Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́нковый – ба́нковий.
-вый делецба́нкове́ць, (служащий) банкови́к.
Березови́к (гриб) – березня́к, красноголо́вець.
Бе́рковецбе́рковець (р. -ківця).
Ва́рвар – ва́рвар; (жестокий в.) азіят, песиголовець.
Великоро́[у́]сс, -ка, великороссия́нин, -я́нка – росія́нин (ж. р. -я́нка), ру́ський (ж. р. -ська), моска́ль, моско́вець, москва́ч, (ж. р.) моско́вка, (в филологии) великору́с, (насмешливо или с пренебрежением) каца́п (ж. р. -пка), кацапу́з, кацапу́ра, кацап’я́га, (соб.) москва́, кацапня́.
Вертише́йка, зоол. – крути́головка, крути́голов, крути́головач, крути́головець (р. -вця).
Вития́красномо́вець, (реже) красномо́вця (м. р.), промо́вець, (реже) промо́вця (м. р.), ре́чник, ора́тор.
Во́дник – во́дник, службо́вець во́дяного тра́нспорту.
Военнослу́жащий – військо́вий урядо́вець, військови́к.
Волтиже́р – вольтиже́р (танцю́ра на кана́ті), штука́р-верхове́ць (р. -хівця́).
Вольнопрактику́ющий врач – лі́кар (р. -ря) ві́льної пра́ктики, ві́льний лі́кар, лі́кар-неурядо́вець.
Временщи́к, -щицатимчасо́вець, -виця, скоропа́дько, скоропа́да (общ. р.), пан (па́ні) на годи́ну, а также – (па́нський, царськи́й) сподо́банець, -нка, фавори́т, -тка.
Вса́дник – їзде́ць (р. їздця́), ве́рхове́ць (р. ве́рхівця́), верхови́к, ве́ршник, ве́рхі[о]вень (р. -вня), комо́[і́]нник.
Га́лстучник
1) га́лстуховий (краватко́вий) ма́йстер;
2) га́лстуховець, краватко́вець (що но́сить га́лстухи, крава́тки).
Гво́здь, гво́здик
1) цвях, цвя́шок (
р. -шка), гвіздо́к (р. -здка́); (самый большой) смерте́льник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретна́ль, брента́ль; (для обивки) цвя́шок; (подковный) ухна́ль, вухна́ль; (для шин) шина́ль; (для тёса) ґонта́ль; (большой и загнутый) кости́ль; (для прибивания лат на стропилах) лато́вець (р. -вця), латни́к; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволі́чка; (у сапожников) шпи́лька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньо́к; (деревянный для обивания) ти́бель; (деревянный гвоздь-вешалка) кіло́к (р. кілка́), кіло́чок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) за́гвіздок;
2) (
втулка в бочке) чіп (р. чопа́).
Гво́зди, соб. – гві́здя́.
Забивать (забить) гвоздё́м что – загво́зджувати, загвозди́ти що, ввігна́ти гвіздо́к у що.
Украшенный гво́здиками – цвяхо́ваний, ви́цвяхований, гвіздко́ваний.
Гле́тчерльодо́вець (р. -ді́вця), льодови́к.
Глупе́ц – ду́рень (р. -рня), дурни́й, (дурачёк) ду́рник, (дурачище) дурби́ло, (болван) йо́лоп, сухоголо́вець (р. -вця), (мальчишка) бла́зень, блазню́к.
Гоне́ц
1) гіне́ць (
р. гінця́), послане́ць (р. -нця́), вістове́ць (-вця́);
2) (
бот. Sedum acre) очи́ток, очи́тки, гіне́ць, молоде́нь, розхо́дник.
Горнозаво́дчикгірнопромисло́вець (р. -вця).
Горнопромы́шленникгірнопромисло́вець, вла́сник гірни́чого підприє́мства.
Дава́лец работы – дава́льник, (пості́йний) замо́вець (р. -вця), замо́вця (м., род. замо́вці).
Длинноголо́вый – довгоголо́вий, довгоголо́вець (р. -вця).
Должностно́й – урядо́вий, службо́вий.
-ное лицо – урядо́ва осо́ба; урядо́вець (р. -вця).
-ное преступление – службо́ви́й зло́чин.
Дух
1) (
бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́].
Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг.
Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!].
Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)];
2) (
душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі].
Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість.
Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)].
Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом.
Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти.
Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.).
Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)].
Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом.
Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги;
3) (
расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)].
Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї.
Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі;
4) (
дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)].
Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється).
Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь.
Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)].
Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати.
Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти;
5) (
пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті];
6) (
запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду).
Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті).
Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти];
7) (
быстрота) дух, мент, мах.
В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)].
Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти].
Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)].
Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там.
Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу.
Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух;
8) (
исповедь) спо́відь (р. -ди).
Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися.
Итти на дух – до спо́віди йти.
Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.
Е́герь
1) (
охотник) лове́ць (р. ловця́), мисли́вець (р. -вця), стріле́ць (р. -льця́);
2) (
воен.) є́гер (р. -ря).
Единокро́вный – однокро́вний, однокро́вник, однокро́вець (р. -рі́вця).
Единоплеме́нник – одноплеме́нець (р. -мі́нця), одномо́вець. [Не слу́хає ба́тько моє́ї мо́ви, – зато мене́ і по сме́рті, мо́же, послу́хають штирна́цять мільйо́нів мої́х одномо́вців (Руд.)].
Единоязы́чный – одномо́вний, одномо́вець (р. -мо́вця).
Ежё́[о́]вик, бот. (гриб) – їжове́ць, кільча́к-їжове́ць (р. -вця́).
Жале́ть
1) (
сожалеть кого-чего и о ком-чём) жа́лувати кого́-чого́, за ким, за чим, жалі́ти кого́-чого́, жалкува́ти, шкодува́ти кого́-чого́, за ким, за чим [Та́то нас не жа́лує. Жа́лує за мно́ю. Жалі́й мене́, мій ба́теньку: ми́лий покида́є. Не во́вка, а ове́ць тут тре́ба жалкува́ти. Усі́ його́ шкоду́ють. Тепе́р шкодува́ла, що так зроби́ла (Грінч.)], бідува́ти за ким. [Всі лю́ди за їм біду́ють, що хоро́ший був чолові́к (Переясл. п.)];
2) (
беречь, щадить, скупиться) жа́лувати и проч. що, чого́, кого́, шанува́ти. [Біжи́, біжи́, короле́вичу, не жа́луй коня́. Гро́шей не жа́лувала. Хо́че купи́ти, а гро́ші (гро́шей) шкоду́є. За робо́тою не шанува́в Грінче́нко свого́ здоро́в’я (Єфр.)].
Не жале́я – не жалку́ючи, не жалі́ючи, без жалю́, без оща́дку. [Пролива́ли вони́ свою́ гаря́чу кров без оща́дку (Кул.)].
Же́мчуг – перло́ (ср. р., собир.), пе́рли (р. -лів и пе́рел).
Искатель же́мчуга – перло́вий лове́ць (р. -вця́), перля́р (р. -ра).
Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
Ж. подгорья – підгоря́нин.
Ж. долин – долиня́нин.
Ж. низиннизове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
Ж. пещер – пече́рник.
Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
Ж. полесья – поліщу́к.
Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
Ж. коренной – оса́дник.
Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
Ж. заднепровья – задніпря́нець.
Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
Ж. ада – пеке́льник.
Ж. Киева – кия́нин.
Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Завко́мщикзавко́мовець (-мівця).
Загоня́ть, загна́ть
1) заганя́ти
и заго́нити, загна́ти, займа́ти, за(й)ня́ти, (домашнее животное из стада) залуча́ти, залучи́ти, (о мног.) позаганя́ти и позаго́нити, позайма́ти, позалуча́ти. [Ко́жне свої́х ове́ць залуча́ло додо́му. Вона́ на́шу худо́бу позаганя́ла];
2)
-гна́ть лошадь, лошадей – загна́ти коня́, загна́ти (позаго́нити) ко́ні; потоми́ти, помори́ти ко́ні;
3) (
забивать) заганя́ти, загна́ти, забива́ти, заби́ти, (о мн.) позаганя́ти, позабива́ти.
За́гнанный – за́гнаний; (угнетённый) зату́рканий. [Наро́д те́мний і зату́рканий].
Заезжа́тый, охотн. – передої́жджий (лове́ць).
Зака́зчик, -чицазамо́вець (-мо́вця), замо́вник, замо́вниця, замовля́ч, замовля́чка.
Заклина́тель, -телька – заклина́ч, -на́чка, замовля́ч, -вля́чка, заклина́тель, -телька (Куліш), примо́вець (-мо́вця), -вниця.
За́пах – дух (-ху), пах, за́пах (-ху), па́хощі (-щів, мн.). [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Круго́м пах од трави́ і квіто́к (Симон.). Не люблю́ пи́ва, ні па́ху його́ (Пісня). Леге́нький насупроти́ ві́тер несе́ з холодко́м па́хощі степово́ї росли́ни (Мирн.)].
Издавать, распространять -пах – за́пахом віддава́тися, пахті́ти, душі́ти, дхну́ти: срвн. Па́хнуть. [Квітки́ віддаю́ться за́пахом на ввесь садо́к (Чигир,)].
Пропитать что-л. -хом чего-л. – пропаха́ти, напаха́ти чим що. [Пропаха́єте ла́даном і хати́ і оде́жу (Н.-Лев.)].
Пропитаться -хом чего – пропаха́тися, напаха́тися чим и чого́. [Пропаха́лась на́скрізь цибу́лею (Н.-Лев.). Моска́ль напаха́вся моско́вського ду́ху (Основа, 1862)].
Слышно -пах чего – чу́ти чим, віддає́ (дхне) чим. [Від те́бе дьо́гтем чу́ти (Руданськ.). Цві́ллю оддає́ (Кониськ.)].
Запоро́жец – запоро́жець (-ро́жця), січови́к (-ка́), низо́ве́ць (-зо́вця́).
За́сов – за́су[о]в (-ва), ум. засу[о]ве́ць (-вця́), за́совень (-вня), за́сувка. [Ви́гнав з ха́ти, ще й две́рі засу́нув на за́сув (Коцюб.). Трьома́ засовця́ми засува́ла (Мил.)].
Застро́йщикзабудо́вець (-до́вця).
Звероло́влове́ць, мисли́вець, звіроло́вець (-вця).
Здоровя́к – здоров’я́ка, здорове́ць (-ровця́), здорови́ло, бодра́к (Звин.).
Злосло́вный – лихослі́вний, лихомо́вний, (сущ.) злорі́ка, обмо́вець (-мо́вця); пащекува́тий; см. Клеве́тный.
Злоязы́чник, -ница – злорі́ка (общ. р.), обмо́вець (-мо́вця), обмо́вниця; см. Спле́тник, -ница, Поноси́тель.
Змееви́к
1)
минер. – гадине́ць (-нця́), змійови́к (-ка́), змійове́ць (р. змійовця́), серпенти́н (-ну);
2)
техн. – змі́йка;
3)
бот.
а)
Polygonum, см. Горе́ц;
б)
Rumex aquaticus – кі́нський щаве́ль (-влю́);
4) (
металл. медальон) змійове́ць (-вця́).
Золотопромы́шленникзолотопромисло́вець (-вця).
Икряни́к, Икря́нщик
1) (
икорный мастер) ікрови́к, кав’я́рник;
2)
-ни́к (камень) – ікрове́ць (-вцю́).
Икряно́й
1) ікря́ний.

-но́й бочёнок – кав’яро́ве бари́льце.
-но́й камень, Икряни́кікрове́ць (-вцю́);
2)
анат. suralis – литко́вий.
Иму́щество – майно́, добро́ (диал. до́бре, р. -рого) ста́ток (-тку) и ста́тки (-ків), ста́тки-має́тки, доста́ток, худо́ба, (ум.) худі́бчина, (преим. земельное) має́ток (-тку) має́тність (-ности), до́бра (р. дібр). [Оддаю́ тобі́ в ру́ки все його́ майно́ (Св. П.). Пропи́в во́ли, пропи́в во́зи, пропи́в я́рма, ще й зано́зи, – все добро́ своє́ (Пісня). Що я, не хазя́їн на свойо́му до́брому? (Козел. п.). А ста́тку було́ в йо́го сім ти́сяч ове́ць, три ти́сячі верблю́дів, п’ятсо́т я́рем волі́в (Св. П.). Нажи́в собі́ ста́тки-має́тки криво́ю при́сягою (Л. Укр.). От як уме́р ба́тько, зоста́лася їм худо́ба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Має́ток його́ дохо́дить до мільйо́на (Франко). Має́тність рухо́ма і нерухо́ма (К. С.). Порозпоро́шували діди́зну і вели́кі до́бра (М. Вовч.)].
-во движимое – рухо́ме добро́ (майно́), рухо́мість (-мости). [Їй (Акаде́мії) надає́ться пра́во набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́ (Ст. Ак. Н.). Худо́ба і вся рухо́мість при йо́му (Номис)]; (пожитки) збі́жжя, худо́ба, скарб (-бу), ужи́тки (-тків), мана́тки (-ків), мана́ття (ср. р.), (жалкое) мізе́рія, зли́дні (-нів), (неплохое) доста́ток (-тку).
-во недвижимое – нерухо́ме добро́ (майно́), нерухо́мість.
Государственное, общественное -во – держа́вне, грома́дське добро́ (майно́).
Казённое -во – скарбо́ве (казе́нне) майно́.
Городское -во – міське́ (комуна́льне) майно́.
Удельные -ва – уді́льні до́бра (має́тки).
Церковное -во – церко́вне добро́ (майно́).
Частное -во – прива́тне майно́.
Благоприобретенное -во – набу́те (на́дбане, нажи́те) добро́ (майно́), набу́ток (-тку), надба́нок (-нку), надба́ння́. [Неді́лене між на́ми все надба́ння на́ше (Куліш)].
-во наследственное – спадко́ве добро́ (майно́), спа́дщина, спа́док (-ку), спа́дки (-ків).
-во родовое – родове́ добро́ (майно́), родови́й має́ток.
-во, доставшееся от предков – предкі́вщи́на.
-во, оставшееся от отца – ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братівщи́на, (от деда) діді́вщи́на, діди́зна.
-во пожалованное – на́дане добро́ (майно́).
-во заповедное – зака́зне́ майно́, запові́дник.
-во долговое – боргове́ майно́, борги́ на ко́му.
-во наличное – ная́вне майно́ (добро́), готови́зна.
-во раздельное и нераздельное – майно́ поді́льне і неподі́льне.
-во тленное и нетленное – майно́ тлі́нне і нетлі́нне.
Иноязы́чный – чужомо́вний, (редко) иномо́вний; (о человеке) чужомо́вець (-вця). [Стріва́ється си́ла чужомо́вних слів (Грінч.). Иномо́вні чужі́ слова́ (Н.-Лев.), Е́лліни-чужомо́вці (Крим.)].
Кавалери́ст
1) кінно́тник, кі́нни́к, комо́нник. [Комо́нника на ча́ти, неха́й око́лицю круго́м об’ї́де (Куліш)].

Вольный -ри́ст – охочекомо́нник;
2) (
наездник) їзде́ць (-дця́), (всадник) верхове́ць (-хівця́), ве́ршник.
Лихой -ри́ст – гарцівни́к.
Кадь – ка́діб (-доба), ка́довб, ка́дуб, бо́дня, ку́хва, ста́нов, ста́нва, станове́ць (-вця́), (для зерна) си́панка, (соломенная) соло́м’яник; срвн. Ка́дка, Каду́шка.
Каза́к – коза́к (-ка): ум. коза́че́нько, козачо́к (-чка́); ув. козарлю́га, козачи́ще; (реестровый) лейстрови́к; (запорожский) запоро́жець (-ро́жця), низо́ве́ць (-вця́), січови́к запоро́зький, низови́й (-во́го), січови́й коза́к; (черноморский) чорномо́рець (-мо́рця), коза́к чорномо́рський; (донской) донча́к, дінськи́й коза́к; (кубанский) куба́нець, куба́нський коза́к, пласту́н; (наёмный работник, батрак) бурла́ка; (дворовый молод. челов.) козачо́к (-чка́).
-заки́ (соб.) – коза́цтво, (устар.) коза́чество, коза́ччина, (фамил.) козачня́.
Звание, состояние -ка́ – коза́цтво.
-ко́м быть, жить – козакува́ти.
Червонный (Красный) -зак – червоний козак, червонець (-нця).
Кана́ва – рів (р. ро́ву), рівча́к (-ка́), ро[і]ве́ць (р. рівця́), кана́ва, фо́са, (с насыпью) окі́п (р. око́пу). [Ко́лесо зав’я́зло в рівчаку́ (Н.-Лев.). Стережі́ться, там рове́ць! (Звиног.)].
Межевая -ва – межови́й рів (рівча́к), дільни́ця.
Отводная -ва – відхильни́й рів (рівча́к), відхильна́ кана́ва.
Сточная, водосточная -ва – ришта́к (-ка).
-ва для осушения болота – висушна́ кана́ва (фо́са).
Кантиа́нец – кантія́нець (-нця), ка́нтовець (-вця).
Канцеля́рский – канцеля́рський.
-кий чиновник, стиль – канцеля́рський службо́вець, стиль.
-кие принадлежности – канцеля́рське (писа́рське) прила́ддя.
-кая волокита – канцеля́рська тягани́на.
-кая пошлина – канцеля́рська опла́та.
-кая душа – канцеля́рська душа́, канцелю́га (общ. р.).
-кая крыса (презр. о канц. чиновнике) – канцеля́рський посіпа́ка (сіпа́ка, сіпа́чка), -ська ві́ра, канцеля́жка (Котляр.).
Каранда́ш – олі[о]ве́ць (-вця́), (иносказ.) о́лово. [Бра́ла оліве́ць і роби́ла в руко́пису вста́вки та по́правки (Коцюб.). Для се́бе, бра́тіки, спишу́, ще раз те о́лово потра́чу (Шевч.)].
Цветной -да́ш – кольоро́вий оліве́ць.
Красный, синий, чорный -да́ш – черво́ний, си́ній, чо́рний оліве́ць.
Чернильный -да́ш – хемі́чний оліве́ць.
Каса́ться, косну́ться
1) (
кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
-ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (
кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
-ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (
распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (
иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (
только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (
чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
-ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
Оратор -ну́лся вопроса о…промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Квас, Квасо́к
1) (
кислота, кисловатость) квас (-су), квасо́к (-ску́). [Оце́ я́блука соло́дкі, а оті́ з кваско́м (Київщ.)];
2) (
напиток) квас (-су), квасо́к. [Квас хлі́бний, цитри́новий (Київ). Зна́йте нас: ми кисли́ці, із нас квас (Номис). От би кваску́ ви́пилось та ще й груше́вого (Харківщ.)].
Квас первого настоя – квас перва́к.
Спитый, жидкий квас – кваси́ло. [Як був квас, то не було́ вас, а як наста́ло кваси́ло, то й вас розноси́ло (Номис)].
Квас из ржаной муки – сиро[і]ве́ць (-вцю́).
Квас из свёклы – квас буряко́вий, борщ (-щу́), (ласк.) бо́рщик (-ку). [Ой ко́со ж моя руся́ва, не рік же я тебе́ коха́ла, в черво́нім бо́рщику змива́ла (Пісня)].
Квас для выделки кож – чинба́рський, ше́вський квас.
Китоло́вкитоло́вець (-ло́вця).
Клерк – клерк, конто́рник, бюро́вець (-вця).
Коко́сный и Коко́совый – коко́совий.
-вая пальма – коко́сова па́льма, коко́совець (-вця), коко́с.
-вое масло – коко́сова олі́я.
Коминте́рновецкомінте́рновець (-нівця).
Коммерса́нт – комерса́нт, комерція́нт, комерці́йник, купе́ць (-пця́), торгове́льник, (зап.) гандльо́вець (-вця).
Ловкий -са́нт – спри́тний комерса́нт.
Честный -са́нт – че́сний купе́ць.
Ко́мнатник, -ница
1) (
домосед) ха́тник, -ниця, (пренебр.) пічку́р (-ра́), пічку́рка, ха́тній (-ня) сидя́ка;
2) (
лакей) покойо́вець (-вця), покойо́[є́]вий) (горничная) покої́вка, покойо́ва (-вої).
Коро́на
1) коро́на, віне́ць (-нця́).

Увенчать -ной – укоронува́ти кого́, накла́сти коро́ну на ко́го.
-на папская – тія́ра, па́пський віне́ць.
-на солнечная – со́нячна коро́на.
Северная -на (созв.) – Крини́ця.
-на Венеры, мед. – Вене́рин віне́ць (-нця);
2) (
правительство) коро́на, уря́д (-ду), держа́ва.
Чиновник от -ны – держа́вний урядо́вець (-вця).
Кош
1) (
лагерь, стоянка) кіш (р. коша́);
2) (
плетенный садок рыбный) кіш. [Хоч ри́би нема́, на́те вам кіш на ри́бу (Номис)];
3) (
большая корзина) кіш (р. коша́). [У сі́нях стої́ть кіш із бо́рошном (Г. Барв.)];
4) (
плетенный загон) коша́ра. [Чужа́ коша́ра ове́ць не напло́дить (Номис)].
Красноба́й – (до́брий) балаку́н (-на́), (поро́жній) красномо́вець (-вця), балаклі́й (-лія́). [Не балаклі́й він, а спра́вжній речни́к (Сл. Уман.)].
Красноголо́вик (гриб) – красноголо́вець (-ло́вця), підоси́чник (-ка).
Красноречи́вый – красномо́вний, красномо́вий, сущ. красномо́вець (-вця), промо́вистий, проре́чистий, добромо́вний, (выразительный) вимо́вний, (способный к речи) промо́вний, (кратк. фор.) промо́вен. [Наре́шті обізва́вся пан Дани́ло красномо́вний (Самійл.). Та він красномо́вець був: як почне́ було́ говори́ти, то де в йо́го і слова́ беру́ться (М. Грінч.). Ви завсігди́ проре́чисті бува́ли – тепе́р дава́йте всі свої́ слова́, бо говори́ти час (Грінч.). Неха́й ци́фри сами́ гово́рять, ї́хня мо́ва тут на́дто проре́чиста (Н. Рада). Ілюстра́ція зана́дто ціка́ва та промо́виста (Н. Рада). Тре́ба пи́льно прислуха́тись до розмо́ви люде́й тяму́щих і добромо́вних (Куліш). До вся́кої люди́ни ма́ю сло́во, промо́вен я і з ці́сарем вели́ким, а з не́ю мовчазни́й (Куліш). Це зана́дто вимо́вна нау́ка, щоб на не́ї не зважа́ти (Єфр.)].
Безмолвно -вый – німопромо́вистий. [Ба́чу на́ші німопромо́висті моги́ли (Кон.)].
Кури́ться
1) (
благоуханно) кури́тися. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.)];
2) (
тлеть с дымом) кури́тися, курі́ти (-рю́, -ри́ш). [Зеле́ная ліщи́нонько, чом не гори́ш та все ку́ришся (Пісня). По сада́х ку́рища курі́ли (Корол.)].
Костёр, дрова -тся – во́гнище ку́риться, дро́ва ку́ряться;
3)
-ться (о трубке, папиросе) – пали́тися, кури́тися. [Чого́сь у ме́не не ку́риться, – чи тютю́н не сухи́й, чи що (Сл. Гр.). Хоч поки́нь лю́льку, – не па́литься (Полтавщ.)];
4)
водка -тся из картофеля – горі́лку го́нять з карто́плі.
Курье́р
1) (
гонец) кур’є́р (-ра), гіне́ць (р. гінця́), вістове́ць (-стівця́). [Хмельни́цький посла́в гінця́ до ха́на (Сл. Ум.)].
Дипломатический -е́р – дипломати́чний кур’є́р.
Специальный -е́р – нарочи́тий (спеція́льний) кур’є́р;
2) (
рассыльный) кур’є́р, послане́ць (-нця́), вістове́ць (-вця́), (на побегушках) побігу́н (-на́).
Кута́с, Кута́сик – кута́с (-са́), кута́сик. [Кутаси́ шовко́ві (Федьк.). Народо́вець прогреси́ст з кутасо́м мав ша́пку (Франко)].
Лавр
1)
бот. Laurus nobilis L. – лавр (-ра), (зап.) лаври́на, бобко́вець (-вця);
2)
-ры (перен.) ла́ври (-рів). [Той варт найви́щих ла́врів (Франко)].
Пожинать -ры – збира́ти ла́ври, зажива́ти (добува́ти) сла́ви.
Почивать, почить на -рах – спочива́ти, спочи́ти на ла́врах, Увенчанный -рами – укві́тчаний ла́врами, (придворный поэт) лавреа́т (-та). [Бога́м були́ рі́вні співці́-лавреа́ти (Л. Укр.)].
Ланце́тник
1)
бот. Prunus instititia L. – терно́слива;
2)
зоол. Amphioxus lanceolatus Yar.ланце́товець (-вця).
Лгун – бреху́н, бреха́ч (-ча́), бре́ха, брешко́ (-ка́), бреха́ло, плету́н (-на́), (делик.) неправдомо́вець (-вця), неправди́вий (-вого). [Бреху́н бре́ше, а ду́рень ві́ри йме (Номис)].
Искусный лгун – спри́тний бреху́н, (фам.) чистобре́ха, скоробре́ха.
Большой лгун – вели́кий бреху́н, стобре́ха.
Сделать кого-л. -но́м – у брехуни́ поши́ти кого́сь, поста́вити кого́сь брехуно́м.
Сделаться -но́м – у брехуни́ поши́тися.
Отчаянный, записной лгун – очайду́шний, неприторе́нний бреху́н.
Лесопромы́шленниклісопромисло́вець (-вця), лісови́к (-ка́). [Він лісови́к: плоти́ жене́, з то́го й розжи́вся (Чернігівщ.)].
Летовщи́к – літови́к (-ка́), лі́тній промисло́вець (-вця).
Лжецнеправдомо́вець (-вця), бреху́н (-на́), бреха́ч (-ча́); см. Лгун.
-цу́ без лжи и жизни нет – брехуно́ві без брехні́ нема́ й про́сві́тку (життя́).
Сделать кого -цо́м – зроби́ти з ко́го брехуна́ (брехача́), поши́ти кого́ в брехуни́ (в брехачі́).
Ликвида́мбра, бот. Liquidambar styracifluum L.амбро́вець (-вця) америка́нський.
Лицо́
1) (
физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
-цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
-цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
-цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
-цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
-цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
-цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
-цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4)
грам. – осо́ба.
Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
-цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
-цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
-цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́;
см. Поли́чное;
9)
быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
Лове́цлове́ць (р. ловця́), ло́вчий (-чого), мисли́вець (-вця). [На ловця́ і звір біжи́ть (Приказка). Розтекли́сь ловці́ по га́ю, полюва́ли ці́лу дни́ну (Л. Укр.)].
Лови́тель, -ницалове́ць, лови́ця, мисли́вець (-вця), мисли́виця; срв. Охо́тник 2, Охо́тница 2.
Лозунги́ст – лозунгі́ст (-та), гасля́р (-ра), гасло́вець (-вця).
Людое́д – людої́д, людоже́р (-же́ра), людоже́рець (-рця), (в нар. тв.), песи́головець (-вця), сирої́д (-да). [Крива́ві людоже́ри (Куліш). Розбі́йники, людої́ди пра́вду поборо́ли (Шевч.). Пійма́ли його́ песи́головці, году́ють на са́ло (Рудч.). Уби́в страшно́го змі́я-людоже́рця (Крим.)].
Дикари -ды – дикуни́-людої́ди (людоже́ри).
Мандри́л, зоол. Cynocephalus mormon – мандри́ль (-ля), песи́головець (-вця).
Марте́н(ов)щик – марте́нник (-ка), марте́новець (нівця).
Ма́стер
1) ма́йстер (-тра), (
очень гредко) майстро́ (-ра́); ум. майстеро́к (-рка́), ма́йстрочко. [По робо́ті пізна́ти ма́йстра (Номис). Сяки́й-таки́й майстеро́к, а натеса́в трісочо́к (Приказка)].
Золотых дел -тер – золота́р (-ря́), золота́рник (-ка), золотни́к (-ка́), ум. золота́рик, золотничо́к (-чка́).
Каретный, тележный, экипажный -тер – сте́льмах (-ха).
Корабельный -тер – корабе́льний ма́йстер, корабля́р (-ра́), корабе́льник.
Оружейный -тер – зброя́р (-ра́), збройов(н)и́к (-ка́), зброєро́б, (устар.) пушка́р (-ря́); (ружейный) рушни́чник, рушни́чний ма́йстер.
Седельный -тер – сідля́р (-ра́), кульба́чник.
Часовой -тер – годинника́р (-ря́), (устар.) дзиґа́рник, дзиґарма́йстер (-стра).
-тер-специалист – фахови́й ма́йстер, фахо[і]ве́ць (-хо[і]вця́).
-тер цеховой – цехови́й ма́йстер, цехови́к (-ка́).
Горе -тер – попсу́й-ма́йстер, (пренебреж.) парта́ч (-ча́), (добродушно) ма́йстер-шпи́чка.
Дело -ра боится – ді́ло ма́йстра зна́є.
Если не -тер, то и не берись делать – коли́ не кова́ль, то й залі́за не пога́нь; коли́ не пирі́г, то й не пирожи́ся (Приказки);
2) (
искусник) ма́йстер, майсте́рник, мите́ць (-тця́), мисте́ць (-ст(е)ця́), умі́лець (-льця), (фам.) маста́к (-ка́), мистю́к (-ка́); срв. Иску́сник и Маста́к.
-тер в чём, на что, что делать – ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, маста́к, мистю́к, тіма́ха, зуга́рний, зуга́рен, кебе́тний, доте́пний, уда́тний, майсте́рний на що, до чо́го, що роби́ти. [Ма́йстер до чужи́х ка́йстер (сумок) (Приказка). Незрівня́нний ма́йстер на життьові́ контра́сти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви спра́вді мите́ць говори́ти промо́ви (Н.-Лев.). Мите́ць до та́нців (Свидниц.). Мисте́ць пи́ти (Куліш). Я до жалю́ не маста́к (Котл.). Зуга́рний тереве́ні пра́вити (Сл. Гр.). На я́беди кебе́тний (М. Левиц.). На що́, на що́, – на це́ (плести́ я́сла) доте́пний був (Глібов). Біля Ро́зи вда́тний він на жа́рти (Самійл.). Я майсте́рний до сього́ ді́ла (Сл. Гр.)].
Большой -тер выпить – вели́кий неду́рень ви́пити (Куліш).
Не -тер – не ма́йстер, не мите́ць, не мисте́ць, не маста́к, незуга́рний и т. п. Он -тер своего дела – він на своє́ ді́ло ма́йстер, він знаве́ць свого́ ді́ла, він фахове́ць у свої́й спра́ві.
-тер на выдумки (забавные) – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на ви́гадки, штука́р (-ря́), чмут (-та). [На всі ви́гадки мите́ць (Свидниц.)].
-тер на все руки – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на все, (ма́йстер) на всі шту́ки, мото́рний, моторли́вий, моторня́чий на все, зуга́рний (кебе́тний, уда́тний) до всьо́го. [О, він на всі шту́ки! (Звин.). Моторня́чий на все (Хорольщ.)];
3) (
квалифиц. рабочий, старший в производстве) ма́йстер. [Тре́ба притяга́ти до пра́ва майстрі́в, що випуска́ють пога́ний хліб (Пр. Правда)].
-тер младший, старший – ма́йстер ме́нший, ста́рший;
4) (
о художнике, писателе и т. п.) ма́йстер. [Кра́щі ре́чі світови́х майстрі́в (письме́нства) (Грінч.)].
5) (
учитель) ма́йстер, учи́тель, навчи́тель (-ля); (орденский) магі́стер (-стра);
6) (
титул у англичан) ма́стер (-ра);
7) (
охотн.: о гончей) передови́к, передня́к (-ка́).
Ма́тка
1) (
мать) ма́тка. [У ко́го ма́тка рідне́нька, у то́го й соро́чка біле́нька (Приказка)].
Правда -ка – щи́ра пра́вда.
Сказать всю правду -ку – сказа́ти щи́ру пра́вду, сказа́ти все по щи́рості;
2) (
женщина) жі́нка, (баба) ба́ба, (тётка) ті́тка;
3) (
у животных) ма́тка (в ед. и соб. значении), (самка) сами́ця. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе (Номис). Ове́ць у йо́го ду́же бага́то: само́ї ма́тки сот сім (Сл. Ум.)];
4) (
у пчёл) ма́тка, ма́тиця. [За ним повали́ло коза́цтво, як за ма́ткою бджо́ли (Куліш)].
Лишиться -ки – зматчі́ти, зма́тчитися.
Лишившийся -ки (улей, рой) – зматчі́лий, безма́тній (ву́лик, рій, р. ро́ю);
5)
анат. uterus – ма́тиця, ма́тка, ура́з (-зу), (пров.) дити́нник, (у свиньи ещё) паця́тник (-ка) (Верхр., Жел.).
Бешенство -ки – німфома́нія, сказ ма́тиці.
Выпадение -ки – ви́пад ма́тиці (ма́тки, ура́зу);
6) (
у растений) ма́точка, плідни́к (-ка́);
7) (
картофелин, луковиц) ма́тка;
8) (
минер.: маточная порода) ма́точна поро́да.
-ка венисы – лосняко́вий лупа́к (-ка́);
9) (
в колодце) діти́нець (-нця);
10) (
уксусный отсед) гніздо́ (о́цту) (Сл. Ум.);
11) (
предводитель в игре) ма́тка;
12) (
оспа) ві́спа;
13)
см. Ко́мпас;
14)
см. Матня́;
15)
см. Ма́тица 1.
Махно́вецмахно́вець (-вця).
Медови́к
1) (
медовый пряник) медяни́к, медівни́к, медови́к (-ка́), (диал.) попря́ник. [Си́нові медяни́к купи́ла (Шевч.)];
2)
см. Ме(л)ли́т;
3)
см. Ла́комка, Сластё́на;
4) (
приторный в речах) солодкомо́вний, нудномедо́вий, масткосло́вний (-ого), солодкомо́вець, масткосло́вець (-вця);
5)
см. Шмель;
6)
бот. а) см. Ма́точник 6 в; б) см. Кле́вер.
Медоно́смедове́ць (-вцю́), медни́к (-ку́), медоно́сна (медода́йна, медна́, медяна́) росли́на.
Ме́лкий
1) (
некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)].
-кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра.
-кие деньги, см. Ме́лочь 3.
-кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)].
-кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в).
-кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця.
-кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)].
-кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту).
-кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́).
На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що).
-кий лес, см. Мелколе́сье.
-кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту).
-кая монета, см. Моне́та.
-кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́.
-кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́).
-кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту).
-кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти.
-кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́).
-ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)].
-кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)].
-кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)].
-кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу).
-кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)].
-кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я.
-кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта.
-кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3.
-кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду).
-кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка.
-кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця).
-кий собственник – дрібни́й вла́сник.
-кий бес – чорт з дрібні́ших.
Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться;
2) (
неглубокий) –
а) (
о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)].
-кая река – мілка́ ріка́.
В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́;
б) (
о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й.
-кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка.
Мелкотра́вчатый
1)
см. Мелкотра́вный 1 и 2;
2) (
незначительный, ничтожный) дрібни́й, дрібне́нький, незначни́й; (жидкокостый) кво́лий, щу́плий.
-тый помещик, чиновник – дрібни́й (незначни́й) помі́щик, урядо́вець (-вця).
Местко́мщикмісцевко́мовець (-мівця).
Мира́ж – ма́рево, міра́ж (-жу), фа́та-морга́на; (иллюзия) ома́на. [Поба́чив ма́рево в пусти́ні (Д. Укр.). Що ща́стя? – Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (Франко)].
Степной -раж – степове́ ма́рево, (пров.) ада́мові ві́вці (р. -вих ове́ць) (Сл. Гр.).
Можжеве́льник, бот.
1) (
Juniperus L.) ялове́ць (р. ялівцю́), (диал.) можеві́ль (-ве́лю). [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Ялівце́м до́бре корови́ підку́рювати (Звин.)].
-ник обыкновенный (J. communis L.) – ялове́ць звича́йний.
-ник казачий (J. Sabina L.) – ялове́ць коза́цький, арти́ш (-шу́);
2)
см. Маху́нка.
Мозжу́шник
1) ялівце́вий кущ (-ща́), ялове́ць (
р. ялівцю́);
2)
см. Маху́нка.
Молоде́ц
1) (
юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка).
Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́;
2)
см. Мало́й;
3) (
дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха).
Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер;
4)
Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)].
Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче.
Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць.
Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)].
-дцы-ребята! – молодці́-хло́пці!
Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися).
Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому).
-де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)].
Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к!
Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка.
Москви́чмоско́вець (-вця), (диал.) москва́ч (-ча́), москвитя́нин, (часто употр. рус.) москви́ч (-ча). [От де москва́ч, – про́сто з-під Москви́ (Чигиринщ.)].
Му́скусный, Му́скусовый – му́кусовий и (гал.) мо́шусовий, пи́жмови́й. [Му́скусовий дух (Крим.)].
-ный бык (овцебык), зоол. Ovibos moschatus Penn. – вівцеби́к (му́скусовий), віл-пижмо́вець (-вця), віл (р. вола́)-пижма́к (-ка́).
-совая крыса (выхухоль), зоол. Myogale – хоху́ля, хухо́ль, му́скусовий щур (-ра́).
Мыша́тник – миша́тник, мишоло́вець (-вця), мишоло́в (-ло́ва).
Мышело́вмишоло́вець (-вця), мишоло́в (-ло́ва), миша́тник (-ка).
I. Набра́живать, набрести́ и набре́сть
1)
на что – набро́дити, набре[и́]сти́, натрапля́ти, натра́пити що и на що, нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Брели́ вони́ то ме́жами, то су́головами, як набрели́ ку́пу гно́ю (Свидн.). Ідучи́ в ліс, нади́бав за́йця (Сл. Ум.). Ходи́в, ходи́в і наги́бав десь у куто́чку ля́ду, що він її́ до́сі й не приміча́в (Манж.)].
Охотник -брё́л в лесу на медведялове́ць набрі́в (диал. наги́бав) у лі́сі ведме́дя.
Что это -брело́ на него? – яки́й це дур його́ напа́в? яки́й це ґедз його́ вкуси́в? що це йому́ ста́лося?;
2) (
сходиться) набро́дити, набре[и́]сти́, понабро́дити, нахо́дити, найти́, понахо́дити, схо́дитися, насхо́дитися, стяга́тися, настяга́тися куди́.
Гляди, что люду -брело́ – диви́, скі́льки люде́й понахо́дило (насхо́дилося, настяга́лося).
На́гельлато́вець (-вця), ти́бель (-бля), ці́паль (-ля).
Нагоня́ть, нага́нивать, нагна́ть
1)
кого, чего – наганя́ти, нагна́ти, наго́нити, понаго́нити кого́, чого́. [Пові́й, ві́тре та буйне́сенький, та нажени́ хма́ру чорне́сеньку! (Пісня). Води́ нагна́ло таку́ си́лу, що всю гре́блю поняла́ вода́ (Кониськ.). По́вен двір ове́ць понаго́нив (Рудч.)];
2) (
догонять) наздоганя́ти, наздогна́ти, (з)доганя́ти, (з)догна́ти, (з)дого́нити, (з)догони́ти, наганя́ти, нагна́ти, спобіга́ти, спобі́гти кого́. [Пома́лу йди, то я наздожену́ тебе́ (Київщ.). Запряга́йте ко́ні в шо́ри, ко́ні вороні́ї, доганя́йте літа́ мої́, літа́ молоді́ї (Пісня). Іди́ шви́дко – дожене́ш ли́хо, іди́ ти́хо – тебе́ дожене́ ли́хо (Номис). Ой, ти, зо́ре та вечі́рняя, чом нера́но ізіхо́дила, чом мі́сяця не дого́нила? (Лавр.). Здогони́ли літа́ мої́ на кали́новім мо́сті (Метл.). Там його́ дрібни́й дощ догони́в (Лукаш.). Соба́ка спобі́г його́ (Крим.)].
-ня́ть кого (перен.) – (на)здоганя́ти, (на)здогна́ти кого́. [Лінува́вся, а тепе́р бага́то працю́є, товариші́в наздоганя́є (Київ)];
3)
-ть обручи – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти обручі́.
-ть ободья, шины – натяга́ти, натяг(ну́)ти́, (о мног.) понатяга́ти обі́ддя, ши́ни;
4) (
цену) набива́ти, наби́ти, наганя́ти, нагна́ти ці́ну;
5)
страху на кого – нагна́ти стра́ху́ (хо́лоду) кому́. [Чи про́сто нам в воро́та Ри́му вда́рить, чи хо́лоду перш з украї́н нагна́ти? (Куліш)].
-на́ть скуку на кого – нагна́ти нудьгу́[и́] на ко́го, зну́дити кого́;
6) (
водки, смолы) наку́рювати, накури́ти, вику́рювати, ви́курити, виганя́ти, ви́гнати (горі́лки, смоли́);
7)
-ня́ть кого, см. Нагоня́й (давать кому).
На́гнанный
1) на́гнаний, понаго́нений;
2) (на)здо́гнаний, (з)ді́гнаний, на́гнаний;
3) наби́тий, натя́гнений, понаби́ваний, понатя́ганий;
4) наку́рений, ви́курений, ви́гнаний.

-ться
1) (
стр. з.) наганя́тися и наго́нитися, бу́ти наго́неним, на́гнаним, понаго́неним и т. п.;
2) набива́тися, наби́тися, понабива́тися; бу́ти наби́ваним, наби́тим, понаби́ваним
и т. п.;
3)
-гоня́ться, сов.
а) (
и нагна́ться) наганя́тися, навганя́ти, попоганя́ти (досхочу́) за ким, за чим;
б) набі́гатися, нага(й)са́тися.
Срв. Гоня́ться.
Нагора́живать, нагороди́ть
1) (
надгораживать) на(д)горо́джувати; на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)горо́джувати; (тёрном) терни́ти, натерни́ти, затерни́ти (те́рном) що. [Щось тин сів, – не мине́ться нагоро́джувати (Лубенщ.). Загороди́в висо́ку лі́су (плетень), ще й те́рном натерни́в (Мирг.)];
2) (
городьбы) нагоро́джувати, нагороди́ти, (о мног.) понагоро́джувати чого́ [Нагороди́в хлі́вів за-для ове́ць (Сл. Гр.)];
3) нагрома́джувати, нагрома́дити, накопи́чувати, накопи́чити, (
о мног.) понагрома́джувати, понакопи́чувати чого́; см. Нагроможда́ть;
4) (
пустомелить) верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці), нагороди́ти, наверзти́ и т. п. (дурни́ць, нісені́тниць). [Наплеска́в тако́го, що й ку́пи не держи́ться (Звин.)].
-ди́л с три короба – нагороди́в три міхи́ ко́зячої во́вни (Куліш), намоло́в три мішки́ греча́ної во́вни (Приказка). Чего только он тут не -дил! – яки́х ті́льки дурни́ць (нісені́тниць) він тут не намоло́в (не напле́ска́в, не наторо́чив)!
Нагоро́же[ё́]нный
1) на(д)горо́джений, пона(д)горо́джуваний, нате́рнений, зате́рнений;
2) нагоро́джений, понагоро́джуваний;
3) нагрома́джений, накопи́чений, понагрома́джуваний, понакопи́чуваний;
4) наверзя́каний, напле́тений, напле́сканий, наторо́чений, наме́лений.

-ться
1) на(д)горо́джуватися, на(д)горо́дитися, пона(д)горо́джуватися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим, пона(д)горо́джуваним
и т. п.;
2) (
вдоволь, сов.) нагороди́тися, попогороди́ти (досхочу́).
Наё́м
1) (
действие и результат) найма́ння, на́йми (-мів); см. Нанима́ние; оконч.
а) на(й)няття (-ття́) кого́, на́йманка; поєдна́ння, з’єдна́ння, по[під]ря́дження
и по[під]ряді́ння зго́дження и згоді́ння, догово́рення кого́;
б) на(й)няття́ чого́;
в) (
сдача в -ё́м), вина(й)няття́, на(й)няття́ чого́. [Найма́ння робітникі́в на цукрова́рню (Київщ.). Як-що́ є на́йманка де, а в те́бе й шка́па є, то заро́биш (Лебединщ.). Найма́ння (на(н)няття́) буди́нків під шко́ли (Київщ.)].
-ё́м имущественный – оре́нда.
-ё́м корабля – найма́ння (на(й)няття́) корабля́.
-ё́м личный – найма́ння по́слу́г.
-ё́м рабочей силы – найма́ння робо́чої (робі́тної) си́ли.
Плата за -ё́м чего – пла́та за найма́ння чого́, пла́та за що, наймове́ (-во́го); см. Наё́мный 2 (-ная плата).
Плата за -ё́м квартиры – пла́та за ква(р)ти́ру (за поме́шкання), кварти́рна пла́та, комі́рне (-ного).
В -ё́м – у на́йми.
Идти в -ё́м – йти в на́йми, найма́тися.
Брать, взять в -ё́м – найма́ти, на(й)ня́ти, (только недвиж. имущ.) орендува́ти, заорендува́ти що.
Отдавать, отдать, сдавать, сдать в -ё́м – винайма́ти, ви́на(й)няти, найма́ти, на(й)ня́ти, здава́ти, зда́ти в на́йми, (только недвиж. имущ.) дава́ти, здава́ти, зда́ти в оре́нду (в посе́сію) що. [Мо́жете шко́лу на лі́то зайня́ти безпла́тно, бо шко́лу не мо́жна винайма́ти за гро́ші (Крим.). Дві світли́ці лю́дям найма́ємо, а сами́ в одні́й живемо́ (Богодухівщ.). Здав ха́ту в на́йми (Звин.)].
Квартира сдается в -ё́м – ква(р)ти́ру[а] винайма́ється.
Отдача, сдача в -ё́м – вина(й)ма́ння (вина(й)няття́), найма́ння (на(й)няття́) чого́.
Берущий в -ё́м – найма́ч (-ча́).
Отдающий, сдающий в -ё́м – винайма́ч, наймода́вець (-вця);
2) (
о службе) на́йми (-мів). [Неха́й вона́, серде́чна, од на́ймів тро́хи відпочи́не (Шевч.)].
Поступать, поступить на работу по -йму – става́ти, ста́ти, йти, піти́ в на́йми, найма́тися, на(й)ня́тися. [Або́ в на́йми ста́ти, чи на заробі́тки куди́ піти́ (Доман.). «Коли́ я одсахну́ся од те́бе, – поба́чимо, що ді́ятимеш!» – «Пі́ду в на́йми» (Крим.)].
Работать, служить, жить, ходить по -йма́м, в -йма́х, по -йму – служи́ти по на́ймах, у на́ймах бу́ти, ходи́ти по на́ймах, наймитува́ти, (о женщ.) наймичкува́ти. [Бі́дна була́, – по на́ймах служи́ла, па́ри не знайшла́ (Пісня). До́чки по на́ймах хо́дять, на по́саг собі́ заробля́ють (Київщ.). Бу́де вже мені́ наймитува́ти, мо́же своє́ хазя́йствечко заведу́ (Рудч.)].
Служить по вольному -йму – служи́ти з во́лі, служи́ти ві́льним на́ймом, бу́ти вільнона́йманим, з во́лі.
Служащий, рабочий по вольному -ймуслужбо́вець (-вця), робітни́к (-ка́) (вільно)на́йманий, (вільно)на́(й)ня́тий или (що слу́жить) з во́лі.
Держать по -йму – на́ймом держа́ти. [Була́ в ге́тьмана під руко́ю невели́чка си́ла драгоні́ї, що з німе́цьких земе́ль на́ймом По́льща держа́ла (Куліш)].
Нала́мывать и Нала́мливать, налома́ть – нала́мувати, налама́ти, (реже) нало́млювати, наломи́ти, (намелко, накрушить) натро́щувати, натрощи́ти, (о мног.) понала́мувати, понало́млювати, понатро́щувати чого́. [Налама́й тро́шки сухо́ньких дрове́ць (Сл. Гр.). Натрощи́в трісочо́к (Богодух.)].
-ма́ть камня, соли – налама́ти (наби́ти, налупа́ти) ка́меню (камі́ння), налупа́ти со́ли.
Нало́манный – нала́маний, нало́млений, натро́щений, понала́муваний, понало́млюваний, понатро́щуваний; наби́тий, налу́паний.
-ться
1) нала́муватися, налама́тися, понала́муватися; бу́ти нала́муваним, нала́маним, понала́муваним
и т. п.;
2) (
вдоволь, сов.) –
а) (
ломая) налама́тися, наломи́тися; (намелко, круша) натрощи́тися и т. п.;
б) (
ломаясь) налама́тися, навила́муватися, навиверта́тися; (чинясь) намані́ритися, намані́житися, навикривля́тися, напиша́тися; (упрямясь) накоми́зитися, накоцю́битися; (важничая) навелича́тися, начва́нитися, напри́ндитися; (издеваясь над кем) назнуща́тися з кого́ и т. п.; срв. Лома́ть, -ся.
Налогови́к, -вичкаподатко́вець (-кі́вця), -ко́виця.
Направля́ться, напра́виться
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним
и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)].
Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом.
Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го.
Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику.
Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни.
Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а).
Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння).
Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му.
Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́.
Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється).
Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено).
Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася);
2) (
брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)];
3) (
держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)].
-ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою).
Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)?
-ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло.
Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани;
4) (
пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)];
5) (
иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)];
6) (
запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися.
На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся);
7) (
вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить.
Наробра́зовец, -вканаросві́товець (-тівця), наросві́тівка.
Наро́дник, -ница – наро́дник, -ниця, (демократ) народо́вець (-вця), (народолюбец, -бка) народолюб, -лю́бка, народолю́бець (-бця), -лю́бниця. [Таланови́тий тата́рський пое́т-наро́дник нога́єць Чергі́єв (Крим.). Те́рмін «народо́вець», коли́ він появи́вся в початку́ 1860-тих рокі́в, зна́чив «демокра́т» (Драгом.). Ми – народо́вці стаємо́ на бік наро́да (Н.-Лев.). Украї́нським народолю́бцям забороня́ли сповіща́ти рі́дний край про все, чи́м-би освіти́лась його́ те́мрява (Куліш)].
Нарпи́товец, -вканарха́рчовець (-чівця), нарха́рчівка.
Наруба́ть и Нару́бливать, наруби́ть
1)
что, см. I. Надру́бливать.
-би́ себе это на нос – закарбу́й собі́ це на но́сі;
2)
чего – нару́бувати, наруба́ти, натина́ти, натя́ти, (немного) уру́бувати, уруба́ти, утина́ти, утя́ти, (мелко) насіка́ти, насі́кти, нацю́кувати, нацю́кати, (в добавл. к ранее нарубл.) приру́бувати, прируба́ти, (о мног.) понару́бувати, понатина́ти, повру́бувати, повтина́ти и т. п. чого́. [Нема́ чим запали́ти, – піди́ наруба́й дров (Брацл.). Дров ні́кому вруба́ть (Кониськ.). Піді́ть ви, братоньки́, со́сноньки втніть (Гол. IV). Кабано́ві кропи́ви насі́кла (Г. Барв.). Нацю́кай дрове́ць (Сл. Гр.). Прируба́й ще тро́хи дрове́ць (Сл. Гр.)].
Нару́бленный
1)
см. I. Надру́бленный;
2) нару́баний, натя́тий, уру́баний, утя́тий, насі́чений, нацю́каний, приру́баний, понару́буваний, повру́буваний
и т. п. -ться
1)
см. I. Надру́бливаться;
2) нару́буватися, наруба́тися, понару́буватися; бу́ти нару́буваним, нару́баним, понару́буваним
и т. п.;
3) (
вдоволь, сов.) –
а) (
рубя что) наруба́тися, натя́тися. [Наруба́вся за день, аж спи́на не розгина́ється (Брацл.)];
б) (
рубясь с кем) наруба́тися, натя́тися, наби́тися, настина́тися з ким.
Негропромы́шленник и -торго́вецнегропромисло́вець, негроторго́вець. (-вця), (зап.) торгове́льник му́ринів.
Неизмери́мый
1) (
научн., техн.: о величине, числе и т. п.) неви́мі́рний.
-мая величина – невимірна́ величина́;
2) незмі́рний, незміре́нний, (
реже) незмі́ряний, неомі́рний, нео(б)мі́ряний, (безмерный) безмі́рний; (в глубину) незгли́бний. [Життя́ лю́дське обме́жене й коро́тке, а робо́та нескінче́нна й незмі́рна (В. Підмог.). Я́вище незмі́рної ваги́ (Грінч.). Весня́ну ра́дість незмі́рну віщу́є со́нячний спів (П. Филип.). Незміре́нні че́реди ове́ць (Маков.). Плуг кра́є незмі́ряні ни́ви (Коцюб.). Твій дух сяга́є понад хма́ри, туди́, в незмі́ряний про́стір (Вороний). Округ со́нця шлях широ́кий в неомі́ряних края́х (Самійл.). Необмі́ряна глиб океа́ну (Влизько). Мі́ряли й ви її́ (Украї́ни) безмі́рні шляхи́ (Мирний). Незгли́бна безо́дне, безме́жний просто́ре! (Вороний). Незгли́бне чуття́ (В. Підмог.)].
-мое количество – незмі́рна кі́лькість, бе́змір (-ру).
Немилосе́рдно, нрч. – немилосе́рд(н)о, безмилосе́рдно, (беспощадно) неща́дно, нещади́мо. [Немилосе́рдно со́нце пекло́-пали́ло (Мирний). Би́ла в обли́ччя кулака́ми лю́то, немилосе́рдо (Шиян). У те́бе чабани́ нещади́мо рі́жуть ове́ць (Мова)].
Неправдосло́внеправдомо́вець (-вця), (архаич.) неправдомо́вця (-ці).
Неправдо́[у]ха, (общ. р.) – (м. р.) неправдомо́вець (-вця), (ж. р.) неправдомо́виця, (общ. р.) неправду́ха, ласк. неправду́шка. [Ти, ма́мо, неправду́шка! (Мирг.)].
Непраздносло́вный – немарносло́вний, непустосло́вний.
Человек -ный – люди́на немарносло́вна (непустосло́вна), немарносло́вець, непустосло́вець (-вця).
Нефтепромы́шленникнафтопромисло́вець (-вця), нафтяни́к (-ка́), нафтя́р (-ра́).
Неща́дно, нрч. – неща́дно, безща́дно, без поща́дку, безпоща́дно, нещади́мо, немилосе́рдно, без жалю́, лю́то. [Ма́ти взяла́ її́ лупцюва́ти неща́дно (Крим.). Чабани́ нещади́мо рі́жуть ове́ць (Мова)].
Бить -но кнутом (стар.) – без поща́дку би́ти батога́ми.
Нора́
1) нора́;
специальнее: (берлога, логово и змеиная -ра́) ско́та, ско́тище; (подводная в береге) нора́, пече́ра; (кротовина) кротови́на. [Пташи́на гніздо́ своє́ ма́є, лиси́ця теж но́ру (Самійл.). Ході́м шука́ти за́ячих нір (Звин.). Гадю́ки збира́ються у свої́ ско́ти (Грінч. I). Во́вче ско́тище (Мордовець). Ра́ки живу́ть по пече́рах (Сл. Гр.)].
Лисья -ра́ – лиси́ча нора́, лиси́ча ско́та (Грінч. II); срв. Ли́сий.
Изрывать, изрыть -рами что – нори́ти, (і)знори́ти, понори́ти що; срв. II. Изрыва́ть;
2) (
перен.) нора́, (медвежий угол) за́куток (-тка), заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му), (закоулок) закама́рок (-рка), закапе́лок (-лка); срв. Захолу́стье.
Норово́кнорове́ць (-вця́).
С -вко́м кто – норови́стий, норови́стенький хто.
Окно́ и Око́шко, ум. око́шечко
1) вікно́,
ум. віко́нце, віко́нечко.
Смотреть в -но́ – диви́тися у вікно́.
Увидеть из -на́ – поба́чити у вікно́.
Из наших о́кон видно было… – з на́ших ві́кон (у на́ші ві́кна) ви́дно було́…
Стоять у -на – стоя́ти коло (біля) вікна́, (для смотрящего со двора) стоя́ти у вікні́.
Вылезть в -но́, проникнуть через -но́ – ви́лізти вікно́м, пролі́зти вікно́м.
Под -но́м, под -шком – під вікно́м, під віко́нцем.
Под -нами – попідві́конню.
Грызть -на (просить милостыню) – ходи́ти попідві́конню.
Красное, переднее -но́ – чолове́ вікно́.
Судное -но́ – передпі́чне вікно́.
-но в боковой стене – причі́льне, причі́лкове вікно́.
-но́ в задней стене – напі́льне, полове́ вікно́, (выходящее на печь) напі́чне, пічне́ вікно́.
-шко в тюремной двери (волчок) – прозу́рка, про́зір (-зору), очко́, вічко́.
-но́ из цельного стеклянного листа – аркуше́[о́]ве вікно́.
С большими -нами – вікна́стий.
Ни око́шек, ни дверей, полна горница людей (огурец) – без ві́кон, без двере́ць, по́вна ха́тка ове́ць (огіро́к);
2) (
водея́ в болоте) вікно́, ві́кни́на, вікно́вина.
Ора́тор – ора́тор, ре́чни́к, промо́вець (-вця), промо́вник, промо́вця (м. р. -вці), красномо́вець, (о женщине) ора́торка, ре́чниця, промо́вниця.
Оси́новик, бот. Boletus versipellis Fries – підоси́чник, красноголо́вець (-вця).
I. Отска́кивать, отскака́ть – відбіга́ти, відбі́гти (коне́м), пробіга́ти, пробі́гти (коне́м), гна́ти, прогна́ти (коне́м). [Верхове́ць відбі́г від мі́ста на 10 версто́в].
-а́ть круг (на скачках) – оббіга́ти, оббі́гти круг.
Охо́тник – 1) до чего – охо́чий до чо́го, ла́сий на що, до чо́го, голі́нний, ква́пний до чо́го, на що, ра́дий (зна́ти, роби́ти и т. д. що). [Охо́чий до кни́жки, до нау́ки. Я на сон голі́нний. Ра́де знать було́ все (Тесл.)].
Рисковать жизнью я не -ник – життя́м ва́жити я не охо́чий.
Быть -ком до чего – бу́ти охо́чим до чо́го, ла́сим на що́, ла́ситися на що́. Срв. Люби́тель;
2) лове́ць (-вця́), мисли́вець (-вця), мисли́вий (-вого), вло́вчий (-чого), стріле́ць (-льця́),
гал. польова́нець (-нця);
3) (
волонтёр) охо́чий. [Бо на Вкраї́ні в нас, бува́ло, у козаки́ охо́чі йшли (Шевч.)].
Очередно́й – чергови́й, чере́жний, рядови́й. [Чергове́ зі́брання. Рядову́ ча́рку підне́сли].
-но́й вопрос – чергова́ спра́ва.
Перейти к -ны́м делам – перейти́ до чергови́х справ, до де́нного поря́дку.
Стать -ны́м – ста́ти на че́ргу. [Жіно́ча спра́ва ста́ла, наре́шті, на че́ргу дня].
-дно́й (казак, чиновник) – чергове́ць (-гівця́), чергови́й (-во́го).
Не -дно́й (не соблюдающий -ди) – безчере́жний.
Пала́тский – пала́тський, пала́товий.
-ский чиновникурядо́вець з пала́ти.
-ское решение – постано́ва пала́ти.
Па́льма, бот. – па́льма, па́льмове де́рево.
Кокосовая -мапа́льма-коко́совець (-сівця). [Росте́ на Цейло́ні па́льма-коко́совець].
-ма первенства – па́льма першенства́.
Па́стбище – пасови́ще и пасови́сько, пастови́ще, па́ша, па́сто[і]ве́нь (-вня́), пасто[і]вни́к (-ка́), пастове́ць (-товця́), па́ства, попа́сище, ви́пас (-су), (возле села) ви́гін (-гону), ви́пуст (-ту), (на поле находящемся под паром) толо́ка, (горное в Карпатах) полони́на, полони́нка. [Це на́ше пасови́ще – неха́й воли́ пасу́ться. Ліси́ і пасови́ська (Фр.). Оце́ коло ху́тора і попа́сище моє́. Задира́лися на́ші чабани́ з тата́рськими за пастови́ща (Куліш). Займи́ і на́шу на па́шу – неха́й попасе́ться].
Пели́т, геол. – пелі́т, ілове́ць (-вця́), глиня́к (-ка́).
Передово́й
1) передови́й, пере́дній, попере́дній, (на)чі́льний.

-во́й отряд, пост – передови́й (пере́дній) загі́н, передова́ (пере́дня) ча́та. [Козаки́, мов яки́й мур попере́дній, зде́ржували хи́же бесурме́нство (Куліш)].
-вая сваха – передої́жджа сва́ха.
-вое животное (в стаде) – передня́к, вожа́й.
-вая статья, см. Передови́ца.
-вы́е деньги – завдатко́ві гро́ші; авансо́ві гро́ші;
2) (
прогрессивный) поступо́вий. [Поступо́ві елеме́нти громадя́нства];
3)
сущ. – передови́й (коза́к), передови́к, напередо́вець (-ді́вця).
Песиголо́вецпеси́головець (-вця).
Песча́ник, минер.піскове́ць (-вця́), піскови́к, жорня́к.
Пиру́ющий – беньке́тник, бенькето́вець (-вця).
Писа́тель – письме́нник; (устар.) писа́тель, письмо́вець, писа́льник.
Племя́нник – племе́[і́]нник, ум. плем’я́ (мн. плем’я́та), племе́[і́]нничок, не́бі́[о́]ж, ум. небо́жик, небожа́ (-а́ти), небожа́тко, небожа́точко (мн. небожа́та), синове́ць (-вця́), (по брату) брата́н(ич), брата́нець (-нця), брату́нок, (по сестре) сестри́нич, сестри́[і́]нець (-нця), се́стрич, сестрі́нок (-нка).
Двоюродный -нник – племі́нник не́біж у-дру́гих.
Пова́живаться, пова́диться
1) уна́джуватися, уна́дитися, пона́джуватися, пона́дитися, зана́дитися, прина́джуватися, прина́дитися, ула́ситися, (
о многих) повна́джуватися до ко́го, до чо́го, в що. [Уна́дився-ж наш Ва́силь до старо́го Нау́ма що-день (Кв.). Діте́й ті́льки раз-два помани́, то так і пона́дяться, разі́в де́сять на день біжа́ть сюди́. Прина́дився вовк до ове́ць. Чого́сь ті соба́ки зана́дилися до на́шого подві́р’я];
2) (
привыкать) звика́ти, зви́к(ну)ти до ко́го, до чо́го, спона́джуватися, спона́дитися, розпона́джуватися, розпона́дитися на що, навика́ти, нави́кнути до чо́го. [Як спона́диться кра́сти, то не одзвича́їш (Крим.). Злоді́ї зма́лечку навика́ють кра́сти].
Пова́дился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить – до́ти глек во́ду но́сить, до́ки ву́хо ввірве́ться; до ча́су зба́нок во́ду но́сить.
Подбере́зник (гриб) – березня́к, красноголо́вець (-вця).
Подка́лывать, подколо́ть
1) підко́лювати, підколо́ти; (
ножём) підколо́ти, шпортону́ти ноже́м. [Підколо́ла го́лкою під ні́готь. Його́ на ву́лиці хтось шпортону́в ноже́м під ре́бра];
2) (
булавкой) підшпи́лювати, підшпили́ти. [Підшпили́ спідни́цю, бо забо́втаєш];
3) (
дров) підру́бувати, підруба́ти. [Підруба́й дрове́ць ще, бо не ста́не піч ви́топити].
Подко́лотый – підко́лений, підшпи́лений, підру́баний.
Подоси́новик (гриб) – Boletus aurantiacus – підоси́чник; B. Iuridusкраслоголо́вець (-вця).
Позвоно́чный – хребе́тний, хребто́вий, хребо́вий.
-ный столб, см. Позвоно́чник.
-ное животное – хребе́тник, хребе́тна, хреб(т)о́ва твари́на, хребті́[о́]вець (-ті́вця).
Пои́мщиклове́ць (-вця́).
Полусырьё́ – півсировина́, півсирове́ць (-рівцю́).
Понарубить – нарубати, понарубувати, (с ласк. отт.) врубатоньки. [Дровець її (матусі) врубатоньки (Федьк.)].
Попо́вецпопо́вець (-пі́вця).