Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Шукати «*малоду*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Замалоду́шничать – поча́ти занепада́ти ду́хом, поча́ти зневіря́тися.
Малоду́шество, Малоду́шие – легкоду́хість, легкоду́шність, малоду́шність, слабоду́хість, слабоду́шність (-ости). [Що се зо мно́ю? зві́дки легкоду́хість така́? (Коцюб.). Щось рішу́че протестува́ло про́ти тако́ї малоду́шности (Васильч.)].
Малоду́шествовать, Малоду́шничать – занепада́ти (па́дати, ослаба́ти) ду́хом, виявля́ти легкоду́хість (малоду́шність).
Малоду́шно, нрч. – легкоду́хо, легкоду́шно, малоду́шно, слабоду́шно. [В чо́рній журбі́ малоду́шно хи́литься ниць голова́ (Черняв.)].
Малоду́шный – легкоду́хий, легкоду́шний, малоду́шний, слабоду́хий, слабоду́шний, безду́хий. [Такі́ легкоду́хі, що в ра́дощах та в розко́шах нема́є над їх, а в приту́зі вони́ як трава́ поляга́ють (М. Вовч.). Дурю́ себе́ відва́гою, коли́ чу́ю, що си́ли мої́ сла́бнуть, що я легкоду́ха, нікче́мна істо́та (Коцюб.). У слабоду́хих люде́й за́вжди, в час потре́би напру́ження всіх сил, спуска́ються ру́ки (Стебн.)].
• -ный человек – легкоду́ха и т. д. люди́на, легко́ду́х. [Легко́духів між на́ми не бува́є: ні сло́во нас, ні ді́ло не зляка́є (Куліш). Ті́льки легко́духам здає́ться, що на́ша си́ла ніщо́ супроти́в тіє́ї си́ли, котра́ ри́не на нас (Куліш)].
Намалоду́шничать – ви́явити легкоду́хість (малоду́шність).
Мра́чный –
1) (тёмный, сумрачный) похму́рий, хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, чо́рний.
• -ная погода – хма́рна (тьмя́на, смутна́) пого́да.
• -ное небо – хма́рне (тьмя́не, те́мряве, похму́ре, пону́ре, смутне́) не́бо. [У Москві́, ка́жуть, і со́нце холо́дне, і не́бо пону́ре (Морд.)].
• -ный день, -ное утро – похму́рий (хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, смутни́й) день, ра́нок. [Прийшо́в ра́нок похму́рий, сі́рий, з ко́сим холо́дним доще́м (Грінч.)].
• -ная ночь – те́мна ніч.
• -ные цвета – те́мні (тьмя́ні) ко́льори.
• -ный лес – те́мний (те́мрявий, похму́рий) ліс (гай).
• -ный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток;
2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похму́рий, хму́рий, (редко охму́рий), похму́рний, хму́рни́й, пону́рий, (образно) хма́рний, охма́рений, те́мний, чо́рний; срв. Угрю́мый. [Марко́ верну́вся у свою́ ха́ту похму́рий та зами́слений (Грінч.). Буди́нки були́ похму́рі, всі в ті́нях (Коцюб.). Си́ли те́мряви й нево́лі, си́ли похму́рого деспоти́зму були́ ду́жчі за на́шу молоду́ новорожде́ну во́лю (Грінч.). Ясні́шає душа́ смутна́ й пону́ра (Самійл.). Чого́-ж ти, ми́ла, така́я і вдень, і вночі́ хмурна́я? (Чуб. V). Чому́ не їси́? чого́ така́ хма́рна? кажи́! (Кониськ.). Молоди́ці повнови́ді і тро́хи охму́рі (М. Вовч.). Таки́й він суво́рий, таки́й охма́рений та страшни́й (Кониськ.). Те́мний, пригні́чений хо́дить (Грінч.). Такі́ бу́дуть ходи́ти чо́рні та невесе́лі (Стеф.)].
• -ное лицо – похму́ре (хму́ре, пону́ре) обли́ччя (лице́). [Обли́ччя збілі́ле, хму́ре (М. Вовч.). Скрізь мовча́ння, сі́рий о́дяг, хід пові́льний і худі́, пону́рі ли́ця (Франко)].
• -ный взгляд – похму́рий (пону́рий) по́гляд. [Він по́глядів пону́рих не люби́в (Л. Укр.)].
• -ный голос – пону́рий го́лос. [Відпові́в я́кось так злі́сно, гри́зко, таки́м пону́рим го́лосом, що аж само́му ста́ло пога́но (Франко)].
• -ный вид – похму́рий (пону́рий) ви́гляд. [Хоть ті́ни бі́лі і ві́кна я́сні, та ви́гляд навкруги́ сумни́й, пону́рий (Франко)].
• -ная комната – похму́ра (пону́ра) кімна́та (хати́на). [У пону́рій, кімна́ті з трьома́ невели́чкими ві́кнами (М. Левиц.). Само́тний умира́в він у свої́й похму́рій мале́нькій хати́ні (Грінч.)].
• -ная зала – похму́ра (хму́рна́) за́ля. [Хму́рна за́ля. У їй за стола́ми сиди́ть су́ддів ряд (Грінч.)].
• -ный край – похму́рий (пону́рий) край. [Проща́й, похму́рий, неприві́тний кра́ю! (Вороний). Чого́ ти йшла від нас у край пону́рий? (Л. Укр.)].
• -ная тюрьма – похму́ра (пону́ра) в’язни́ця.
• -ные стены – похму́рі (пону́рі) мури́. [Про́сто віко́нець дру́гі такі́-ж са́мі то́всті й пону́рі мури́ (Грінч.)].
• -ная тишина – похму́ра (пону́ра, тьмя́на) ти́ша. [Панува́ла тьмя́на ти́ша, на́че всі дожида́лися чого́сь страшно́го (Леонт.)].
• -ные времена – похму́рі (пону́рі) часи́. [Пону́рі часи́ Тата́рщини (Куліш)].
• -ные думы, мысли – чо́рні (пону́рі) ду́ми, думки́. [Ду́ма по ду́мі мина́ли в Петро́вій голові́, все чо́рні, неприві́тні ду́ми (Грінч.). Пону́рі думки́ (Куліш)].
• -ные демоны – похму́рі (те́мні) де́мони.
• -ное отчаяние – чо́рна (пону́ра) безнаді́йність (безнаді́я). [Безнаді́йність тяжка́, пону́ра обго́рне його́ на́че хма́ра осі́ння (Л. Укр.)].
• -ная тоска – чо́рна журба́. [В чо́рній журбі́ малоду́шно хи́литься ниць голова́ (Черняв.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МАЛОДУ́ШЕСТВОВАТЬ фаміл. труси́ти штана́ми;
малодушествующий що /мн. хто/ тру́сить штанами тощо, зви́клий трусити штанами, легкоду́х, слабодух, прикм. легкоду́хий, слабоду́хий.
МАЛОДУ́ШНЫЙ ще безду́хий, ЯК ІМ. плоху́та.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Малодушие – легкоду́шність, -ности, легкоду́хість, -хости.
Малодушничать – легкоду́шіти.
Малодушный – легкоду́хий, легкоду́шний, -а, -е.
Слабодушие – легкоду́хість, -хости, малоду́шність, -ности.
Слабодушный – легкоду́хий, малоду́шний, -а, -е; -но – легкоду́хо, малоду́шно.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безду́хий –
1) не имеющий запаха;
2) малодушный.
Легкоду́х –
1) изнеженный, слабый человек;
2) малодушный человек.
Легкоду́хий –
1) слабый, изнеженный;
2) малодушный, трусливый.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безду́хий, -а, -е.
1) Не имѣющій запаха.
2) Малодушный.
Легко́ду́х, -ха, м.
1) Изнѣженный, слабый человѣкъ.
2) Малодушный человѣкъ. Тілько легкодухам здається, що наша сила ніщо, супротив тієї сили, що рине на нас. К. ХП. 127. «Гей, хто зо мною вийде битись, покоштувати стусанів?»... Дарес довгенько дожидався, мовчали всі, ніхто не йшов, з ним всякий битися боявся, собою страху всім задав. « Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так як мухи і пудохвети наголо!». Котл. Ен. II. 8. Легкодухів між ними не буває: ні слово нас, ні діло не злякає. К. ЦН. 159.
Легкоду́хий, -а, -е.
1) Слабый, изнѣженный.
2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Замалоду́шинчать, замалоду́шествовать = пони́кнути ду́хом, засумува́ти.
Малоду́шество, малоду́шіе = легкоду́шність.
Малоду́шествовать, малоду́шничать = падати, занепада́ти ду́хом, ни́дїти (С. З.).
Малоду́шный = легкоду́хий, легкоду́шний, легкоду́х.