Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «*ниця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Абсу́рд – абсу́рд, безглу́здя, нісені́тниця, дурни́ця.
-ный – абсу́рдний, нісені́тний.
Казаться абсу́рдным – скида́тися на дурни́цю, відго́нити абсу́рдом.
Авро́ра – авро́ра, світова́ зоря́, ра́нішня зоря́, зірни́ця.
А́гницая́гниця, ягни́чка, я́рка.
Ала́дья – ола́дка, сласті́н (р. сластьо́ну).
Женщина, пекущая и продающая ала́дьисласті́нниця.
Амба́р
1) инба́р (
р. -ру), комо́ра;
2) (
исключительно для зерна и муки) паше́нна комо́ра, хлібни́ця, магазе́й.
Амбразу́ра – амбразу́ра, стрільни́ця, бійни́ця.
Амво́н – амбо́на, каза́льниця.
Ареста́нт – арешта́нт, в’я́зень; остро́жник, тюря́жник, коло́дник.
-тка – арешта́нтка; остро́жниця, тюря́жниця.
Арсена́л – арсена́л, гарма́тня, збройни́ця.
-льный – арсена́льний.
Ахине́янісені́тниця, дурни́ця, курзу́-верзу́, ка́зна-що.
Ба́бий
1) ба́бський, ба́б’ячий, жіно́чий. [Ба́бські забобо́ни];
2) ба́бин, бабі́вський. [Ба́бина ху́стка].

-ье лето – ба́бине лі́то.
-ий ум, бот. – перекоти́поле, покоти́поле.
-ий зуб (гриб) – ріжки́, чо́рні ріжки́.
-ьи зубья, бот.зубни́ця, жене́ць (р. -нця́).
-ьи румяны, бот. – красноко́рінь (р. -еня).
Багряни́цабагряни́ця.
Бакла́га
1) бо́клаг (
м. р.), бо́клага;
2) (
дехтярка) мазни́ця.
Балери́на – балери́на, танцівни́ця.
Бале́тчик – бале́тник; -ицабале́тниця.
Ба́ловень, -ник – мазу́н, мазі́й, песту́н, песті́й, пуста́к, пле́канець, мо́мсик; ум. мазуне́ць, мазу́нчик, песту́нчик.
Ба́ловень судьбы, счастья – щасли́вий, щасни́ця, люби́мчик у до́лі.
Баловни́ца – мазу́ха, песту́ха, песті́йка, блазни́ця; ум. песту́шка.
Ба́нка – ба́нка, сло́їк; (ум.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка [Пу́шка на цу́кор]; (больш. глинян. б.) кума́н; (б. оплет. лозой) балца́нка.
Ба́нщик – лазни́к, лазню́к, ми́льник.
-цалазни́ця; ум. – лазни́чка.
Барбари́с, бот. – бербери́с, байбари́с, кисли́ч, квасни́ця (ж. р.).
Бары́шник – бари́шник, бариші́вник, гендля́р, фари́нник; (лошадьми) ливера́нт, менджу́н; (волами) волові́д (р. -во́да), волови́к.
-ницабари́шниця, бариші́вниця, гендля́рка.
Башма́чницачереви́чниця, шевчи́ха.
Беготня́ – бі́гання, бігани́на, бігани́ця.
Бедоку́р, -рка – шко́да (общ.); збито́шник, збито́шниця, (ши́беник, ши́бениця).
Бе́дствовать – бідува́ти, горюва́ти, біди́ти, бі́дкатися, бідкува́тися; злидну[ю]ва́ти, лихува́ти, біду́ тягти́, біду́ бідува́ти, біду́ прийма́ти, кала́нити. [Так уве́сь свій вік і кала́ню, моя́ сестри́чко].
Бе́дствующий, -щая – бі́дник, бі́дниця, горюва́льник, -ниця.
Безде́лицадрібни́ця, мала́ річ.
Безде́льница
1) неробі́тниця, неро́ба;
2) шахра́йка, круті́йка, дури́світка.
Безде́тный – безді́тний, безді́тник.
-наябезді́тниця, бездітки́ня, безплі́дниця, неро́да.
Бездо́льный – безтала́нний, бездо́льний, безща́сний.
-аябезща́сниця, безді́[о́]льниця.
Бездо́мник, бездо́мок – безха́тник, безха́тько, бездо́мник, безхазя́йко, бурла́к, бурла́ка, бурлачи́на; бездо́мницабезха́тниця, бурла́чка.
Свойственный, принадл. -ку – бурла́цький.
Беззабо́тливый – безтурбо́тний, безклопі́тни́й, безклопо́тний, недбайли́вий, недба́йний, недба́(й)лиця, недба́льниця, недба́ха. [Оддала́ за́між за п’яни́цю, за недба́лицю].
-во – безтурбо́тно, недбайли́во.
Беззу́бка, зоол.зубе́рниця.
Безо́стый (о злаках) – безо́стий, голоколо́сий, го́лий. [Голоколо́са пшени́ця. Го́лий ове́с].
Беле́ц, бели́ца – по́слушник, по́слушниця, біли́ця.
Бели́берданісені́тниця, харки́-макого́ники, курзу́-верзу́, ка́-зна-що, дурні́ тереве́ні.
Бесо́ксини́ця з поро́ди Parus.
Беспло́дный
1) (
о женщ.) – неплі́дна, неплі́дниця, неро́да; (о самке животн.) – неплі́дна, неплодю́ча, безпле́ме́нна; (о земле, растениях) – неродю́чий (ж. -ча), я́ловий.
Оставаться -ой (о самке животн.) – я́ловіти;
2) даре́мний, ма́рний.

Беспло́дно – даре́мне, ма́рно.
Бесприда́нница – безпо́сажна́, безприда́ниця.
Беспу́тница – гультя́йка, непутя́ща, безпу́тниця, леда́що, ледащи́ця.
Бессемя́нка – безнасі́нна гру́шка, безнасі́нниця.
Бессмы́слица – безглу́здя (р. -дя), нісені́тниця.
Бессты́дницабезсти́дниця, соромі́тниця, срамо́тниця, безсоро́ма.
Бесче́стный
1) безче́сний, нече́сний.

-ая женабезче́сниця. [Той чолові́к не лю́бить більш безче́сниці своє́ї (Куліш)];
2) гане́бний.

-но – безче́сно, гане́бно.
Бидо́н – бідо́н, (опле́тенный) балца́нка, (для керосину) газ[с]івни́ця, гасі́вка.
Бить
1) (
поражать, наносить побои) би́ти, убива́ти, товкти́, товкма́чити, ба́нити, ту́зати, лупи́ти, лупцюва́ти; (плетью, кнутом, розгою) бато́жити, пу́жити, лупцюва́ти, шмага́ти, тя́ти, затина́ти, сі́кти, пі́рити, пі́жити, пері́щити, опері́зувати, шпа́рити, чухра́ти, чеса́ти, хво́їти, хворости́ти; (палкою, дубинкою) дуба́сити, дубцюва́ти, грі́ти, оклада́ти, молоти́ти; (чем-л. тяжёлым) гати́ти, гніти́ти, сади́ти, мости́ти, би́ти на олі́ю, гнізди́ти (в одно место); (коленом) колі́нчити; (по физиономии, по роже) би́ти по лицю́, би́ти по пи́ці, дава́ти в лице́, дава́ти ляпаса́, (ирон.) дава́ти ляща́ по пи́ці; (немилосердно, нещадно) катува́ти, на забі́й би́ти; (о лошади: лягать) брика́ти, -ся, хви́цяти, хвица́ти, -ся; (лбом, рогами) бу́ц(к)ати, би́тися рога́ми;
2) (
убивать скотину, домашнюю птицу) рі́зати, коло́ти. [Рі́зана пти́ця – битая птица]; (диких животных и зверей) би́ти, убива́ти;
3) (
раздроблять, разрушать) би́ти, розбива́ти, трощи́ти;
4) (
вбивать) забива́ти;
5) (
давать посредством боя условный знак, ударять) би́ти, вибива́ти.
Бить тревогу – збива́ти триво́гу.
Б. в набат – би́ти на ґвалт, на споло́х.
Б. в ладоши – плеска́ти, вибива́ти в доло́ні.
Б. челом – чоло́м дава́ти, проха́ти ми́лости.
Б. поклоны – би́ти [грі́ти] покло́ни.
Бить себя в грудь – би́тися в гру́ди;
6)
бить масло – колоти́ти ма́сло; (из семян) би́ти, забива́ти олі́ю. Б. баклуши, см. Баклу́ша;
7) (
о болезни, сильном чувстве) ті́пати, трясти́. [Злість ті́пала обома́. Пропа́сниця трясе́];
8) (
стремительно течь, вырываться) би́ти, бу́хати. [Пі́на би́ла йому́ з ро́та. Кров бу́хає до голови́].
В голове точно молотом бьёт – в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Благоде́тельница – доброді́йка, доброді́йниця, благоді́йниця, доброчи́нниця.
Благожела́тельница – доброзичли́виця, прихи́льниця.
Бле́дный – бліди́й, блідни́й, бліда́вий. [Бліди́й мі́сяць. Мертво-бліда́ве обли́ччя].
Бле́дная немочь (chlorosis) – блідни́ця.
Близне́ц – близню́к, близня́к, близня́ (р. -я́ти), близни́ця (ж. р.), во мн. ч. – близня́та, двійня́та.
Бли́нный – млинце́вий, що бере́ться на млинці́, – до млинці́в.
Бли́нная неделяма́сниця, ма́сляна (р. -ної).
Богоотсту́пник – боговідсту́пник.
-ицабоговідсту́пниця.
Богопочита́тельница – богохва́ля, богошано́вниця.
Богоуго́дник, -ица – боговго́дник, боговго́дниця.
Божни́ца
1) божни́к (
м. р.);
2) (
маленьк. часовня) капли́ця, божни́ця.
Бойни́ца – бо[і]йни́ця, стрільни́ця.
Бо́йня
1) бо́йня, бі́йня, різни́ця, (
чаще во мн.) бо́йні, бі́йні, різни́ці; (скотобойня вместе с салотопней) салга́н;
2) різня́, різани́на. [Гу́манська різня́].
Больни́ца – ліка́рня, лічни́ця (санатория), шпита́ль (р. -лю) (м. р.).
Б-ца или дом для умалишённых – ліка́рня для божеві́льних, божеві́льня (р. -ні).
Борозди́лоскоро́дниця.
Бося́к – бося́вка, бося́к, боси́ло, ла́нець (р. -нця); ракло́, халами́дник, драб.
-чкахалами́дниця.
-ячи́ще – босови́ло, босю́га, драбу́га.
Босяки́, босячьё́ – босо́та, босячня́, босячва́, босва́.
Быть в -ка́х – босякува́ти, бося́чити.
Бра́жник, -ца
1) гуля́ка (
общ.), гультя́[а́]й (ж. р. -ка), гульві́са (общ.);
2) п’яни́ця.
Брать
1) бра́ти,
сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?].
Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)];
2) (
б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́];
3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є];
4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!];
5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є];
6) (
б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.);
7) (
б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)];
8) (
б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)];
9) (
б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого];
10) (
б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку].
Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с.
Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток;
11) (
б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли];
12) (
б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]:
13) (
б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти;
14) (
б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку;
15) (
б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють];
16) (
б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко];
17) (
досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є;
18) (
б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)];
19) (
б. в свидетели) бра́ти за сві́дка;
20) (
б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
21) (
б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)];
22) (
об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться].
Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше;
23) (
ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].
Бра́чный – шлю́бний; весі́льний. [Ме́трики шлю́бні. Бу́ду ря́стом висипа́ти весі́льнеє ло́же (Філян.)].
Б. обряд – шлюб, ві́нчання.
Б. контракт – шлю́бна умо́ва, шлю́бний контра́кт.
Б-ое свидетельство – свідо́цтво про шлюб.
Б. возраст – шлю́бний вік, пора́.
Достиг бра́чного возраста (о парне) – він на ожені́нні, на лі́ті; (о девушке) вона́ на порі́, на відда́нні́, відда́ниця. [У не́ї дві дочки́ – відда́ниці].
Бри́твенницабри́то́вниця.
Броса́льщицаки́дальниця.
Бубо́н, мед.жо́вниця пахви́нна.
Бубо́нная чума́ – залозо́ва джума́, жо́вниця злосли́ва.
Бук
1) (
бот.) бук; (б. белый) граб;
2) (
щёлок) луг, ми́тель (р. -телю);
3) (
деревян. посудина для бучения белья) жлу́кто, жлук, зільни́ця.
Бу́лка – бу́лка.
Бу́лочка – бу́лочка; (попроще) паляни́ця; (французская) франзо́ля.
Бу́лочник – пе́кар (р. -ря).
-ница – пе́карка, пека́рниця, (попроще) перепеча́йка.
Жена -ка – пекари́ха.
Мальчик в б-ой – пекарчу́к.
Бума́га
1) (
писчая, книжная) папі́р (р. -пе́ру).
Почтовая -га – листови́й, пошто́вий папі́р; (гербовая) гербо́вий, штемпльо́вий папі́р; (обёрточная) бі́бу́ла; (папиросная) цигарко́вий па́пір; (хлопчатая) ба́вовна, ба́вина; (пропускная, промокат.) промока́льний папі́р, промока́льниця, ви́мочка. [Нема́є у зши́ткові ви́мочки].
Клочёк бума́ги – кла́птик папе́ру, папіре́ць (р. -рця́), папі́рчик;
2) (
документ) папі́р (мн. папе́ри), бума́га.
-а́жка – папіре́ць (р. -рця́), папі́рчик, бума́жка.
Стар., исписан. бумажо́нки, -га, -ги – шпарґа́л, шпарґа́ли, шпарґа́лля. [Перегорта́в свої́ листи́, запи́ски і вся́кі шпарґа́ли (Крим.)].
Оффициальная -га – офіці́йний папі́р.
Государственная -га – держа́вний папі́р (лист).
Входящая -га – вступни́й папі́р.
Исходящая -га – вихідни́й папі́р.
На бума́ге – на письмі́, листо́вно;
3)
см. Хло́пок;
4) пря́диво, нитки́ (
р. -то́к).
Бунтовщи́цабунтівни́ця, бунта́рка.
Буфе́тчик – буфе́тник.
-е́тчицабуфе́тниця.
Буя́нка – забія́нка, галабу́рдниця.
Ва́га
1) (
весы) вага́, терези́, важни́ця;
2) (
рычаг) підо́йма, підва́га, важни́ця;
3) (
часть экипажа) штельва́га, стальва́га.
Ва́женка – сами́ця лапла́ндського о́леня, олени́ця.
Ва́жность
1) (
спесь) пи́шність, пиха́; (вульг.) бундю́чливість, пиндю́чливість (р. -вости), при́нда;
2) (
большое значение) вага́, важли́вість, пова́жність, зна́чність; (степенность) пова́га, вели́чність.
Велика ва́жность! – вели́ка вага́! вели́ка моція́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!
Что за ва́жность! – що за ва́жниця!
Иметь (возыметь) ва́жность – ва́жити, зава́жити.
Придавать, придать ва́жность – надава́ти (сов. нада́ти) ваги́ [вагу́] чому́.
Вале́жник – лом, вітроло́м, ла́мань (ж. р.) (р. -ни), ви́вернениця (гал.), лома́ччя, сушня́, сушня́к, суш (р. -ши); (мелкий) тру́с(о)к, (тонкий) хмиз, (выброшенный водою) бережня́к.
Ва́нна – ва́нна, ку́піль (м. р.) (р. ку́пелю), купе́ля (ж. р.) (р. -лі); серные ва́нны – сірча́ні ку́пелі; (только о сосуде) купі́льник, купі́льниця.
Ва́рницаварни́ця, солева́рня.
Вашге́рд – вашге́рд, обмива́льня, ми́йниця.
Вдохнови́тельница
1) нади́хачка, духозбу́дниця;
2) приво́д(н)иця, приводи́телька.
Вдыха́льник, вдыха́льницавдиха́льниця, вдиха́льний при́лад.
Ве́ерникпа́льма-ві́яльниця, вахля́рниця.
Велика́нша – ве́летка, великолю́дка, велика́ниця.
Великому́ченицавеликому́чениця.
Вене́ра, астр. – вене́ра, вечі́рня (вечеро́ва) зоря́. См. Авро́ра. Вене́рин башмачок (Cypripedium) – зозу́лині череви́чки.
-ин гребеньгребени́ця.
Венцено́сицавінцено́сниця.
Ве́рбный, -ое воскресенье – ве́рбна неді́ля.
-ая неделя – ве́рбна, ве́рбний ти́ждень, верби́ч, вербни́ця.
Вереница – ни́зка, плетени́ця, до́вгий рядо́к (р. -дка́), сму́га, згра́я. [Ни́зка мрій. Під фре́скою моза́їка, що зобража́є ці́лу плетени́цю місте́рій (Л. Україн.). До́вгою сму́гою простягли́ся зли́дні, темно́та, чва́ри, наси́льство (Єфр.)].
В. экипажей – по́їзд, ва́лка. [Ва́лка са́ней. Ва́лка верхівці́в].
В. журавлей, диких гусей – ключ, клю́ча (ж. р.).
Верея́, вере́йка (неподвижный столб у ворот) – глуха́ ворітни́ця; (ось, на которой ходит дверь, ворота) бігу́н, верея́. [Поста́вили воро́та з вере́ями (Куліш). Две́рі сти́ха скри́пнули на бігуні́ і ввійшла́ Га́ля (Свидн.). Две́рі спа́ли з бігуна́].
Вероло́мница – віроло́мка, -мниця, зра́дниця.
Вероотсту́пницавіровідсту́пниця, відсту́пниця від ві́ри, апоста́тка, ренега́тка, переки́ньчиця.
Ве́стницаві́сниця, вістівни́ця, вісту́нка, посла́нка.
Весы́ – вага́ и ва́ги́ (мн.), терези́; ша́лі (мн.), (ум.) ша́льки (дословно: чашки весов). [Розва́живши на до́брих ша́лях (Куліш)].
Большие базарные весы́важни́ця; См. Безме́н. Пружинные весы́ – ка́нтар.
Помещение или место, где постоянно находятся весы́ – важня́. См. Вески́, весо́чки.
Вето́шницаганчі́рниця, шматя́рка, лахма́нниця, онучка́рка, старомана́тниця.
Ветроло́м – ви́верт, ви́вертень (р. -тня), ви́вернениця.
Ветчина́ – ши́нка, вуджени́ця, вуджени́на.
Вещу́нья – віщу́нка, віщівни́ця.
Ве́ялка – ві́ялка; (в. без решет для отвевания лёгкого сора, как то: остатков мякины, пыли и т. п.) млино́к; (для отвевания куколя) кукільни́ця.
Ве́яльщицаві́яльниця.
Ве́яться – ві́ятися. [Пшени́ця моло́титься й ві́ється].
Взбрести́ – наверзти́ся. [Ме́ле, що на язи́к наверзе́ться].
В. на ум – впли́сти (3-е л. впливе́) в го́лову, набрести́ в го́лову, вхопи́тися голови́. [Так отже послу́хайте, яка́ то старо́ї голови́ на ста́рість дурни́ця вхопи́лася (Франко)].
Вздордурни́ця, нісені́тниця, недоре́чність, аби́що. Срв. Бре́дня, Бели́берда. Говорить, молоть, нести вздор – тереве́нити, пра́вити нісені́тниці, блягу́зкати, торо́чити, клепа́ти, плести́, верзти́ язико́м, химе́ри гна́ти, дурни́ці верзти́ (пра́вити, стріля́ти), плеска́ти, плести́, прова́дити не знать-що; (сов.) наблягу́зкати, наверзти́, наказа́ти сім мішкі́в греча́ної во́вни.
Взро́слый – доро́слий, ді́йшлий, дохожа́лий.
-ый сын – доро́слий син, син на порі́, на ожені́нні.
-ая дочь – доро́сла дочка́, дочка́ на порі́, на відда́нні́, відда́ниця.
Сделаться -лым – увійти́ в літа́ (в ро́зум), дорости́, дійти́ літ, дійти́ до зро́сту.
Взыска́тельницаправі́жниця, допра́вщиця, стяга́льниця.
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (
видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (
разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (
биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (
грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9)
ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Ви́нный – вино́вий, ви́нний. [Вино́ва ча́рка, ви́нний смак].
Ви́нная лавка – вино́ва крамни́ця, (вульг.) шка́льня́.
Ви́нный погреб – вино́вий льох, вина́рня.
Ви́нная бочка – вині́вка, (небольш.) вино́ве бари́ло.
Ви́нная ягода – фи́ґа (хви́ґа), инжи́р.
Ви́нный камень – ви́нник.
Ви́нный спирт – спирт.
Вино́вник, -ница
1) причи́нець (
р. -нця), причи́нниця. [А де причи́нець на́шого свя́та?], (зачинщик) призві́дник, призві́дниця. [Вона́ всьо́му призві́дниця].
Быть вино́вником или вино́вницею чего-л. (содействовать) – спричини́тися до чо́го. [Вона́ спричини́лася до на́шого неща́стя];
2) винува́тець, винува́тник, винува́тниця, прови́нник, прови́нець, прови́нниця. [За що така́ ка́ра? чи з ме́не така́ вели́ка прови́нниця?].
Виноку́ренный и -ку́рный – ви́нницький, спи́ртяний.
-ный заводви́нниця, виноку́рня, горі́льня, ґура́льня, горільча́ний заво́д, спи́ртяний заво́д.
Виноку́рняви́нниця. См. Виноку́ренный завод.
Виртуо́з, -зка – віртуо́з, мисте́ць-музи́ка, віртуо́зка, віртуо́зниця.
Ви́селицаши́бениця.
Ви́сельницаві́шальниця, пові́шальниця, пові́шениця.
Вить (р. -ти) (ж. р.) – плете́ниця, круте́ник.
Вкла́дчик, -чица – вкладода́вець, вкладода́виця; (в денежном предприятии) вкла́дник, спільча́нин, вкла́дниця, спільча́нка.
Владе́лица – власти́телька, володі́льниця, вла́дниця, (собственница) вла́сниця, (обладат.) посіда́чка.
Власти́тельница – волода́рка, влада́рка, господи́ня, па́ні, держа́виця, зве́рхниця, можновла́дниця.
Власяни́цаволосяни́ця.
Водобоя́знь – сказ, скажені́вка, скажени́ця.
В. причинить кому – скази́ти кого́.
Заболеть -нью – скази́тися.
Яд -ни – скажени́на.
Водосвя́тный – водосвя́тний.
-ная чашакропи́льниця.
Водяни́ца
1) водяни́ця, водянико́ва жі́нка;
2)
бот. водя́нка.
Возлю́бленник, -ица – лю́бчик, лю́бка (лю́бонька), улю́бленик, улю́блениця, злю́бленик, злю́блениця, облю́бенець, облюбе́ниця, уко́ханець, уко́ханиця.
Возмести́тельница, -ща́тельница
1) відпла́тниця, розпла́тниця, віддя́чниця;
2) замі́нниця.
Возмути́тель, -ница
1) бунтівни́к, бунтівни́ця, бунта́р (
р. -ря́), бунта́рка, коло́тник, коло́тниця, каламу́тник, каламу́тниця, ворохо́бник, -ниця, бурлі́й;
2)
-тель, -ница (душевн. покоя) – баламу́т, баламу́та (м. р.), баламу́тка, каламу́т, каламу́тниця.
Возни́ца, возни́чий – візни́к, пого́нич, (шутл.) поганя́йло, ху́рман, (гал.) фі́рман; (в классич. стиле) візни́ця, візни́чий; (астр.) Віз (р. Во́за).
Возража́тель, -ница
1) відмо́вник, -ниця, відка́зувач, -ка;
2) супере́чник, супере́чниця, спере́чник, спере́чниця.
Волды́рник, бот.кукі́льниця, кута́сики.
Воло́вий – воло́вий (ж. р. воло́ва), воля́чий, воло́в’ячий.
-вья трава, бот. – вовчу́г.
-вий язык (бот.) – меду́ниця, ра́нник, красно́ко́рінь (р. -реня), рум’я́нка, воло́вий язи́к.
Волокни́н – фібри́на, волокни́ця.
Волоково́й – волокови́й, волочни́й.
-вое окноди́мниця, квати́рочка в стіні́.
Во́лос – во́лос, ум. волосо́к, волоси́на.
Во́лосы – воло́сся, во́лос, ко́си (р. кіс). [До си́вого во́лосу дожи́в].
Во́лосы надо лбом у мужчин – чуб, чупри́на.
Во́лосы, завитые на висках – му́шки, му́ськи.
-сы начесанные гладко на лоб с пробором посредине – начо́си (р. -сів).
-сы косматые – па́тли, па́тлі.
Чужие во́лосы, вплетаемые в косы – уплі́тка.
Открыть во́лосы (о замужней ж.) – во́лосом засвіти́ти.
С непокрытыми волоса́ми – простоволо́сий.
До седых воло́с – до си́вого во́лосу, до си́вої коси́.
Таскать, -ся за́ волосы – волосува́ти, -ся, чу́бити, -ся.
Выдрать за́ волосы – ви́чубити, чу́ба намня́ти.
Во́лосы на давно небритой бородежерни́ця.
Волоски́ на руках и пр. – воло́хи.
Во́лос конский из гривы – волосе́[і́]нь (р. -ни), волосе́ня (р. -ні), волосня́ (р. -ні́); (из хвостов употр. для сит) коси́ця.
Волочи́ться
1) волочи́тися, волі[о]кти́ся, тягти́ся, хвоста́тися. [Спідни́ця до́вга, аж тя́гнеться];
2) (
таскаться) тяга́тися. [Тяга́ється десь уже дру́гий рік. Не перестава́ла тяга́тися з кавале́рами до си́вої коси́ (Неч.-Лев.)]. Срв. Волоки́тствовать.
Волше́бницачарівни́ця.
Волше́бный – чарівни́й, чарівли́вий, чароді́йний.
-бное зелье – чар-зі́лля.
-бный цветок – чароцві́т.
-бный напиток – дання́.
Как по мановению -бного жезла – мов ча́рами, мов з-під чарівни́чої па́лічки.
-бный фонарь – чароді́йний ліхта́р (р. -ря́).
-бный заговор – примо́ва.
-бная сказкака́зка-дивни́ця, чарівна́ ка́зка.
Волше́бная крапива – бі́ла кропива́, глуха́ кропива́, окла́дник, черво́на кропива́, ша́ндра.
Вороже́я – ворі́[о́]жка, зна́хурка, шепту́ха, чарівни́ця.
Ворони́лополіровни́ця, поліровни́чка.
Воро́тный – бра́мний, ворі́тни́й. [Бра́мна коло́дка = воротный замо́к; бра́мна синьожи́ла анат.воротная вена].
Воро́тный столб, к которому прикреплены ворота – глуха́ ворі́тниця.
Воспале́ние
1) запа́ле́ння, запалі́ння. [Запа́лення мо́же зроби́тися в ко́жному о́ргані].

Рожистое воспале́ние, рожа – беши́ха, беши́шник, беши́шниця, о́гник.
Воспале́ние сальной желёзки века – ячмі́нь, ячміне́ць;
2)
воспале́ние в ранах – зая́трення, роз’я́трення ран.
Воспи́танницавихова́ниця, вихова́нка, годо́ванка, вигодо́ванка.
Восприе́мница
1) (
крестн. мать) хреще́на ма́ти, кума́ (см. Кума́);
2) (
восприемница при родах) ба́ба-бра́нка, ба́ба-сповиту́ха, ба́ба;
3) (
преемница) насту́пниця.
Восприе́мный
1)
-мный отец, -мная мать, см. Восприе́мник, Восприе́мница;
2)
-мный сын, -мная дочь (крестник, крестница) – хреще́ник, хреще́ниця, похре́сник, похре́сниця.
Восходи́ть и всходи́ть, взойти́
1)
на что (вверх) – схо́дити (зіхо́дити), зіхожа́ти, сов. зійти́, (о многих – посхо́дити), вихо́дити, ви́йти, бра́тися. [Зійду́ на го́ру. Наси́лу ви́йшов на го́ру. Ви́йду на шпильо́чок. Чу́ю, як щось бере́ться по схо́дах (Кул.)]; (с трудом передвигая ноги, вскарабкаться) ви́дибати, ви́битися (на го́ру, на висо́кість).
В-ить на корабль – вступи́ти на корабе́ль;
2) (
о светилах небесных) схо́дити (зіхо́дити), зійти́, устава́ти, уста́ти, ви́(й)нятися. [Со́нце схо́дить. Зоря́ зійшла́. Ско́ро со́нечко ви́йметься (М. Вовч.)].
Солнце уже высоко взошло́ – со́нце вже геть підійшло́ (Звиног.), геть підби́лося (М. Вовч.);
3)
см. Возноси́ться, Подыма́ться. Дым волнами восхо́дит – дим хвилю́є;
4) (
о посевах) схо́дити (зіхо́дити), схожа́ти, сов. зійти́, (о многом) посхо́дити, повисхо́джувати, повисхо́дювати. [Ярина́ схо́дить. Пшени́ця зійшла́. Посхо́див часни́к. Повисхо́дює з землі́ геть-усе́ (Звиног.)];
5) (
о тесте) схо́дити (зіхо́дити), сов. зійти́, ви́сходитися. [Паляни́ця ви́сходилася].
Вса́дница – їзди́ця, верхови́чка, комо́нниця.
Всее́дная (неделя) – все́їдний ти́ждень, зага́льниця.
Вставля́ть, вста́вить – вставля́ти, вста́вити, вправля́ти, впра́вити, заправля́ти, запра́вити. [Свого́ ро́зуму ніко́му не вста́виш. Розкопа́ли джере́льце, впра́вили ву́лік, і ста́ла крини́ця. Ви́крутив діяме́нти і запра́вив до скла и́нші].
В-я́ть, -ить стекло оконное – скли́ти, заскли́ти, (о многом) поскли́ти.
-я́ть, -ить в раму под стекло – заво́дити (заве́сти) під скло.
-я́ть, -ить дно куда – дни́ти що, задни́ти, заде́нчити, (множ.) позадина́ти.
В-я́ть, -ить нитки иного цвета при тканье – утика́ти, утка́ти.
В-я́ть дверные, оконные косяки – хутрува́ти ві́кна, две́рі.
В-я́ть, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева – заво́дити цурки́.
В-я́ть, -ить куски в мех, в ткань при починке – штукува́ти, ви́штукувати що.
В-я́ть, -ить в кирпичную каменную стену при кладке – вмурува́ти.
В-я́ть, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании – вкида́ти, вки́нути, впуска́ти, впусти́ти.
В-я́ть, -ить слово в разговор – вкида́ти, вки́нути, докида́ти, доки́нути (сло́во), впада́ти, впа́сти в сло́во кому́.
Всхо́жий – висхо́жий, зіхідни́й. [Дрі́жджі не до́брі, ті́сто не висхо́же. Пшени́ця зіхідна́].
Вывева́ть, вы́веять – ві́яти, вивіва́ти, ви́віяти, (выдувать) видима́ти.
Вы́веянный – прові́яний [Пшени́ця вже прові́яна], ви́віяний. [Гру́ба вже холо́дна: ви́віяна].
Вы́думщицавига́дниця, вига́дчиця (М. Вовч.), вига́дничка; (проказница) чмутови́ха.
Выжига́ть, -ся, вы́жечь, -ся – випа́лювати, -ся, ви́палити, -ся, випіка́ти, -ся, ви́пекти, -ся; (о шерсти, волосах) висма́лювати, -ся, ви́смалити, -ся.
Вы́жженный – ви́палений, ви́печений, ви́смалений.
Вы́жженное место – палени́на, випа́лина, ви́жга, палени́ця.
Вы́куп – ви́куп, викупне́, ві́дкуп, відкупне́, о́куп; (за пленных) обмі́на, відмі́н. [Дали́ тата́рам викупно́го сто черві́нців. Приві́в він полоня́н у Рим бага́то, їх о́куп збагати́в наш скарб грома́дський (Куліш). Іде́ ми́лий, одмі́н несе́ (пісня)]; (за невесту) ви́куп, ві́но; (описат.) куни́ця. [Да́ти куни́цю = заплатить выкуп за невесту].
Выкупщи́к – викупни́к.
-щи́цавикупни́ця.