Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 103 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ала́дья – ола́дка, сласті́н (р. сластьо́ну).
Женщина, пекущая и продающая ала́дьи – сласті́нниця.
Бадья́
1) (
для доставления воды, руды) це́бе́р (р. -бра́), цебри́к;
2) (
круглая или овальная лаханка без ножек) ба́лія́, шапли́к;
3)
см. Ка́дка;
4) (
бот.) – рогі́з (р. -о́зу), рогоза́.
Ва́дья (озеро, окно в болоте) – вікни́на.
Грозд, гроздь – г[ґ]ро́но, г[ґ]ро́нка, ке́тяг, кім’я́х, кімля́х, кипа́шка, ки́тиця. [Нарі́зав виногра́ду – найкра́щі ґро́на повибира́в. Вишні́ так і ви́сять кім’яха́ми. Я́блука ви́сять кипа́шками. Порі́чки, виногра́д – оттаки́ми ки́тицями так і ви́сять (Мирн.)].
Образовать гро́здья, покрыться гро́здьями – погро́ни́тися, загро́ни́тися.
Песий грозд, бот. – паслі́н (р. -льо́ну).
Держи-ладья́ (рыба) – прилипа́ло, держи-корабе́ль.
Ладья́
1) чо́ве́н (-вна́);
срвн. Ло́дка;
2) (
шахм.) тура́.
Лодья́
1)
см. Ладья́, Ло́дка;
2) (
шахматн. фигура) тура́, ба́шта, ве́жа; срв. Ладья́ 2.
О́бод
1) о́бід (
р. о́боду; мн. обі́ддя), ум. обіде́ць (-дця́), обідо́к (-дка́);
2) (
дранковый о́бод, обечайка) обі[и]ча́йка, дороба́дло; (в решете) решети́ще (-ща) (ср. р.);
3) (
обвод) обві́д (-во́ду).
Делающий обо́дья – ободня́к (-ка́).
Об’е́ди, об’е́дья, об’е́дины (остатки скотского корма) – з’ї́ди, пере́їди (-дів).
Ола́дья – ола́дка, ола́док (-дка). [Спекла́ ола́дки на са́лі]; особый род ола́дей – сластьо́ни, масльо́ни (-нів).
Па́обед, па́обедье
1) (
полудник) по́лу́день (-дня), полу́денок (-нка);
2) (
полдничанье) полу́днання;
3) (
время) по́лудень, полу́денний час.
Солнце с па́обедья своротило – со́нце з полу́дня з[по]верну́ло.
По́вод
1) (
у лошади) по́від (-вода); мн. невода́.
-во́дья – поводи́, пові́ддя; ум. повіде́ць (-дця́); (у рогатого скота) нали́гач.
Отпустить -дья у лошади – попусти́ти поводи́ коне́ві.
Связывать лошадей -дьями – батува́ти ко́ні.
Вести лошадь за́ по́вод или в поводу́ – вести́ коня́ за по́від, на по́воді.
Он на -ду у своей жены – він на по́воді у своє́ї жі́нки.
Пускай во все повода – поганя́й в три батоги́;
2) при́від, призві́д (-во́ду), причи́на, прито́ка, при́ключка, за́чіпка, при́клеп (-лепу), при́клепка.
Срв. Предло́г, Причи́на. [Не дава́в я йому́ жа́дного при́воду так говори́ти. З яко́ї причи́ни це ста́лося? Хо́че знайти́ при́ключку, щоб ви́гнати його́ з ха́ти (Звин.). Лише́нь прито́ки шука́в, щоб за вітця́ помсти́тися на хло́пцеві (Франко). Даю́ть за́чіпку до тако́ї розмо́ви (Грінч.)].
По какому по́воду – з яко́го при́воду, з яко́ї причи́ни.
По этому -ду – з цьо́го при́воду.
По -ду чего – з при́воду чо́го.
По -ду этой ссоры – з при́воду ціє́ї сва́рки (супере́чки).
По всякому ничтожному -ду – будь з яко́го при́воду (яко́ї причи́ни), будь з чо́го, аби́ з чо́го.
Без всякого -да – без жа́дного (нія́кого) при́воду, без жа́дної (нія́кої) причи́ни (при́ключки), (шутл.) ні сі́ло, ні впа́ло; гарма́-дарма́.
Подавать, давать -вод к чему – дава́ти, да́ти при́від до чо́го.
Я не давал никакого -да – я не дава́в нія́кого (жа́дного) при́воду, я нічи́м не спричи́нився, я не призво́див до чо́го.
Искать -да к чему – шука́ти при́воду (при́ключки) до чо́го.
От маловажного -да – з мало́го при́воду, з мало́го чого́.
Это послужило (было) -дом к жалобе, кассации – це було́ при́водом (це ста́лося за при́від) до ска́рги, до каса́ції.
Полово́дье – по́відь (-води), по́вінь (-вени), пові́ддя, водопі́ль (-по́ли). Срв. Водопо́лье. [Срі́блом підплива́є, по́віддю вили́скує Полі́сся під мі́сяцем – береги́ по доли́нах погуби́ло (Васильч.)].
Большое -дье – вели́ка по́відь и т. д., вели́ка (прибутна́) вода́. [Сіє́ї весни́ вели́ка прибутна́ вода́].
Во время -дья – в по́відь, о-по́воді, підчас по́води (по́вени, пові́ддя, водопо́ли), підчас вели́кої води́; під по́відь и т. д., під вели́ку во́ду.
Попадья́ – попадя́, ма́тушка, (почтит.) паніма́тка.
Бог – біг (р. бо́га), бог, (ласкат.) бо́женько; (детск.) – бо́зя, бо́зінька; прит. прил. – богі́вський, бо́гів. [Богі́вська мо́ва = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь].
Быть -гом – богува́ти.
Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – бо́же поможи́, бо́же помага́й, помага́й-біг, помага́й-бі, мага́й-біг, мага́й-бі.
Бог весть (знает) – бо́зна, бог відь.
Бог весть (знает) – бо́зна що.
Бог даст (отказ) – да́сть біг, біг-ма́.
Дай бог – дай бо́же.
Дай б. чтоб – бода́й. [Бода́й тобі́ добра́ не було́!].
Дай бог здоровья кому – поздоро́в бо́же (кого́), дай бо́же здоро́в’я (кому́).
Дай бог ему успеть, успеха – щасти́ йому́ бо́же.
Бо́же мой – бо́же мій, бо́же сві́те, бо́же сві́дче.
О бо́же мой – о бо́же мій, ой ле́ле мій, ой ле́лечко мій.
Бог вам судья – бі[о]г вас розсу́дить.
Призывать бо́га в свидетели – бо́гом сві́дчитися.
Ей-бо́гу – їй-бо́, їй бо́гу, єй-бо́гу, єй-же бо́гу, бігме́, далебі́, далебі́г, прися́й бо́гу (из «присяга́ю бо́гу»).
Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хова́й бо́же, бо-храни́, хай бог (госпо́дь) ми́лує.
Помилуй бог – пожа́лься бо́же.
Если бо́гу угодно – коли́ во́ля бо́жа.
Как бо́гу угодно – ді́йся бо́жа во́ля.
Ради бо́га
1) бо́га ра́ди;
2) на бо́га, про́бі [Кричи́ть про́бі].

Благодарение, благодаря бо́гу – дя́ка бо́гові, дя́кувати бо́гові.
Слава бо́гу – хвали́ти бо́га.
Чем бог послал – що бог дав.
Бог знает, когда это и было – коли́ вже те́ в бо́га і ді́ялося.
Вести́ или весть
1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю];
2) (
направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)];
3) (
простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?];
4)
Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є].
В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким.
Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву.
Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́.
Вести́ хоровод – вести́ тано́к.
Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння.
Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)].
Вести́ переписку – листува́тися з ким.
Вести́ дневник – вести́ щоде́нника.
Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини.
Вести́ жизнь – прова́дити життя́.
Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти.
Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти.
Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́.
Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду].
Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)].
Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)].
Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)].
Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти;
5) (
корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить].
А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.
Вяза́ться, вя́зываться
1) в’яза́тися. [Розмо́ва чого́сь не в’яза́лася];
2) (
к кому) в’я́знути, чіпля́тися до ко́го;
3) (
в гроздья) ґрони́тися; (в кочни) в’яза́тися в головки́.
Каза́цкий – коза́цький, коза́чий.
-кие вольности – коза́цькі привіле́ї.
-кое дитя – козача́ (-ча́ти), козаченя́ (-ня́ти).
-кие угодья – во́льності коза́цькі.
-кое своеволие – коза́ча сваво́ля.
По-каза́цки – по-коза́цькому.
I. Мирово́й, сщ. – мирови́й (-во́го), (судья) мирови́й суддя́ (-дді́), (посредник) мирови́й посере́дник, (фамил.) мирови́к (-ка). [У мирово́го (судьи) ку́пча не ма́є нія́кої си́ли? (Мирний)].
II. Мирово́й, прлг. (от I. Мир) – мирови́й.
-ва́я запись – мирови́й за́пис (-су), мирова́ (-во́ї), лист про мирову́.
-вое прошение – мирове́ проха́ння, мирова́.
-ва́я сделка, см. Мирова́я.
Заключить -ву́ю сделку – скла́сти, зроби́ти, підписа́ти мирову́ (-ву́ уго́ду).
-во́е соглашение – мирова́ (полюбо́вна, любо́вна) зго́да. -во́й посредник, судья, см. I. Мирово́й.
Нагоня́ть, нага́нивать, нагна́ть
1)
кого, чего – наганя́ти, нагна́ти, наго́нити, понаго́нити кого́, чого́. [Пові́й, ві́тре та буйне́сенький, та нажени́ хма́ру чорне́сеньку! (Пісня). Води́ нагна́ло таку́ си́лу, що всю гре́блю поняла́ вода́ (Кониськ.). По́вен двір ове́ць понаго́нив (Рудч.)];
2) (
догонять) наздоганя́ти, наздогна́ти, (з)доганя́ти, (з)догна́ти, (з)дого́нити, (з)догони́ти, наганя́ти, нагна́ти, спобіга́ти, спобі́гти кого́. [Пома́лу йди, то я наздожену́ тебе́ (Київщ.). Запряга́йте ко́ні в шо́ри, ко́ні вороні́ї, доганя́йте літа́ мої́, літа́ молоді́ї (Пісня). Іди́ шви́дко – дожене́ш ли́хо, іди́ ти́хо – тебе́ дожене́ ли́хо (Номис). Ой, ти, зо́ре та вечі́рняя, чом нера́но ізіхо́дила, чом мі́сяця не дого́нила? (Лавр.). Здогони́ли літа́ мої́ на кали́новім мо́сті (Метл.). Там його́ дрібни́й дощ догони́в (Лукаш.). Соба́ка спобі́г його́ (Крим.)].
-ня́ть кого (перен.) – (на)здоганя́ти, (на)здогна́ти кого́. [Лінува́вся, а тепе́р бага́то працю́є, товариші́в наздоганя́є (Київ)];
3)
-ть обручи – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти обручі́.
-ть ободья, шины – натяга́ти, натяг(ну́)ти́, (о мног.) понатяга́ти обі́ддя, ши́ни;
4) (
цену) набива́ти, наби́ти, наганя́ти, нагна́ти ці́ну;
5)
страху на кого – нагна́ти стра́ху́ (хо́лоду) кому́. [Чи про́сто нам в воро́та Ри́му вда́рить, чи хо́лоду перш з украї́н нагна́ти? (Куліш)].
-на́ть скуку на кого – нагна́ти нудьгу́[и́] на ко́го, зну́дити кого́;
6) (
водки, смолы) наку́рювати, накури́ти, вику́рювати, ви́курити, виганя́ти, ви́гнати (горі́лки, смоли́);
7)
-ня́ть кого, см. Нагоня́й (давать кому).
На́гнанный
1) на́гнаний, понаго́нений;
2) (на)здо́гнаний, (з)ді́гнаний, на́гнаний;
3) наби́тий, натя́гнений, понаби́ваний, понатя́ганий;
4) наку́рений, ви́курений, ви́гнаний.

-ться
1) (
стр. з.) наганя́тися и наго́нитися, бу́ти наго́неним, на́гнаним, понаго́неним и т. п.;
2) набива́тися, наби́тися, понабива́тися; бу́ти наби́ваним, наби́тим, понаби́ваним
и т. п.;
3)
-гоня́ться, сов.
а) (
и нагна́ться) наганя́тися, навганя́ти, попоганя́ти (досхочу́) за ким, за чим;
б) набі́гатися, нага(й)са́тися.
Срв. Гоня́ться.
Непра́ведный – непра́ведний; несправедли́вий, непра́вий, криви́й. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Франко)].
-ный судья – непра́ведний суддя́, кривосу́д, кривосу́дець (-дця), (устар.) кривосу́дця. [Кривосу́дця ти, небо́же! (Голов. I)].
Облича́ть, обличи́ть
1) (
выказывать, обнаруж. кого, что) вика́зувати, ви́казати, виявля́ти, ви́явити кого́, що, дово́дити, дове́сти що;
2)
-ча́ть, -чи́ть кого в чём (уличать, изобличать) – вика́зувати, ви́казати, виявля́ти, ви́явити, дока́зувати, доказа́ти кому́ що, виво́дити, ви́вести кого́, спійма́ти кого́сь на чо́му.
-ча́ть (-чи́ть) кого во лжи, в воровстве, измене и т. д. – виявля́ти (ви́явити), виво́дити (ви́вести) вика́зувати (ви́казати) чию́сь брехню́, чиє́сь злоді́йство, чию́сь зра́ду и т. д. Судья -чи́л преступника во лжи – суддя́ ви́явив злочи́нцеві його́ брехню́.
Обличё́нный – ви́казаний, ви́явлений, ви́ведений (на чи́сту во́ду);
3) (
хулить), см. Осужда́ть 2.
Обнадё́живать, обнадё́жить кого чем, в чём – убезпеча́ти, безпеча́ти, убезпе́чити, запевня́ти, запе́внити кого́ чим, в чо́му, мани́ти кого́ чим, подава́ти, пода́ти наді́ю кому́ чим, в чо́му.
Судья -живает его скорым концом дела – суддя́ подає́ йому́ наді́ю (запевня́є його́), що спра́ва шви́дко (ско́ро) скінчи́ться.
Обнадё́женный – убезпе́чений, запе́внений, обдаро́ваний наді́єю від ко́го.
Око́в (окованная бадья, для под’ёма воды) – цебро́.
Ола́дейка, см. Ола́дья.
Пристра́стно – необ’єкти́вно, небезсторо́ннє, не по пра́вді.
Судья судил его -но – суддя́ суди́в його́ не по пра́вді.
Пы́шка
1) (
аладья) пампу́х и пампу́ха, ум. пампу́шок и пампу́шка, пухте́лик, пухке́ник, підпа́лок, сластьо́н, ола́дка. [Бі́лий як смета́на, пухки́й як пампу́х (М. Вовч.). Пла́ває як пампу́шка в олі́ї (Приказка). Така́ пухна́та, як пампу́шок Сл. Гр.). От до́брі пухке́ники (Ум.). Не все-ж ї́сти пухте́лики, тре́ба спекти́ і жи́тнього хлі́ба (Грінч.)];
2) (
круглый, полный) пампу́х, пампу́шка, пу́хтик, коти́горошок, сту́жка;
3) (
мякиш пальца) живото́к (-тка), пу́чка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Оладья – ола́дка, ола́док:
оладьи – оладки. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Аладья – млине́ць, -нця́, сластьо́н, -тьо́ну.
Бадья
1) (
небольшая) цебе́р, -бра́;
2) (
большая) ба́лія, -ії, шапли́к, -ка́.
Ладья – чо́вен (род. човна́).
Попададья – попадя́, -ді́.
Судья – суддя́, -дді́.
Угодье – вгі́ддя, -ддя; полевые угодья – лани́, -ні́в; лесные угодья – ліси́, -сі́в.
Матушка
1) (
попадья) паніма́тка;
2) (
мать) ма́тінка, -ки;
-кин
1) паніма́тчин, -а, -е;
2) ма́тінчин, -а, -е.
Мировой
1) (
вселенный) світови́й, -а́, -е́;
2) (
судья) мирови́й, -о́го.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Бадья – це́бе́р (-бра́);
• б. рудопод’емная
– ц. рудопідійма́льний.
Бочка – бо́чка;
• б. (большая
) – ку́хва;
• б. вращающаяся
– б. поворітна́;
• б. входная, мор.
– б. вхідна́;
• б. девиационная
– б. девіяці́йна;
• б. нормальная,
стр. – б. норма́льна;
• б. рудопод’емная бадья
– це́бер (-бра́) рудопідійма́льний.
Ведро – відро́;
в. конусное – кі́нва;
в. большое, бадья – це́бе́р (-бра́);
в. штукатурное – відро́ тинька́рське.
Оков (окованная бадья) – цебе́р (-бра́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бог
• Без Бога ни до порога
– без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья
– бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть
– бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было
– коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь
– боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест
– коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет
– бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох
– бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит
– видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись
– на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой
– боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог
– отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги
– [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог
– дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому
– дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому
– щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу!
– їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно
– коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит
– як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно
– дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай
– бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки
– не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог
– не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга
– ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой
– нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели
– богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога
– бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу
– слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает
– чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал
– що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Вязаться
• Вязаться в гроздья
– гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.]
• Вязаться к кому
– в’язнути (чіплятися) до кого.
• Вязаться с кем
(фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]Гордієнко.]
• Дело не вяжется
(разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться.
• Одно с другим не вяжется
– купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.]
• Разговор не вяжется
– розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.]
Отпускать
• Мороз отпустил
– мороз пересівся (перетис).
• На дворе отпустило
– надворі відлигло (відлига).
• Отпускать на вес
– давати (видавати) вагою (на вагу).
• Отпускать, отпустить грехи кому
(устар.) – відпускати, відпустити гріхи кому; розгрішувати, розгрішити кого.
• Отпусти душу на покаяние
(разг. устар.)Див. душа.
• Отпустить поводья
(перен.) – попустити поводи. [Лішанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля. Мирний.]
• Отпустить шутку, остроту
– пустити (укинути) жарт, дотеп.
Повод
• Без всякого повода
– без жодного (ніякого) приводу; без жодної (ніякої) причини (розм. також приключки); (жарт.) ні сіло ні впало; гарма-дарма.
• Давать, дать (подать) повод к чему
– давати, дати привід до чого.
• Искать повода к чему
– шукати приводу (розм. також приключки, приклепу) до чого.
• По всякому поводу
– будь з якого приводу (якої причини); будь з чого; аби з чого.
• По какому поводу?
– з якого приводу?; з якої причини?
• По поводу чего
– з приводу чого; щодо чого.
• По этому поводу
– з цього приводу; щодо цього; про це.
• Служить (быть), послужить поводом к чему
– бути приводом (за привід) до чого; стати за привід (приводом) до чого.
• Быть на поводу
(перен. разг.) – на поводу (на повідку) бути у кого.
• Идти на поводу у кого
Див. идти.
• Отпустить поводья
(перен.) – попустити поводи (віжки).
• Пускай во все повода
– поганяй у три батоги.
Половодье
• Во время половодья
– під час великої води (поводі, повені); у повідь (у повінь).
Пристрастно
Судья судил его пристрастно
– суддя судив його необ’єктивно (не по правді).
Судьба
• Искушать (испытывать) судьбу
– спитувати (випробувати, вивіряти) долю.
• Какими судьбами?
(разг.) – яким побитом?; яким вітром?; як це вас (тебе) доля занесла сюди?
• Какими-то судьбами
– якимсь чином; якось.
• Не вам судьба судья, а мы судьбе хозяева
– не доля над нами панує, а ми над нею. Пр. Кожен — коваль свого щастя. Пр.
• Не судьба кому, чему
(разг.) – не судилося кому, чому.
• Отдаться на произвол судьбы
– здатися на волю долі (напризволяще); пуститися берега.
• От судьбы не уйдёшь
– долі не минути. Пр. [Своєї] недолі й конем не об’їдеш. Пр. Лихої долі й конем не об’їдеш. Пр. Від лихої долі не сховаєшся. Пр. Лиха доля й під землею надибає. Пр. Ніхто не знає, де кого доля чекає. Пр.
• Счастливая судьба
[Щаслива (щасна)] доля; (поет.) щастя-доля (щастя й доля); талан.
• Так решается чья судьба
– тут важиться чия доля.
• Так угодно было судьбе
– так розсудила доля; так уже судилося.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

бадья́ баддя́,-ді́; це́бер,-бра; ка́діб,-доба
б. загру́зочная баддя́ заванта́жувальна
б. опрокидна́я баддя́ перекидна́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́ліялохань, бадья.
До́бра, р. дібр – имение, владения, угодья.
Кривосу́дця, -цінеправедный судья.
Ла́дка
1)
оладья;
2)
ладонь, ладошка.
Пле́скати в ла́дки – бить в ладоши.
Мури́наболотце, остающееся после половодья.
Обі́ддяободья.
Ола́дка, -киоладья.
Погрони́тисяобразовать гроздья.
Попадя́, -ді́попадья.
Поплі́сок, поплю́сок, -скалужа, оставшаяся после половодья или дождя на месте, покрытом травою.
Правосу́дець, -дцяправый судья.
При́сканець, -нцяаладья из сладкого теста.
Темля́к, -каповодья (уздечки) с наконечником.
Цебе́р, -бра́
1)
бадья;
2)
кадка, чан, лохань.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Судья – суддя; с. народный – наро́дній суддя; с. третейский – єдна́льний суддя, мировий суддя; быть -ей в деле – бу́ти за суддю в справі.
Угодье – придо́ба; -дья – до́бра (р. дібр); ужитки; у-я лесные – ліси, до́бра лісові́; у-я полевые – лани, нив’я.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Последняя у попа жена (да и та попадья).
1. Послідня в попа жінка, а там хоч на шибеницю.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би́рів, -рова, м. Сельскій староста, сельскій судья. Угор. От бирова утікайте. Гол. ІІІ. 237.
Госпожа́, -жі́, ж.
1) Титулъ Богородицы (съ эпитетомъ
Пречиста). Благослови, Боже, Пречиста Госпоже! Грин. II. 496.
2) Попадья, жена священника. Борз. у. Ум.
Госпо́женька. Употребляется также въ значеніи: господиня. Уклонивсь.... хазяйці: «Чи нема в вас, госпоженько, — каже, — хоч сироватки нам попоїсти?» Драг. 117.
Жура́т, -та, м. Судья. Угор.
Ко́бло, -ла, с. Кусть камыша, возвышающійся надъ окружающимъ; обыкновенно это кусокъ оторваннаго во время половодья, пловучаго камыша, гдѣ нибудь снова остановившагося. Днѣстръ.
Ковтьо́ба, -би и ковтьо́бина, -ни, ж. Оставшееся на лукахъ послѣ половодья углубленіе въ землѣ, наполненное водою и заросшее осокою. А вже кабана то шукай де небудь біля ковтьоби. Черном. и Крем. у. Там така твань та такі ковтьоби, що й волами звідтіля не виїдеш. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Кривосу́дця, -ці, гл. Неправедный судья. Кривосудця ти, небоже! Гол. II. 95.
Ла́дка, -ки, ж.
1) Оладья.
Млинець ладку посватав. ЗОЮР. II. 27.
2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. (Дѣтск. слово).
Плеска́ти у ла́дки. Бить въ ладоши. Сидить баба на березі, ладками сплеснула. Чуб. V. 845. Ладки, ладки, а де були? — В бабки. Ном. № 9264. Ум. Ла́доньки, ла́дочки, ладо́шки, ладу́сі, ладу́сеньки, ладу́сики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Мет. 2. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі. Ном. № 9264.
Ма́тка, -ки, ж.
1) =
Мати. Який тепер світ настав, що син матки не пізнав. Чуб. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялась. Ном. № 3906.
2)
Пані-ма́тка. а) Хозяйка дома. б) Попадья, матушка. А як твоя думка, пані-матко, спитав о. Хведір у жінки. Левиц. І. 405.
3) Самка, имѣющая дѣтей.
Ласкаве телятко дві матки ссе. Ном. № 3302.
4) Пчела — самка, матка.
А за ним повалило козацтво, як за маткою бжоли. К.
5) =
Матірна 2. Жінкам же треба було ще й коноплі брати, мочити матки, щоб терти за літнього сонця. Г. Барв. 147.
6) Ум. отъ
ма́та. Давай матки плести, ну запинати вікна, щоб не перся мороз у хату. Мир. ХРВ. 126.
7) Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.
8)
жи́тна = Матиця 4. Вх. Лем. 434.
Ма́тушка, -ки, ж.
1) Попадья.
Вона була дуже схожа на сельську матушку. Левиц.
2) Игуменья, начальница въ монастырѣ. Ум.
Ма́тушечка.
Могори́чник, -ка, м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.
Мури́на, -ни, ж. Болотце, остающееся послѣ половодья. Грайвор. у.
Обі́ддя, -дя, с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне. Левиц. І. 106.
Ободня́к, -ка́, м. Человѣкъ, дѣлающій ободья. Радом.
Ола́дка, -ки, ж. Оладья.
Підпо́на, -ни, ж. Послѣ половодья на землѣ луга остается водяное растеніе куширъ; застрявши въ травѣ, сливается съ ней ковромъ, мѣшая косить, — это и есть підпона. Мнж. 189.
Пла́вня, -ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами. Вас. 206. КС. 1883. І. 43. Поп. 256.
Погрони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Образовать гроздья. Винограде-виноградочку!.. прошу ж тебе, ізроди рясно. Ви, гроночки, погронітеся. Мет. 176.
Попадя́, -ді, ж.
1) Попадья, жена священника.
Уповала, мамцю, на керею, думала бути попадею. Мет. 237.
2) Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20.
3) Въ свадебномъ обрядѣ: бутылка настоенной водки, которую (бутылку) мать невѣсты затыкаетъ пучкомъ калины и обвязываетъ красной ленточкой;
попаді не трогаютъ до тѣхъ поръ, пока не пріѣдутъ отъ новобрачнаго дружки́ послѣ комо́ри. МУЕ. III. 92. Ум. Попа́дька. Поглянув панотець на свою попадьку. Св. Л. 200.
Поплісок, -ска, м. Родъ большой лужи, оставшейся послѣ половодья или большого дождя на мѣстѣ покрытомъ травой. Там гарно полотна слати у поплісках. Черниг. у.
Правосу́дець, -дця, м. Правый судья. Це наші правосудці так розсудили їх. Лебед. у.
Суддя́, -ді́, м. Судья.
Суде́ць, -дця́, м. Судья. Стали судці судити. Грин. III. 93. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.
Судя́к, -ка́, м. Мировой судья. Встрѣчено въ слѣд. записи: Та він мені ще з парубоцтва винен карбованців чимало, та я йому кажу: а ходімо лишень до судяка та давай з себе росписку. Харьк.
Судя́щий, -а, -е.
1) Судящій, судья. Кв. 2)?
Твоя мамуня.... у судящім гробі. Гол. III. 273. См. Судній 3.
Темля́к, -ка́, м. Часть уздечки: поводья съ наконечникомъ. Вас. 160.
Це́бер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають. Шевч. 368. В-осени ложка води, а цебер болота. Ном. № 612. Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. Мет. 297.
2) Кадка, чанъ, лохань.
Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать. Рудч. Ск. І. 95. Ум. Це́брик. Шух. І. 250.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Бадья — дебе́р, -бра.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ала́дья = блине́ць, млине́ць, сластьо́н, ола́дка. С. З. — У пятницю просіл, з олїєю блинцї. Греб. — Видно, що Ганна пекла млинцї, бо й воро́та в тїстї. н. пр. — А млинець та оладку посватав. н. п.
Бадья́ = 1. відро́, цебе́р, цебро́. — Упало відро в колодязь. — Цебер води кринишної. 2. балія́, шапли́к (в ко́трих розно́щики прода́ють рибу). 3. діжка, ка́довб (для ме́ду, частїше з липи) – ли́півка. 4. poc. Typha— рогіз, рогоза́, кія́х, кіяхи́, султа́нчики, (гал.) — палки́. С. Ан.
Ладья́ = чо́вен і д. Ло́дка.
О́бъѣди, объѣ́дья = зъїди, пере́їди. С. Л. — Підкинь коням сїна, а то зостали ся самі зъїди.
Ола́дья = д. Ала́дья.
Попадья́ = попадя́ (С. З. Л.), попадїха (С. З.), панї-ма́тка (С. Л.), ма́тушка. — Журила ся попадя своєю бідою — бідна ж моя головонька, що піп з бородою. н. п. — Коли б нашій попаді та попова борода, давно б благочемним була. н. пр.
Судья́ = суддя́ (С. З.), суде́ць, судя́щий, суди́тель, судьба́. С. Жел. — Жінка його – суддїха, дочка – суддївна, син – судїєнко. – Вже ж мінї судцї присудили ту хату. Кр.
Уго́дье, уго́дья = 1. вгі́ддя, уго́ди. — Полевы́я, лѣсны́я уго́дья = грунти́, лани́, лїси́. — В одну руку добрі угоди, а в другу — чисто борова земля, хоч і не сїй. Кн. 2. д. Приво́лье.
Богъ = Бог, Біг, здр. — Бо́женько, дїтське — Бо́зя. — Як будеш в дорозї, памятай о Бозї. н. пр. — Без Бога нї до порога. н. пр. — Боже! Боже! „А чого, небоже?“ Їсти, Боже! „Роби, небоже“. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга́. н. пр. — Богъ въ по́мощь, Богъ на по́мощь, Помога́й Богъ = поможи́ Бо́же, Бо́же поможи, помага́й Біг, мага́й-Біг! — Ішов козак дорогою: помагай Біг, женче! н. п. — Боже поможи! а сам не лежи. н. пр. Богъ да́стъ = да́сть Біг, Біг-ма́! — Богъ тебѣ́ судья́ = суди́ тебе́ Бог. — Бо́гъ вѣсть = Бо’зна. — Бо’зна що вигадує. — Бо́га призыва́ть во свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчити ся. — Богом сьвідчить ся, а чортові душу запродав. н. пр. — Богъ меня́ побе́й = Побий мене́ Боже, Біг-ме́. — Біг-ме! що я не брав. С. Ш. — Бо́же храни́, сохрани́ Боже, оборони́ Боже, упаси́ Бо́же = кри́й Бо́же, боро́нь Бо́же, хова́й Бо́же. — Крий Боже, як страшно! — Благодаре́ніе Бо́гу = дя́ка Бо́гові, хвали́ти Бога. — Хвалити Бога, усе гаразд. — Да́й Богъ = бо́’да́й, дай Бо́же. — Бода́й тая річка куширем заросла н. п. — Дай, Боже, щастя, долю, хлїба в волю. н. пр. — Дай Богъ здоро́вья = Поздоро́в, Боже. — Поздоров, Боже, батька, то все гаразд буде. н. пр. — Поздоров, Боже, мого старого і мене коло його. н. п. — Ей Бо́гу = їй Бо́гу, їжете Бо́гу, да́лебі, прися́й Бо́гу. — Далебі, що так. — Не здатний, далебі, брехать. Кот. — Какъ васъ Богъ ми́луетъ? = Як ся ма́єте?, Як вас Бог ми́лує? — На Бо́га упова́й, а самъ не плоша́й — На Бога поклада́й ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Роби, небоже, то й Бог поможе. н. пр. — Надїя в Бозї як хлїб у сто́зї. н. пр. — Ра́ди Бо́га = Бо́га ра́ди, про́бі. – Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Сча́стливъ тво́й Богъ = ща́стя твоє́. — Ну, щастя твоє, що втік. — Сла́ва Бо́гу = сла́ва Бо́гу, хвали́ти Бо́га. — Хвалити Бога, всього є доволї. — Хвалити Бога, що так обійшлось. С. Ш. — Чѣмъ Богъ посла́лъ = що Бог дав.
Мирово́й = мирови́й. — М. судья́ = мирови́й. — М. посре́дникъ = посере́дник.