Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Шукати «*астий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ажу́рный – ажу́рний, прозі́рча́стий, прозори́стий, мере́жчатий. [Прозі́рча́ста сукня. Прозори́ста бля́ха].
• -ный узор – мере́жка.
Бедерча́тый – стегна́[и́]стий, клуба́стий, кульша́стий. [Кінь клуба́тий].
Безостано́вочный – безупи́нний, невпи́нний, невга́вний, невгамо́ваний, безуга́вний, безпере́рвний, неперери́вчастий, безпере́ста́нний, безнаста́нний, разура́зний, повсякча́сний, невсипу́щий.
Белесо́ватый, беле́сый – біла́[я́]стий, біля́вий.
Белова́тый – біла́[я́]стий, про́білий, про́білуватий.
Беспо́лый –
1) (об одежде) безпо́лий;
2) (о поле мужчины или женщины) безсна́стий. [Безсна́ста істо́та];
3) без помо́сту, без підло́ги (ха́та и т. п.).
Бесцве́тный – безба́рвний, безко́лірний, небарви́стий, бліди́й [Її́ спокі́йна, тро́хи бліда́ нату́ра (Грінч.)]; (о лошади) безма́стий.
• -но – безба́рвно, безко́лірно, небарви́сто, тьмя́но. [Хма́рно-тьмя́но йшов мій дити́нний вік]; (о раст.), см. Бесцветко́вый.
Блоши́стый – блохли́вий, блоха́стий.
Бобови́дный, -обра́зный – бібча́стий. [Воно́ таке́ бібча́сте, на́че біб].
Бреве́нчатый – ру́блений, бервенча́стий; (из брусьев) брусо́ваний, брусча́тий; (из круглых брёвен) ві́блий (гал.). [Ха́та моя́ ру́бленая. Брусо́вана ха́та (Шух.)].
Бугри́стый и бугрова́тый – горба́стий, горбкува́тий, горбува́тий, пагірча́стий, корцю́бистий. [У молодо́го лі́каря – горба́стий цви́нтар (Посл.)].
Бурова́тый – бурува́тий, бура́стий, рудува́тий, руде́нький. [Бурува́та вода́. Бура́стий кінь].
Вавило́нистый – закрута́стий, криви́й, кру́чений, покру́чений.
Ветви́стый – гілля́стий, гільча́стий, гілли́стий, розгі́льчастий, віти́стий, вітла́(с)тий, (раскидистый) крисла́тий, розло́жистий. [Гілля́сте де́рево].
Вилообра́зный – вилкува́тий, вилка́стий, розсохува́тий. [Розсохува́тий дуб].
Витиева́тый –
1) промо́вистий, красномо́вний;
2) барви́стий, квітча́стий, кучеря́вий, закру́тистий, вузлува́тий.
Волоса́тый – волоса́стий, патла́тий, патла́ч, волоха́тий, волоха́ч, кудла́тий, кудла́ч, пелеха́тий, пе́лех.
• С волоса́той грудью – космогру́дий.
• С волоса́тым телом – мохна́тий, мохна́вий, волоха́тий.
Вороноча́лый – миша́стий.
Во́рот –
1) (у одежды) ко́мір, ко́внір; (стоячий) сторчови́й, стоя́чий; (низкий) о́бшивка; (отложной) ви́котистий, відкотни́й, викла́дчастий;
2) механ. – коли́ворот, бара́н, ба́ба; срв. Лебё́дка.
Восьмигра́нный – восьмигранча́стий, восьмисті́нний.
Вспы́льчивый – палахки́й, запа́льчастий, розпа́листий, запальни́й, гаря́чий, гарячосе́рдий, гарячкува́тий, (реже) опри́скливий, спри́скливий, заго́нистий, я́росливий (М. Вовч.).
• Вспы́льчиво – за́пально, розпа́листо, гарячкува́то, спри́скливо, заго́нисто, я́росливо.
Втро́е – утро́є, в-за-тро́є, троє́м сті́льки, потрі́йно, употрі́йні.
• Втро́е сплетенный – тройча́тий, тройча́стий.
Вы́гибистый –
1) гнучки́й, гну́чий;
2) колінча́стий.
Вы́пуклый – опу́клий, опу́кий, опу́куватий, пука́тий, пукла́стий, пукни́стий, ви́пнутий, ви́гнутий, казанува́тий, горбо́ватий, горба́тий. [Геоізоте́рми бі́льше або ме́нше угну́ті і ви́гнуті. Зроби́ли йому́ тру́ну з горба́тим ві́ком (Конис.)].
• С вы́пуклым лбом – горболо́бий.
• С вы́пуклыми боками – бока́стий, повнобо́кий.
• С вы́пуклыми глазами – банька́тий.
• Вы́пуклая часть (напр. у бочки) – опу́ка.
• Вы́пукло – опу́кло, опу́кувато, пука́то, горбо́вато, ви́гнуто, ви́пнуто.
• Вы́пукло-вогнутый – опу́кло-вгну́тий, опу́кувато-вгну́тий, (геолог.) казанува́то-в(ві)гну́тий.
Гермафроди́т – гермафроди́т, двосна́стий.
• Гермафроди́т женского рода – гермафроди́т-дівчу́р.
• Курица-гермафроди́т – курі́й, кура́к.
Ги́бкий – гнучки́й, гну́чий, гинки́й; бгачки́й. [Топо́ля гнучка́ та висо́ка (Шевч.) Гнучка́ че́сність (Виннич.). Па́нська пра́вда на всі бо́ки гну́ча. Бгачка́ со́вість]; (колеблющийся) хистки́й, хибки́й, хилки́й, хвистки́й; реже: (эластичный) виги́нистий, виги́нчастий, похи́льний, (грациозный) вихиля́стий. [Вихиля́ста газе́ля (Крим.)].
Глы́бистый, глыбова́тый – брилува́тий, брила́стий, грудува́тий, грудки́й.
Голо́вчатый, бот. и мед. – голі́вчастий, голі́вкуватий. [Голі́вчасті росли́ни. Голі́вкуватий цу́кор].
Голубо́й –
1) блаки́тний, голуби́й, ясноси́ній.
• Голубо́й цвет – блаки́тний, голуби́й ко́лір, блаки́тна ба́рва, блаки́ть (р. -ти).
• Голубы́м цветом цвести – го́лубо цвісти́.
• Голубо́й лютик – каса́тка;
2) попела́стий, попеля́стий. [Попела́стий віл].
Горби́стый – горбо́ватий, горбува́тий, горба́стий. [Горбо́вата до́шка. У молодо́го лі́каря цви́нтар горба́стий (послов.)].
Горла́стый – горла́(с)тий, (крикливый) галасува́тий, галасли́вий. [Горла́стий джбан. Горла́стий пі́вень. Галасува́ті ді́ти].
Горо́дчастый, бот. – зарубча́стий.
Горькова́тый – по́гіркий, гіркува́тий, пригі́рклий, гірча́стий, гірча́вий, гірке́нький. [По́гіркий смак со́ли. Пригі́ркле ма́сло].
Гранё́ный (прилаг.) – гранча́стий, граня́[а́]стий, гранча́тий, гранча́к [Ячмі́нь-гранча́к], рубча́стий; (страд. прич.) – (по)гранко́ваний, пограно́ваний, (по)шліфо́ваний.
Гребе́нчатый – гребеня́стий, гребі́нчастий, гребена́тий.
Грибови́дный – гриба́стий, печери́чкуватий. [Бе́мкав дзвін з низе́нької печери́чкуватої дзвіни́ці (Коцюб.)].
Грива́стый – грива́(с)тий, грива́нь, грива́ч.
Гу́бчатый – губко́ватий, губча́(с)тий, дірча́стий, ніздра́тий. [Воно́ таке́ де́рево яке́сь губко́вате. До́шка до́вго лежа́ла в по́гребі, то зроби́лась уся́ губча́ста].
Густо́й – густи́й, рясни́й, рясни́стий. [Рясні́ кра́пельки по́ту на чолі́. Садо́чки рясні́ (рясни́сті)].
• О тесте, месиве, варёном яйце – крути́й.
• О дожде, слёзах – дрібни́й, дрі́бен, дрібни́стий.
• Густо́й и высокий (о траве, злаках, волосах) – бу́йни́й.
• О голосе – гру́би́й. [Що бі́льший дзвін, то гру́бший го́лос].
• О мехе густо́м и всклоченном – кучма́тий.
• Не густо́й – рідки́й, негусти́й.
• Гу́сто – гу́сто, ря́сно, ті́сно, щі́льно. [Люде́й ті́сно. Ягі́д ря́сно. Щі́льно запи́сано].
• Гу́сто растущий – корча́[и́]стий. [Садо́чок вишне́вий корча́стий].
• Не гу́сто – рі́дко, негу́сто.
Двойно́й – подві́йний; двійча́стий. [Подві́йні ві́кна. Подві́йне лі́жко. Спро́щення подві́йного при́голосного зву́ка в оди́н (Крим.). Двійча́сте підборі́ддя].
Двойча́тый – двійча́стий, подві́йний, пари́стий.
Двугра́нный – двогранча́стий, геол. двості́нний.
Двупо́лый – двосна́стий.
Двуство́рчатый – двійча́тий, двійча́стий, двійни́й. [Двійча́тії ворі́течка одчини́лися. Ворі́течка двійне́сенькі роздво́йтеся! (Чуб.)].
• Д-тая раковина – двійча́та му́шля, чо́ртові доло́шки.
Дебе́лый – дебе́лий, кремезни́й. [Там таки́й ще дебе́лий (кремезни́й) дід, що сам собі́ заро́бить. Ва́жко ру́шили з мі́сця дебе́лі воли́. Дебе́лий (плотный и грузный) віз. Дебе́ле сукно́].
• Довольно дебе́лый – дебе́ленький, дебела́стий, дебелува́стий, дебелува́тий [Дебеле́нький хло́пчик].
• Делать дебе́лым – дебели́ти.
• Делаться дебе́лым – дебелі́ти.
• Дебе́ло – дебе́ло, по-дебе́лому.
Диато́мовый – діято́мовий, двійча́стий.
Дланеви́дный – долонюва́тий.
• Дланеви́дно-лопастной – долонюва́то-латча́стий.
• Дланеви́дно-раздельный – долонюва́то-дільни́й.
Длиннова́тый – (по)довга́стий, по́довгий, довге́нький, довга́вий.
• -ва́тость – (по)довга́стість (р. -тости), довга́вість.
Длинногри́вый – довгогри́вий, грива́(с)тий [Кінь грива́тий], (конь с длинной гривой) довгогри́вець (р. -вця).
Долгова́тый –
1) по́довгий, довга́стий;
2) (довольно долгий) довге́нький.
Доро́жчатый (о ткани, чулках) – смужка́тий, смугна́стий, пасми́стий; (о дереве, металле) жолобува́тий, рівчакува́тий, порівчако́ваний.
Дря́блый –
1) щу́плий, ми́ршавий [Щу́пла дити́на. Щу́пле деревце́. Уве́сь він яки́йсь ми́ршавий], плю́скний [Оди́н гіро́к тверди́й, а всі плю́скні], в’я́лий, прив’я́лий, зів’я́лий [В’я́ла ри́ба. Зів’я́ла ре́дька], (о дереве, раст., овощах) тру́хлий, трухля́вий;
2) (рыхлый, скважистый) пухки́й, дірча́стий. [Пухка́ земля́. Дірча́стий ка́мінь].
Дугова́тый (несколько согнутый, кривой) – дуга́стий.
Дугообра́зный – дугува́тий, ду́жни́й [Ду́жна́ сте́ля], дуга́стий, каблукува́тий, лучкува́тий, облукува́тий, ободи́стий.
• -зный изгиб (выгиб), -ая кривизна – лукови́на.
Дупли́стый – дуплина́тий [Вели́кий дуб, та дуплина́тий, порохне́ю напха́тий (Ном.)], дуплина́стий, дупла́стий, дупла́вий [Дупла́ва гру́ша], дуплина́вий, дуплува́тий, дупна́стий [Ве́рби дупна́сті (Грінч.)], дупча́стий. [Дуб дупча́стий (Манж.)].
Ды́мчатый (похожий цветом на дым) – ди́мчастий, ди́мни́й. [Білодимча́сті хма́ри (М. Вовч.). Мак черво́ний, пері́стий і ди́мний].
• Ды́мчатый кварц – димови́к.
Ды́рчатый, ды́ристый – дірча́(с)тий, діря́вий, дірча́вий, діркува́тий. [Діря́вий як ре́шето. Діря́ва ми́ска, що в дні пові́ртяні (проверчены) ді́ри (Звин.)].
Дыря́вый – діря́вий [Діря́вого го́рщика не наллє́ш. Діря́ві чо́боти], дірча́(с)тий [Клу́ня дірча́ста], дірча́вий. [Дірча́ва сте́ля].
• -вая голова – непам’яту́ща голова́, дірча́та (діря́ва) голова́.
Ё́мкий – містки́й, вбиру́щий [Невели́кий ко́шик, але вбиру́щий], укла́ди́стий [Віз уклади́стий], наси́пчастий.
Жело́бчатый – жоло́бчастий, жолоб(к)ува́тий. [Жоло́бчасте долото́].
Желтова́тый – жовтя́вий, жовтува́тий, жовта́стий, по́жовтий, при́жовтий. [Жовтя́ве яке́сь полотно́. Жовтува́те лице́].
Жемчу́жный – (из жемчуга) перло́вий, (сходный с жемчугом) перли́[а́]стий. [Перло́ве нами́сто. Перли́сте вино́].
• -ный цвет – перли́[а́]стий ко́лір.
• -ная болезнь – перли́ця, перли́ста хоро́ба.
• -ные ловли – перло́ві ло́вища.
Женому́жский – двосна́стий; см. Двупо́лый.
Загиба́ть, загну́ть – загина́ти, загну́ти, зало́млювати, заломи́ти, (скрючивать) закарлю́чувати, закарлю́чити.
• -ба́ть тесто – бга́ти ті́сто (корова́й и пр.).
• -гну́ть цену – загну́ти, загили́ти, заломи́ти ці́ну.
• За́гну́тый – за́гнений и за́гнутий.
• -тый клюв – закандзю́блений, кульба́стий дзюб (-ба).
Запа́льчивый – запальни́й, запа́льчастий, (пров.) пальо́ний; гнівли́вий, (горячный) загорі́лий. [Запальні́ ви́гуки (Єфр.). Як зі́йдуться брати́, а запа́льчасті обо́є, то без сва́рки не обі́йдеться (Сл. Гр.)].
Заре́з –
1) (умерщвление, убой) зарі́з (-зу). [Там тата́ри поло́н ді́лять, на зарі́з люде́й веду́ть (АД). Пі́вня на зарі́з несу́ть, а він ка́же: кукурі́ку! (Номис)];
2) (часть шеи и горла в туше) оши́йок (-ши́йка), (диал.) душа́;
3) (у лошади: изгиб шеи) за́гин (-ну).
• Лошадь с высоким -зом – загина́стий кінь (Звин.);
4) (зарубка, надрез) карб (-бу), зару́бина, за́рубка;
5) см. Пья́ница;
6) (клык) і́кло, кло. [Як пійма́в вовк і́клом за хвіст, так і розпоро́в хвіст (Черк. п.)].
• Волчий -ре́з – во́вче і́кло;
7) (перен.: беда, погибель) зарі́з, смерть, біда́, неща́стя, заги́н (-ну).
• Чистый -ре́з – види́ма смерть (біда́), пря́мо зарі́з, смерть, и т. д. чи́сте неща́стя;
8) до заре́зу, нрч. – до зарі́зу, аж ґвалт, хоч пові́сься.
• Мне нужны деньги до заре́зу – мені́ аж ґвалт (мені́ до зарі́зу, хоч пові́сься) потрі́бні гро́ші.
Зве́здный –
1) (астроном.) зо́ряний.
• -ное время – зо́ряний час.
• -ная куча – зо́ряний рій (р. рою);
2) (усеянный звездами) зо́ряний, зо́рявий, зо́ряшний, зоре́шливий, зі́рний, зі́ркий, зори́стий, звіздя́ни́й, яснозо́рий. [Зо́ряне не́бо. Ніч мі́сячна, зо́ряна (М. Вовч.). Шлях зори́стий (Франко)];
3) (спорт) зірко́вий, зірча́(с)тий.
• -ный пробег – зірча́(с)тий пере́біг.
Звездово́й – зірча́(с)тий.
• -вое колесо – зірча́сте ко́лесо.
Звездообра́зный – зірча́(с)тий, звізд(ув)а́тий.
Зве́здчатый – зі́рча(с)тий, звізда́тий.
Звё́нчатый – кільча́стий.
Зерни́стый (имеющий много зёрен и состоящ. из зёрен) – зерни́[я́]стий, зерна́(с)тий, зернува́тий, ядрени́стий, крупни́стий, (диал.) зернаї́стий. [Жи́то зерни́сте (Черк. п.). Да вроди́, бо́же, густе́є жи́то, колоси́стеє, ядрени́стеє (Грінч. III). Сей пісо́к зерни́стий (Лебед. п.)].
• -тая соль – дрібча́(с)та, дробова́ сіль.
• -тая икра – зерня́ста ікра́.
Зоба́стый – вола́стий, (гуцул.) ґушува́тий.
Золоти́стый – золоти́стий, (устар. злоти́стий), золота́стий, золота́вий, позоло́тистий (Ворон.). [Золоти́сті ку́чері. Як ті́ні барви́сті від хма́рок злоти́стих (Л. Укр.). І в се́рці лю́дськім зо́рі золота́ві михтя́ть (Франко)].
Зубча́тый –
1) (имеющий зубцы, выступы) зубча́стий, позу́блений. [Зубча́стий серп. Зубча́сті сті́ни (Н.-Лев.). Позу́блені му́ри (М. Загір.)]; (о передаче) зубча́стий, трибови́й, пале́чний.
• -тое колесо – зубча́сте ко́лесо, пале́чне (пальцьове́) ко́лесо или триб (-ба), трибо́к (-бка́);
2) (имеющий форму зубов) зубча́стий, зубцьо́ваний зубча́ний. [Зубцьо́ваний (зубча́стий) орна́мент, листо́к. Зда́лека чорні́є ліс зубча́стим му́ром (Л. Укр.). Си́ла (пропасть) и́ншої росли́ни дрібно́ї зубча́ної (Кониськ.)].
Игли́стый – голча́стий, голча́тий, шпичкува́тий, шпичакува́тий, колючкува́тий, терни́стий (напр., -та троя́нда), (хвойный) шпилькови́й, чати́нний.
Иглоко́жий, зоол. – голча́(с)тий.
Иго́льчатый – голча́(с)тий. [Вели́кі шибки́ уквітча́лися голча́стою сосни́ною (Васильч.)].
• -тый лес – шпилькови́й, чати́нний ліс; см. Хво́йный.
И́збела – збі́ла, біла́сто, біло́васто.
• -ла-желтоватый – збі́ла-жовто́ва(с)тий, біла́сто (біло́васто-)жовтува́тий.
Изви́листый – зви́вистий, зви́вчастий, вильни́й, зало́мистий, колі́н(к)ува́тий, (по)кру́чений, закру́тькува́тий. [Попряму́йтеся ви, вильні́ дорі́женьки (Пісня). Колінува́та рі́чка (Сл. Гр.). Зало́мисті смужки́, – це гірські́ річки́ (Корол.). В до́вгому покру́ченому яру́ розки́нулось село́ Семи́гори (Н.-Лев.). Сте́жка кру́ченая (М. Вовч.)].
Изгиба́ть, изогну́ть – вигина́ти, ви́гнути, згина́ти, зігну́ти (колі́ном, луко́ю); срвн. Выгиба́ть. [Вона́ вигина́ла стан, ши́ю (Н.-Лев.)].
• Изо́гнутый – зі́гнутий (колі́ном, луко́ю), ви́гнутий. [У на́шого коня́ ши́я така́ ви́гнута, як у ле́бедя (Харківщ.)].
• С -той шеей – загина́стий (кінь).
Изукра́шивать, -ся, изукра́сить, -ся – прикраша́ти, -ся, прикраси́ти, -ся, закраша́ти, -ся, закраси́ти, -ся, (при)оздо́блювати, -ся, (при)оздо́бити, -ся, цяцькува́ти, -ся, по[ви́]цяцькува́ти, -ся, (цветами) укві́тчувати, -ся, уквітча́ти, -ся, закві́тчувати, -ся, заквітча́ти, -ся; срвн. Разукра́шивать, -ся.
• -сить узорами, резьбой и т. п. – змере́жити, помере́жити, поцвіткува́ти що чим. [Цвітко́вана гале́ра (Дума)].
• -сить словами, выражениями – прикраси́ти слове́сними оздо́бами.
• -ситься флагами – убра́тися в прапори́, заквітча́тися прапора́ми.
• Изукра́шенный – прикра́шений, закра́шений и т. д. -ный орнаментом – орнаменто́ваний, цвітко́ваний, процві́таний (Дума).
• Степь -ная цветами – степ процві́таний (кві́тами), в кві́ти при́браний, квітча́стий степ.
Испещря́ть -ся, испестри́ть, -ся – (узорами, полосами) мере́жа[и]ти, -ся, змере́жувати, -ся, помере́жа[и]ти, -ся, (о мн.) помере́жа[и]ти, -ся, позмере́жувати, -ся; (делать пегим, пятнистым) цяткува́ти, -ся, поцяткува́тися, -ся, кра́пи́ти, -ся, покра́пи́ти, -ся, крапкува́ти, -ся, покрапкува́ти, -ся чим, у що. [Широ́кі ті́ні простягли́сь і мере́жили степ (Стор.)].
• -ри́ть тело кнутом – списа́ти ті́ло (м’я́со) батого́м.
• -ря́ть лист бумаги знаками – спи́сувати (весь) а́ркуш папе́ру значка́ми.
• -ря́ть цветами что – обкида́ти кві́тами що.
• Испещрё́нный – змере́жаний, помере́жаний; цятко́ваний, (по)крапко́ваний; (пёстрый) пері́стий, пістря́вий, крапча́стий.
Исто́чник –
1) (ключ, родник) джерело́, (обычно более или менее устроенный) крини́ця, кирни́ця, (пров.) живе́ць (-вця́), (самое устье) нора́; ум. джере́льце, крини́чка, кирни́чка, криниче́нька; срвн. Ключ 3. [Сілоа́мське джерело́, во́донька зцілю́ща (Крим.). В сла́внім нафто́вими джере́лами Борисла́ві (Єфр.). Вода́ там на все га́рна; живе́ць хоро́ший (Київщ.). Що під то́ю яли́цею (елью) б’є нора́, ви́дно було́ зда́лека (Франко). Дві там крини́ці: одна́ розтіка́ється по всьо́му саду (Потебня). Сього́дні коло кирничо́к пасти́мемо – там холодо́к та й вода́ свіже́нька (Звин.)].
• Богатый -ками – джереля́стий; кринича́стий.
• Целебный -ник – цілю́ще джерело́.
• Минеральные -ки – мінера́льні джере́ла;
2) в перен. знач.:
а) (материалы, пособия и т. п.) джерело́. [Істори́чні джере́ла (Грінч.). Джерело́ прибу́тку (Куліш)];
б) (начало, корень) джерело́ чого́ и чому́; см. Нача́ло. [Ти джерело́ пісе́нь (Самійл.). Джерело́ вті́хи (Коцюб.). Вони́ єди́не є джерело́ всім стражда́нням мої́х (Грінч.)].
• -ник жизни, света, тепла – джерело́ життя́, сві́тла, тепла́.
• -ник милостей – джерело ла́ски.
• Узнать из верного, достоверного -ка, -ков – дові́датися, дізна́тися з пе́вного джерела́, з пе́вних джере́л.
Камени́стый – кам’я[ме]ни́стий, каменя́стий, камінча́стий, кам’янува́тий, (твёрдый) камінкува́тий. [Як ішо́в ти, Бо́же, з на́ми кам’яни́стими степа́ми… (Куліш). Дру́ге-ж зе́рно упа́ло на камени́сте мі́сце (Св. П.). В каменя́стих го́рах (Крим.) Ось-ось сере́д плитко́го, камінча́стого бро́ду земля́ розско́читься (Франко). Ва́лка у нас кам’янува́та (Херсонщ.). Гру́ші зовсі́м зеле́ні, камінкува́ті (Звин.)].
• -тая почва – каменя́стий ґрунт.
• -тая пустыня – каменя́ста пусти́ня (пусте́ля).
Кита́йчатый – китайча́ний, китайча́стий, китає́вий. [Жупа́н китає́вий (Сл. Гр.). В китайча́них шта́нях (Сл. Гр.). Взяв штани́ я китайча́сті (Сл. Гр.)].
Кле́тчатый – карта́тий, карта́[и́]стий, ґратча́стий, карта́цький. [Карта́та пла́хта (Полтавщ.). Що за прехоро́ша ж і ху́стка була́: карта́ста, а кра́йка жовтогаря́ча (Кон.). Спідни́ця карти́ста (Яворн.). Пла́хта карта́цька (Квітка)].
Клинови́дный – клинува́тий, клинча́стий, клинцюва́тий.
Клыка́стый – ікла́(с)тий, ікли́стий. [Звиса́є мо́крий язи́к з ікла́стої па́щі (Коцюб.)].
Коле́но –
1) (часть тела; мн. ч. коле́ни, -ней) колі́но (мн. колі́на, -лі́н, -ньми, -нах и -нях), соб. колі́ння. [Де но́ги перегина́ються,— то колі́на (Звин.)].
• До -ле́н – по колі́на, до колі́н. [Жупани́на по колі́на (Мет.)].
• Грязь по (в) -но – боло́то (грязь) по колі́на.
• На -нях (коленопреклонённо) – навко́лішках, навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, на колі́на[я]х, уклі́нно. [Навко́лішках перед образа́ми мо́литься (Кон.). Рома́н стої́ть навко́лішки бі́ля поро́гу (Васильч.)].
• Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем – става́ти, ста́ти, па́дати, упа́сти, (о мног.) постава́ти, попа́дати навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, (зап.) укляка́ти, кля́кнути, у[о]кля́кнути, прикля́кнути, (о мног.) повкляка́ти перед ким. [Щоб перед їм скида́ли всі шапки́, навко́лішки става́ли (Грінч.). Прямі́сінько перед усіма́ бух навко́люшки (Мирний). Став навко́лінки (Звин.). Богомі́льні укляка́ли, щи́ро сповіда́лись (Рудан.). Укля́кла на оби́два колі́на на мо́кру од кро́ви зе́млю (Коцюб.)].
• Ставить на -ни – ста́вити на колі́на, навко́ліш[н]ки.
• Ползать на -нях перед кем – колінкува́ти перед ким.
• Пьяному море по -но – п’я́ному мо́ре по колі́на; п’я́ний і в ого́нь полі́зе;
2) (мн. ч. коле́на, -ле́н)
а) (изгиб) колі́но (мн. колі́на, -нами, -нах), за́воро[і]т (-роту), за́воротень (-тня).
• -но реки – колі́но (за́ворот) ріки́.
• Река дала -но – ріка́ заверну́ла колі́ном (Грінч.).
• Узор -нами – узо́[і́]р зубця́ми (кли́нцями), колінча́стий, зубча́стий узо́[і́]р;
б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) колі́но;
в) (в песне, в пении) колі́но. [Не попаде́ш пі́сні; на колі́на крута́ (Харківщ.)];
г) (род) колі́но, поколі́ння, рід (р. ро́ду). [Моя́ жона́ не про́стого колі́на (Л. Укр.)].
• Отцовское -но – ба́тьківський рід.
• Родственник в третьем -не – ро́дич тре́тього колі́на;
3) (в стебле растений; мн. ч. коле́нья, -ньев) колі́но, колі́нце, колі́нчик; (звено) ла́нка. [Одрі́зав очерети́ну са́ме на колі́нці (Сл. Ум.)].
Колоко́льчатый – дзвінча́стий, дзвінкува́тий.
Колори́тный – кольори́тний.
• -ная личность – кольори́тна особи́стість (-тости).
• -ный пейзаж – кольори́тний (квітча́стий) краєви́д.
• -ное письмо (рисование) – кольори́тне ма́ливо.
Кольча́тый – кільча́(с)тий. [Кільча́тий ланцю́г].
Кольчу́га – ко[і]льчу́га, па́нцер кільча́стий.
Кольчу́жный –
1) (из металлич. колец) кільча́стий;
2) (о вооружении) па́нце́рний.
Комово́й – грудко́вий, (из мелких комьев) дрібко́вий, (из больших комьев-глыб) брила́стий.
• -вая известь – грудкова́ ва́пна, -ве́ ва́пно́; ва́пна (ва́пно́) гру́дкою, грудка́ми.
• -вая соль – грудкова́, брила́ста сіль (р. со́ли), (мельче) дрібкова́ сіль, сіль дрі́бками.
Конча́тый – кінча́стий.
Копы́листый – копиля́стий, копилча́стий.
Копы́тистый – копита́стий.
Копы́тчатый –
1) (подобный копыту) копитува́тий;
2) (с копытами) копита́стий.
Копьеви́дный –
1) списува́тий, шпича́стий;
2) бот. hastatus – шпича́стий.
Корена́стик, -стка – корена́стий (чолові́к), кореня́к (-ка́), корена́ста (жі́нка); см. Корена́стый.
Корена́стый – корена́стий, корена́тий, ока́д(ь)куватий, (призёмистый) оса́дкуватий, приса́дкуватий, (дебелый) кремезни́й, нато́птуваний. [Об сьо́го ду́ба корена́стого, об сю жорсто́ку си́лу розби́лось вельмо́жне па́нство (Куліш). Дітво́ра бу́де корена́ста, краснощо́ка (Мирний). Так собі́ жі́нка, невисо́ка та ока́дкувата (Київщ.)].
Корени́стый – корени́стий, корінча́стий. [Мак корени́стий, ма́є вели́кий ко́рінь (Н.-Лев.)].
Коро́бчатый – коробува́тий, коробкува́тий, коробча́стий, коро́бчатий. [До цих двере́й тре́ба коро́бчатого замка́ (Яворн.)].
• -тый потолок – склепува́та сте́ля.
• -тое железо – коритува́те залі́зо.
Кору́нд, мин. – кору́нд (-да).
• Звездчатый -ру́нд – зірча́стий кору́нд, зірча́стий сапфі́р.
• Зелёный -ру́нд – смара́гд схі́дній.
• Красный -ру́нд – черво́ний кору́нд.
• Синий -ру́нд – сапфі́р.
Корытообра́зный – кори́тува́тий, (узкий) жолобча́стий. [Доро́га в лі́сі кори́тувата (Харк.)].
Костозу́бый – зуба́тий, ікла́стий.
Кочкова́тый –
1) груд(к)ува́тий, грудча́стий, струп(ак)ува́тий, струпки́й, струпля́стий. [Грудува́та доро́га, а проте́ ї́хати нічо́го (Сл. Гр.). Струпка́ доро́га (Вовчанщ.). Струпля́стий шлях (Черніг.)];
2) купинкува́тий, купиня́стий. [Купиня́ста сіножа́ть (Мирг.)]. См. Ко́чка.
Коше́льчатый – коші[е]льча́стий, кошикува́тий.
Кошени́льный – чер(в)це́вий, (о цвете ещё) чер(в)ча́стий, кармазино́вий.
Кра́пчатый – крапча́стий, крапчи́стий, крапеля́стий, крапа́стий, крапо́вий, крапли́стий, цята́тий, горо́шковий, зозуля́стий, (редко) мушкови́й, семена́стий. [Мачо́к крапча́стий і повне́нький (Глібов). У зозу́льки крапча́сті ні́жні квіточки́ (Троян.). Ли́стя на йо́му крапеля́сте, бу́цім хто по зеле́ному по́лю кре́йдою побри́зкав (Кон.). Хто черво́ного по́яса продає́, а хто крапо́вого по́яса хо́че (М. Вовч.). Дві вели́кі по́душки у крапли́стих те́мних по́шивках (М. Вовч.). Хустки́ повели́ся мушко́ві (Борзенщ.). Оту́ зозуля́сту ку́рку пійма́й (Грінч.). Семена́стий пі́вник (Сл. Гр.)].
• Лошадь -тая (в горчице) – гре́чкою вси́паний (у гре́чці) кінь. [Коненя́ мале́, сухе́… аж гре́чкою вси́пане (Рудч.)].
Кра́сочный –
1) фа́рбовий, фарбляни́й. [Чума́рка у ньо́го, як звича́йно бу́ти їй у богома́за, за́вжди бу́ла замасльо́нена олі́єю і запля́млена фа́рбовими пля́мами (Яворн.)].
• -ная фабрика – фарба́рня.
• -ная (лавка) – фарба́рня (-ні).
• -ное дело – фарба́рство;
2) (цветистый) барви́стий, ба́рвний, пишноба́рвний, кольори́стий, красови́тий, квітча́стий, (яркий) яскра́вий. [Сни барви́сті (Вороний). Під твердо́ю шкаралю́щею у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.). Рі́дний степ широ́кий, ві́льний, пишноба́рвний (Вороний). Яка́ се пи́шна карти́на бу́де! Які́ кольори́сті ефе́кти! (Грінч.). В надзвича́йно яскра́вій фо́рмі (Єфр.)].
• Владеющий -ной речью – красномо́вний; срвн. Красноречи́вый.
Крестови́дный, Крестообра́зный – хреща́(с)тий, хреста́тий, крижови́й. [Чи над ла́вами ще в’є́ться корогва́ хреща́та на́ша? (Л. Укр.). Хреща́тий барві́нок. Хреста́те вирі́зування (род вышивки) (Київщ.)].
Круглова́тый – кругля́вий, кругля́[а́]стий.
Круглопродолгова́тый – округлодовга́стий.
Кру́глый –
1) (дискообразный) кру́глий, окру́глий, коліща́(с)тий, (шарообразный) опу́клий, (круглосторонний) круглобо́кий. [Гріш кру́глий – розко́титься (Приказка). Окру́глий стіл. Був окру́глий, по́вний, мов гарбу́з (Франко). Земля́ круглобо́ка як каву́н, а не як корж. Мі́сяць вида́є ні́би коліща́тий, а він опу́клий (Ком.)].
• С -лыми глазами – круглоо́кий;
2) (весь, целый) уве́сь, ці́лий; см. Це́лый; (совсем) круго́м.
• -лый год – уве́сь рік, цілі́сінький рік.
• Сосны зелены -лый год – со́сни зеле́ні уве́сь рік.
• -лый сирота – круго́м сирота́.
• -лый дурак – дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па; ду́рень дуре́нний (заплі́шений), вели́кий ду́рень.
• -лая сумма – поря́дна су́ма, чима́лі гро́ші, чима́лий гріш.
• -лый квадрат – кру́глий квадра́т, кру́гла ка́рта.
• -лое число – (о)кру́гле число́;
3) (о человеке, животном) опе́цькуватий.
Кру́пный – вели́кий, чима́лий, буйни́й.
• -ное хозяйство – вели́ке господа́рство.
• -ное предприятие – вели́ке підприє́мство.
• -ная промышленность – вели́ка промисло́вість.
• Он -ная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла.
• -ная буржуазия – вели́ка буржуазі́я.
• -ные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші.
• -ный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл.
• -ный (о зерне, фруктах, ягодах) – буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости) буйни́й, крапли́[я́]стий, крапчи́[а́]стий, (о слезах ещё) дорі́дливий (Свидн.). [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (Київщ.). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні].
• -ные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні.
• -ный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́.
• -ная печать – буйни́й друк.
• -ное явление – вели́ке я́вище.
• -ное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння.
• -ный разговор – го́стра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку.
Крупча́тый, Крупи́стый – крупки́й, крупни́й крупни́стий, (из крупн. крупинок) дрібкови́й, дрібча́(с)тий. [Крупки́й мед. Крупне́ бо́рошно. Крупни́сте ма́сло. Дрібкови́й цу́кор. Дрібкова́ сіль].
Круто́й –
1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крути́й. [Крута́ пря́жа. Крута́ ка́ша Крути́й хліб];
2) (о горе́, береге, скале, лестнице, дороге) крути́й, при́крий, (очень) стрімки́й, стрімча́стий, кручува́тий, при́кро-крути́й; (о повороте) крути́й, рапто́вий. [Такі́ круті́ схо́ди, що наси́лу ви́йшла на їх (Київ). Мов се́рні по стрімки́х ска́лах тіка́ть їй довело́ся (Крим.). Стрімча́сті ске́лі (Тичина). Пішо́в шви́дко, деручи́ся кручува́тою сте́жкою вго́ру (Грінч.). Прошу́ злі́зти під го́ру, бо при́кра, та всіх не ви́тягнуть бички́ (Гнат.). При́крий бе́рег (Сл. Гр.)].
• Дорога делает -то́й поворот вправо – шлях кру́то (рапто́во) поверта́є право́руч.
• Уходили сивку -ты́е горки – був кінь та з’ї́здився (Приказка);
3) (тяжёлый) суту́жний, при́крий, (о характере) крути́й, суво́рий.
• -ты́е обстоятельства – суту́жні (при́крі) обста́вини.
• У него очень -ты́е обстоятельства – йому́ ду́же кру́то, йому́ ду́же суту́жно.
• -то́й характер, нрав – крута́, суво́ра, (пров.) сукри́ста вда́ча.
• Человек -то́го характера, нрава – люди́на круто́ї вда́чі; люди́на крута́.
• -та́я мера – суво́рий за́хід.
• Придётся принять -ты́е меры – доведе́ться вжи́ти суво́рих за́ходів.
• -то́й мороз – лю́тий моро́з.
Крыла́стый – крила́(с)тий, ширококри́лий. [І сіда́ оре́л крила́тий на моги́лі спочива́ти (Грінч.). Оре́л ширококри́лий (Рудан.)].
• Более -стый – крила́тший. [Кого́-ж він по світа́х шука́є-виклика́є? Орли́цю смі́ливу, крила́тшу над орла́ (Куліш)].
Кры́тый – кри́тий. [Кри́тий кожу́х. Купу́й сви́ту ши́ту, а ха́ту кри́ту (Номис)].
• Строение, -тое соломой – буді́вля, кри́та (уши́та) соло́мою (ку́ликами, около́том), (железом) кри́та (поби́вана) бля́хою, бляхо́вана, (тёсом) ґонто́вана.
• -тая повозка – палубча́стий віз, кри́тий віз.
• -тый ход – кри́тий (накритни́й) хід.
• -тые сани – бу́дка, буда́ра; см. Киби́тка.
• -тый рынок – кри́тий база́р (ри́нок).
Крюка́стый – закарлю́чений, крюка́стий. [Крюка́стий ніс (Яворн.)].
Крючкова́тый –
1) (крюковидный) гачкува́тий, карлючкува́тий, закарлю́чений, (редко) крючкува́тий, крюка́стий. [Вся́кі знаки́ з-під мої́х рук вихо́дили криві́, гачкува́ті (Франко). Писа́ння крючкува́тими лі́терами (Куліш)].
• -тый нос, клюв – карлючкува́тий, закандзю́блений, закарлю́чений, заклю́чений, (реже) крюка́стий ніс, дзю[ьо]б.
• С -тым носом, клювом – кандзю́ба, крючконо́сий, крючкодзю́[ьо́]бий. [Руди́й, кислоо́кий, крючконо́сий (Яворн.)];
2) (многокрючный) гака́стий, багатога́кий, з багать(о)ма́ гачка́ми, гаплика́ми и т. п.; срвн. Крючо́к 1;
3) см. Крючкотво́рский. -тый человек, см. Крючкотво́р.
Кусти́стый – кущи́[а́]стий, (зап.) корчи́[а́]стий, (о злаках и траве ещё) руни́стий, (о местности) чагарюва́тий, (кочковатый) купиня́стий. [У куща́стій си́вій бороді́ (Л. Укр.). Цибу́ля ця в стрі́лку не йде, це куща́ста (Кониськ.). Корчи́сте жи́то (Поділля). Садо́чок вишне́вий корча́стий (Грінч. III). Жи́то руни́сте (Богодух.). Мокре́ць – зі́лля руни́сте, сте́леться гу́сто й корени́сто (Сл. Гр.). Чагарюва́тий бе́рег (Звин.)].
Кучево́й – купча́стий.
• -вые облака – купча́сті хма́ри.
Ку́чный – купча́стий.
Ла́пчатый –
1) з ла́пами, лапа́тий.
• Гусь -тый (иронич.) – хитроду́м, хитрому́дрий, му́дрий як гу́ска;
2) (лапообразный) лапа́(с)тий, лапча́стий, (зап.) лаба́тий. [Сві́тло ося́яло ґа́нок, лапа́тий та листа́тий виногра́д (Н.-Лев.). Густе́ лапа́сте ли́стя (Франко). Лапча́сті за́ячі ву́шка (Еварн.)];
3) з лап, з лапо́к (зро́блений).
• -тый лисий мех – х[ф]у́тро з ли́сячих (з лиси́чих) лап.
Лежа́чий – лежа́чий. [Під лежа́чий ка́мінь і вода́ не тече́ (Номис)].
• -чий воротник – лежа́чий (відко́тистий, викла́дча́стий) ко́мір; см. Отложно́й.
• -чие рессоры – лежа́чі ресо́ри.
Ле́нтистый –
1) (обильный лентами) стрічка́стий, бинди́стий, з багать(о)ма́ стрічка́ми, бинда́ми;
2) смуга́стий, смужка́тий; см. Полоса́тый.
Лине́йчатый – ліні́йний, ліні́йчастий.
• -тый спектр – ліні́йне спе́ктро.
Ли́пкий –
1) (мокрый, липнущий) липки́й, липу́чий, прили́пчастий. [Вона́ мене́ по ті́лу ма́же липки́м, воню́чим, як смола́ (Метл.). Ллє́ться дощ, і шляхи́ та тротуа́ри вкрива́ються липу́чим брудни́м ка́лом (Крим.)];
2) (прилипающий, хваткий) липки́й, прили́пчастий, чіпки́й, мастки́й, беручки́й, берки́й. [Лю́бить квітча́тися прили́пчастими лопухо́вими ґу́дзиками (Франко). Чіпки́й, як реп’я́х (Васильч.). Мастка́ земля́ (Звиног.). Берки́й сі́рий глей (Черкас.)].
Липу́чий – липу́чий, липки́й, прили́пчастий.
Ложби́нистый – уло́го́вистий, ба́лча́стий, ви́балкуватий, запа́дистий, жоло́би́стий.
Ложкова́тый, -ви́дный, -обра́зный, Ло́жчатый – ложкува́тий, ложка́стий.
Ло́жчатый – ложка́стий, ложкува́тий.
Локти́стый – ліктюва́тий, зало́мистий, закру́тистий, кру́чений, покру́чений, колінкува́тий, криву́льча(с)тий.
Лом –
1) см. Лома́ние;
2) (обломки) лім (р. ло́му), ла́мань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бо́ю). [Розва́лювали буди́нок і нароби́ли бага́то ло́му (Правн. Сл.). Назбира́ла ло́му вся́кого та продала́ за три карбо́ванці (Київщ.). Ки́нь те залі́зо в брухт (Липовеч.) Кампа́нія збира́ння бру́хту (Пролет. Пр.). Пога́но довезли́ по́суд: бо́ю бага́то нароби́ли (Київщ.)].
• Железный лом – залі́зний брухт, ла́мане залі́зо.
• Лом металла – метале́вий брухт.
• Продавать серебро в лом – продава́ти срі́бло на лім.
• Шоколад(ный) лом – шокола́дний лім;
3) (бурелом) лі[о]м (р. ло́му), вітроло́м (-ло́му). [Ой, піду́ я в ліс по дро́ва та наберу́ ло́му (Пісня)];
4) (орудие) лом (р. ло́ма); (с расширением на конце) копани́ця; (для ломки льда) пробі́й (-бо́ю), плі[е]шня́, пле́шень (-шня), шемі́нь (-ме́ня) (Вас.). [Розби́в ло́мом две́рі (Київщ.)].
• Лом лапчатый – лом лапа́(с)тий, ла́па;
5) см. Ломо́та;
6) (суматоха) розгардія́ш (-шу́), гарми́дер (-ру), метушня́, ша́рварок (-рку);
7) (крюк, петля) клюка́, клю́чка.
Ломтева́тый – скиби́стий, скибча́стий. [Скибча́ста ди́ня (Сл. Гр.)].
Ло́пастный и -но́й –
1) лопатне́вий, лопате́вий;
2) (о листьях) ви́різаний, лапа́тий, лапча́стий. [Крізь чо́рне лапа́те ли́стя лиш де-не-де́ мигті́ла зі́рка (Коцюб.)].
Лошади́нник, бот. Rumex confertus Willd. – щаве́ль (-влю́) кі́нський (купча́стий).
Лубово́й – лу́бовий, луб’яни́й, лубко́вий.
• -вые сани – гла́бці (-ців), глабча́сті (глабкі́) са́ни (-не́й).
• -ва́я повозка – луб’я́нка, глабча́стий віз (р. во́за).
Ля́мчатый – лямча́стий, з ля́мками, з шле́йками.
II. Масть –
1) (цвет шерсти) масть (-ти). [Ко́ні гнідо́ї ма́сти нам не йдуть у ру́ку (Богодухівщ.). Ма́сти їй бог наділи́в тако́ї, що на все село́ не було́ тако́ї дру́гої: така́ яснополова́, аж жо́вта (Кониськ.)].
• Одной, одноцветной, ровной -ти – однома́стий.
• Две лошади одной -ти – два ко́ні одніє́ї (одна́кової) ма́сти;
2) (в картах) масть (-ти). [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис)].
• Бубновая, пиковая, трефовая, червовая масть – дзвінко́ва, вино́ва, жиро́ва, чирво́ва масть или просто дзві́нка, вино́, жир (-ру), чи́рва.
• Козырная масть – кози́рна масть;
3) (перен.) масть (-ти).
• В, под масть – під масть. [Як держа́ти ко́ні під масть, то домови́к їх му́читиме (Звин.)].
• Подбирать под масть – добира́ти до ма́сти.
Махро́вый –
1) (бахромчатый) торочкува́тий, бахрімча́тий, пацьо́рчастий, з торочка́ми, з бахромо́ю, з пацьо́рками;
2) (о цветке) по́вний, повнокві́тий, повноцві́тний, рясни́й, рясноцві́тний. [По́вний мак (Сл. Ум.). По́вні гвозди́ки (Богодухівщ.). Здава́лася яко́юсь рясноцві́тною ні́жною весня́ною кві́ткою (Грінч.)].
• -вый дурак – три́чі ду́рень, несосвіте́нний ду́рень (-рня); см. Дура́к набитый. -вая реакция – по́вна (чо́рна) реа́кція.
Мелкозу́бчатый и -зу́бый – дрібнозу́бий.
• -тый узор – дрібноклинча́стий узі́р (р. узо́ру).
Мелкокле́тчатый – дрібноґратча́стий, дрібнокарта́тий.
Мелкола́пчатый – дрібнолапа́(с)тий.
Меня́ющийся, прлг. – мінли́вий, змінли́вий, змі́нний, перемі́нчастий; срв. Изме́нчивый 1. [Щось неспокі́йне, мінли́ве перебі́гло по обли́ччю (Грінч.). Змінли́ве життя́ (Ор. Лев.)].
Метлова́тый и -лови́дный – мітлува́тий, мітли́стий, мітла́стий. [Шелести́ть ове́с мітли́стий (М. Грінч.). Борі́д, мов кущ лози́, мітла́стих (Куліш)].
Мечеви́дный – мечува́тий, меча́стий.