Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «чепіга»
Шукати «чепіга» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Каза́чка
1) коза́чка;
2) (
рогаль) чепі́га.
Коза́чка
1)
см. Каза́чка;
2) (
в плуге) чепі́га.
О́бжа, мн. о́бжи (держальни, рукоятки плужные, сошные) – чепі́га, мн. чепі́ги (р. чепі́г), чепія́ (-ії́), мн. чепії́ (-пі́й).
Орио́н, астр. – Оріо́н (-ну), Косарі́, Коса́рики, Чепі́га.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Орион, астр.Чепі́га, -ги, Оріо́н.
Созвездие – сузі́р’я, -р’я; С-дие Большой Медведицы – Віз (род. Во́за); С-дие БлизнецовЧепі́га, -ги; С-дие Касиопеи – Борона́, -ни́; С-дие Орион – Косарі́, -рі́в; -С-дие Плеяд – Волосожа́р, -ру.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Обжа (рукоятка в плуге) – чепі́га.
Рукоятка – держа́к (-ка́);
• р. (длинная, прямая
) – де́ржално;
• р. (место, где берутся рукой
) – ру́чка;
• р. (для вращения
) – ко́рба;
• р. (плуга), с.-г.
чепі́га;
• р. (долота
) – долоти́ще;
• р. (топора
) – сокири́ще;
• р. навивальная
– гни́пель (-ля);
• р. пусковая,
авто – ко́рба пускова́;
• р. уравновешенная
– р. врівнова́жена.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Чепі́га, -ги
1) (
в плуге) рукоятка;
2) Чепі́ги – (
созвездие) Орион.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чепі́га, -ги, -зі; -пі́ги, -пі́г

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ву́хо, -ха, с.
1) Ухо.
Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо.
2) Ушко сосуда. Шух. 264.
3) Часть
кушки (см.). Шух. І. 169.
4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятка (напр. въ
сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. І. 164. МУЕ. ІІІ. 30. Сим. 24.
5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется
чепі́га. Вас. 199.
6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. І. 90, 255.
7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. І. 235.
8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум.
Ву́шко, ву́шечко.
Гуля́ка, -ки, м. и ж.
1) Кутило, гуляка. К. ЧР. 353.
Де ж ти тепер, моя мила, що ти мене знарядила п’яницею-бурлакою і ледащом-гулякою. Чуб. № 1061.
2)
ж. Правая чепіга. Прил. у.
Кво́чка, -ки, ж.
1) Насѣдка.
А з курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28.
2) Созвѣздіе плеяды. Мнж. 148. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія:
Віз, Квочка, Чепіга, Косарі... Чуб. I. 14.
3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ
пиж. Ив. 37. Ум. Кво́чечка.
Чепі́га, -ги, ж.
1) Въ плугѣ: деревянная рукоятка или двѣ. Вас. 199. Чуб. VII. 398. Шух. І. 165.
На новосілля берись, а за чепігу держись. Ном. № 10121.
2) и мн. Созвѣз. Оріонъ (?) Ком. І. 49. Мнж. 148.
Чепія́, -пії́, ж. = Чепіга 1. Чуб. V. 698.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Близнецы́ = 1. близня́та, близнюки́. — Рожа́ть близнецовъ — близни́ти. — Три роки близнила, а на четвертий змилила — троє привела. н. пр. 2. астр. — чепі́га (? одно з 12-ти сузїр’їв еклинтіки). — Віз став супротив півночі над хатами, чепіга вияснилась. С. З.
Возъ = 1. віз, здр. во́зик, (кінський) — пово́зка, (довгий татарський) — гарба́, (чумацький) — ма́жа, мажа́ра, лїте́рний віз, (разом з парою волів) — парови́ця, (чабанський для возки харчів то-що) — коти́га, (гончарський) — ку́ча. С. Л. — Частини воза: (боки) — полу́драбки, (задня частина полудрабків) — крижівни́ця, (брус від колїс до полудрабків) — лушня, люшня́, (затичка, що держить лушню на осї) — чека́, (бруски на осях) — наса́ди, (частина, котра скріпляє осї і насади) — підге́рсть, підто́ка, (дрючок від задньої осї до передньої) — штельва́га, (дишель) — війя́, (залїзна штаба під віс’ю) — піді́сок. (Подрібний опис воза д. Чумацкія пародныя пѣсни. И. Рудченка. К. 1874 ст. 249). — Гей воли недужі, та вивезїть мажу з калюжі. н. п. — Сталась йому пригодонька на Забарському полї, перевернули та сїрі воли три паровицї соли. н. п. — Я на неї задивив ся, полудрабок уломив ся. н. п. 2. (сузір’я) — Віз. С. З. — Народ означає де-які купи зірок різними призвіщами, на пр. Віз, Чепі́га і т. д. (Де-що про сьвіт Божий).
Коза́чка = 1. коза́чка (жінка або дївчина козацького стану). 2. чепі́га (в плузї).
Насѣ́дка = 1. кво́чка. С. З. Л. — Надув ся, як квочка в дощ. н. пр. 2. кво́чка з курча́тами. — Не тільки наука, а й народ означає де-які купи зірок різними призвіщами. на пр.: Віз, Чепіга, Волосожар, Квочка з курчатами і иньші. Де-що про Св. Б.
Плугъ = плуг, плужо́к, що робить велику борозну — борозни́стий. — Плуг складаєть ся з двох частин: 1. плуг, 2. колїшня́, колїсня́ або телїга, телїжка. Части́ни плу́га: 1. градїль (основа або ричаг плуга), в йому ко́чит, ко́чик (Полт.), кучу́к (Херс.) — се кілок, за котрий чіпляєть тяж, гужа́ (Полт.) — ремінь або ланцюг, що звязує плуг з колїшнею, і па́склин — клин в градїлї, що держить чересло. 2. чересло́, що ріже землю, а в йому заборозе́ники — кілочки, що регулїрують чересло. 3. стовба́ — зъєдиняє градїль з лемішем. 4. жа́бка, щоб піднїмать або опускать градїль. 5. поли́ця, поли́чка, що одвертає скиби землї. 6. лемі́ш — підрізує скибу, кінець його — перо́. 7. чепі́га — дві ручки плугові, щоб повертати плуг — робо́ча, де треба одрізувати скибу, і я́лова або гуля́ча, що йде по борознї. 8. хвостовики́, їх два, кожний нарізно зоветь ся за́хвісток, вони зъязують чепігу з лемішем, щоб брать глибшу або мільшу борозну. — Нема над те ремесло, як леміш та чересло. н. пр. — На весїлля берись, а за чепігу держись. н. пр. — Гей, гей воли! Чого ж ви стали? Чи поле дуже заросло? Чи леміша иржа поїла? Чи затупилось чересло. Руд. — Части́ни колїшнї: 1. вісь, кінцї її — рукави́, середина — плече́, на нїй залїзнї штаби вверху — сто́си, знизу — піді́сок, на кіпцї рукавів — за́гвіздок або заколе́сник — кілочок. 2. ко́лесо одно цїле, а друге без обода — баране́ць, в йому сту́пиця або коло́дка або ма́точина, з шпи́цями і залїзним обручем навкруги ступицї — ри́хвою. 3. сокирня́ або тупірня́ — регулятор для постанови плуга на ширшу або вузчу скибу, в нїй кладеть ся соки́ра. 4. ключ, до котрого чіпляють війце, а в йому крючо́к (Херс.) або шлю́га або начо́ка (Полт.), що за його чіпляють війце. 5. війце́ — дишель: коли припрягають друге війце, то між ними прироблюють скра́клї. — Всї назви, належачі до плуга, записані Ф. Красиньським в с. Керелівцї в Звенигородщинї і провірені від людей з Полтавщини (село Срібне) і Херсонщини (с. Перешори); які були одміни в останнїх — те визначено — Полт. Херс.
Разсо́ха = розсо́ха, чепі́га (у сохи).
Созвѣ́здіе = созві́здя (С. Жел.), сузі́рря. — Созвѣ́здіе Большо́й Медвѣди́цы = віз. С. Аф. З. — С. Близнецы́ = чепі́га (С. З.), зірки під чепігою — коро́мисло. — С. Касіопе́я = борона́. – С. Оріо́нъ = косарі́. С. Жел. — С. Плея́дъ, Верони́ковы во́лосы = волосожа́р (С. Аф. З.), в йому зоря Альціо́на — кво́чка, кво́чка з курча́тами (Ястр.). — Віз став супроти півночі над хатою, Чепіга вияснилась. Морд. С. З. — Борона — в однім оборотї три зірки, а в другім чотирі, а війце до неї з трьох зірок. Ман. — Та не тільки наука, і народ одзначає де які купи зірок різними прозвищами, на пр. Віз, Чепіга, Волосожар, Квочка з курчатами, Дївчина з відрами і иньше. Де що про Сьв. Б.