Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Шукати «*ега» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́бищабабе́га, ба́бище, ба́би́сько, бабе́ра.
Брю́ква – бру́ква, кочере́га (гал.).
Грома́да, грома́дина – грома́ддя, грома́дище, (ср. р.), махи́ня (ж.), ве́лич (р. -чи), (вели́ка) ку́па; (о здании, постройке) озі́я; (о человеке) ве́лич, здорове́га, здорови́ло; (шутливо) одоро́бало, одоро́бло, ло́мус; срв. Верзи́ла. [Страше́нна ка́м’яна ве́лич. Ді́вка – така́ ве́лич! Чо́рна ку́па вели́кого лі́су. Це озі́їще, а не ха́та!].
Де́вка – ді́вка; (шутл.) діву́ля, діву́ха, діво́ха.
Здоровая де́вкадіве́га.
Засидеться в де́вках – задівува́ти, до́вго дівува́ти.
Остаться в де́вках – поси́віти ді́вкою, (шутл.) на ви́садки зоста́тися.
Бой-де́вка – зух-ді́вка, ко́зир-ді́вка.
Де́вчища – ді́вчище, діве́га, діву́ха, (в шутл. песне) дівчина́йло. [Дівчина́йло, дівчина́йло, пода́й моє́ панчоха́йло! (Звин.)].
Зава́лень – леда́що, ле́га, ле́жень (-жня), ле́дар (-ря), неро́ба (общ. р.).
Кирка́ – (для выпалывания сорных трав и окучивания растений) са́па́ (мн. са́пи́, сапі́в), ґра́са (Остр. п.); (для разбивания твёрдых комьев глины и т. п.) клева́к, чука́н, моти́ка; (двузубая) рога́чка; (для добывания каменного угля) ка́йло; (для насекания жерновов) оска́рд (-да), дзьоба́нь (-баня́), дзюбо́к (-бка́); (для тесания камней, зап.) бе́ґа (Вхр.), (у каменщиков, штукатуров) тесе́льце (-льця).
Клева́ч
1) (
каменотёсная кирка) оска́рд (-да), оска́рда (ж. р.), (зап.) бе́ґа;
2) (
для клепания косы) клеве́ць (-вця́).
Колле́гаколе́га, това́риш.
Быть -гой с кем – колегува́ти, товаришува́ти з ким.
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Круше́ние – розбиття́, тро́ща чого́.
-ние поезда – розбиття́ по́їзда.
Потерпеть -ние (о поезде, корабле, аэроплане) – розби́тися, потрощи́тися, зазна́ти розбиття́.
Потерпеть -ние на скалах, у берега – розби́тися об ске́лі; розби́тися край бе́рега (при бе́резі, у бе́резі).
Произошло -ние поезда – по́їзд розби́вся, потрощи́вся.
-ние произошло от столкновения поездов (кораблей) – розбиття́ ста́лося через сути́чку поїзді́в (кораблі́в).
Потерпевший -ние (о поезде, корабле, аэроплане) – розби́тий, поби́тий, потро́щений (по́їзд, корабе́ль, аеропла́н). [Дошки́ з поби́того корабля́ прибива́ло до бе́рега (М. Гр.). Це лю́ди з поби́того (потро́щеного) по́їзда (Звин.)].
-ние надежд – руйнува́ння (оконч. зруйнува́ння) наді́й (Єфр.).
Потерпевший -ние надежд – збезнаді́єний. -ние планов – заги́бель пла́нів.
Маха́ть, ма́хивать, махну́ть
1)
чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)].
Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти.
-ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)].
-ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)].
Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами.
-ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою.
-ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)].
-хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)].
-ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го.
-ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що.
-ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега;
2)
кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)];
3)
-ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)];
4)
-ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)].
-ться
1) ма́ятися, майну́тися, (
колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися;
2)
безл. – маха́тися.
Миля́га – лю́бий (-бого), ми́лий (-лого), ми́ла, миле́нна люди́на; (бедняга) серде́га, серде́ка, серде́чний (-ного), бідола́ха. [Ех, серде́го, ке́пська твоя́ спра́ва (Київщ.)].
Напропалу́ю, нрч. – напропа́ле, навмі́[и́]р, (отчаянно) о(д)чайду́шно, запе́кло, шале́но, несамови́то, (очертя голову) на о[ві]дча́й. [Капу́сту напропа́ле їдя́ть (Звин.). Що ті́льки ба́чив, гра́бив напропа́ле (Рудан.). Ми́ску чи макі́тру ки́дає напропа́ле, щоб розби́лося (Звин.). Навмі́р б’є худо́бу (Липовеч.). Соло́дкий очере́т хло́пці навми́р їдя́ть (Чигиринщ.)].
Он играет в карты -лу́ю – він гра́є в ка́рти напропа́ле (на о[ві]дча́й).
Он пустился -лу́ю – він пусти́вся бе́рега; він ки́нувсь на о[ві]дча́й. [На одча́й ки́нувсь тіка́ти (Київщ.)].
Идти на приступ -лу́ю – іти́ на при́ступ навмі́р (запе́кло, на о[ві]дча́й).
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Недалё́ко и Недалеко́, нрч.
1) недале́ко, (
ум. недале́чко), неподалеку́, (ум. неподале́чку), (пров.) неподалеці́, неподале́ць, (вблизи) поблизу́, (близко) бли́зько. [Він живе́ недале́ко (Київ). До́вбишів двір був недале́ко (Н.-Лев.). Махні́ть навпрошки́, – це недале́чко (А. Любч.). Тут поблизу́ лежи́ть люди́на (Крим.). Поба́чивши так бли́зько бе́рег той (Грінч.)].
-ко́ от кого, от чего – недале́ко (ум. недале́чко) від ко́го (редко кого), чого́ (редко від чо́го), неподалеку́ (ум. неподале́чку) кого́, чого́, (пров.) неподалеці́ від ко́го, від чо́го, (друг от друга ещё) неподале́ць з ким, (вблизи) бли́зько, поблизу́ кого́, чого́. [Недале́ко Староду́ба ста́ли відпочи́ти (Рудан.). Став во́зик недале́чко од ме́не (М. Вовч.). Недале́чко села́ пасе́ться свиня́ (Рудч.). Неподале́чку нас майну́ла по́стать (Корол.). Той дру́гий дуб, – од пе́ршого неподалеці́, – і той обтру́шено (Борз.). Ми неподале́ць з ни́ми живемо́ (Новомоск.). Бли́зько лі́жка не́ньки спа́ли в коли́сці (ді́ти) (Л. Укр.)].
-ко уйти (уехать) (перен.) – недале́ко заї́хати;
2)
сказ. безл. предл. – недале́ко. [Недале́ко до кінця́ (П. Тичина). До Жиля́нської ву́лиці було́ недале́ко (В. Підмог.)].
До берега -ко́ – до бе́рега недале́ко.
-ко́ от счастья, от тюрьмы – недале́ко від (до) ща́стя, від (до) в’язни́ці.
-ко́ и праздник – ско́ро (незаба́ром) і свя́то.
-ко́ ходить за примером – недале́ко йти (ходи́ти) по при́клад; недале́ко шука́ти при́кладу.
Нелё́гкий
1) неле́гки́й, важки́й, трудни́й, суту́жний;
срв. Тяжё́лый, Тру́дный.
Это -кий труд – це неле́гка́ (важка́) пра́ця, це трудна́ робо́та.
-кое дело, -кая задача – неле́гка́ (важка́) спра́ва, неле́гке́ (важке́) завда́ння;
2) вра́жий, ді́дьчий, чортя́чий, бісі́вський, га́спидський;
срв. Бесо́вский.
-кая (сила) – нечи́ста (вра́жа) си́ла, враг, нечи́стий (-того), ді́дько, мара́, (перен.) лиха́ годи́на, х(в)оро́ба. [Нечи́ста си́ла з’ї́ла (ЗОЮР II.)].
-кая меня угораздила (дёрнула) сказать – і надало́-ж мені́ (і нада́в-же мені́ ді́дько (враг, нечи́стий)) сказа́ти.
Зачем меня туда -кая понесёт? – яка́ мара́ (х(в)оро́ба, лиха́ годи́на) мене́ туди́ потя́гне? і чого́-б мене́ туди́ поне́сло́ (нечи́ста си́ла поне́сла́ или нечи́стий (враг, ді́дько) поні́с)?
Понесла его -кая – поне́сло́ його́ (безголо́в’я, чортів’я́), поне́сла́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, х(в)оро́ба), поні́с його́ нечи́стий (ді́дько, враг), поне́сли́ його́ чорти́.
Эк его -кая куда угораздила! – ач (ба, чи ба) куди́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, зла мара́, х(в)оро́ба) поне́сла́ (чорти́ поне́сли́)!
Пуститься во все -кие – зо́всі́м бе́рега пусти́тися, піти́ всіма́ крути́ми манівця́ми, пусти́тися на бездорі́жжя (на всі чоти́ри ві́три).
Несча́стный – неща́сний, безща́сний, (не только несчастливый) нещасли́вий, (бездольный) бездо́льний, (бесталанный) безтала́нний, (горемычный) бідола́шний, (диал.) горопа́шний, (злополучный) серде́шний, (жалкий, убогий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, жалюгі́дний. [Ой, я неща́сний, що ма́ю дія́ти? (Пісня). Іді́ть на фа́брики й заво́ди, неща́сні торбарі́! (П. Тичина). При́йдуть безща́сним щасли́вії дні (Грінч.). Не забу́ли вони́ нас безща́сних (Дніпр. Ч.). Безща́сний чолові́к той, хто не зна́є лати́ни (Яворн.). Хло́пці з гілля́м обдира́ють безща́сні дерева́ (Грінч.). Леті́м у край мій нещасли́вий (Олесь). Що-ж я, бездо́льна, при ста́рощах мої́х, роби́тиму? (Грінч.). Для и́нших це осо́ба нена́видна, а мені́ він видає́ться ті́льки ду́же безтала́нною люди́ною (Крим.). Лю́ди до́брі, пожалі́йте бідола́шного пії́ту! (Самійл.). Почала́ бідола́шна Русь нову́ крива́ву війну́ (Куліш). Серде́шна дити́на, обі́драна, ле́две-ле́две несе́ ноженя́та (Шевч.). Госте́й зачи́нених свої́х серде́шним ча́єм напува́ли (Шевч.). Од жа́ху горопа́шна дити́на заби́лась у са́му глибиню́ пече́ри (Яворн.). Мій повели́тель на всіх мізе́рних пролива́є ми́лость (Куліш). Приї́хало сюди́ воно́ таке́ ми́ршаве, обша́рпане, мізе́рне (Н.-Лев.). Приня́в злиде́нного, як бра́та (Самійл.)].
-ный, -ная (как сщ.) -ный человек, -ная женщина – неща́сний, -на, нещасли́вий, -ли́ва, бідола́шний, -на, серде́шний (-ого), -на (-ої), (сщ.) неща́сник, -ниця (ум. неща́сничка), безща́сник, -ниця, бідола́ха, біда́ха, серде́га, горопа́ха (общ. р.), небо́га (ж. р.); срв. Несчастли́вец, -вица. [Руса́лоньки взяли́… її́, серде́шную, та й залоскота́ли (Шевч.). Так би́ли і товкли́, аж ко́сті хру́скали в небо́ги (Самійл.)].
-ная головушка – бі́дна голо́вонька.
-ный день – нещасли́вий (недо́брий) день.
-ный случай – нещасли́вий ви́падок, приго́да, лиха́ приго́да, (диал.) лихови́на.
-ная судьба – лиха́ (нещасли́ва, безща́сна, щерба́та, нужде́нна, гірка́) до́ля, недо́ля, бездо́[і́]лля (-лля), безтала́ння (-ння).
Куда тебе -ному! – де (куди́) тобі́ неща́сному (мізе́рному, грі́шному)!
Делать, сделать -ным кого – роби́ти, зроби́ти неща́сним кого́, унещасли́влювати, унещасли́вити кого́.
Ни́зко, нрч.
1) ни́зько, (
о рубке, стрижке ещё: при корне, близко к краю) при́кро. [Голова́ йому́ ни́зько похили́лась на гру́ди (Кінець Неволі). При́кро одруба́в де́рево (Хорольщ.). На́що ти так при́кро його́ підстри́гла? (Борз.)].
Инструмент настроен -ко – інструме́нт(а) настро́єно (нала́(го)джено) ни́зько.
Поклониться -ко кому – вклони́тися ни́зько кому́.
Очень, весьма -ко, -ко-ко – ду́же, ве́льми ни́зько, ни́зько-ни́зько, низе́нько(-низе́нько). [Со́нце низе́нько, ве́чір близе́нько (Пісня). Прикрути́ли низе́нько ля́мпу (Васильч.)];
2) ни́зько, (
простецки) по-про́стому, по-проста́цькому, (вульгарно) вульга́рно.
-ко выражаться – вульга́рно висло́влюватися;
3) (
в нравств. смысле) ни́зько, ни́цо, (недостойно) негі́дно, (подло) пі́дло, підло́тно, падлю́чно, по-падлю́цькому, (позорно) гане́бно.
-ко мыслить – ни́зько (вульгарно: вульга́рно) ми́слити (ду́мати).
-но пасть – ни́зько впа́сти, зледащі́ти, пусти́тися бе́рега.
-ко поступать – пово́дитися ни́зько (підло́тно, пі́дло, негі́дно, гане́бно, ни́цо).
-ко поступить – пове́сти́ся підло́тно (пі́дло, негі́дно, гане́бно, ни́цо), зроби́ти (вчини́ти) низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний, пі́длий) учи́нок.
Обги́б и оги́б
1) обгина́ння, обхі́д (-хо́ду);
2) криви́й обві́д (-во́ду), криви́й о́брис;
3) (
изгиб реки) за́ворот, за́крут, колі́но, лука́.
Оги́б берега – залі́м (-ло́му) бе́рега.
II. О́берег, о́бережь (близ берега) – край бе́рега.
Держись о́берег (о́бережь) – трима́йсь, держи́сь, бе́рега.
Оме́гаоме́га.
Альфа и -га – а́льфа й оме́га, поча́ток і кіне́ць.
Опуска́ться и Опуща́ться, опусти́ться
1) спуска́тися, спусти́тися; спада́ти, спа́сти. [Над садко́м спуска́вся ти́хий лі́тній ве́чір (Кониськ.)].

Ночь -а́ется на землю – ніч спуска́ється (спада́є) на зе́млю, ніч запада́є над земле́ю.
Туман -ти́лся в долину – тума́н спусти́вся в доли́ну, тума́н пови́в доли́ну.
Занавес -а́ется – заві́са па́дає.
Голова -лась на грудь – голова́ схили́лась на гру́ди, голова́ пони́кла.
У меня и руки -лись – мені́ й ру́ки впа́ли, (ру́ки ув’я́ли). лись крылья – опа́ли кри́ла.
-ся на колени – впа́сти навко́лішки, уклякну́ти;
2) (
об уровне чего) знижа́тися, зни́зи́тися, подава́тися, пода́тися вниз, ни́жчати, пони́жчати, (о)[за]пада́ти, о[за]па́сти. [Вода́ в крини́ці ду́же зни́зилася (подала́ся вниз)];
3) (
о струнах и т. п.) осла́бнути. [Осла́бли стру́ни – накрути́ти тре́ба];
4) (
о почве) осіда́ти, осі́сти;
5) (
нравственно) знижа́тися, зни́зитися ду́хом, занепада́ти, занепа́сти мора́льно, пуска́тися, пусти́тися бе́рега, спуска́тися, спусти́тися до ко́го, до чо́го.
Осторо́жный – обере́жний, бережки́й, бережни́й, сторожки́й, оба́чний, ба́чний, огля́дний.
Будь -жен! – май осторо́гу!
Быть -жным с чем-либо – бу́ти обере́жним, бережки́м з чим, сто́рожко ходи́ти коло чо́го, (опис.) бе́рега трима́тися (держа́тися). Срв. Осмотри́тельный.
Это очень -жный человек – це ду́же обере́жна, оба́чна люди́на.
-жное поведение – обере́жне (оба́чне) пово́дження, -на поведі́нка.
-ные речи – оба́чні розмо́ви.
-жный в поступках, в словах – обере́жний (оба́чний) у вчи́нках, у слова́х.
Быть на стороже – ма́тися на обере́жності (на ба́чності). [Не забу́дь, що я тобі́ сказа́в, і ма́йся на ба́чності (Франко)].
Отва́ливать, отвали́ть
1) відва́лювати, відвали́ти, повідва́лювати, відверта́ти, відверну́ти, повідверта́ти що від чо́го.

-ли́ть себе ломоть хлеба – відкра́яти, відбатува́ти, відпаюва́ти собі́ здоро́ву лу́сту (ски́бу) хлі́ба;
2) (
отплывать) відча́лювати, відча́лити, відплива́ти, відпливти́ и відпли́нути, відстава́ти, відста́ти від бе́рега, пуска́тися, пусти́тися бе́рега.
-вай! (команда) – відча́люй! руша́й!
-вай, любезный! – іди́ собі́ (геть), чолові́че до́брий!
Отва́ленный и отвалё́нный – відва́лений, відве́рнений.
Отдава́ться, отда́ться кому
1) віддава́тися, відда́тися кому́.

-даю́сь на ваш суд, на вашу волю, милость – здаю́ся (спуска́юся) на ваш суд, на ва́шу во́лю, ла́ску.
-ться в руки кого, в неволю – відда́тися (да́тися) в чиї́ ру́ки, в нево́лю.
-ться на произвол судьбы – зда́тися на во́лю до́лі (на призволя́ще), пусти́тися бе́рега.
-ться в наём – найма́тися, на(й)ня́тися;
2) (
предаваться) вдава́тися, вда́тися в що, вкида́тися, вки́нутися в що, взя́тися працюва́ти коло чо́го, (погрузиться) пори́ну́ти в що.
-ться печали, пению, гульбе – вдава́тися, вда́тися в ту́гу, в спі́ви, в гульню́.
-ться любимому делу – вда́тися (вки́нутися) в улю́блену пра́цю.
Всей душой (с любовью) -ва́ться чему – коха́тися в чо́му. [В хазя́йстві він коха́ється].
-ться чарующим звукам – порину́ти в чарівні́ зву́ки;
3) (
о звуке) віддава́ти(ся), відда́ти(ся), би́тися луно́ю, відбива́тися, відби́тися (луно́ю), озива́тися, озва́тися, відгу́куватися, відгукну́тися, відклика́тися, відкли́кну́тися, (о шагах) відту́пуватися.
Стук колёс -ва́лся эхом от обеих стен оврага – стукоті́ння колі́с би́лося луно́ю в оби́два бо́ки я́ру (Неч.-Лев.);
4) ослаба́ти, сла́бнути, осла́бнути, посла́бнути.
Отстава́ть, отста́ть от кого, от чего
1) (
оставаться позади) зостава́тися, зоста́тися (поза́ду) від ко́го, відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти, відбива́тися, відби́тися від ко́го, (медлить) отяга́тися. [Но́гу зму́ляв та й зоста́вся від свої́х, не міг зійти́ з ни́ми. Ягня́ відби́лось від ота́ри (Гліб.). Він іде́ попере́ду, а я отяга́юсь, отяга́юсь, та як побіжу́ додо́му. З ним недо́бре молоти́ти, бо відстає́].
Стараться не -ва́ть от кого – тягти́ся за ким. [За багача́ми тя́гнеться].
Мои часы -стаю́т на пять минут от городских – мій годи́нник зостає́ться (спі́знюється) на п’ять хвили́н проти місько́го.
-ва́ть от берега – відстава́ти, відста́ти, відча́лювати, відча́лити від бе́рега;
2) (
от дому, знакомых, друзей) відстава́ти, відста́ти, відстрява́ти, відстря́ти від ко́го, від чо́го, відкида́тися, відки́нутися (від) ко́го́, (від) чо́го́, покида́ти, поки́нути кого́, що, (отбиться) відна́джуватися, відна́дитися від ко́го, від чо́го. [Хоті́ли гурто́м купи́ти ту зе́млю і Па́вло був між на́ми, а тоді́ він від нас відстря́в. Зо́всім домі́вки відки́нувся (відна́дився від домі́вки)].
-ста́ть (отвыкнуть) от чего – відкида́тися, відки́нутися, відцура́тися чого́ и від чо́го, поки́нути, занеха́яти що. [Відки́нувсь від тютюну́. Відцура́вся горі́лки. Поки́нув лю́льку = -ста́л от трубки)];
3) (
отделиться) відстава́ти, відста́ти, відлипа́ти, відли́пнути, відтуля́тися, відтули́тися, відсіда́тися, відсі́стися, (о мног.) повідстава́ти, повідлипа́ти и т. д. Штукатурка -ста́ла – тинк повідстава́в (повідлипа́в).
Корка у хлеба -ста́ла – скори́нка на хлі́бі відсі́лася.
Дверь -стаё́т – две́рі відхо́дять;
4) (
отвязаться) відступа́тися, відступи́тися, уступа́тися, уступи́тися, відійти́, відчепи́тися, відкасну́тися, відсахну́тися.
Не -ста́ну, пока вы мне не скажете – не відступлю́ся (не уступлю́ся, не відійду́), по́ки ви мені́ не ска́жете.
Пристал и не -стаё́т – причепи́вся і не відступа́ється (не відхо́дить).
-ста́нь от меня! – відчепи́сь (відкасни́сь, відійди́) від мене!
Отста́вший – відста́лий; (отклеившийся) відли́плий и т. д.
Отступа́ть, отступи́ть
1) (
назад) відступа́ти, відступи́ти, відступа́тися, відступи́тися, о[у]ступа́тися, о[у]ступи́тися, поступа́тися, поступи́тися, подава́тися, пода́тися (наза́д) перед ким, перед чим или від ко́го, від чо́го.
-па́ть в сторону – відстороня́тися, відсторони́тися. [То піді́йде до крини́ці, то знов одступа́є (Шевч.). Ста́ла перед очи́ма і не вступа́ється (Свидн.). «Нас ви́дно знадво́ру», сказа́ла Они́ся, оступа́ючись од вікна́ (Н.-Лев.). Зляка́вшись, па́рубок поступи́вся наза́д. Перед мече́м наза́д не подає́ться (Куліш)].
-пи́ть назад на два шага – оступи́тися (поступи́тися) наза́д на два кро́ки (ступені́); (при постройках) відступи́ти (відійти́) на два ступені́.
-пи́, дай дорогу! – оступи́ся, дай (пусти́) доро́гу!
Неприятель -пи́л от города – вороги́ відступи́ли від мі́ста (уступи́лися з-перед мі́ста).
Татары начали -па́ть к берегу – тата́ри почали́ оступа́тися до бе́рега (Леонт.).
-па́ть шаг за шагом – поступа́тися наза́д по́ступце́м.
Не -плю́ (не отстану), пока… – не відступлю́ся, по́ки…
-пать поздно, дело решено – відступа́тися пі́зно, спра́ву ви́рішено (скі́нчено);
2) (
отказываться) відступа́тися, відступи́тися від чо́го, відріка́тися, відректи́ся, зріка́тися, зректи́ся чого́ и від чо́го, поступа́тися, поступи́тися чим. -пи́ть от веры, см. Отступи́ться;
3) (
уклоняться) віддаля́тися, віддали́тися від чо́го, відбіга́ти чого́, від[у]хиля́тися, від[у]хили́тися від чо́го.
-пи́ть от закона, от правил – пору́шити зако́н (пра́во), пра́вило.
-пить от истины – відбі́гти пра́вди, ухили́тися від пра́вди, розмину́тися з пра́вдою.
-пи́ть от контракта – пору́шити контракт, умо́ву.
Отта́лкивать, оттолка́ть, оттолкну́ть – відшто́вхувати, відштовхну́ти, відпиха́ти, відіпхну́ти, відтру́чувати, відтру́тити, відхиля́ти, відхили́ти, (о мног.) повідшто́вхувати, повідпиха́ти, повідтру́чувати кого́, що від ко́го, від чо́го чим.
Он всех -вает от себя своим поведением – він усі́х відшто́вхує (відпиха́є) від се́бе своє́ю поведі́нкою.
-ну́ть лодку от берега – відіпхну́ти (відтру́тити) човна́ від бе́рега.
-ка́ть бока кому – наштовха́ти бо́ки кому́.
Отто́лкнутый – віді́пхнутий, відшто́вхнутий, відтру́чений.
Па́дать, пасть
1) па́дати (
неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти.
Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла.
На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність.
Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну.
-ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є].
-ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)].
-ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є].
Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів.
Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав.
Крепость -ла – форте́ця впа́ла.
-ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок;
2) (
о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе];
3) (
умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)].
Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́).
Он пал мёртвый – він ліг тру́пом;
4) (
понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться.
Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́.
Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується.
Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся.
Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується.
Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають.
-дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить].
-дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)];
5)
пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)].
Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де.
Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь.
Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го.
Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий.
-ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший.
Пла́вать – пла́вати, пли́вати. [Пла́ва, як сир у ма́слі. Качки́ пли́вають та купа́ються].
-ть, вытягивая руки поверх воды – пла́вати са[я]жня́ми, навви́машки.
-ть на спине – пла́вати горіли́ць, горіче́рева.
-ть по-лягушечьи – по-жа́б’ячому (жа́бки) пла́вати.
-ть по-бабьи – по-соба́чому пла́вати.
-ть боком – пла́вати з ви́гребом.
-ть на лодке, на корабле – пла́вати човно́м, корабле́м.
-ть возле берега – пла́вати по-під бе́регом, держа́тися бе́рега.
Пла́вающий – пливу́чий.
Хорошо -щий – плавки́й.
Не -щий – непливу́щий.
Медленно -щий – тихопла́в (-ва).
Повё́ртывать, поверну́ть – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, верті́ти, крути́ти, покрути́ти, крутну́ти, (о мног.) пооберта́ти що. [Поверни́ ключ у замку́. Оберну́в (поверну́в) до се́бе па́лицю го́стрим кінце́м. Поверну́в його́ обли́ччям до стіни́].
-ну́ть направо – поверну́ти право́руч, у пра́ву ру́ку.
Корабль -ну́л к берегу – корабе́ль поверну́в до бе́рега.
-ну́ть дело по своему – поверну́ти (оберну́ти) спра́ву по-сво́йому, на свій обича́й.
-вать мясо на вертеле – оберта́ти м’я́со на рожні́.
Повё́ртывай оглобли (убирайся) – відверта́й ли́ги.
Повё́рнутый – пове́рнений, пове́рнутий, обе́рнений, обе́рнутий.
Пожа́р – пожа́р (-ру), поже́жа, пожо́га, поже́га. [Уночі́ ста́лася в селі́ поже́жа].
Потушить -жа́р – загаси́ти, погаси́ти пожа́р, поже́жу.
Звонить на -жа́р – дзвони́ти на пожа́р (на поже́жу), вого́нь вісти́ти.
Пожа́р! – гори́ть!
Не на -жа́р – не гори́ть, нема́ чого́ поспіша́ти.
Полага́ть, положи́ть
1) (
куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти].
-жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду].
-жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим.
Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла].
-жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь].
-га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти.
-жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н.
-га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)].
-га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли].
-жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць.
-жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви].
-жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким.
-жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг.
-га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто.
-жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)].
-жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти.
-га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)].
-га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го.
-га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)].
-га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)];
2) (
решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)].
В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ).
-жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)].
Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці].
3) (
думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)].
-га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше].
Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що.
Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо.
-жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так.
Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого.
-га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли.
Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений.
-ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.
Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́).
-дел жизни – кіне́ць життя́.
-лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́.
Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви.
-лы власти – о́бсяг вла́ди.
В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)].
В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду.
За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою].
За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко).
Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́.
Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности.
Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости.
Всему есть -де́л – всьому́ єсть край.
Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю.
До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)].
Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́.
Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству.
Предосторо́жность – (свойство) обере́жність, осторо́га, оба́чність; см. Осторо́жность; (самые меры) обере́га, застере́жні́ (запобі́жні) за́ходи.
Меры -сти – за́ходи до за[о]стере́ження, за[о]стере́жні́ за́ходи, обере́ги про́ти чо́го.
Принять меры -сти от несчастных случаев – вжи́ти застережни́х за́ходів про́ти нещасли́вих ви́падків, застерегти́ся про́ти нещасли́вих ви́падків (перед нещасли́вими ви́падками).
Прибива́ть, приби́ть
1)
что к чему – прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти що до чо́го; срв. Пригвозди́ть, Приколоти́ть. [Поприбива́в за́щіпки до двере́й (Харк.)].
-ва́ть что-л. гвоздями к чему – прибива́ти, приби́ти (во мн. поприбива́ти) гвіздка́ми, пригво́жджувати, пригвозди́ти (во мн. попригво́жджувати) що до чо́го. [До́шку приби́й гвіздка́ми (Гр.)].
Волна -би́ла лодку к берегу – хви́ля приби́ла, пригойда́ла чо́вен до бе́рега;
2) (
притолочь) прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти, (дождём) заплі́скувати, заплеска́ти, (о мног.) позаплі́скувати, приплі́скувати, приплеска́ти, (о мног.) поприплі́скувати що. [Дощі́ позаплі́скували зе́млю (Зміїв.). Ні́женьками притопта́ла, ру́ченьками приплеска́ла (Чуб.)].
Градом хлеб -би́ло – гра́дом хліб приби́ло, поприбива́ло, ви́ложило, ви́валяло.
Дождём -би́ло пыль – доще́м приби́ло или приплеска́ло пил (по́рох);
3)
кого – приби́ти, (приколотить, вульг.) прилокши́ти, приснопи́ти; (ошеломить, угнести) приголо́мшити, пригніти́ти кого́. [Бода́й тебе́, мій ми́ленький, воро́та приби́ли, а щоб тебе́, опріч ме́не, и́нші не люби́ли (Метл.). Несподі́ване ли́хо приголо́мшило Гната (Коцюб.)].
Приби́тый – (во всех значениях) приби́тий; (дождём) припле́сканий, запле́сканий; (угнетённый) приголо́мшений, пригно́блений. [Приголо́мшений те́мний люд не чув у собі́ си́ли до самості́йного, ві́льного життя́ (Л. Укр.). Приби́та, пригні́чена приго́дами ене́ргія Гна́това ви́рвалась на во́лю, на́че рі́чка, розірва́вши гре́блю (Коцюб.)].
Он на цвету -би́т – він на цвіту́ приби́тий. [Се був чолові́к приби́тий ще на цвіту́, пло́хий, похи́лий (М. Вовч.)].
Примыва́ние – прибива́ння, приганя́ння чого́ до чо́го (до бе́рега (водо́ю, хви́лею)).
Примыва́ть, примы́ть
1) (
о белье) пра́ти, попра́ти (все);
2) (
водой к берегу) прибива́ти, приби́ти, приганя́ти, пригна́ти що (до бе́рега), (о мн.) поприбива́ти, поприганя́ти, нагна́ти до бе́рега чого́ (водо́ю, хви́лею).
Волны -гна́ли к берегу много брёвен – хви́лею нагна́ло до бе́рега бага́то колоддя́.
Примы́тый – приби́тий, при́гнаний (до бе́рега водо́ю, хви́лею).
-ться
1) (
о белье) пра́тися, бу́ти попра́ним;
2) прибива́тися, приганя́тися, бу́ти приби́тим, при́гнаним (до бе́рега).
Пристава́ть, приста́ть
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го
и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
-ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (
присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (
привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (
надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
-ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
-ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (
о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (
к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (
останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8)
-ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9)
-ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
-ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (
выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Прича́ливать, прича́лить
1)
что к чему – прича́лювати, прича́лити, (привязывать) прив’я́зувати, прив’яза́ти, припина́ти, прип’я́сти́, (о мн.) поприча́лювати, поприв’я́зувати, поприпина́ти що до чо́го. [Яки́й вас враг сюди́ напра́вив і хто до бе́рега прича́лив? (Котл.). Заки́нь мо́туз за прикі́лок, притягни́ чо́вен і прив’яжи́].
-ча́ль корову – припни́ коро́ву.
-лить шест к шесту – приточи́ти же́рдку до же́рдки;
2) прича́лювати, прича́лити, пристава́ти, приста́ти (до бе́рега);
срв. Прива́ливать 2, Пристава́ть 6. [Сюди́ човно́м не пристава́й, бо тут ви́лазка пога́на (Крим.)].
Прича́ленный – прича́лений, прив’я́заний, при́п’ятий и при́пнутий, (о мн.) поприча́лювані, поприв’я́зувані, поприпи́нані.
Произво́л
1) (
воля) самово́ля, самові́лля, во́ля. [Моя́ жага́ прорве́ усі́ запо́ри, які-б мою́ впиня́ли самово́лю (Куліш)].
Отдать что-н. на чей-н. -во́л – да́ти (відда́ти) що на чию́сь во́лю.
Оставить, бросить, покинуть кого-н., что-н. на -во́л судьбы – поки́нути кого́, що на призволя́ще, на призволя́щу, відбі́гти (о мног. повідбіга́ти) кого́, чого́. [Повідбіга́ли і хазя́йства свого́ і ді́точок мане́сеньких (Квітка)].
На -во́л ветра, стихий – на во́лю ві́тру, стихі́й.
Отдаться на -во́л судьбы – зда́тися на во́лю до́лі, на призволя́ще, пусти́тися бе́рега. [Ті́льки й зостава́лось пусти́тись бе́рега (Стебн.)];
2) (
своеволие) сваво́ля, сваві́лля, сваві́льство, самові́льство, самові́льність, самочи́нство. [Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)].
Пуска́ться, пусти́ться
1)
страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́.
Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно;
2)
возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)].
-ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми.
-ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)].
-сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри.
-сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре.
-сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися.
-ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви.
-ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́.
-сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега.
Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся.
-сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю.
-сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)].
-ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)].
Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди;
3) (
броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)].
-ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)].
-ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)].
-сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)].
Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́.
-сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал.
-сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку.
-сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)];
4) (
вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що.
-ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. ] [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)].
-сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Амбал, прост. – здоровило, здоровега, де́белень, ґевал (гевал), (прост., ещё) мордоворот, (образн.) бугай.
[Князівна Еліза трошки здивована: анахорет — рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замість традиційної анахоретської лисини, наслідку чеснот самозаглибленості, — буйне біляве, з рудим підпалом волосся; замість аскетичної блідості — чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленості (В.Винниченко). — А тебе не кликали, — байдуже сказав гевал. — Та ж бо там про мене йдеться! — верескнула Гапка. — Про тебе, – смикнув за вус гевал, — але пани урядові хочуть про тебе, бабо, не від тебе, а від чесних людей почути. — А я вже не чесна? — ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи. Гевал трохи застрашився, спробував поворушити зів’ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук). Та була у мене і величезна втіха, з якою не порівняти жоден провал: Хеда пройшла повз Чука і Гека, красиво так пройшла, як змія про шелестіла травою, і вже поміж пасажирів пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, ніби на параді, підлетіли водночас до літака і різко загальмували по обидва боки трапа кроків за двадцять один від одного. З того, що зупинився ліворуч від мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюмі (як вони не подушаться в тих унікостюмах за такої тепліні) і кинувся до мене, та я навіть не глянув на нього, я проводжав очима Хеду до автобуса і з жахом (так, так, десь узявся в мені цей давно забутий холод) помітив, як із другої машини біжить до автобуса ще один височезний чолов’яга (В.Шкляр). — А що я мав робити? — шморгнув носом малий. — Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих гевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! — глянув він зло убік, де вже зникли три справді немаленькі постаті (О.Гаврош). Саме в задрипаному лінійному відділенні міліції міста Сміли слід шукати витоки Симоненкової трагедії. Так, його не вбили в каталажці мордовороти в синіх мундирах, зате садистськими побоями прирекли на повільне й мученицьке вмирання (Олекса Мусієнко). — Ти тіки, Санчо, грошиків добудь, а дочку за люди віддати — то вже мій клопіт. Є в нас тут Хуана Гевала син, Лопе зветься; там такий дебелень та кремезень, що ну! Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Бедняга, бедолага, бедняжка
1)
см. Бедняк;
2) (
бедняга, бедняжка, несчастный, обиженный, страдающий) бідолашний, сердечний, сердека, сердега, безталанний, безталанна, безталанночка; (общ. р.) бідолаха (ум. бідолашка, бідолашечка), бідняга, бідняка, біднячка, неборака, бідачиського, бідаха; (ср. р.) бідня (ум. біднятко, бідняточко), бідося.
[Сумують обидві бідолашечки (Г. Барвінок). Заплакана, несповита сердечна дитина (Т.Шевченко). Серця не раньте дівчині бідняці (С.Руданський). Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік (І.Котляревський). Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І.Котляревський). Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! Та що ж робить? Нестало сили, Сердега разом одуріла (Т.Шевченко)].
Обговорення статті
Здоровила, здоровяк, разг. – здорови́ло, здорова́нь, здоров’я́ка, здоров’я́га, крем’я́зень, (реже) здорова́й, здорове́га, здоро́вко, здоро́вець, кре́мез, (о женщ.) здоровуля, (редко) здорове́ля.
[Десь я бачив такого чи, здається, читав про такого здорованя, старого козарлюгу, що й кінь під ним вгинається (І. Нечуй-Левицький). Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров’яги плечисті і є ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (І. Муратов). — Що ти йому зробиш, такому здоровкові? (Панас Мирний). …був поміж ними один посивілий крем’язень, який явно не тягнув на «яйцеголового» (А. Гарасим)].
Обговорення статті
Знать – знати; відати, знатися (розумітися) на чому, розуміти що, усвідомлювати що, бути в курсі чого:
аза в глаза не знает – ні (ані) бе, ні ме не зна (знає), ані бе не зна (знає); ні аза, ні буки не зна (знає); нічогісінько; не знає; ні бе, ні ме, ні кукуріку;
Бог (Господь) знает что [говорит делает…] – Бог зна (знає) (бозна-) що [каже, робить…]; Господь його знає що [каже, робить…]; святий його зна (знає) що [каже, робить…];
всяк сверчок знай свой шесток – швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (не лізь) (Пр.); коли ти швець, пильнуй свого копила (Пр.); як (коли) не коваль, то й рук не погань (Пр.); коли не пиріг, то й не пирожися (Пр.); знай, хто роком старший (Пр.); знай, цвіркуне, свій причіпок (Пр.); знай, свине, своє лігво (Пр.); знай, козо (корово), своє стійло (Пр.); знай, кобило, де брикати (Пр.); знайся кінь з конем, а віл з волом (Пр.); не літай, вороно, в чужії хороми (Пр.);
Вы это прекрасно знаете – Вам не треба говорити;
давать, дать себя знать – даватися, датися узнаки (утямки); давати, дати себе узнаки (утямки); даватися, датися знати; давати, дати себе знати;
дать знать кому что – дати знати кому що; оповістити (сповістити) кому що (кого про що); дати (подати) звістку (вістку) про себе; об’явитися (оповіститися);
делай как знаешь – роби як знаєш (хочеш, вважаєш); роби як умієш;
если бы знать, что – якби (коли б) знати, що…; якби (коли б) знаття, що…;
знаем мы вас (ирон.) – знаємо ми вас;
знаете [ли] – знаєте, бачте;
знает кошка, чьё мясо съела – знає кіт, чиє сало з’їв (Пр.); чує кішка, чиє сало з’їла (Пр.);
знай, баба, своё кривое веретено (устар.) – жіноча річ коло припічка (коло печі) (Пр.); жіноча річ – кочерги та піч (Пр.);
знай наших! – отакі наші!;
знай [себе] – знай [собі];
знать вдоль и поперёк – знати вздовж і впоперек (і шите і пороте);
знать в лицо кого – знати в лице (на лице, в обличчя, на обличчя) кого;
знать грамоту (разг.) – уміти читати й писати; бути письменним (грамотним); письмо знати; письма уміти;
знать за собой грешки – мати (відчувати) щось за собою; знати (чути) за собою грішки;
знать как свои пять пальцев – знати як свої п’ять пальців (пучок); знати як облупленого; знати як старі свої чоботи (як чоботи на своїх ногах);
знать меру – знати міру;
знать наизусть, назубок – знати напам’ять (досконало); мати в голові що;
знать не знаю [и ведать не ведаю] – сном і духом (ні сном ні духом) не знаю (не відаю); не знаю, не відаю; (не желая признавать кого) [і] знати не хочу;
знать, почём фунт лиха – знати, почім (почому) ківш (коряк, корець, пуд, фунт) лиха; знати, де лихо живе; випивати [свій, повний] ківш лиха; бачити смаленого вовка;
знать про себя – мовчати; тримати (зберігати) в таємниці;
знать своё дело – знатися на своїй справі (своєму ділі); знати свою справу (своє діло);
знать себе цену – знати собі ціну; знати свою вагу; бути свідомим своїх переваг;
знать своё место – знати свої місце (стійло); держатися свого берега;
знать сокола по полёту, а добра молодца по походке – видно (видко) сокола з польоту (льоту), а сову з погляду (Пр.); не завиє так пес, як вовк (Пр.); видно пана по халяві (халявах);
знать толк в чём – знатися (розумітися) на чому; смак знати в чому; тямити силу в чому;
знать (уметь) делать что – вміти чого;
знать цену чему – знати ціну (вагу, вартість) чому, чого; знати, чого варте;
знать этого не хочу – не хочу про це й чути;
кабы знать, где упасть, так соломки бы подстелил – якби (коли б) знаття, де впаду, то б і соломки підстелив (Пр.); не знаєш, де заробиш, де проробиш (Пр.);
как мы знаем (видим) – як ми знаємо (бачимо); добре (давно) відомо, що; загальновідомо, що; як відомо;
как (почём) знать? – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати; звідки має знати хто; хто теє зна (знає); чи (а) я знаю?;
кто знает, кто его знает (разг.) – хто його зна (знає); хтозна, бозна; звідки знати;
надо (пора) и честь знать (фам.) – пора і честь знати; час уже й кінчати; треба й міру знати; не слід перебирати міри;
не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де виграєш, а де програєш; якби знав, де знайду, то туди б пішов, а якби знав, де загублю, туди б не пішов (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то сам би пішов і дітей забрав (Пр.);
не знать износу (износа, веку) – не знати зносу;
не знать женщин – бути дівичем (цнотливцем);
не знать, куда деваться – не знати, на яку ступити;
не знать, куда деться от стыда – позичати очей у Сірка;
не знать меры в баловстве – ходити на головах;
не знать меры, удержу – не знати міри, впину (спину, зупину, угаву);
не знать покоя (отдыха и т.п.) – не мати (не знати) спокою (спочинку, відпочинку тощо);
не знать сна – не спати, не стуляти очей;
не зная броду, не суйся в воду – не спитавши броду, не лізь у воду (Пр.); не хапайся поперед невода рибу ловити (Пр.); з сокирою не лізь туди, де пила не була (Пр.); не лізь (не хапайся) поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти (Пр.);
не могу знать – не знаю;
не хотеть знать кого – не признаватися до кого;
он не знает усталости – він ніколи не стомлюється (не знемагає); йому знемоги немає;
разве (нешто) я знаю? – хіба (чи, іноді або) я знаю?;
решительно ничего не знаю – ні сном ні духом не відаю;
сами знаете – не вам казати (питати);
твёрдо знать – добре (твердо) знати;
то и знай – раз у ра́з;
только и знает, что… – тільки й знає, що…;
чёрт его знает (вульг.) – мара (кат, морока, дідько) його зна (знає);
я этого не знаю – я цього (того) не знаю; я того несвідомий; (разг.) я в тім не битий.
[Багато знатимеш – голова облізе (Пр.). Якби знаття, не було б каяття (Пр.). Не знав, не знав, та як на те й забув! (Пр.). Я вважаю себе найосвіченішою людиною, бо знаю, що нічого не знаю (Сократ). Знати — це зовсім не означає розкладати на частини або пояснювати. Знати — це сприймати бачене. А щоб бачити, треба передусім брати участь. Це дуже важка наука… (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Досі я ще не певний. Лабіринт вирв здається мені тепер таким неосяжним, що від збудження я вже зовсім не знаю, в який бік мені треба добуватись. А що, як я посуваюсь уздовж наших траншей, тоді це триватиме хтозна-поки (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Той, хто нічого не знає, і знає, що він нічого не знає, знає більше, ніж той, хто нічого не знає і не знає, що він нічого не знає. 2. Мало знати собі ціну, ще треба мати попит]. Обговорення статті
Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт:
вне пределов – поза межами;
вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом;
в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі;
в пределах Украины – у межах України;
всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець);
выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого;
выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного;
до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть;
достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю;
за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко);
за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим;
за пределы города – за межі міста;
положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству;
положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому;
предел верхний – границя верхня;
предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности;
предел жизни – кіне́ць життя;
предел чувствительности – межа чутливости;
пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́;
пределы власти – о́бсяг вла́ди;
пределы интегрирования – межі інтеґрування;
пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури;
расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви;
ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край;
этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець);
это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості.
[Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)].
Обговорення статті
Сердечный, сердешный, прост.
1) (
анат., мед.) серцевий;
2) (
нетерминол.) сердечний;
3) (
искренний, задушевный) щирий, сердечний, щиросердий, щиросердний;
4) (
бедняжка) сердега, сердечний, сердешний:
сердечная мышца – серцевий м’яз;
сердечные муки – сердечні муки, муки серця;
сердечные шумы – серцеві шуми, шуми в серці;
сердечный привет – щире (сердечне) вітання;
сердечный человек – щира душа; щира (сердечна, щиросерда) людина. Обговорення статті
Слух – (чувство) слух, (молва) чутка; по́голос, по́голо́ска, поголо́сок, погові́р, по́чутка;
быть на слуху – не сходити з язиків;
[весь] превратился (обратился) в слух кто – [увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (иногда) увесь слух хто;
играть, петь по слуху – грати, співати з голосу, на слух;
и слуху нет – і чутка пропала, і слід запав за ким;
ласкать слух – тішити вухо (слух);
напрягать, напрячь слух – напружувати, напрягти слух, (навастривать уши) нащу́лювати, нащу́лити ву́ха;
на слух – на слух;
не всякому слуху верь – не всяка чутка – правда (Пр.); люди чого не набрешуть (Пр.); люди накажуть, що й на вербі груші ростуть (Пр.); не все те правда, що на весіллі плещуть (Пр.); не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає) (Пр.);
ни слуху ни духу – ні слуху ні духу;
носится, идет слух – поголоска, чутка йде;
по слухам – за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що; чутка є, що; якщо вірити чутці;
пошёл (прошёл, пронёсся) слух – пішла (пройшла, пронеслася, рознеслася, промайнула) поголоска, чутка;
распространять слухи – ширити чутки;
слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі (Пр.); вісті не лежать на місці (Пр.). Обговорення статті
Тревога
1) тривога, (
беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги;
2) (
переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус;
3) (
сигнал) тривога, ґвалт:
боевая тревога – бойова тривога;
ложная тривога – фальшива тривога;
ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати;
учебная тривога – навчальна тривога.
[Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЗВРАЩА́ТЬСЯ, возвращаться на кру́ги своя́ верта́тися на кру́ги своя́;
возвраща́ющий що верта́є тощо, зго́дний поверну́ти, прикм. поворо́тній, поворо́тний, книжн. поверта́льний, реконстр. бумера́нговий, складн. -бумера́нг [возвраща́ющаяся пружи́на пружи́на-бумера́нг], стил. перероб. з по́воро́том, поверта́ючи;
возвращающий к жи́зни воскреси́тель;
возвращающий свобо́ду визволи́тель;
возвращающийся/возвраща́емый пове́ртаний, по́воро́тець, прикм. поворотни́й;
возвращающийся що поверта́ється, зму́шений поверну́тися, на доро́зі додо́му, (тиф) мед. на́воротливий;
возвращающийся к жи́зни воскре́ша́ний, воскре́шуваний, відро́джуваний, оказ. воскресе́нний;
возвращающийся к пробле́ме гото́вий верну́ти до пробле́ми;
возвращающийся с бе́рега мор. відпускни́к з бе́рега;
возвраща́ющееся созна́ние відро́джувана свідо́мість;
ДЕ́ВУШКА зменш. пі́ддівка, дівчу́к, збільш. діве́га.
ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого];
идти в бой става́ти до бо́ю;
идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру;
идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого;
идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́;
идти вразре́з с чем супере́чити чому;
идти в ход іти в дію;
идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти;
идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́];
идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к;
идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи;
идти, как по ма́слу іти́ як з води́;
идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́;
идти кувырко́м іти́ пере́кидом;
идти на мирову́ю іти́ на зами́рення;
идти на по́льзу іти́ на ко́ристь;
идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися;
идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д;
идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/;
идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники;
идти насма́рку схо́дити на пси;
идти на у́быль коротк. спада́ти;
идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к;
идти на ум спада́ти на ду́мку;
идти на усту́пки ще поступа́тися;
идти побира́ться іти́ з торба́ми;
идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть];
идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до;
идти по пути́ ще верста́ти шлях;
идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за;
идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом;
идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку;
идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/;
идти пра́хом леті́ти з ві́тром;
идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́;
идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі;
идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є];
идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м;
идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід;
идти успе́шно кому до́бре йти;
идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й;
у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре;
идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру];
идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що;
иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш);
де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?;
шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого;
иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб;
далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний;
идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру;
идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері;
идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу;
идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого;
идущий во главе́ провідни́к;
идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/;
идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю;
идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий;
идущий к лицу́ до лиця́ кому;
идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́;
идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к;
идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки;
идущий на пла́ху стра́те́нець;
идущий на по́льзу ко́ри́сний;
идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/;
идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику;
идущий на смерть сме́ртник;
идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний;
идущий напропалу́ю відчайду́х;
идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси;
идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н;
идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку;
идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний;
идущий по́д гору що йде з гори́;
идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору;
идущий по направле́нию к по доро́зі до;
идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник;
идущий по стопа́м послідо́вник;
идущий свое́й чередо́й рути́нний;
идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий;
не идущий в счёт, не врахо́вуваний;
не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний;
доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде;
идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви];
ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/;
пойти в ата́ку заатакува́ти;
пойти вверх дном ще піти́ хо́дором;
пойти во вред ви́йти на шко́ду;
пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь;
пойти войно́й уроч. ста́ти на прю;
пойти в пляс піти́ в ско́ки;
пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти;
пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности;
пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к;
пойти на что пустити́ся на;
пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст;
пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох;
пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся];
пойти на штурм оказ. заштурмува́ти;
пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня;
пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку;
пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду;
пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку;
не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку;
ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20;
втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.
НАЙТИ́ (істину) відкри́ти, (що все гаразд) поба́чити; ба. повизнахо́дити;
найти вы́ход зара́дити собі́, да́ти собі́ ра́ду, ви́в’язатися, прибра́ти спо́собу;
найти вы́ход и вы́браться ви́дістатися;
найти до́ступ /найти доро́гу/ к чему проте́рти сте́жку до чого;
найти душе́вный поко́й спочи́ти душе́ю;
найти ключ к се́рдцу досту́катися до се́рця;
найти лазе́йку знайти́ о́б’їздку;
найти ме́сто (в душі) посі́сти мі́сце;
найти на кого стил. перероб. вступи́ти у кого [что-то нашло́ на меня́ щось у ме́не вступи́ло];
найти недочёт в чём да́ти дога́ну чому;
найти отве́т здобу́тися /спромогти́ся/ на ві́дповідь;
найти уедине́ние (найти поко́й и уедине́ние) (у глушині) заши́тися;
найти прию́т (де) пригрі́тися, прихили́ти го́лову [не́где найти приют нема́ де прихили́ти го́лову];
найти себе́ моги́лу зломи́ти собі́ карк;
найти себя́ образ. приста́ти до бе́рега;
найти сре́дство ще спромогти́ся;
найти сча́стье жарт. вхопи́ти Бо́га за бо́роду;
днём с огнём не найти із сві́чкою в рука́х не знайти́;
как найдёт на кого як набіжи́ть;
как найдёшь ну́жным /как найдёте ну́жным/ як собі́ зна́єш /зна́єте/;
нашла́ блажь /нашла́ дурь/ на кого при́мхи напа́ли на, узя́в о́дур кого;
наше́дший 1. що знайшо́в тощо, ОКРЕМА УВАГА, 2. що натра́пив тощо, ОКРЕМА УВАГА;
наше́дший всео́бщее призна́ние загальнови́знаний;
наше́дший подтвержде́ние потве́рджений;
наше́дший себе́ моги́лу зломи́вши собі́ карк;
наше́дший смерть заги́блий;
наше́дшие в дом зі́брані в до́мі.
ОКО́НЧИТЬ образ. допливти́ /приста́ти/ до бе́рега, досягти́ мети́, прийти́ до фі́нішу;
ОСТОРО́ЖНИЧАТЬ образ. огляда́тися на за́дні коле́са, держа́тися бе́рега;
осторожничающий ду́же обере́жний, обере́жний що ну.
ПАСТЬ, ни́зко пасть пусти́тися бе́рега, ни́зько впа́сти, пор. УПАСТЬ;
пасть же́ртвой ста́ти же́ртвою;
пасть сме́ртью хра́брых полягти́ як геро́й /геро́ї/;
па́вший поле́глий, ОКРЕМА УВАГА;
па́дший занепа́лий, пропа́щий, (ангел) грі́шний;
пасть на коле́ни поет. сколі́нений;
УПА́СТЬ фаміл. бебе́хнути, ге́пнути, ге́пнутися, ля́пнутися, (у воду) шубо́вснути;
упасть ду́хом ще опусти́ти ру́ки;
упасть как подко́шенный ге́пнутися снопо́м;
не дать пыли́нке упасть на кого порохи́ здува́ти з;
вы что с не́ба упа́ли? фольк. ви що з ду́ба впа́ли? упа́вший просте́ртий, (голос) слабки́й, осла́блий, підупа́лий, (про листя) опа́лий /кн. па́лий/, (про бидло) здо́хлий, /плід/ па́дошній, па́далка, ОКРЕМА УВАГА;
упавший ду́хом занепа́лий на ду́сі;
упавший плашмя́ просте́ртий на́взнак;
упавший с не́ба гість із не́ба, ОКРЕМА УВАГА
ПУСКА́ТЬСЯ фраз. іти́ на що [пускаться в кра́йности іти на кра́йність];
пускаться во все тя́жкие 1. не ма́ти спи́ну, пуска́тися бе́рега, става́ти на слизьку́ сте́жку /шлях/, 2. не гре́бувати нічи́м, іти́ на одча́й душі́ /ва-ба́нк/;
пускаться в открове́нности бу́ти відве́ртим як на духу́;
пускаться в рассужде́ния почина́ти мудрува́ти;
пускаться в риско́ванное предприя́тие іти́ на одча́й душі́;
пускаться на аво́сь поклада́тися на ща́стя;
пуска́ющийся 1. що /мн. хто/ пуска́ється тощо, звиклий іти на, зда́тний пусти́тися, 2. = пускаемый;
пускающийся в открове́нности зго́дний діли́тися секре́тами;
пускающийся во все тя́жкие 1. гото́вий пусти́тися бе́рега, 2. чим-ра́з відчайду́шніший;
пускающийся в пляс вда́ривши в закаблу́ки;
пускающийся в рассужде́ния схи́льний мудрува́ти;
пускающийся на хи́трости гото́вий іти́ на хи́трощі;
РАСПОЯСА́ТЬСЯ оказ. пусти́тися бе́рега, розсваво́литися, реконстр. роззухвалі́ти;
распояса́вшийся розпере́заний, розгну́зданий, неприбо́рканий, розсваво́лений, знахабні́лий, роззухвалі́лий, ра́птом таки́й зух, (про уяву) несамовитий, ОКРЕМА УВАГА
РАСПУСТИ́ТЬСЯ (духовно) ще розволочи́тися, пусти́тися бе́рега, розсвиня́читися, збидлі́ти;
распусти́вший, распусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
распусти́вший со́пли засопли́влений распусти́вшийся розпу́щений, ліквідо́ваний, розв’я́заний, розго́рнутий, на́пну́тий, на́п’я́тий, розбе́щений, розсвиня́чений, збидлі́лий, зледащі́лий /розледащі́лий/, прикм. розпу́сний, (цвіт) розпу́клий, розкві́тлий, (шлях) розква́систий, ОКРЕМА УВАГА
СОУЧЕНИ́К фраз. коле́ґа, однока́шник.
ТОВА́РИЩ (бойовий) побрати́м, (від фаху) колеґа;
гусь свинье́ не това́рищ шпак орлу́ не това́риш;
това́рищ по несча́стью това́риш у неща́сті;
това́рищ по ору́жию бойови́й побрати́м;
това́рищ по профе́ссии коле́ґа;
това́рищ по слу́жбе това́риш на слу́жбі /галиц. від слу́жби/;
това́рищ по шко́ле шкільни́й това́риш;
това́рищ председа́теля засту́пник голови́, галиц. містоголова́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бедняга – бідола́шний, -а, -е, серде́га, -ги.
Коллегаколе́ґа, -ґи, това́риш.
Поле
1) по́ле, -ля;
2) (
фон) тло, -ла;
3) (
в книге) по́ле, -ля, бе́рег (род. бе́рега);
4) (
в шляпе) кри́си (род. крис);
5) (
поприще) по́ле, тере́н, -ну.
Ряд
1) ряд;
2) (
вопросов) ни́зка, -ки;
3) (
домов) перія́, -ії́;
4) (
в строю) шере́га, -ги, ла́ва, -ви.
Шеренгашере́га, -ги, ла́ва, -ви; -говый – шерего́вий, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Предел – межа; грань. В пределах – в межах. Вне пределов – поза межами. Выйти из пределов – перебрати міри; перейти за межі; зайти за край; перейти через край. Положить предел – межі покласти; край покласти; берега дати.
Ряд – ряд; низка; шерега. В рядах противника – у ворожих лавах. Ряд за рядом – ряд по ряду. Целый ряд товарищей – багацько товаришів. Это замечается в целом ряде учреждений – це помічено по багатьох установах. Ряд (вопросов) – низка (питань). На ряде (примеров) – низкою (прикладів); з багатьох (прикладів). Идти рядом – іти поруч, попліч. Сплошь и рядом – скрізь і всюди.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Клевач, камн.бе́ґа.
Мегаме́га.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

А, альфа
• Кто сказал а (альфа), тот должен сказать и бе (бета)
– сказав а, кажи й бе; хто каже альфа, нехай каже й бета; взявся до діла, то й роби. [Чого ж ти замовк?.. Сказав а, кажи й бе. З нар. уст. Хто каже альфа, нехай каже й бета, — байдуже промовив Сойка… Тудор.]
• От а до зет
– від а до зет; від а до я; від початку до кінця; від краю до краю.
• Альфа и омега
(книжн.) – альфа і омега; початок і кінець. [Він альфа і омега, Початок і кінець. Українка.]
• От альфы до омеги
(книжн.) – від альфи до омеги; від початку до кінця; від краю до краю.
Берег
• Жители противоположного берега реки
– зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани. [У тогобочан хати в садках купаються, а в нас садовина не росте. З нар. уст.]
• На обоих берегах чего
– по (на) обох берегах чого; обабіч чого; лівобіч і правобіч чого; обаполи; (зрідка) обапол. [Город Кам’янець лежить обаполи Смотрича. З нар. уст.]
• У берега
– з берега (від берега, над берегом, край берега). [Ти купайся з берега, на глибоке не лізь. З нар. уст. Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки накрила. Глібов. Із-за гори місяць ясний На луг поглядає; Край берега дівчинонька Тихо походжає. Глібов.]
Вдоль
• Вдоль и поперёк
(разг.) – у(з)довж і вшир. [Орел могучий на вершку сніжному Сидів і оком вдовж і вшир гонив… Франко.]
• Вдоль и поперёк знать кого
(перен.) – у(з)довж і впоперек знати кого; знати як свої п’ять пальців (пучок) кого; (зневажл.) знати кого як облупленого; (образн.) знати кого як старі свої чоботи.
• Вдоль по берегу, вдоль берега
– понад берегом, уздовж (поздовж) берега; узберіж.
Голый
• Голая истина, правда
– щира (чиста, нестеменна, гола, сама) істина, правда.
• Голенький ох, а за голеньким Бог
– якби не ох, то б давно здох. Пр. За сиротою сам Бог з калитою. Пр.
• Гол, как бубен, как сокол, как сосенка, как перст, как осиновый кол
– голий, як бубон, як бич, як пень, як лопуцьок, як липка, як палець, як пучка, як долоня, як коліно, як кістка, як пляшка, як [руда] миша, як мати на світ народила, як турецький святий. Куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Увесь Хвесь — голова та ноги. Пр. Устав, підперезався та й зовсім зібрався. Пр. Сам голий, а сорочка за пазухою. Пр. Так розбагатіла! — поли деру та спину латаю. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Голе, аж ребра світяться. Пр. Голе, аж крізь ребра видно. Пр.
• Гол, как сокол, а остёр, как бритва
– хоч голий, та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як меч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр.
• Голой рукой не тронь
(нар.) – голіруч (голою рукою) не руш (не займай, не чіпай); май осторогу; будь обережний (бережкий) з чим; сторожко ходи коло чого; (образн.) берега тримайся (держись).
• Голому разбой не страшен
– мокрий дощу не боїться (не лякається). Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу, а голий розбою не бояться. Пр.
• Голые слова, факты
– самісінькі (самі тільки) слова, факти; голі слова, факти.
• Голыми руками брать, взять что
(перен.) – голіруч; з голими (порожніми) руками; без зброї.
• На голом, что на святом: нечего взять
– з голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр. На голому, як на святому, нічого не зищеш. Пр. У голого нема що молоти. Пр.
• С миру по нитке — голому рубаха
– з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З хати по нитці — сироті свитина. Пр. З миру по латці — голому свитка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр.
• Совершенно голый
– зовсім голий; (голий-)голісінький; гольцем-голий.
Дно
• Вверх дном
– догори ногами; шкереберть; перевертом; (іноді горідна).
• Водка уже на дне
– горілці видно денце; горілки тільки й є, що на дні (на споді).
• Вставлять, вставить дно куда
– днити, приднити, задинати, заднити що; (про багатьох) позадинати що.
• Вынимать, вынуть дно откуда
– роздинати, розіднити що; віддинати, відіднити що; (про багатьох) повіддинати що.
• До дна выпить
– до дна (до останньої краплини) випити. [До дна випив, ще й дно поцілував. Пр.]
• До дна испытать горе
– випити [добру] повну; випити гіркої.
• Заменять, заменить дно в чём
– перединати, переднити що; (про багатьох) попереднити що.
• Золотое дно
(разг.) – золоте дно; поживне джерело.
• Идти, пойти ко дну
(разг.) – пускатися, пуститися (іти, піти) на дно; тонути, потопати, потонути; гинути, загибати, загинути (погибати, погинути); пропадати, пропасти; (образн.) ловити раки, наловити раків.
• На дне
– на дні; на споді.
• На дне души
(те саме, що) В глубине души. Див. глубина.
• Не имеющий дна, бездонный (о посуде)
– без дна; безденний (бездонний).
• Опускаться, опуститься на дно
– спускатися, спуститися на дно; пускатися, пуститися берега.
• Пить до дна, не видать добра
– хто допива, тому добра не бува. Пр. Хто багато п’є, сам себе поб’є. Пр.
• Пустить ко дну, отправить на дно
(разг.) – пустити на дно; (образн.) послати раків годувати.
• Со дна, снизу
– (і)здна; спідсподу; зісподу.
• Чтоб тебе ни дна ни покрышки!
(вульг.) – бодай (щоб) тобі пуття не було! [А бодай тобі ні дна ні покришки не буде! Пр.]
Душа
• Без души делать что
– без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що.
• Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что
– боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що.
• Брать, взять за душу кого
(разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого.
• Брать на душу
– брати на себе.
• В глубине души
– у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці).
• В душе (мысленно)
– у душі (у думці, у думках).
• В душу не идёт
– у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне.
• В нём (в ней) едва, чуть душа держится
(разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй).
• Всей душой
– усією душею; цілим серцем.
• Всеми фибрами души ненавидеть кого, что
– ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що.
• В тайниках души
– у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі.
• В чужую душу не влезешь
– в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр.
• Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому
(разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким.
• Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого
(разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вынуть душу кому
(разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого.
• Говорить, поговорить по душе, по душам
– говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто).
• Для души
– для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення).
• До глубины души
(книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця.
• Душа в пятки ушла у кого
(разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув.
• Душа горит в ком
(разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто.
• Душа меру знает
(разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає.
• Душа нараспашку у кого
(разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого.
• Душа не лежит к этому
(разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це.
• Душа не на месте у кого
(разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто.
• Душа не принимает чего
(разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що.
• Душа разрывается
– серце розривається (крається); серце рветься з болю.
• Душа согрешила, а спина виновата
– душа грішить, а тіло покутує. Пр.
• Душа-человек
– добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце).
• Душу открывать, открыть
– душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце.
• Еле-еле душа в теле
(разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр.
• Жить душа в душу
(разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі.
• За милую душу
(разг.) – залюбки; з дорогою душею.
• Из глубины души
(книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі.
• Как бог на душу положит
– як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому.
• Кривить, покривить душой
(разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу.
• Лежит на душе
(разг.) – лежить на серці (на душі).
• Лезть, влезть в душу кому
(разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому.
• Наболевшая душа
– наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце.
• На душе кошки скребут
– на душі (на серці) скребе [як кішка лапою].
• На душе мутит у кого; с души воротит, тянет
– з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому.
• Не иметь ничего за душой
(разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі).
• Не по душе
– не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.]
• Не по душе мне это
(разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це.
• Не чаять души в ком
– душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким.
• Ни души
(разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько.
• Ни души не видно
– (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко).
• Ни душой, ни телом не виноват
– і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний.
• Отвести душу чем, с кем
(разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким.
• От [всей] души
(разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі.
• Отдать Богу душу
(устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки.
• От души сказать
– з (від) душі сказати (вимовити).
• Отлегло от души кому
(разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому.
• Отпусти душу на покаяние
(разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій.
• Погубить душу
– згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею.
• Приходиться, прийтись по душе
– припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі.
• Рад душой
– щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр.
• С душой играть, говорить
– з почуттям грати, говорити.
• С душой работать
– щиро (щирим серцем) робити (працювати).
• Сколько душе угодно
– скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу.
• Стоять, торчать над душой чьей
(разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(-ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.]
• У него ничего нет за душой
(разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина.
• Хоть мошна пуста, да душа чиста
– хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр.
• Хоть шуба овечья, да душа человечья
– хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр.
• Чего душе угодно
– чого душа забажає (захоче).
• Человек без души
– людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина.
• Человек большой души
– людина великої душі (великого серця).
• Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки
– чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.
Класть
• И следа ко мне не клади
– щоб і нога твоя в мене не була; і стежки до мене не топчи.
• Класть в основу
– класти за (в) основу (за підвалину, підвалиною); брати за основу.
• Класть голову, жизнь за кого, за что
– головою (життям) накладати за кого, за що; життя своє (душу свою) віддавати за кого, за що; покладати (офірувати) життя (душу) за кого, за що.
• Класть душу во что
– укладати (класти) душу в що; щиро (з усією душею) ставитися до чого.
• Класть зубы на полку
– класти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути.
• Класть конец чему
– робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому.
• Класть на счетах
– відкладати (кидати, прикидати) на рахівниці.
• Класть начало чему
– класти (покладати, робити) початок чому, чого.
• Класть оружие
– складати зброю; здаватися.
• Класть основание чему
– закладати (засновувати) що; підводити підвалину під що.
• Класть печать, отпечаток на кого, на что
(перен.) – позначатися на кому, на чому; лишати слід на кому, на чому; діяти на кого, на що; печать (ознаку, знак) класти на кого, на що, на кому, на чому.
• Класть под сукно что
(перен. разг.) – відкладати що на безрік; зволікати з чим; класти під сукно що.
• Класть пятно, клеймо на кого
(перен.) – таврувати кого; неславити кого; ганьбити (ганьбувати) кого; плямувати (плямити) кого.
• Класть яйца
(о птицах) – нести яйця, нестися; (про комах) класти яєчка; червити.
• Краше в гроб кладут
– як (мов) з хреста знятий (-та, -те); мов із труни (із гробу) встав (-ла, -ло); як з того світу встав (-ла, -ло); тільки його (її) тінь ходить.
• Не класть охулки (похулы) на руку
(разг.) – не дати себе скривдити (зганьбити); сорому собі не завдавати; він (вона) не випустить рака з рота; він (вона) свого не подарує.
• Пальца ему (ей) в рот не клади
(фам.) – пальця в рот йому (їй) не клади; йому (їй) дай поли вчепитися, то він (вона) свиту здере.
• Плохо не клади
(разг.) – [Добре] ховай.
• Плохо не клади, вора в грех не вводи
– злий схов (сховок) і доброго псує. Пр. Недобре ховаєш — сам злодія спокушаєш. Пр. Поганий схов (лок. спрят) і доброго спокусить. Пр. Погано не клади, злодія до спокуси не веди. Пр.
Конец
• Без конца, нет конца
– без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села
– край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов
– кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года
– наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола
– кінець стола (столу).
• В конце чего
– на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать)
– на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы
– в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему
– от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего
– наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом
– та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу
– ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что
– доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца
– украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней
– довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами
– ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец
(разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец
– від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец!
– та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду
– і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета…
– під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне
– було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец
– кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему
(разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец
– нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец
(разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце
– той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец
(разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же
– не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца
– не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя)
– палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец
– наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему
– покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу
– доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого
– кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому
– прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами
– зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов
– з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец
– тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы
(разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Лавочка
• Закрой лавочку!
(фам.) – згортайся з тим!; годі вже!; кінець!
• Надо кончить (закрыть) эту лавочку
(фам.) – треба з цим покінчити; треба зробити (покласти) кінець (край) цьому; треба дати цьому берега.
• Перебить лавочку кому
(разг. шутл.) – перебити кому якесь діло; стати на заваді (на перешкоді) кому в чому; стати конкурентом чиїм.
• По пьяной лавочке
– з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну).
• Это лавочка!
– це непевна (підозріла) справа!; це шахрайство!
Наш
• Где наше не пропадало!
– де наше не пропадало!
• Знай наших!
(разг.) – знай наших!; отак наші!; ось то ми!
• И нашим, и вашим
– і нашим, і вашим. Двом панам служить (служать). Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр.
• Наша взяла!
(разг.) – наше зверху!
• Наш брат
– наш брат (братчик).
• Наше вам!
(разг. шутл.) – здорові!; (здоровенькі) були!
• Нашего полку прибыло
(разг. шутл.) – нашого полку прибуло; нашого брата більше стало; нас побільшало.
• Наше счастье — дождь да ненастье
– до нашого берега що не пристане, то все казна-що; як не кізяк, то тріска. Пр. Наше щастя — як у тієї курки, що качата водить. Пр.
• Наш пострел везде поспел
– без нашого Гриця вода не освятиться. Пр. Де з маслом каша, там милість ваша. Пр. Де посій — там і вродиться. Пр. Де й не посій, то вродиться. Пр.
• Наш Филат не бывает виноват
– дмитрій хитрий (Дмитрик-хитрик); з’їв курку, а сказав — [десь] полетіла. Пр. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Пр.
• Не нашего поля ягода; не нашего прихода
– не нашого поля ягода. Пр. Не нашого тіста книш. Пр. Не нашого пера пташка. Пр. Не нашого пір’я птах. Пр. Не з нашої парафії. Пр. То люди не нашої хати. Пр.
• Не нашему брату чета
– не нам грішним пара (рівня).
• Поживите с наше
– поживіть стільки, як ми.
• По-нашему
– по-нашому (по-наському, по-наськи); на нашу думку (гадку); як на нас.
• По-нашему вышло, выйдет
– на наше вийшло, вийде (впало, впаде).
• У них опыт(а) больше нашего
– у них досвід більший, ніж (як) у нас; вони мають досвід більший, ніж (як) ми; вони мають досвіду більше, ніж (як) ми.
• [Это] наше дело
– [Це] наше діло; [це] наша річ; [це] нас стосується (тичеться, обходить).
• [Это] не наше дело
– [Це] не наше діло (не наша річ); нам нема до цього діла; [це] до нас не стосується (не тичеться); [це] нас не обходить; (жарт. образн.) не наше мелеться.
Нелегкий
• Во все нелёгкие пуститься
– зовсім берега пуститися; піти всіма крутими манівцями; пуститися на бездоріжжя (на всі чотири вітри); у ледащо пуститися.
• Дернула (угораздила) нелегкая его
– надав йому біс; і надало ж йому; і надав же йому дідько (враг, нечистий).
• Куда его нелёгкая занесла?
– куди його мара (нечиста сила) понесла (занесла)?; куди його чорти занесли (понесли)?; куди його занесло?; куди він к бісу подівся?
• Нелёгкая несёт, унесла, принесла, занесла… кого
(разг.) – несе (принесла, занесло…) безголів’я; (лиха година, хвороба) кого; несе (приніс, заніс, поніс) нечистий (дідько, враг, чорт, біс) кого; понесли чорти кого.
Низко
• Низко пасть
(перен.) – низько впасти; зледащіти; (образн. розм.) пуститися берега.
Омега
• Альфа и омега чего
(перен. книжн.) – альфа і омега чого; суть чого; найголовніше чого; початок і кінець чого.
• От альфы до омеги
(перен. книжн.) – від альфи до омеги (від а до я); від краю до краю; від початку до кінця.
Опускаться
• Ночь опускается, опустилась на землю
– ніч спускається, спустилася (спадає, спала) на землю; ніч западає, запала над землею.
• Опускаться, опуститься на дно
(перен.) – спускатися, спуститися на дно; пускатися, пуститися берега. [Не трать(те), куме, сили, спускай(те)ся на дно. Пр.]
• Опускаться, опуститься на колени
Див. колено.
• Опустился кто-либо
– занепав (опустився) хто; занепав (знизився) духом хто; (іноді) діла опустився хто; занедбав(занеха(я)в)себе хто; (образн.) пустився берега хто. [Діла зовсім опустився, ні про що не дбає. Барвінок. Чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім. Барвінок.]
• Руки опускаются, опустились у кого-либо
(перен.) – руки опадають, опали (падають, упали, опускаються, опустилися) кому (у кого). [Михайло: Страшна нудьга: ні спати, ні читати не можу; серце щемить. Хочу робити що — руки опадають, хочу думати — думки розбігаються. Старицький.]
Осторожный
• Быть осторожным
– бути обережним; (образн.) триматися берега.
Отдаваться
• Отдаваться внаймы (внаём)
– найматися.
• Отдаваться эхом
– битися (відбиватися) луною; відлунювати.
• Отдаться на произвол судьбы
– здатися напризюляще (іноді на волю долі); (образн.) пуститися берега.
• Отдаться на чей суд, на чью волю, милость
– здатися (спуститися) на чий суд, на чию волю, ласку.
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок
– затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину
– не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому
(разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому
– віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что
– наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку)
– віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему
Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему
– віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд
– віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому;
(книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем
Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому
– уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому
(книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому
(перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому
(перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют
– давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему
– віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому
– віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему
– признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему
(воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь
– кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём
Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего)
– відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад!
(разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал!
– віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто
– віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что
– дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что
– віддати на схов (до схованки) що.
Отставать
• Отставать, отстать от века
– відставати, відстати від віку (від доби).
• Отстань от меня!
– відчепись (відстань, відійди) від мене!; дай мені спокій!
• От ворон отстал, к павам не пристал
– від одного берега відстав, та до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, гарних не (наз)догнав. Пр. Ні в сих ні в тих. Пр.
Пасть
• Низко пасть
– низько (в)пасти, зледащіти; (образн. розм.) пуститися берега.
• Пасть жертвою чего
(книжн.) – стати жертвою (офірою) чого; упасти як жертва (жертвою) чого.
• Пасть на кого (отразиться на ком)
– упасти на кого; позначитися (окошитися) на кому; (іноді) скластися на кому.
• Пасть на сердце
(устар.) – припасти до душі (до серця) кому.
Положить
• Вынь да положь
(разг.)Див. вынуть.
• Как Бог на душу положит
(разг.) – як заманеться; собі до вподоби.
• Не положит охулки, похулки на руку кто
(разг.) – свого не подарує (не пропустить) хто; (образн.) він не впустить рака з рота.
• Положа (положив, положивши) руку на сердце (сказать)
– поклавши руку на серце (з душі, по щирості, щиросерд(н)о, від щирого серця [сказавши]).
• Положим, что…
(разг.) – припустім(о) (візьмімо, покладімо), що…; вважаймо, що…; даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Сл. Гр.]
• Положить в карман что-либо
– покласти собі до кишені (в кишеню) що; привласнити (присвоїти) чуже.
• Положить во главу угла
(книжн.)Див. глава.
• Положить врага на месте
– укласти ворога (на місці); убити ворога на місці; зробити ворогові кінець; трупом покласти (положити) ворога.
• Положить голову, жизнь, душу за кого, за что
– головою, душею, життям накласти (наложити) за кого, за що; скласти життя за кого, за що; віддати життя своє, душу свою за кого, за що; покласти душу за кого, за що; трупом лягти за кого, за що.
• Положить зубы на полку
(разг.)Див. зуб.
• Положить конец чему
– зробити кінець (край) чому; покласти край чому; (образн.) берега дати чому.
• Положить на музыку, на ноты
– покласти на музику (на ноти) що; завести в ноти що.
• Положить на обе лопатки
– покласти на (обидві) лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак(и)).
• Положить на плечи чьи, кому
(те саме, що) Взваливать, взвалить на плечи. Див. взваливать.
• Положить начало чему
– покласти початок чому (чого); дати (зробити) початок чому; закласти (започати) що.
• Положить оружие
– скласти зброю.
• Положить основание (основы) чего
– заснувати що; покласти основу (підвалини, підвалину) чому.
• Положить под сукно
(перен.)Див. сукно.
• Положить себе за правило (правилом)
– узяти (покласти) [собі] за правило (правилом).
Предел
• Вне пределов досягаемости
– поза межами досягання; поза досягом.
• Всему есть предел
– усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець).
• Выйти из пределов (за пределы) дозволенного
(перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного.
• Положить предел чему
– зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; берега дати чому.
Приставать
• Идёт, пристало [как] корове седло
Див. корова.
• Не пристало кому (делать что)
– не личить (не випадає, не подоба) (чого робити).
• От своих (от одних) отстал, а к чужим (к другим) не пристал
– від одного берега відстав (відплив), до другого не пристав (не приплив). Пр.
• Пристал как банный лист
Див. банный.
• Пристать кому, к кому (быть к лицу)
(разг.) – личити кому; бути до лиця кому; (іноді) пасувати кому.
• С ножом к горлу пристать
Див. горло.
Произвол
• Оставлять, оставить, бросать, бросить на произвол судьбы кого, что
– кидати, кинута, покинути кого, що напризволяще (іноді набезпеч); (також іноді) відбігати, відбігти (про багатьох повідбігати) кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Отдаться на произвол судьбы
– здатися на волю долі; здатися напризволяще; (образн.) пуститися берега.
Пускаться
• Пускаться, пуститься во все тяжкие (нелёгкие)
(книжн. устар. во вся тяжкая) – пускатися, пуститися на всі заставки; пускатися, пуститися берега.
• Пускаться, пуститься на хитрость (на хитрости)
– пускатися, пуститися (братися, узятися, іти, піти) на хитрощі; удаватися, удатися до хитрощів.
Рельсы
• Переводить, перевести (ставить, поставить) на рельсы какие
– переводити, перевести (ставити, поставити) на рейки які (на колію яку).
• Сойти с рельсов
(перен.) – зійти з рейок (з колії); пуститися берега.
Слух
• [Весь] превратился (обратился) в слух кто
– [Увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (іноді) увесь слух хто.
• Играть, петь по слуху
– грати, співати з голосу.
• Не всякому слуху верь
– не всяка чутка — правда. Пр. Люди чого не набрешуть. Пр. Люди накажуть, що й на вербі груші ростуть. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає). Пр.
• По слухам
– за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що…
• Слухом земля полнится
– чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Пр. Вісті не лежать на місці. Пр.
Судьба
• Искушать (испытывать) судьбу
– спитувати (випробувати, вивіряти) долю.
• Какими судьбами?
(разг.) – яким побитом?; яким вітром?; як це вас (тебе) доля занесла сюди?
• Какими-то судьбами
– якимсь чином; якось.
• Не вам судьба судья, а мы судьбе хозяева
– не доля над нами панує, а ми над нею. Пр. Кожен — коваль свого щастя. Пр.
• Не судьба кому, чему
(разг.) – не судилося кому, чому.
• Отдаться на произвол судьбы
– здатися на волю долі (напризволяще); пуститися берега.
• От судьбы не уйдёшь
– долі не минути. Пр. [Своєї] недолі й конем не об’їдеш. Пр. Лихої долі й конем не об’їдеш. Пр. Від лихої долі не сховаєшся. Пр. Лиха доля й під землею надибає. Пр. Ніхто не знає, де кого доля чекає. Пр.
• Счастливая судьба
[Щаслива (щасна)] доля; (поет.) щастя-доля (щастя й доля); талан.
• Так решается чья судьба
– тут важиться чия доля.
• Так угодно было судьбе
– так розсудила доля; так уже судилося.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ме́га- ме́га- (у складних словах означає “у мільйон разів більше за основну одиницю мір (106)”)
сле́га 1. буд. ла́та,-ти, перекла́дина,-ни
2. сле́га,-ги, сміж,-жу

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бе́рег, -ега
1)
берег.
Піти́ в бе́рег – пойти к прибрежным местам.
Пусти́тися бе́регаотдаться на произвол судьбы, свихнуться с прямой дороги.
2)
прибрежная лужайка;
3)
обрез, край, подол платья;
4)
кайма;
5)
обрез в книге;
6)
край, борт.
Від, пред.от.
Ліг від сті́нки – лег к стене (ближе). Кра́щий від не́ї – красивее ее, чем она.
Від усі́х бі́льший – больше всех.
Від трьох ти́жнів – в продолжение трех недель.
Від літ – в течение многих лет.
Від бе́регасо стороны берега.
Від комо́ри – к амбару, со стороны амбара (сесть, стать). Споку́шуваний від сатани́ – искушаемый сатаною.
Ґаве́гаув. от ґа́ва.
Ґере́ґаволчок, кубарь.
Йолупе́ґаув. от йо́лоп.
Кочерега́, -ги́брюква.
Край, нар.
1)
очень, крайне;
чогона конце, на краю; возле, около, при.
Край бе́регау берега.
Куре́гаабрикос.
Ле́галежебок.
Ментре́габунт, беспорядок, замешательство.
Обере́га
1)
предохранение;
2)
предосторожность.
Пуска́ти, -ка́ю, пусти́ти, пущу́, -стиш
1)
пускать, пустить, выпустить.
Пуска́ти, пусти́ти на пожа́р – сжигать, сжечь.
Бі́сики пуска́ти – кокетничать, завлекать.
Тумана́ пуска́ти – дурачить, обманывать.
Сла́ву пуска́ти – распространять молву, распускать дурные слухи.
Пуска́ти, пусти́ти доро́гу – давать, дать дорогу, пропустить.
2) кого –
отпускать, отпустить, позволить;
3) кого, до кого –
впускать, впустить;
4) що –
испускать, испустить;
пуска́тися, пусти́тися –
1)
пускаться, пуститься;
2)
расти, вырасти;
3) (
только сов. в.) начать, стать, начаться;
4) на що –
итти, пойти, решиться на что;
5) чо́го́ –
выпускать, выпустить из рук.
Пусти́тися бе́регазабросить все, опуститься.
Ду́ху пуска́ється хто – испускает дух, умирает.
Серде́га, серде́кабедняга.
Феле́ґа, фенделє́нкалохмотья.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ряд – ряд (-ду); (в строю) – шере́га, ла́ва; (слой) – шар (-ру); р. домов – перія; р. овощный – ятки з горо́диною; р. мясной – різниці, різницькі ятки; р. охотничий – мисливські ятки; р. рыбный – рибні ятки; р. сапожный – ше́вські крамниці, ше́вські ятки; р. скобяной – залі́зні ятки; р. суконный – суко́нні ятки; р. торговый – ятки; в ряды – до лав; в рядах ответственных работников – в ряда́х відповіда́льних робітників, між відповіда́льними робітника́ми; в рядах противника – у воро́жих ла́вах; в (целом) ряде учреждений – по багатьо́х устано́вах; ряд за рядом – ряд по ряду; на (целом) ряде примеров – з багатьо́х прикладів, багатьма́ прикладами; ряд примеров – низка прикладів, бага́то прикладів; сплошь и рядом – ча́сто й гу́сто, раз-ураз; ряд ученых – ряд уче́них, бага́то вче́них.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Где раки зимуют. Див. Знает, где раки зимуют.Где тонко, там и рвется. Где худо, тут и порется.
1. Де коротко - там і рветься.
2. До нашого берега ніщо добре не припливе: як не кізяк, то тріска.
3. У людей повна піч та горить, а у мене одна ломака, та й та не горить.
4. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одно поліно, та й те не горить.
Куда глаза глядят. Куда ноги понесут.
1. Берега пустився.
2. Світ за очі подався.
На Бога надейся, а сам не плошай. Див. Бог-то Бог, да сам не будь плох.
1. На Бога складайся, розуму ж тримайся.
2. Бога взивай, а руки прикладай.
3. Богу молись, а сам стережись.
4. Богу молись, а до берега гребись.
5. Людей слухай, а свій розум май.
6. Не вважай на врожай, жито сій, то хліб буде.
7. Умирать готуйся, а хліб паши.
8. Надія в Бозі, коли хліб у стозі.
Наше счастье - дождь да ненастье. Наше счастье - решето дырявое. Наше счастье - вода в бредне. Наше счастье - комом слежалось. К нашему берегу не привалит хорошее дерево.
1. До нашого берега що не пристане, як не кізяк, то тріска.
2. Щастя, як трясця, на кого схоче, на того і нападе.
3. Щастя, як трясця, на кого нападе, того і трусить.
4. Пішло щастя в ліс по пруття.
5. Наше щастя - як тієї курки, що качата водить.
Ни рыба, ни мясо. Див. Ни Богу свечка.
1. Ні риба, ні м'ясо і в раки не годиться.
2. Ні пес, ні баран.
3. Ні брат, ні сват.
4. Ні гріє, ні знобить.
5. Од одного берега одстав, та до другого не пристав.
6. Ні в тин, ні в ворота.
7. Ні швець, ні жнець, ні чорзна що.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

від, прийм.: у літературній мові вживають прийменника-приростка від і од, але від переважно: від бе́рега, від села́; відмо́вити
коле́ґа, -ґи, -зі; -ле́ґи, -ле́ґ (лат. collega)
Льо́пе де Ве́ґа, Льо́пе де Ве́ґи (есп. письм.)
од, прийм. = від; звичайно в літерат. мові вживаємо від: від бе́рега, від ньо́го; дале́ко від мі́ста; від села́ до села́; від Ки́єва тощо, незважаючи на те на голосний чи на приголосний кінчається попереднє слово
оме́га, -ги, -зі (гр. літера)
серде́га, -ги, -зі; -де́ги, -де́г

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́ба, -би, ж.
1) Женщина, баба (нѣсколько пренебрежительно).
Де баб сім, там торг зовсім. Ном. № 9805. В баби язик — як ло́патень. Ном. № 9082. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Ном. № 8663.
2) Старуха.
Сто баб — сто немочей. Посл. Возрадуються дітки маленькі і баби старенькі. Чуб. ІІІ. 410. Як був собі дід та баба, та була у їх курочка. Рудч. Ск. І. 19. Нехай він знає, як лаяти старих бабів. Алв. 87. Общепринятыя формы сельской вѣжливости требуютъ каждую старуху называть ба́бою, но это обязательно только для лицъ, которыя лѣтами гораздо моложе старухи, къ которой обращаются. Чуб. VII. 355.
3) Бабка, бабушка, мать отца или матери.
4) Повивальная бабка, акушерка; чаще съ эпитетомъ:
ба́ба-сповитуха, ба́ба-пупорізка.
5) Нищая.
Баба в торбу візьме (пугаютъ дѣтей). Ном. № 9272.
6) Знахарка.
Порадились між собою, казали (до хворої) бабу привести. Прийшла старенька бабуся, аж біла; роспиталась, подивилась, та й похитала головою: «Дитино моя нещаслива»! каже, — «твій вік уже недовгий». МВ. І. 7 7. Як Бог поможе, то й баба поможе. Ном. № 8415. Сто баб — сто лік. Ном. № 8420.
7)
Ба́ба-яга́. См. яга.
8)
Ди́ка ба́ба = Літавиця. Літавиця називаєся також перелестниця або дика баба. Гн. II. 5.
9)
Кіці (ку́ці, ку́ца, ціці)-баба. Игра въ жмурки вообще, а въ частности тотъ изъ играющихъ, который, съ завязанными глазами, долженъ ловить другихъ. КС. 1887. VI. 481.
10)
Тісна́ ба́ба, кісна́ ба́ба. Преимущественно дѣтская игра, въ которой сидящіе на краяхъ скамьи начинаютъ тѣснить внутри сидящихъ къ срединѣ ея. т. ч. тѣ оказываются какъ бы въ тискахъ. КС. 1887. VI. 480.
11)
Ба́бу перево́зити. Дѣтская игра: бросаютъ камешки или черепки такъ, чтобы они пошли по водѣ рикошетомъ; сколько камень или черепокъ сдѣлалъ скачковъ, столько бросавшій перевіз баб. КС. 1887. VI. 479.
12) Каменный истуканъ, находимый въ степи, большею частью на курганахъ. КС. 1890. VII. 68.
13) Истуканъ, слѣпленный изъ снѣгу.
Качати бабу з снігу. Шейк.
14) Высокій конусообразный сугробъ, бугоръ снѣга.
Вулиці забиті, заметені; по дворах, врівень з хатами, стоять страшенні снігові баби, — і тільки вітер куйовдить їх гострі голови. Мир. Пов. І. 212.
15) Колода, чурбанъ съ рукоятями для вбиванія свай или
утрамбовки земли. Тягнуть оце залізну бабу, щоб убивать палі. ЗОЮР. І. 75.
16) Пучекъ сѣна, который кладется подъ столъ на сочельникъ. ЕЗ. V. 91.
17) Въ
кро́снах то-же, что сука въ варстаті. См. навій. МУЕ. ІІІ. 25.
18) Большой шарообразный комокъ горшечной глины, образованный для перевозки глины съ мѣста добыванія въ мастерскую горшечника. Шух. I. 260.
19) Родъ кушанья, испеченнаго изъ кукурузнаго тѣста, солонины, масла, яицъ и пр. Шух. I. 144. Kolb. I. 52.
20)
Ба́ба-шарпани́на. Родъ постной ба́би (см.
19) изъ пшеничнаго тѣста, рыбы, коноплянаго масла и пр. Маркев. 151.
21) Родъ пасхи. МУЕ. I. 108.
Хазяїновита хазяйка (напече)... пасок і всякої всячини: пани і панійки, папушники там, баби, пундики. Сим. 205.
22) Птица пеликанъ, Pelecanus crispus. Шейк. Съ измѣн. удар.:
баба́. Одес. у.
23)
= Соя, Corvus glandarius.
24)
= Бабець. Вх. Пч. II. 19.
25) Родъ грибовъ: agaricus procerus. Морд.
26) Родъ большихъ грушъ. Шейк.
27)
мн. Баби́. Созвѣздіе Плеядъ. Шейк. Ум. Ба́бка (см.), ба́бонька, ба́бойка (галиц.), ба́бочка, бабу́ня, бабу́нечка, бабу́ся, бабу́сенька, бабу́сечка, ба́бця. За исключеніемъ ба́бки и ба́бочки, всѣ остальныя употребляются преимущественно: въ знач. 3-мъ какъ ласкательныя имена, даваемыя внуками бубушкѣ, также когда говорятъ вообще старухѣ (знач.
2) съ симпатіей къ ней; въ 4 — 6 значеніяхъ употребляются главнымъ образомъ какъ слова обращенія.
Добре вам, бабуню, було тут жити. МВ. (О. 1862. ІІІ. 36). Чи вже ж отсе, бабуню, Чаплі? — спитала Маруся у однієї старої баби. Левиц. Пов. 371. Одна буде та й за кумочку, друга буде за бабунечку. Грин. ІІІ. 487. Взяла зіллє, поклонилась: Спасибі, бабусю! Шевч. 16. Прибігла мати, чоловік і ще кілька бабусь. Стор. МПр. 59 Принесіть мені, бабусю, вишневу квіточку... принесіть, бабусенько! МВ. І. 78. Як поїхав королевич до бабусеньки: «Бабусенько, голубонько, одгадай сей сон!» Чуб. V. 767. Ой бабусю — бабусечко, що будеш робити? Як приїде дід із лісу — буде бабку бити. Чуб. V. 1131. Ба́бка и ба́бочка употребляются по отношенію какъ къ молодымъ, такъ и старымъ женщинамъ; послѣднее — ласкательное. Ув. Бабе́га, баби́сько, ба́бище.
Бабе́га, -ги, ж. Бабище. Ув. отъ баба. Константиногр. у.
Ба́леґа, -ґи, ж. = Белеґа. Вх. Зн. 2.
Бе́ґа, -ґи, ж. Клевецъ, родъ кирки для тесанія камней. Вх. Зн. 3. Желех.
Бе́леґа, -ґи, ж. Экскрементъ коровы. Вх. Зн. 2. Также во мн. ч. беле́ґи. Шух. І. 24.
Берег, -га, м.; во мн. ч. берега́ и береги́.
1) Берегъ.
Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Мет. 94. Богу молись, а до берега гребись. Посл. На березі Ганна роздяглася. Шевч. Берега́ми. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. Св. Л. 94.
2) Край, бортъ.
Глибока миска з крутими берегами. Конот. у.
3) Кайма.
Принесу хвартух дорогий — золотії береги. Лукаш. 144.
4) Обрѣзъ въ книгѣ.
Книжка з золотими берегами.
5)
Пусти́тися бе́рега — отдаться на произволъ судьбы. Аф.
6)
Держа́тися бе́рега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. Аф.
7)
Бе́рега да́ти — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Харьк. Ум. Бережок, береже́чок, береже́нько. На бережку у ставка. Нп. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Чуб. Тиха вода береженьки зносить. Чуб. V. 344.
Бете́га, -ги, ж.
1) Болѣзнь. Вх. Зн. 2.
2)
об. Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 391.
Бетего́та, -ти, об. = Бетега 2. Вх. Лем. 391.
Буле́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ булка. Голова була голена, тілько оселедець спереду (його через те й прозвали булеґою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.
Бульбе́ґа, -ґи, ж. = Картопля. = Бульба 3. Вх. Пч. II. 36.
Відча́лювати, -люю, -єш, сов. в. відча́лити, -лю, -лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. І. 146. — каю́к од бе́рега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега. Черном.
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава. Мнж. 181.
Ґере́ґа, -ґи, ж. Волчокъ. Вх. Зн. 13.
Єлове́ґа, -ґи, ж. Двухлѣтняя овца, не имѣющая ягнятъ. Вх. Зн. 7.
За́бега, -ги, ж. = Забіг 3. НВолын. у.
Йолупе́ґа, -ґи, об. Ув. отъ йо́лоп. Желех.
Кочере́ґа, -ґи, ж. Брюква. Вх. Зн. 29.
Куре́га, -ги, ж. Абрикосъ. Кременчуг. у. Слов. Д. Эварн.
Ле́га, -ги, об. Лежебокъ.
Ле́гмас, -са, м. = Лега.
Ле́ґа, -ґи, об. = Лежень. Свекор не давав невістці їсти, що леґа була. Ном. № 9984.
Мак, -ку, м.
1) Макъ.
Papaver somniferum L. ЗЮЗО. І. 130. Сім рік маку не родило, про те голоду не було. Посл. Маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом. МВ. I. 102. З маком медовий шулик. Котл. Ен. Пироги з маком. Дурниця — з маком паляниця. Ном. № 5156. Дівчина, маком заквітчана. Як мак процвіта́є. Расцвѣтаетъ въ полной силѣ и красотѣ (о человѣкѣ). Ма́ку наї́вся. Одурѣлъ. Ном. № Заси́пала як ма́ком дрібне́нько. Заговорила скоро, быстро. Ном. № 12895. На мак розби́ти, поруба́ти. Разбить въ дребезги, изрубить въ мелкіе куски. Ма́ком сі́сти. Погибнуть. Ма́ком ши́ти. Шить мелкой строчкой. Як шитиме маком, то їстиме борщ з таком. Вас. 211. О, як затру́сить зеле́ним ма́ком, так держи́сь бе́рега. Подниметъ кутерьму разсердившись, — тогда берегись! Ном. № 3359.
2)
стоя́н. Обыкновенный макъ.
3)
видю́к, — самосі́й. Порода маку, зерна котораго сами высыпаются изъ коробочка. Чуб. І. 81.
4)
польови́й. Раст. Papaver argemone L. ЗЮЗО. І. 130.
5)
водяни́й. Раст. а) Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. І. 129, б) Nymphaea alba L. ЗЮЗО. І. 129.
6)
самосій. См. 3.
7)
сліпи́й. Papaver orientale L. ЗЮЗО. І. 130.
8) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, женщинъ и дѣтей, описанная у Чуб. III. 47, Грин. III. 107, 108. Ум.
Мачо́к.
Ментре́га, -ги, ж. Бунтъ, безпорядокъ, замѣшательство.
Обере́га, -ги, ж.
1) Предохраненіе.
Це найкраща оберега від худоби.
2) Предосторожность.