Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «ява»
Шукати «ява» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)].
Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю.
-но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)].
-но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте?
Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете.
По́длинно
1) (
верно, точно, истинно) спра́вді, правди́во, навспра́вжнє, навспра́вжки́, щи́ро, су́то, і́сно, настоя́ще. [Ну, й спра́вді молоде́ць. Правди́во-на́родня літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.). Сестру́ Дідо́на ма́ла Га́нну, – навспра́вжки ді́вку хоч куди́ (Котл.). Щиро-наро́днє письме́нство (Єфр.). Суто́ золоти́й. Розробля́ли письме́нство з суто-росі́йського по́гляду Єфр.). Не мо́жете ви собі ви́явити і́с(т)но, ані лю́дям ви́писати до́бре (М. Вовч.). Його́ по́стать настоя́ще схо́жа на по́стать сі́льського шля́хтича (Неч.-Лев.)];
2) (
в точности, в подробности) досто́ту, нестеме́нно, нестемні́сінько, докла́дно, чи́сто, нескі́щено, як-ра́з. [Я, коли́ хо́чеш, розкажу́ досто́ту (Л. Укр.). Пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Нестеме́нно (чи́сто) схо́жий. Син – нескі́щено ба́тько].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Взвизгивать, взвизгнуть – вища́ти, (сов.) ви́скнути, дзви́знути, завискоті́ти, звискувати, звискнути, дзя́вкнути, дзявкоті́ти, вересну́ти (верескну́ти), звереснути.
[Крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Л.Українка). — Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (М.Коцюбинський). Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула (Сл. Гр.). — Озираюся, а то наш Босий, — знаєте, той червоний наш песик, — лиш раз дзявкнув, та й бац насеред поля (І.Франко). Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік (Гр.Тютюнник). — Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тільки засміявся і так здавив Марка за плечі, що той аж вискнув (Г.Тютюнник). Ява роздратовано верескнув і щосили хльоснув її килимком. Контрибуція, ліниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом (В.Нестайко). Пес не встиг і завискотіти — червона, аж чорна, кров бухнула йому з горла, заливаючи білий сніг (Валерій Шевчук). Добре було б заснути. Без дослухань до коридору, де хтось час од часу звискує і хто зна чим займається (Г.Штонь). …але куниця всередині нишкне ще дужче, собака внизу, під ялиною, аж охрип, хекає з висолопленим язицюрою і тоскно, безсило звискує, за мить віддихався і ще лютіше, азартніше, в п’янкому засліпленні, стрибає на стовбур — і сіється чорна, лускоподібна кора на витоптане котовило… (Є.Пашковський). Тремтячими руками завів машину, увімкнув фари, звискнув, рушаючи, на всеньке село, і рвонув униз по схилу, наче за ним чорти гнались (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].
Обговорення статті
Дорогуша, прост. – дороге́нький (дороге́нька), го́лубе.
[— О! Бачив? — гордо сказав Ява. — Думає, мабуть, раз приїхав з якогось там Лондона чи Ріо-де-Женейро, то можна тут швендяти, де хочеш! Дзуськи! Лізь, голубе, під землю, як усі люди. Невелике цабе! (Всеволод Нестайко)].
Обговорення статті
Хмыкать, хмыкнуть, разг. – хмикати, хмикнути, гмикати, гмикнути, гмукати, гмукнути:
неодобрительно хмыкать – несхвально хмикати (гмикати, гмукати).
[— Хм! — хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (П.Мирний). — З якого колгоспу корова у вас, Петре Петровичу? — Гм-м…— гмукнув Петро Петрович (О.Вишня). Але з обговорення нічого не вийшло. Ми тільки мдакали, гмикали й колупали підборами землю (В.Нестайко). — Дуже ти тямиш, — хмикає Ява (В.Нестайко). Розімлілим оком він перелічує корів, що пасуться на стернях, зупиняє погляд на скопищі і задоволено, але з прихованою насмішечкою хмикає: — Ну, як, читальнику? (М.Стельмах). Перебравши мою звичку гмикати, Дайта не просто її запозичила, а відібрала, як відбирають зброю (В.Слапчук). — Чудово, правда? — промовила вона. Деніс визнав за краще не ризикувати й мугикнув нейтральне «гм» (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ява Я́ва, -ви.
Сцена
1) (
эстрада) кін (род. ко́ну), сце́на, -ни;
2) (
в пьесе) я́ва, -ви.
Явление – я́вище, -ща, з’я́вище, -ща; (на сцене) я́ва, -ви.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Явление
1) явище, з’явище
; я. недопустимое – недозволе́нне явище; я. родственное – спорі́днене явище; я. рядовое – звича́йне явище;
2) (
театр.) – ява.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

Я́ва, Я́ви (острів Iava); я́вський

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

З'я́ва, -ви, ж. Явление, *появление.
*Надзе́мський, -а, -е. Небесный, неземной. Надзе́мська з'я́ва. Небесное, неземное явление, видение. Приглядалися до тої незвичайної краси, ніби до якоїсь надземської з’яви. Леп.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Salix caprea L.верба́ ко́зя́ча (Сл, Ру, Оп); верба і(и)ва (Вх1, Вх2, Вх6), и́ва (Вх3; Гв, Во, Ан, Жл, Шх, Ів, Сл, Гд, Ос, Он, Пч, Гу, Гб, Мг2ВЛ, БО, ГЦ, ЗК); багни́ця (Вх7, ЯвЛМ), б(е)реди́на (Шс2, Яв, СлСТ), верба (Ср, Ян4СТ), верболі́з (Рг, Пс, Ум, Гр, Ду, Ів), верболо́з(а) (Рг1, Ан, Пс, Rs, Яв, СмСТ, ВЛ), ветля (Ан), ги́в(ин)а (Вх7, Гр, Сл, ОсПД, ВЛ), ева (Мл, MkДС, ГЦ), є́ва (Mj, Mk, ОнПД, БО), євина (MkПД), ива козя (HlБУ), ивель (Го1СЛ), ивика (Ан, Яв, СлСД), и́вина (Ан, Яв, Ів, Сл, ОсСД), і́ва (Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Мн2, Шм, Mk, Мг, КобСТ, ПД, СЛ, БО, ЗК), івина́ (КобБО), ї́в(ин)а (Вх7, Сл, Он, ГбСЛ, ДС, БО, ЛМ), ко́тики (РмВЛ, ПЦ), лоза (АнСД, ВЛ), лоза козиняча (Сл), лоза сіра (Мн2), лози́на (АнСЛ), роки́та (Жл, Вх6, Вх7, ГбЛМ), синотал (АнСЛ), смолоза (Вх6, Вх7, ДуЛМ), тала (АнСЛ), чорнотал (Ан), шведина (ОсПД), шутки́ (ПчЗК), я́ва (ОнБО).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Сце́на = 1. я́ва, сце́на (в драматичній дїї). 2. кін, кон (С. З.). — Якийсь час на кону пусто. Ст. Б. X. — Він певне затопив би цїлий кон сльозами, роздавив би всїх страшенним словом. Ст. Г. — Регочуть ся тодї, коли на кону йде щось поважне. Ст. Г.
Я́вка = я́ва, я́вка, объя́вка.
Явле́ніе = я́ва, вия́ва, поя́ва (С. Фр.), я́вищє, зъя́вище, рідке, дивне — проя́ва. Ос. — Такі яви сьвідчать, неясність громадської сьвідомости. З. — В першій яві тії драми бачимо... З.

Запропонуйте свій переклад