Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «човен»

Шукати «човен» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бо́канец – бокане́ць (р. -нця́), підва́га (на корабля́х, щоб підніма́ти або спуска́ти чо́ве́н).

Вё́рткий – вертки́й. [А чо́вен, зві́сно, вертки́й. Вертке́ верете́но].

Взмах, взма́шка – за́мах, по́мах, мах, змах, розгі́н (р. -го́ну). [З о́дного за́маху чо́вен опини́всь на сере́дині рі́чки (Крим.). І ко́су смерть взяла́, щоб все життя́ скоси́ть одни́м розго́ном (Фран.). Так махну́в ша́пкою, мов душа́ його́ з тим ма́хом ви́линула (Г. Барв.)]. • Одним -хом – з ма́ху, з одного́ ма́ху, за оди́н мах, (шутл.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Підхо́дить до мольбе́рту й з одного́ ма́ху розрі́зує карти́ну (Єфр.)].

Га́каборд – спи́нка (корми́), хребе́т (корми́). [Ви не так посіда́ли, чо́вен хребто́м аж уго́ру стирчи́ть!]

Гондо́ла – гондо́ла, вене́цький чо́вен.

Груз – ванта́га, ванта́ж (р. -ажу), вага́, кладь (р. -ди), тяга́р (р. -ря́), тяжа́р. [Ї́хали з ваго́ю – жи́то везли́. Позад їх су́нуться вози́ з уся́кою ванта́гою (Неч.-Лев.). Ві́йсько з військови́ми тяжара́ми (Куліш)]. • Без гру́за – впорожні́, по́рожне́м. • Поднимающий много гру́за (о судне) – держки́й. [Це держки́й чо́вен: хоч-би ми й усі́ посіда́ли, то зде́ржить].

Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся – 1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом].

Дове́рие – ві́ра, дові́ра, дові́р’я. [Та ві́ра несподі́вана, яку мені́ подарува́ла короле́ва. Дові́ру зра́джують дурни́ми язика́ми! (Самійл.)]. • Заслуживающий дове́рия, внушающий дове́рие – ві́ри го́дний, вірогі́дний, пе́вний. • Не внушающий, не заслуживающий дове́рия – невірогі́дний, (сомнительный) непе́вний. [Чо́вен непе́вній воді́ доручи́в (Л. Укр.). Щось мені́ той чолові́к непе́вен (М. Вовч.)]. • Лишить дове́рия – позба́вити ві́ри, одібра́ти дові́ру. • Утратить дове́рие – зневі́ритися кому́ или у ко́го. [Чим се я так вам зневі́рилася? (Конис.)]. • Снискать чьё-либо дове́рие – придба́ти чию́сь ві́ру, приверну́ти до се́бе чию́сь ві́ру. • Оказывать дове́рие – ві́рити кому́ (или на ко́го), здава́тися на ко́го. • Злоупотреблять дове́рием – надужива́ти чиє́їсь ві́ри (дові́ри), оберта́ти чию́сь дові́ру на зло.

Закача́ть, -ся – 1) – (начать качать, -ся) заколиха́ти, -ся, загойда́ти, -ся, захита́ти, -ся. • Маятник -ча́лся – вага́ло захита́лося. • Лодка -ча́лась – чо́вен загойда́вся, захита́вся; 2) см. Укача́ть, -ся.

Запле́скивать, -ска́ть, -сну́ть – 1) заплі́скувати, заплесну́ти, заплю́скувати, заплю́скати, заплю́снути, захлю́пувати, захлю́пати, захлю́пнути. [В ді́жці захлю́пала вода (Н.-Лев.)]. • Утки -ска́ли водой – ка́чки захлю́пали, заплюскоті́ли водо́ю. • Лодку -ну́ло волной – чо́вен заплесну́ло, заплю́снуло хвилею; 2) обхлю́пувати, обхлю́пати, (вульг.) забе́хтати кого́, що. • Ты меня всю -ска́л – ти мене́ чи́сто обхлю́пав. • Запле́сканный – заплю́сканий, заплю́снутий, захлю́паний, захлю́пнутий; обхлю́паний, (вульг.) забе́хтаний.

II. Зата́пливать, затопи́ть (водой) – зато́плювати и затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти, залива́ти, зали́ти и залля́ти (водо́ю), поніма́ти, поня́ти водо́ю, (для орошения) наво́днювати, наводни́ти, (о мног.) позато́плювати и позатопля́ти, позалива́ти (водо́ю). [Залля́ла Моско́вщина всю Украї́ну, залля́ла як по́відь Дніпро́ва (Маковей)]. • -пи́ть корабль – затопи́ти, потопи́ти корабе́ль. [Хви́ля чо́вен затопи́ла (Гол.)]. • -пи́ла вода всю землю – затопи́ла, поняла́ вода́ всю зе́млю. • Дожди -пи́ли поля – дощі́ позато́плювали (попідто́плювали, позалива́ли) поля́. • Зато́пленный – зато́плений, зали́тий, залля́тий. • -ться (водой) – зато́плюватися, затопи́тися, залива́тися, зали́тися (водо́ю), поніма́тися, поня́тися водо́ю.

Зы́бкий – 1) (качкий, неустойчивый) хистки́й, хитки́й, хибки́й, ворушки́й. [Хистки́й чо́вен (Грінч.). Хибке́ мо́ре (Л. Укр.). Хибки́й пісо́к. Ворушка́ глибина́ (Корол.)]; 2) (трясинный) трясови́нний, грузьки́й, драгови́нний. -кое место, см. Зы́бень; 3) (неясный, изменчивый) невира́зний, мінли́вий.

Как, нрч. – 1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].

Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)]. • -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)]. • -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)]. • -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)]. • Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях. • Маятник -тся – вага́ло хита́ється. • Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись). • Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.

Колеба́ться, коле́бливаться, колебну́ться – колива́тися, хита́тися, хитну́тися, похитну́тися, схитну́тися, колиха́тися, колихну́тися, зрухну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, хиба́тися и хиба́ти, хибну́тися, схибну́тися, (качаться) гойда́тися, гойдну́тися. [Си́нє мо́ре хита́ється (Сл. Гр.). Поспі́льство на́ше бу́де ще хита́тись (Куліш). Хилита́ються ті́ні (Коцюб.). Буді́вля світова́ стра́шно хилита́лась (Рудан.). Чо́вен хиба́ється (Звин.). Поли́ця хиба́є – вже не стої́ть (Сл. Гр.)]. • -ба́ться от ветра – колива́тися, колиха́тися, хилита́тися, хиля́тися, движі́ти (-жу́, -жи́ш), ма́яти и (редко) ма́ятися, (качаться) гойда́тися від ві́тру. [Ой, у по́лі били́нонька колиха́ється (Хведор.). На ві́кнах хилита́лись од ві́тру бі́лі заві́си (Коцюб.). Ле́две що ма́яла ша́та прозо́ра (Л. Укр.). Ли́стя на оси́ці движи́ть та й движи́ть (Звин.)]; 2) -ба́ться (перен.: быть в нерешительности) – вага́тися (гал. вагува́тися), хита́тися, хиля́тися. [Горді́й тро́хи посто́яв, поду́мав, він вага́вся (Грінч.). Ми хита́лися, ми вага́лися і поверну́лися в цей бік (Грінч.). Стари́й зра́зу вагува́вся, чи прино́сити ці́лу ква́рту (горі́лки) (Франко)]. • -ться в своём решении, в своих намерениях – вага́тися (хита́тися) в свої́й постано́ві, в свої́х на́мірах. • -ться между кем, чем – хита́тися (вага́тися, хиля́тися) (по)між ким, чим. [Пое́т хита́ється між наді́єю та зневі́р’ям (Єфр.). Украї́на поміж Татарво́ю й Литво́ю хиля́лася (Куліш). Він не хиля́вся між наві́янням тради́ції, своє́ю пога́ною вда́чею та випадко́вими причі́пками (Ніков.)]. • -блясь – вага́ючись; хильце́м. [Сі́рі лю́ди, що йдуть хильце́м то за одни́м, то за дру́гим дури́світом (Єфр.)]. • Не -блясь – не вага́ючись; без на́мислу. [Без на́мислу на чі́льнім мі́сці сів (Л. Укр.)].

Коле́блющийся – 1) а) как прил. хитки́й, хистки́й (ум. хистке́нький), хибки́й, хитю́чий, хитли́вий; (изменчивый) мінли́вий; (подвижный) рухо́мий; б) прич. той, що хита́ється, колива́ється и т. д. [Він ішо́в зві́льна, хитки́ми кро́ками (Франко). Зеле́ний, тремтя́чий та хистки́й лист (Грінч.). Хистки́й місто́чок (Н.-Лев.). Буя́ти над мо́рем хибки́м (Л. Укр.). Хитю́чий чо́вен (Сл. Гр.)]; 2) (нерешительный) а) прил. хитки́й, хистки́й, хитли́вий; б) прич. той, що вага́ється, хита́ється. [Я ду́хом хитки́й (Вороний). На вда́чу був хистки́й (Грінч.). Хитли́вий і безхара́ктерний (Грінч.)].

Колыха́ться, колыхну́ться – 1) (качаться) гойда́тися, гойд(о)ну́тися, колих[с]а́тися, колихну́тися, колива́ти(ся). [Ти́хо гойда́ються в си́ньому мо́рі і́скорки-зо́рі (Черняв.). Ой у по́лі били́нонька колиха́ється (Пісня). Чо́вен під ним гойдну́вся (Корол.). Хви́лі скрізь вко́ло нас колива́лись (Л. Укр.)]; 2) (колебаться, шевелиться) ма́яти, майори́ти, хиля́тися, хильну́тися, хилита́тися, колива́ти(ся), хвилюва́ти(ся), хита́тися, (с)хитну́тися; см. Колеба́ться 1. [Ма́яли в пові́трі корогви́ (Черк. п.). Пші́нці й байду́же, що дощу́ нема́є: майори́ть собі́ ли́стям (Золотон. п.). Чо́рні ті́ні від нері́вного сві́тла тонко́ї жо́втої сві́чечки жахли́во хилита́лися (Коцюб.) Ущу́хле гілля́ колива́ється со́нно (Д. Чайка). Висо́кая ти́рса в степу́ колива́є (Грінч.). Хай схитне́ться – жи́то усміхне́ться (Тичина). Лю́ди хитну́лись впере́д, у чо́рну пу́стку (Коцюб.)].

Край – 1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)]. • Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)]. • Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка). • Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)]. • До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця. • В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)]. • Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)]. • Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця. • Переливать через край – ли́ти через ві́нця. • Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)]. • Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый. • Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми). • Край болота – при́болоток (-тка). • Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь! • Сшитый край ткани, см. Рубе́ц. • Шов через край – запоши́вка. • Шить через край – запошива́ти. • Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми. • Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми. • Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю. • Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками. • С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́? • На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в. • Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є! • Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру. • На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та. • На краю́ пропасти – край безо́дні. • На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́. • Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув. • Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю. • На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)]. • Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)]. • На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)]; 2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)]. • Край скошенный – скісни́й руб (край). • Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́]. • Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)]. • Край кристалла – криста́ловий руб. • Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м. • Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами; 3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]. • Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас? • Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)]. • Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)]. • Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)]. • По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)]. • Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)]. • Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х). • Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я). • Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна; 4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].

Ладья́ – 1) чо́ве́н (-вна́); срвн. Ло́дка; 2) (шахм.) тура́.

Лё́гкий и -гок – 1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.

Ло́дка – чо́ве́н (р. чо́вна́), човно́ (ср. р.), (диал.) каю́к (-ка́), (челнок) чо́вни́к, чове́нце, (долбленая) душогу́бка, (большая) дуб (-ба), (плоскодонная) плискоде́нник, (диал.) ка́йра, кайо́ра, галя́рка, (набойная) обши́ва́нка. Срв. Чёлн. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен (Пісня). Із гу́щі лісово́ї пливе́ каю́к пові́льною ходо́ю (Рильськ.). Приста́ли коло Черка́с ду́бом (ЗОЮР). У Кременчу́ці переїзди́ли на той бе́рег галя́рками (Пирятинщ.)]. • Гребная -ка – веслови́й чо́вен, байда́рка, (для двух гребцов) двогре́бний чо́вен, двогре́бка, двоя́к (-ка́). • Парусная -ка – вітри́льний чо́вен, байда́к (-ка́). [По си́ньому мо́рю байдаки́ під ві́тром гуля́ють (Пісня)]. • -ка подводная – підво́дний чо́вен. • -ка спасательная – рятівни́(чи)й чо́вен. • -ка моторная – моторо́вий чо́вен. • -ка лёгкая, быстроходная – легки́й (прудки́й) чо́вен. [Був чо́вен легки́й як пушо́к (Котл.)].

Мо́ре (в прямом и переносном значении) – мо́ре (-ря, мн. моря́, -рі́в), ум. мо́речко, мо́ренько. [По си́ньому мо́рю хви́ля гра́є, туре́цький кора́бличок розбива́є (Пісня). Пра́вда і в мо́рі не вто́не (Номис). А я з до́му на Дін до донськи́х козакі́в, ой, а із До́ну до тата́рських морі́в (Рудан.). А на мо́речку че́тверо су́ден пла́ває (Грінч. III)]. • Азовское -ре – Озі́вське мо́ре. • Балтийское -ре – Балти́цьке мо́ре. • Средиземное -ре – Середзе́мне мо́ре. • Чёрное -ре – Чо́рне мо́ре, Коза́цьке мо́ре. [Чо́рним мо́рем дале́ко гуля́ли (Ант.-Драг.). Чо́рне, або по-старосві́тському Коза́цьке мо́ре (Основа 1862)]. • Взволнованное -ре – схвильо́ване (збу́рене) мо́ре. • Взбаламученное -ре – розбу́рхане (розго́йдане, збаламу́чене) мо́ре. • Открытое -ре – чи́сте мо́ре. [У чи́стому мо́рі корабе́ль пливе́ (М. Грінч.)]. • Выйти в открытое -ре – ви́плис[в]ти на чи́сте (в чи́сте мо́ре). • Плыть -рем – пли́сти (пливти́) мо́рем. • По -рю и суше – по мо́рю і су́ші, мо́рем і суходо́лом (сухопу́ттю). • Это капля в -ре – це крапли́на (пили́на) в мо́рі. • За -рем телушка полушка, да рубль перевозу – за мо́рем тели́чка – копі́єчка, а переве́зти́ – карбо́ванчик. • Ум за -рем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма. • За -ре – за мо́ре. • Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! – воро́на за мо́ре літа́є, а дурна́ верта́є (Номис). • Из-за -ря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря. • У -ря – над мо́рем, край мо́ря, коло (біля) мо́ря. • Над -рем – над мо́рем. [Я люблю́ мо́ре мо́же тим, що я зріс над мо́рем (Н.-Лев.)]. • В -ре (вин. п.) – на мо́ре. [Ми на́ймемо чо́вен, ся́демо й попливемо́ дале́ко, дале́ко од люде́й на мо́ре (Н.-Лев.)]. • -ре во время волнения – мо́ре в хви́лю. [Мо́ре в хви́лю і ти́шу (Основа 1861)]. • К -рю – над мо́ре, до мо́ря. [Ки́ньмо оцю́ гуля́нку, ході́м над мо́ре, бу́демо гуля́ти вдвох над мо́рем (Н.-Лев.)]. • По направлению к -рю – в на́прямку до мо́ря, просту́ючи на мо́ре. • -ре волнуется – мо́ре гра́є (хвилю́є, б’є, бушу́є). [Ві́тер ві́є, повіва́є, си́нє мо́ре гра́є (Рудан.)]. • Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать – го́ре – мо́ре: пий його́, не ви́п’єш (усього́) (Номис). • Кто в -ре не бывал, тот богу не молился – хто в мо́рі не бува́в, той бо́га не блага́в (М. Грінч.). • Слезою -ря не наполнить – сльоза́ми мо́ря не доллє́ш (не ви́повниш). • Сиди у -ря, да жди погоды – сядь над мо́рем, вигляда́й годи́ни. • Пьяному и -ре по колена – п’я́ному (дурно́му) мо́ре по колі́на; срв. Коле́но 1. • Не -ре топит, а лужа – не мо́ре то́пить, – калю́жа. • Не ищи -ря, и в луже утонешь – не шука́й мо́ря, – у калю́жі вто́пишся (вто́неш) (Номис). • Житейское -ре – жите́йське мо́ре. • -ре страдания – мо́ре стражда́ння. [Що ва́рте життя́ перед необме́женим мо́рем лю́дського стражда́ння? (Коцюб.)]. • -ре звуков – мо́ре зву́ків. [Мо́ре лісови́х зву́ків (Коцюб.)]. • Разливное -ре – як води́ в мо́рі, заливне́ мо́ре. [А горі́лки в них – мо́ре заливне́ (Звин.)]. • Чернильное -ре, бумажные берега – течу́ть річки́ з атраме́нту в паперо́вих берега́х. • Сто метров над уровнем -ря – сто ме́трів над рі́внем мо́ря (над морськи́м водорі́внем).

Мото́рный – 1) моторо́вий. • -ная лодка – моторо́вий чо́ве́н (р. чо́вна́); 2) (двигательный) мото́рний, рухови́й. • -ный нерв – мото́рний (рухови́й) нерв (-ва).

Набега́ть, набежа́ть – 1) (наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)]. • Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь; 2) (сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)]. • Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н. • На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)]. • Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки). • На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)]. • -га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)]. • Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір. • Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть; 3) см. Набе́г 2 (Делать -бе́г).

Набои́на – 1) (лодка с набоями по бортам) (чо́ве́н-)наши́ваник; 2) (доска для набоя на лодку) на́шва; 3) кузнечн. – пробо́єць (-бі́йця), пробі́й (-бо́ю), проби́вач (-ча).

I. Набра́сываться, наброса́ться – 1) (стр. з.) накида́тися и наки́дуватися, бу́ти наки́даним, понаки́даним, понаки́дуваним; 2) (возвр. з.) накида́тися и наки́дуватися, наки́датися, понакида́тися и понаки́дуватися куди́. • Много рыбы -са́лось в лодку – бага́то ри́би наки́далося (понакида́лося, понаки́дувалося) в чо́ве́н.

Нагру́зка – 1) (действие) – а) наванта́жування, ванта́ження, ладува́ння, налад(н)о́вування, облад(н)о́вування, вилад(н)о́вування, наклада́ння, рих[ш]тува́ння, нарих[ш]то́вування, хурува́ння, (оконч.) наванта́ження, налад(н)ува́ння, облад(н)ува́ння, ви́лад(н)ування, накла́дення, нарих[ш]тува́ння, нахурува́ння; (чрезмерная) переванта́жування, (оконч.) переванта́ження. • -ка войск на корабли – наванта́жування (наванта́ження) ві́йська на кораблі́. • Вторичная -ка – повто́рне наванта́жування (наванта́ження). • От дурной -ки лодка опрокинулась – через пога́не наванта́ження чо́ве́н переверну́вся; б) поклада́ння обо́в’я́зків, наванта́жування, доруча́ння, обтя́жування, переванта́жування, перетя́жування, (оконч.) покла́дення обо́в’я́зків, наванта́ження, дору́чення, обтя́ження, переванта́ження, перетя́ження. Срв. Нагружа́ть 1 и 2; 2) (груз) ванта́ж (-жу), ванта́га, (кладь) ху́ра, кладь (-ди). • Слишком большая -ка – (за)на́дто вели́кий (важки́й) ванта́ж. • Моей лошади эта -ка не под силу – на мого́ коня́ цей ванта́ж на́дто важки́й, мої́й коня́ці цей ванта́ж не під си́лу; 3) (возложенные обязанности) наванта́ження. • Эта -ка ему не под силу – це наванта́ження не по його́ си́лі. • Чрезмерная -ка требовала напряжения всех сил – надмі́рне наванта́ження (переванта́ження) потребува́ло (вимага́ло) напру́ження всіє́ї си́ли (всіх сил). • Общественная -ка – грома́дське наванта́ження.

Накре́нивать и Накреня́ть, накрени́ть – (о судне) нахиля́ти, нахили́ти, перехиля́ти, перехили́ти на́бік, знабо́чувати, знабо́чити, (о мног.) понахиля́ти, поперехиля́ти що; (наклонять на-бок ещё, пров.) перехня́блювати, перехня́бити, (о мног.) поперехня́блювати що. • Накренё́нный – нахи́лений, перехи́лений, понахи́ляний, поперехи́ляний на́бік; знабо́чений; перехня́блений, поперехня́блюваний. • -ться – (о судне) нахиля́тися, нахили́тися, перехиля́тися, перехили́тися, пона[попе]рехиля́тися на́бік; знабо́чуватися, знабо́читися; бу́ти нахи́ляним, нахи́леним, понахи́ляним на́бік и т. п.; (наклоняться на-бок ещё, пров.) перехня́блюватися, перехня́битися, поперехня́блюватися; бу́ти перехня́блюваним, перехня́бленим, поперехня́блюваним. [Чо́вен знабо́чився і зачерпну́в води́ (М. Грінч.). В цьому́ стіжку́ до́бра кладь, то й стіжо́к не перехня́бився (Н.-Лев.)].

Налива́ться, нали́ться – 1) налива́тися, нали́тися и (зап.) налля́тися, (о мног.) поналива́тися; бу́ти нали́ваним, нали́тим и (зап.) на́лля́тим, понали́ваним; (из крана и т. п.) нато́чуватися, наточи́тися, (о мног.) понато́чуватися; бу́ти нато́чуваним, нато́ченим, понато́чуваним и т. п. [Лице́ па́на налива́ється кро́в’ю, з уст при́скає пі́на (Франко)]. • Чай -ется в стакан – чай налива́ють у скля́нку. • Вода -ла́сь в лодку – води́ набра́лося (налило́ся, налля́лося, набі́гло) в чо́ве́н. • Судно -ется водою – судно́ набира́є води́. • Глаза -ются, -ли́сь кровью – о́чі набіга́ють, набі́гли (зайшли́) кро́в’ю, о́чі червоні́ють, почервоні́ли, (пров.) о́чі ллю́ться (зап. лля́ються). [Розгні́вався, зача́в червоні́ти, аж о́чі йому́ лля́лись (Звин.)]; 2) (о хлебах, плодах и перен.) налива́тися, нали́тися (налля́тися), набира́тися, набра́тися, сповня́тися и спо́внюватися, спо́вни́тися, виповня́тися и випо́внюватися, ви́повнитися, напо́внюватися, напо́вни́тися, набро́щуватися, набрости́тися, (о мног.) поналива́тися, понабира́тися, пови[пона]по́внюватися, понабро́щуватися. [На ни́ві неозо́рій хліб дороги́й, нали́вшися, зросте́ (Грінч.). Вже жита́ налива́ються (Сл. Гр.). Я́блука налива́ються (Сл. Ум.). Недо́бра ра́дість налля́лась їй у се́рці (Коцюб.). Колоски́ вже набира́ються (Звин.). Уже́ жи́то спо́внилось (Звягельщ.). По куща́х випо́внюються розпуко́вочки (М. Вовч.). Гре́чка досто́юється: вже напо́внилася мов ґро́на (Звин.). У ячме́ні ко́лос набрости́вся (Мил.)]. • Почки на деревьях -ются – бростки́ на дерева́х налива́ються (набира́ються и т. п.), дерева́ набро́щуються. • Оспа -ется – ві́спа набира́є; 3) (напиваться) налива́тися, залива́тися, нали́тися горі́лкою (вино́м), напива́тися, напи́тися як ніч (як хлю́ща), наду́длюватися, наду́длитися.

Напле́[ё́]скивать, наплеска́ть, наплесну́ть – наплі́скувати, наплеска́ти, (на)плесну́ти, наплю́скувати, наплю́скати, (на)плю́снути, нахлю́пувати, нахлю́пати, (на)хлю́пнути, наля́пувати, наля́пати, (о мног. или во мн. местах) понаплі́[ю́]скувати, понахлю́пувати, поналя́пувати чого́ на що, куди́. [Хви́ля наплю́скала води́ в чо́вен (Черкащ.). Не нахлю́пуй на долі́вку (Лубенщ.)]. • Напле́[ё́]сканный – напле́[ю́]сканий, нахлю́паний, наля́паний, понаплі́[ю́]скуваний, понахлю́пуваний, поналя́пуваний. -ться – 1) наплі́скуватися, наплеска́тися, наплесну́тися, понаплі́скуватися; бу́ти наплі́скуваним, напле́сканим, понаплі́скуваним и т. п. [Води́ нахлю́палося по́вний чо́вен (Київщ.)]; 2) (вдоволь) наплі́скуватися, напле́ска́тися, наплю́скуватися, наплю́скатися, наплескоті́тися, наплюскоті́тися, нахлю́пуватися, нахлю́патися, нахлюпоста́тися; (наболтаться в воде ещё) наполоска́тися, натала́патися, набо́втатися, набрьо́хатися, (о мног.) понаплі́[ю́]скуватися, понахлю́пуватися.

Наплыва́ть, наплы́ть – 1) наплива́ти, напли́сти́, напливти́ и напли́нути, (о мног.) понаплива́ти. [Нена́че хви́лі наплива́ли (Шевч.). Звідусі́ль напливли́ туди́ христия́ни, особли́во з Дама́ску (Крим.). Опісля́ вже напливло́ по́льської мо́ви на Украї́ну (Куліш). Ле́две на мі́сяць напли́не прозо́рая хма́ра, ко́ло на ній засія́є (Л. Укр.)]; 2) (наталкиваться плывя) наплива́ти, напли́сти́, напливти́, напли́нути, (специальнее) наїзди́ти, наї́хати, нашто́вхуватися, наштовхну́тися, (о мног.) понаплива́ти, понаїзди́ти, понашто́вхуватися на що. • Лодка -лыла́ на мель – чо́ве́н наї́хав на мілину́ (на мілке́); 3) (набухать) набряка́ти, набря́кнути, набубня́віти, (о мног.) понабряка́ти. [Чи́рка (чирей) ду́же боли́ть, – бач як набря́кла (Зміївщ.)]. • Дерево -лы́ло – на де́реві пороби́лися на́пли́нки (наго́ни); срв. На́пла́в 7.

Направля́ть, напра́вить – 1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений.

II. Находи́ть, наха́живать, найти́, ср. з. – 1) (наталкиваться) нахо́дити, найти́, натрапля́ти, натра́пити, тра́пити, (наскакивать) наганя́тися, нагна́тися, наска́кувати, наско́чити, (набегать) набіга́ти, набі́гти, (нападать) напада́ти, напа́сти, (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що. [За на́ші гріхи́ нахо́дять ляхи́ (Номис). Бода́й на те́бе лиха́ годи́на найшла́! (Брань). Хто зна, щоб ча́сом на яко́го во́рога не (на)тра́пив (Брацл.). Тра́пила (Натра́пила) коса́ на ка́мінь (Приказка). Паропла́в нагна́вся на мілину́ (Київ)]. Не на такого -шё́л! – не на тако́го напа́в (натра́пив, наско́чив)!; 2) (о тучах, облаках) наступа́ти, наступи́ти, надхо́дити, надійти́, набіга́ти, набі́гти; срв. Надвига́ться 2. [Набі́гла хма́ра, мов чума́цьке ряде́нце (Коцюб.)]. • -шё́л туман – запа́в (упа́в, насу́нув, налі́г, наполі́г) тума́н. • -шё́л шквал – зірва́вся (зня́вся, схопи́вся) шквал, зірва́лася (зняла́ся, схопи́лася) бу́ря; 3) (натекать) набира́тися, набра́тися, набіга́ти, набі́гти, натіка́ти, натекти́, нахо́дити, найти́, (усилит.) понабира́тися, понабіга́ти, понатіка́ти, понахо́дити. [В чо́вен набра́лося (набі́гло) бага́то води́ (Київщ.)]; 4) (о людях: собираться во множестве) нахо́дити, найти́, понахо́дити, збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (наталпливаться) нато́вплюватися, нато́впитися; понато́вплюватися. [Найду́ть ку́пою у ха́ту (М. Вовч.). Найшло́ до ши́нку бага́то люде́й (Сл. Ум.). На я́рмарок бага́то люде́й понахо́дило з око́лишніх сіл (Київщ.). До збо́рні бага́то люде́й зібра́лося (Сл. Ум.)]; 5) (перен.: нападать на кого) нахо́дити, найти́ на ко́го, напада́ти, напа́сти на ко́го и кого́, опада́ти, опа́сти кого́, спада́ти, спа́сти на ко́го; срв. Напада́ть 4. [На ме́не таке́ нахо́дить, що сам не тя́млю, що чиню́ (Кониськ.). На ме́не нахо́дить щось, від чо́го все навкруги́ тьмари́ться (Країна Сліпих). Це на ме́не ча́сом напада́є, – ось нічо́го не хо́чу роби́ти, та й вже! (Гр. Григор.). На ньо́го спада́ла байду́жість (Стефаник)]. • На меня -шё́л такой стих – таки́й стих на ме́не найшо́в (накатил: насу́нув, нари́нув), таки́й ві́тер на ме́не війну́в, таке́ на ме́не найшло́.

На́швы – 1) см. Набо́й 3. • Лодка с -вами – чо́ве́н-наши́ваник; 2) (переды у сапог) при́шви (-шов и -швів), переди́ (-ді́в), передки́ (-кі́в).

Неве́рный – 1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)]. • -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця. • -ное счастье – непе́вне ща́стя. • -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння; 2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд. • -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення. • -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос. • -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка. • -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь. • -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад. • -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га). • -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка. • -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок. • -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник; 3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)]. • -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко. • -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос. • -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́. • -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск. • -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні; 4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний. • -ное дело – непе́вна спра́ва; 5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)]; 6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний. • Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)].

I. Не́водни́к (лодка) – чо́ве́н під не́від, невідня́к (-ка́).

Неусто́йчивый – 1) (нестойкий) нестійки́й; (неустановившийся, непостоянный) неста́лий, нетривки́й; нестано[і]вки́й; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й, хибки́й; (изменчивый) мінли́вий, (нетвёрдый) нетверди́й, (ненадёжный) непе́вний. [Хитка́ кла́дка через рі́чку (Липовеч.). Мо́ре хитке́ (Вороний). Хиткі́ суспі́льні елеме́нти (Пр. Правда). Хибки́й місто́к (Г. Барв.). (У ліле́ї) стебло́ тоне́ньке, хибке́ (Куліш). В ме́не се́рце хибке́ (М. Вовч.). Мінли́ві естети́чні по́гляди (М. Зеров). Нетверди́й політи́чний курс (Пр. Правда). Чудне́, хибке́, непе́вне сло́во в йо́го (Куліш). Краса́ твоя́ непе́вна, як тума́н (Вороний)]. • -вая лодка – хи(с)тки́й (хибки́й, переки́дистий, вертки́й) чо́ве́н. [Ду́ма в йо́го гойда́лась, як хибки́й чо́вен на мо́рі (Коцюб.)]. • -вая погода – неста́ла (мінли́ва) пого́да. • -вое равновесие – нестійка́ (хистка́) рівнова́га. • -вый столб – нестійки́й (хитки́й) стовп. • -вые цены – хиткі́ (неста́лі) ці́ни. • -вый человек – неста́ла (нестійка́, хитка́, хистка́) люди́на; 2) хим. – нетривки́й.

Ныря́ть, ны́ривать, нырну́ть – 1) (в воду, в воде, под воду и перен.) порина́ти и (реже) впорина́ти, порину́ти, пірна́ти, впірна́ти, впірну́ти, (диал. пурина́ти, пурну́ти), ну[и]ря́ти, ну[и]рну́ти в що, під що, куди́ и де, ну[и]рка́ да́ти, нурка́ піти́, (погружаться) зарина́ти, зарину́ти и (диал.) зарну́ти, зануря́тися, занури́тися в що, (юркнуть) гу́лькнути в що; (в воздухе: об аэроплане) ну[и]ря́ти, ну[и]рну́ти, ну[и]рка́ да́ти. [В хви́лі чо́вен порина́ (Шевч.). Порина́в і вирина́в, мов шука́ючи щось у воді́ (Л. Укр.). Бляша́ний парохо́дик ви́слизнув з рук і попли́в по помо́сті, порина́ючи но́сом, немо́в на хви́лях (Коцюб.). Лю́бо мі́сяцю з зоря́ми в во́ду порина́ти (Куліш). На ста́ві пи́шно ле́бідь плив, а гу́си сі́рії край йо́го порина́ли (Греб.). Од стра́ху жа́ба впорина́є (Рудан.). Замо́вкла руса́лочка, в во́ду порину́ла (Шевч.). Оде́жу зрива́є, у во́ду пірна́є (Грінч.). Жа́ба пірна́ла, вирина́ла (Н.-Лев.). Са́ни пірна́ють у вибо́ях (Коцюб.). Вихо́див з конто́ри, пірна́в у гу́щу осі́нньої но́чи (Коцюб.). Як пішла́ за ме́не, то так як під во́ду пірну́ла (Стефаник). Ри́би і пти́ці пірну́ли і ви́несли хло́пця (з дна морсько́го) (Дніпр. Ч.). Диви́, як дівки́ впірна́ють у во́ду! (Звин.). Впірну́в Сатанаї́л у у са́мую безо́дню (Рудан.). Бу́ду пла́вать, пурина́ти (Метл.). Зірочки́ пурну́ли у си́ню безо́дню не́ба (Мирний). То пурне́, то ви́рне (Мирний). Нирну́ла в Бере́зину да й утекла́ (Борзенщ.). На лата́тті бува́ють вели́кі бурульки́; ми за ї́ми зарина́ємо (Звин.). Зари́ну аж до дна (Звин.). Так і гу́лькнув у во́ду (Сл. Гр.)]; 2) (в нору, подполье и т. п.) ниря́ти, нирну́ти, (обычно: юркнуть) гу́лькнути; (шмыгнуть) шмигну́ти в що, куди́; 3) подо что – пірна́ти, пірну́ти, (шмыгнуть) шмигну́ти під що. [Га́нна пірну́ла під ко́вдру, прони́зливо скри́кнувши (Черкас.)]; 4) -ря́ть по дому – скрізь ла́зити (мота́тися, шала́тися, шиба́тися, шва́ргатися) по ха́ті.

Опроки́дываться, опрокида́ться, опроки́нуться – 1) переверта́тися, переверну́тися, перекида́тися, переки́нутися, оберта́тися, оберну́тися; (от толчка, насм.) берки́цьнути, берки́цьнутися; (о посуде с содержимым) виверта́тися, повиверта́тися. • Легко опроки́дывающийся – переки́дистий. [Чове́н, віз переки́дистий]. • На этой телеге легко -ться – на цьо́му во́зі ї́хати переки́дисто; 2) на кого – накида́тися, наки́нутися, насипа́тися, наси́патися на ко́го; (переносно) накри́ти кого́ мо́крим рядно́м. [Він так і накри́в його́ мо́крим рядно́м].

Осто́йчивый (о судне), морск. – держки́й, нехи(с)тки́й, стійки́й. [Держки́й чо́вен].

Па́рус – вітри́ло, ум. вітри́льце, соб. вітри́лля, жа́гель, жа́глик, (руссизм) па́рус (мн. паруси́ и соб. па́русся). [І попливе́ чо́вен з широ́кими вітри́лами (Шевч.)]. • Косой -рус – косе́ць. • Плыть на всех -са́х – під усіма́ вітри́лами пливти́. • Поднять -са́ – розвину́ти (розпусти́ти) вітри́ла. • Подобрать -са́ – зібра́ти (згорну́ти) вітри́ла. • -са полощутся – вітри́лля, па́русся трі́пається. • Флот из десяти -со́в – флот на де́сять вітри́л (ви́мпелів).

Перева́ливать, перевали́ть – 1) что куда – перекида́ти, переки́дати и поперекида́ти що куди́, перетяга́ти, поперетяга́ти що куди́. • -ли́ть землю, сено – переки́дати зе́млю, сі́но. • -ли́ть брёвна, лес – переки́дати, поперетяга́ти берве́ння, деревню́, коло́ддя. • -вать, -ли́ть что-л. через что – перева́лювати (перевали́ти), переверта́ти (переверну́ти), (о мног.) поперева́лювати, попереверта́ти що через що; 2) через что – перехо́дити, перейти́, переступа́ти, переступи́ти, перекида́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися через що, (плывя) переплива́ти, перепливти́ через що, мина́ти, мину́ти що. • -ли́ть через горный хребет – перейти́, переки́нутися, перехопи́тися, через гі́рський кряж. • Лодка -ли́ла на другой берег – чо́вен перепли́в на той бік. • Ему уже за семьдесят -ли́ло – йому́ вже за сімдеся́ть перейшло́ (переступи́ло, переско́чило). [Ві́ку його́ ді́йсне ніхто́ таки й не знав: мо́же йому́ й за со́тню ці́лу переско́чило (Кониськ.)]. • -ли́ло за полночь – зверну́ло з пі́вночи. • Перева́ленный – переки́даний.

Перевё́ртываться, переверну́ться – 1) переверта́тися, переверну́тися, перекида́тися, переки́нутися, (диал.) перекачну́тися, (о мног.) попереверта́тися, поперекида́тися. • -ну́ться с боку на бок, на другой бок – переверну́тися (переки́нутися) з бо́ку на бік, на дру́гий бік. • И кости мои в могиле -нутся – і кістки́ мої́ струхну́ться в я́мі (в моги́лі). • Лодка -ну́лась – чо́вен переки́нувся (переверну́вся, диал. перекачну́вся). • -ну́ться, едя на лодке – переки́нутися, переверну́тися човно́м ї́хавши, ви́вернутися з човна́ ї́хавши. • Счастье -ну́лось – ща́стя переверну́лося, и́ншим кінце́м оберну́лося. • -ваясь вверх дном – упере́кидь. [Пішли́ столи́ впере́кидь (Неч.-Лев.)]; 2) перегорта́тися, перегорну́тися, бу́ти перего́рнутим, перего́рненим; 3) перекру́чуватися, перекрути́тися, см. Переве́рчиваться; 4) см. Превраща́ться, преврати́ться.

Перепи́хивать, перепиха́ть и перепихну́ть – 1) перепи́хувати и перепиха́ти, перепихну́ти що куди́. [Перепихну́в чо́вен на той бік]; 2) повпиха́ти, повбига́ти що в що. [Нашвидку́ повбига́ла оде́жу в скри́ню]. • Перепи́ханный – пере́пханий; повпи́ханий.

Плесь! – плюсь! хлюп! бовть! [Вода́ все плюсь та плюсь. Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, та все хлюп, хлюп].

Поворо́тливый – 1) (о человеке) мото́рний, мото́рливий, метки́й, поворотни́й, рухли́вий, 2) (легко поворачиваемый) поворотки́й; поворотни́й. [Поворотни́й чо́вен].

II. Подво́дный – підво́дний, підво́дяний. [Ти́хо пливе́ руса́лонька в підво́дні пала́ти (Л. Укр.). Підво́дяна части́на росли́н (Троян.)]. • -ный телеграф – телегра́ф попідво́дний. • -ное плавание – попідво́дне пла́вання. • -ная лодка – підво́дний чо́вен, субмари́на. • -ная гряда – ла́ва, ла́виця.

Пока́чиваться – 1) похи́туватися, поколи́хуватися, пого́йдуватися. • Пшеница -вается на стеблях – пшени́ця похи́тується на сте́блах (Франко). • Ходить -ваясь – (в перевалку) ходи́ти пого́йдуючись (Свидн.). • -вается как пьяный – похи́тується (зато́чується), мов п’я́ний. • -ваться вверх и вниз – підхи́туватися. [Ві́тер, прудка́ вода́, чо́вен аж підхи́тується (Звин.)]. • -ваться из стороны в сторону – по[за]то́чуватися, слоня́тися. [П’я́ний ішо́в пото́чуючись. Як ви́йшов з ши́нку, так аж слоня́ється]; 2) (в колыбели) поколи́хуватися, поколи́суватися.

Поколеба́ться, поколебну́ться – захита́тися, (по)хитну́тися, пору́шитися, зрухну́тися, колихну́тися. [Чо́вен захита́вся (хитну́вся) і вода́ лину́ла в йо́го. Не всто́яв на нога́х і похитну́вся. Стовп зрухну́вся (похитну́вся), але не впав]. • -ся мысленно – завага́тися, повага́тися, захита́тися, хитну́тися. [Де и́нший хтось ще мо́же-б завага́вся, – там ки́нешся нао́сліп ти на все (Грінч.). Хитну́вся у ві́рі (Корол.)]. • Он -ба́лся в своём решении – він завага́вся (захита́вся) в свої́й постано́ві. • Поколеба́вшийся – захи́таний, пору́шений.

Пола́живать, пола́дить – 1) (исправлять) полаго́джувати, пола́годити. [Пола́годив де́що коло ха́ти]; 2) (приводить в порядок) нала́годжувати, нала́годити. [Нала́годив риба́льську усю́ спра́ву: не́від, ятері́, чо́вен]; 3) помириться – поладна́ти, дійти́ до ла́ду, порозумі́тися. [Помирі́ться ви з не́ю, поладна́йте. Ого́нь з водо́ю шви́дше поладна́ють, ніж я з тобо́ю. Не порозумі́лися вони́ та й розійшли́ся].

Потопа́ть, пото́пнуть или потону́ть – потопа́ти, пото́пнути, пото́пти, потону́ти, порина́ти, пори́нути, у[за]топи́тися; срв. Тону́ть. [Потопа́є моя́ до́ля край си́нього мо́ря (Пісня). Мі́сяць пото́п у широ́кому мо́рі те́мних хмар (Грінч.). Усе́ пори́нуло в холо́дному тума́ні. Чо́вен затопи́вся. Купа́ючись, він утопи́вся]. • -пать взглядом – утопа́ти, порина́ти по́глядом, очи́ма, затопи́тися очи́ма (Ворон.) в ко́му, в чо́му. • Потопа́вший – топле́ний, топле́ник. • Медаль за спасение -ших – меда́ль за ратува́ння топле́ників.

Потопля́ть, потопи́ть – 1) топи́ти, по[у]топи́ти, затопля́ти, затопи́ти, (о мн.) потопи́ти, (всё) ви́топити кого́, що в чо́му. [Діте́й потоплю́, і сама́ утоплю́сь. Су́дна порозбива́ло й потопи́ло в мо́рі (Куліш). Хви́ля чо́вен затопи́ла]. • -пи́л он меня совсем! – втопи́в мене́ цілко́м (до ре́шти)! • Потопля́емый – зато́плюваний. • Пото́пленный – по[за]то́плений; 2) (заливать) затопля́ти, зато́плювати, затопи́ти, залива́ти, зали́ти (напр. бе́рег, луг); срв. Залива́ть.

Поша́тываться, пошата́ться, пошатну́ться – 1) похи́туватися, хита́тися, похита́тися, похитну́тися, схитну́тися, хитну́тися, (обыкновенно с отрицанием) ухитну́тися; (покачиваться) хилита́тися, похилита́тися, хилитну́тися, колива́тися, поколива́тися, коливну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися, похибну́тися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) зато́чуватися, заточи́тися, точи́тися, поточи́тися куди́, до чо́го. • -ваясь подходить, подойти к кому, к чему – підто́чуватися, підточи́тися до ко́го, до чо́го. [Пішла́ зле́гка похи́туючись, мов п’я́на (Черкас.). Гнат, колива́ючись мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). Кла́дочка схитну́лась, сестри́ця втону́ла (Гр.). Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́-б не схитну́вся (не схибну́вся) (Чуб.). Ой оре́ міщани́н та й зато́чується (Чуб.). П’я́ний поточи́вся і впав (Грінч.)]. • Этот удар заставил его -ну́ться – цей стуса́н приму́сив його́ схитну́тися (похитну́тися, схибну́тися, заточи́тися, поточи́тися). • Его вера -ну́лась – його́ ві́ра схитну́лася, похитну́лася, захита́лася. • -нуться в вере – схитну́тися, похитну́тися, захита́тися у ві́рі. • -ну́ться на трудном пути (переносно) – схибну́тися (схиби́ти) на непе́вній доро́зі. • Здоровье -ну́лось – здоро́в’я упа́ло, занепа́ло, схитну́лось, похитну́лось. • -ну́вшийся авторитет – захи́таний авторите́т; 2) пошата́ться – (пошляться) пове́штатися, потиня́тися, пошала́тися, помота́тися. [Пове́штався я ту́течки чима́ло на своє́му віку́ (Сторож.). Поміж людьми́ помота́ється, – звича́їв набира́ється (Гр.)].

Прибива́ть, приби́ть – 1) что к чему – прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти що до чо́го; срв. Пригвозди́ть, Приколоти́ть. [Поприбива́в за́щіпки до двере́й (Харк.)]. • -ва́ть что-л. гвоздями к чему – прибива́ти, приби́ти (во мн. поприбива́ти) гвіздка́ми, пригво́жджувати, пригвозди́ти (во мн. попригво́жджувати) що до чо́го. [До́шку приби́й гвіздка́ми (Гр.)]. • Волна -би́ла лодку к берегу – хви́ля приби́ла, пригойда́ла чо́вен до бе́рега; 2) (притолочь) прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти, (дождём) заплі́скувати, заплеска́ти, (о мног.) позаплі́скувати, приплі́скувати, приплеска́ти, (о мног.) поприплі́скувати що. [Дощі́ позаплі́скували зе́млю (Зміїв.). Ні́женьками притопта́ла, ру́ченьками приплеска́ла (Чуб.)]. • Градом хлеб -би́ло – гра́дом хліб приби́ло, поприбива́ло, ви́ложило, ви́валяло. • Дождём -би́ло пыль – доще́м приби́ло или приплеска́ло пил (по́рох); 3) кого – приби́ти, (приколотить, вульг.) прилокши́ти, приснопи́ти; (ошеломить, угнести) приголо́мшити, пригніти́ти кого́. [Бода́й тебе́, мій ми́ленький, воро́та приби́ли, а щоб тебе́, опріч ме́не, и́нші не люби́ли (Метл.). Несподі́ване ли́хо приголо́мшило Гната (Коцюб.)]. • Приби́тый – (во всех значениях) приби́тий; (дождём) припле́сканий, запле́сканий; (угнетённый) приголо́мшений, пригно́блений. [Приголо́мшений те́мний люд не чув у собі́ си́ли до самості́йного, ві́льного життя́ (Л. Укр.). Приби́та, пригні́чена приго́дами ене́ргія Гна́това ви́рвалась на во́лю, на́че рі́чка, розірва́вши гре́блю (Коцюб.)]. • Он на цвету -би́т – він на цвіту́ приби́тий. [Се був чолові́к приби́тий ще на цвіту́, пло́хий, похи́лий (М. Вовч.)].

Приготовля́ть, пригото́вить – готува́ти, приготува́ти, гото́вити, пригото́вити, виготовля́ти, ви́готовити, вигото́вувати, ви́готувати, зготовля́ти, згото́вити, зготува́ти, наготовля́ти, нагото́вити, наготува́ти (о мног. понаготовля́ти, понагото́влювати), ла́годити, нала́годжувати, нала́годити (о мног. понала́годжувати), прила́годжувати, прила́годити, зла́годжувати, зла́годити, ла́дити, нала́дити, ладнува́ти, наладнува́ти, ладна́ти, наладна́ти, ви́ладнати, зладна́ти, ладува́ти, обладува́ти, лаштува́ти, налаштува́ти (о мног. поналашто́вувати), рихтува́ти, нарихтува́ти, пририхто́вувати, пририхтува́ти, риштува́ти, нариштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, стро́їти, настро́їти що до чо́го; см. Гото́вить. [Ви́готовив ріллю́ (Київськ. п.). Усе́, що тре́ба, на обі́д ви́готовлю (Кониськ.). Зготува́ти вече́рю (Коцюб.). Ладна́є до ча́ю (Мова). Нарих[ш]тува́ти вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Споряди́ти во́за, обі́д. Матро́си налаштува́ли чо́вен, щоб забра́ти з парохо́ду пошто́ву кореспонде́нцію (Крим.)]. • -вить уроки – пригото́вити ле́кції. • -вля́ть кого к экзамену – готува́ти кого́ до і́спиту. • -вить кого-н. к дурной вести – підготува́ти кого́ до лихо́ї зві́стки. • -вить больного к смерти – обряди́ти хво́рого на смерть. • -вить к печати – ви́готовити до дру́ку що. • -вить (как приданое) – придба́ти що, чого́. [Кажи́ що-сь придба́ла, чого́ напря́ла? (Свид.)]. • Пригото́вленный – пригото́ваний и пригото́влений, нагото́влений, нагото́ваний, ви́готовлений, ви́готуваний, нала́годжений, налашто́ваний, споря́джений. • -нный к печати – ви́готовлений до дру́ку.

Прича́л – 1) прича́л (-лу); см. Прича́ливание; 2) (место для причаливания) при́ча́л (-лу), при́шиб (-бу). [Сві́жий вітре́ць подиха́в і колива́в біля прича́лу човни́ з вітри́лами (Л. Укр.). Бе́рег висо́кий, – не знайду́ при́шибу для човна́ (Неч.-Лев.).]; 3) (верёвка для привязи) при́ча́л. [Ки́дай з порона́ прича́л]. • Лодка на -ле – чо́вен на прича́лі (на букси́рі); 4) (свая) припі́н (-по́ну).

Прича́ливать, прича́лить – 1) что к чему – прича́лювати, прича́лити, (привязывать) прив’я́зувати, прив’яза́ти, припина́ти, прип’я́сти́, (о мн.) поприча́лювати, поприв’я́зувати, поприпина́ти що до чо́го. [Яки́й вас враг сюди́ напра́вив і хто до бе́рега прича́лив? (Котл.). Заки́нь мо́туз за прикі́лок, притягни́ чо́вен і прив’яжи́]. • -ча́ль корову – припни́ коро́ву. • -лить шест к шесту – приточи́ти же́рдку до же́рдки; 2) прича́лювати, прича́лити, пристава́ти, приста́ти (до бе́рега); срв. Прива́ливать 2, Пристава́ть 6. [Сюди́ човно́м не пристава́й, бо тут ви́лазка пога́на (Крим.)]. • Прича́ленный – прича́лений, прив’я́заний, при́п’ятий и при́пнутий, (о мн.) поприча́лювані, поприв’я́зувані, поприпи́нані.

Проса́чиваться, просочи́ться – просяка́ти, прося́кнути, просли́зувати и прослиза́ти, прослизну́ти, просиса́тися, просса́тися, просмо́ктуватися, просмокта́тися; срв. Проса́сываться. [Вода́ просяка́є у сере́дину гір. Вода́, прослиза́ючи в них (у пече́ри), залиша́є на склепі́нні шмато́чки вапняку́ (Троян.). Просли́зує вода́ крізь вікно́ (Конст. п.)]. • Вода -вается в лодку – вода́ прохо́дить у чо́вен.

Протека́ть, проте́чь – 1) текти́, протіка́ти, протекти́, пливти́, пли́нути; срв. Течь. [Дніпро́ тече́ з пі́вночи на пі́вдень. По доли́нах рі́ки протіка́ють (Чуб.). В Пере́мишлі, де Сян пливе́ зеле́ний (Франко)]; 2) (просачиваться) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, просли́зувати, слизи́ти, сочи́тися, просочи́тися. [Просли́зує вода́ крізь вікно́ (Конгр.). Вода́ з кори́та со́читься (Чигир.)]; 3) (пропускать жидкость) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, слизи́ти. [Чо́вен протіка́є (тече́). Тре́ба перекрива́ти клу́ню, бо вже і в невели́кий дощ протіка́є. Відро́ цюрко́м біжи́ть (Звин.). Слизи́ть тро́хи бочо́нок (Харк.)]. • Бумага -кает – папі́р протіка́є; 4) (проходить, проноситься) пливти́, проплива́ти, пропливти́; (о времени) пливти́, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́, пли́нути, спли́нути, бі́гти, збіга́ти, збі́гти, точи́тися, текти́, перехо́дити, перейти́, схо́дити, зійти́, мина́ти, -ся, мину́ти, -ся. [Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Роки́ сплива́ють. Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.). Шкода́ шкі́льних стін, де збі́гло сті́льки ро́ків (Васильч.). Життя́ точи́лось своє́ю черго́ю (Коцюб.). Ті щасли́ві хвили́ни життя́, що перейшли́ тут (Коцюб.)]. • Время -кает – час пли́не (пливе́), тече́, схо́дить, мина́є. • Время быстро -кло́ – час ху́тко зійшо́в, збіг, сплив; срв. Проходи́ть 10.

Проти́вный – 1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]. • -ный берег – протиле́жний бе́рег. • -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)]. • -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка. • В -ном случае – в проти́вному ра́зі. • -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́. • В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный). • -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́; 2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)]. • -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)]. • -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок. • -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор. • -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла; 3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)]. • -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах. • -ная погода – бридка́, пога́на пого́да. • -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця. • Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)]. • Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)]. • Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)].

Пры́гать, пры́гнуть – стриба́ти, стрибну́ти, пли́гати, плигну́ти, (скакать) скака́ти, скакну́ти (ско́кнути, скі́кну́ти) и ско́чити, го́пки скака́ти, вистри́бувати, ци́бати, цибну́ти, штирка́ти (и штри́кати), штиркну́ти, (метаться) гаса́ти, (в танцах) го́пати, го́пнути, го́цати, гаца́ти, го́пки скака́ти. [І вона́ аж стриба́ла з ра́дощів (Грінч.). Бли́зько вида́ти, та дале́ко стриба́ти. Стриба́ по хви́лях чо́вен (Грінч.). І за́йчиком плига́є (сві́тло) бі́ля альта́нки (Коцюб.). Плигни́ в рі́чку (Грінч.). Скачи́, вра́же, як пан ка́же (Шевч.). А дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.). Скака́є через тин, як соба́ка (Н.-Лев.). Ско́чив у бі́лу кипу́чу хви́лю (Н.-Лев.). Ко́ники циба́ють в траві́ (Берд. п.)]. • -нуть с силой – стрибону́ти, плигону́ти, скакону́ти. [А соба́ка здоро́вий та як плиго́не йому́ на гру́ди – так і звали́в (Гр.)]. • Он легко -гает (свойство) – він легки́й на ско́ки. [Оле́ся була́ легка́ на ско́ки – вона́ переліта́ла з ка́меня на ка́мінь як коза́ (Н.-Лев.)]. • Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Мото́рний та стрибу́чий виво́див свій весе́лий спів (Грінч.). Сей горо́х скаку́чий, як молоти́ти (Гр.)]. • Пры́гающий (как прилаг.) – стрибу́чий, плигу́чий. [За легки́ми співу́чими та плигу́чими то́нами Юхи́мової скрипи́ці (Корол.)]. • -гается, безл. – стриба́ється, плига́ється. [Стриба́ється, покіль бі́сом штрика́ється (Номис)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вяло – мляво, кволо, повільно: • вяло протекающий процес – млявий (повільний) процес; • делать вяло – робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле) горить; • работа идёт вяло (медленно) – робота йде мляво (пиняво), робиться (робота йде) як мокре (як мерзле) горить. [Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (І.Нечуй-Левицький). Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (М.Коцюбинський). Молода пружина його думки, що допіру ще кволо ворушилась, напружилась і почала розтягатись, даючи рух сотням коліщат і підойм. Так, Степан мусив стати письменником (В.Підмогильний). — Ні, ні, мусінько, я пройдисвіт! — сказав він. — Я поганий, мене треба прогнати. Я люблю вас, мусінько, простіть мене! Вона мляво відповіла: — Простити? Тебе? За що? (В.Підмогильний). Розмова точилася мляво. Говорили, щоб не мовчати (Л.Костенко). Тягачі та джипи мляво котилися собі зі Сходу на Захід, у просторих кабінах сиділи стрижені контрактники й незадоволено реаґували на загальну до себе увагу (С.Жадан). Я не бачив, щоб хто розмовляв: і в ліжку, і на вулиці, статі, здається, не спілкувались між собою. Люди скидались на великих покірних тварин, добре призвичаєних нудитись. Загалом тільки два подружжя, не погасивши світла, взялись до того, чого я сподівався, але мляво (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Одиночество – самота́, самоти́на́, само́тність (самі́тність): • в одиночестве – в самоти́ні́, на самотині, самото́ю, на самоті́, самотинно; (одиноко) самітно, самотньо, одиноко; • в полном одиночестве – одинце́м само́тнім; • жить в одиночестве – жити в самотині (на самоті); жити самотою; жити самітно (самотньо, одиноко); • надоело одиночество кому-либо – набридла (обридла) самітність (самотність, самотина, самота) кому; • остаться в одиночестве – осамотіти, осамотніти; • скрасить одиночество – скрашувати самотність. [Моя самотність відкрила мені небо! (Г.Сковорода). Без дружини і надії в самотині посивіє (Т.Шевченко). Смерть — це велика всесвітня, космічна самота (Л.Українка). Час, Господи, покори й самоти. О самото, ти, знаю, найтрудніша. Тебе навчитись тяжче, ніж покори, Ти вимагаєш скупчених зусиль, Як іскра, що рождають криця й кремінь, Як скорч останніх м’язів переможця, Як крик кінцевий того, що дійшов Вершини. Бо якщо покора — мудрість, То самота — є завжди висота (Є.Маланюк). Вимріяна і жива донині, незнайома, але й знана теж, заховавшись в довгій самотині, вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л.Костенко). Коли Вовкулака повернувся з наради, старший брат сидів одинцем, прихилившись до дерева, і саме закінчував наново перев’язувати рану — один кінець розірваного полотна тримав зубами, а другий незграбно затягував лівою рукою (В.Шкляр). Підводний човен самоти… Безвихідь мулом спинила всі його гвинти, усі зігнула (В.Слапчук). Безладні дні, безликі ночі І глек торішнього вина… Мені здавалося, я хочу Свій смуток випити до дна. І там на денці, як у жменці, Вмоститись чемним пташеням І відчинити мрій віконця У простір сонячного дня (О.Єрмолаєв). Я вродилась вільною і, щоб вільною на світі пробувати, обрала собі самотину на лоні природи: дерева нагірні — то мої подруги, прозорі води ручаїв — то мої свічада, деревам і водам звіряю я думи свої і свою вроду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився. Тоді він попросив, щоб його добре вкрили й лишили на самоті. Проспав отак годин зо три; а як прокинувся, зразу відчув на всім тілі полегшу, навіть кістки зовсім не боліли: здоровий став, та й годі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Самота… Я вірю не так, як вони, живу не так, як вони, кохаю не так, як вони… А помру — як вони (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотина! Нема на кого ремствувати,— це він знав, але не міг стриматися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Самотина! Що пропонувало життя, окрім думок за гроші? Нічого. І все ж він міг жити на самоті, відчувати хворобливе задоволення від своєї самотності, вирощувати фазанів, яких потім постріляють гладкі чоловіки після сніданку. Марнота, марнота в енному ступені (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). У світі, де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає всіх інших лебедів,— тільки люди в цьому світі створюють собі самотність (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Відлюдькуватий, мовчазний, далекий від нових віянь життя, якими повнився дім, полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Нюра, йдучи слідом, час від часу позирала крадькома на нового свого знайомого. Вона, звичайно, одразу помітила, що й зростом він не дуже-то вдався і обличчя не з вродливих, але їй при її задавненій самотині і такий підходив  (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Бесі Дейвіс завжди торохтіла, мов заведена, але зараз він так чітко побачив її самотність, наче на її обличчі був синець (Галина Цимбалюк, перекл. Елізабет Страут). Чи склав хто-небудь гімн про вигнання, про ту даровану долею творчу могуть, що звеличує людину в час падіння, коли в цупких лещатах самотності вона набирається сили? (С.Цвайґ). Віддати — значить перекинути міст через прірву своєї самотності (А. де Сент-Екзюпері). Найжорстокіша самітність — самітність серця (П.Буаст). 1. Самотність — це коли ти завжди знаєш, хто насвинячив на кухні. 2. — Самотність — це коли чекаєш, що хтось подзвонить… і дзвонить будильник].

Однодеревка, однодревка – 1) (лодка, выдолбленная из древесного ствола; чёлн) до́вбанка,  однодере́вка, (ещё) душогу́бка, (большая) дуб, дубі́вка; 2) (мачта из одного цельного ствола, без надставок; однодревка) однодере́вка. [Навалили повну дубівку каміння та аж із самої Репринки потягли до Харсона (Сл. Яв.). Досконалішим типом судна була «довбанка» — човен-однодеревка, який видовбували зі стовбура осики, верби («вербівка»), липи(«липка»), дуба («дубок») (з Інтернету). Українські човни поділяються на два види: однодеревки (або довбанки) та плоскодонні судна із дощок. Перехідною формою були відомі  “чайки” – човни, на яких запорозькі козаки здійснювали свої походи проти турок. Вантажі перевозили на берлинах, баркасах, барках (Тетяна Нераденко). Скрушно зітхнув перевізник та й обірвав бесіду, бо довбанка-однодеревка його вже торкнулась носом правого берега (Г.Тарасюк). Дідова ж довбанка — як по струнці йде. Ох і довбанка у діда Варави! Легка, мов пір’їна, летить по воді, як птиця, як оті нові кораблі на підводних крилах. Але всидіти на ній, крім діда, мало хто й міг. Дуже перекидиста була довбанка (В.Нестайко). До ядра терміносистеми мореплавання в польській, українській та російській мовах входять традиційні загальнослов.янські номінації плавальних засобів (płaskodenka, плоскодонка, dłubanka, довбанка, долбленка, долбуша, jednodrzewo, однодеревка, однодревка, czółno, човен, челн, statek, судно, łódź, лодка, korab, корабель, корабль), конструктивних частин судна (архітектури судна) та приладів (maszt, щогла, мачта, wiosło, весло, kotew, kotwica, кітва), приладів та знарядь для ловіння риби (brodnia (brodnik), бредень (бредня), бредник, niewód, невід, невод, więcierz, вентер (вінтір), sak, сак, żak, жак, вентерь, wędka, вудка, удочка ) та ін. (О.Войцева)].

Посреди, посредине, (разг.) посередине, (прост.) посереди, посерёдке, посредь, (диал.) посередь – 1) (нареч.) посередині, насередині; 2) (предл. с род.п.) серед, посеред, посередині, (разг.) насеред, насередині; (промеж) проміж: • посреди́ города – серед (посеред), насере́д міста; • посреди́ лесов и болот – сере́д лісі́в і болі́т. [Дорогою додому всі три йшли поруч. Юзя посередині (Л.Українка). Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка (М.Коцюбинський). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тухольські громадяни, видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи: — От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько! (І.Франко). Кімната була велика, але звужена навалою речей, що давали посередині тільки місцину на маленький ломберний столик, який правив тепер за їдальний і здавався крихітним проти своїх велетенських сусідів (В.Підмогильний). Причісує Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика. Нічого не каже їй, але невимовлені слова тремтять, подібні до сполохів, насередині грудей: «Квітко моя!» — і неозначиме почуття обкинулося, ніби передвістя з болями; не знати, що, крім них, прийде (В.Барка). Село посеред тиш, ти — мов на хвилях човен. Ти мрієш, множишся, збігаєш по воді. Тоді було насниш, а сниться загадкове, а щастя віриться, і вічно ждеш біди (В.Стус). …вириватись не було куди, скрізь були комсомольські збори, політзаняття й чужа мова, туди — як чотирилітньою на дзиглик насеред кімнати, розказати дядям і тьотям віршика, — можна було виходити тільки на те, щоб дзвінким магнітофоном видати їм від них таки й вивчене, і тільки в цьому був гарант безпеки… (О.Забужко). Він узяв у руки зошита, розгорнув десь посередині і, прочитавши кілька рядків, зареготався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Отож посеред горища, куди крізь латану покрівлю зорі вночі зазирали, стояло вузьке, мульке, убоге й непевне ложе Дон Кіхота, а обік нього Санчо послав собі мату очеретяну і вкрився ковдрою, вірніше грубим валов’яним рядном (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса)].

Раскосый – 1) (с косым разрезом) вузькоокий, розкосий; 2) (с расходящимся косоглазием) (розбіжно) косоокий, зизоокий, зизуватий. [Дивись, татарин вузькоокий В зеленій хвилі, ніби окунь, Пірнув і стежить з-за могил (Юрій Дараган). Там вузькоокий сивий ороч У синій човен ловить море Й витрушує з кетою сіть… (Тарас Мельничук). В мені іноді прокидається приспаний азіят, отой вузькоокий дикун з орд Чингізхана, що колись пройшовся по землі і честі моїх пращурів і залишив мені розкосі очі і віру в гени. В моїй крові тужить одвічною тугою азіят, не визнаний мною, не утверджений в мені за суворим законом батьків: гордувати чужинцями, що, не спитавшись, ділять дім і хліб твій, як свій (Галина Тарасюк). Раптом відчув, як до мого плеча доторкнулися чиїсь міцні пружні груди. То була одна з жінок, який привів Бройєр. Вона сіла поруч мене. Її ледь розкосі, сіро-зелені очі поволі обмацували мене. Погляд їх був такий, що говорити вже, власне, нічого не було — лише діяти (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)].

Синеголовник – (бот.) миколайчик. [Розвиднюється; дівча підносить до лоба вологі самоцвіти із вогниками всередині; сонце націлює свої промені на заснулий дім; хвилі западають дедалі глибшими смугами; кидаються на берег; назад летять бризки; і вода обступає човен та колючку миколайчика (А.Позднякова, перекл. В.Вулф)].

У́нты, унт, у́нта – (эвенск.) у́нти, унт, у́нта. [З того ізюбра, з ніжок, пізніше Наталка пошила собі унти, лапчаті. Чотирьох ніжок було мало — це лише на один унт, — але вона добавила ще чотири від тих, що були з пантування, і пошила (І.Багряний). Зрозуміло, звичайно, що одягатись треба якнайтепліше: кожух, капелюха, тепла білизна, теплий костюм, а на ноги унти чи піми, прості повстяники навряд чи витримають такий похід (О.Вишня). Ой, драна охрана, а навколо ж геть переповнений автобус. Поруч, по–індіанськи незворушно сидить, якась дочка оленяра в унтах та куртці-алясці. А, людей же в салон набилося, мамо моя, як зайців у човен до діда Мазая. Ті, що сидять, на вибоях дружно клюють носом спину сусіда спереду. А стоячі, ті, щільно притулившись одне до одного різними місцями, дригано коливаються та підскакують, як дикуни на танцях навколо вогнища на честь, якого–небудь там ідола полювання. Кожен сумлінно зайнятий своїм ділом, ніхто не сачкує. Коротше, їдуть собі люди та й їдуть… (Василь Триндюк). Несподівано, але вже очікувано Абрахам Лі ударив мене в ліве плече ногою, взутою у справжні сибірські унти ( і коли воно таке оце мавпеня встигло) і я заорав обличчям у сніг (О.Ульяненко)].

Шлёпать, шлёпнуть – 1) ляскати, ляскнути, виляскувати, ви́ляснути, ляпати, ляпотіти, ляпнути, хляпати, хляпнути, тьопати, тьопнути,  (диал.) шалепати, шелепнути; 2) (бросать плашмя) гепати, гепнути, ляпати, ляпнути; 3) (с шумом ударить, плюхнуть) гепнути, бебехнути, плюснути, (в воду) шубовснути; (шаркать) човгати, чо́вгнути, (по грязи, воде) чавкати, брьохати, чалапати, хляпати, хльопати, тьопати, лопотати; 5) (убить) рішити, (рус.) шльопнути: • шлёпать губами – плямкати (жвакати, цямкати, чвакати) губами. [Це, звичайно, було дорого. Але Арсен погодився. Не брьохати ж пішки по бездоріжжю, коли вранці випадає сніжок або іній, а вдень тане, і степ стає сивий від роси (В.Малик). — Я крикнув їм навздогінці, що завтра ми знов зустрінемось, але вони навіть не оглянулись. Я лише чув, як на стежці ляпотіли їхні босі ноги (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Човен торкається дна, Ньєвес та жандарми зіскакують і чалапають до берега по свинцевому мулу (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЛЕТА́ТЬ, лета́ющий що /мн. хто/ літа́є тощо, окри́лений, зда́тний /на́вчений, зви́клий/ літа́ти, літу́н, летя́га, легкокри́л, /річ/ літа́к, прикм. летю́чий, лету́чий, крила́тий, легкокри́лий, літа́льний, поет. розлі́таний, /про птаха/ піднебе́сний, образ. на кри́лах, у ле́ті /польо́ті/, у не́бі /піднебе́ссі/, складн. авіо- [летающая ло́дка авіочо́вен], пор. летящий; летающая кре́пость крила́та форте́ця, фаміл. -літа́к [летающая ло́дка чо́вен-літа́к]; летающие лягу́шки жа́би-літуни́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Ладья – чо́вен (род. човна́).

Лодка – чо́вен (р. човна́).

Подводный – підво́дний, -а, -е; -ная лодка – підво́дник, -ка, підво́дний чо́вен.

Челн – чо́вен, -вна́.

Ялик – я́лик, -ка, чо́вен, -вна́.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Лодка – чо́вен (-вна́); • л. (в 3 с. дл. с досч. обшив.) – каю́к (-ка́), л. (большая для переправы) – дуб (-ба); • л. гребная – чо́вен веслови́й; • л. моторная – ч. моторо́вий; • л. плоскодонная – кайо́ра, плоскоде́нка; • л. подводная – ч. підво́дний; • л. подставная – ч. підставни́й.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Впрямь • Вкось и впрямь (перен.) – і так і сяк; і сюди й туди. • И впрямь – і справді. [І справді, біля найближчого бакена човен з двома гребцями… Донченко.]

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

ло́дка чо́вен,-вна́ л. мото́рная чо́вен мото́рний л. надувна́я чо́вен надувни́й л. па́русная чо́вен вітри́льний, вітри́льник,-ка л. подво́дная чо́вен підво́дний л. распашна́я чо́вен з дволопате́вим весло́м [кая́к] л. рези́новая чо́вен ґу́мовий л. спаса́тельная чо́вен рятува́льний

чёлн чо́вен,-вна́

шала́нда мор. шала́нда,-ди, судно́,-на́, чо́вен,-на́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Чо́вен, -вна – челн, лодка.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Лодка (спасательная) – рятунко́вий чо́вен.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

чо́ве́н, чо́вна́, в -вні́; човни́, -ні́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бурхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ бурха́ти. 1) Порывисто дунуть. 2) Линуть, налить черезъ верхъ. 3) Хлынуть. Бурхнуло з неба мов із бочки. Котл. Ен. II. 33. 4) Швырнуть. В Дунай зілля бурхнула. Чуб. V. 833. 5) Ринуться среди волнъ впередъ (о суднѣ). Хтось човен на море пустив, бурхнув він по хвилі. Греб. 374.

Веслува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Грести весломъ. Був човен серед моря, а він один на землі і бачив, як вони силкувались, веслуючи. Єв. Мр. VI. 47, 48.

Виплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, -пливу, -веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Са, II. 105. Виплив човен з очерету. Із за лісу, з-за туману місяць випливає. Шевч. 150.

Вихлюва́тий, -а, -е. Шаткій. Вихлюватий човен. Волч. у.

Вітри́ло, -ла, с. Парусь. І попливе човен в широкими вітрилами. Шевч. 238.

Держки́й, -а́, -е́. 1) Цѣпкій, липкій. Глина держка, добра для муру. Міус. окр. 2) Стойкій, устойчивый; о суднѣ также: поднимающій много грузу. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.

За, пред. 1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127. 2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94. 3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737. 4) При (о времени), во (время). Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201. 5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111. 6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43). 7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51. 8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57. 9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого. 10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171. 11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали. 12) За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука. 13) За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.

Забулькота́ти, -чу́, -чеш и забулькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Сильно забульчать. Шубовсть у воду! тільки забулькотіло. Харьк. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла у човен. Стор. І. 82.

За́зір, -зору, м. 1) Замѣтность, примѣтность. А що іде без прогону, а що світить без зазору? Човен іде без прогону, місяць світить без зазору. Мет. 364. 2) Нема й за́зору, — зазором. Нельзя и увидѣть, нѣтъ и слѣда, нѣтъ и признака. Нема й зазору, де був посіяний ліс. Звенигор. у. У його курей і зазору нема. Черк. у. Ге-ге! та його тут і зазором нема! він чорти батька зна де — в Бесарабії. Каменец. у. Тепер неправда з панами в світлиці і всюди, а правди й зазором не видать, як торішнього снігу. Св. Л. 283.

Заплю́снути, -ну, -неш, гл. Заплеснуть. У човен хвиля заплюснула.

Зато́го, нар. Вотъ-вотъ, того и гляди, скоро уже. Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Час затого й жати. Хата. 110. От-от упаде затого. ЗОЮР. II. 20. Затого сивий волос проб’ється. Г. Барв. 248. Твоє море слав’янськеє, нове, затого вже буде повне і попливе човен. Шевч.

Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. І. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. І. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Гол. І. 12. Затопила свою хату пізно. Мет. 90. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. О. 1862. І. 73. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. О. 1861. X. 83. Молодим не женила, в вічну службу затопила. Чуб. V. 954.

Коб и Коби́, сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Ка́къ-бы. Пливе човен... коби не схитнувся. Гол. III. 299. 4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.

Корми́ло, -ла, с. (Заимств. изъ русск.). Кормило. І попливе човен з широкими вітрилами і добрим кормилом. Шевч. 238.

Крило́, -ла́, с. 1) Крыло (птицы). Летів орел по над морем, опустивши крила. Мет. 65. 2) Крыло (вѣтряной мельницы). 3) Сторона, бокъ. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу. Стор. МПр. 65. Пішла отара; чабани спереду на крилах. О. 1862. V. Кух. 33. 4) Въ церковномъ зданіи, построенномъ въ видѣ креста — каждый изъ четырехъ концовъ. Плян церкви се хрест з чотирма рівними крилами. Шух. І. 115. 5) Бортъ, бокъ лодки. О. 1861. XI. 9. 6) Боковыя полотнища, стѣны невода. Также стоячее полотнище (одно или два) в я́тірі. Шух. І. 227. 7) Изъ четырехъ полотнищъ, составляющихъ плахту, каждое изъ отвороченныхъ сверху внизъ. Вас. 170. См. Криси. 8) Часть Ботелева. Шух. І. 214. 9. — орлине. Раст. Astragalus glycyphylos L. ЗЮЗО. І. 113. Ум. Криле́чко, кри́лонько, крильце́. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 113. Возьмуть тя на крилоньки, занесуть тя в чужиноньку. Ном. Посип пшінця по колінця, водиці по крильця. Мет. 23. Ой пливе човен, води повен да мальовані крильця. О. 1861. XI. 9.

Ля́са, -си, ж. 1) Ременная или пеньковая часть кнута (безъ кнутовища). Загадка: Віз без коліс, а батіг без ляси, (човен, весло). Грин. II. 312. 2) = Ліса 2. Браун. 15.

Необере́жний, -а, -е. Неосторожный. Вхопила вода човен з необережним дідом та й поперла в шум. Левиц. І. 127. Русалки залоскочуть необережного, а часом і в воду потягнуть. Г. Барв. 350.

Огріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. огребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. = Обгрібатися, обгребтися. Сів на човен, сів на човен, а весельцем огрібатись. Чуб. V. 163.

Переверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. переверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Переворачивать, переворотить, перевернуть. Той чмелик перевернув крильця, скинув їх, вони попадали, а він полетів. Рудч. Ск. І. 119. 2) Переворачивать, перевернуть, опрокидывать, опрокинуть. Рибку ловив — човен перевернув, шевчиха зосталася, шевчик утонув. Чуб. V. 820. 3) Превращать, превратить. Ціле весілля перевернено ніби у вовкулаки. КС. 1883. XII. 700. 4) Превращать, превратить (именов. числа). К. Гр. 117.

Перекида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. переки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. Г. Барв. 214. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. Морд. II. 7. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Рудч. Ск. І. 122. Чорт перекинувсь чоловіком. Мнж. 128. Багатирь... перекинувсь мухою. Рудк. Ск. II. 93. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись. Черниг. у.

Переки́дистий, -а, -е. Неустойчивый, валкій. Човен перекидистий.

Підто́плювати, -люю, -єш, сов. в. підтопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затапливать, затопить, залить водой. Ой скоро дівчина на човен ступила, тихая вода човен підтопила. Чуб. V. 367. 2) Затапливать, затопить печь, поджечь въ печи дрова. Підтопили в печі, гріли окропи. Мир. Пов. II. 99.

Повину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нахлынуть. Фаля повинула, човен затопила. Гол. І. 184.

Поро́н, -на́, м. Паромъ. Драг. 244. Гн. І. 153. Коби човен, порон та весельце, пробува́в бим в тебе вечер, серце. Гол. II. 399.

Похря́патися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться, поколоться. Похряпався човен. Лебед. у.

Прави́ло, -ла, с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660. 3) Часть походю́чої сту́пи. См. Ступа. Шух. І. 162. 4) Часть олі́йниці. (См.). Шух. І. 163. 5) Часть вереті́нника. (См.). Шух. І. 149. 6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. І. 90, 91.

Прибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. приби́ти, -б’ю́, -бе́ш, гл. 1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками. 2) Прибивать, прибить чѣмъ-либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. Мет. 63. 3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш. 4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться. Грин. III. 67.

Приганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. пригна́ти, -жену́, -не́ш, гл. 1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п’ять прижени. Рудч. Ск. І. 182. Пригна́ти чо́вен до... Подъѣхать лодкой къ... Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11. 2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. Левиц. І. 152. До роботи приганя, а про їжу не спита. Грин. ІІІ. 561.

Примуша́ти, -ша́ю, -єш, приму́шувати, -шую, -єш, сов. в. приму́сити, -му́шу, -сиш, гл. Принуждать, принудить, заставлять, заставить. Чуб. V. 305. Піхто тебе не примушав. НВолын. у. Примусив учеників своїх увійти в човен. Єв. Мр. VI. 45.

Прича́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. прича́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Причаливать, приставать, пристать. Причалився човен до берега. Харьк. г. 2) Присоединяться, присоединиться, пристать, пріютиться. Як би дома, то припалилась би до людей, а тут усе чужі. Павлогр. у. Він причалився на шпилечку. Кролевец. у.

Пролива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. проли́тися, -ллю́ся, -ллєшся, гл. Проливаться, пролиться. Се єсть кров моя, що за многих проливається. Єв. Мр. XIV. 24. Пливе човен, води повен, да коли б не пролився. О. 1861. XI. 9. (Нп.).

Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.

Схибну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) = Схитнутися. Пливе човен води повен, коли б не схибнувся. Чуб. V. 293. Схибнувсь віз. Черк. у. Гадки в неї схибнулися. Мир. ХРВ. 404. 2) Не устоять. Ось уже й татарський баша.... наближається. Наші схибнулись, — далі. Татарюги навздогін. Мир. ХРВ. 128.

Схитну́тися, -тну́ся, -не́шся, гл. 1) Пошатнуться, покачнуться. Пливе човен, води повен, колиб не схитнувся. Чуб. III. 22. Кладочка схитнулась — сестриця втонула. Нп. А як моя головка схитнеться ( = як умру), тоді тобі роскіш минеться. Чуб. V. 113. 2) Пошевельнуться, прійти въ движеніе, качнуться. Під тобою, селезню, вода не схитнеться. Мет. 37.

Схлюпну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Плеснуться, выплеснуться. Пливе човен да води повен, да коли б не схитнувся, да коли б не схлюпнувся. Грин. III. 67.

Тропа́, -пи́, ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік тию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. Вхопи́ти тропи́, набігти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу, сообразить, смекнуть. Як би мені вхопити тієї тропи, де щастя. Г. Барв. 411. Не вхопила тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. Пливу по широкому морю, як човен без весельця і не набіжу тропи. Г. Барв. 300. У тропі́, тропо́ю. Слѣдомъ. Повернувся незабаром, а за їм у тропі лікарь прибіг. МВ. (О. 1862. І. 102). Ми їхали у тропі за тобою. Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі. Екатериносл. у. Ум. Тро́пка. Мет. 293.

Ула́зити, -жу, -зиш, сов. в. улі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.

Хибну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у. 2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у. 3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Каменец. у. 4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. НВолын. у.

Хибну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Покачнуться. Пливе човен, води повен, коли б не хибнувся. Нп. Хибнувсь віз. Черк. у.

Хитю́чий, -а, -е. 1) = Хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = Хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.

Чо́вен, -вна́, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. Чо́вник, човниче́нько, чо́вничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Чуб. V. 504. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком. Грин. III. 676.

Чо́вник, -ка, м. 1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — верете́но, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. І. 258. Стержень еще называется сват или цьвак. МУЕ. III. 19. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. Вас. 166. 3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. ЗЮЗО. І. 177. 4) мн. Чо́вники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирі́зуванням, з кри́льцями, з по́пиками. Чуб. VII. 427. 415. 5) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379.

Човниче́нько, -ка, м. Ум. отъ човен. Грин. III. 676.

Чо́вничок, -чка, м. Ум. отъ човен.

Човно́, -на́, с. = Човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Левиц. І. 126. Ум. Чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Федьк. Пов. 48. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246.

Ша́мати, -маю, -єш, гл. 1) Шуршать, шелестѣть. Ой пливе човен да води повен, да й шамає листом. Грин. III. 67. 2) Живѣй гресть. А ну бо шамай, шамай, а то наче не їв. Вас. 212.

Ши́бко, нар. Стремительно, быстро, порывисто. Стій ти, човен, не шибко біжи. Чуб. V. 505.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Надгі́н, -го́ну, м. Толчок к движению, ускорительный толчок. Не треба другого місця шукати, бо й тут згористо. Іди сідай на свої санчата, а я штурхатиму: з двох-трьох надгонів саночки аж полинуть униз. Крим. Надго́ном. Толчками, толчком. Та він гребти не вміє: як він гребе, то човен іде нерівно, а надгоном. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Канонерская лодка — каноне́рський чо́вен.

*Лодка — чо́вен, -вна́; Л. подводная — підво́дний чо́вен.

*Подводный — підво́дний; П. камень — підво́дний ка́мінь, кли́пень; П. лодка — підво́дний чо́вен; П. мина — підво́дна мі́на; П. фугас — підво́дна фуга́са.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Байда́ра = чо́вен, байда́к (алеу́тський), обтя́гнутий шку́рою морських зьвірів.

Ва́лкій = 1. хитки́й, хилки́й, хи́бки́й. – Хитка лавка. — Хибкий човен. — Ни ша́тко, ни ва́лко, ни на́ сто́рону = та́к собі, аби́-як, помале́ньку. 2. ла́сий, охо́чий. — Ласий на ковбаси. н. пр. — Він до сього не дуже охочий.

Верея́ = 1. ворі́тниця (Ман.), стовп (до котрого привішують ся ворота). 2. чо́вен (невеличкий, легенький).

Всколеба́ть, ся = схитну́ти, ся, захита́ти, ся, похитну́ти, ся, заколиха́ти, ся. — Пливе човен, води повен, та коли б не схитнувся ся. н. п.

Высма́ливать, ся, вы́смолить, ся =1. висмо́лювати, ся, ви́смолити, ся. — Висмолив човен. 2. засмо́лювати ся, засмоли́ти ся, зашмаро́вувати ся, зашмарува́ти ся. С. Аф. — Ач, як зашмарував ся коло воза.

Гондо́ла = чо́вен (венецький).

Грести́, гресть = 1. (граблями) — гребти́, грома́дити, (лопатою, руками або що) — горну́ти, згорта́ти, згрома́жувати, (веслом) — гребти, грома́дити, (навпаки, щоб повернути човен) —таба́нити. (С. Ш.). О полуднї гребли сїно і в валочки клали щільно. н. п. — Вчора Василь сїно косив, а ниньки громадив, ой хто ж тебе, Василечку, на теє порадив. н. п. — Голос густий, хоч лопатою горни. н. пр. — Кожна рука до себе горне. н. пр. — Сїдай на гребку та громадь. 2. загрібати, га́рбати, загорта́ти.

Ду́бка = 1. чиньба́, ви́чинка. 2. дуб, дубо́к (човен, зроблений з дуба).

Заколеба́ть, ся = заколиха́ти, ся, захита́ти, ся, завага́ти ся. — Заколихалось синє море. — Захитав ся човен. — Я з роду ще нїкого не лякав ся, а тут чогось мій дух заколихав ся. К. Б. — Глянула сумним поглядом, нїби завагала ся на хвильку. Бар.

Заплеска́ть, запле́скувать, ся = 1. запле́ска́ти, запле́скувати. — Заплескав у долонї. 2. заплю́скати, захлю́пати, ся, захлюпоста́ти, захлюпота́ти, ся, (одежу) — задри́пати, забрьо́хати, затїпати, ся, захльо́стати, ся; заплю́скувати, захлю́пувати, ся і т. д. — Хвиля почала захлюпувати човен. — Лини захлюпотали у горшку. н. к. — Конї в водї захлюпостали. н. о.

Засма́ливать, засмоли́ть, ся = засмо́лювати, обсмо́лювати, зашмаро́вувати, засмоли́ти, обсмоли́ти, зашмарува́ти, ся. — Дай мінї смоли засмолити човен. — Зашмарували ся наші шмаровози так, що й сорочок не поодпіраєш.

Затаба́нить = затаба́нити. С. Ш. — Розігнав човен в саме латаття, та тодї вже давай табанити.

Захлесну́ть, захлёстывать, ся = 1. хви́сьнути, хви́ськати (С. Ш.), захви́сьнути, захви́ськувати. 2. заплу́тати, закрути́ти, зашморгну́ти, заплу́тувати, закру́чувати, зашмо́ргувати, ся (про прядиво, нитки то що: затягати ся петлею). 2. захлю́пати, захлю́пувати ся; зали́ти, залива́ти ся (хлюпаючи). — Хвиля захлюпнула човен.

Зы́бкій = 1. хитки́й, хибки́й, хилки́й, хистки́й; хиля́стий. — Хиткий човен. — Через провалля кладочка така хистка, що так вся і колишеть ся. н. о. 2. тряски́й, грузьки́й. — Зы́бкое мѣ́сто, боло́то = трясови́на́, тряса́вина, тряса́виця. С. Ш. — Коло млина трясовина. С. Ш.

Изверну́ться, извёртываться = 1. переверну́ти ся, переки́нути ся, переверта́ти ся, перекида́ти ся. — Човен перевернув ся. 2. ви́вернути ся, ви́крутити ся, ви́брехати ся, виверта́ти ся, викру́чувати ся, вибрі́хувати ся. — Він хоч з якої біди викрутить ся.

Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).

Каса́ться = торка́ти, ся, ти́кати ся, доторка́ти ся, дотика́ти ся, черка́ти, ся; займа́ти, зачіпа́ти. — Де болить, там і торкнеш н. пр. — Хоч сотнї є таких, що треба все їм знати, що не торкаєть ся нї їх сїней, нї хати. К. Д. Ж. — Се ти, бурко, козака заморозила? Я до його й не доторкала ся. н. п. — Тут єсть щось таке, що тикаєть ся твоєї милостї. Ч. К. — Як ластівка перед дощем черкала по воді крильцем Пч. — Чути було, як човен черкав ся об дно. Чайч. — Він нїколи чужого не займає. — Что каса́ется меня́ = що ти́чить ся до ме́не, що до ме́не, як на ме́не. — Як на мене, то про мене — нехай і „Семене“. н. пр. — Это дѣ́ло ма́ло меня́ каса́ется = се дїло ма́ло мене́ обхо́дить.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)