Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «язва»
Шукати «язва» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Край –
1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
• Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
• Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
• Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
• До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
• В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
• Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
• Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
• Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
• Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
• Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
• Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
• Край болота – при́болоток (-тка).
• Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
• Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
• Шов через край – запоши́вка.
• Шить через край – запошива́ти.
• Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
• Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
• Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
• Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
• С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
• На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
• Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
• Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
• На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
• На краю́ пропасти – край безо́дні.
• На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
• Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
• Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
• На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
• Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
• На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
• Край скошенный – скісни́й руб (край).
• Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
• Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
• Край кристалла – криста́ловий руб.
• Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
• Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
• Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
• Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
• Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
• Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
• По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
• Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
• Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
• Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
• Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Морово́й – морови́й.
• -вая язва – морови́ця.
• -во́е поветрие – морове́ пові́тря, при́мерки (-ків), при́морок (-рку); см. Мор.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

Я́ЗВА 1. забут. ве́ред, (на совісті) прока́за, 2. (хто) шпи́чка, оса́, смола́, іржа́, ґедзь, ґедзю́к.
ЯЗВИ́ТЬ ще відва́жувати со́ли;
язвить на чей счёт шпига́ти язико́м /слова́ми/ кого;
язвя́щий що /мн. хто/ шпига́є тощо, зви́клий шпига́ти, ім. від ЯЗВА 2, прикм. уї́дливий, ущи́пливий, їдки́й, поет. стожа́лий, (про слова) образ. напе́рчений, спо́внений ї́ді, (хто) їжакува́тий;
СЪЯЗВИ́ТЬ ще відва́жити со́ли і похідн.;
съязви́вший ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Язва – боля́чка, -ки, ра́на, -ни, ура́зка, -ки. Сибирская язва – сибі́рка, -ки, телі́й, -ія́.
Сибирский – сибі́рський, -а, -е; -кая язва – сибі́рка, -ки, телі́й.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Моровой
• Моровая язва, моровое поветрие, мор – моровиця; морова пошесть (зараза); помір (помірок).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

я́зва ви́разка,-ки

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Боля́к, -ка́ – язва.
Боля́чка –
1) болезнь;
2) веред, нарыв, чирей, язва.
• Боля́чка на се́рці – гложущее горе, сердечная боль.
Ви́разка – ранка, язва.
Морови́ця – мор, моровая язва.
Сибі́рка –
1) коротенькая шубка;
2) кутузка;
3) сибирская язва;
4) мохнатая лошадь.
Телі́й, -лія́ – сибирская язва.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Боля́чка, -ки, ж.
1) Нарывъ, чирей, язва. Чуб. V. 1179. А сто крот болячок в твої печінки. Ном. Енеєві так як болячці, або лихій осінній трясці годила пані всякий день. Котл. Ен. І. 24.
2) Переносно: язва. Найвірніший друг народу той, хто не боїться правди і сміло роскриває його болячки. О. 1862. IX. 29.
3) — на се́рці. Сердечная боль, горе. Може в його є яка болячка на серці. Г. Барв. 273.
4) — на ду́бі. Раст. Loranthus europaeus L., омела. Вх. Пч. II. 33. Ум. Болячечка. Ув. Болячище. Мил. М. 97.
Ви́разка, -ки, ж. Ранка, язва. Трудно виразку гоїти, а не уразити. Ном. № 1574.
Морови́ця, -ці, ж. Моръ, моровая язва.
Сібі́рка, -ки, ж.
1) Коротенькая шубка, обшитая мѣхомъ. Почкай, доню, до вівтірка, буде шуба і сібірка. Чуб. III. 51.
2) Кутузка.
3) Сибирская язва. Славяносерб. у.
Телі́й, -лія́. Болѣзнь: сибирская язва. Харьк. Ворон. Волын. г. У Манжуры: воспаленіе у лошадей и скота. Мнж. 193.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Димини́ця, -ці, ж. Нарыв, веред, язва под кожей. Berneker. Sl. etym. Wört.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Я́зва = 1. щі́лина, шкалу́бина і д. Щель і Разсѣ́лина. 2. ура́зка (С. Л. Ш.), ви́разка (С. Аф. Л.), ра́на, боля́чка (С. Л.). — Сиби́рская я. = сібірка, телїй. 3. по́шесть, зара́за, заразли́ва, чіпка́ хворо́ба.
Морово́й = морови́й. —Морово́е повѣ́тріе, морова́я я́зва = морови́ця (С. З.), морове́ пові́тря, при́мерки, про́морок. С. З. — То лїкарі товар курили і моровицю заморили. Мет. — Того ж року прймерки великі були в Корсунї. Л. С. — Курею моровицю заморили. С. З.
Сиби́рскій = сібі́рний. — Сиби́рская соль = а́глицька сіль. — С. я́зва = телі́й.

Запропонуйте свій переклад