Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Шукати «*олик» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бори́кати,
1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393.
2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.
Бу́йвіл, -вола, м. Буйволъ. Греб. 359. Да з’їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Їхав москаль буйволами. Драг. 2. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка.
Віл, вола́, м.
1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? Нп.
2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. Ум. Во́лик, во́личок, во́лонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волоньками. Гол.
Во́лик, -ка, м.
1) Ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801.
2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.
Го́лик, -ка, м. = Голиш? Із голика не буде волика. Грин. І. 236.
Дерка́ч, -ча́, м.
1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32.
2) Вѣникъ безъ листьевъ, голикъ. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627.
3) Названіе вола тонкаго и высокого, съ подтянутымъ животомъ. КС. 1898. VII. 46.
4) Трещетка вѣтряная или ручная для спугиванія птицъ въ огородѣ или саду. Части ручн. деркача: па́льки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. І. 112, 166, 167.
5) Родъ игры съ трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.
Катели́к, -ка, м. Католикъ. Іще не заржавіла і шабля, моя сваха... Таки вона й тепер як би розозлилась, то не один кателик лобом догори стане. ЗОЮР. І. 318.
Католи́к, -ка, м. = Католик. Я прощаю, що ви католики. Шевч. 204.
Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Коро́лик, -ка, м.
1) Ум. отъ коро́ль.
2) Зоол. Крапивникъ, Motacilla troglodytes. Вх. Лем. 427.
Коро́ль, -ля, м.
1) Король. Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. Шевч. 130. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума.
2) Названіе вола самой свѣтлой масти. КС. 1898. VII. 42.
3) Весенняя хороводная игра молодежи, существующая въ двухъ видахъ. Опис. у Чуб. III. 42 — 46, Ив. 74, Маркев. 70. Ну лиш у хрещика, або в короля. МВ.
4) Король (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463.
5) Преимущ. во мн. Родъ игры въ бирюльки; изъ употребляющихся при этомъ 36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются короля́ми. КС. 1887. VI. 478. Ум. Коро́лик.
Косте́льник, -ка, м. Католикъ. Костельники свою погибель чують. К. НС. 38.
Кріль, -кроля́, м.
1) Кроликъ. Зевс моргнув як кріль усами. Котл. Котик у його хліві кролів ловить. Рудч. Ск.
2) = Кропив’янка. Вх. Уг. 247.
Кро́лик, -ка, м.
1) = Кріль. То це прийде кролик, улізе в мішок. Рудч. II. 12.
2) = Крілик. Вх. Лем. 428.
Лати́нець, -нця, м. Католикъ. К. Кр. 9. Мій отець із русина в латинця обернувся. К. ПС. 52.
Лати́нник, -ка, м.
1) Латынистъ.
2) Католикъ. Святих церков і кладовищ отецьких латинникам на глум не подамо. К. ПС. 99.
Окру́глий, -а, -е. Круглый, шарообразный. В тій світлиці округлий столик. АД. І. 43.
Па́луба, -би, ж.
1) Повозочная крыша, повозка съ верхомъ.
2) Крыша улья. Подольск. г.
3) Крытый столикъ на базарѣ для продажи товаровъ.
4) Дуплистый пень. Вх. Лем. 446.
5) Пустота, впадина. Вх. Лем. 446. Ум. Па́лубка.
Пахо́лик, -ка, м. = Пахолок. (Паничі) посилають пахолика. Гол. І. 81.
Піл, по́лу, м. Родъ наръ, помѣщающихся въ украинской хатѣ вдоль задней стѣны на всемъ пространствѣ между печью и боковой стѣной. Сим. 2. Чуб. VII. 382, 386. Ум. По́лик. Пирят. у. Поло́чок. У світлиці да на полочку ой шиє, шиє молода дівчина чорним шовком сорочку. Чуб. V. б.
По́лик, -ка, ж. Ум. отъ піл.
Поли́к, -ка́, м. Вышитые наплечники женской сорочки. КС. 1893. V. 281. В кожної сорочки з поликами. Св. Л. 2. Полики шовкові лосняють, літа мої минають. Чуб. V. 1093.
Пості́л, -тола́, м.
1) Родъ обуви, кожаный лапоть. Чуб. VII. 419. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Нп. (О. 1861. II. Объясн. слов.).
6) Въ другихъ мѣстностяхъ такъ называется и лапоть изъ лыка, также изъ лозы, вербы. КС. 1893. V. 280. О. 1861. X. 127. На козакові постоли в’язові. АД. І. 168. Куди ти вбрався на стіл з постолами? Ном. № 2840. Нахилилася під стіл, найшла чобіт і постіл; слава Богу, що найшла, убулася та й пішла. Чуб. V. 216. Постоло́м добро́ во́зять, но́сять, — обычное шуточное окончаніе сказокъ. Оце ж і вся (казка), — живуть і хліб жують, і постолом добро, возять. ЗОЮР. II. 12.
2) Металлическая обивка на концѣ чего-либо, напр. песта въ толчеѣ. (Шух. І. 161, 162), деревянной лопатки (Шух. І. 164), конца ружейнаго приклада. (Шух. I. 229).
3) Металлическая обивка дна углубленія толчеи, въ которое падаетъ пестъ. Шух. І. 104. См. Ступа 3.
4) Часть плуга = леміш. Шух. І. 165.
5) Подножка въ токарномъ станкѣ. Шух. 1. 305, 306. См. Токарня.
6) Названіе вола съ широкими копытами. КС. 1893. VII. 47. Ум. Постоле́ць, посто́лик. Ув. Постоли́ще. Чуб. III. 158. Вербові постолища. Грин. III. 98.
Постоле́ць, -льця́, посто́лик, -ка, м. Ум. отъ постіл.
Си́рно, -на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидятъ на землѣ. О. 1861. XI. Кух. 26. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці. Стор. І. 33.
Со́кіл, -кола, м. Соколъ. Зашумів сокіл із-за крутих гір. Чуб. V. 206. Употребляется какъ ласкательное слово. Ум. Соко́лик, сокіло́к, сокі́лонько, соко́лонько, сокі́льчик, соколе́ць, соко́лко, соколо́чок. Мил. 157. Чуб. V. 1195, 23, 70. Ном. № 801. Грин. III. 498.
Стіл, стола́, сто́лу, м. Столъ. Ой ждала ж я, дожидала, столи застилала. Мет. 51. Бував на коні і під конем, на столі і під столом. Ном. Ум. Сто́лик, сто́личок.
Сто́лик, -ка, м. Ум. отъ стіл.
Тита́рня, -ні, ж. Столикъ, гдѣ продаютъ церковныя свѣчи, кладовая церковнаго старосты. Я до титарні протіснився, на п’ять рублів свічок купив. Алв. 100.
Трусь, -ся́, м. Кроликъ, Lepus cuniculus. Шейк. Вх. Зн. 71. Ум. Тру́сик.
Труха́, -хи́, ж.
1) Измельченное сѣно. Шейк.
2) Кроликъ, Lepus cuniculus. Вх. Пч. ІІ. 6.
Хви́ля, -лі, ж.
1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. О. 1861. IV. ЗІ.
2) Буря, порывы вѣтра. Борз. у. Хвилею багато яблук позбивало. Сосн. у. Гряд з хвилею. Пирят. у.
3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ном. № 5885. Ото по тій хвилі я пішов до пана. Канев. у.
4) Хорошая погода. Гн. І. 50. Ум. Хви́лька, хви́ленька, хви́лечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. ЕЗ. V. 196. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Рудч. Ск. І. 119. Зустрілись на одну хвилечку. Г. Барв. 81.
Хохо́лик, -ка, м. = Хохолаз. Вх. Уг. 273. Ум. Хохо́личок.
I. Шкере́берть, нар. Вверхъ ногами, вверхъ дномъ. Полетів шкереберть. Черк. у. Усе піде шкереберть. Шевч. 283. Сказавши, столик ізвалило, шкереберть к чорту все пішло. Котл. Ен. V. 30.
Шпо́лик, -ка, м. Ковшъ деревянный для отливанія воды изъ лодки (на Днѣпрѣ). Слов. Д. Эварн.
Я́нгел, -ла, м., янгелик, -ка, я́нгельський, -а, -е, янгеля́тко, -ка, с. янгеля́точко, -ка, с. = Янгол, янголик, янгольський, янголятко, янголяточко. МУЕ. III. 35. МВ. (О. 1862. III. 42).
Я́нгол, -ла и я́нголь, -ля, м. Ангелъ. Заснув піп і бачить во сні: стоїть в головах янгол да й каже: «Не бійся нічого: Бог мене послав на землю боронити тебе». Рудч. Ск. II. 160. Прилітає янголь: «Прислав Бог».... Рудч. Ск. II. 154. Ум. Я́нголик. Грин. ІІІ. 48. См. еще янголя́, янголя́тко, янголя́точко.