Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 94 статті
Шукати «*лучаться» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Залуча́ть, -ся, залучи́ть, -ся
1) (
завлекать) залуча́ти (кого́ до ко́го, до чо́го, в що), -ся, залучи́ти, -ся, (о мн. позалуча́ти, -ся). [Я, мій бра́те, хоті́в у гладія́тори пода́тись, та Па́рвус залучи́в у христия́ни (Л. Укр.). І весели́лись у черне́чих ду́шах, що Конаше́вича до се́бе залучи́ли (Куліш)];
2) (
получать) залуча́ти, залучи́ти, затяга́ти, затягти́. [За жі́нкою яку́ худо́бу затя́г! (Мирн.). Затя́г таки́, зароби́в гро́шей (Харк. п.)].
Залу́ченный – залу́чений.
Излуча́ться, излучи́ться – випромі́нюватися, ви́промінитися, випроміні́ти.
Недополуча́ть, недополучи́ть – недооде́ржувати, недооде́ржати, недобира́ти, недо[і]бра́ти що, чого́.
Недополу́ченный – недооде́ржаний, неді́браний.
-ться – недооде́ржуватися, бу́ти недооде́ржуваним, недооде́ржаним и т. п.
Отлуча́ться, отлучи́ться
1)
от чего (отторгаться отделяться) – відлуча́тися, відлучи́тися від чо́го, від ко́го, вилуча́тися, ви́лучитися з чо́го, з ко́го;
2) (
удаляться, оставлять) відлуча́тися, відлучи́тися, відгоджа́тися, відгоди́тися, відбавля́тися, відба́витися від чо́го, зві́дки (з ха́ти), (на короткое время) відвиха́тися, відвихну́тися, відверта́тися, відверну́тися, відска́кувати, відско́чити, (сов.) відхибну́тися від чо́го, зві́дки.
-чи́ться на часок из дому – ви́скочити (відвихну́тися) на годи́нку з до́му, з ха́ти.
Он обязан подпиской не -ча́ться из города – він зобов’яза́вся листо́вно не відбавля́тися з мі́ста.
Получа́ться, получи́ться – оде́ржуватися, оде́ржатися, бу́ти оде́ржаним, бра́тися, бу́ти взя́тим; (оказаться в результате чего-л., произойти) вихо́дити, ви́йти, склада́тися, скла́стися, ста́ти з чо́го.
У нас письма -ча́ются не совсем исправно – у нас листи́ дохо́дять незо́всі́м спра́вно.
Определить, какой -ча́ется доход с чего-л. – ви́значити, яки́й прибу́ток бере́ться, скі́льки кори́сти бере́ться з чо́го.
Сегодня -чи́лось (-чено) известие, что… – сього́дні наспі́ла зві́стка, що…
Положение -чи́лось довольно затруднительное – стано́вище ви́йшло до́сить скрутне́.
Прилуча́ться, прилучи́ться
1) прина́джуватися, бу́ти прина́дженим;
2) (
приключиться) трапля́тися, тра́питися, ста́тися.
Быва́ть
1) бува́ти, (
случаться) трапля́тися. [Всього́ бува́є на сві́ті. Бува́в і в Варша́ві];
2) (
навещать) – бува́ти в ко́го, ходи́ти до ко́го. [Поча́в ходи́ти до них = начал бывать у них].
Быва́ть часто у кого, где – учаща́ти до ко́го, куди́. [До не́ї вчаща́є. Не ду́же вчаща́ла в село́].
Как не быва́ло – як лиз злиза́в, на́че коро́ва язико́м злиза́ла. [Він десь ді́вся, як лиз його́ злиза́в].
Как ни в чём не быва́ло – на́че й не було́ нічо́го, любе́нько, любі́сінько.
Ничуть не быва́ло – зо́всім ні.
Этому не быва́ть – цьо́го не бу́де.
Выпа́дывать, выпада́ть, вы́пасть
1) випада́ти, ви́пасти, (
мног.) повипада́ти. [Ви́пала цегли́на з пе́чи, повипада́ли зу́би]; (о волосах) вила́зити, лі́зти, ви́лізти, повила́зити;
2) (
от трясения) витряса́тися, ви́трястися, ви́труситися;
3) па́дати, упа́сти. [Якби́ доро́га впа́ла, то вони́ привезли́-б соло́му. Сніги́ впа́ли вели́кі];
4) припада́ти, припа́сти. [Жеребо́к мені́ припа́в ї́хати. Мені́ припада́є честь говори́ти про ньо́го];
5) (
случаться, приходиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, іти́ся, піти́ся, тра́питися, лучи́тися, суди́тися, присуди́тися.
Вы́павший – ви́палий, повипада́лий (во множ.).
Доходи́ть, дойти́
1)
до чего, до кого – дохо́дити, (-джу), дійти́ до чо́го, до ко́го. [Дохо́дить до лиси́ччиної ха́тки. Листи́ до нас не дохо́дять. Дійшо́в до лі́су, до мі́ста, до рі́чки]; перен. -ди́ть до отчаяния, изнеможения, безумия, наглости – дохо́дити до ро́зпачу (о́дчаю), знемо́ги, божеві́лля, зухва́льства (наха́бства);
2) (
случаться) дохо́дити, дійти́ до чо́го (напр., до бі́йки, до сва́рки) и дохо́дитися, дійти́ся до чо́го. [До пога́ного в нас дохо́диться. Дійшло́ся до то́го, що не сте́рпіла вона́ знуща́ння і поки́нула чолові́ка].
Если уж до того дело дойдё́т – як до чо́го ді́йдеться, як до чо́го ряд ді́йде;
3) (
достигать, узнавать) дохо́дити, дійти́ чого́. [Дохо́димо вершкі́в Короле́нкового оптимі́зму (Єфр.). Він усього́ дохо́дить сахоту́жки (собствен. усилиями)].
-ди́ть до правды – дохо́дити пра́вди;
4) (
созревать) дохо́дити, дійти́. [Жита́ дохо́дять];
5)
дойти́ кого-н. чем (доконать) – докона́ти кого́ чим, -дёт и до тебя очередь – ді́йдеться і твій ряд, ді́йде й до те́бе ряд (черга́).
-ти́ до крайности – дійти́(ся) до скру́ти.
Мы -шли́ до крайней бедности – зли́дні нас обсі́ли.
-ходи́ть, дойти́ до сведения кого – дохо́дити (дійти́) до чиє́го ві́дому, дохо́дитися, дійти́ся до ко́го. [До царя́ те дійшло́сь].
Это -шло до моего сведения – це дійшло́сь до ме́не.
Дойти́ вестям, безл. – дійти́ся, перечу́тися. [Дійшло́ся до ба́тька, що не шану́ється син його́, пу́сто йде. Перечу́лося в нас про Ва́рку, що живе́ га́рно]. Вот до чего мы дошли́! – ось до чо́го дійшли́сь ми!
Задава́ться, зада́ться
1) бу́ти за́(в)даним, зага́даним. [Робо́ту йому́ вже зага́дано].

-ва́ться вопросом – вдава́тися в пита́ння, (задумываться) зага́дуватися над пита́нням.
-да́ться целью – завзя́тися, заповзя́тися (мето́ю), поста́вити собі́ мету́. [Здава́лося, що не́бо зе́млю втопи́ть завзяло́сь (Грінч.)].
Средина стены -ла́сь – стіна́ посере́дині запа́лася;
2)
безл. – щасти́ти, пощасти́ти; (случаться) трапля́тися, тра́питися, бува́ти.
Всяко -даё́тся – уся́к(о) бува́є (трапля́ється).
I. Ми́лый, прлг.
1) (
любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)].
-лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)].
-лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый.
Мой -лый! –
а) (
ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько!
б) (
пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2.
Моя -лая! –
а) (
ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)];
б) (
пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)].
Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики!
Более -лый, см. Миле́е 1.
Самый -лый, см. Миле́йший 1.
Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький.
Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.).
Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий;
2) (
привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий.
-лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)].
-лый человек – ми́ла люди́на.
Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)].
-лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же!
3) (
приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)].
Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)].
Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).
Наболта́ться
1)
см. Наба́лтываться 1;
2) (
наговориться вволю) набала́катися, набазі́катися, нагу́торитися, нацокота́[і́]тися, (о мног.) понабала́куватися, понабазі́куватися. [Набала́кались ми з ку́мом (Сл. Ум.). Оце́ по́други, як зі́йдуться, так і не розлу́чаться, – чи ви вже понабала́кувалися? (Грінч.)];
3) (
ногами, руками) надри́ґатися, нателіпа́тися, наколиха́тися, набала́мкатися, намота́тися (нога́ми, рука́ми); срв. Болта́ть 2;
4) нателіпати́ся, намота́тися, наметля́тися, намайтала́тися, нахилита́тися;
срв. Болта́ться 2;
5) намота́тися, намотля́тися, натиня́тися, нашала́тися, наве́штатися;
срв. Болта́ться 3.
-лся он по свету – намота́вся (натиня́вся, наве́штався) він по сві́ту.
Навё́ртывать, наверте́ть, наверну́ть
1) (
наматывать) наві́рчувати, наверті́ти, наверну́ти, намо́тувати, намота́ти, накру́чувати, накрути́ти, навива́ти, нави́ти и навину́ти що на що (о мног.) понаві́рчувати, понамо́тувати, понакру́чувати, понавива́ти що на що. [Чого́ вони́ не наві́рчують собі́ на го́лову! (Звин.)].
-вай верёвку на ворот – намо́туй (накру́чуй) мо́туз (моту́зку) на бара́н (на ко́ло́воро[і]т).
-верти бумаги на скалку – намота́й (накрути́) папе́ру на кача́лку;
2) (
навинчивать) накру́чувати, накрути́ти, наві́рчувати, наверну́ти, (о мног.) понакру́чувати, понаві́рчувати що на що.
-верти́ гайку – накрути́ (наверни́) га́йку;
3) (
насверливать, набуравливать) наві́рчувати, наверті́ти и наверну́ти, насвердло́вувати, насвердлува́ти, насве́рдлювати, насвердли́ти, накру́чувати, накрути́ти, (о мног.) понаві́рчувати, понасвердло́вувати, понасве́рдлювати, понакру́чувати (діро́к).
Много ль дыр -те́л? – чи бага́то діро́к наверті́в (насвердлува́в, насвердли́в)?
-верни́ дыру вот тут – наверни́ діру́ ось тут;
4) (
наворачивать) наверта́ти, наверну́ти на що.
Осторожнее правь, -вернё́шь на пень – обережні́ш(е) держи́ (керу́й), наве́рнеш на пень.
Наве́рченный и Навё́рнутый
1) наве́рчений, наве́рнутий
и наве́рнений, намо́таний, накру́чений, нави́тий и нави́нений, понаві́рчуваний, понамо́туваний, понакру́чуваний, понави́ваний на що;
2) накру́чений, наве́рнений;
3) наве́рчений, наве́рнутий
и наве́рнений, насвердло́ваний, насве́рдлений, понаві́рчуваний, понасвердло́вуваний, понасве́рдлюваний, понакру́чуваний;
4) наве́рнутий
и наве́рнений.
-ться
1)
а) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, намо́туватися, намота́тися, понамо́туватися, накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, навива́тися, навину́тися, понавива́тися; бу́ти наві́рчуваним, наве́рченим, понаві́рчуваним
и т. п. Цепочка -тся на барабан – ланцюжо́к намо́тується (накру́чується) на бараба́н;
б) (
навинчиваться) накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, наві́рчуватися, наверну́тися, понаві́рчуватися; бу́ти накру́чуваним, накру́ченим, понакру́чуваними и т. п. Гайка -тся ключом – га́йка (шру́ба) накру́чується (наві́рчується) ключе́м;
в) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, насвердло́вуватися, насвердлува́тися, понасвердло́вуватися, насве́рдлюватися, насвердли́тися, понасве́рдлюватися; бу́ти насвердло́вуваним, насвердло́ваним, понасвердло́вуваним
и т. п.;
г) наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́рненим
и наве́рнутим на що.
Слёзы -ваются, -ну́лись на глаза, у него на глазах – сльо́зи наверта́ються, наверну́лися на о́чі, у йо́го (йому́) на о́чах, сльо́зи сплива́ють (нарина́ють) на о́чі, нарину́ли на о́чі, у йо́го и йому́ на о́ча́х, сльо́зи закрути́лися в о́ча́х. [У Хри́сті наверну́лися на о́чі сльо́зи (Мирн.). У Пихтіра́ почина́є шпига́ти в но́сі, а на о́чі сплива́ють сльо́зи (Васильч.). У не́ї аж сльо́зи нарину́ли на о́чах (Яворн.). В оча́х закрути́лися дві сльози́ (Франко)];
2) (
попадаться, случаться) наверта́тися, наверну́тися.
Покупатели -ваются – покупці́ нагоджа́ються (трапля́ються).
-ну́лся нечаянный гость – наверну́вся (нагоди́вся) несподі́ваний гість.
II. Наклё́вываться, наклю́нуться
1) (
о птенце в яйце) на(д)кльо́вуватися, на(д)клю́нутися, (о мног.) пона(д)кльо́вуватися. [Коли́ наклю́нулося, то й ви́лупиться (Номис). Курча́ надкльо́вується з яйця́ (Сл. Ум.). Я́йця всі вже понакльо́вувалися (Богодух.)];
2) (
о рыбе) заїда́ти, заї́сти, накльо́вуватися, наклю́нутися. [Коли́ поплаве́ць дрижи́ть, це зна́читься, що ри́ба заїда́є; а як заї́сть, то поплаве́ць упірне́ в во́ду (Звин.)];
3) (
перен.) накльо́вуватися, наклю́нутися, закльо́вуватися, заклю́нутися; (случаться) трапля́тися, тра́питися. [Піду́, мо́же де робо́та яка́ наклю́неться (М. Грінч.). Це пита́ння по́ки-що ті́льки закльо́вується (Рада)].
Ему -ется хорошее место – йому́ накльо́вується (трапля́ється) га́рна поса́да.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Попада́ться, попа́сться
1) (
встречаться, случаться) трапля́тися, тра́питися (редко потра́питися), здиба́тися, зди́батися, сов. спітка́тися, нагоди́тися, луча́тися, лучи́тися, зустріча́тися, зустрі́(ну)тися, знахо́дитися, знайти́ся.
-ться на глаза кому – наверта́тися (наверну́тися) на о́чі кому́, впада́ти (впа́сти) в о́чі кому́, потра́пити, навину́тися, наверзти́ся на о́чі кому́.
Взять, что -дё́тся под руку – взя́ти що в ру́ку потра́питься, (что подвернётся) що під ру́ку підхо́питься.
Этот ребёнок ломает всё, что ни -дё́тся ему в руки – ця дити́на тро́щить (лама́є) все, що їй ті́льки в ру́ку потра́питься и в ру́ки (до рук) потра́пить, все, що ті́льки поди́бле.
Недавно -па́лись мне в руки стихотворения некоего… – неда́вно (нещодавно́) впа́ли мені́ в ру́ки ві́рші яко́гось…
Всё, что -дё́тся по пути – все, що тра́питься (лу́читься) на доро́зі, все, що зди́бається (и зди́блеться), поди́бається (и поди́блеться), спітка́ється доро́гою.
Он часто -да́ется мне по пути – він ча́сто здиба́ється мені́ доро́гою, я ча́сто здиба́ю його́ доро́гою.
-па́сться навстречу кому – зди́батися, спітка́тися кому́, тра́питися на зу́стріч, зустрі́тися кому́.
Неизвестно ещё, какой муж -дё́тся – невідо́мо ще, яки́й чолові́к тра́питься (наго́диться, лу́читься);
2) попада́тися, попа́стися кому́.

-па́сться в руки неприятеля, в плен, в неволю – попа́стися, впа́сти(ся) в воро́жі ру́ки, в ру́ки во́рогові, в поло́н, в нево́лю, діста́тися в ру́ки во́рогові, діста́тися в поло́н. [А в неді́леньку в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня). Попа́лася в лихі́ ру́ки неві́рній дружи́ні (Метл.)].
-па́лся в лапы – пійма́вся, попа́вся в лабе́ти кому́.
Лисица -па́лась в западню – лиси́ця попа́лася (пійма́лася, вско́чила, впа́ла) в па́стку.
-па́лся как кур во щи – зав’я́з як Бровко́ в тину́.
-па́сться в воровстве – попа́стися, (с)пійма́тися на краді́жці, прокра́стися.
-па́сться во лжи – (с)пійма́тися на брехні́, пробреха́тися, вбреха́тися, вклепа́тися, (образно) зоста́тися на ціди́лці. [Та ті́льки так бреши́, щоб не вклепа́всь (Грінч.)].
-па́сться на удочку – пійма́тися на гачо́к.
Вот так -па́лся! – от так уско́чив! (влопался) от так вклепа́вся!
А!
-па́лся! – ага́! пійма́вся!
Пусть только -дё́тся он мне (в руки) – хай ті́льки попаде́ться він мені́, хай ті́льки попаду́ (запопаду́) я його́.
Наконец он мне -па́лся – наре́шті він попа́вся в мої́ ру́ки, впав мені́ в ру́ки, наре́шті я його́ попа́в (запопа́в)!
По этому делу -па́лось несколько чиновников – в цій спра́ві заплу́талося кі́лька урядо́вців.
Первый -вшийся – хто потра́пився (потра́питься), ле́да-хто, хто́-будь, пе́рший-лі́пший.
Приводи́ться, -вести́ся и -ве́сться
1) (
страд.) приво́дитися, бу́ти приве́деним, припрова́джуватися, бу́ти припрова́дженим; (к окончанию) дово́дитися, бу́ти дове́деним; наво́дитися, бу́ти наве́деним, подава́тися, бу́ти по́даним и т. д., см. Приводи́ть.
Приговор -во́дится в исполнение – при́суд вико́нується.
Машина -во́дится в движение – маши́ні дає́ться рух, розгі́н, маши́на пуска́ється в рух.
-води́ться, -вести́сь в чувство – приво́дитися, бу́ти приве́деним до па́м’яти.
Таких примеров -во́дится много – таки́х при́кладів бага́то наво́диться;
2) (
приходиться) дово́дитися кому́ ким.
Он -во́дится мне двоюродным братом – він дово́диться мені́ бра́том у пе́рших;
3) (
безл.: случаться, приходиться) дово́дитися, дове́сти́ся.
Вот и тебе -вело́сь узнать горе – от і тобі́ довело́ся го́ря зазна́ти.
Не -вело́сь мне там побывать – не довело́ся мені́ там побува́ти;
4)
арифм. – зво́дитися, зве́сти́ся, бу́ти зве́деним (до одного́ знаме́нника).
Пригожа́ться, пригоди́ться
1)
см. Годи́ться;
2) (
народн.: случаться, бывать) дово́дитися, довести́ся, випада́ти, ви́пасти, трапля́тися, тра́питися, ско́їтися. [Ба́чити тако́го мені́ не дово́дилося (не пригожа́лось). Що у вас тут ско́їлося (пригоди́лось)?].
-ди́лся тут и он – нагоди́вся і він тут.
Весна -ди́лась холодная – весна́ ви́пала холо́дна.
Приключа́ться, приключи́ться кому, с кем – трапля́тися, тра́питися, пригоджа́тися, пригоди́тися, (при)луча́тися, (при)лучи́тися, става́тися, ста́тися, (редко) приключи́тися кому́; (совершаться) ко́їтися, ско́їтися; срв. Случа́ться, Соверша́ться, Происходи́ть. [Отака́ мені́ приго́да пригоди́лася. Ста́лась йому́ пригодо́нька в Кри́му іду́чи (Пісня). Прилучи́лась з чумаче́ньком у степу́ біда́ (Шевч.). Приключи́лося їм го́ре (Рудч.)].
Вот что -лось – от що ста́лося и т. д. Болезнь -лась – хворо́ба при[під]ки́нулася.
Приключи́вшийся – що тра́пився, пригоди́вся и т. д. -шийся от любви – прилюбо́ваний, що з любо́ви ста́вся и т. д.
Происходи́ть, произойти́
1) (
сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́.
Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)].
Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка.
Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)].
-зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с.
-зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)].
Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на.
В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)].
-ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)].
С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)].
Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)].
С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося.
Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)].
Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку.
Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)].
Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори.
Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди.
Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку;
2) (
возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)].
-шло́ несогласие – повста́ла незго́да.
Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)].
Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця.
Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди.
От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток.
-ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)].
-дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)].
Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду.
II. Проска́кивать, проскочи́ть и проскокну́ть
1) (
сквозь, через что, куда) проска́[о́]кувати, проско́чити и проскікну́ти, простри́бувати, прострибну́ти через що, крізь що, попід що, куди. [Проско́чила помі́ж лю́дьми (Грінч.). Проско́чить під ворі́тьми хистки́й па́рубок (М. Вовч.)];
2) (
случаться, попадаться) трапля́тися, тра́питися, випада́ти, ви́пасти, (прорываться) прохо́плюватися, прохопи́тися. [Прохо́плюються й и́нші емо́ції (Ніков.)].
-вают ясные дни и по осени – випада́ють я́сні дні і в-осени́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Приходиться, прийтись
1) (
быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; (пригодиться) знадобитися, придатися, здатися;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́;
3) (
на какой-либо день ) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти;
4) (
кому кем) дово́дитися кому́ ким;
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (
редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́; приходитися, прийтися; (случаться) траплятися, трапитися; (обходиться в цену, прост.) обходитися, обійтися, (стоить) коштувати:
вам придё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти;
где придё́тся, пришло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось;
дверь не плотно приходится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть;
день на день не приходится, год на год не приходится – день на день не випада́є (не припадає); рік на рік не випадає (не припадає);
живи как пришло́сь, как придё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як живеться (тра́питься);
как раз (точь в точь) прийтись – (образно) як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́;
ключ пришё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки;
когда придё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься;
кого придё́тся – кого́ тра́питься;
к слову пришлось – до сло́ва припа́ло;
мне приходи́лось, пришло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти;
мне приходится доплатить – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти;
мне пришло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сив працюва́ти ці́лу ніч;
на нашу (вашу) долю приходится… – на нашу (вашу) частку припадає…;
не вмочь, не подсилу приходится – неси́ла стає́ (що роби́ти);
не приходится об этом говорить – не випадає (не доводиться) про це говорити;
не приходиться по вкусу, по сердцу – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́;
он приходится ему родственником (дядей) – він дово́диться йому́ ро́дичем (дядьком); Пасха в том году приходи́лась на 29-е марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
прийтись кстати – прийтися до речі (до ладу); (пригодиться) знадобитися, придатися;
приходится идти на уступки – доводиться поступатися;
приходится отдуваться [своими боками] – доводиться на собі терпіти;
приходится отсрочить платеж – доводиться відкласти виплату;
приходиться, прийтись кому по вкусу (по сердцу, по нраву, по душе) – припадати, припасти кому до смаку (до серця, до вподоби, до сподоби, до любості, до любові, до мислі, до душі); приставати, пристати до душі кому; підходити, підійти під смак (під мислі, до думки) кому, іти́ в смак; подобатися, сподобатися (уподобатися) кому; бути усмак (в подобі) кому; смакувати кому;
приходи́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри;
пришлось ехать лесом – випало їхати лісом;
сапоги пришли́сь по ногам – чо́боти прийшлися́ до мі́ри (до ноги́);
тяжело ему пришло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся);
так жить (делать) не приходится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться);
этот праздник, день приходится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця.
[На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г.Барвінок). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (П.Куліш). Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П.Куліш). Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у дру́гих (М.Вовчок). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М.Вовчок). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М.Вовчок). Довго мосувався жид, поти розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (П.Мирний). — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (П.Мирний). Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (П.Мирний). Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (П.Мирний). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Прийдеться ниточка до клубочка (Номис). Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис). Там припа́ло нам ночува́ть (Л.Мартович). Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, — якраз він туди́ і впав (Л.Мартович). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Б.Грінченко). — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б.Грінченко). Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Б.Грінченко). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (І.Рудченко). Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (І.Нечуй-Левицький). Приста́в ми до душі́ (І.Франко). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (О.Кониський). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (С.Єфремов). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (С.Єфремов). На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (С.Єфремов). — Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (С.Васильченко). Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С.Васильченко). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (А.Кримський). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (А.Свидницький). Посва́таю, кого́ тра́питься (І.Нечуй-Левицький). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л.Українка). Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л.Українка). Певно ж, там прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом, а то ще слід і через те їхати хутчій, що мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л.Українка). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Б.Грінченко). Припустили і скінчили. «Почекайте, люди! Ану, ваша домовина Чи до міри буде?» «Ану, справді! — кажуть люди. — Ляж у домовину. Чи якраз вона пристане Давидову сину?» І пристала домовина, Ніби вона сама. «Ану, в яму опустіте: Чи пристане яма?» Опустили його в ямуі «Ну, спасибі, люди, Засипайте Соломона, Другого не буде!» (С.Руданський). Бюрократизм заїдає! От відбудовують цукроварню в районі ст. Фундуклеївки, де йому часто доводиться бувати, і що ж — робітники є, матеріал є, гроші є, а поки воловодились, сезон проґавили (В.Підмогильний). Підіймався і йшов. А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). От із горілкою дедалі більше проблем, її чомусь — уперше в російській історії — не вистачає на всіх, її доводиться завойовувати ціною багатогодинних стоянь у черзі, штовханий, колотнеч, ціною самозречень і самовтрат. Мабуть, усю наявну в імперії горілку тепер випивають якісь кремлівські велетні, а може, її складають у тамтешніх глибочезних пивницях на чорний день, тим часом як плебс, тобто народ, хоча в дійсності не народ і навіть не плебс, отримує жалюгідні сльози — таке собі відхаркування харчової промисловості (Ю.Андрухович). Жінки в халатах та дощовиках танцювали довкола багать, впадаючи в безтямність, рухаючись завчено й легко, відчуваючи одна одну в цих рухах і повторюючи своїм танцем рухи птахів і тварин, яких їм доводилось бачити (С.Жадан). Роке Гінарт знайшов своїх чухраїв на тому місці, де велів їм зібратись; з ними був і Дон Кіхот. Сидячи верхи на своїм Росинанті, він читав їм орацію, умовляв їх покинути той небезпечний як для тіла, так і для душі триб життя, що вони провадили. А що ті хлопці були переважно з гасконців, люди грубі та несмаровані, то тая Дон Кіхотова казань не вельми припадала їм до смаку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надкушена перепічка лежала на тарілці поряд із чашкою полуденної кави. Вона йому не смакувала, хоча й була з повидлом. Хіба можна смакувати перепічкою, коли твоя дружина дурить тебе з іншим чоловіком? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Якщо нема мети в житті, доводиться працювати на тих, хто її має (Роберт Ентоні). 1. Коли бажане не стає дійсним, доводиться видавати дійсне за бажане. 2. Як же часто доводиться брехати, що все добре, коли вже просто не хочеться пояснювати, як тобі зле. 3. Життя — як спорт: одному — це важка атлетика, іншому — фігурне катання. Найнещаснішому припадає піднімати штангу, стоячи на ковзанах].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗЛУЧА́ТЬСЯ ще промені́ти;
излуча́ющий що /мн. хто/ випромі́нює тощо, зда́тний ви́промінити, випромі́нювач, прикм. промени́стий, реконстр. випромі́нчий, фім. емісі́йний, випромі́нювальний, образ. світося́йний, складн. сонцебри́зний [излучающий со́лнечный свет сонцебри́зний];
излучающий свет сонцеда́йний;
излучающий тепло теплопромінний, теплобри́зний, огрі́йливий;
излучающийся/излуча́емый випромі́нюваний /розпромі́нюваний/, коротк. розпромі́нений.
ОБЛУЧА́ТЬСЯ образ. купа́тися у про́менях;
облучающийся/облуча́емый опромі́нюваний;
облучающийся ку́паний у про́менях;
ОТЛУЧА́ТЬ ще відлу́чувати;
ОТЛУЧА́ТЬСЯ рідко відгоджа́тися; не отлучаться не відхо́дити;
не разрешено́ отлучиться не ві́льно ніде́ ру́шитися;
отлуча́ющий що /мн. хто/ відлу́чує тощо, ста́вши відлу́чувати, гото́вий /покли́каний/ відлучи́ти, відлу́чник, прикм. відлу́чни́й, стил. перероб. відлу́чуючи;
отлуча́ющийся/отлуча́емый відлу́чуваний;
отлуча́ющийся (з дому) раз-у-ра́з /ста́ло/ відсу́тній, схи́льний відлуча́тися;
отлуча́емый прикм. відлучни́й;
ОТЛУЧИ́ТЬСЯ живомовн. відвихну́тися, забут. відгоди́тися і похідн..
ПОЛУЧА́ТЬСЯ ще склада́тися [так получается /так получи́лось/ так склада́ється /склада́лося/];
не получаеться не кле́їтися;
получа́ется виходить, випада́є;
получа́ется /получится/ то же са́мое на одне вихо́дить /ви́йде/;
получа́лось 1. вихо́дило, склада́лося, 2. оде́ржувано;
получившийся/получа́емый відби́раний, оде́ржуваний, отри́муваний, здобу́ваний /набу́ваний/;
получившийся (як наслідок) що вихо́дить, утво́рюваний /витво́рюваний/, добу́ваний;
РАЗЛУЧА́ТЬ; РАЗЛУЧА́ТЬСЯ ще розхо́дитися, (з мрією) розстава́тися;
не разлуча́ться трима́тися ку́пи;
разлуча́ющий що /мн. хто/ розлуча́є тощо, охо́чий розлуча́ти, зда́тний розлучи́ти, розлу́чник, прикм. розлу́чни́й, реконстр. розлу́чливий, розлу́чувальний, розрі́знювальний, розпаро́вувальний;
разлучающийся/разлуча́емый розлу́чуваний, розрі́знюваний, розпаро́вуваний, прикм. розлучни́й.
СЛУЧА́ТЬСЯ ще бува́ти, ма́ти мі́сце, приключа́тися, (про морози) перепада́ти;
случа́ется вставн. диви́ся [и, случа́ется, кого́ и приглася́т і, диви́ся, кого́ й запро́сять];
случа́ющийся 1. що трапля́ється тощо, (ча́сто) поди́буваний /помі́чений/, прикм. випадко́вий, ча́стий, системати́чний, 2. случаемый;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Отлучаться, отлучиться – відлуча́тися, -ча́юся, -ча́єшся, відлучи́тися, -чу́ся, -чишся.
Случаться, случиться – трапля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, тра́питися, -плюся, -пишся; става́тися, ста́тися. Мне не случалось – мені́ не дово́дилося. Что с ним случилось? – що з ним ста́лося?
Приходиться
1) (
кому кем) дово́дитися, -джуся, -дишся (кому́ ким);
2) прихо́дитися, -джуся, -дишся, підхо́дити (підійду́, піді́йдеш) (до чо́го);
3) (
причитаться) припада́ти, припа́сти;
4) (
случаться: ехать, бывать, получать) дово́дитися, довести́ся, випада́ти, ви́пасти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бывать – бувати; (случаться) – траплятися. Как не бывало – як лиз злизав. Как ни в чем не бывало – наче й не було нічого; любенько; любісінько. Ничуть не бывало – зовсім ні. Этому не бывать – цього не буде. Бывать часто у кого – учащати до кого.
Попадаться – попадатися; подибуватися; (случаться) – траплятися. Попадаться в лапы – пійматися в лабети.
Случиться – трапитись; випасти; (о людях) – нагодитись. Случается – випадає; трапляється. Случилось весной – прийшло по весні. Случилось несчастье с кемсм. Несчастье. Случаться кому быть – нагодити кого. Случились как раз представители центра – саме нагодились представники центру.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Встречать, -ретить – (зу)стріча́ти, (зу)стрі́ти, -ся; -ся (находиться, случаться) – трапля́тися, тра́питися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Отлучаться
• Отлучиться на часок из дому
– відгодитися на часин(к)у з дому; відвихнутися (вискочити) на годинку з дому (з домівки, з господи, з хати).
Получаться
• Из этого ничего не получается, не получилось
– з цього нічого не виходить, не вийшло; (розм. жарт.) з цього виходить, вийшов пшик.
• Положение получилось затруднительное
– становище склалося (вийшло) скрутне.
• Сегодня получили (получено) известие, что…
– сьогодні надійшла (наспіла) звістка, що…; сьогодні одержано звістку, що…

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

случа́ться става́тися, трапля́тися

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бі́гати
1)
бегать;
2) (
о коровах) случаться.
Бі́гати на ко́взнях – кататься на коньках.
Бі́гай! – побеги-ка!
Бра́ти
1)
брать, взять, принимать;
2)
брать, набирать;
3)
собирать;
4) (
коноплю, лен) рвать, дергать, вырывать;
5)
получать;
6) кого –
жениться;
7) (
о деньгах) заимствовать, занимать;
8) (
об эмоциях) охватывать.
Бра́ти баса́ – петь басом.
Бра́ти влі́во, лі́воруч – поворачивать влево.
Бра́ти мі́рку – снимать мерку (с кого-нибудь).
Бра́ти на му́ки – пытать.
Бра́ти розлу́ку – разлучаться, разводиться.
Бра́ти в посе́сію – брать в аренду.
Бра́ти го́ру – брать верх.
Бра́ти на́бір – брать в долг.
Бра́ти на зеле́ний ове́с – брать в счет грядущего благополучия.
Бра́ти до ру́к – 1) прибрать к рукам;
2)
брать в руки.
Бра́ти до ві́йська – набирать в армию.
Бра́ти на пле́чі – взваливать на плечи.
Бра́ти у́часть – участвовать.
Бра́ти шлюб – венчаться.
Бра́ти до ува́ги – принимать во внимание.
Жаль бере́ – охватывает жалость.
За́видки беру́ть – овладевает зависть, становится завидно.
Ве́сти́ся, безл.
1)
вестись;
2)
быть в обычае.
Це зда́вна веде́ться – это издавна в обычае.
3)
размножаться, плодиться;
4)
везти, удаваться, счастливиться.
Йому́ не веде́ться – ему не везет.
5)
происходить, случаться, бывать (несов. в.).
Випада́ти, ви́пасти
1)
выпадать, выпасть;
2)
случаться, случиться, приходиться.
Не випада́є – не приходится, неприлично.
Відверта́ти, відверну́ти
1)
отвертывать, отвернуть;
2)
отворачивать, отвратить;
3)
поворачивать, поворотить;
4)
возвращать, возвратить;
5)
отвлекать, отклонять, отклонить;
6)
вычитать, вычесть (из платы);
7)
отвлекать, отвлечь, отвращать, отвратить;
відверта́тися, відверну́тися –
1)
отворачиваться, отворотиться, отвернуться;
2)
отлучаться, отлучиться.
Відска́кувати, відско́чити
1)
отскакивать, отскочить;
2)
отлучаться, отлучиться.
Впада́ти, впа́сти́
1)
впадать, впасть;
2)
вливаться, влиться;
3)
падать, упасть;
4) (
о воде) убывать, убыть;
5)
случаться, случиться, приходиться, придтись;
6) кому –
доставаться, достаться;
7)
приходиться, придтись, надлежать, следовать;
8)
приличествовать;
9) (
только сов. в.) наступить.
Впада́ти в сло́во, мо́ву кому́ – попадать в тон кому.
Впада́ти на що́ – ослабевать, обессиливать.
Впада́ти коло ко́го – ухаживать за кем.
Вона́ йому́ впа́ла в о́ко – она ему понравилась, пригляделась.
На моє́ впа́ло – по-моему вышло.
Впа́ла чу́тка – появился слух.
Дово́дитися, дове́стися
1) (
безл.) приходиться, случаться, случиться.
Як доведе́ться – как случиться.
Дово́диться слу́хатися – приходится повиноваться.
2)
доставаться, достаться;
3)
приходиться, доставаться;
4) (
несов. в.) о степени родства: приходиться.
Луча́тися, лу́чи́тисяслучаться, случиться.
Накльо́вувати, -вую и наклюва́ти, -люю́, наклю́нути, -ну
1)
наклевывать, наклевать, наклюнуть;
накльо́вуватися, наклюва́тисянаклевываться, подвертываться, случаться, случиться.
Оде́ржувати, -жую, оде́ржати, -жуполучать, получить;
оде́ржуватися, оде́ржатисяполучаться, получиться.
Прилуча́ти, -луча́ю, прилучи́ти, -лучу́, -чишприсоединять, присоединить;
прилуча́тися, прилу́читися –
1)
присоединяться, присоединиться;
2)
случаться, случиться.
Припада́ти, -да́ю, припа́сти, -паду́, -де́ш
1) до ко́го, до чо́го –
припадать, припасть, прильнуть, совпадать, совпасть;
2)
прилипать, прилипнуть;
3) чим –
покрываться, покрыться (пылью, снегом);
4)
случаться, случиться, приходиться, прийтись;
5) до чо́го –
приходиться, прийтись к чему.
Припада́ти до вподо́би, до нату́ри – понравиться.
Припада́ти до смаку́ – прийтись по вкусу.
6)
усердно делать (какое-либо дело);
7) до чого –
прибывать, прибыть к чему;
8) за ки́м –
ухаживать за кем.
Припада́ти за ді́вчиною – ухаживать за девушкой.
Припада́тися, припа́стися – 1) доставаться, прийтись;
2) кому –
случаться, случиться, произойти.
Прокида́ти, -да́ю, проки́дати, -даю и проки́нути, -ну –
1) що –
расчищать, расчистить, прогресть (от снега);
2)
не попадать, промахнуться;
3) що –
простилать, простлать;
4) на чо́му –
истрачивать;
5)
потерпеть убыток;
6) (
сов. в. только) проки́нути – разбудить;
прокида́тися, проки́нутися –
1)
просыпаться, проснуться;
2)
появляться, появиться;
3)
встречаться, случаться;
4) (
только сов. в. о корове) отелиться.
Спуска́ти, -ка́ю, спусти́ти, спущу́
1)
спускать, спустить.
Спуска́ти луг – делать щепок. Спуска́ти, спусти́ти дух – испускать, испустить дух.
2)
отпускать, отпустить;
3) (
о животн.) случать, случить;
Спуска́тися, спусти́тися –
1)
спускаться, спуститься, понизиться;
2)
кататься на салазках с горки;
3) на кого –
полагаться, положиться, довериться кому;
4) (
о животн.) случаться, случиться.
Става́ти, стаю́, ста́ти, ста́ну
1)
становиться, стать.
Ста́ти на рушнику́ – обвенчаться.
2) до чого –
браться, взяться, приняться за что.
До бо́ю става́ти – вступать в битву.
Става́ти, ста́ти до розмо́ви – заговаривать, заговорить.
3) (
безл.) становиться, стать, получиться;
4) за кого, за що – а)
заменять, заменить кого, что; б) становиться, стать в защиту кого, чего, заступиться;
5) на ко́го –
подниматься, подняться, восстать;
6)
ставать, остановиться;
7) до кого, за кого –
наниматься, наняться;
8)
наставать, настать, наступать, наступить;
9)
хватать, хватить, стать;
10)
происходить, случиться, явиться, оказаться;
11)
делаться, сделаться, стать;
12)
доставаться, достаться;
13)
обходиться, обойтись, стоить.
Ста́ти в приго́ді – пригодиться.
Ста́ти на сло́ві – сдержать слово.
Ста́ти на стано́к – стать под аршин.
Ста́ти правоси́льним – (о законе) войти в силу.
Става́ти, ста́ти до збро́ї – ополчаться, ополчиться.
Ста́ти госпо́дою – остановиться на квартире.
Става́ти підозрі́лим, непе́вним – возбуждать подозрение. Става́тися, ста́тися1) делаться, сделаться.
Ста́тися правоси́льним – войти в законную силу.
2)
случаться, случиться, произойти, совершиться.
Трапля́ти, -ля́ю, -єш, тра́пити, -плю, -лиш попадать, попасть;
трапля́тисяслучаться, случиться.
Трапля́ється – бывает.
Куди́ тра́питься – куда попало.
Упада́тися, -да́ється – (безл.) случаться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Отлучаться, -читься
1) (
от чего, отторгаться, отделяться) – відлуча́тися, відлучитися від чо́го, від ко́го;
2) (
удаляться, оставлять) – відгоджа́тися, відгодитися, відбавлятися, відба́витися від ко́го, від чого.
Случаться, -читься
1) (
приключаться) – траплятися, тра́питися, випада́ти, випасти, припада́ти, припа́сти;
2) (
бывать) – траплятися, тра́питися, става́ти, ста́тися; (о плохом) – ко́їтися, ско́їтися; случилась потеря – шко́да ста́лася;
3) (
случайно прибыть) – нагодитися; случился как раз представитель фирмы – са́ме нагодився відпору́чник фі́рми.
Представляться, -виться
1) (
рекомендоваться) – рекомендува́тися, відрекомендува́тися;
2) (
по начальству) – являтися, явитися;
3) (
случаться) – траплятися, тра́питися, бува́ти, випада́ти; -вился случай – випала (бу́ла, тра́пилася) наго́да; -ется возможным – мо́жна, (є) можливо; -ется доступным – (є) присту́пно; -ется необходимым – тре́ба, (є) потрі́бно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бі́гати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать.
Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи́. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Употребл. оно также тавтологически: Ой біга́йте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Чуб. V. 908. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу. МВ. ІІ. 112.
2) О коровахъ: случаться. Угор.
Бі́гатися, гл. О животныхъ: быть въ періодѣ случки, случаться. Шух. І. 211.
Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать.
Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать.
Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать.
Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать.
Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату).
Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6)
— (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ.
Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать.
Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9)
— баса́. Пѣть басомъ.
10)
— влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11)
— город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12)
— дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13)
— зави́чку. См. Завичка.
14)
— контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15)
— ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16)
— за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17)
— мі́рку. Снимать мѣрку.
18)
— на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19)
— на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20)
— на спи́ток. Испытывать.
21)
— на спо́відь. Исповѣдывать.
22)
— на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23)
— о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24)
— під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25)
— під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26)
— розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27)
— шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28)
Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Вибіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. ви́братися, -беруся, -решся, гл. 1) Собираться, собраться (въ дорогу), выѣзжать, выѣхать, выбраться, отправиться. Вибірається, як за море стріляти. Ном. № 10963. Не мила й гостина, коли з дому з сваркою вибірається. Ном. № 11949. На превелику силу вибрались із Київа. Стор. І. 156. Треба нам зарання вибраться, щоб ще загоді доплить до Капулівки. Стор. II. 115.
2) Взбираться, взобраться, взлѣзть.
Вибрався на уступ. Стор. I. 120. Вибравшись на середину сухого гілля, примостився як раз над кобзою. Стор. М. Пр. 107.
3) Выходить, выйти, случаться, случиться, попадаться, попасться, найтися.
Господи, що за красива дівчина з неї вибралася. Федьк. Як вибереться літом день гарячий, душний, то й згадаю собі те прощання наше. МВ. II. 14. Як тільки було вибереться у його слободна година. Сим. 199.
Випада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ви́пасти, -ду, -деш, гл.
1) Выпадать, выпасть.
Аж. очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108.
2) Случаться, случиться, приходиться.
Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47). О Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. Випада́є. а) Случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). Не випада́є. Не слѣдуетъ, не приходится, неприлично. Рудч. Ск. І. 124. Мені не випадає так казать. Волын. г. б) Значить, слѣдовательно, выходить. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Грин. II. 275. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Грин. II. 276.
Відбавля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. відба́витися, -влюся, -вишся, гл. Отлучаться, отлучиться. Нікуди на сторони одбавитись. МВ. (О. 1862. I. 100).
Відверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. відверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Отворачиваться, отворотиться, отвернуться.
Горнеться до його серцем, відвертається лицем. Левиц. І. 170. Кривоніс одвернувся до своїх вовхурянців і грізно додав. Стор. МПр. 138.
2) Отлучаться, отлучиться.
Нікуди він і не одвертався з пасіки. О. 1861. X. 27.
Відгожа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. відгоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Отлучаться, отлучиться.
В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час.
2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ.
Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
Відлуча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. відлучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у.
Відска́кувати, -кую, -єш, сов. в. відско́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Отскакивать, отскочить.
То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107.
2) Отлучаться, отлучиться на короткое время.
Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у.
3)
Відско́чити від сло́ва. Не исполнить даннаго слова, не сдержать обѣщанія. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.
Воро́ча́тися, -ча́юся, -єшся, гл.
1) Возвращаться.
Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол.
2) Поворачиваться.
Ой матінко утко, ворочайся хутко: уже сонце низенько, дружечки близенько. Грин. ІІІ. 429.
3) Имѣться, случаться.
Нашим усе чарчина ворочається. Грин. І. 239.
Гука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Случаться, совокупляться. Вх. Уг. 234.
Дово́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. довести́ся, -ду́ся, -дешся, гл. 1) Приходиться, придтися, случаться, случиться, выпадать на долю (безлично). На довгім віку усього доведеться. Ном. № 9893. Не довелось свині на небо дивиться. Ном. № 5329. Так нам довелося. НВолын. у. Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться. К. Досв. 121. Чаруй, чаруй, дівчинонько, коли довелося, — уже твоє біле личко з моїм понялося. Мет. 12. Доведеться ледачому всю правду сказати. Чуб. V. 28.
2) Слѣдовать (къ полученію).
Заплатив два рублі, а ще доводиться йому шість.
3) Доставаться, достаться.
А їй довелась запаска гарна. Сама, дівко, не вгадала, кому доведешся. Грин. ІІІ. 212. Чуб. I. 246.
4) Приходиться, придтися, стоить.
Бідна козацька голово! Оттак то завсегда доводиться нам та честь та слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сияє, а в серце ніхто не загляне. К. ЧР. 312.
5) Только несов. в. Приходиться (какимъ либо родственникомъ).
А Сомко.... доводиться Юрасеві дядьком. К. ЧР. 28.
Захо́дити, -джу, -диш, с. в. зайти, -йду, -деш, гл. 1) Заходить, зайти (куда). От вона заходит в ту хату. Рудч. Та йшов козак до дівчини, зайшов до вдовиці. Мет. 53.
2)
за що. Заходить, зайти за что-либо. Уже зайшла за ліс, — не видко вже. 3) О солнцѣ: заходить, зайти, закатываться, закатиться. Не заходь, сонце, не заходь. Чуб. III. 232.
4) Заходить, зайти; уходить, уйти.
Брехнею не далеко зайдеш. Ном. Спасибі Богу, що зайшла десь, а то б уже давно досі скребла моркву. О. 1862. II. 24.
5) Доходить, дойти, достигать, достигнуть
. Напиламся на меду та додому не зайду. Гринч. III. 326. Не заходить матінчин та до мене голосок. Чуб. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Заходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 361
6) Застигать, застигнуть, заставать, застать
Заночуйте, добрі люде, Бо мя нічка зайшла. Гол. Я грапа Розумовського не зайшла затим, що спрежду в другій слободі жила. Харьк. г. Заходять нас вісти: Хотять нам дати їсти. О. 1862. VI. 14.
7) Въ карточной игрѣ: ходить, пойти. Харьк. у.
8) Начинаться, начаться. Употр. только въ выраж.:
Свя́то, пра́зник захо́дить, зайшов. Свя́то заходить. Наканунѣ самого праздничного дня сейчас послѣ заката солнца, — только относительно этого вечера и употребляется настоящ. выраженіе.
9)
з ким. Водить съ кѣмъ компанію, знаться съ кѣмъ; начинать, начать что-либо дѣлать съ кѣмъ. Се злидні, бідота! Що тобі з такими заходити. МВ. (О. 1862. III. 45). Не хочу... з мужиками заходити. Св. Л. 158. Я з поганою не зайду. Св. Л. 235. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Ном. 6170.
10) Доставать, хватать, хватить, быть въ достаточном количествѣ.
Малярі, малярі, красную змалюйте: За мої гроші фарбу не шкодуйте! Кед той вам не зайде, я єще докуплю. Гол. III. 438.
11) Беременѣть, забеременѣть.
Ізваріть ту щуку, із’їжте, то ви зайдете. Вона так і зробила: зайшла і цілий год ходила. Кончився год — родила ужа. Рудч. Ск. І. 81. То-же значеніе: зайти́ дитям, — на дитину. Зачать ребенка. Параска зайшла на дитину. Волч. у.
12)
сльоза́ми, кров’ю. Наполняться, наполниться слезами (о глазахъ), затекать, затечь кровью. Сльозами очі заходять. Желех.
13)
між ким. Случаться, случиться, произойти между кѣмъ. Зайшло щось межи нами. Желех.
14)
у голову. Съ ума сходить, сойти, одурѣть. Миш у голову зайшла заким зерно знайшла. Ном. 1518.
15)
Захо́дити в ре́чі, — розмову. Вступать в разговоръ. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги... та й далі. МВ. І. 14. З Варкою що-дня Павло бачився на-швидку. В розмову вона не заходила. МВ. (О. 1862. І. 83). З Марусею вона про се не заходила в розмову. МВ. II. 158.
16)
у сварку. Ссориться, затѣвать ссору. Нехай-же мене Господь милосердний боронить, щоб я з тобою в сварку заходила. МВ. І. 12.
17)
у хма́ру. Начинать, начать говорить что-то непонятное. Отже и бачу, що ви... в хмару заходите. О. 1862. II. 30.
Луча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146.
ІІ. Ми́ло, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Мет. Не бачила миленького, — і діло не мило. Мет. 83. Не там щастя, не там доля, де багаті люде — як злучаться по любови, то все мило буде. Чуб. V. 141. Ми́ло віта́ти. Любезно принимать. Чуб. III. 356. Ум. Миле́нько. Миленько Ганна подивлялась на панянку. Св. Л. 39.
Оде́ржуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. оде́ржатися, -жуся, -жишся, гл.
1) Получаться, получиться.
2) Удерживаться, удержаться.
Не знаю, де в мене й дух одержався. Гладка така, що й миш не одержиться. Ном.
Прилуча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. прилучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Присоединяться, присоединиться.
Там Маруся заручається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 217.
2) Случаться, случиться.
Ой не п’ються пива-меди, не п’ється вода, — прилучилась з чумаченьком у степу біда. Шевч. 535.
Припада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. припа́сти, -паду́, -де́ш, гл.
1) Припадать, припасть.
Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Нп. Василь аж до землі припадає, — просить. МВ. І. 122. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Грин. III. 222. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Єв. Мт. IV. 9. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. Чуб. V. 344. А дітки як очепились за шию мені... як припали вони, то не можна й одхилити од себе. МВ. І. 20, 21.
2) Прилипать, прилипнуть.
Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. Шух. І. 260.
3) Покрываться, покрыться сверху какимъ-либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ).
Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. 22.
4) Доставаться, достаться.
Як ми поділились, то мені припала клуня. Харьк. у.
5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись.
Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Стор. МПр. 128. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб’ї погибати. АД. І. 118.
6) Приходиться, прійтись къ чему. Левиц. Пов. 264.
Припа́сти до вподо́би, до нату́ри. Понравиться. Левиц. Пов. 23. Чуб. V. 820. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. — до смаку́. Прійтись по вкусу. Ном. № 5020. Обід іще більше припав до смаку. Г. Барв. 309.
7) Усердно дѣлать какое-либо дѣло.
Чіпка так і припадає до хазяйства. Мир. ХРВ. 60.
8) Прибывать, прибыть къ чему.
К полудній годині до города Січави припав. АД. II. 101.
Припада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. припа́стися, -ду́ся, -де́шся, гл.
1) Доставаться, достаться, приходиться, прійтись.
Турки село зрабували, громадами людей гнали.... припалася зятю теща. АД. І. 290. Ходім, браттє, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браттє, припадеться. Чуб. V. 984.
2) Случаться, случиться, прійтись.
Щось ся псові припало, що бреше. Ном. № 6833.
Прихо́дитися, -диться, сов. в. прийти́ся, -деться, гл. безл.
1) Приходиться, прійтись.
Десь прийдеться тут пропасти. Рудч. Ск. II. 19. Не приходиться москаля дядьком звати. Ном. № 850.
2) Случаться, случиться прійтись.
Не приходилось бачити.
3) Доставаться, достаться. Г. Барв. 453.
У кого мало жита, нехай не розсіває, бо воно і так гірко приходиться. Рудч. Ск. II. 127.
4)
До чо́го прихо́дитись. Къ чему идти. Він знав, до чого се приходиться, здрімнув увесь. Кв. І. 99.
Прокида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. проки́нутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Просыпаться, проснуться.
Вночі прокинешся, — не спить Василько мій. МВ. II. 9. Иногда прокинутися въ знач. очнуться. МВ. (О. 1862. III. 41). Зомлів Марко, й земля задріжали... Прокинувся... до матері, — а мати вже спала. Шевч. 118.
2) Появляться, появиться; встрѣчаться, случаться.
Щоки повпадали і вже волосся прокидається біле. О. 1862. X. 8. Стали прокидатись де-где й злодіячки — новина в Пісках. Мир. ХРВ. 119. Все ж таки прокидається такий час, шо вони й гулящі бувають, і одпочинуть як слід. Драг. 171.
3) Только сов. в. ? Отелиться.
Рано походила наша корова, то рано й прокинулась. Зміев. у.
Розлуча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. розлучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Разлучаться, разлучиться. Лучче було не любиться, ніж тепера розлучиться. Нп.
Розрізня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. розрізни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Раздѣляться, раздѣлиться, разлучаться, разлучиться, пойти разными путями. Як же почули Олену, так зараз і розрізнились, неначе й не вони. Кв. І. 40. Ой у полі, в полі три дороги — треба розрізнитись. Мет. 364.
Спуска́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. спусти́тися, спущу́ся, -стишся, гл.
1) Спускаться, спуститься, опускаться, опуститься, понизиться.
Скілько не літати, треба вниз спуститись. Нп. Отам за лісом дощик спустився. Лебед. у.
2) Кататься на салазкахъ съ горки.
Спускаються дівчата; спускалися із гори. Чуб. V. 98.
3)
на ко́го. Полагаться, положиться, довѣриться кому. К. ЦН. 270. Не спускайся, Грицю, на дурницю. Чуб. І. 250. У сьому дражливому ділі спустилась на мене. К. ХП. 17.
4) Спускаться, случаться, случиться (о животныхъ).
Барани спускаються з вівцями. О. 1862. V. Кух. 34.
Става́ти, стаю́, -є́ш, сов. в. ста́ти, ста́ну, -неш, гл.
1) Становиться, стать.
Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. І. 6. Рече до сухорукого чоловіка: стань посередині. Єв. Мр. III. 3. Ста́ти на рушнику́. Обвѣнчаться. З Марусею на рушнику стану. Мет. 104.
2)
— до чо́го. Браться, взяться, приняться за что. Сей же як до чого став...., — уся душа його в роботі. МВ. II. 11. До бо́ю, побо́ю ста́ти. Выйти на бой, вступить въ битву. Дали коня, дали зброю: ставай, синку, до побою. Pauli. Ста́ти до розмо́ви. Заговаривать, заговорить. Тоді вже не станете зо мною до розмови, як тепер. Св. Л. 61.
3)
Безл. Становиться, стать; получиться. Скілько кіп у вас жита стане на десятині? О. 1862. IV. 106.
4)
за ко́го, за що. а) Замѣнять, замѣнить кого, что. Мет. 241. Він мені за дитину рідну став. МВ. II. 22. Став він мені за батька. Не стане кишка за начинку. Чуб. І. 256. б) Становиться, стать въ защиту кого, чего, заступиться. Хто за правду стане?
5)
— на ко́го. Подниматься, подняться, возстать. Чи там раду радять, як на Турка стати, не чуємо на чужині. Шевч.
6) Останавливаться, остановиться.
А в другий раз приходив ватажко Вовчок, та й став коло Константинова. ЗОЮР. І. 132. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40.
7) Наниматься, наняться.
Я до його стала на рік. Став у царя до свинаря за підпасича. Мнж. 13. Стати під хуру. КС. 1882. X. 186.
8) Прибывать, прибыть на мѣсто.
Сим конем скоро у Харькові станеш. Зміев. у. Ухватило його за серденько, став у Марусі на дворі живенько. Грин. III. 235.
9) Начинать, начать, стать.
Стань його вчить, то воно й слухать не хоче. ЗОЮР. І. 13. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Став божий світ світати, стали вони на коні сідати. ЗОЮР. І. 41. Съ отриц. не. Переставать, перестать. Поки ми матір свою поважали, поти нам Бог годив; а не стали ми матки старенької знати.... не стали нас люде знати.... не стали ми в домівці на промешканні з молодими женами щастя й долі собі мати. ЗОЮР. І. 23. Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати. АД. І. 108.
10) Наставать, настать, наступать, наступить.
Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала. ЗОЮР. І. 135.
11) Хватать, хватить, стать.
Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Пом. № 134.
12) Происходить, произойти, случаться, случиться, явиться, оказаться.
А даси те, що в тебе дома без тебе стало? Рудч. Ск. I. 101.
13) Получать, получить начало, начинаться, начаться.
Не від нас ж стало, не нами й кінчиться. Посл. Стала слава, стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. Вже стає на дворі світ. Котл. Ен. II. 38.
14) Дѣлаться, сдѣлаться, стать.
Пень горів, а він руки грів, та й став йому дядько. Посл. Як народивсь Христос, то которі.... хрестились, так святими стали; котрі ж плювали, то камінем стали. ЗОЮР. І. 12. Чого смутна стала, мила? Мет. 74. Як гляну на дітей, то страшно стане. МВ. II. 13.
15) Доставаться, достаться.
Смійся, вражий сину, за сміх тобі стане. Чуб.
16) Обходиться, обойтись, стоить.
Сімдесят карбованців весілля стало. Г. Барв. 321. Труда великого се діло стало. Полт. г.
17)
в приго́ді. Пригодиться. См. еще пригода.
18)
Ста́ти на сло́ві. Сдержать слово. Супрун не став на слові. НВолын. у.
19)
— на стану́, стано́чку. См. Стан. Ой тепер я доросла, на станочку стала. Гол. III. 291.
Става́тися, стаю́ся, -є́шся, сов. в. ста́тися, -нуся, -нешся, гл.
1) Дѣлаться, сдѣлаться.
Хто стається вівцею, того вовк ззість. Ном. № 3841. Аби ваша думка сталася ділом. К. (О. 1862. III. 23). Конвалії сталися мені найлюбішими квітками. Г. Барв. 400. Ідол до Бога.... «Так і так мені стається: не попаду з моря землі винести.» Драг. 15.
2) Случаться, случиться, произойти, совершиться.
Сталась йому пригодонька не вдень, а вночі: занедужав чумаченько, з Криму ідучи. Нп. Між нами стався такий великий гріх. Стор. М. Пр. 34. Те станеться за нашого ще живота. К. ХП. 14.
Трапля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. тра́питися, -плюся, -пишся, гл. Случаться, случиться. Левиц. І. 295. Трапляється і десять батьків на году, а мати одна на роду. Міус. окр. Наталці траплялись женихи. Котл. Нп. 350. Трапилось лихо. Трапляється, часом тихенько заплаче. Шевч.
Упада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. упа́сти, упаду́, -де́ш, гл.
1) Впадать, впасть, вливаться, влиться.
Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97.
2) Вбѣгать, вбѣжать.
Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41.
3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть.
Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790.
4) Падать, упасть.
Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. АД. І. 216. Упа́сти в тісну́ діру́. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гара́зд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня́. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона́ йому́ впа́ла в о́ко. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12.
5) Опускаться, опуститься, сѣсть.
Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103.
6) Убывать, убыть, спадать, спасть.
На Миколая вода впадає.
7) Вваливаться, ввалиться.
Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558.
8) Только соверш. видъ? Наступить.
Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала.
9)
на що́. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упада́є на си́лі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113.
10)
коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. МН. І. 27.
11) Случаться, случиться, приходиться, придтись.
Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє́ сло́во впа́ло. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у.
12) Доставаться, достаться, придтись.
Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257.
13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать.
Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грин. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у.
14) Приличествовать.
Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.
Упада́тися, -да́ється, гл. безл. Случаться. Гол.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Відгу́лювати, -люю, -єш, сов. в. відгуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. *2) О животных: случаться, случиться. Забірай і булану на поставень, буде пастися—бо вже відгуляла вчора. Пир. у., Конон.
Луча́тися, сов. в. лу́чи́тися, гл. Случаться, случиться, *подворачиваться, попадаться на пути, по пути.
Налуча́тися, сов. в. налу́читися, гл. *2) Случаться. Не налучись на той час дід Улас, певне розірвали б (собаки). Мирн. I. 368.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Отлучаться, отлучиться — од[від]луча́тися, од[від]лучи́тися.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Случа́ться, случи́ться = трапля́ти ся (С. Л. Ш.), луча́ти ся (С. Л.), прихо́дити ся, випада́ти, впада́ти, витика́ти ся, прилуча́ти ся. прокида́ти ся, перепада́ти, тра́пити ся (С. Л. Ш.), ви́трапити ся, лучи́ти ся (С. Л.), прилучи́ти ся, нагоди́ти ся, ви́няти ся, проки́нути ся. — Коли траплялась вільна година, він повертав її на читання. Лев. В. — І що тепер трапляєть ся зо мною і що трапляло ся ще дїтською порою. Гул. Ар. — Таке то мінї трапилось бачити і чути,. Гр. Чайч. — Не вважай, що пъятниця, бери, коли трапить ся. н. пр. — Трапляєть ся на віку варить борщ і в глеку. н. пр. — Як на теж лучило ся у хатї подорожня панї якась. К. X. — Така зручна година довго не випадала мінї. Кн. — Ті ясні години, що перепадали на віку Шевченкові. Кн. — Почнеш їсти, а тут зараз хто небудь нагодить ся. Гр. Чайч. — День виняв ся на пречудо гарний. Кн. — Гдѣ случи́тся, случи́лось = де тра́пить ся, на трапку́ (С. Ш.). — Мнѣ не слу́чалось = не випада́ло, не прихо́дилось мінї. — Мо́жетъ случи́ться, что = мо́же бу́ти, що... — Что съ нимъ случи́лось? = що з ним ста́ло ся ?