Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «єднати»
Шукати «єднати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воссоединя́ть, воссоедини́ть – єдна́ти, приєдна́ти, зно́ву (на́ново) єдна́ти (з’єдна́ти, з’єдно́чити), зно́ву (на́ново) злуча́ти (злучи́ти), зно́ву (на́ново) сполуча́ти (сполучи́ти).
Догова́ривать, договори́ть –
1) (кончать речь) догово́рювати, договори́ти, дока́зувати, доказа́ти, домовля́ти, домо́вити;
2) (заключать условие) договоря́ти кого́, го́ди́ти, заго́ди́ти кого́, домовля́ти, домо́вити кого́, єдна́ти, поєдна́ти, під’єдна́ти, ладна́ти, ряди́ти, поряди́ти, підряди́ти, срв. Догова́риваться. [Договори́ли і попа́ (Котл. Енеїда II). Си́на женю́, то оце́ ходи́ли ба́тюшку годи́ти. – А я вже загоди́в. Не стра́шно жени́тися, а стра́шно попа́ єдна́ть. Пішо́в майстрі́в ладна́ти. Чи не ви ря́дите під ху́ру? Я вже й візника́ на вза́втра поряди́в].
• Догово́ренный – догово́рений, зго́джний, поє́днаний, поря́джений.
Едини́ть – єдна́ти кого́, з’є́днувати. [Єдна́й, ба́тьку, Украї́ну (Кул.)].
Заподряжа́ть, заподряди́ть – ряди́ти, підряджа́ти, підряди́ти, домовля́ти, домо́вити, єдна́ти, поєдна́ти, під’є́днувати, під’єдна́ти, контрактува́ти, законтрактува́ти кого́, що.
К, Ко, предл. –
1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
• К вершине – до ве́рху.
• Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
• К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
• Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
• Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
• Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
• К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
• Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
• Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
• К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
• Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
• Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
• Немного к востоку – тро́хи на схід.
• Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
• Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
• Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
• Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
• Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
• Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
• Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
• Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
• Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
• Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
• По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
• Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
• Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
• Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
• Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
• Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
• Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
• Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
• Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
• К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
• К свету! – до сві́тла!
• К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
• Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
• Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
• К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
• К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
• К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
• К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
• К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
• Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
• К югу –
а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (о направлении) на пі́вдень.
• Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
• К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
• К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
• К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
• К концу – під кіне́ць.
• К началу – під поча́ток, на поча́ток.
• К началу года – на поча́ток ро́ку.
• К ночи – про́ти но́чи.
• Не ко времени – не під по́ру.
• К рассвету – над світа́нок.
• К самому началу – са́ме на поча́ток.
• К тому времени – під ту по́ру.
• К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
• К чертям! – під три чорти́!
• Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Ла́диться, ла́живаться –
1) (изготовляться, починяться) ла́годитися, ла́дитися, обла́джуватися, лаштува́тися, рих[ш]тува́тися.
• Воз -тся – віз ла́годиться, во́за ла́годять (рих[ш]ту́ють);
2) (налаживаться) нала́годжуватися.
• Дело не -тся – спра́ва не ла́диться, не нала́годжується (не йде на до́бре, на лад), (шутл.) не пряде́ться. [Пробу́в в пу́щі одні́ су́тки,… ба, щось не пряде́ться (Рудан.)];
3) (готовиться, собираться) ла́годитися, зла́годжуватися, нала́годжуватися, ладна́тися, ла́дитися, лаштува́тися, збира́тися. [А я оце́ ла́годивсь до вас іти́ (Кобел.). Про́кіп ладна́ється в доро́гу (Сл. Гр.). Умира́ть ла́дься (Номис). Лашту́ється кра́сти (Вовчан.)];
4) с кем – (уговариваться) годи́тися, умовля́тися з ким за що, єдна́тися з ким, ладна́ти, єдна́ти кого́. [Почали́ годи́тися за ці́ну (Сл. Ум.). Не стра́шно жени́тись, а стра́шно попа́ єдна́ть (Номис)]; (соглашаться, мириться) зго́джуватися, мири́тися з ким;
5) пасува́ти, підхо́дити до чо́го, бу́ти (прихо́дитися) до ладу́ (в лад); срвн. Подходи́ть 5.
Мири́ть – мири́ти, (соглашать) годи́ти (годжу́, -диш), пого́джувати и погоджа́ти, зго́джувати и згоджа́ти, єдна́ти, ладна́ти кого́, що з ким, з чим, до зго́ди (до ми́ру) приє́днувати кого́ з ким. [Мири́ла чолові́ка з жі́нкою (М. Грінч.). Іди́-но погоди́ їх, – чого́ вони́ сва́ряться? (Полт.). Як його́ ладна́ти чо́рне з бі́лим? (Сл. Гр.)].
Нанима́ть, наня́ть –
1) кого – найма́ти, на(й)ня́ти, (о мног.) понайма́ти, (договаривать) єдна́ти, поєдна́ти, з’єдна́ти, ряди́ти, поряди́ти, підряди́ти, годи́ти, згоди́ти, договоря́ти, договори́ти кого́. [Пішо́в найма́ти на́ймита (Рудч.). Не се́рдься, найму́ вза́втра музи́ки (Н.-Лев.). Дівча́т на буряки́ понайма́в (Г. Барв.). (Зе́мство) одну́ стару́ ба́бу поєдна́ло служи́ти коло ліка́рні (Яворн.). Я от землемі́ра з’єдна́в, щоб перемі́ряв ваш наді́л (Кониськ.). Ще з ве́чора тре́ба поряди́ти візника́ (Звин.). Мені́ тре́ба було́ згоди́ти візника́ (Н.-Лев.). Пішо́в договоря́ти моло́тників (Звин.)];
2) что – найма́ти, на(й)ня́ти, (о мног.) понайма́ти що. [Найма́ємо собі́ мале́ньке примі́щення у вели́кому буди́нкові (Київщ.). Моле́бінь наняла́ аж на ці́лого карбо́ванця (Тесл.)];
3) (отдавать в наём) винайма́ти, ви́найняти и (зап.) ви́наймити, найма́ти, на(й)ня́ти, (о мног.) повинайма́ти, понайма́ти що.
• Нанима́емый – на́йманий; вина́йманий.
• На́нятый и Нанято́й –
1) на́(й)ня́тий, на́йманий, (о мног.) пона́йманий, (договорённый) поє́днаний, з’є́днаний, поря́джений, підря́джений, зго́джений, догово́рений.
• -тый работник – на́йманий робітни́к (-ка́), на́ймит (-та), (-тый на определ. срок) строкови́й (-во́го) (робітни́к);
2) на́(й)ня́тий, на́йманий, (о мног.) пона́йманий. [Живемо́ не в свої́й ха́ті, а в наня́тій (Звин.)];
3) ви́найнятий, ви́наймлений и т. д.
Общи́ть кого с кем – єдна́ти кого́ з ким.
Об’единя́ть, об’едини́ть – об’є́днувати, об’єдна́ти, поє́днувати, поєдна́ти, єдна́ти, з’єдна́ти, єдини́ти, з’єдини́ти, єдно́чити, з’єдно́чити, гуртува́ти, згуртува́ти, зво́дити, зве́сти до о́дного гу́рту, потовариши́ти кого́.
• Об’единя́емый – об’є́днуваний, поє́днуваний, з’єдно́чуваний.
• Об’единё́нный – об’є́днаний, поє́днаний, з’є́днаний, з’єдно́чений, згурто́ваний.
Переря́живать, -ся, -жа́ть, -ся, переряди́ть, -ся –
1) (в иную одежду) перебира́ти, -ся, перебра́ти, -ся, передяга́ти, -ся, передягти́, -ся, (о мног.) поперебира́ти, -ся, попередяга́ти, -ся в що (в и́нше убра́ння́), (кем) за ко́го и ким, стро́їтися на ко́го. Срв. Переодева́ть, -ся. [Передягну́ тебе́ в бі́лу су́кню. Його́ перебра́ли (передягли́) в жіно́че вбра́ння. Перебра́вся за селяни́на].
• Переря́женный – пере́браний, передя́гнений у що, (кем) за ко́го и ким;
2) (уславливаться, торговаться снова) єдна́ти, -ся, поєдна́ти, -ся на́ново, умовля́тися, умо́витися на́ново.
• Я переряди́л других рабочих, эти не годятся – я и́нших робітникі́в поєдна́в, бо ці не годя́ться.
Подряжа́ть, подряди́ть – ряди́ти, поряди́ти, зго́джувати, згоди́ти, підго́джувати и підгоджа́ти, підгоди́ти, підряджа́ти, підряди́ти, єдна́ти, з’єдна́ти, поєдна́ти, під’єдна́ти, (о мног.) поєдна́ти кого́. [Поряди́в столярі́в, мулярі́в. Згоди́в візника́].
• Подря́женный – поря́джений, зго́джений, підго́джений, з’є́днаний, поє́днаний, підря́джений.
• Извощики -жены – візникі́в поря́джено, зго́джено.
Поле́зный – кори́сний, пожито́[е́]чний, спожи́точний, (гал.) хосе́нний.
• Соединять приятное с -ным – єдна́ти, з’єдна́ти приє́мне з кори́сним.
• -ный для здоровья – помічни́й (на здоро́в’я).
• Быть -ным кому – у приго́ді става́ти, ста́ти кому́.
Помо́лвливать, помо́лвить –
1) заруча́ти, заручи́ти, засва́тати кого́;
2) єдна́ти, поєдна́ти, під’єдна́ти кого́ (напр. робітникі́в);
3) см. Погова́ривать.
• Помо́лвленный – зару́чений, засва́таний. [Га́рна ді́вка, як засва́тана].
Примиря́ть, примири́ть – мири́ти, помири́ти, примиря́ти, примири́ти, (соглашать) годи́ти и пого́джувати, погоди́ти, єдна́ти, поєдна́ти, ладна́ти, поладна́ти кого́, що з ким, з чим, до ми́ру (до зго́ди) приє́днувати, приєдна́ти кого́ з ким. [Ці (класові́) інтере́си так са́мо не мо́жна погоди́ти, як не погоди́ти інтере́сів вовкі́в і ове́ць (Азб. Ком.). Поєдна́є з недо́лею і з людьми́ (Шевч.). Як його́ ладна́ти чо́рне з бі́лим? (Грінч.). Ба́тька з си́ном знов до зго́ди приєдна́йте (Сам.)].
• -ри́ть враждебные (враждующие) лагери, стороны – погоди́ти (поєдна́ти) воро́жі та́бори, сто́рони.
• Примирё́нный – поми́рений, пого́джений, поє́днаний з ким, з чим.
• -рё́нный с судьбой – прими́рений з до́лею.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОНТРАКТОВА́ТЬ ще підряджа́ти, ряди́ти, догово́рювати, законтракто́вувати, найма́ти, забут. єдна́ти, годи́ти;
контракту́ющий що /мн. хто/ контракту́є тощо, покли́каний підряди́ти, ста́вши підряджа́ти, за́йня́тий контрактува́нням, підря́дник, найма́ч, прикм. контрактаці́йний;
контрактующийся/контракту́емый контракто́ваний, догово́рюваваний, на́йманий, ім. договірни́к, строкови́к, юр. контракта́нт.
ОБЪЕДИНЯ́ТЬ ще єдна́ти, брата́ти, збира́ти доку́пи, інтегрува́ти;
ОБЪЕДИНЯ́ТЬСЯ ще єдна́тися, образ. збира́тися доку́пи. объединя́ющий що /мн. хто/ єдна́є тощо, ста́вши єдна́ти, зда́тний об’єдна́ти, об’є́днувач, прикм. об’єдна́вчий, єдна́льний, інтеґра́льний, об’є́днувальний, поє́днувальний, гуртува́льний, згурто́вувальний, інтеґрува́льний, інтеґраці́йний, образ. стрижне́вий, уроч. брату́щий, оказ. гуртівни́й, уніта́рний;
объединя́ющий уси́лия стил. перероб. об’є́днуючи зуси́лля;
объединя́ющийся/объединя́емый об’є́днуваний /поє́днуваний/, гурто́ваний, згурто́вуваний, інтеґро́ваний, бра́таний, зби́раний доку́пи;
ПОДРЯЖА́ТЬ ще контрактува́ти, забут. єдна́ти;
подряжа́ющий що /мн. хто/ догово́рює тощо, ста́вши контрактувати, покли́каний договорювати говори́ти, підря́дник, підря́дчик, аналог контра́ктор, прикм. підря́дчий, найма́льний, догово́рювальний, підря́джувальний, контрактува́льний, складн. договори́- [договори́-на-лісоповал];
подряжающийся/подряжа́емый на́йманий, догово́рюваний, підря́джуваний, контракто́ваний, ім. договірни́к;
РЯДИ́ТЬ забут. єдна́ти;
рядя́щий = нанимающий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воедино
• Соединять, соединить, собирать, собрать… воедино – єднати (з’єднувати), з’єднати, збирати, зібрати… докупи (до гурту, (у)в одно, книжн. воєдино). [Зібрав (у)в одно порізнені сили. Прус.]
Полезный
• Быть полезным кому – бути корисним (пожитним, ужитним) кому; у пригоді ставати, стати кому.
• Сочетать приятное с полезным – поєднувати (єднати) приємне з корисним.
• Чем могу быть полезен? – чим я можу придатися (стати у пригоді)?

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

едини́ть єдна́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Єдна́ти –
1) кого з ким – соединять, об’единять;
2) кого на що – договаривать.
• Єдна́ти за ко́го дочку́ – уговариваться о выдаче дочери замуж за кого.
• Єдна́тися (з ким) – 1) у що – соединяться;
2) на що – договариваться, подряжаться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Договаривать, -ворить – єдна́ти, поєдна́ти, годити, погодити, рядити, порядити кого́.
Нанимать, -нять – найма́ти, найняти; (н. помещение) (у кого) – (ви)найма́ти, (ви)найняти (кому) – найма́ти, найняти; (н. рабочего) – єдна́ти, поєдна́ти, найма́ти (найняти).
Рядить, порядить, -ся – рядити, порядити, підряджа́ти, підрядити, єдна́ти, поєдна́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл.
1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112.
2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Шевч. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднаєш? АД. II. 104. Ісус учеників єднає. Єв. І. IV. 1. Стала мати гадати та зятя єднати. Шевч. 268.
3) Договаривать. Не страшно женитись, а страшно попа єднать. Ном. № 7260. — за ко́го дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в’янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала. Шевч. 11.
Їдна́ти, -ся, -на́ю, -ся, -єш, -ся, и пр. гл. = Єдна́ти, -ся и пр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Догова́ривать, ея, договори́ть, ся = 1. дока́зувати, домовля́ти, доказа́ти, домо́вити, добала́кувати, добала́кати. — Підняли такий гомін, що не дали йому й доказати до кінця. — Почав балакати, та й не добалакав. 2. добала́кувати ся, добала́кати ся. — Добалакав ся вже до лиха. 3. домовля́ти, ся, умовля́ти ся, годи́ти, ся, єдна́ти, ся, поєдна́ти, ся. С. З. Л. — Не страшно женити ся, страшно попа єднати. н. пр.
Едини́ться = єдна́ти ся. С. З.
Ла́дить, ся = ла́годити, ся (С. З.), ладна́ти, ся (С. З.), ла́дити, ся, лаштува́ти, ся (С. З.), рештува́ти, ся; єдна́ти, ся, зго́жувати ся, годи́ти ся, умовля́ти ся. — Лагодить віз у дорогу. — Лагоди, мати, постїль: сїм подушок пухових під пана молодого. н. п. Под. — Та заходились рештовать вози в далекую дорогу. К. Ш. — Почали годити ся за цїну. — Не страшно женити ся, страшно попа єднати. н. пр. — Дѣ́ло ла́дится = дїло в лад, на лад пішло́. — Дѣ́ло не ла́дится = дїло не в лад пішло. — Коли моє не в лад, то я з своїм назад. н. пр. — Онъ со всѣ́ми ла́дитъ = він зо всїма́ в ладу́, в до́брій зла́годї. — Не ла́дять ме́жду собо́ю = між ни́ми нела́года. — Ой ти старий, я молода — чом між нами нелагода? н. п.
Помо́лвливать, помо́лвить = 1. заруча́ти, заручи́ти (С. З.), рушники́ подава́ти. — Помо́лвленный = засва́таний, зару́чений. (Пр. д під сл. Засва́тать). 2. змовля́ти ся (С. Аф.), умовля́ти ся (С. Ш.), єдна́ти ся, змо́вити ся (С. Аф.), умо́вити ся (С. Ш.), поєдна́ти ся, погоди́ти ся.
Пригова́ривать, приговори́тъ = 1. прису́джувати, прусуди́ти. – Била жінка мужика, пішла позивати, присудили мужикові ще й жінку прохати. н. п. 2. домовля́ти, єдна́ти, найма́ти, домо́вити, приєдна́ти, наня́ти, зго́дити, ноня́ти. — Не страшно женити ся, страшно попа єднати. н. пр. (д. Подряжа́ть). Пригова́ривать = примовля́ти (С. Л.), прика́зувати, приповіда́ти, пригово́рювати. — Як припрошують люди до їди і як примовляють, пъючи. Ет. зб. — Бив та ще й примовляв: оце тобі! н. о. Яст. — На поплавець глядить і примовля: ловіть ся, рибоньки, великі і маленькі. Гул. Ар. — Примовляє тіж слова: зъєднай і розрізняй коли я схочу. н. пр. Гр. Чайч. — А чорт біжить мостом та все приказує те слово. н. о. Гр. Чайч.
Присоединя́ть, присоедини́ть, ся = прилуча́ти, ся (С. З. Л.), приверта́ти, ся, єдна́ти, ся, приє́днувати, пристава́ти, залуча́ти, прилучи́ти, ся (С. Л.), приверну́ти, ся, приєдна́ти, ся, зъєдна́ти, ся (С. Л.), приста́ти, прихили́ти ся, залучи́ти, ся, прича́лити (С. Л.). — Їдна біда не докучить, доки друга не прилучить. н. пр. — Прилучивши до Литви князївство Смоленське, звернув ся Ольгерд до полуднево-руської землї. Бар. О. — Польща намагала ся прилучити до себе Волинь. Пр. — Прилучили і мого коня до табуну. Кн. — З противних партїй приєднувати народному стороницству. Зап. — Приєднав ся і я до їх гурту. Кн. — Три села до нашої волостї залучили. С. Л. — До войска гет. Хмельницького зо всїми козаками прихилив ся. Л. Сам. — Причаль бумагу до дїла. Лев. — Присоединённый = прилу́чений, злу́чений.
Ряди́ть = 1. (поряди́ть, подряди́ть, ся) — підряжа́ти, годи́ти (С. Л.), єдна́ти, найма́ти, підряди́ти, згоди́ти, поєдна́ти, ся і д. Подряжа́ть. — Поєднали ся! Він єднав ще й другого майстра, а я кажу — не треба. Кн. 2. (наряди́ть, ся) — виража́ти, убіра́ти, прибіра́ти, чепури́ти, ви́рядити, ся і т. д. д. Наряди́ть, ся.
Своди́ть, свести́ = 1. зво́дити, звести́. Звів його з гори до долу. 2. знайо́мити, зво́дити, зближа́ти, познайо́мити, звести́, збли́зити; єдна́ти, мири́ти, поєдна́ти, помири́ти (кого з ким) 3. виво́дити, ви́вести. — У ночі вивели коней. 4. зво́дити, позво́дити. – Позводили всїх до купи. 5. звіря́ти, перевіря́ти, зві́рити, переві́рити. — Перевірив усї рахунки. — Сведите его́ въ поли́цію = одведїть його в поли́цію. — Своди́ть, свести́ съ ума = зво́дити, звести́ з ро́зуму, з ума́, позба́вити ро́зуму, обожево́лити. — Він по сьвіту ходить, та не одну чорнявую з розуму ізводить. н. п. Ой, сину мій, ти дитино моя, гей не пий тиї горілочки, бо зведе з ума. н. п. — Сво́дится = схо́дить. – Все дїло на те схо́дить: що заплатиш? Кн. — Сво́дить, свело́ ру́ку = ко́рчить, зко́рчило ру́ку.
Свя́зываться, связа́ться = єдна́ти ся, поєдна́ти ся, зъєдна́ти ся, (в спірку) — зчепи́ти ся, (про що лихе) — лига́ти ся, злига́ти ся (С. З.), полига́ти ся, зізна́ти ся, зазна́ти ся (Кр.). — 3 дурнем зчепитись — дурнем зробитись. н. пр. — Злигав ся Дмитро з отим брехунцем. Кн. — Злигав ся з такими непевними людьми. Кн. — Зазнав ся з молодичкою. Кр.
Сгова́ривать, сговори́ть, ся = 1. змовля́ти, змо́вити, збала́кати. — З ним не збалакаєш. — З нею і сам дїдько не збалакає. Гр. Чайч. 2. змовля́ти, ся, заруча́ти, ся, змо́вити, ся (С. Л.), заручи́ти, ся, засва́тати, рушники́ подава́ти. — У Суботу змовлялись, а в Недїлю звінчались. н. п. — Сговорённая = зару́чена, я, засва́тана. — Ой ти, дївчино, зарученая, чого ти ходиш засмученая́. н. п. — Гарна дївка, як засватана. н. пр. 3. змовля́ти ся (С. Аф.), намовля́ти ся, умовля́ти ся, ладна́ти ся, єдна́ти ся, змо́вити ся, намо́вити ся, умо́вити ся (С. Ш.), поєдна́ти ся, про кількох — позмовля́ти ся. — От сини раз і змовились розгнївати батька. н. о. Гр. Чайч. — Так як би змовились, щоб не попадати ся мінї на очі. Фр. — Раз московські сенатори змовились мовчати, щоби нашим Запорозцям од віту не дати. Руд. — Далї й намовились: давай його піддуримо, п. п.
Сла́живать, сла́дить, ся = 1. ла́годити, лаштува́ти, зла́годити, злаштува́ти, ула́годити (С. Ш.), уладна́ти, ула́дити (С. Ш.), упорядкува́ти. — На силу улагодив сю справу. 2. справля́ти ся, спра́вити ся. С. Л. — Ти з ним не справиш ся. 3. умовля́ти ся, зго́жувати ся, єдна́ти ся, умо́вити ся, зго́дити ся, поєдна́ти ся, погоди́ти ся (С. Л.), уладна́ти. — Вони погодились між собою.
Совокупля́ть, совокупи́ть, ся = 1. злуча́ти (С. Ж.), зъєдиня́ти, єдна́ти, злучи́ти, зъєдини́ти, збіра́ти, зібра́ти до ку́пи. 2. шмо́ргати ся, маха́ти ся, зляга́ти ся, про собак – зкле́шнїти ся, про риб — те́рти ся, тирлува́ти ся. С. Ш. Рябков. — Злягла ся з ним, вже й завагонїла. н. к.
Соглаша́ть, согласи́ть, ся = 1. зго́жувати (С. Л.), єдна́ти (С. Л.), зго́дити, пого́дити, зъєдна́ти (С. Л.), поєдна́ти, ся. — Чого въянеш, моя доню? мати не спитала, за старого, багатого нищечком єднала. К. Ш. — Треба погодити змагання егоїстичні з потребами громадськими. Кн. — Согласи́ться ме́жду собо́ю = погоди́ти ся, поєдна́ти ся, змо́вити ся, на що лихе — злига́ти ся, полига́ти ся, зню́хати ся. — Полигали ся з жидами, та й ну руйновати. К. Ш. 2. зго́жувати ся, повільня́ти ся, пристава́ти (на що), годи́ти ся, зго́дити ся, зво́лити ся (С. Л.), приста́ти (на що), призво́лити, зозво́лити. – Він і каже: дайте мінї оцього коня! Пан згодивсь. н. к. Гр. — Я згодив ся піти, щоб тільки заспокоїти Данила. К. С — Поляки згодились на Гадяцьку умову. Бар. О. — Не нарікай, моя доню, на лихую долю, а згоди́ ся моя доню, на Господню волю. н. п. — О которую справу не згодили ся, таковиї речи одсилати мають до нас. Ст. Л. — Се річ, що на неї годять ся майже усї історики. Зап. Груш. — На сю думку і я пристану.
Соединя́ть, соедини́ть, ся = єдна́ти (С. Л.), єдно́чити, злуча́ти, сполуча́ти, зъєдиня́ти, гуртова́ти, зъєдна́ти (С. Л.), зъєдно́чити, злучи́ти (С. Л.), сполучи́ти, зьєдно́чити (Ос.), згуртова́ти, ся, поєдна́ти, ся, поня́ти ся, спрягти́ ся, до купи — ску́пити ся (Ос.), ску́пчити ся, до пари — зпарува́ти ся, на що погане — злига́ти ся, полига́ти ся, зню́хати ся. — З Трубайлом Альта між осокою зійшлись — зъєднались, мов брат з сестрою. К. Ш. — Бідування єднає людей до гурту. Кн. — Не дав серця молодого з тим серцем дївочим поєднати. К. Ш. — Татарва і Ногайцї, зъєднавшись з черкесом, знов набігли на Сїч. О. Ст. — Треба тричі сказать: зъїднай і розрізняй, коли я схочу. н. к. Гр. — Князь Роман злучив Галицьку землю з Волиньскою. Бар. О. — Любов злучила наші серця, а Гіменей зложив на чола наші вінця. Ст. Г. — Розлучились, більше не злучились. Ст. С — Доля моя нещаслива, чом ти з милим не злучила, а ти з милим розлучила, а з немилим ізлучила. н. п. — Тут злучившись до купи, вже разом рушила їх ватага. Л. Н. В. — Не там щастя, не там доля, де багаті люди, хто ся злучить по любови, тому гаразд буде. н. п. — Не зрима сила гуртує нас до купи. Кн. — Він згуртовав в собі усї національні і добрі, і лихі сторони. Кн. — Шевська смола з овечим лоєм пойметь ся, а з свинячим — нї. С. Л. — Був собі котик та півник та спрягли ся жить у купі. н. к. — Соединённый = зъє́днаний, злу́чений (С. Л.) сполу́чений. — Соединённые шта́ты = сполу́чені держа́ви.
Сообща́ть, сообщи́ть, ся = 1. удїля́ти, удїлювати (С. Ш.), надава́ти, передава́ти, удїли́ти (С. Ш.), нада́ти, переда́ти, ся. 2. повідомля́ти, пові́домити (листовно), перека́зувати, переказа́ти (на словах). 3. злуча́ти ся, сполуча́ти ся, єдна́ти ся, злучи́ти ся, сполучи́ти ся, зъєдна́ти ся і т. д. д. Соединя́ться.
Угова́ривать, уговори́ть, ся = 1. у(в)мовля́ти (С. Л. Ш.), умо́влювати (С. Ш.), угово́ру(ю)вати (С. Ш.), резо́нити, нараджа́ти, ко́ськати, у(в)мо́вити, у(в)говори́ти (С. Ш.), нара́дити, уко́ськати (С. Ш.), урезо́нити, упа́нькати (С. Ш.), уго́втати (С. Ш.), ласками — власка́влювати, у(в)ласка́вити (С. Ш.), лестощами — улеща́ти, улести́ти (С. Л. Ш.), благанням — ублага́ти. — Словами і ласкою умовляв її покинути свої норови. н. о. Грінч. — Микита довго вмовляв її — не помогало. Мир. О. 2. у(в)мовля́ти ся (С. Л. Ш.), домовля́ти ся (С. Л.), годи́ти ся (С. Л.), єдна́ти, ся, у(в)мо́вити ся (С. Ш.), домо́вити ся, угоди́ти ся, погоди́ти ся, въедна́ти, поєдна́ти ся. — Отак усї проміж себе умовили ся, та й поїхали. н. о. — Не страшно женити ся — страшно попа єднати. н. пр.
Усло́вливаться, усло́виться = у(в)мовляти ся (С. Ш.), домовля́ти ся, змовля́ти ся (С. Л.), обмовля́ти ся, годи́ти ся (С. Л.), єдна́ти ся (С. Л.), ладна́ти ся, умо́вити ся (С. Л. Ш.), змо́вити ся (С. Л.), домо́вити ся, зго́ди́ти ся (С. Л.), угоди́ти ся, погоди́ти ся (С. Л.), поєдна́ти ся. — Так умовились, щоб нїкого не пускать в сад. н. о. Грінч. — Року 1230 Данилові вороги умовили ся звести з сьвіта Данила. Бар. О.