Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «*вода» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)]. • В. тепловатая – лі́тепло. • В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто]. • В. тёплая для купанья – купіль. • В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю). • В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки. • В. мыльная пенящаяся – шум. • В. тинистая, болотная – мохова́. • В. чистая, свежая – пого́жа. • В. несвежая – непого́жа. • В. неосвежающая – мля́ва. • В. мягкая – милка́. • В. твёрдая, жесткая – різка́. • В. дождевая – дощова́, дощі́вка. • В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є. • В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.). • В., в которой мок навоз – гної́вка. • В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на. • В. сыченая мёдом – сита́. • В. грунтовая – жи́льна. • В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня. • В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка. • В. целебная – зцілю́ща. • В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна. • В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща. • В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́. • В. сверх льда – полі́й. • В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́. • В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця. • Много -ды́ – вели́ка вода́. • В. сплошь – одни́м лице́м вода́. • В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)]. • Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́]. • Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка]. • В. минеральная – мінера́льна. • В. святая, освященная – свяче́на. • В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська. • Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить]. • За -до́й пойти – по́ во́ду піти́. • Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти. • Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в. • Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою. • Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди. |
| Воево́да – воє[ї]во́да. |
| По́вод –
1) (у лошади) по́від (-вода); мн. невода́. • -во́дья – поводи́, пові́ддя; ум. повіде́ць (-дця́); (у рогатого скота) нали́гач. • Отпустить -дья у лошади – попусти́ти поводи́ коне́ві. • Связывать лошадей -дьями – батува́ти ко́ні. • Вести лошадь за́ по́вод или в поводу́ – вести́ коня́ за по́від, на по́воді. • Он на -ду у своей жены – він на по́воді у своє́ї жі́нки. • Пускай во все повода – поганя́й в три батоги́; 2) при́від, призві́д (-во́ду), причи́на, прито́ка, при́ключка, за́чіпка, при́клеп (-лепу), при́клепка. Срв. Предло́г, Причи́на. [Не дава́в я йому́ жа́дного при́воду так говори́ти. З яко́ї причи́ни це ста́лося? Хо́че знайти́ при́ключку, щоб ви́гнати його́ з ха́ти (Звин.). Лише́нь прито́ки шука́в, щоб за вітця́ помсти́тися на хло́пцеві (Франко). Даю́ть за́чіпку до тако́ї розмо́ви (Грінч.)]. • По какому по́воду – з яко́го при́воду, з яко́ї причи́ни. • По этому -ду – з цьо́го при́воду. • По -ду чего – з при́воду чо́го. • По -ду этой ссоры – з при́воду ціє́ї сва́рки (супере́чки). • По всякому ничтожному -ду – будь з яко́го при́воду (яко́ї причи́ни), будь з чо́го, аби́ з чо́го. • Без всякого -да – без жа́дного (нія́кого) при́воду, без жа́дної (нія́кої) причи́ни (при́ключки), (шутл.) ні сі́ло, ні впа́ло; гарма́-дарма́. • Подавать, давать -вод к чему – дава́ти, да́ти при́від до чо́го. • Я не давал никакого -да – я не дава́в нія́кого (жа́дного) при́воду, я нічи́м не спричи́нився, я не призво́див до чо́го. • Искать -да к чему – шука́ти при́воду (при́ключки) до чо́го. • От маловажного -да – з мало́го при́воду, з мало́го чого́. • Это послужило (было) -дом к жалобе, кассации – це було́ при́водом (це ста́лося за при́від) до ска́рги, до каса́ції. |
| Подво́да – підво́да; (пренебр.) підві́дчина; (с кладью) х[ф]у́ра; (гал.) фі́ра; (двуконная) парокі́нна підво́да (ху́ра). • -ды привезшие зерно на мельнику – заві́з (соб.). [Коло млина́ ве́штались лю́ди, зно́сили з возі́в мішки́ хлі́ба; заво́зу стоя́ло ду́же бага́то]. |
| Бе́рег –
1) бе́ре[і]г, узбере́[і́]жжя, надбере́жжя, край. [На узбере́жжі сла́вного Дні́пра. На широ́кім Дуна́ю, недале́ко від кра́ю, коза́к потопа́є]. • Б. отвесный – стінува́тий бе́рег, пристін. • Б. высокий, обрывистый – кру́ча, крутобере́жжя. • Б. покрытый гравием, галькою – зарі́нок, зарі́ння. • Б. обнаженный – лиса́[я́]к. • У -га – з бе́регу. [У нас з бе́регу неглибо́ко]. • По -гам – берега́ми. • На б-г реки, моря – над рі́чку, над мо́ре, у бе́рег. [Прийшли́ над глибо́ку рі́чку]. • На обоих -гах – оба́поли. [Оба́поли Дніпра́]. • Б. противоположный, заречный – зарі́чок, той бік. • Житель противоп. -га – заріча́нин, тогобі́чний (чолові́к). • Вода у бе́рега – бе́рег. [Пра́ла сорочки́ в бе́резі]. |
| Бесшаба́шный – очайду́шний, шиба́й-голова, зайди́-голова, пали́вода, розго́йданий. • Б-ое веселье – гульня́ без кра́ю. |
| Блесте́ть и блиста́ть –
1) блища́ти, -ся, блискоті́ти, вибли́скувати, вили́скувати, -ся, зорі́ти, горі́ти, ясні́ти, -ся, світи́ти, -ся, ся́яти; (обыкновенно о ровной и гладкой поверхности) вили́скувати, -ся, лисні́ти, лисни́тися, лощи́тися; (неровным, изменчивым светом, блеском) гра́ти, виграва́ти, мигті́ти, жахті́ти, брені́ти, лелі́ти; (время от времени, местами) бли́скати, побли́скувати, поли́скувати, -ся; (вспыхивая и погасая, появляясь и исчезая) бли́мати, бли́кати. [Вода́ в ставо́чку блищи́ть(ся). Блискотя́ть до со́нця спи́си. Вили́скується сніг на со́нці. Зірочки́ зо́рять-горя́ть на не́бі. Сві́тять, ся́ють о́чі. Ясні́є живе́ зо́лото. Сті́льчики, сто́лики – все те нове́ньке, аж ло́щиться (М. Вовч.). Чо́боти аж вили́скують(ся). Мигти́ть у хви́лях білоли́ций. Очи́ці, як зі́рочки, гра́ють. Брени́ть роса́ на со́нці. А на мо́рі вода́ лелі́ла. Він побли́скував очи́ма. Бли́мав кагане́ць]. • Блиста́ть красотою – красува́тися; 2) вража́ти красо́ю, вели́чністю, бага́тством. |
| Большо́й –
1) (размерами в пространстве) вели́кий, здоро́вий, си́льни́й. [Вели́ке мі́сто (город). Він зна́є, яке́ со́нце здоро́ве. Сильни́й ліс. Сніги́ сильні́. Сильна́ вода́]; 2) (силой, значением и т. д.) вели́кий, сильни́й. [Грома́да – вели́кий чолові́к. Були́ на селі́ сильні́ багачі́]; 3) (взрослый) здоро́вий, вели́кий; см. Взро́слый. [Ти вже не мале́нька, а здоро́ва ді́вчина. Му́сіли працюва́ти, по 16 або 18 годи́н не ті́льки здоро́ві, а й ді́ти. Ти вже вели́кий хло́пець. Так вели́кі ро́блять]. • Довольно -шой (порядочный) – чима́ли́й, величе́нький. [Чима́ла́ ха́та. Чима́ла́ сім’я́. Величе́нький млин]. • Самое большо́е если – од си́ли. [Цим чобо́тям од си́ли три карбо́ванці ціна́. Йому́ од си́ли три́цять ро́ків = самое большое если ему тридцать лет]. • С -ши́м трудом – на превели́ку си́лу. |
| Брести́ –
1) (итти медленно) брести́, тягти́ся, текти́ся (Стефа́ник), чвала́ти; (мелким шагом) чим(н)чикува́ти; (едва-едва) пле́нтатися, плуга́нитися; 2) (б. по грязи) тьо́патися, брьо́хатися, шеле́патися, (с усилием) бра́тися по грязю́ці. [Як вона́ бра́лася по грязю́ці, щоб мене́ ви́зволити од ньо́го!]; 3) (итти в-брод) брести́, перебро́дити. [Місто́чок вода́ знесла́ – тре́ба брести́ (перебро́дити)]. |
| Бурли́ть – вирува́ти, нуртува́ти, бурха́ти, бурува́ти, клекота́ти, клекоті́ти. [Виру́є го́род життя́м. Вода́ буру́є. Мо́ре клеко́че, клекоти́ть]. |
| Бурова́тый – бурува́тий, бура́стий, рудува́тий, руде́нький. [Бурува́та вода́. Бура́стий кінь]. |
| Быстрина́ – (быстрое течение воды; место, где вода, течет быстро) бистриня́, бистри́[і́]нь, бистря́ (р. -рі), би́стра вода́, стри́жень (р. -жня) (только о месте). |
| Быстрото́к – прудка́ вода́, стрі́ль-вода́, прудкові́д (р. -во́ду). См. Быстрина́. |
| Бы́стрый – би́стрий, прудки́й, швидки́й, жва́вий, бо́рзий, (шибкий) – шпарки́й, (поспешный) – похі́пливий, похіпни́й, (спорящийся) спі́рний; (о лошадях кроме вышеуказан. эпитетов) го́нкий, летю́чий, по́хваткий. • Бы́страя вода, см. Быстрото́к. Бы́стрый в движениях, с бы́стрыми движениями – метки́й ру́хами. |
| Вбира́ться, вобра́ться – вбира́тися, увібра́тися, вбра́тися; (тайно) в[за]крада́тися, в[за]кра́стися; (всасываться) всмо́ктуватися, всмокта́тися, всиса́тися, вси́чуватися, всяка́ти, вся́кнути. [За́раз у світли́цю вбра́вся (Рудч.). Вода́ вбира́ється (всяка́є, всмо́ктується) в зе́млю. Злоді́ї закра́лися до комо́ри]. |
| Веретено́ – верете́но (ум. вереті́нце). [На соро́чку не напря́ла, вереті́н не було́. Два вереті́нця напря́ла]. – То же в смысле стержень, как часть разл. снарядов машин. [Вода́ б’є́ться об коле́са, коле́са кружля́ють, і зуба́ми верете́но ко́лесо хапа́є, верете́но як на жо́рнах ка́мінь оберта́є (Рудан.)]. |
| Верто́к – крент (р. -та). [В самова́рі крент заби́вся, вода́ не біжи́ть]. |
| Верхово́д – верхово́да. |
| Вме́шиваться, вмеша́ться –
1) (быть вмешиваему, вмешану) вмі́шуватися, вміша́тися; домі́шуватися, доміша́тися. [Вино́ вмі́шується у во́ду; отру́ту вмі́шано в тру́нок]; 2) (вступаться в постороннее дело) втруча́тися, втру́титися до чо́го, уві́ що, встрява́ти, встря́ти (встря́нути), (о многих – повстрява́ти), вмика́тися (вми́куватися), ми́катися (несов. в.), вплу́туватися (плу́татися), вплу́татися, міша́тися, вміша́тися, вступа́тися, вступи́тися до чо́го-неб., у що. [Втруча́тися в розмо́ву. До всьо́го втруча́ється дід: і до свого́, і до чужо́го (Кониськ.). Всі вони́ туди́ повстрява́ли (Грін.). В спра́ви грошові́ ви не пови́нні плу́татися (Крим.). Стари́й ду́рень – ми́кається не в своє́ ді́ло (Неч.-Лев.). Не ду́же він умика́вся в господа́рство (Неч.-Лев.)]. • Вме́шиваться в разговор – плу́татися до розмо́ви (в розмо́ву), примо́витися (соверш. в.), пристава́ти до розмо́ви, впада́ти (впа́сти) в сло́во. • Вмеша́ться в толпу – втасува́тися між юрбу́. • Всюду он вмеша́ется, затешется – без ньо́го й вода́ ніде́ не освя́титься; де не посі́й, то вро́диться. |
| Водово́з – водово́[і́]з, вози́вода. • -ный – водово́[і́]зний. • -ная лошадь – водово́зка. |
| Водоворо́т – вир, шум, нурт, коло́вертень, круті́ж; (отпорный) верни-вода, чорторий. • В. подле мели – кручія́. • Воронка -та – вікни́на. • -ный – вирови́й, шумови́й, нуртови́й. |
| Водомо́ина – водоми́й, водори́й, рівча́к, я́ма, ви́полоч (р. -чи). [Скрізь по шляху́ вода́ повимива́ла я́ми]. • -ный – водоми́йний, водори́йний. |
| Водоотво́дный – водовідхи́льний. • В. жолоб – лоті́к (р. лото́ку), ришта́к; (в мельнице) лотоки́ (р. -кі́в). • Водоотво́дная труба – ри́нва. [У нас на даху́ лоті́к (ришта́к) перержа́вів, став діря́вий, вода́ з лото́ку не добіга́є до ри́нви]. |
| Водопо́лье – по́відь (ж.) (р. -води), по́вінь (ж.) (р. -вени, -вони), водопі́лля. • -ный, -ая вода – прибульна́, прибутна́ вода́. |
| Водопрото́к – кана́л, рівча́к, кудо́ю йде вода́. |
| Вожа́к – ва́таг, ватажо́к, проводи́р (р. -ря), приві́дця, верхово́да, передови́к. [Ватажки́ німе́цького соція́л-демократи́зму (Грінч.). Уся́ких держа́вців та вся́ких політи́чних проводирі́в (Крим.). Приві́дцею цього́ ново́го ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)]. |
| Во́зчик –
1) ху́рщик, хурма́нщик, (гал.) фі́рман, пого́нич, підво́дчик, підво́да (м. р.); (преимущественно кто возит с поля хлеб) возі́льник, возі́й; (сено) сінові́з (р. -во́за); 2) см. Пого́нщик, Возни́ца. |
| Вороти́ла –
1) ору́да́р (р. -ря́), верхово́да. • Он всему делу воротила – він усі́м ді́лом ору́дує, над усім ді́лом ору́дар; 2) (у ветр. мельницы) стріла́. |
| Восходя́щий –
1) (прич.) – той, що схо́дить. • Восходя́щее солнце – со́нце, що схо́дить, со́нце на своє́му схо́ді. • Страна Восходя́щего солнца – Краї́на Со́нячного схо́ду (Япо́нія); 2) (прилаг.) висхідни́й, горови́й, верхобі́жний. [Дифто́нги висхідні́ і низхідні́ = двугласные восходя́щие и нисходящие]. Лі́нія верхобі́жна та низобі́жна (иначе: висхідна́ та низхідна́). • Восходя́щее направление (прочь от земли) – відзе́мний на́прям. • Восходя́щая почвенная вода – самопідно́сна вода́. |
| Впа́дина – запа́дина, падь (р. па́ди), пади́на, вло́говина, вляго́вина, вло́га (гал.). [На ву́лиці по вляго́винах стої́ть вода́]. Срв. Боча́г. |
| Вы́кидник – бережня́к (лома́ччя, що вода́ викида́є на бе́ріг). |
| Выкипа́ть, вы́кипеть – википа́ти, ви́кипіти; (медленно) випріва́ти, ви́пріти, вимліва́ти, ви́мліти. [Вода́ ви́кипіла. Борщ ви́прів, ви́млів]. |
| Вымыва́ть, вы́мыть – вимива́ти, ви́мити, змива́ти, зми́ти [Зми́ю тобі́ голо́воньку]; (выстирывать) випира́ти, ви́прати [Ви́прала соро́чку]; викру́чувати, ви́крутити. [Вода́ ви́крутила рівча́к]. |
| Выпа́ривать, -ся, вы́парить, -ся –
1) випаро́вувати, -ся, ви́парувати, -ся. [Від тепла́ вода́ випаро́вується]; 2) випа́рювати, -ся, ви́парити, -ся, (о многом) повипа́рювати, -ся. [Тре́ба діжки́ повипа́рювати]. • Вы́паренный – ви́парений, попа́рений. |
| Выступать, вы́ступить – виступа́ти, ви́ступити. [Виступа́є як па́ва. Ви́ступив проти ме́не. Аж піт ви́ступив]; а теснее –
1) выступа́ть важно, плавно – іти́ ви́ступці, ви́ступцем; 2) виходжа́ти, вихо́дити, (сов. ви́йти), вируша́ти, ви́рушити, вибира́тися, ви́братися. [Полко́вник із наме́ту виходжа́є. Ві́йсько ви́рушило в бій]; 3) резко вперёд – вирива́тися, ви́рватися. [Напере́д не вирива́йся, зза́ду не зостава́йся]; 4) (из ряда) висува́тися, ви́сунутися, вихиля́тися, ви́хилитися, вистава́ти, ви́стати, витика́тися, ви́ткнутися. [На́ша ха́та ду́же вистає́ (витика́ється) проти и́нших з перії́]; 5) (в защиту кого, чего) става́ти в оборо́ні кого́, чого́, обстава́ти, обста́ти за що (за чим, за ким). [За грома́дську спра́ву обста́ти (Грінч.). Обстає́ за ним]; 6) (против кого) става́ти проти, руша́ти на ко́го; 7) (кандидатом) кандидува́ти (во что – на ко́го); 8) (пятнами) плями́тися; 9) выступа́ть наружу (вынырять) – винуря́тися. [Рі́чка то хова́ється поміж дерева́ми, то знов винуря́ється і блищи́ть проти со́нця]; 10) (постепенно из воды) витава́ти, ви́тонути. [Тепер і тут камі́ння повитава́ло і там потро́ху витає́ з води́. Вода́ залля́ла ди́ні, то поки воно́ ви́тоне з-під води́ – па́ростки й поги́нуть]; 11) (из границ приличия) перейти́ ме́жі присто́йности. |
| Выта́лкивать, -ся, вы́толкать, -ся – випиха́ти, -ся, ви́пхати, -ся, ви́пхнути, -ся, вишто́вхувати, -ся, ви́штовхати, -ся, ви́штовхнути, -ся, вишту́рх[к]увати, -ся, ви́штурх[к]ати, -ся, ви́штурхнути, -ся, виганя́ти, -ся. [Смок (насос) витяга́є во́здух з ці́вки, а через те вода́ підніма́ється й виганя́ється геть (Ком.)]. • Выта́лкивать в зашей – у поти́лицю вибива́ти, гна́ти в три ви́рви. • Выта́лкиваемый – випи́ханий, вишто́вхуваний, вишту́рхуваний. • Вы́толканный, вы́толкнутый – ви́пханий, ви́пхнутий, ви́штовханий, ви́штурханий, ви́гнаний. • Выта́лкивающий – випи́хач. |
| Вытека́ть, вы́течь –
1) витіка́ти, ви́текти, вилива́тися, ви́литися, точи́тися, вито́чуватися, ви́точитися, виплива́ти, ви́пливти, сплива́ти, спливти́. [Кров сплива́є (то́читься). Зві́дси виплива́є струмо́к]; (каплями) ска́пувати, ска́пати, ка́плями точи́тися, ви́точитися; (о ключе) вирина́ти. [Ой у го́роді криниче́нька одна́, да вирина́є холо́дная вода́]; 2) (как логическое следствие) виплива́ти, ви́пливти. [Зві́дси виплива́є логі́чний ви́сновок]; (происходить) вихо́дити, ви́йти, виника́ти, ви́никнути. |
| Глаз – о́ко (ум. – о́чко, о́чечко, оченя́, оченя́тко; мн. – о́чі, о́чка, оченя́та, оченя́тка, очи́ці, ві́ченьки); (пренебр. – очи́ща, очи́ська, зі́ньки, слі́пи, сліпаки́); (о глаза́х на выкате) ви́рла, баньки́, булькані́, ба́лухи, о́чі зве́рху. • В глаза́ – в о́чі, у ві́чі, притьма́, очеви́сто. [Як ма́єш каза́ти по-за о́чі, – притьма́ (в-ві́чі) кажи́. Йому́ само́му очеви́сто пові́дати хо́чу]. • Прямо в глаза́ – у живі́ о́чі. • За глаза́ – а) поза́очі, позаочи́ма. [Так я скажу́ і в-ві́чі, і поза́очі. А позаочи́ма що він виробля́є!] б) аж на́дто. [Цього́ аж на́дто ста́не]. • На глаза́х, перед глаза́ми – перед очи́ма, при оча́х, перед ві́ччю, в о́ці, під о́ком, уві́ччю, в-очу́, в-очеви́дьки, в-очеви́дь, в-очеви́дячки. [Уві́ччю вона́ та й вона́ (Мирн.). Хри́сті, мов живе́, усе те ста́ло в-очеви́дячки (Мирн.). Голова́ в-очеви́дь сиві́є]. • В глаза́х – в очу́. [Од со́нця так пожовті́ло в очу́]. • Во все глаза́ – на все о́ко, у дві о́ці. • На глаз – як гля́нути, як на о́ко. [Як гля́нути, то пуді́в з ві́сім бу́де, а на вагу́ хто й зна скі́льки потя́гне]. • С гла́зу на глаз – віч-на́-віч, сам-на́-сам з ким, у чоти́ри о́чі, на дві па́рі оче́й, на самоті́. [Я та ма́ма зоста́лися на самоті́ (Крим.)]. • С глаз чьих – спе́ред ко́го. • Своими глаза́ми – на свої́ о́чі, на вла́сні о́чі, очеви́дячки, нао́чне, очеви́сто. [Як не ві́риш, то поба́чиш сам очеви́дячки (Звин.)]. • Дурной глаз (сглазящий), порча – навро́чливе о́ко, урі́чливі о́чі, прозі́р. • Человек с дурным гла́зом – лихи́й на о́чі. • От гла́зу (от сглаза) – з оче́й, від уро́ків. • Простым, невооружённым гла́зом – на про́сте (го́ле) о́ко, про́стим (го́лим) о́ком. • Одним гла́зом – на одно́ о́ко. [Ті́льки на одно́ о́ко мо́же ба́чити]. • С блестящими ясными глаза́ми – ясноо́кий, яснозо́рий. • Со светлыми глаза́ми – білозо́рий. • С глаза́ми, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроо́кий. • И в глаза́ не видал – і на о́чі не ба́чив, і на о́чах не бу(ва́)ло. • Для отвода глаз – про лю́дське о́ко. • Куда глаза́ глядят – куди́ о́чі, куди́ веду́ть о́чі, світ за́ очі, навмання́, навмани́, гала́світа. • Не на чем и глаз остановить – ні́где й о́ком зачепи́тися. • Не показаться на глаза́ – на о́чі не да́тися. • Прочь с глаз – геть з-пере́д оче́й, згинь мені́ з оче́й! • Глаз не отведешь от чего – о́чі бере́ на се́бе що. • Гла́зки строить – бі́сики пуска́ти, бі́сики очи́ма посила́ти, очи́ма пря́сти, морга́ти на ко́го. • Глаза́ закрывши – сліпма́, о́сліп. • Ни в одном гла́зе – ані же́, ані трі́шечки. [Пили́ ра́зом одна́ково, ті дво́є п’яні́сінькі, а цей – ані же́]. |
| Го́рный –
1) гі́рський, гі́рний, горови́й, верхови́нський. [Гі́рський розбі́йник. Горова́ вода́. Верхови́нські озе́ра]. • Го́рная цепь – гі́рське па́смо, па́смо (па́смуга) гір. [Па́смуги Тієнь-Шану]. • Го́рный кряж, хребет – гі́рський кряж (р. кряжа́). • Го́рная равнина – полони́на, ум. полони́нка, полони́ночка. • Го́рная тропинка – гі́рська сте́жка, (гал.) плай (р. плая́); 2) (нагорный) нагі́рний, наго́ряний. [За́мок нагі́рний. Наго́ряна земля́]; 3) (покрытый горами) гі́рський, горя́нський [На́ша місце́вість степова́, а не гі́рська (Крим.). І на Дніпро́вій Украї́ні, і на горя́нській за кордо́ном (Мордов.)]; 4) (рудокопный) гірни́чий, гі́рський. • Го́рный инженер – гірни́чий інжені́р, інжені́р-гірни́к. • Го́рное дело, промысел – гірни́цтво. • Го́рный институт – гірни́чий інститу́т. • Го́рное правление – гірни́ча упра́ва; 5) минер. и геол. Го́рная порода – гі́рська поро́да, горотві́р (р. горотво́ру). • Го́рное масло – гі́рська олі́я. • Го́рный хрусталь – гі́рський кришта́ль. |
| Го́рький –
1) (на вкус) гірки́й, ум. – гірке́нький, гіре́нький. • Надоел как го́рькая редька – уї́вся як хрін, остоги́д, осточорті́в, осору́живсь, уві́ривсь, у печінка́х засі́в. См. Надое́сть; 2) (причиняющий горе) гірки́й, при́крий; (бедственный) гірки́й, безща́сний, злиде́нний. • Го́рькие упрёки, слова – гіркі́ доко́ри, слова́. • Го́рькие воспоминания – гіркі́, при́крі спо́гади. • Г-ое оскорбление – гірка́ обра́за, живи́й ура́з. • Г-ое сожаление – живи́й жаль, гірки́й жаль. • Г-ая истина – гірка́, ущи́плива пра́вда (пра́вдонька). • Г-кий хлеб – гірки́й, затру́єний хліб, гіркі́ гро́ші. • Го́рькая участь, судьбина и т. д. – гірка́ до́ля, лиха́ до́ля, лиха́ годи́на. • Го́рькая моя участь – гірки́й (лихи́й) мені́ світ. [Гірки́й світ, а тре́ба жить (Ном.)]. • Г-ая жизнь – гірке́ (злиде́нне, безща́сне) життя́. • Горе го́рькое – го́ре гірке́, гірке́ бідува́ння; 3) (выражающий горе) гірки́й, ре́вний. • Го́рькие слёзы – гіркі́ (ре́вні) сльо́зи, или просто – гіркі́, гіркі́ї. [Обли́вся гірки́ми (Грінч.)]. • Го́рький плач – ре́вний плач; 4) (горемычный), см. Горемы́чный. • Эх, вы го́рькие! (о лошадях) – ой, ви горопа́шечки, небожа́та, ой, ви бідола́шні; 5) го́рький пьяница – гірки́й п’яни́ця, п’яни́ця непросипе́нний. • Пить го́рькую – пи́ти без про́сипу. • Пить (испить) -кую чашу – пи́ти гірку́, сов. спи́ти (скоштува́ти) гірко́ї, ви́пити до́бру по́вну. • Делать, делаться го́рьким, см. Горчи́ть, горча́ть. • Сделать слишком -ким – перегірчи́ти. • Становиться более -ким – гіркі́шати, гірча́ти. • Стать -ким, более -ким – згі́ркнути, погіркі́шати; 6) го́рькая соль (английская) – гірка́ сіль, епсоні́т. • Г-кая вода – гірка́ вода́. • Г-кая земля́ – магне́зія. |
| Грехово́дник, -ца – гріхово́да. |
| Грунтово́й – ґрунтови́й. • Грунтова́я вода – позашку́рня вода́. |
| Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик). |
| Делопроизводи́тель – ділово́д. [Він на поса́ді ста́ршого ділово́да]. |
| Дистилли́ровать – дистилюва́ти, переганя́ти. • -ли́рованный – дистильо́ваний. [Дистильо́вана вода́]. |
| Дождево́й – дощови́й. • Дождева́я вода – дощова́ вода́, (реже) дощі́вка. • Дождево́й червь – дощови́к. • Дождевы́е грибы – дощові́ гриби́. |
| Долби́ть, до́лбливать, долбну́ть –
1) до́вба́ти, довбти́, довбону́ти, продо́вбувати. [Вода́ і ка́мінь довбе́. Кра́пля по кра́плі – продо́вбує ске́лю (Дніпр. Чайка)]. • Долбя́щий – до́вба́ло, довбу́н, довба́ч. • До́лбленый – до́вбаний. 2) завча́ти, см. Зубри́ть. |
| Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися. • До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в]. • До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись]. • Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)]. • Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти. • Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)]. • Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні. • Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є. |
| Домово́д, домово́дка – домово́да (общ. р.), домово́дник, -ниця. |
| Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в! |
| Доро́жить, продоро́жить – роби́ти, пороби́ти стежки́. • Доро́жить тёс – роби́ти рівчаки́ на гонти́ні, щоб вода́ збіга́ла, рівчакува́ти (до́шку, гонти́ну), шляхува́ти. |
| Доста́точный –
1) (зажиточный) замо́жний, заможне́нький, зажи́тий, доста́тній. [Він зажи́тий чолові́к, на все доста́тній, у йо́го всього́ дово́лі єсть]; 2) имеющийся в доста́точном количестве – доста́тній, дові́льний. [Доста́тня о́діж (Шевч.). Тепе́р на селі́ кра́ще жи́ти: і хліб дові́льний, і до хлі́ба є що ї́сти. До́бре, що вода́ дові́льна, дак бу́ду полоска́тися всю ніч]. • Имеется в доста́точном количестве что – дові́льно на що. [Тут таки́ й на зе́млю довільні́ш. Землі́ у нас доста́тньо]; 3) (удовлетворительный) доста́тній. • Доста́точное основание – доста́тня причи́на (доста́тнє обґрунтува́ння). • Быть -ным, безл. – става́ти, ста́ти, вистава́ти, ви́стати, виста(р)ча́ти, ви́ста(р)чити, хапа́ти, хопи́ти. [Як ви́стало на ю́шку, то ви́стане й на петру́шку (Ном.). Тіє́ї ї́жі не вистача́ло на двох (Грінч.). За́полочи мені́ не хопи́ло]. • Дать в -ном количестве – ви́ста(р)чити, поста́чити, наста́чити. [Ця крини́ця ви́стачить води́ на ці́лий го́род. Хіба́-ж на таку́ сім’ю́ мо́же одна́ люди́на наста́чити?]. Срв. Достава́ть и Доставля́ть. |
| Досяга́ть, досягну́ть –
1) (доставать, доходить до чего) досяга́ти, досягти́ кого́, чого́ [І крива́вими рука́ми мене́ досяга́ють], сяга́ти, сягну́ти чого́, по що, до чо́го, під що. [А йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є] (см. Достава́ть 1 и Достига́ть 3); 2) (достигать) досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяга́ти и осягти́ що. • -ну́ть своей цели – досягти́ своє́ї мети́ или осягну́ти (осягти́) свою́ мету́. (См. Достига́ть 2). |
| Дуга́ –
1) (изгиб) дуга́ (ум. ду́жка, ду́жечка), лук, каблу́к. [Круг ді́литься на ду́ги. Си́ні ду́ги під очи́ма. Літа́ його́ гнуть у каблу́к (Фр.)]. • Горная дуга́ – каблу́к (Тутк.); 2) (в упряжи) дуга́; 3) (описат. – воз) віз (р. во́за), підво́да, ху́ра. • По рублю с дуги́ – по карбо́ванцю з підво́ди. • Согнуть, согнуться, в -гу́ – зігну́ти як дугу́, зігну́тися як дуга́. [Ой ти, стари́й дідуга́, і зігну́вся як дуга́]. • Изгибаться -го́й, в -гу́ – вилу́чуватися, лу́ка става́ти. [Доро́га тяжка́, то ко́ні аж лу́ка стаю́ть]. |
| Душо́к – душо́к (р. -шка́). [Націона́льний душо́к]. • С -ко́м что-н. – чу́ти що-не́будь (вин. п.). • Дичь с -ко́м – (вже) дичину́ чу́ти. • Рыба с -ко́м – ри́бу чу́ти. • Сало с -ко́м – са́ло чу́ти. [А оце́ са́ло до́бре? – ні, вже чу́ти]. • Вода с -ко́м – чу́ти во́ду, вода́ чимсь відго́нить. (О челов.) с душко́м – з му́хами, з но́ровом, з при́мхами. |
| Дыра́ – діра́ (мн. ді́ри). [Ну, й соро́чка! Самі́ ді́ри]. • Дыра́, сквозь которую протекает вода (в крыше, запруде, плотине, или проеденная мышами, червями) – прото́чина. • Сапоги в -рах – діря́ві чо́боти, (шутл.) чо́боти з душника́ми, ч. з ві́кнами, ч. їди́ про́сять. |
| Ды́шло – (в конск. возу) ди́шель (р. -шля), (в воловьем в.) війя́ (ср. р.; р. війя́; изредка ж. р.), (половина по длине воловьего дышла) війї́на. • Воловье -ло в арбе – а́риш, ара́ші (р. -шів). • -ло конского привода – ви́рло. • -ло у ветрян. мельницы, которым её поворачивают – жерть (р. -ти), жердь (р. -ди) (ж. р.), (редко) ди́шель. • -ло в плуге – гряді́ль (р. -ля). |
| Еда́ – ї́жа (р. ї́жі), їда́, а специальнее:
1) (действие) їді́ння, (зап.) ї́дження, з’ї́жа (р. з’ї́жі); 2) (яство, пища) ї́стиво, стра́ва, пожи́ва, потра́ва, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) ї́дло. [Хліб та вода́ то коза́цька їда́. У нас вели́ка з’ї́жа, бо аж ві́сім роті́в. Посвяти́в піп паски́ та и́нше ї́стиво. Він на́шого їді́ння не ї́стиме. Перебі́рливий на ї́дло]; (приём пищи) пої́дка, попої́жка. [Тре́ба пи́ти ліка́рство до пої́дки (до попої́жки). У нас хлі́ба на одну́ пої́дку бу́де]. • Постоянный позыв к еде́ (т. н. «еду́н») – їстіве́ць (р. -тівця́), нена́сит, нена́жир. [Нена́жир напа́в (Ном.)]. • Достаточно еды́, сытно – до́їжно (Ном.). |
| Жаве́левый – жавеле́вий. [Жавеле́ва вода́]. |
| Желе́зистый – залі́зи́стий, залізя́стий, залі́зува́тий. [Залі́зи́ста вода́]. |
| Железосодержа́щий – залізоно́сний, (железистый) залі́зуватий. [Залі́зувата вода́]. |
| Жё́сткий –
1) тверди́й, суту́гуватий. [Тверди́й ка́мінь. Суту́гувате (тверде́) м’я́со]; 2) (не гибкий, грубый) цупки́й, ше[о]рстки́й, жорстки́й, шкарубки́й, різки́й, мульки́й. • -кая кожа – цупка́ (шкарубка́) шку́ра. • -кое сукно – цупке́ сукно́. • -кие волосы – цупке́ (шорстке́, жорстке́) воло́сся. • -кие руки – шерсткі́ (шкарубкі́) ру́ки. -кая постель – мулька́, тверда́ посте́ля. • -кий песок – різки́й (жорстки́й) пісо́к. • Жё́сткая вода – тверда́ вода́, (реже) різка́ вода́. • Жё́сткие слова – різкі́, жорсто́кі слова́. |
| Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)]. • Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)]. • Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу]. • Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)]. • Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)]. • Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)]. • В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)]. • Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть. • Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать. • Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.). • Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви]. • Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський. • Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча. • Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща. • Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту). • На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла]; 2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма]; 3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й. • Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́]. • Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа]. • Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати; 4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)]. |
| Жи́дкость –
1) (качество) рі́дкість (р. -кости); 2) (вещество) рідина́, те́чиво, плин (р. -ну), теч (р. -чи); води́ця, -чка. [Ви́смикнула чіп, – прозо́ра злоти́ста рідина́ ці́вкою впа́ла на дно (Коцюб.). Вода́ – те́чиво. Руди́й плин з неприє́мним ду́хом, яки́й звуть кам’яновугляни́м дьо́гтем (Троян.). Ві́зьмемо тепе́р дві те́чі: одну́ густі́шу, а дру́гу рі́дшу – молоко́ і во́ду. Па́ні дала́ йому́ порохна́ проти бліх та води́ці проти таргані́в. По́вна ша́хва пляшо́к, і в ко́жній плящи́ні и́нша води́чка]. |
| Журча́ть – джуркоті́ти, дзюрча́ти, дзюркоті́[а́]ти, брені́ти, ропта́ти, (гулко) гурча́ти, бурча́ти. [Вода́ ти́хо лелі́є, не ро́пче (М. Вовч.). Гурчи́ть вода́ по яра́х (М. Вовч.)]. |
| Журча́щий – джуркотли́вий, дзюркотли́вий, (гулкий) буркотли́вий. • -щая вода – дзюркото́нька. [Переда́й їй, дзюркото́нько, плач дові́чний мій (Куліш)]. |
| Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі]. • -би́ть железн. полосами – заштабува́ти. • -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти; 2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)]. • -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)]; 3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь). • -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись]. • -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть]; 4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт. • -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)]; 5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну]; 6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́. • -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́. • -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть. • -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти. • Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)]. • -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й. • -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)]. |
| Завё́ртывать, заверну́ть –
1) загорта́ти, загорну́ти що в що, чим, угорта́ти, угорну́ти в що, завива́ти, завину́ти, зави́ти в що, чим, у[за]мо́тувати, у[за]мота́ти, уповива́ти, упови́ти в що, чим, заве́рчувати, заверті́ти, заку́тувати, заку́тати в що, чим, обку́тувати, обку́тати чим, (о мн.) позагорта́ти, позавива́ти и т. д. [Загорну́в оселе́дця в папі́р. Бо́же, у мою́ пое́му лойову́ вгорну́ли сві́чку! (Самійл.). Знайшла́ дити́ну,— ні́ в віщо завину́ти (Г. Барв.). Не заве́рчуйте в папі́р, я в ху́стку замота́ю. Заку́тала дити́ну те́плою ху́сткою]; 2) (полы одежды) зако́чувати, закоти́ти, (о мн.) позако́чувати. [А той по́ли закоти́в (Рудан.)]; 3) закрутну́ти. [Злама́ли оси́чку та й закрутну́ли, щоб замі́тити те́є мі́сце]; 4) (кран) закру́чувати, закрути́ти; (винт, гайку) зашрубо́вувати, зашрубува́ти, закру́чувати, закрути́ти. [Візьми́ ключ та закрути́ оцю́ шру́бку. Закрути́ кран ду́жче, а то вода́ капоти́ть]; 5) -ну́ть куда, к кому – зайти́, заї́хати, навихну́тися до ко́го, куди́. [Ніко́ли до нас і не навихне́шся]. • -ни́те ко мне – зайді́ть до ме́не; 6) (словечко) загну́ти, заши́ти (слівце́); 7) (цену), см. Запроси́ть (под Запра́шивать 1). • Завё́рнутый – заго́рнений и заго́рнутий, уго́рнений и уго́рнутий, зави́нений и зави́нутий, умо́таний, заве́рчений, заку́таний, обку́таний; закру́чений, зашрубо́ваний. |
| За́водь – зато́н (-ну), за́болонь (-ни), за́водь (-ди), заводи́на. [Вода́ ті́льки злеге́нька воруши́ла в цій за́болоні бі́лі головки́ лата́ття (М. Грінч.)]. |
| Завоня́ться – засмерді́тися, завоня́[и́]тися, притхну́тися. [Вода́ притхла́ся]. • Мясо (рыба и т. п.) уже -ня́лось – м’я́со (ри́бу то-що) уже чу́ти. |
| Завсегда́тай – за́всідній гість (р. го́стя), пості́йний відві́дувач, невиво́дний (ві́чний, повсякде́нний) гість, невиво́да (общ. р.), за́всідень (-дня), за́всідник. • Он там -тай (насм.) – він там і ложки́ ми́є; він там і ви́вівся. |
| За́дхлость и За́тхлость – за́тхлість, при́тхлість (-ости), (провинц.) при́тхля (-лі). [Одганя́ вода́ при́тхлею]. |
| Заживля́ть, заживи́ть – го́ї́ти, заго́ювати, заго́ї́ти, (о мног.) позаго́ювати, погої́ти. • Заживля́ющий – гою́щий. [Гою́ща вода́]. • Заживлё́нный – заго́єний, зго́єний. • -ться – го́їтися, заго́юватися, заго́їтися, (о мног.) позаго́юватися. |
| Залива́ть, зали́ть –
1) залива́ти, зали́ти (заллю́, заллє́ш) и залля́ти (-лля́ю, -лля́єш) за що, куди́ чого́. [Залля́в йому́ за шку́ру са́ла (Приказка)]; 2) что (обливать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти, злива́ти, зли́ти и зілля́ти, (обильно) перелива́ти, перели́ти и перелля́ти що чим, (о мн. или во мн. мест.) позалива́ти; см. Облива́ть, Полива́ть. [Кро́в’ю сліди́ залива́є (Дума). Зали́в водо́ю соро́чку. На цій широ́кій та приби́тій, слізонька́ми перели́тій доро́зі… (Коцюб.)]; 3) (умертвить заливая) залива́ти, зали́ти и залля́ти кого́ чим. [Лу́чче бу́ло мене́, ма́ти, в ку́пелі залля́ти (Чуб. V)]; 4) (затоплять) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (о мн.) позалива́ти що, обій[ні]ма́ти, обня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти и пійня́ти, затопля́ти, затопи́ти що; срвн. Затопля́ть. [Залива́є Дуна́й береже́чки та ні́куди обмину́ти (Метл.). Уже́ лужки́-бережки́ вода́ й обняла́ (К. Ст.). На о́зері підняла́сь си́льна бу́ря і залива́ла їх (Єв.). Позалива́ла вода́ луги́, сіноко́си (Н.-Лев.)]; 5) (переносно: о толпе, свете и т. д.: наполнять собою что) залива́ти, зали́ти и залля́ти; (о мраке, тумане) затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти що; (о чувствах) поніма́ти, по(й)ня́ти, обійма́ти, обня́ти кого́; срвн. Охва́тывать, Обнима́ть. [Ра́птом ове́ча ота́ра залля́ла ву́лицю (Коцюб.). Електри́чне сві́тло ра́птом залля́ло вели́ку світли́цю (Коцюб.). За чо́рними ві́кнами лежи́ть світ, зато́плений ні́ччю (Коцюб.)]; 6) (гасить огонь водой) залива́ти, зали́ти и залля́ти, (небольшой, немного) прихлю́пувати, прихлю́пати, прихлю́пнути, прилива́ти, прили́ти и прилля́ти. [Зали́в ого́нь (Рудч.). А він ві́зьме та й приллє́ водо́ю ого́нь (Чуб. II)]; 7) (запаивать) залива́ти, зали́ти и залля́ти, залюто́вувати, залютува́ти що. [Зали́в о́ловом ді́рку в казані́]; 8) -ва́ть глаза, бельмы, шары (напиваться) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, (многим) позалива́ти о́чі, (средн. з.) налива́тися, нали́тися. [Співа́в, хто мав на те охо́ту, зали́вши о́чі напере́д (Мкр.). Грома́да була́ озва́лась, та багати́р за́раз їй горі́лкою роти́ позалива́в (Г. Барв.)]. • -вать за галстух – залива́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти, до скляно́го бо́га голі́нним бу́ти (Мирн.); 9) см. Завира́ться. • Зали́тый, Залито́й – зали́тий и залля́тий; зли́тий; перели́тий чим, поня́тий (пійня́тий), обня́тий (водо́ю); зато́плений, пото́плений; залюто́ваний. |
| Залива́ться, зали́ться –
1) (за что) залива́тися, зали́тися и залля́тися, затіка́ти, затекти́ за що; (вливаться) улива́тися, ули́тися, утіка́ти, утекти́ куди́, в що; 2) (обливаться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися (обілля́тися) чим, (кровью ещё) заюши́тися, підплива́ти, підпли́сти́ (підпливти́) кро́в’ю; см. Облива́ться. • -ться слезами – залива́тися, зали́тися и залля́тися, облива́тися, обли́тися и обілля́тися, умива́тися, уми́тися сльоза́ми (слі́зьми), захо́дитися, зайти́ся сльоза́ми (слі́зьми, плаче́м), підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ сльоза́ми (слі́зьми), розлива́тися (сльоза́ми), ре́вне пла́кати. [Наза́д оберну́ся та сльоза́ми заллю́ся (Пісня). І як ки́нув Украї́ну, сльоза́ми залля́вся (Рудан.). Зігну́вшись, розлива́лася сльоза́ми (Мирн.). А вони́ так і розлива́ються, пла́чуть (Квітка). І що вже пла́кав! так і підплива́є сльоза́ми (Квітка)]; 3) (затопляться) залива́тися, зали́тися и залля́тися, підплива́ти, підпли́сти́ и підпливти́ чим, бу́ти зали́тим, поніма́тися, пойма́тися, по(й)ня́тися чим. [Срі́блом підплива́є, по́віддю вили́скує Полі́сся під мі́сяцем (Васильч.). Рида́нням Іуде́я пойняла́сь (Л. Укр.)]. • Луга -ва́ются водой – лу́ки (луги́) залива́є (поніма́є) вода́, лу́ки (луги́) підплива́ють водо́ю; 4) (тонуть) залива́тися, зали́тися и залля́тися чим. [Порина́єш, – не дай Бо́же, заллє́шся водо́ю (Куліш)]; 5) (напиваться) налива́тися, нали́тися. [Дай, Бо́же, го́стя, то й наллю́ся (Чуб. I)]. • -ться смехом, хохотом – залива́тися, зали́тися и залля́тися смі́хом (зо смі́ху), ре́готом (з ре́готу), розляга́тися, розлягти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), заляга́тися, залягти́ся смі́хом, ре́готом, захо́дитися, зайти́ся смі́хом, ре́готом (з ре́готу), зареготі́ти (-гочу́, -ти́ш), зарегота́ти(ся) (-гочу́(ся), -го́чеш(ся)), захо́дитися, зайти́ся; (криком, кашлем) захо́дитися, зайти́ся кри́ком, ка́шлем, від кри́ку, від ка́шлю. [Па́нночка зали́лась смі́хом (Л. Укр.). Дівча́та залива́ються з ре́готу (Мирн.). Заляга́ється смі́хом (Л. Укр.). З-за́ду Грицько́ розляга́всь із ре́готу (Мирн.)]. • -ва́ться – (о поющ. человеке, птице) розляга́тися; (о соловье) розко́чуватися, розляга́тися; (о собаке) розтина́тися; (о муз. инструм.) вихиля́тися, гра́ти аж співа́ти; (о колокольчике) голоси́ти, затина́ти. [Тьо́хкає, аж розляга́ється в садку́ солове́йко (Коцюб.). А скри́почка вихиля́ється, до живо́го дойма́є (Васильч.). А скри́почка гра́є аж співа́є (Звин.). Чу́єте, як дзво́ник голо́сить (Кониськ.). Дзво́ни дзво́нять, затина́ють (Звин.)]. • -ва́ться песней – співа́ти-розляга́тися. [В кущі́ по-за камі́нням співа́в-розляга́вся солове́йко (Григор.)]. • -ва́ться соловьём – солове́йком розляга́тися, виво́дити (виспі́вувати) як солове́йко. |
| Замути́ться – скаламу́титися, замути́тися. [Вода́ скаламу́тилася – тре́ба підожда́ти, по́ки всто́їться (Чернігів.)]. |
| Запада́ть, запа́сть – (во что, за что) запада́ти, запа́сти, (о мног.) позапада́ти в що, за що, засува́тися, засу́нутися, зава́люватися, завали́тися за що. [Лаврі́нові слова́ запа́ли Карпо́ві в ду́шу (Н.-Лев.). Кни́га завали́лася за скри́ню. Со́нце запада́є за ліс. Хма́ра за го́ру засува́ється (Свидн.)]. • Подозрение -ло мне в голову – взяла́ мене́ непе́вність. • Заяц -па́л – за́єць прич[т]аї́вся. • Дело -па́ло – спра́ва заги́нула. • И след его -па́л – і слід його́ запа́вся. • И слух -па́л – і чу́тки нема́є, і слід за ним загу́в. • -ла ему ко мне дорога – заросла́ йому́ сте́жка до ме́не. • Вода -ла – вода́ збува́є. • Сильно -па́л кто – ду́же занепа́в хто. • Где ты -па́л? – де ти пропа́в? де ти заши́вся? • Запа́вший – запа́лий, (о мн.) позапада́лі. |
| Запле́скивать, -ска́ть, -сну́ть –
1) заплі́скувати, заплесну́ти, заплю́скувати, заплю́скати, заплю́снути, захлю́пувати, захлю́пати, захлю́пнути. [В ді́жці захлю́пала вода (Н.-Лев.)]. • Утки -ска́ли водой – ка́чки захлю́пали, заплюскоті́ли водо́ю. • Лодку -ну́ло волной – чо́вен заплесну́ло, заплю́снуло хвилею; 2) обхлю́пувати, обхлю́пати, (вульг.) забе́хтати кого́, що. • Ты меня всю -ска́л – ти мене́ чи́сто обхлю́пав. • Запле́сканный – заплю́сканий, заплю́снутий, захлю́паний, захлю́пнутий; обхлю́паний, (вульг.) забе́хтаний. |
| Заправи́ла, -ви́ло, -ви́тель – ору́да́р (-ря́), верхово́да, заправи́ло (общ. р.), передови́к (-ка́). [Петербу́рзькі орударі́ Палести́нського Т-ва (Крим.). По́льські верхово́ди (Франко). Передови́ки ля́цької полі́тики ма́ли в очу́ (в виду) саме́ па́нство (Куліш). Це у нас са́ме заправи́ло, ото́й Грицько́ (Харк. п.)]. • -вила хора (запевало) – бере́за. [А хто бу́де в нас за бере́зу? На́стя-бере́за завела́, а за не́ю всі (Г. Барв.)]. |
| Запру́дный –
1) гребляни́й, гребе́льний. [Гребе́льний млин. Гребляна́ вода́]; 2) (наход. за прудом) заста́вний, заозе́рний. |
| Зара́внивать, -ся, заровня́ть, -ся и заравни́ть, -ся – зарі́внювати -ся, зарівня́ти, -ся, зрі́внювати, -ся, зрівня́ти, -ся, (о мн.) позарі́внювати, -ся. [Благоро́дним на́шим тру́пом рови́ зарівня́єм (Куліш). Зрівня́в зе́млю, покри́в де́рном (Шевч.). Ту́рчин у во́ду покоти́всь, вода́ зрівня́лась (Мил.)]. • Зара́вненный – за[з]рі́вняний. |
| Заса́ривать, -ся, засори́ть, -ся – засмі́чувати, -ся, засміти́ти, -ся, захара́щувати, -ся, захара́ст(р)ити, -ся, забива́ти, -ся, заби́ти, -ся, (о мн.) позасмі́чувати, -ся, позахара́щувати, -ся и т. д.; (тиною, илом) заму́лювати, -ся, замули́ти, -ся. [Без хазя́їна я́к садо́к засміти́ли! В го́рлі захарасти́лося, тре́ба промочи́ть (Сл. Гр.). Лю́лька захарастри́лася, – тре́ба ви́теребити (Сл. Гр.). Крант у самова́рі заби́всь. Дима́р заби́всь – дим на ха́ту йде. Ри́нва заби́лася (замули́лася) – вода́ через верх іде́]. • -ться сорными травами – бур’яні́ти, з(а)бур’яні́ти, бур’янува́тіти, збур’янува́тіти. [Збур’янува́тів горо́д наш]. • -ть глаз – запоро́шувати, запороши́ти, запорсну́ти о́ко.[Не диви́сь висо́ко, бо запоро́шиш о́ко (Номис). Запорсну́ла собі́ о́ко у жнива́ та й боли́ть (Чигиринщ.)]. • -ться (о глазе) – запоро́шуватися, запороши́тися, запорсну́тися. • Желудок -лся – шлу́нок заби́вся, захарасти́вся. • Засо́рённый – засмі́чений, захара́щений, захара́стрений, заби́тий; заму́лений; бур’янува́тий, з(а)бур’яні́лий, збур’янува́тілий; (о глазе) запоро́шений; (о желудке) заби́тий, захара́щений. |
| Застра́щивание – страха́ння, застра́шування, заля́кування, (угроза) по́хвалка, на́хвалка, по́страх (-ху), по́страшка. [Страха́ння пе́клом та Сибі́ром, немо́в вода́ з цебра́, лило́ся з Мико́линих уст (Кониськ.). Всі ті по́хвалки па́дали на грома́ду, як до́вбня воло́ві на го́лову (Грінч.)]. |
| Застрева́ть, застря́нуть и застря́ть – застряга́ти, застря́гнути и застря́гти, застря́ти, устряга́ти, устря́гти, захря́снути, (о мног.) позастряга́ти, постря́гнути. [Пі́де собі́ у двір та там і застря́гне (Свидн.). Ку́рка застря́гла в пло́ті (Звин.). Як то нам застря́ти у нево́лі ві́чній (М. Вовч.). Устря́г стари́й у соло́му по са́мі пахви́ (Свид.). А тут ще й дзвін уда́вся як череп’я́ний, бо на яки́йсь деся́ток карбо́ванчиків таки́ захря́сло у пан-отця́ (Свидн.). Гре́блю прорва́ла вода́, і вози́ там позастряга́ли. Де-де, а тут ко́ні постря́гнуть (Основа)]. • Застря́вший – застря́глий, устря́глий, захря́слий. |
| II. Зата́пливать, затопи́ть (водой) – зато́плювати и затопля́ти, затопи́ти, потопля́ти, потопи́ти, залива́ти, зали́ти и залля́ти (водо́ю), поніма́ти, поня́ти водо́ю, (для орошения) наво́днювати, наводни́ти, (о мног.) позато́плювати и позатопля́ти, позалива́ти (водо́ю). [Залля́ла Моско́вщина всю Украї́ну, залля́ла як по́відь Дніпро́ва (Маковей)]. • -пи́ть корабль – затопи́ти, потопи́ти корабе́ль. [Хви́ля чо́вен затопи́ла (Гол.)]. • -пи́ла вода всю землю – затопи́ла, поняла́ вода́ всю зе́млю. • Дожди -пи́ли поля – дощі́ позато́плювали (попідто́плювали, позалива́ли) поля́. • Зато́пленный – зато́плений, зали́тий, залля́тий. • -ться (водой) – зато́плюватися, затопи́тися, залива́тися, зали́тися (водо́ю), поніма́тися, поня́тися водо́ю. |
| Затя́гивать, затяну́ть –
1) почина́ти, поча́ти тягти́; 2) (узел, петлю и т. п.) затяга́ти и затя́гувати, затягти́ (ву́зол), (задёрнуть) зашмо́ргувати, зашморгну́ти (петлю́, за́шморг), (о мног.) позатя́гувати и позатяга́ти, позашмо́ргувати (вузли́, пе́тлі, за́шморги). -ну́ть петлёй, см. Завяза́ть 1. [Не мо́жна затяга́ти ни́тку на ши́ї, бо нечи́стий зада́вить (Грінч. II). Зашморгну́в на ши́ї він арка́н (Г. Арт.)]; 3) (покрывать) затяга́ти и -гувати, затягти́, заволіка́ти, заволокти́; запина́ти, зап’я́сти́ и -пну́ти, (о мног.) позатяга́ти и -гувати, позаволіка́ти; позапина́ти що. [Не́бо затягло́ (заволокло́) хма́рою. Ні́чим ні позапина́ти діро́к, ні позатика́ти (Г. Барв.)]. • -нуть илом – затягти́ му́лом, заму́ли́ти що. [Пропа́ла на горо́ді карто́пля, усю́ чи́сто замули́ла вода́, як ішла́ рі́чкою після дощу́ (Бердян. п.)]. • Рану (раны) -вает, -ну́ло – ра́ну (ра́ни) затяга́є, ра́ну затягло́, ра́ни позатяга́ло; 4) (затащить, завлечь) затяга́ти и затя́гувати, затягти́, заволіка́ти, заволокти́, (о мног.) позатяга́ти, позаволіка́ти кого́, що куди́. [Водяни́й люде́й часте́нько в во́ду затяга́є (Руданськ.). Ну́те, хло́пці чорнобри́вці, затяга́йте неводи́ (Чуб. III). Я було́ пияка́м кажу́: «пи́йте, та його́ не заволіка́йте» (Г. Барв.)]; 5) (время, дело) затяга́ти, затягти́, для́ти, задля́ти, га́яти, зага́яти, проволіка́ти, проволокти́ (час, спра́ву); (медлить) о(д)тяга́тися и о(д)тя́гуватися з чим. [Аби́ задля́ти час, а врятува́ти мо́жна (Самійл.). Радю́к зрозумі́в, що О́льга отя́гувалась (Н.-Лев.)]; 6) (песню) заво́дити, заве́сти́, затяга́ти, затягти́ (пі́сню). [Завели́ вдвох пі́сеньку (Г. Барв.)]. • Затя́нутый – затя́гнений и затя́гнутий, зашмо́ргнутий и т. д. |
| Захва́тывать, захвати́ть –
1) (схватывать) захо́плювати, захопи́ти, заха́пувати, заха́пати, займа́ти, зайня́ти, (переносно) обгорта́ти, обгорну́ти, обійма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти кого́, що; см. Охва́тывать 2; (доставать) засяга́ти, засяг(ну́)ти́, запосяга́ти, запосягти́. [Ві́тер заха́пує па́ру й одно́сить її́ (Ком.). Смі́ливість обгорну́ла ду́шу (Леонт.). Не ві́льний я. Коха́ння обняло́ (Грінч.). Заня́в волі́в у спашу́. Скі́льки о́ком засягне́ш (Свидн.)]. • Вода -ти́ла и унесла – вода́ поняла́ й забра́ла, водо́ю зайняло́ й зане́сло. • Всех -тила радость – усі́х поняла́, обняла́ ра́дість; 2) (присваивать) захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти, зага́рбувати, га́рбати, зага́рбати, загорта́ти, загорну́ти, порива́ти, пі[о]рва́ти, запорива́ти, запірва́ти, зажира́ти, заже́рти, заї́сти, до рук прибира́ти, прибра́ти що. [Захопи́в царську́ скарбівни́цю (Руданськ.). Що мо́жеш, запорива́й, а я не дам (Звиног.). Хова́й, неві́сточко, в свою́ скри́ню, що запорве́ш (Н.-Лев.). Зага́рбав мішо́к гро́шей (Федьк,). Мі́сто Я́мпіль загорну́в Міня́йло (Руданськ.) Жадо́ба неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Заї́ла мого́ карбо́ванця. Прибра́в до рук ка́су]; 3) (забирать, уносить с собой) забира́ти, забра́ти, зохо́плювати, захопи́ти кого́, що, (зап.) іма́ти, іми́ти (о мн. поіма́ти, поіми́ти), поня́ти, займа́ти, зайня́ти; 4) (застигать) захо́плювати, захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, заско́чити, зла́пати. [Уже́ зоря́; розі́йдемось, щоб нас усі́х не захопи́в тут день (Грінч.). Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Номис). Листа́ Виго́вського зла́пали і до царя́ посла́ли (Куліш)]. • -ти́ть по горячим следам, на месте преступления кого – с[за]хопи́ти, пійма́ти, запопа́сти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку кого́, спости́гти, (зап.) іми́ти кого́. [Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Іми́в зло́дія в комо́рі (Стеф.)]; 5) (схватывать) запопада́ти, запопа́сти, попа́сти, допада́ти(ся), доп’я́сти, діпну́ти чого́. [Ка́шлю діп’я́ла (Борзенщ.). Запопа́в у ру́ки]; 6) (останавливать дыхание, дух) перехо́плювати, перехопи́ти, спиня́ти, спини́ти, спира́ти, спе́рти, затамо́вувати, затамува́ти кому́ ду́х(а). [Семе́нові затамува́ло дух у гру́дях (Коцюб.). Мару́сі перехопи́ло дух (Грінч.). У Лаго́вського спе́рло ду́ха (Крим.). Аж ду́хи спе́рло Луце́нкові (Тесл.)]. • Дыхание -ло – дух перехопи́ло, дух заня́вся кому́. [Дух заня́всь, а сама́ ні з мі́сця (Квітка)]. • От страха дух -ло – з переля́ку дух перехопи́ло кому́. • Захва́ченный – захо́плений, заха́паний, за́йнятий; зага́рбаний; засту́каний; спи́нений, спе́ртий, затамо́ваний. • Захва́тывающий – а) прич. – хто захо́плює, що захо́плює, забира́є и т. д.; б) прил. – захватни́й, забиру́щий. [З захватни́ми дета́лями (Єфр.)]. • -щий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с. |
| Зе́льтерская вода – зе́льтерська вода́. |
| И, союз – і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І ві́тер не ві́є, і со́нце не грі́є (Пісня). Оме́лько Кайда́ш сиді́в у пові́тці на осло́ні й майструва́в (Н.-Лев.). Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.). Він а я – це-ж не те са́ме (Крим.). Мина́ли роки́, збі́льшуючи той мур, що стоя́в межи дворо́м а село́м (Коцюб.). За то́ком ішо́в садо́к – вели́кий та розкі́шний (Свидн.)]. • Огонь и вода – ого́нь і вода́. • Отец и мать – ба́тько й ма́ти. • От моря и до моря – від мо́ря й до мо́ря. • Весёлый и радостный – весе́лий і ра́дісний, весе́лий та ра́дісний. • Эта река широка и глубока – ця рі́чка широ́ка й (та) глибо́ка. • Вот и – ось і. [Ось і дуб той кучеря́вий (Шевч.)]. • Да и – та і (й). [Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). А їй, звича́йне ді́ло, і ві́ри своє́ї жа́лко, та й ро́дичів, батькі́в, то-що (М. Лев.)]. • И кто бы мог предполагать – і хто-б міг ду́мати. • И я это знаю – і я це зна́ю. • И не богат, да тороват – і не бага́тий, та ще́дрий. • И благоразумные иногда ошибаются – і розу́мні (лю́ди) ча́сом помиля́ються. • И хотел бы, да не могу – і хті́в-би, та не мо́жу. • Мы и пошли, да нас не пустили – ми й пішли́ (були́), та нас не пу́щено. • И не пытайся, всё равно ничего не выйдет – і не спи́туйся (не про́буй), одна́ково нічо́го не ви́йде. • И молода, и хороша, и богата – і молода́, і хоро́ша, і бага́та. • Но и – ба й, але́ й. • Он не только глуп, но и зол – він не ті́льки дурни́й, ба й злий (але́ й злий). |
| Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти. |
| Изверга́ться, изве́ргнуться – викида́тися, ви́кинутися, виверга́тися, ви́вергтися, зверга́тися, зве́ргтися, бу́ти ви́киненим и ви́кинутим, ви́вергненим и ви́вергнутим, зве́ргненим и зве́ргнутим; (из какой-либо среды) вилуча́тися, ви́лучитися, бу́ти ви́лученим. • -ться рвотой – вибльо́вуватися, ви́блюватися, бу́ти ви́блюваним, (кашлем) вика́шлюватися, ви́кашлятися, бу́ти ви́кашляним; (об источнике, ключе) би́ти. [З-під ске́лі ці́вкою би́ла вода́ (Катериносл.)]. |
| Изво́зник – х[ф]у́рман (-на), хурщи́к (-ка́), підво́да (м. р.); срвн. Изво́зчик. [Ще оди́н підво́да прихо́див: хо́че вози́ти (Звин.)]. |
| Изво́зчик – (легковой) візни́к (-ка́), збіржа́к, біржани́к, (гал.) фія́кр, дро́жкар (-ря); (насмешл.) фу́рка, ванько́, (возчик дрогами) дрога́ль (-ля́), (ломовой) биндю́жник, (обозный) х[ф]у́рман, хурщи́к, підво́да (м. р.). • -чик еврей, возящий в крытой повозке – балагу́ла. [Пошлі́ть по візника́! На зи́му за збіржака́ став у хазя́їна (Коцюб.). Втоми́вся я пі́шки йти; чи не сі́сти на ванька́? (Харк.). Пора́ на вокза́л руша́ти: покли́чте, будь ла́ска, фу́рку (Полтава)]. • Приехать на -чике – приї́хати візнико́м. • Взять -чика по часам – узя́ти візника́ на годи́ни. |
| И́ззелена – зелена́сто. • -на-голубоватый – зелена́сто-блаки́тний, зеле́но-блаки́тний. [Сього́дні вода́ в мо́рі зеле́но-блаки́тна (М. Грінч.)]. |
| Изовра́жить – пояру́жити, поярчи́ти, пояри́ти. [Тут земля́ си́льно пояру́жена (Крим.). Поярчи́ла вода́ зе́млю (Гайс.)]. • Изовра́женный – пояру́жений, поя́рчений. |
| Иска́тель, -ница –
1) шука́ч (-ча́), шука́чка, шука́льник, шука́льниця, (назойливый) шука́йло (общ. р.). • -тель приключений – аванту́рник, (порицат.) пройди́світ, пали́вода; (невинн. характ.) шука́й-біда, гони́тель за приго́дами; 2) см. Исте́ц; 3) (у кого, перед кем) запобіга́ч (-ча́), запобіга́чка в ко́го, перед ким; 4) (зависимый делец) інтереса́нт; 5) (трубка у телескопа) шука́ч (-ча́), наставля́ч (-ча́). |
| Иска́ть –
1) (стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)]. • Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)! • -ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха. • -ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́. • -ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́). • От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють. • -ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя. • Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того. • -ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах. • -ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди. • -ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи). • -ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі). • -ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки. • Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте? • -ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)]. • И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди). • И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити). • И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го; 2) (что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)]. • Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним. • На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти. • -ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду). • -ка́ть по суду – пра́вити судо́м. • -ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)]. • -ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким. • -ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити. • -ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти; 3) (в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є. • -ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го. • -ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги. • Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)]. • -мый результат – шу́каний ви́слід. • -мое (мат.) – шу́кане (-ного). |
| Испаря́ть, испари́ть – випаро́вувати, ви́парити и ви́парувати що з чо́го, (улетучивать) виві́трювати, ви́вітрити. [Живе́ срі́бло випаро́вують і таки́м чи́ном добува́ють чи́сте зо́лото (Троян.)].
-ться – 1) випаро́вуватися, ви́паруватися з чо́го; (улетучиваться) виві́трюватися, ви́вітритися; 2) (переносно: исчезать) ушива́тися, уши́тися, іти́, піти́ з ди́мом, здимі́ти. [А ті́льки гро́ші в грома́ді плати́ти, він за́раз ушива́ється (Херс.)]. • Водка -ря́ется – горі́лка видиха́ється. • Моментально -ри́лся – як здимі́в, ні́би вода́ вми́ла його́; враз уши́вся. • Испаря́емый – випаро́вуваний, (прилаг.) випарни́й. • Испарё́нный – ви́парений, ви́паруваний, (улетучившийся) ви́вітрений, вивітрі́лий. |
| Испуска́ть, испусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, випуска́ти, ви́пустити, (издавать) видава́ти, ви́дати що. [Вода́, нагріва́ючись, пуска́є од се́бе па́ру (Основа). Се сказа́в черне́ць і з я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннєє диха́ннє (Франко)]. • -ска́ть, -сти́ть дух или последнее дыхание – пуска́тися, пусти́тися ду́ху, спуска́ти, спусти́ти дух(а) (ду́шу), випуска́ти, ви́пустити дух(а), ду́шу, (зап.) зіха́ти, зіхну́ти (ду́ха), ви́зіхнути (ду́ха), ви́зівнути ду́ха (Куліш), віддава́ти, відда́ти Бо́гові ду́шу, (кончаться) кона́ти, скона́ти. [І со́рому тобі́ нема́, – озва́лась ма́ти, – та́то от-от ду́ху пу́ститься, а тобі́ гу́льки в голові́ (Свидн.). Пім (пока) дити́на запі́ла, ко́гут ду́ха спусти́в (Номис). Як лежа́ла я хво́ра ду́же, то ді́ти все жда́ли: ось зіхне́, ось зіхне́ ма́ти (Вовч. п.)]. • -сти́ть вздох – а) зідхну́ти; б) (последний) спусти́ти дух(а); см. -скать дух. -ска́ть вопли, стоны, крик – видава́ти зо́йки, сто́гін, крик или просто: зо́йкати (голоси́ти), стогна́ти, (кри́ком) крича́ти. • -ска́ть приятный запах – видава́ти, пуска́ти па́хощі или пахті́ти (пахнуть). • -ска́ть лучи (лучиться) – (ви)пуска́ти промі́ння, промені́ти. • -ска́ть сильный жар (пышать) – паші́ти, жахті́ти; см. Пыша́ть. Испу́щенный – ви́пущений, пу́щений, ви́даний. • -ться – пуска́тися, випуска́тися, бу́ти пу́щеним. |
| Иссяка́ть, исся́кнуть – (высыхать) висиха́ти, ви́с(о)хнути и ви́сохти, (исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися, (выходить) вихо́дити, ви́йти, виво́дитися, перево́дитися, ви[пере]ве́стися, не става́ти, не ста́ти чого́, (пропадать) зника́ти, зни́кнути, (редко) зсяка́ти, зся́кнути, (неокон.) посяка́ти. [Джерело́ ви́схло (Звин.). Не ви́черпається і не засо́хне джерело́ духово́ї дія́льности серед украї́нського наро́ду (Єфр.). Зся́кла вода́ (Н.-Лев.). Ста́ла вода́ посяка́ти (Св. П.)]. • Воды в засуху -ка́ют – вода́ в посу́ху висиха́є. • Богатства мои -кли – моє́ добро́ (бага́тство) зійшло́, ста́тки-має́тки мої́ спли́ли, зійшли́. • Молоко -кло (в сосцах) – молока́ не ста́ло. • Весь запас хлеба -ся́к – уве́сь запа́с хлі́ба ви́черпався, (обиходно) геть уве́сь хліб ви́йшов. • У старика силы -ка́ют – у старо́го си́ли не стає́, си́ла висна́жується. • Иссяка́емый – виси́ханий; виче́рпуваний. • Исся́клый, Исся́кший, Исся́кнувший – ви́схлий; ви́черпаний. |
| Исто́чник –
1) (ключ, родник) джерело́, (обычно более или менее устроенный) крини́ця, кирни́ця, (пров.) живе́ць (-вця́), (самое устье) нора́; ум. джере́льце, крини́чка, кирни́чка, криниче́нька; срвн. Ключ 3. [Сілоа́мське джерело́, во́донька зцілю́ща (Крим.). В сла́внім нафто́вими джере́лами Борисла́ві (Єфр.). Вода́ там на все га́рна; живе́ць хоро́ший (Київщ.). Що під то́ю яли́цею (елью) б’є нора́, ви́дно було́ зда́лека (Франко). Дві там крини́ці: одна́ розтіка́ється по всьо́му саду (Потебня). Сього́дні коло кирничо́к пасти́мемо – там холодо́к та й вода́ свіже́нька (Звин.)]. • Богатый -ками – джереля́стий; кринича́стий. • Целебный -ник – цілю́ще джерело́. • Минеральные -ки – мінера́льні джере́ла; 2) в перен. знач.: а) (материалы, пособия и т. п.) джерело́. [Істори́чні джере́ла (Грінч.). Джерело́ прибу́тку (Куліш)]; б) (начало, корень) джерело́ чого́ и чому́; см. Нача́ло. [Ти джерело́ пісе́нь (Самійл.). Джерело́ вті́хи (Коцюб.). Вони́ єди́не є джерело́ всім стражда́нням мої́х (Грінч.)]. • -ник жизни, света, тепла – джерело́ життя́, сві́тла, тепла́. • -ник милостей – джерело ла́ски. • Узнать из верного, достоверного -ка, -ков – дові́датися, дізна́тися з пе́вного джерела́, з пе́вних джере́л. |
| Исчеза́ть, исче́знуть –
1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зника́ти, (иногда ни́кнути), зни́кнути и зни́кти, щ[зч]еза́ти, (иногда че́знути), ще́знути, (з)слиза́ти, (з)сли́знути, ги́нути, зги́нути, (пропадать) пропада́ти, пропа́сти, (о мн.) позника́ти, пощеза́ти и поче́знути, по(з)слиза́ти, посли́знути, (понемногу) заника́ти, зани́кнути. [Тума́н поча́в розхо́дитись, блі́днути й зника́ти (Грінч.). Але за́раз таке́ бажа́ння зника́ло (Крим.). Немо́в кажани́ ни́кнуть перед со́нечком ра́ннім (Манж.). Обере́жно ступа́є бо́сими нога́ми і ни́кне вре́шті за причі́лковою стіно́ю (Коцюб.). І зни́кла (Марі́я) в те́мному га́ю (Шевч.). Зни́кли ра́дощі, вті́ха, прина́да (Ворон.). При́вид щез (Коцюб.). Вили́ся пру́дко золоті́ гадю́чки і че́зли (Л. Укр.). Куди́-ж вони́ поче́зли? (Куліш). Ні́би ги́нуть (хма́ри) у прозо́рій глибині́ (Вороний). Ізги́нь, мано́, що так мене́ дури́ла! (Грінч.). Молодчи́на з йо́го грі́шми десь як ві́тер зги́нув (Рудан.). Зги́нула вся поети́чність (Крим.). Слиз, на́че крізь зе́млю пішо́в (Сл. Гр.). Зашипі́в (Сатанаї́л) і з-перед Бо́га сли́знув під земле́ю (Рудан.). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже посли́зли (Велик. вірша.). Як пропа́в сніг до ка́плі, тоді́ вже спра́вжня весна́ (Звин.)]. • Эти слова -зли у меня из памяти – ці слова́ зни́кли у ме́не з па́м’яти. [І все, що давно́ було́, з па́м’яти зни́кло (Л. Укр.)]. • Всё -за́ет, как тень – усе зника́є, мов тінь. • -че́з он бесследно – і слі́ду його́ не ста́ло, загу́в і слід за ним, як за водо́ю пішо́в, як вода́ вми́ла його́, на́че (мов) коро́ва язико́м його́ злиза́ла, як віл його́ лизну́в, щез як здимі́в. • -че́зло воспоминание, память о ком – і слід загу́в за ким. [На́віть пізні́ш, коли́ Інджуї́дів давно́ на сві́ті не було́ і слід за ни́ми загу́в, Хафи́з елегі́чно зга́дує за ті мину́лі часи́ (Крим.)]. • -нуть из виду – зни́кнути, ще́знути з оче́й. • -че́з из горизонта – зник з о́брію. • -знуть как дым – здимі́ти и зди́мніти. [Нена́че во́на крізь зе́млю пішла́ або здимі́ла (Мирг. п.)]. • -зни (прочь с глаз) – згинь! пропади́; 2) (гибнуть, пропадать, переводиться) ги́нути, зги́нути, ни́кнути, зни́кнути, (з)сли́знути, перево́дитися, переве́стися, (о мн.) поги́нути, ви́щезати, поче́знути, поперево́дитися; см. Погиба́ть, Переводи́ться 3. [Сам собо́ю ма́рний тру́тень із сві́ту зни́кне (Крим.). Ви́щезає жи́то (М. У. Е.). І він, як му́ха в зі́му, слиз (Котл.). Бода́й його́ ко́дло з на́корінком перевело́сь (Номис)]. Исчеза́ющий – 1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.; 2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий. • Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий. |
| Кабельто́в – кабельто́в (-ва), кодо́ла. [Кодо́ла – це до́вгий, на 60 – 120 са́жнів кана́т, що витяга́ють не́вода з мо́ря (Херсонщ.)]. |
| Кабеста́н – кабеста́н (-ну), ба́ба, бара́н. [Бара́н – це во́рот, що ним витя́гують не́вода з мо́ря (Херсонщ.)]. |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| Ка́мень –
1) ка́мінь (р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)]. • Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)]. • Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь. • Аспидный -мень – писа́рський лупа́к. • Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння). • Винный -мень – ви́нник (-ка). • Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту). • Гороховый -мень – горохови́к. • Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́). • Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2. • Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)]. • Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)]. • Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с. • Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)]. • Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь. • Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь. • Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень. • Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)]. • Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь. • Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к. • Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2. • -мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние. • Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь. • Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш). • Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти). • Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту). • Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь. • Синий -мень – а) (берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти); б) (медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю). • Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н. • Сточный -мень – камі́нний ришта́к. • Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь. • Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́). • Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня). • Философский -мень – філосо́фський ка́мінь. • Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь. • Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю. • Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)]. • Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)]. • Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. • Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що. • -мни возопиют – камі́ння заголо́сить. • Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)]. • Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в. • Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід). • Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба). • Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть. • Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь. • -мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що. • Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати. • Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то. • Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь. • Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав. • Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в. • Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю; 2) мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́). • Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь. |
| Ка́нуть –
1) (исчезнуть) кану́ти, пірну́ти в що. [А він кану́в, провали́вся; його́ вже забу́ли, чи був коли́ (Шевч.). Ста́ршая ме́нчу турну́ла, ме́нчая в во́ду кану́ла (Пісня. Звин.). Бі́дна моя́ голі́вонька! всі наді́ї мої́ кану́ли (Г. Барв.). І похова́лись (зірочки́) у си́ньому не́бі, мов у мо́ре кану́ли (Квітка). Зги́нув (за́мір), пірну́в у безо́дні і́нших думо́к (Леонт.)]. • -нуть в воду, в вечность – піти́ у во́ду, у ві́чність (у віки́). • -нуть в Лету (забвения) – пірну́ти в Ле́ту забуття́, піти́ у непа́м’ять. [Пішло́ в непа́м’ять коза́цьке завзя́ття ра́зом з коза́цькою сла́вою (Куліш)]. • Как в воду -нул – як у во́ду пішо́в (упа́в, кану́в, пірну́в) хто, що; як вода́ зми́ла кого́, що. [Об Василе́ві ні чу́тки, ні ві́сточки: як у во́ду впав (Квітка)]. • Ещё год -нул в вечность – ще рік пішо́в (кану́в) у ві́чність; 2) (капнуть) ка́пнути, кра́пнути; см. Ка́пать. |
| Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть –
1) (падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)]. • Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́. • С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле. • Свеча -ет – сві́чка ка́пає. • Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде; 2) -пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́. • -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́; 3) (пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́. • Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́. |
| Капе́льный – (к капели относящ.) крапльови́й, дощови́й. • -ная вода – дощі́вка, дощова́ вода́. |
| Ка́пля –
1) кра́пля, крапли́на и крапели́на (диал. зап. кро́пля), ка́пля, капли́на и капели́на, ка́пка, ця́тка, цяти́на. [Кра́плями піт тече́ (Свидн.). А сльо́зи бу́йними кра́плями коти́лися по щока́х (Крим.). Кра́плі роси́ (Л. Укр.). Крапли́ни дощові́ї (Самійл.) Лиси́ця од дощу́ під бо́рону хова́лась: не вся́ка, каза́ла, ка́пля ка́пне (Номис). По ка́плі ви́точу з йо́го дия́вольську кров (Сторож.). Дав для оче́й при́мочку, по де́сять ка́пок тре́ба ка́пати (Звин.). Бу́ду пи́ти, бу́ду пи́ти й кро́плі не пу́щу (Чуб. V). Йди по во́ду, бо нема́ води́ й ця́ти (Черкащ.)]. • -пля жира на воде, борще и т. п. – ска́лка, ум. ска́лочка, скали́нка (жи́ру, си́тощів). [Збира́ють з стра́ви скалки́ жи́ру (Номис). Жи́ру в борщі́ нема́ і ска́лочки (Хорольськ п.)]. • След от -пли воска, свечи и т. п. на одежде – нака́пане (-ного), (пров.) капну́х (-ха́). • Спадать (ниспадать) -ми – спада́ти кра́плями. [Журли́во, ти́хо гомони́ть вода́, – немо́в сльоза́ми, кра́плями спада́ (Л. Укр.)]. • Падать -ми – па́дати кра́плями. • Что -пля в море – як кра́пля (крапли́на) в мо́рі. • Как две -пли воды (похож) – як ви́капаний, як ви́литий. • -пля в -плю кто – кі́стка й ма́стка чия́ или хто, ка́пка в ка́пку, то́чка в то́чку, ця́тка в ця́точку хто, як ви́капаний хто, (пров.) нескі́щений хто. • -пля по -пле – кра́пля по кра́плі, ка́пля по ка́плі. • -пля по -пле и камень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь довбе́ (розбива́є). • Вытекать, вытечь -плями – вика́пувати, ви́капати. [О́чі так пла́чуть, так пла́чуть, що ви́капають (Стефаник)]. • Застучать -плями (о дожде) – запороща́ти (в що). [Дощ у вікно́ запороща́в (Сл. Гр.)]. • До последней -пли крови – до оста́нньої кра́плі кро́ви; 2) (малость, крошка) кри́хта, дрі́бка, (росинка) рі́ска, рі́сочка; см. Капелька 2. [У Шевче́нка нема́ й кри́хти націона́льного ворогува́ння (Грінч.). Аби́ на зе́млю ні дрі́бка хлі́ба, ні вина́ не впа́ла (Яворськ.)]. • И -пли во рту не было – і рі́ски (і кри́хти) в ро́ті не було́, і рі́ска в ро́ті не була́. • До -пли (до конца, всё) – до кри́хти. [І все до кри́хти розказа́ла (Шевч.)]. • Ни -пли (нисколько) – ні (ані) кри́хти, ані (ні) гич, ані (ні) раз, ані цюк, ані пік (Федьк.); см. Ка́пелька 2. [Горі́лки в бари́лі ані цюк (Сл. Гр.)]. • В нём нет и -пли ума – він не ма́є і кри́хти (дрі́бки) ро́зуму. |
| Карава́нный –
1) (к каравану относ.) карава́новий. [Карава́новий шлях (Калит.)]; 2) (караван. староста) карава́нний (-ного), караваново́да; см. Карава́нщик. |
| Карпе́тка – скарпе́тка, шкарпі́тка. [Вода́ залля́ла весь поко́їк павичі́в, залива́ючи й ї́хні боти́нки та скарпе́тки (Крим.)]. |
| Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го. |
| Каска́д –
1) каска́да. [Грі́ють світляні́ каска́ди (Франко)]. • Вода в ручье падает -дом – вода́ в стру́мені па́дає каска́дою, (гал.) у́скоком. Слова лились -дом – слова́ лля́лися (стриба́ли) каска́дою (як вода́ в лото́ках); 2) (уступ) ла́ва. • Гора идёт -дами – гора́ йде (в доли́ну) ла́вами. |
| Ка́ша –
1) ка́ша, (жидкая кашица) кулі́ш (-лешу́), (насм.) кандьо́р (-ру), (запечен. с маслом и яйцами или лапшою) ба́бка. • -ша гречневая, пшённая, ячневая, манная – ка́ша греча́на, пшоня́на, я́чна, ма́нна. • Густая -ша детей не разгонит – гу́ща діте́й не розжене́ (Приказка). • -ша – разгоня наша – ка́ша – розго́ниха на́ша (Номис). • Борщ да -ша – пища наша – хліб та вода́ – коза́цька їда́ (Приказка). • Сапог -ши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив. • У него -ша в голове – в ньо́го лемі́шка (ка́ша) в голові́, та ще й без олі́ї. • Заварить -шу (о ссоре, скандале и т. п.) – зчини́ти бу́чу, колотне́чу, закрути́ти лемі́шку, навари́ти до́брої ка́ші. • Заварилась у них -ша (иноск.) – зчини́лась у їх колотне́ча; заклекоті́ло у їх, як у ка́шнику. • Большая -ша заварилась у них – крута́ ка́ша у їх ва́ритьса. • Из-за пустяков такую -шу заварили – за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка); за ма́сляні ви́шкварки завели́ся (Приказка). • Вы -шу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви ка́шу завари́ли, а ми му́симо ї́сти; ва́ша ро́зчина, а нам міси́ти; слю́сар прокра́вся, а коваля́ пока́рано; хто їв я́блука, а кому́ – оско́ма (Приказки); 2) бот. Achillea Millefolium L. – дереві́й (-ві́ю), крива́вник (-ка и -ку), серпорі́з (-зу). |
| Кипе́ть – (о жидкости) кипі́ти, парува́ти. • -пе́ть ключем – кипі́ти (би́тися, вбива́тися) в ключ(і́), ки́пне́м (зибко́м) кипі́ти. [Уже́ окрі́п у ключ кипи́ть (Г. Барв.). Голоси́ товсті́, низькі́ нена́че булькота́ли та клекота́ли, як вода́ кипи́ть та вбива́ється в ключі́ в здоро́вому казані́ (Н.-Лев.). Казани́ кипі́ли у ключ (Рудч.). Окрі́п зибко́м кипи́ть (Борзенщ.)]; (о воде водоворота, прибоя и т. п.) вирува́ти, шумува́ти, шпува́ти; (об извести: -пе́ть при гашении) люсува́ти, кипі́ти. [На ва́пну налили́ води́, то вона́ й люсу́є (Сл. Гр.)]. • Вокруг -пе́ла жизнь – навкруги́ вирува́ло (шумува́ло, кипі́ло, буя́ло) життя́. • Он -пе́л гневом – гнів кипі́в у йо́му; він не тя́мився (кипі́в) з гніва́, ки́пне́м кипі́в з гніва́. • Работа -пи́т у нея в руках – робо́та гори́ть у не́ї в рука́х. |
| Кипяти́ться –
1) кип’яти́тися; (о воде) вари́тися, окро́питися; (о молоке) вари́тися, (а в духу) пря́[а́]житися, прягти́ся. • Вода должна -ться четверть часа – вода́ пови́нна кипі́ти чверть годи́ни; 2) (сердиться сильно) кипі́ти, лютува́ти. [Коло вікна́ почали́сь жа́рти, ре́гіт, розмо́ва; Гнат усе чув і кипі́в (Коцюб.)]. |
| Кипя́щий – кип’я́чий, кипля́чий. [Він тебе́ кип’я́чою смоло́ю напо́їть (Шевч.). Ви́ліз з кип’я́чого молока́ (Яворський). Кипля́ча течія́ життя́ (Кон.)]. -щая вода, см. Кипято́к. |
| Клокота́ть – клекота́ти (-кочу́, -ко́чеш) и клекоті́ти (-кочу́, -ти́ш), булькота́ти, булькоті́ти, вирува́ти, (редко, диал.) калахкоті́ти, (о воде при течении, диал.) лолоті́ти. [Мо́ре клекота́ло (Рудан.). Самова́р кипи́ть, аж калахкоти́ть (О. Пчілка). Вода́ шумі́ла й булькоті́ла (Н.-Лев.). Го́род виру́є життя́м (Васильч.). Там так лолоти́ть (вода́), аж луна́ в у́ші б’є (Сл. Гр.)]. • Клоко́чущий (как прил.) – клекотю́ч[щ]ий. [Бу́ти тобі́ у смолі́ клекотю́чій (Мова)]; 2) см. Клохта́ть. |
| Ключево́й –
1) ключе́вий; 2) джере́льний, джереля́ний, джере́ловий, (колодезный) крини́чний, кринича́ний. • Вода -ва́я – джере́льна, крини́чна, кринича́на вода́, джерелі́вка. |
| Ко́зырь –
1) (в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)]. • Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі. • Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить? • Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1. • Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)]. • Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту. • Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.). • Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́). • Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька; 2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий. • -зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)]. • Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)]. • Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду); 3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за; 4) (в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в); 5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в); 6) (головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка. |
| Коло́дезевка – кринича́на (крини́чна, коло́дязна, (зап.) студня́на) вода́. |
| Коло́дезный – кринича́ний крини́чний, коло́дязний, (зап.) студня́ний. -ная вода, см. Коло́дезевка. |
| Коло́дезь и Коло́дец –
1) крини́ця, ум. крини́чка, крини́ченька, (диал.) ки[е]рни́ця, ум. ки[е]рни́чка, ки[е]рни́ченька, коло́дязь (-зи, ж. р. и -зя, м. р.), (зап.) сту́дня (ум. сту́денька), сту́день (-дня). [Прине́сти води́ із крини́ці (Рудан.). У дво́рі крини́чка, а вода́ з не́ї чи́ста, як сльоза́ (М. Вовч.). Сього́дні бу́демо кирни́цю чи́стити (Звиног.). Під ве́рбами коло́дязь (Тесл.). На висо́кій горі́ сту́дня муро́вана (Гол.)]. • -дезь мелкий, ямкой (без сруба) – ко́панка. • -дезь артезианский – артезі́йський, ве́рчений (Київщ.) коло́дязь. • -дезь с проточной водой – крини́ця (коло́дязь) з теку́чою (біжу́чою) водо́ю; крини́ця, де вода́ збіга́є (Звин.). • Не плюй в -дезь, случится воды напиться – не плюй у крини́цю, доведе́ться води́ напи́тись или не пога́нь крини́ці, бо схо́чеш води́ці (Приказки); 2) (техн., горн.) коло́дязь. • -дезь буровой, вентиляционный, воздушный – коло́дязь свердло́вий, прові́трювальний, повітря́ни́й. • -дезь опускной, под’ёмный (в печке) – коло́дязь доді́льний, догі́рний. • -дезь пожарный, световой, смотровой – коло́дязь поже́жний, світлови́й, дозі́рний. • -дезь шахтный – коло́дязь ша́хто́вий; 3) -дцы молочные (у коров) – моло́чні кринички́ (-чо́к), моло́чні крини́ці (-ни́ць). |
| Колонновожа́тый – колонові́д (-во́да), колоново́да (-ди). |
| Колыха́ть, колыхну́ть –
1) (качать) гойда́ти, гойд(о)ну́ти, колиха́ти (-шу́, -ли́шеш и -ха́ю, -ха́єш), колихну́ти, колиса́ти (-лишу́, -ли́шеш), хилита́ти, (с)хилитну́ти що, чим. [Пла́че дівчино́нька, дити́ну гойда́ючи (Пісня). Кораблі́ колиса́ти на си́ньому мо́рі (Рудан.). Як ві́тер схилитне́ жи́том, хви́ля йде, як на воді́ (Гайс. о.)]. • У богатого мужика чорт детей -шет – бага́тому чорт ді́ти коли́ше; 2) (раскачивать чем) ма́яти, хиля́ти, хвилюва́ти, хиба́ти що, чим. [Ві́тер ві́є, гілля́ ма́є (Рудан.). Ві́тер ві́ти со́ннії хиля́є (Філян.)]; 3) (непереходно: качаться), хита́тися, хитну́тися, (реять) ма́яти, майори́ти, (о воде) хвилюва́ти(ся), гойда́тися; см. Колыха́ться. [Не хвилю́є вода́, не блищи́ть (Франко). Ой висо́ко клен-де́рево ма́є (Пісня)]. • -ну́ло (экипаж) – гойд(о)ну́ло, колихну́ло (по́віз). • Стоит не -лыхнё́т – стої́ть не хитне́ться, стої́ть ані руш. |
| Команди́р –
1) (воен.) команди́р (-ра), старшина́; (полка) (стар.) реймента́р (-ра́); (нерегулярн. группы: предводитель) вата́жо́к (-жка́), вата́жко́. [На́ші команди́ри (Пр. Пр.). Шко́ла черво́них старши́н]. • -ди́р дивизии, корпуса – команди́р диві́зії, ко́рпусу; 2) (в обиходе) команди́р, верхово́да, ота́ман, голова́. |
| Коново́д –
1) см. Конево́д; 2) см. Пого́нщик 1; 3) приві́дця (м. р.) приві́дник, приво́дець (-дця), призві́дник, призві́дця, заведі́я; срвн. Зачи́нщик; 4) воен. – коново́да. |
| Конституцио́нный – конституці́йний. • -ная вода, геол. – конституці́йна вода́. |
| Коры́то – (для свиней) кори́то, (для лошадей) жо́лоб (-лоба), (для дом. обихода) вагани́, но́чви (-чов). [Кори́то не хо́дить до свине́й, а сви́ні до кори́та (Номис). Ві́зьме тебе́ за по́вода і приведе́ до жо́лоба (Пісня)]. • -ры́то для водопоя – кори́то, пі́йло, коло́да, жо́лоб. [Че́рпали во́ду та й сповня́ли пі́йла, щоб понапува́ти ві́вці (Біблія). Приверни́ ко́ней до коло́ди (Сл. Гр.)]. • -ры́то для овчарок – яла́к. • -ры́то для стирки белья – но́чви (-чов), ночо́вки, не́цьки (-цьок), вагани́. • -ры́то речное – рі́чи́ще, кори́то, річне́ ло́жище. • Было бы -ры́то, а свиньи будут – аби́ кори́то, а сви́ні при́йдуть; аби́ лю́ди, а піп бу́де; аби́ були́ побрязкачі́, то бу́дуть і послухачі́ (Приказки). • Остаться у разбитого -ры́та – зоста́тися з пола́маним во́зом. Мудрёное дело -то! – вели́ке ді́ло опе́ньки! |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! • Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Красне́ть, покрасне́ть – (становиться красным, алеть, багрянеть) червоні́ти, почервоні́ти, зчервоні́ти, шарі́ти(ся), зашарі́[и́]тися, палені́ти, спалені́ти, спа(ла)хну́ти, рум’яні́ти, зрум’яні́ти, (делаться сделаться краснее) червоні́шати, почервоні́шати, (до багрового цвета, фамил.) бурякові́ти, збурякові́ти. [Не́бо почина́ червоні́ти (М. Вовч.). Що сло́во Ули́та промо́вить, так і зчервоні́є (Г. Барв.). Так чудо́во ро́жі палені́ли з коха́ння й ра́дощі ясно́ї (Л. Укр.). Смія́лось со́нце, го́ри й ліс, шарі́ючи, смія́лись (Ворон.). Ене́я о́чі запала́ли, ввесь зашарі́всь мов жар в печі́ (Котл.)]. • -не́ть (на лице) – червоні́ти, почервоні́ти (спалені́ти и т. д.) на виду́. • Вода -не́ла от крови – вода́ червоні́ла (по[з]червоні́ла) від кро́ви. • -не́ть от какой-либо причины – червоні́ти, почервоні́ти и т. д. з чо́го. [Почервоні́ла з ра́дощів. Обли́ччя йому́ спалені́ло (фамил. збурякові́ло) з гніва́ (М. Грінч.)]. • -не́ть от стыда – червоні́ти, почервоні́ти, палені́ти, спалені́ти з сорома́ (з со́рому), (насм.) пекти́ ра́ка (ра́ків), сов. спекти́ ра́ка, напекти́ ра́ків. [Вона́ чи́нить се, палені́ючи з со́рому (Павлик). Спік він ра́ка, як завдали́ брехню́ (Харківщ.)]. • -не́ть до корня волос – червоні́ти, почервоні́ти по са́ме воло́сся. • То -не́ть, то бледнеть – міни́тися на виду́; то червоні́ти, то білі́ти на виду́. • Врёт не -нея – бре́ше без сорома́; бре́ше й о́ком не моргне́. • Покрасне́вший – почервоні́лий, зчервоні́лий, зашарі́лий, спалені́лий, зрум’яні́лий, збурякові́лий. |
| Красно́, нрч. –
1) (о цвете) че́рво́но, (диал. редко) че́рво. [Со́нечко за го́ру па́да, блищи́ть вода́ черво́но (М. Вовч.). Со́нце сіда́ че́рво (Мнж.)]; 2) см. Красиво. • -но говорить – говори́ти (мо́вити) кра́сно, красномо́вно; см. Красноречи́во. [Кра́сно й поети́чно гово́рить (Н-Лев.)]. • -но́ говоришь – кра́сно мо́виш (гово́риш); золоті́ї уста́ ма́єш. • Полюби меня в черне, а в -сне́ и всякий полюбит – полюби́ мене́ в сажно́му, а в бі́лому й аби́-хто полю́бить; утри́ мої́ смажні́ уста́, а са́харні і сам утру́ (Номис). |
| Красота́ –
1) краса́, (ласк. кра́сонька), красота́, (преимущ. лица) вро́да, ласк. вро́донька, (поэтич.) ліпота́; см. Краса́. [Нащо-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Оповіда́ння не ся́є нія́кою мисте́цькою красо́ю (О. Пчілка). Крізь нове́є лю́стронько вигляда́лася, сама́ свої́й кра́соньці дивува́лася (Чуб.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Ді́вчина чудо́вої вро́ди (Грінч.). Царі́вна ди́вно-га́рної уро́ди (Крим.). Та не одно́ю ліпото́ю Мару́ся зві́сна ста́ла всім, а бі́льше ро́зумом свої́м (Греб.)]. • -та́ природы – краса́ світова́, краса́ приро́ди. [Ва́ші о́чі весели́ть краса́ світова́ (Мирн.)]. • -та́ слова, движений, тела – краса́ сло́ва, ру́хів, ті́ла. • -та́ душевная – краса́ душі́. • Блистать -то́й – пиша́ти красо́ю, вро́дою, красува́ти(ся). [І по сме́рті вона́ вро́дою пиша́ла (Грінч.). Ві́чно красу́є там ро́жа чуде́сна (Л. Укр.). Ве́село йому́, леге́нько, і світ йому́ красу́ється (М. Вовч.)]. • Вода -ты (в сказках) – краси́ва вода́. • Придающий -ту́ – що нада́є, додає́ краси́ (вро́ди), окра́сний. • Эти одиноко стоящие деревья придают -ту́ всей окружающей местности – ці самі́тні дерева́ надаю́ть краси́ всій око́лиці; 2) -та тысячная, бот., см. Краса́ 2. |
| Креще́нский – водохре́с[щ]ний, орда́нський. • -ская вода – явле́на вода́. • -кий мороз – орда́нський (водохре́с[щ]ний) моро́з. • -ский вечер – голо́дна кутя́. • -ская ночь – ніч під водохре́ща. • -ская ярмарка (в Киеве) – контра́кти (-тів). |
| Кровь –
1) кров (-ви), (реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)]. • -вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров. • Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють. • -вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю. • Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)]. • Обагрить -вью, см. Обагря́ть. • Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)]. • Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров. • Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю. • Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що. • Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)]. • Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви. • Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що. • Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю. • Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)]. • Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́. • Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися. • -вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́. • Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти. • Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів. • Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)]. • Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са. • Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска; 2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви). • Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров. • Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме. • Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви. • От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на). • Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на; 3) бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й. |
| Круг –
1) (сомкнутая линия и перен.) ко́ло, круг (-га), о́бід (-бода) (ум. обіде́ць), окі́л (р. о́колу), ко́лесо. [Начеркни́ ци́ркулем вели́кий круг, а всере́дині в йо́му мали́й кружо́к (М. Грінч.). Побра́вшися дівча́та за ру́ки, ста́ли вели́ким ко́лом, а одна́ ді́вчина вступи́ла в сере́дину ко́ла (М. Грінч.). І так що-дня все ву́жчає те ко́ло, що в йо́му я все ти́хше ворушу́сь (Грінч.). У ко́ло става́йте. Рука́ми сплели́ся і ко́лом гуля́ють (Київщ.). Вітрякі́в о́кіл крила́тий Бенде́ри мов обгороди́в (Греб.)]. • Площадь -га – пло́ща кру́гу (ко́ла). • Начертить круг вокруг чего – накре́слити круг навко́ло чо́го, обцирклюва́ти, обкружля́ти що. • Идти кру́гом (о телах небесных) – іти́ ко́лом, ко́лесом, колува́ти. [Споконві́ку і до ві́ку хо́дить ко́лом без кінця́ (плане́та) (Самійл.). Ой ко́лом, ко́лом догори́ мі́сяць іде́ (Пісня). Ко́лесом со́нечко, ко́лесом вго́ру йде (Після)]. • Садиться, ставать в круг (кружок), кру́гом – сіда́ти, става́ти ко́лом, кружка́, кружкома́, кружа́лом. [Усі́ мовча́ли, сто́ячи ко́лом біля однії́ па́рти (Грінч.). Сіда́йте-ж бо кружка́ та слу́хайте (М. Вовч.). Парубки́ обсі́ли кружа́лом її́ ха́ту (М. Вовч.)]. Голова́ -гом идёт – голова́ о́бертом (о́бертнем) іде́; у голові́ моро́читься. • Всё пошло -гом – усе́ пішло́ о́бертом, о́бертнем (М. Вовч.). • Заколдованный круг – зачаро́ване ко́ло. • Кру́ги на воде – круги́, кружки́, жмурки́ (-кі́в). [Поскида́ли у во́ду тру́пи; ти диви́лась, як розстеля́лися-стели́лись круги́ широ́кії над ним, над си́ном пра́ведним твої́м (Шевч.). Шубо́вснув у во́ду, і вода́ широ́кими кружка́ми побі́гла від ньо́го (Коцюб.)]. • Круг около луны – кружа́ло. • Тёмные -ги вокруг глаз – синці́ (те́мні о́боди) попід очи́ма. [Земли́стий ко́лір обли́ччя, синці́ попі́д очи́ма (Коцюб.)]. • Круг семейный – роди́нне ко́ло, роди́нне ото́чення. • Круг (общество) людей – ко́ло (гурт (-ту), грома́да) люде́й, товари́ство, (слой) верства́. [Серед на́шого ко́ла (товари́ства) тако́го зви́чаю нема́ (М. Грінч.). Хто хо́че бу́ти бли́жчим і зрозумі́лішим яко́мусь гу́ртові люде́й, той його́ мо́вою пови́нен говори́ти (Єфр.). Письме́нство росло́ й розвива́лося само́ і все бі́льшу грома́ду люде́й до се́бе прихиля́ло (Єфр.). Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.)]. • Люди известного (своего) -га – лю́ди пе́вного (свого́) ко́ла (товари́ства), пе́вної верстви́ грома́дської, пе́вного (свого́) гу́рту (кру́гу), пе́вної (своє́ї) грома́ди. • В своём -гу – серед свої́х, помі́ж свої́ми, серед свого́ гу́рту (товари́ства, грома́ди), у своє́му гурті́ (товари́стві, грома́ді). • Широкие -ги общества – широ́кі грома́дські ко́ла, зага́л (-лу). [Зага́л росі́йської інтеліге́нції (Грінч.). Зага́л так зва́ного «українофі́льства» (Грінч.)]. • Придворный круг – дві́рське́ ко́ло. • Круг гостей – товари́ство госте́й, ко́ло госте́й. • В -гу гостей – серед госте́й, в гурті́ госте́й. • Круг (сфера) действий – ко́ло (круг) дія́льности. • Он не ограничивается узким -гом своих дел – він не обме́жується вузьки́м ко́лом свої́х справ. • Круг обязанностей – о́бсяг обо́в’я́зків. • Это входит в круг его обязанностей – це нале́жить до його́ обо́в’я́зків. • Круг (цикл) предметов рассмотрения – о́бсяг чого́. [Що-б то за істо́рія була́ украї́нського письме́нства, коли́-б вона́ ви́кинула з свого́ о́бсягу ма́ло не цілко́м усе́ старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). О́бсяг іде́й, що посо́вують напере́д лю́дськість, не виче́рпується ме́жами мину́лого й сьогоча́сного життя́ рі́дного наро́ду (Грінч.)]. • Круг дороги – круг, кружина́. [Хто кру́гу не бої́ться, той да́лі станови́ться (Приказка). А все-ж за́йва кружина́: ходи́ навкруги́ – через двір, ву́лицею, знов, дворо́м (Конис.)]. • Делать, сделать круг в дороге – кру́гу накида́ти, наки́нути, нада́ти, окружля́ти. [Шлях ваш коро́тший; я-ж нада́ти кру́га му́шу: ви ви́граєте аж два дні над ме́не (Куліш). Довело́сь до́брого кру́гу наки́нути, щоб небезпе́чне мі́сце обмину́ти (М. Грінч.). За́мість іти́ напряме́ць, він окружля́в до ме́не геть поза горо́дами (Новомоск. п.)]. • Тем путём ехать – большой круг делать – тудо́ю ї́хати ду́же о́бхідно́ (кру́жно). [Ї́хати на Ве́рбки кру́жно, а на Скрипаки́ ще кружні́ш бу́де (Вовч. п.)]. • Судный круг – су́дне[є] ко́ло. [У ра́ду, до су́днього ко́ла (Грінч.)]. • Спиться с -га[у] – розпия́читися, розпи́тися вкрай, спи́тися з гу́рту. • Продавать на круг – продава́ти на гурт; 2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружа́ло, кругови́на, ко́ло. [Аж кружа́ло ви́топтав, танцю́ючи (Свидн.). Перед до́мом у дворі́ було́ на́віть кружа́ло, заса́джене куща́ми та квітка́ми (Н.-Лев.). Просто́ре ко́ло перед ґа́нком заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Левиц.). Білі́є пісо́к на кругови́ні, що ви́рівняно перед вера́ндою (Васильч.)]; 3) (диск) кружа́ло, ко́ло, покоте́[и́]ло, покотьо́ло. [На́че те промі́ння, що орео́лом розхо́диться з со́нячного кружа́ла (Крим.). Со́нце пливло́ до споко́ю; над са́мою земле́ю стої́ть його́ іскри́сте ко́ло (Мирний). Мов покоте́ло червоні́є, крізь хма́ру со́нце зайняло́сь (Шевч.). Мов покоти́ло з горба́, стриба́в я ви́соко пона́д тропо́ю (Куліш)]. • Кру́ги перед глазами – кружа́ла, ко́ла. [Зеле́ні кружа́ла перед заплю́щеними очи́ма (Мирний). Заплю́щу о́чі: вогняні́ ко́ла танцю́ють і си́плють і́скри (Коцюб.)]; 4) круг воска – кружа́ло, (кру́гла) бри́ла во́ску, воскове́ кружа́ло. [У комо́рі воскові́ кружа́ла (Сл. Гр.)]. • Круг сыра – кружа́ло, (гал.) плеска́нка. • Круг проволоки – кружа́ло, кружа́лок (-лка) (Липовеч.); 5) круг гончарный – круг ганча́рський. |
| I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)]. • -вое движение – колови́й, кругови́й рух. • Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є]. • -ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)]. • Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є. • Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́. • -ва́я песня – гуртова́ пі́сня. • -ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка). |
| Круго́м, нрч. и предл. – навкру́г, о́кру́г, округи́, круг, круго́м, навко́ло, довко́ла, надо́ко́ло (ко́го, чо́го); (только нрч.) навкруги́; срвн. Вокру́г. [Стоя́ть круг (навкру́г) сто́лу (Харківщ.). Слухачі́ навко́ло ньо́го (Л. Укр.). Надоко́ло вода́, а всере́дині біда́ (Приказка). Круго́м ду́ба руса́лоньки мо́вчки дожида́ли (Шевч.)]. Розгля́нувся навкруги́ (навко́ло) (Київщ.)]. • Идти -го́м города – іти́ круг мі́ста. • Обойти город -го́м – обійти́ мі́сто навкруги́ (округи́, навко́ло). • Ходить, обходить -го́м чего – ходи́ти круг, навкру́г и т. д. чо́го, ходи́ти кружка́ коло чо́го. • Земля моя идёт на пять вёрст -го́м – землі́ моє́ї на п’ять версто́в навкруги́. • Его -го́м обобрали – його́ геть чи́сто (до ни́тки) обі́брано. • -го́м хорош – круго́м (навкру́г) га́рний, хоро́ший. [Золотоно́ша круго́м хоро́ша (Приказка)]. |
| Кружи́ть – (что, чем) крути́ти що, чим. [Вир його́ скаже́ний кру́тить (Грінч.). Обвяза́в каменю́чку мотузко́м і крути́в не́ю в пові́трі (Харківщ.). Ві́тер кру́тить сні́гом (М. Грінч.)]. • -жи́ть вокруг кого, чего – кружля́ти, колува́ти навко́ло ко́го, чо́го; (о птице) кружля́ти, круженя́ти. [Кружля́є скрізь там га́лич над лана́ми (Л. Укр.). Корша́к літа́є, літа́є, – чого́ він так круженя́є? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирува́ти, нуртува́ти. [Ота́м, де вода́ виру́є, там я́ма (М. Грінч.). Літа́є павути́ння, кружля́є і виру́є у пові́трі (Л. Укр.)]. • -жи́ть кого в танце – крути́ти кого́ в танку́ (танцю́ючи). • Ветер -жи́т пыль, песок – ві́тер ви́хорить, ві́тер кру́тить по́рох, пісо́к; (снег) ві́тер ви́хорить, хурде́лить; ві́тер кру́тить сні́гом. • -жи́ть в пути, см. Колеси́ть. • -жи́ть голову кому – крути́ти, моро́чити го́лову кому́, (пренебр.: путать) дури́ти кому́ го́лову. [Що ти мою́ го́лову ду́риш?! (Звин.)]. |
| Кружи́ться – крути́тися, кружи́[і́]ти, кружля́ти; (о воде в водовороте) вирува́ти, нуртува́ти. [Кру́титься, ве́ртиться, не зна́є, де ді́ться (Номис). Пливла́, пливла́ з ро́жі кві́тка та й ста́ла крути́ться (Пісня). Був неспокі́йний, кружи́в по ха́ті (М. Вовч.). Вода́ б’є́ться об коле́са, коле́са кружля́ють (Рудан.)]. • -ться вокруг кого, чего – кружля́ти, крути́тися навко́ло ко́го, чо́го, (увиваться) увиха́тися; (о птицах, пчёлах) ви́тися, кружля́ти, круженя́ти. [Ластівки́ вили́сь над ставко́м (Коцюб.). Як спуска́ли домови́ну в я́му, то все над не́ю бі́лі голуби́ кружля́ли (М. Вовч.)]. • -ться в танце – кружля́ти, крути́тися, звива́тися в танку́. [Мале́ча танцюва́ла, дрі́бно кружля́ючи (Л. Укр.)]. У весе́лих тано́чках звива́тись (Л. Укр.)]. • -ться в вихре танца – вихри́тися в танку́. • -ться вихрем – ви́хоритися, вихри́тися. [Думки́ як завірю́ха крути́лись, ви́хорились (Мирний). Все вихри́лося (Грінч.)]. • Голова -тся у кого – голова́ тумані́є, моро́читься, о́бертом іде́, кружка́ йде, ве́рнеться кому́; (фамил.) світ макі́триться (ве́рнеться) кому́. [Тумані́ла обо́м од тих слів голова́ (Грінч.). Чого́сь мені́ голо́вонька моро́читься (Пісня). Голова́ мені́ кружка́ йде (М. Грінч.). Аж світ мені́ макі́триться з то́го всьо́го. Лежи́ть на́ша Тетя́на ве́рнеться їй світ (Г. Барв.)]. • Кружа́сь – кру́тячись, кружля́ючи, кру́жачи, крутька́. [Посеред ко́ла замайорі́ла Да́рчина голова́, кру́жачи в па́рі то з парубо́цькою ша́пкою, то з діво́цькою ху́сткою (Л. Укр.). Удво́х но́сяться назди́бочки і крутька́ по-па́нськи (Г. Барв.)]. Кружа́щийся, см. отдельно. |
| Кружково́д – гурткові́[о́]д (-во́да), гуртково́да (-ди). |
| Крыло́ –
1) (птицы) крило́ (мн. кри́ла, р. крил, тв. кри́лами и кри́льми́; соб. кри́лля). [Ба́чиш, ла́стівки черка́ють кри́льми ни́зько над водо́ю (Грінч.)]. • Захлопать -ми – зби́ти, злопоті́ти кри́лами (кри́льми). • Подрезывать -лья у кого – бо́ркати, підбо́ркувати, прибо́ркувати (сов. підбо́ркати, прибо́ркати) кого́, кри́ла кому́. [Прибо́ркано усі́м орля́там кри́ла (Куліш). Підбо́ркали янича́ри орля́т Украї́ни (Пісня)]. • Выросли -лья у кого – ви́росли кри́ла у ко́го, кому́, уби́вся в кри́ла хто. • Опускать -лья (в прямом и перен. смысле) – попуска́ти, сов. попусти́ти кри́ла. • Находиться под чьим-либо -ло́м – бу́ти під чиї́м крило́м, під чиє́ю опі́кою; 2) (ветряной мельницы) крило́, раме́но, мн. кри́ла (р. крил, тв. кри́лами), раме́на (-ме́н), (у шляпы) кри́си (р. кри́сів), (экипажа) би́ло, мн. би́ла (р. бил), (рыболовной сети) реж (-жа), мн. ре́жі (-жів), (невода) крило́. • Нижнее -ло́ невода – завідне́, забіжне́ крило́. • -ло́ у дома (здания) – крило́, при́домок (-мка). • -ло́ войска, флота (фланг) – крило́ (ві́йська, фло́ти). |
| Куде́сник, -ница –
1) чаклу́н (-на́), -лу́нка, чарівни́к (-ка́), -ни́ця, чароді́й (-ді́я), -ді́йка, чароді́йник, -ниця; 2) штука́р (-ря́), -ка́рка, пусту́н (-на́), -сту́ха, шурубу́ра, пали́вода, шко́да (общ. р.); срвн., Бедоку́р, -рка и Прока́зник, -ница. |
| Купа́ние – купа́ння, ку́панка (Н.-Лев.). • Беспрестанное -ние – купани́на. • Вода (тёплая) для -ния – ку́піль (-пелю). |
| Купе́льный – купе́льовий, купеле́вий, ку́пі́льний. • -ная вода – ку́піль (-пелю). |
| Кут –
1) кут (-та́), куто́к (-тка́). [Запалю́ я кра́йню ха́ту на всі шти́ри ку́ти (Гол.)]; 2) (невода) матня́, гузи́р (-ря́). |
| Ла́пить – ла́пати, хапа́ти. [Напере́д не́вода ри́би не ла́пай (Номис)]. |
| Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)]. • Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку). • Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)]. • Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.). • Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)]. • Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця). • Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га. • Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла). • Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)]. • Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га. • Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́). • Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою. • Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)]. • Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)]. • Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)]. • Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні. • Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)]. • Вода со льдом – вода́ з льо́дом. • Воды на льду – во́ди на льоду́. • Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід. • Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис). • У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис). • Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не. • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки). • Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг. • Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах). • Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок. • Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в. • Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні. |
| Леды́ш – крижи́на, кри́га. • Вода с -ша́ми – вода́ з кри́гою. • Руки как -ши́ – ру́ки як кри́га. |
| Ледяно́й –
1) льодови́й (диал. ледови́й), крижани́й, льодяни́й. [І від сліз тих гаря́чих розта́не та кора́ льодова́я міцна́ (Л. Укр.). Заме́рз зеле́ний Сян, і по блиску́чім ледові́м помо́сті гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко). Крижани́й буди́нок півні́чної чарівни́ці (Васильч.)]. • -но́й дождь – льодяни́й дощ, залі́зний дощ. • -но́й каток – ко́взалка, (с)ко́бзалка. [Нема́ хло́пців удо́ма, на ско́бзалку побі́гли (Звин.)]. • -ная гора – крижана́ (льодова́) гора́. • -на́я горка – спу́скалка. [Вже хло́пці всі давно́ на спу́скалках (Грінч.)]. • -ная глыба – льодяна́ (льодова́) бри́ла, бри́ла кри́ги. • -ная вода – крижана́ (льодова́) вода, вода́ з кри́гою. • -на́я сосулька – мерзля́к, вису́ля, вису́лька, буру́лька. [Мерзляки́ понависа́ли на стрі́сі (Хорольщ.)]; 2) (холодный) льодови́й, крижани́й, льодяни́й. • -ная душа, -ной тон, взгляд – льодова́ (крижана́) душа́, душа́-кри́га льодови́й (крижани́й) тон (по́гляд). [Льодови́м то́ном промо́вила (Н.-Лев.)]. • -ное серце, спокойствие – льодове́ (крижане́) се́рце, льодови́й (крижани́й) спо́кі́й (-ко́ю). • Женщина с -ным темпераментом – жі́нка льодово́го темпера́менту (льодово́ї вда́чі), льодова́ жі́нка. [Усі́ англича́нки страх які́ льодові́ (М. Вовч.)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)