Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зао́строк – шпень (-ня́), шпеньо́к (-нька́), шпе́ник.
Остреё́ – ві́стря́ (-ря, ср. р.), (иголки) жало́, жальце́, (ножа, бритвы) ле́зо, ле́за, ле́зво, гострі́й (-рія́), гостря́к, гостри́ця, жало́ (см. Ле́звие); (копья) клю́га, (палки) гостря́к, наконе́чник, (на заборе) шпичаки́, (отточенный кончик) шпеньо́к (-нька́), шпе́ник, шпи́чка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Стерженекшпе́ник, -ка.
Шип
1) (
розы) колю́чка, -ки, терни́на, -ни;
2) шпе́ник, -ка.
Штифтик шпе́ник.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Протыкальник, штревель – про́тичка, шпе́ник (-ка).
Шпинекшпе́ник (-ка).
Штифтшпе́ник (-ка);
• ш. (в барабане молотилки
) – зуб (-ба);
• ш. контактный
– ш. доти́чний;
• ш. копировальный
– ш. копіюва́льний;
• ш. приподнимающий
– ш. підійма́льний;
• ш. проталкивающий
– ш. проштовхни́й.
Штревель, протыкальник – про́тичка, шпе́ник (-ка).
Штырек (шарнирной буксы) – шпе́ник (-ка).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Шпе́ник, -ка
1)
шпенек, конец стрелы, стержня;
2)
ножка, черенок листа, плода.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

шпе́ник, -ка; -ники, -ків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

I. Круг, -га, м.
1) Кругъ, окружность, круговая линія.
2) Горизонтъ, кругозоръ.
Вже со́нце в кру́зі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіев. у. (Проклятіе).
3) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми.
Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц.
4) Кругъ (дороги), объѣздъ.
Хто кругу не боїться, — далі становиться. Посл.
5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 —
3) волокна пеньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408.
Сорок кругів прядіва. Мнж. 46.
6)
колі́с. Комплектъ колесъ для воза.
7) Площадь, ограниченная окружностью.
8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ,
кру́гом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ коли́ски (Шух. І. 98), частью м’я́льниці (Вас. 159).
9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная
куле́ша. Шух. І. 96.
10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250.
11)
гонча́рський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее верете́но, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой ла́виця, при помощи жа́бки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідня́к, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: верете́но — веретено, п’я́тка — деревянная подставка для круга, порпли́ця — желѣзный подшипникъ для веретена, а ду́чка — лунка въ ней, ла́ва = скамья, ко́ник = жа́бка, спідня́к, спо́день, кру́жка — нижній кругъ, верхня́к, голова́, голо́вка, кружа́лко — верхній кругъ; спи́ці — большею частью круглыя деревянныя трости, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпе́ник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльо́нський, голова́тий, шестерня́, воло́ський. Вас. 179.
12) Тулья шапки. Вас. 156.
13) Темя головы?
Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162.
14) Участокъ поля.
Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г.
15) Переносно: область.
Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц.
16)
— дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. Ум. Круже́чок, кружо́к.
Су́кало, -ла, с. Снарядъ для наматыванія нитокъ на шпульку ткацкаго станка: состоитъ изъ кружа́ла — деревяннаго кружка, вращающагося на желѣзномъ стержнѣ, называемомъ шпе́ник, на который надѣвается цівка (шпулька), лучо́к (лукъ) веревочной своей тетивой охватываетъ двойной петлей стержень, — двигая лучок, приводятъ во вращательное движеніе стержень. Вас. 167. То-же, что и ремісни́к, шпулєр.
Цпе́ник, -ка, ж. = Шпеник 1. Вх. Лем. 481.
Шпе́ник, -ка, м.
1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179.
Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73.
2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486.
Шпеньо́к, -нька, м. = Шпеник. См. Кужілка.
Шпінь, -ня, м. = Шпеник.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Острие — вістря́; (иглы) жало́, -ла́; (ножа) — ле́зо; (прерывателя) — шпе́ник, -ка.
*Пенек — пеньо́к, -нька́; (тех.) шпе́ник, -ка.
*Шип — чіп, чопа́; шпе́ник, -ка; (проволоки) — колю́чка, -ки.
*Шпенекшпе́ник, -ка.
*Штифтикшпе́ник, -ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гвоздь = 1. гвіздо́к, цьвя́х (С. З.), для підків — ухна́ль, малий для оббивки — цьвя́шок, (С. З.), без головки — шпень, шпе́ник, для шин — шина́ль, гонтовий — гонта́ль, великий і тонкий — бринта́ль (С. Ш.), великий і загнутий — кости́ль, деревяний — ти́бель, у шевцїв — шпи́лька, набитий цьвяшками — цьвяхований, цьвяшко́ваний. С. З. — Два кільцї, два кінцї, посерединї цьвях? н. з. — ножицї. — Не жалуй ухналя, бо підкову згубиш. н. пр. 1. кіло́к, кіло́чок. — Повісив шапку на кілок. — А у сеї близенької рушник на кілочку, а у тої далекої брівки на шнурочку. н. п. 2. чіп, шпунт. С. З. — Заткни дужче чіп у бочки.
Пря́жка = спря́жка (С. Жел. Пар.), застіжка; шпень, шпе́ник (С. Пар.).
Спенёкъ = шпень, шпе́ник.
Стано́къ = варста́т (С. Жел.), верста́к (д. Верста́къ). — С. тка́цкій = верста́ть (С. Аф. З.), верста́тька (С. Аф.). — Частини його = бе́рдо (С. Ш.), бе́рда (С. Аф. — верхня частина, через котру проходить основа), стояки́ (кожний з 4-х стовпів, з котрих складаєть ся стан), крім того — ло́нки, покотїльця або ми́шки, жа́бки, шпару́ти, су́кало (частина для сукання) і д. під сл. Верста́къ, особливі — кро́сна, ткани́ця. — С. тока́рный = верста́к. — Частини його: заводити шпицї в обід — стелю́га, коле́сня, видовбувати дїрки в ступицї — столе́ць, довба́льня, для прихоплювання обода — ключ, обточувати ступицю — топорня́ (Сум. Ох.), тока́рня, виробляти шпицї — ослі́н, ослі́нчик (Сум. Ох.), для обточки шпиць, поперечина — ла́пка, рухомий осередок — кужі́вка, нерухомий — шти́ль, шпе́ник, для чистки дошок — ослїн, брусок в йому — ла́пка. — С. бо́ндарскій = стелю́га. — С. Пи́льный = д. Козлы́.С. точи́льный = точи́ло. С. Ш. — С. для трепа́нія конопли́ = бите́льня.

Запропонуйте свій переклад