Знайдено 79 статей

Шукати «шв?ч*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Выучка – 1) вивча́ння, навча́ння, завча́ння; (совет.) ви́вчення, навчі́ння, (диал.) навчиття́; 2) наука, виучка, вишкіл, уміння, досвід: • боевая выучка – бойовий вишкіл (досвід), бойове вміння. [Знайшла таку швачку, що взяла мене на виучку (Конис.). Віддав у науку (майстрові) на муку (АС)].

Грабёж – 1) грабіж, грабіжка, грабунок, (редко) рабунок, (действие) грабування, гарбання,  (разграбление) плюндрування, шарпанина; 2) (обирательство) здирство, здирщина, дряпіжництво: • вооружённый грабёж – збройний грабіж (грабунок), збройна грабіжка; • грабёж среди (сердь) бела дня – грабіж (грабунок, грабіжка) серед білого дня (за дня); • это сущий грабёж – це справжній (справжнісінький) грабунок (грабіж); це справжнє (справжнісіньке) здирство; це просто здирство (здирщина). [Ідуть турки на рабунки (Сл. Гр.). Сотник відкинув свою чуприну назад і замислився; якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи: «І коли минеться ця братерська різня, грабіжка та розбій на Україні?!…» (М.Старицький). — Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М.Кропивницький). — Що ти вдієш? Здирство, скрізь здирство, одно слово, — грабіж! Нема честі, у яму честь закопали! (М.Кропивницький). По своїх далеких войнах Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Л.Українка). — От, Мусію Степановичу, четвертий, — казав через стіл до Швачки Кушнір, — год пройшов, як ви комуні бика, спасибі вам, взяли в мене, а я не забув. Умру — не забуду: грабіж… (Г.Косинка). —  Наслано забісованих, і вони в немовлят з губи крихту хапають. Був я в дворі Касяненка:  там  діти грудні, а ці прилізли, риються в колисках… дітей викидають просто додолу і дошукуються під пелюшками, чи нема крупинок, бережених на кашку; все чисто забирають. Ви собі мріть із немовлятами! Так це — що, скажіть? Всі ж головні начальники обшуків і грабунків, хто? — саранча з столиці (В.Барка)].

Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала. [А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик].

Нужда – 1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти); 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука: • а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?; • большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло; • без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби; • быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́; • быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи; • велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!; • в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде; • в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо; • денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.); • ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його; • житейские нужды – життєві потреби; • жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати); • жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го); • иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого; • испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим; • какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?; • крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво; • крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого; • кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.); • мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже); • на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.); • не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому; • неотложные нужды – невідкладні потреби; • не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся; • нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це; • нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що; • нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го; • нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка); • нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; • нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима; • нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го; • нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.); • нужда́-птица – пугач; • нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.); • нужда́-хлеб – голо́дний хліб; • нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею; • нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни; • нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому; • нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема; • он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів; • он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує; • отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби; • повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка; • по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу; • по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво); • про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить; • справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон; • тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський); • удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб; • что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?; • что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!; • я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші. [— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Отдыхающий – що (який) відпочиває, відпочивальний, відпочива́льник, відпочивни́к, (шутл.) відпочивайко. [Такий собі відпочивайко (Юрай Курай). …„чудними”, „дивними” новотворами були для М.Гладкого такі слова, як насправді, схвалити, натомість до влучних, таких, „що, вийшовши з наших редакцій, поширилися в масах”, він зараховував вагоновод, швач, вантажня, відпочивник тощо (Жанна Колоїз). Побачивши на Муці гурт людей, я, всупереч усьому пережитому, злинув духом, а коли з’ясувалося, що це звичайні відпочивальники, розчарувався (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Рятівникові на замітку: якщо до відпочивальника прив’язати буйок, то за нього той не запливатиме].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

шва́чка, шва́чок; ч. швець 1. фахівчиня із пошиття одягу. [Я часом бачив її на подвір’ї, іноді в містечку, де вона працювала швачкою на місцевому побуткомбінаті. (Володимир Лис «І прибуде суддя», 2004). Катерина Копачинська, швачка ательє мод. (Радянська Україна, 1957, №20). Рік народження 1900. Освіта нижча, швачка-машиністка ДПУ <…> (Радянська Волинь, №71, 24.10.1924).] 2. майстриня з пошиття та ремонту одягу. [Є багато таких як, які йшли воювати у статусі швачки, бо для жінок не було бойових посад. (Репортер, 2019). Кондиція її була нужденна, звалась вона Еліза Фінк і була швачкою <…> (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987). Мачуха спішилася, щоб їхати до швачок до міри, і прикра дискусія сама урвалася. (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Хіба в твоєї матері таки не знайдеться зайвих грошей, щоб найняти швачку? (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888). Дочка у мене одиначка, Хазяйка добра, пряха, швачка <…> (Іван Котляревський «Енеїда», 1827).] див.: кравчи́ня, шевки́ня, шве́йниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 831. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 427. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов). Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов). Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич). Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський). Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко). Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.).

артилери́стка, артилери́сток; ч. артилери́ст та, хто служить в артилерії. [Замок пам’ятає всіх: і магнатів, і козаків, і вправну артилеристку Беату. (Репортер, 2019). Проте, за законом, жінки не можуть мати бойові посади, тому снайперки, розвідниці та артилеристки були зараховані як бухгальтерки, швачки або кухарки. (Свобода, 2018). Я знаю багатьох жінок, які стали на посаду артилеристки, командира взводу, і це вже добре! (Український тиждень, 2017).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 39.

дублюва́льниця, дублюва́льниць; ч. дублюва́льник 1. та, хто дублює щось. [Прасувальниця, швачки, дублювальниця <…> кваліфіковані, на постійну роботу, Гречани. (ye.ua, 17.03.2011).] 2. акторка, яка відтворює текст під час перекладу звукового фільму з однієї мови на іншу. [Лариса Руснак – відома українська акторка, телеведуча і активна «дублювальниця» кіна. (rozmova.wordpress.com, 23.04.2007).]

закрі́йниця, закрі́йниць; ч. закрі́йник робітниця, майстриня, яка розкроює тканини або шкіру. [«На бренд працює два десятки людей – декоратор, швеї, закрійниця», – говорить Тетяна Гріг. (Версії, 2019). Моя мама там працювала – вона швачка, і моя хрещена – вона закрійниця. (Високий замок, 2004). Закрійниця Зінаїда Христофорівна Данилюк кожного разу хвилюється. (Д. Смірнова «Людям на добро», 1988). Закрійниця Валентина Галай. (Радянська Волинь, 1971). Жінок привітно зустрічають, допомагають вибрати модний фасон і за невелику плату досвідчена закрійниця розкроює пальто чи плаття, робить примірку, консультує, як самій закінчити річ. (Я. Шапошников «Нове ательє», 1966).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 167.

кравчи́ня, кравчи́нь; ч. краве́ць фахівчиня із пошиття одягу. [Спочатку офіційно я була зарахована кравчинею, згодом – комірницею. (Український тиждень, 2019). Де Сальомея, не знає, Руфіна ж працює кравчинею в ательє – на Кірова, біля аптеки <...>. (Роман Іваничук «Вогненні стовпи», 2005). Довгі роки кравчиня Маня не може вийти заміж за безробітного Миколу, бо не хоче він, чоловік з гонором, сісти на утримання жінки. (Роман Горак «Таємниці Ірини Вільде», 1995). Кобрин привіз мені і светер, який вийшов чудовий, а кравчиня мені його нарешті допасувала <…>. (Улас Самчук «На білому коні», 1965). – Нехай, – сказала, – та донька ваша виб’є, собі непотрібні модні уроєння й мрії з голови, а вдасться завчасу до якої доброї кравчині, не гаячи часу, візьметься до заробітку голкою, як це роблять дівчата й з інших добрих домів в її положенні. (Ольга Кобилянська «Через кладку», 1940). Я недовго, півгодини, до кравчині їду. (Володимир Винниченко «Божки», 1914). А у віллі тим часом порозташовувалися шевкині, кравчині, модистки, працюючи над шлюбною виправою для панночки. (Іван Франко «Без праці», 1891). <…> модисток 164 (52), кравчинь 279 (66) <…>. (Діло, 1888).] див.: шва́чка (шевки́ня), шве́йниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 390. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 319. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.)

кухова́рка, кухова́рок; ч. кухова́р робітниця, яка готує їжу. [Я, здається, науковий працівник, а не куховарка! (Євгенія Кононенко «Повії теж виходять заміж» (збірка), 2004). <…> куховарки на тлі палаючої кухонної печі, нагадували відьом з «Макбета» <…>. (Юрій Косач «Сузір’я лебедя», 1983). А коли б ти мені, моя красуню, зготувала щось попоїсти. – Та хіба я куховарка яка, чи що? (Тарас Шевченко «Близнята», пер. В’ячеслав Прокопович, 1960). Ленін же висунув тезу про куховарку, покликану керувати державою. (Віктор Петров-Домонтович «Діячі української культури жертви більшовицького терору», 1959). Моя розмовниця замовкла збентежена, та це не збило з пантелику її товаришок і вони, одна через другу почали говорити, що їх хочуть поробити швачками і куховарками, а вони бажають вчитися, бо ті, що покінчать високі школи, мають стати керівниками народу, чому ж вони мають бути звичайними робітницями? («Не плачте, дівчата», Львівські вісті 01.02.1942). Се були льокаї, покоївки, куховарки, окономічні прикажчики і ті, нарешті, з свого братчика, що вже хоч трохи «напанились» – крамарі, шинкарі та глитаї. (Борис Грінченко «Сонячний промінь», 1890). Та се ж усе знайомі. І Хомка кривоногий, Оришка куховарка <…>. (Панас Мирний «Голодна воля», 1879). А поклич, Ольго, куховарку! (Іван Нечуй-Левицький «Хмари», 1871).] див.: куха́рка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 404. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 420. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

підру́чна, підру́чних; ч. підру́чний у знач. ім. та, хто виконує підсобну роботу. [Попервах «підручна» у швачки, приставлена щось сфастриґувати, пришити волан, примоцювати ґудзик <…> (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона», пер. Анатоль Перепадя, 1998). Ти в мене вже помічниця, ти в мене вже підручна, ти вже майже півдівки. (Микола Куліш «Маклена Граса», 1961).] див.: підсо́бниця, помічни́ця, підле́гла, підру́чна Словник української мови: в 11 томах, Т. 6, 1975, с. 494. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

сна́йперка, сна́йперок; ч. сна́йпер 1. стрільчиня, яка володіє мистецтвом влучної стрільби. [Жінки беруть повноцінну участь у війні на сході країни <…>. Серед них є снайперки, розвідниці, танкістки, котрих реєстрували як швачок або секретарок. (Ебере Олучі Нваодух «Фемінізація бідності: порівняльне дослідження Нігерії та України»: дисертація, К., 2018). Тут вона є снайперкою, офіційно оформленою як санітарка. (Свобода, 2018). Ховатимуть снайперку у селі на Львівщині. (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). Та й прізвище у снайперки було не прибалтійське, а суто українське. (Високий замок, 2002).] 2. спортсменка, яка займається стрільбою. [Снайперка з Рогатина стала чемпіонкою України (Україна молода, 2019). Виборола її для України дніпропетровська «снайперка» Наталія Кальниш у жіночому стандарті на 50 м з результатом 581 очко. Наталія відмінно провела фінальні постріли 99,5 <…>. (Високий замок, 2010).] див.: стрільчи́ня Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 704.

стажува́льниця, стажува́льниць; ч. стажува́льник та, хто стажується. [Наприклад на КП «Полтава-Сервіс» вчора був помічений Петров А.С., а в управлінні сім’ї, молоді і спорту – ще одна стажувальниця за квотою БПП «Солідарність». (poltava.to, 01.11.2018). Я спостерігала, як вміло швачка Олена вшиває замок-«блискавку» до куртки, як Галина перешиває із джинсів бриджі, а стажувальниця Ольга підкорочує комусь із шепетівчанок картатий халат. (Шепетівський вісник, 04.07.2018). Ілюстрації виконала Євгенія Гапчинська – одна з найпопулярніших українських живописців, випускниця Харківського художнього інституту, стажувальниця Нюрнберзької академії живопису. (Іван Малкович «Ліза та її сни», К., 2005).] див.: стажи́стка, стаже́рка

фарба́рка, фарба́рок; ч. фарба́р робітниця, яка фарбує. [Яструб не відповів, лише поглянув фарбарці просто у вічі… (Урсула Ле Ґуїн «Останній берег», пер. Анатолій Саган, 2006). Швачка, праля, фарбарка, вона була зайнята у виробництві, працюючи вдома або у маленьких майстернях. (Сімона де Бовуар «Друга стать», пер. Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко, 1994). Опріч неї, ніхто тут не знав, що колись її мати була фарбаркою у Ферохабаді. (Куррат уль-Айн Хайдар «Актор», пер. Ірина Макєєва, Богдан Чайковський, 1976).] див.: фарбувальниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 563. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

фрезерува́льниця, фрезерува́льниць; ч. фрезерува́льник кваліфікована робітниця, яка працює на фрезерному верстаті. [<…> народилася вона у бідній сім’ї, вчилася у фабрично-заводській школі й збиралася опанувати професію швачки чи фрезерувальниці. (Україна молода, 2011). Що нагородили електрослюсаря і фрезерувальницю, надзвичайно похвально. (Високий замок, 2003). Заможні змагання за серпень – фрезерувальниця М. М. Стасик, токарі В. М. Калакуняк, П. П. Болюк та І. І. Кос, штампувальниця А. П. Куренда та інші. (Вільна Україна, 1980). Перша – револьверниця, друга – фрезерувальниця. (Радянська жінка, 04.04.1965).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 643.

фурніту́рниця, фурніту́рниць; ч. фурніту́рник працівниця, яка виготовляє або прикріплює фурнітуру. [Потрібна фурнітурниця на швейне виробництво <…> (olx.ua). У зв’язку з розширенням виробництва на постійну роботу запрошуємо прасувальницю, пакувальницю та фурнітурницю. (besplatka.ua, 08.06.2018). Над ним трудилися: закрійниця Ольга Культенко, фурнітурниця Ірина Македон та швачка Любов Фещенко <…>. (azot.ck.ua, 26.08.2014).]

шевки́ня, шевки́нь; ч. швець майстриня з пошиття та ремонту одягу. [Шевкиня, тренерка Ольга Сердюк пояснює: «Ціллю ініціативи є пошиття захисних багаторазових масок для мешканців нашої громади <…>» (uacrisis.org, 10.04.2020). Шевкині вийшли з них славні; своєю роботою вони не тільки заробляли на свій прожиток, але ще й старих своїх запомагали. (Івана Франко «Ґава», 1926). Була собі дівчинка, своєї вбогої мами шевкиня і замітальниця, що весь божий день, бува, проспіває за роботою, як пташка. (Катря Гриневичева «По дорозі в Сихем» (збірка), 1923). З шевкині нема господині. (Галицько-руські народні приповідки, зібрав, упорядкував і пояснив д-р І. Франко, Т. 3, 1910).] див.: шва́чка, кравчи́ня, шве́йниця Галицько-руські народні приповідки, зібрав, упорядкував і пояснив д-р І. Франко, Т. 3, 1910.

шве́йниця, шве́йниць; ч. шве́йник фахівчиня з пошиття одягу. [Бондаренко, швейниця за фахом, свого часу була і закрійницею, і начальником експериментального цеху. (Радянська жінка, 1987). Мірзухіна П.С. – швейниця трикотажної фабрики. (Більшовик, 1935, №110).] див.: шва́чка, шевки́ня, кравчи́ня Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 428.

ювелі́рниця, ювелі́рниць; ч. ювелі́р майстриня, яка виготовляє ювелірні вироби. [Завдяки «Всі. Свої» кияни й гості міста регулярно дізнаються про нові імена вітчизняних кравців і кравчинь, шевців і швачок, ювелірів <…> та ювелірниць. (Путівник розумного киянина, К., 2019).] див.: ювелі́рка, золота́рка

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)