.
Превраща́ть, преврати́ть
1)
кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)].
Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу.
Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню.
Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в.
-ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́.
-ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.).
-ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду.
Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід.
-ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння.
-ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні.
-ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що.
-ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)];
2)
-ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)];
3)
см. Перевора́чивать;
4) (
слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння).
Превращё́нный
1) обе́рнутий
и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)];
2)
арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані;
3) перекру́чений, переина́чений.
Пресыща́ть, -ся, пресы́тить, -ся – переси́чувати, -ся и пересища́ти, -ся, пересити́ти, -ся чим; срв. Насыща́ть, -ся. [Давно́ пересити́всь війно́ю (Куліш). У́чтою життя́ не ма́ли ще коли́ пересити́ться (Франко)].
-сы́титься жизнью – нажи́тися до пере́ситу (до не́схочу), пересити́тися життя́м.
Пресыщё́нный – переси́чений чим. [Він прині́с уто́мленій Ела́ді та переси́ченому завойо́вницькою експа́нсією Ри́мові ча́ри забуття́ (Ніков.). Переси́чені і розчаро́вані (М. Зеров)].
-щё́н театрами – переси́чений теа́трами.
Прису́хача́ри, лю́бощі. [Чи ти мені́ лю́бощів да́ла? (Чуб.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Громить – громити, розбивати, бурити, руйнувати, нищити, пустошити, плюндрувати, (врага) трощити, (образн.) давати дрозда.
[В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І.Котляревський). Всю  ніч  у  Азові  хазяйнували запорожці, а ранком, постягавши з  недогорілих  турецьких  галер  гармати, начали громити з них замок та розбивати браму (Адріян Кащенко). Восени 1675 року турки покинули Україну й рушили за Дністер, та з того не стало легше, бо польський король Ян Собеський задумав скористатися відсутністю їх і повернути Україну під владу корони, а для того він набрав чимале військо й кинувся пустошити українські землі ще гірше, ніж татари (А.Кащенко). А найстрашніше, що цар велить перед шведами городи й села палити, пустошити край (Б.Лепкий). — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (М.Зеров). Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В.Гжицький). Крупнодеринецький млин використовувався ще донедавна, на одній зі стін збереглася іржава стрілка з написом: «Стоянка підвод». Однак тепер йому, за словами місцевої мешканки, «добре дали дрозда» — світить повибиваними шибами (Ю.Джугастрянська). Особливу ж мудрість, і мужність, і доблесть, і стійкість, і щирість, і вірність появив Амадіс тоді, коли, згордований од сеньйори Оріани, він накинув на себе покуту й подався на Бідну Скелю, прибравши ймення Милосума; се промовисте ймення дуже добре пасувало до того способу життя, що він обрав собі з вольної волі своєї. І мені набагато легше наслідувати його саме в цьому, аніж рубати велетнів, стинати голови драконам, убивати песиголовців, громити цілі війська, потопляти флоти чи розбивати чари (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Губошлёп, прост.
1) (
с большими отвислыми губами) губа́нь, пля́мкало, губотя́п; (мямля, растяпа) вайло, макуха, лемішка, (разиня) роззя́ва, ґава.
[«Цій дуринді здається, що вона красуня навдивовижу! Але яка ж вона красуня? Очі витрішкуваті, як у сови, рот, як курінь на баштані, зуби, як лопатні, ще й до того вона низькоока та кислоока, неначе перепічайка; голова в неї завжди неначе кудлатий кужіль, а на потилиці все теліпається якесь кубло з одіржин або з пачосів. В цієї ледачої хвойди розум не в голові, а на язиці та в губищах. А їй здається, що вона найрозумніша од усіх». «А ти, паскудний губань! Чи тобі ж пак цінувать мою красу? Тобі, поганому безусові? В моїх очах є такі чари, що як на кого пильно подивлюсь, то одразу й причарую й прилюблю до себе» (І.Нечуй-Левицький)].
Обговорення статті
Который
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий;
2) (
из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий;
3) (
относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь):
берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко;
века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни;
в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?;
в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї);
в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?;
война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й);
в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось;
в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше);
дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли;
дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив;
изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся);
источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості;
король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося;
которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис);
которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?;
который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.);
который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?;
который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі;
кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́;
который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь;
который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший;
который раз – вкотре;
который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!;
который час? – котра година?
которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?;
лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас;
люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс;
материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́;
многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися;
надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли);
обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув;
общество, в котором… – суспі́льство, де…;
положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди;
постановление, в котором… – постано́ва, де…;
принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…;
произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но;
река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись;
с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х;
страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо;
такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий);
тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий);
у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися);
условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця;
цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне;
человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить);
эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́);
эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…;
это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся;
я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський).
[І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].
Обговорення статті
Прелесть – (наваждение) мана́, (соблазн) споку́са; (обаяние, привлекательность) прина́да, прина́дність, прива́бливість, ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб, прива́бність, пова́бність, прина́дливість; (красота) краса́, ро́зкіш; (физическая) вро́да, (очарование) чарування, чари, чар:
Вы просто прелесть! (разг.) – Ви просто чудові (чудо)!;
женские прелести – (ирон.) жіночі принади;
какая прелесть!; что за прелесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш!, (о красивой женщине) що за краса́!, (шутл.) яка́ ця́ця!;
прелести жизни – принади (втіхи, красо́ти) життя;
пре́лесть новизны – прина́да (прина́дність) новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.);
просто пре́лесть! – чиста розкіш!
[В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да (АС). Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.). Квітки́ в не́ї — чи́ста ро́зкіш (АС). Хто вмира́є, — тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров). При врученні галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою і півгодини розхвалює принади та переваги власного підношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою річчю (Онуфрій Жменя)].
Обговорення статті
Шарм – чар, чари, чарування, чарівність, чарівливість, (франц.) шарм. Обговорення статті
Юбка
1) (
одежда) спідниця;
2) (
изолятора) острі́шок:
волочиться за юбками – волочитися за спідницями;
держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту.
[— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].
Обговорення статті
Горожанин, горожанка – городянин, городянка, (умен.) городяночка, містянин, містянка, міщанин, міщанка.
[Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують (В.Підмогильний). Городяни й робітники на лівому березі були втричі далі від видовища і ще більше метушились, намагаючись якомога більше почути й побачити (Семен Панько, перекл. І.Андрича). — У нас тут городяни були, допомагати приїздили. Так часом соромно дивитися. Сапку в руках тримати не вміють (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). В оточенні послужливих городян перетнув площу Пласа де Армас і увійшов до «Північної зірки»: місць не було (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). І я з захватом пояснював їм, що в житті ніде й ніхто такого, як у них, не бачив, я розповідав так, ніби потрапив сюди проїздом на машині або поселився на якихось два-три дні, я говорив як турист, як людина, захоплена природою, як городянин, який завжди, щойно приїде в село, то починає верзти романтичну нісенітницю про те, які красиві ліси, які прекрасні вершини гір у хмарах і з яким задоволенням він буцімто оселився б тут назавжди, так тут прекрасно… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала)].
Обговорення статті
Жирообразующий – жиротворний.
[Жиротворна їжа та фізична бездіяльність — сильні наркотики, які звертаються до чогось глибинного в нашій природі, неначе ми генетично запрограмовані потрапити в їхні чари (Т.Цимбал, перекл. С.Велза)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОЧАРО́ВЫВАТЬ ще причаро́вувати, заворо́жути, обма́рювати (ча́рами), наво́дити ча́ри;
очаровывающий що /мн. хто/ зачаро́вує тощо, ста́вши причаро́вувати, зда́тний причарува́ти, спо́внений ча́ру, чарівни́к /чарівни́ця/, прикм. чарівни́й, чарівли́вий, ома́нливий, обма́рливий, при́воротний, образ. по́вен ча́ру /ча́рів/;
очаровывающийся/очаровываемый зачаро́вуваний, причаро́вуваний, заворо́жуваний, обма́рюваний (ча́рами);
ОЧАРОВА́ТЬ (чим) підкури́ти ча́дом чого і похідн..
ПРИБЕГА́ТЬ, прибега́ть к чему ще ужива́ти що, пуска́тися на [прибега́ть к колдовству́ пуска́тися на ча́ри];
прибега́ть к по́мощи вдава́тися за допомо́гою /по́міччю/;
прибега́ть к ра́зным сре́дствам бра́тися на всі способи́;
прибега́ть к си́ле ору́жия вдава́тися до збро́ї;
прибега́ть к сомни́тельным сре́дствам образ. тонку́ ни́тку сука́ти;
прибега́ть к хи́трости бра́тися /пуска́тися/ на хи́трощі /спо́сіб/;
не прибега́ть к иносказа́нию назива́ти ре́чі свої́ми імена́ми;
прибега́ющий що /мн. хто/ вдає́ться тощо, ра́ди́й /зму́шений/ вда́тися, схи́льний вдава́тися;
СВЯЩЕННОДЕ́ЙСТВОВАТЬ коротк. ча́ри ді́яти, книжн. уро́чи́сто пра́вити слу́жбу, (над чим) чаклува́ти, (коло чого) ірон. ворожи́ти;
священнодействующий що /мн. хто/ ді́є ча́ри тощо, за́йня́тий священноді́йством, прикм. святобо́жний, свяще́нний, стил. перероб. ста́вши священноді́яти.
СНИМА́ТЬ (копію) роби́ти, (з потяга) зса́джувати, (вирок) касува́ти, (кого) фотографува́ти галиц. світли́ти, (біль) тамува́ти, вгамо́вувати, (останню сорочку) здира́ти, (пропозицію) бра́ти наза́д, (побої) юр. засві́дчувати, (з роботи) звільня́ти;
снимать го́лову стина́ти /скру́чувати/ го́лову;
снимать запре́т касува́ти /галиц. відклика́ти/ заборо́ну;
снимать кварти́ру найма́ти поме́шкання;
снимать ма́ску = сбрасывать ма́ску;
снимать ме́рку бра́ти мі́рку;
снимать напряжённость в отноше́ниях удоброду́шнювати стосу́нки;
снимать показа́ния відбира́ти сві́дчення;
снимать с /вещево́го, пищево́го/ дово́льствия спи́сувати з постача́ння /о́дягом, харча́ми/;
снимать скры́той ка́мерой фільмува́ти потайно́ю ка́мерою;
снимать со счёта (гроші) вибира́ти;
снимать с предохрани́тельного взво́да /с предохрани́теля/ відбезпе́чувати;
снимать с себя́ отве́тственность умива́ти ру́ки;
снимать противоре́чие усува́ти супере́чність;
снимать стру́жку с кого скрома́дити мо́ркву /накру́чувати хвоста́/ кому;
снимать тяжёлое настрое́ние кому розпого́джувати кого;
снимать фильм фільмува́ти, накру́чувати фільм;
СНИМА́ТЬСЯ фотографува́тися, роби́ти фо́то;
снима́ющий 1. що /мн. хто/ здійма́є тощо, призна́чений зня́ти, тех. зніма́ч, прикм. зніма́льний, для зняття́ /зніма́ння/, стил. перероб. зніма́ючи, 2. що фотографу́є, фото́граф, прикм. фотографува́льний, 3. що найма́є, найма́ч, 4. тамува́льний, стил. перероб. таму́ючи, 5. юр. засві́дчувач, 6. що звільня́;
снима́ющий боль протибольови́й;
снима́ющий допро́с допи́тувач;
снима́ющий запре́т зго́дний скасува́ти заборону;
снима́ющий кварти́ру найма́ч поме́шкання, квартиронайма́ч;
снима́ющий ме́рку відбо́рець мі́рки;
снима́ющий сли́вки / снима́ющий пе́нки/ збира́ч вершкі́в;
снима́ющий после́днюю руба́шку зда́тний /гото́вий/ зде́рти оста́нню соро́чку;
снима́ющий противоре́чие зда́тний усу́нути супере́чність;
снима́ющий стру́жку покли́каний накрути́ти хвоста́;
снима́ющий фильм фільмар, фільмува́льник, прикм. фільмува́льний;
снима́ющий ша́пку пе́ред кем ра́ди́й вклони́тися кому;
снимающийся/снима́емый 1. зді́йманий, зди́раний, зса́джуваний, касо́ваний, прикм. книжн. знімни́й, 2. фотографо́ваний, 3. на́йманий, 4. тамо́ваний, угамо́вуний, 5. засві́дчуваний, 6. зві́льнюваний, пор. СЪЁМНЫЙ;
СНЯТЬ (рукою) галиц. відійня́ти, (фільм) накрути́ти, зафільмува́ти; і похідн.;
снять напряже́ние образ. ви́пустити па́ру;
снять ча́ры розби́ти ча́ри. ЗАСНЯ́ТЬ (на плівку) зафіксува́ти, (фільм) зафільмува́ти, накрути́ти;
заснявший ОКРЕМА УВАГА;
ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/;
терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь];
терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти;
терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти;
терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися;
терпе́ть крах леті́ти у прі́рву;
терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́;
терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м;
терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/;
терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем;
не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого;
не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує;
он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні;
терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого;
терпящий банкро́тство банкрут;
терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії;
терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями;
терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний;
терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки;
терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків;
не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий;
не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу;
терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ;
терпе́вший ОКРЕМА УВАГА;
до́лго терпе́вший довготерпели́вий;
ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти;
перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди;
потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися;
потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха;
потерпе́вший крах сі́сти на лід;
потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися;
потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́;
потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу;
потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА;
потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток;
потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі;
потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су;
потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин;
потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений;
потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́.
ЧАРОВА́ТЬ ще 1. відьмува́ти, чаклува́ти, ча́ри ді́яти, чароді́яти, 2. заворо́жувати, зачаро́вути, (красою) полони́ти;
чару́ющий 1. що /мн. хто/ чаклу́є тощо, зви́клий чаклува́ти, ра́ди́й зачарува́ти, чарівни́к, чароді́й, чароді́йник, маг, ворожби́т, прикм. чароді́йний, магі́чний, 2. що чару́є тощо, зви́клий ворожи́ти, ра́ди́й заворожи́ти, прикм. спо́внений ча́рів, чарівни́й, чарівли́вий, чарівни́чий, /голос/ соло́дкий, /як міра вияву/ неземни́й, небе́сний, фраз. споку́сливий, складн. чарли́вий [чарующее зе́лье чар-зі́лля], пор. завораживающий;
чарующийся/чару́емый 1./2. чаро́ваний, зачаро́вуваний, заворо́жуваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Колдовствоча́ри, -ів, чарівни́цтво, -ва.
Чародейство – чарівни́цтво, -ва, ча́ри, -рів.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Который
• В котором часу?
– о котрій годині? (рідше у котрій годині?); котрої години?; коли?
• Который Бог вымочит, тот и высушит
– котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушив. Пр.
• Который ему (ей) год?
(разг.) – котрий йому (їй) рік?
• Который, которая, которое, которые
(в подчинительных предложениях после главного) – що; що він; що вона; що воно; що вони; (рідше) який, яка, яке, які; (зрідка) котрий, котра, котре, котрі. [А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? Шевченко. Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця. Українка. Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… Франко. Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Тичина. До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? Котляревський.]
• Который час?
– котра година?
Милый
• Всякому мила своя сторона
– кожному мила своя сторона. Пр. Нема в світі над свою (над рідну) країну. Пр. Рідний край — земний рай. Пр. Де рідний край, там і під ялиною рай. Пр.
• Для милого дружка и сережка из ушка
– для милого друга і вола з плуга. Пр. Для бажаного друга і коня з плуга. Пр. Для вас і сорочку з нас.
• Ему ничто не мило
– йому ніщо [в світі] не миле [не любе].
• За милую душу
(разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Кому гнило, а нам мило
– хоч кому й зогниле, а (але) мені миле. Пр.
• Милого побои не долго болят
– від милого друга мила й пуга. Пр. Від свого пана не болить і рана. Пр.
• Милые бранятся — только тешатся
– милі посваряться — ще краще помиряться. Пр. Сварка чоловіка з жінкою — літній дощ. Пр. Хто кого любить, той того й чубить. Пр.
• Насильно мил не будешь
– на милування нема силування. Пр. Силою не будеш (не бути) милою. Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силуваним волом не доробишся. Пр. Силуваним конем не поїдеш. Пр. Силою колодязь копати — води не пити. Пр.
• Не мил и вольный свет, когда милого друга нет
– без вірного друга велика туга. Пр.
• Не по-хорошему мил, а по-милому хорош
– не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий. Пр.
• Он мне не мил
– він мені не до любові (не милий).
• [Самое] милое дело!
(разг. ирон.) – мила (наймиліша, гарна, найкраща) річ!
• Свет мне стал не мил
– світ мені не милий став; світ мені знемилів (знемилився, іноді не змилився). [Як побачила тебе, світ мені не змилився, усім я нудила, усюди я скучала. Квітка-Основ’яненко.]
• С милым рай и в шалаше
– хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою. Пр. Сухарі з водою, аби, серце, з тобою. Пр. Хоч в одній льолі, аби до любові. Пр. Хоч у курені, аби до серця мені. Пр. Хоч борщ без сала, аби душа пристала. Пр. Хоч ох, та вдвох. Пр.
Насильно
• Насильно мил не будешь
– на милування нема силування. Пр. Силою не бути милою. Пр. Силуваним конем недоробишся (не поїдеш). Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силою (насильно) колодязь копати не пити води [з нього]. Пр.
Опоражниваться
• Чары (рюмки) усердно опоражнивались
– чар(к)и завзято (старанно, ретельно) спорожнялися; чарки запопадливо вихилювано; коло чарок добре ходжено.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Чар, -ру, ча́ри, -рів
1)
волшебное зелье;
2)
колдовство, волшебство, чародейство.
3)
очарование.
Неперемо́жний чар – неотразимое обаяние.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чар, ча́ру, -рові, в чару́; ча́ри, ча́рів
ча́ри, ча́рів, -рам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Воропа́й, -пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя, Чари, 9. См. еще Потебня. ІІІ. 65.
За́вше, нар. = Завжде. У мене чари завше готові: білеє личко, чорнії брови. Чуб. V. 75.
Кедь, нар. = Коли. Як би я го зчарувала, кедь я чари не видала? Голов. Кедь не прийду за рік, за два — не чекай м’я, мила, нігда. Гол. І. 83.
Лихи́й, -а́, -е́.
1) Злой.
Помер наш пан, почав молодий господарувати. І старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! МВ. І. 114. Лихий доброго попсує. Ном. № 5983. Нещаслива година, як лиха родина. Ном. № 9335. Лиха доля і під землею надибає. Ном. № 1728. Бу́ти лихо́ї во́лі, лихи́м ду́хом ди́хати (на ко́го). Быть злымъ (на кого). І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Св. Л. 287. На дитину лихим духом дише. Грин. III. 304. Бу́де лихи́й світ (кому́). Будетъ бѣда. Не сміла сказати... бо буде їй лихий світ. Св. Л. 184.
2) Дурной, худой.
Не можеш збути, як лихого шеляга. Ном. № 2867. По ярмарку лихий торг. Посл. Бу́ти лихи́м на що. Быть плохимъ въ чемъ-либо. Лихий на шерсть. Вас. 209. Лихи́й на о́чі. Съ дурнымъ глазомъ. Мнж. 155.
3) Ветхій.
Лихий сірячок.
4) Чортъ.
Нехай його лихий візьме. Шевч. 79. Лихий їх зна, що там робили. Котл. Ен. Иногда: лихи́й-необа́чний. От, нахилився, а він, лихий-необачний (то б то чорт), взяв мене за бороду та й не пуска. Рудч. Ск. I. 117. К лихі́й ма́тері! Къ чорту!
5)
Лихе́. Зло. Що годиться по суботах: добре робити, чи лихе робити? Єв. Л. VI. 9. Романе! лихим живеши, литвином ореши. Ном. № 662.
6)
Лиха́ годи́на. Несчастіе, бѣда, дурныя обстоятельства, бѣдствованіе. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Ном. № 2310. Щоб тебе́ не мину́ла лиха́ годи́на! (Проклятіе). Ном. № 3746. Буде тепер мені лиха година від моєї пані. Г. Барв. 314.
7)
Лиха́ напа́сть. Внезапное несчастье; болѣзнь. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. 152.
8)
Лихі́ о́чі. Дурной глазъ, который, согласно народному повѣрью, есть у нѣкоторыхъ людей, могущихъ однимъ взглядомъ причинить какое-нибудь несчастіе, болѣзнь й даже смерть. Цур та пек, лихим очам! Ном. № 8359.
9)
Лихи́й час. а) Неблагопріятное, несчастное время. б) Плохое расположеніе духа. В добрий час поговорити, а в лихий помовчати. Ном. № 8362. Ум. Лихе́нький, лихе́сенький. Єсть у мене коник вороненький, — перескоче ті чари лихенькі. Чуб. V. 1197. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. Ой хоть він (чоловік) був лихесенький, та на ввесь світ славнесенький. Гол. І. 89.
Полони́нський, -а, -е = Полонинний. Звичаї, чари і полонинські примівки. Шух. І. 195. — хід. Выгонъ скота весной въ полони́ну. Шух. І. 197.
Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить.
Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538.
2) Убивать, убить.
Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356.
3) Грабить, разбойничать.
У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741.
4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи).
Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140.
5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить.
Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70.
6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить.
Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215.
7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ).
Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.
Троя́кий, -а, -е = Трояковий. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. І. 1. Збірала трояке зілля на чари мені. Чуб. V. 31.
Фукати, -каю, -єш, гл.
1) Дуть (ртомъ). Шейк.
2) Браниться, кричать.
Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із панщини, на воли фукає. Гол. І. 220.
Чар, -ру, м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: ча́ри — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч. Ск. II. 144. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. МВ. ГІ. 142. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Мет. 6. Ум. Чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Рудч. Чп. 181. Що в мене чароньки — чорнії брівоньки. Чуб. V. 221.
Ча́роньки, -ків, м. мн. Ум. отъ чари. См. Чар.
Чарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Колдовать, очаровывать. Брала пісок з під білих ніжок, тебе чарувала. Нп. Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала. МВ. II. 142. А Наталя за всю челядь славилась красою, чарувала оченьками, личком і косою. Мкр. Н. 4.
Чинки́, мн. = Чари (см. Чар.). Вх. Зн. 80.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Levisticum officinale Kochлюби́сток ліка́рський (Ру, Оп); люби́сток (Вх3, Сл; Чн, Нв, Hz, Вх, Рг1, Ср, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Жл, Вх7, Hl, Mj, Rs, Шх, Гр, Ощ, Ян1, Ян4, Дб, Ду, Ів, Mk, Ос, Пч, МсЗАГ), люби́сток звича́йний (Мл); безсме́ртник (СбСТ), бояк (СбДС), веґе́та (МгЗК), ду́дочник (МсСТ), естраґо́н (КобДС), зе́ллер (МгЗК), зірки (Mk, СмСТ), зі́рочки жо́вті (СбДС), зоря (Чн, Ln, Hl, ШмСТ, СЛ, БУ), зорька небесна (ОсСД), кану́фель (Гб2ГЦ), кашта́нчики (См, МгПД, ЗК), кмин ди́кий (МгЗК), кульба́бка (Гб2ГЦ), любець (Гр, Mk), лю́бжа (СбЗК), люби́-мене́ (Hz, Вх7ДС), люби-мене-швидко (HzГЛ), люби́н-трава́ (МсСТ), люби́ст (Gs, Жл, МгГЛ, ЗК), люби́ста (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ів, СбБО), люби́стер (МгЗК), люби́сти(е)к (Ан, Gs, МсСТ, ГЛ), любисти́на (Жл), любисточок (GsГЛ), люби́стра (Ан, СбПС, СЛ), любистро́н (МсСТ), лю́бисть (Жл), любка (СмЛМ), люблин (ОсСЯ), лю́бця (Жл), лю́бчик (Вх7, Mk, Ос, МсСТ, ГЦ, ЛМ), люшта́н (БкБУ), млекотина (ОсЛМ), ні́миця (МгЗК), па́хало (МгЗК), па́ханка (МгЗК), петру́шка ди́ка (МгЗК), при́воротень (МгЗК), прилю́бник (МгЗК), старче́ць смоляни́й (СбДС), тро́йзіль (Жл), ча́ри-зі́лля (СбСЛ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Волхвова́ніе = ча́ри, чарува́ння, чаклува́ння, відьо́мство, характе́рство. С. З. Л. Ш.
Ворожба́ = ворожі́ння, ча́ри, чарува́ння, зна́хурство.
Куде́сы = ча́ри, зна́харство і д. Волхвова́ніе.
Ма́гія = 1. ма́гія, чорнокни́жство. 2. ча́ри і д. Волхвова́ніе.
Обая́ніе = чарува́ння (С. Ж.), очарува́ння, ча́ри (С. З.), мана́ (С. З.). — Еней пустив на їх ману. Кот.
Очарова́ніе = чарува́ння, ча́ри (С. З.), мана́ (С. Л.), ома́на (С. З.). — На тебе десь ману у Литві навели. Гр. — Весело здавалось од чарівничої омани поета. К. X.
По́рча = 1. псува́ння, нївечиння, нївець, шко́да (С. Л.), попсува́ння, і́пса, пору́ха. — За попсування межі „Руска правда“ присуджувала до тяжкої кари. Кн. — Вона своїм відьомським звичаєм і накоїла лиха: показала іпсу на нашій корові. Кн. 2. подїя (С. З.), ча́ри, уро́ки (С. Ш.). — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Занедужала, мабуть від уроків.
Привора́живаніе = чарува́ння, ча́ри.
Разочаро́вывать, разочарова́ть, ся = розчаро́вувати, розчарува́ти, ся, розби́ти ча́ри, розби́ти, стра́тити надїю, зневі́рити СЯ. — Коли любиш — не жартуй, а не любиш — розчаруй. Руд.
Чародѣ́йство = ча́ри (С. З.), чародїйство і д. Волхвова́ніе.
Чародѣ́йствовать = чарува́ти (С. Л.), ча́ри дїяти (К. Ш.), чаклува́ти і д. Волхвова́ть.

Запропонуйте свій переклад