Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «*ості» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Баго́р –
1) (отпорный) оче́па, чі́п’є; 2) (рыболовный) гак, гарб, підбу́рок, гвіздо́к, (с несколькими зубьями) о́сті (р. -тів), о́стень (р. о́стеня). |
| Блуди́ть –
1) см. Блужда́ть; 2) блудоді́яти, блу́дствувати, розпу́тствувати, волочи́тися, бахурува́ти; 3) роби́ти шко́ду, ка́пості, шко́дити [Ось тобі́ ключ, іди́ до комо́ри, та не шкодь там]. |
| Блу́дня (чаще мн.) – шко́ди, ка́пості, зби́тки. |
| Брат – брат, (мн.) брати́, бра́ття, брато́ве; (ласк.) бра́тік, бра́тічок, бра́тонько, бра́течко, братко́, брату́ньо, брату́сь, брату́сик, брату́ха, брати́ло; (соб.) братва́. [Сього́дні в ме́не го́сті, братва́ приї́хала – всі тро́є (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрі́дний, брат у пе́рших; троюрі́дний, брат у дру́гих. [Він мені́ дово́диться брат у пе́рших: на́ші батьки́ були́ рі́дні брати́]. (Соб.) бра́тья и сёстры двоюр. – брати́телі; (б. крёстный) хреще́ний; (названный, крестовый) побрати́м, побрати́мець (р. -мця). • -тья сводные – зведенюки́, зведе́нята, зве́дені брати́. • Брат по отцу, но не по матери – мачуше́нко. • Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) – брат. [У ля́хів – пани́, на Москві́ – реб’я́та, а в нас брати́. Това́ришу, рі́дний бра́те, ви́клич мені́ дівча́ з ха́ти]. • Бра́тья милые – брати́ лю́бі, бра́ття лю́бе. [Ой щасли́ві, бра́ття лю́бе, ви таку́ю ма́вши до́лю]. • Брат (член братства) – бра́тчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) – наш бра́тчик (салда́т, хліборо́б і т. и.). [Було́ там бага́то на́шого бра́тчика]. |
| В –
1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р]. • Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва. • В руки – до рук. • В церковь – до це́ркви. • Поехал в деревню – пої́хав на село́; 2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе]. • Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́). • Обратиться в пар – взя́тися па́рою. • Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви; 3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). • Во внимание принять – до ува́ги взя́ти. • В наказание – за ка́ру. • Вменить в вину – поста́вити за вину́. • Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що. • Поставить в пример – поста́вити за зразо́к. • В память – на не́забудь; 4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б. • В величину – завбі́льшки, убі́льшки. • Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст. • Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів. • Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї. • Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи; 5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). • В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти. • В клочки – на шматки́. • Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́. • Во всё горло – на всі за́води и т. д.; 6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́. • Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми. • В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́. • В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом. • Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць. • В ту пору – на ту по́ру; 7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му; 8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь; 9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.; 10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку. |
| Вероя́тие, вероя́тность – правдоподі́бність, імові́рність, можли́вість. • Допустить в. чего – да́ти ві́ру чому́. [Зва́жити всі ймові́рності. Нічо́го неймові́рного в тих звістка́х нема́є, і що більш вони́ відго́нять абсу́рдом, то ле́кше їм да́ти ві́ру]. • По всей -сти – десь-найпевні́ш, см. Вероя́тно. |
| Ветвь и ве́тка, мн. ве́тви –
1) (малоупотр.) ві́та, (нечастое) віть (р. ві́ти), ві́тка, гілля́ка, гі́лка, галу́за, галу́зка; (одна из главных ветвей, на которые разветвляется дерево) відно́га, ко́нар, га́лузь (р. -зи). Для мн. ч. ві́ти, соб. ві́ття, гі́лля, галу́ззя, (более мелкие ветви) пагі́лля, па́віття; 2) (переносно: отрасль) па́рость (р. -ти), га́лузь (р. -зи). [Три па́рості (га́лузі) слов’я́нського плі́м’я]; 3) (переносно: разветвление чего-л., железнодорожная ветвь, ветвь оврага) ві́тка, рука́в. • В. горного кряжа – відно́га. [Од я́ру на всі бо́ки розбі́глись рукави́ (Н.-Лев.). Залізни́чий рука́в]. |
| Вздува́ться, взду́ться –
1) обдима́тися, обду́тися. [Од соячничи́ння коро́ва обідме́ться]; 2) надима́тися, наду́тися. [Хма́ра надима́лася як жива́ і росла́ шви́дко. Живі́т наду́всь]; 3) здима́тися, зду́тися. [Молоко́ здима́ється на огні́]; 4) в. от побоев – набря́снути. [Так поби́в дочку́, що й ли́це їй набря́сло]; 5) (о коже на теле, о слое глины на стене и т. п.) кожуши́тися, скожуши́тися, здува́тися, зду́тися, пирожи́тися. [Як пома́зала ціє́ю гли́ною, то так і скожуши́лось, на́че одду́лось. Фа́рба на помо́сті зду́лася]; 6) в. пузырями – зніма́тися (зня́тися) пухиря́ми, пузири́тися, спузири́[і́]ти. [Попі́к ру́ку, аж пухире́м зняла́ся. Спузири́ло йому́ все ті́ло. Все мо́ре за́раз спузири́ло (Котл.). Оце́ пога́ная багню́ка, глянь, пузири́ться як (Греб.)]; 8) (о реке) бутні́ти. [А рі́чка все бутні́є, ось-ось пі́де поверх гре́блі]. |
| Вина́ – вина́ (малоупотр.), прови́на, прови́нність (р. -ности), (ум.) прови́нонька, просту́пок (р. -пку), причи́на. [Проща́йте лю́дям прови́ни їх. За прови́нності кара́ють]. • Взводить, взвести на кого-л. вину́ – зверта́ти, зверну́ти на ко́го. • Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину́ что – привиня́ти, привини́ти кому́ що, ста́вити, поста́вити за прови́ну кому́ що. • Искупать вину́ – поку́тувати, споку́тувати (свою́ прови́ну). • Сознаться в вине́ – повини́тися, призна́тися до вини́. [Коли́ нашко́дила, то й повини́ся]. • Чувствовать за собою вину́ перед кем-л. – почува́тися до вини́ супроти ко́го. • Без вины́ – безви́нно, безневи́нно. [Безневи́нно в’ї́лися в ме́не (Кониськ.)]; 2) причи́на. • По чьей вине́ – з чиє́ї причи́ни. • По моей вине́ это произошло – з моє́ї причи́ни це ста́лося. • По своей вине́ – самохі́ть. [Самохі́ть по́їзд утеря́ли – що-б було поспіши́тися]. • Быть, послужить вино́ю чего – спричиня́тися, спричини́тися чому́ и до чо́го, привини́тися до чо́го. [Сама́ спричини́лася свої́й сме́рті]. |
| Вну́тренность –
1) сере́дина, нутро́; 2) (мн.) вну́тренности – уну́трості, ну́трощі, тре́бухи, тре́бух; (преимущ. брюшные) те́льбухи, (те́льбух), ке́льбух, утрі́бка, утро́бина, скинде́ї, ба́ндури, бе́бехи, бе́льбахи (бе́льбухи). [Сто чорті́в тобі́ в бе́бехи]. • Грудные вну́тренности – легку́ша, (у птиц) жураве́ль, (у насекомых) ка́шка. • Вну́тренность дыни (фамильяр.) – жабури́ння. • Повредить, отбить вну́тренности – відби́ти (повідбива́ти) вну́трості, (бранно) надсади́ти, надірва́ти, відби́ти бе́бехи, печінки́, ви́пустити ба́ндури. |
| Во́доросль – водо́ріст (р. -росту), водо́рість (р. -рости). • Во́доросли – водо́рості (ря́ска, багови́ння, жа́бур та ин.). |
| Возлега́ть, -лежа́ть, возле́чь – лежа́ти на чо́му, сов. полягти́. [І полягли́ на ло́жах го́сті (Шевч.)]. |
| Возмо́жность – змо́га, спромо́га, спромо́жність, можли́вість, мо́жність, змо́жність, мо́га, (только о физич. -ности) снага́, (средство) спо́сіб. [Ро́бимо, ма́мо, до крива́вого по́ту і вже снаги́ не стає́ (Квітка). Не було́ спо́собу через Біг перепра́витися (Свидн.)]; беспрепятственная -ность – до́бра змо́га. • По возмо́жности (по мере возмо́жности, в меру возмо́жности) – по змо́зі, по спромо́зі, по можли́вості, я́ко мо́га. • Нет -ности – не змо́га, не спромо́га, не си́ла, ані спо́собу, ні́як [Ні́як мені́ тебе́ взя́ти (Грінч.)], нема́ хо́ду. • Не было -ности – не було́ змо́ги, не було́ спромо́ги, не було́ можли́вости, не було́ як, не си́ла була́. • Иметь -ность – ма́ти спромо́гу, зду́жати, спромага́тися; получить -ность чего – спромогти́ся, спомогти́ся на що; давать, дать -ность – спомага́ти, спомогти́ на що. • Предвидится, возникает -ность чего-л. – зано́ситься на що-не́будь. [Це-ж був тоді 1890-ий рік; зано́силося на війну́ між Росі́єю й А́встрією (Крим.)]. • Имеющий -ность – спромо́жний; не имеющий -ности – неспромо́жний. |
| Вско́ре – незаба́ром, уско́рості (Звин.), незадо́вго, невзаба́рі, неба́вом, неба́вки, незаба́вки, незаба́вом, (вот-вот) зато́го, (редко) ускора́х. |
| Вце́ле, вце́лости –
1) у схоро́нності, вці́лості; 2) цілко́м, вці́лості, вповні́. |
| Вы́воняться – ви́смердітися. [За́втра в нас го́сті бу́дуть, а до за́втрього ха́ти не ви́смердяться]. |
| Выгибно́й, вы́гнутый – ви́гнутий, виги́нистий, ви́лучений. [У котро́ї дити́ни про́сті ні́жки, то скорі́ш почне́ ходи́ти, а в котро́ї виги́нисті, то не так то. Спи́на ви́лучена як склеп]. |
| Высота́ – височі́нь (р. -чі́ни), височина́ (р. -ни́), височиня́ (р. -ні́), висота́, вишиня́ (р. -ні́), висо́кість (р. -ко́сти). • Высо́ты – висо́ти, висо́ко́сті, верши́ни. • На одной высоте́ с кем – врі́вні́ з ким. • Высото́й – завви́шки, зви́шки, ви́соко. [А в тім поко́ї були́ ві́кна на три са́жні ви́соко]. • С высоты́ – з височини́, з висо́ка. [Ви щасли́ві, висо́кії зо́рі, все на сві́ті вам ви́дко з висо́ка (Л. Укр.)]. |
| Гости́ть – гостюва́ти, гости́ти, бу́ти в гости́ні. [Наї́хали го́сті гостюва́ти (Чуб.)]. • Гостя́щий, гости́вший (гости́тель, -ти́льщик) – гостюва́льник, гість (р. го́стя). • Любящий г-ить – гостьови́тий, (иронич.) – до́брий до ха́ти. |
| Гость – гість (р. го́стя), ум. – го́сте[о]нько, го́стик. [При́йде твій миле́нький, – бу́де в те́бе гість (Мет.)]. • Го́сти – гости́на, го́сті. [Завіта́ла до ха́ти пі́зно гости́на (Васильч.)]. • В го́сти – у гости́ну, ум. в гости́ночку, у гостя́. • В гостя́х – у гости́ні, в гостя́х. • Из госте́й – з гости́ни. • Будь го́стем, будь дорогим го́стем – розгости́ся (от розгости́тися). [Рі́дна ха́та, чим ма́є, прийма́є. Розгости́ся, ба́тьку (Грінч.)]. • Пойти посидеть в го́сти – піти́ на посиде́ньки до ко́го (в гости́ну), піти́ на бе́сіду, загости́ти, пригости́ти до ко́го, завіта́ти до ко́го. • Компания г-е́й – бе́сіда. • Засидеться в -ях – загостюва́ти. • Приём -е́й – гости́на, віта́ння. • Сидеть, посидеть в -я́х – гуля́ти, погуля́ти (в гости́ні). [Погуля́йте ще тро́хи в нас]. • Принимать обязательных госте́й (священника и т. д.) – відбува́ти госте́й (пан-отця́). |
| Далина́, даль – далечі́нь (р. -чі́ни), дале́кість (р. -кости), далиня́, да́леч (р. -чи), далечиня́ (диал. далечи́зна), даль (р. да́ли), дальнина́. [З да́лечи вікі́в промовля́є так до се́рця (Єфр.). Диви́вся в далечі́нь на мо́ре (Крим.). Вона́ все ди́виться пи́льно-пи́льно в си́ні дале́кості (М. Вовч.)]. • Безвестная даль – бе́звість (р. бе́звісти). [В бе́звість вікі́в]. • Такую даль проехали – таки́й світ переї́хали! |
| Дари́ть, да́ривать кому что – дарува́ти кому́ що, -ся кому́ чим, обдаро́вувати, -ся. [У нас така́ устано́вка, що роди́на, як ї́де в го́сті – дару́ється (Федьк.)]. |
| Держа́ть, -ся, де́рживать, -ся – держа́ти, -ся, трима́ти, -ся. [Вона́ держи́ть мою́ ру́ку. А він – держи́ться мене́, як сліпи́й повода́таря. Як соба́ка стері́г ха́ту, то його́ й трима́ли]. • Держа́ть себя – держа́ти себе́, пово́дитися, трима́тися. [Люби́ла чепури́тися й держа́ла себе́ ду́же чи́сто. До́вго він навча́в їх, як ма́ють пово́дитися в гости́ні (Крим.). Трима́лася ду́же такто́вно]. • Важно, гордо держа́ть себя – пово́дитися пи́шно, пиша́тися, гонорува́ти, -ся, зго́рда трима́тися, (насмешл.) пиндю́читися. [Так-то вже гонору́є: про́стому чолові́кові і руки́ не пода́сть]. • Держа́ть кого в руках, в своей власти – ма́ти (держа́ти, трима́ти) кого́ в ла́пах, у жме́ні, в кулаці́. • Держа́ть наготове – держа́ти напогото́ві, насторожи́ти що. [Гайдама́ка стої́ть, насторожи́вши спи́са]. • Держа́ть правее – бра́ти цабе́, право́руч. • Д. левее – бра́ти цоб (соб), ліво́руч. • Держа́ть временно – переде́ржувати кого́, що. • Держа́ть чью сторону – держа́ти (тягти́) ру́ку за ким, стоя́ти за ким, за ко́го. • Держа́ться вместе – гу́рту (ку́пи) трима́тися, ку́питися. • Держа́ться за одно – трима́ти з ким, в оди́н гуж тягти́ з ким. • Держа́ть слово – доде́ржувати сло́ва, бу́ти кріпки́м на сло́во. • Держа́ться твёрдо, стойко – кріпи́тися. [Кріпи́ться, як ди́ня на моро́зі]. • Держа́ть в памяти – в тя́мці ма́ти. • Держа́ться своего – не ки́дати(ся) свого́, доде́ржувати свого́. • Держа́ться на стороже, на чеку – ма́тися на ба́чності, бу́ти сто́рожко з ким. • Де́ржанный – де́ржаний, три́маний. |
| Диалекти́ческий, -ки – діялекти́чний, -но. [Діялекти́чна ло́гіка в Ге́ґеля. Діялекти́чні особли́вості мо́ви]. |
| Длиннохво́стый – довгохво́стий, хвоста́тий, хвоста́нь. • -тое существо – довгохво́стя (ж. р.). [У го́сті до довгохво́сті (= до чортя́ки) (Ном.)]. |
| Доду́мывать, -ся, доду́мать, -ся – доду́мувати, -ся, доду́мати, -ся, домірко́вувати, -ся, доміркува́ти, -ся, дорозумо́вувати, -ся, дорозумува́ти, -ся, домисля́ти, -ся, доми́слити, -ся, домудро́вувати, -ся, домудрува́ти, -ся, домізко́вувати, -ся, домізкува́ти, -ся, добира́ти (добра́ти) ро́зуму, ума́, спо́собу, (провинц.) довмі́тися. [Уся́ке по-сво́єму дорозумо́вується. Ніхто́ не домисля́всь, що та ні́би деліка́тна мо́ва віщу́є смерть рі́дній слове́сності (Куліш). Домудрува́всь-таки, як це зроби́ти. Розу́мні го́лови, домізко́вуйтеся, як це зроби́ти! Хто добере́ спо́собу, як це зроби́ти? Москалі́ розу́мні ро́зуму добра́ли: ой, напере́д Шва́чку із осаву́лою доку́пи звяза́ли. Коли́-б не довмі́вся що роби́ти, то тяжке́є-б ли́хо ста́лося]. |
| Дополни́тельный – додатко́вий. [Додатко́ві ві́домості. Те, що грама́тика зве «додатко́вими слова́ми». В о́птиці зеле́на ба́рва – додатко́ва до черво́ної]. • -ный налог – додатко́вий пода́ток. • Дополни́тельно – додатко́во, в дода́ток, дода́тком. |
| Дурнота́ –
1) (непригожество) нега́рність, невродли́вість, него́жість, (безобразие) бри́дкість (р. -ости); 2) (головокружение, тошнота) млі[о]сть, мло́сті (мн.), млої́ння, моро́ки, (желудочная) нуд (р. ну́ду), мло́йність (р. -ности). |
| Едине́ние – єдна́ння, поєдна́ння, з’єдна́ння, о́дність, є́дність (р. -ности), злу́ка. [Товари́ське єдна́ння. Поєдна́ння інтеліге́нції з наро́дом (Грінч.)]. • В -нии сила – в єдна́нні (в о́дності) си́ла. |
| Жда́ный, прил. – жда́ний, споді́ваний; (желаемый) бажа́ний, пожада́ний. [Не ве́рнуться споді́вані, не ве́рнеться во́ля (Шевч.). Несподі́вані го́сті]. См. ещё Ждать. |
| Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)]. • Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)]. • Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу]. • Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)]. • Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)]. • Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)]. • В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)]. • Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть. • Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать. • Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.). • Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви]. • Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський. • Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча. • Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща. • Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту). • На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла]; 2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма]; 3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й. • Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́]. • Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа]. • Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати; 4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)]. |
| Зави́симость – зале́жність (-ности); (подчинённость) підле́глість, підневі́льність (-ости). • Крепостная -сть – кріпа́цтво, підда́нство, панща́нна зале́жність. • В -сти от чего – в зале́жності від чо́го, зале́жно від чо́го; (смотря по чему) як до чо́го. [І народопра́вний лад уся́ко впорядко́ваний бува́є, як до кра́ю і наро́ду (Єфр.)]. Віршува́ння бува́є не одна́кове у ко́жного наро́ду, а як до його́ мо́ви (Єфр.)]. • Быть в -сти – бу́ти зале́жним від ко́го; (быть подчинённым) бу́ти підле́глим (підвла́дним, підневі́льним) кому́. • Быть в ленной (платёжно-вассальной) -сти – (стар.) голдува́ти кому́. • -мость предложений – зале́жність ре́чень. |
| Заглуша́ть, заглуши́ть – глуши́ти, заглуша́ти и заглу́шувати, заглуши́ти, приглуша́ти и приглу́шувати, приглуши́ти, пригаша́ти, пригаси́ти, забива́ти, заби́ти що. [Кропива́ глу́шить сад. Ле́мент заглу́шує його́ (Л. Укр.). П’я́ні го́сті приглу́шували голоси́ твере́зих (Куліш). Бур’я́н забива́є горо́дину]. • -ша́ть (подавлять) чувство – приду́шувати, придуши́ти, гамува́ти, загамува́ти, притлу́млювати, притлуми́ти, присипля́ти, приспа́ти почуття́. • -шать боль – гамува́ти біль. • -ша́ть голос собственных мук – приглу́шувати го́лос вла́сних мук. • Заглушё́нный – заглу́шений, приглу́шений; приду́шений, при́спаний. [Приглу́шені но́ти. Приду́шене (при́спане) почуття́]. |
| Заезжа́ть, зае́хать – заїжджа́ти и заїзди́ти, заї́хати. • -хать в гости к кому-л. – заї́хати, завіта́ти (в го́сті), загости́ти до ко́го. • -жа́ть время от времени, изредка – час від ча́су (коли́ не коли́) заїзди́ти, наверта́тися до ко́го. • -жа́йте за мною – поедем разом – заїзді́ть по ме́не – пої́демо ра́зом. • Блуждая -хать куда-л. – блука́ючи заї́хати (заби́тися, приби́тися) куди́. • -хать куда-л. далеко – десь заї́хати, десь заблука́ти, заби́тися, заві́тритися куди́. • -хать в чужой карман – залі́зти (зазирну́ти) в чужу́ кише́ню. • -хать кого-л. по рылу, по морде, по шее и т. п. – заї́хати, затопи́ти, заги́лити кого́ по пи́ці, по мордя́ці, по лиці́, по поти́лиці. |
| Заключа́ться, заключи́ться –
1) кінча́тися, скінчи́тися [Так кінча́ються всі на́ші розмо́ви]; 2) місти́тися (вміща́тися), вмісти́тися в чо́му, склада́тися з чо́го. [У цьо́му мі́ститься вся ї́хня му́дрість]; 3) поляга́ти, лежа́ти в чо́му. [Завда́ння суспі́льства поляга́є в то́му, щоб помага́ти осо́бі в боротьбі́ за існува́ння (Наш). Вага́ тако́го по́ділу лежи́ть у його́ практи́чній зру́чності (Єфр.)]. • Дело -ча́ется в том – спра́ва поляга́є в то́му; 4) стр. з. – ув’я́знюватися; склада́тися, підпи́суватися и т. п.; срв. Заключа́ть 1 и 5. • Брак -тся в загсе – шлюб беру́ть у за́гсі, шлюб запи́сується в за́гсі. |
| Закружи́ть –
1) (чем, что: о ветре и т. п.) закрути́ти, заверті́ти. [Ві́тер закрути́в сухи́м ли́стям. Схо́питься ві́тер і закру́тить по шляху́ (Грінч.)]. • -жи́ть кому голову – закрути́ти, ваверті́ти, замакі́трити го́лову кому́, зби́ти кого́ з пантели́ку (з пли́гу, з пли́ву). • -жи́ло в голове, -жи́ло кого – заморо́чило го́лову, замакі́трило го́лову кому́, заверну́лося (замакі́трилося) в голові́ кому́, мло́сті обняли́ кого́, мло́сно ста́ло кому́, занедо́брилося кому́, голова́ пішла́ о́бертом, мо́зок закрути́всь кому́, у ко́го; 2) (заставить путать в лесу) закрути́ти кого́; 3) (начать описывать круги, кружиться) закружи́ти, закружля́ти; 4) (загулять) закрути́ти, закури́ти, загуля́ти, закубря́чити. |
| Заме́дливать и Замедля́ть, заме́длить – (переходно) зага́ювати, зага́яти, бари́ти, забаря́ти, забари́ти, для́ти, задля́ти, затри́мувати, затри́мати кого́, що; срвн. Заде́рживать 1. [Ой ну́те, робі́ть, себе́ не барі́ть (Чуб. III)]; (непереходно) бари́тися и забаря́тися, забари́тися, зага́юватися и га́ятися, зага́ятися, ба́витися, заба́витися, для́тися, задля́тися. [Не забари́вся поясни́ти свою́ ду́мку виразні́ше (Крим.). Не зага́йся на підмо́гу (Куліш). Чого́ ще він там для́ється? (Грінч.). Ми не задля́ємося прийти́ (Грінч.). Ще не світа́є, але́ день не заба́виться (Каменец. п.)]. • -ля́ть ход дела – затри́мувати хід спра́ви, га́яти спра́ву. [В суді́ га́ють мою́ спра́ву]. • Умышленно -ля́ть что, совершение чего – навми́сне для́тися, бари́тися, га́ятися з чим. [Слі́дчий навми́сне для́ється з спра́вою, ду́має, що мо́же тим ча́сом щось нове́ ви́явиться (М. Грінч.)]. • -лить шаги, ход – піти́ ти́хше, повільні́ше, задля́ти ходу́, звільни́ти ходу́, укороти́ти ходи́ (хо́ду), зати́шитися. [На мо́сті по́їзд зати́шивсь (Звин.). Хри́стя тро́хи вкороти́ла ходи́ (Мирн.). Він звільни́в ходу́ (Коцюб.)]. • -лить движение машины – прити́шити рух маши́ни. • Река -лила течение – рі́чка почала́ текти́ повільні́ше. • Заме́дленный – за[при]га́яний, заба́рений; прити́шений. • -ным темпом – при[за]ти́шеним, повільні́шим те́мпом. • -ный пульс – пові́льний пульс. • -ная эволюция – заба́рена еволю́ція. |
| II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д. • -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)]. • -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що. • -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)]. • -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)]. • -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце. • -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)]. • -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́. • -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)]. • -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)]. • -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію. • -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу. • -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну; 2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)]; 3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)]; 4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)]; 5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р; 6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські]. • Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х. • -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)]; 7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать. • От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює. • Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́. • Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий. • За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий. |
| II. Занима́ться, заня́ться –
1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим. • Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю; 2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться. • Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є; 3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)]. • -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти. • -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства. • -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування. • -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що. • -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити. • -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го. • -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти). • -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти. • -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́. • -ться писанием стихов – віршува́ти. • -ться математикой, географией – а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію; б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію. • -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції. • -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції. • -ться чем (учиться) – учи́тися чого́. • -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії. • -ться с кем – а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики); б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким. • -ться кем – а) (развлекать кого) забавля́ти кого́. • -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й); б) заходи́тися коло ко́го. • Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта. • -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням. • -ться делом – працюва́ти. • -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці. • -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні. • -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві. • -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті. • Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю. • -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ. • Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч… • Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися. • Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня. • Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки. • -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)]. • -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду. |
| Запечатлева́ть, запечатле́ть – відбива́ти, відби́ти, відтиска́ти, відти́снути що на чо́му и в чо́му; (ознаменовать) назнамено́вувати, назнаменува́ти, познача́ти, позначи́ти що чим. [І па́м’ять наро́дня несамохі́ть верта́лась до тих, хто обіця́в був во́лю й хто назнаменува́в оці́ обі́цянки і своє́ю й чужо́ю кро́в’ю (Корол.)]. • Запечатлё́нный чем-л. – позна́чений чим. [Фата́льна до́ля украї́нського наро́ду найду́жче мо́же ви́явилась у цій, кро́в’ю позна́ченій, супере́чності (Єфр.)]. |
| Запоро́жский – запоро́зький, запоро́жецький. • Земли войска -ского́ – во́льності Запоро́зькі, зе́млі ві́йська Запоро́зького, Низово́го. • -ский казак, см. Запоро́жец. • -ская Сечь – Запоро́зька Січ. |
| Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть –
1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано. |
| Заша́ркать – зачо́вгати, засо́вгати, зашаруді́ти. [Го́сті зашаруді́ли нога́ми (Н.-Лев.)]. • Пол -ркали (весь) – підло́гу геть зачо́вгали, (со следами ног) засліди́ли. |
| Зва́ный – кли́каний, про́ханий, про́шений. [Прийшли́ не кли́кані, і пішли́ не дя́кувані (Приказка). І з на́ми го́стя непро́хана – попадя́ глу́хівська (Як. Марк.)]. • -ные гости – про́хані го́сті. • -ный обед, ужин – кли́каний, про́ханий обі́д, кли́кана, про́хана вече́ря, или у́чта, бе́седа. • Много -ных да мало избранных – бага́то кли́каних (зва́них), та ма́ло ви́браних. |
| Земля́ –
1) (земной шар) земля́; 2) (вещество; прах) земля́; 3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту). • Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва. • Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́. • Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́. • Сухая -мля́ – сухо́земля. • Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю). • -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя. • Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих. • Слой (отвороченный) -мли – ски́ба. • Зе́мли (геол.) – зе́млі. • Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́). • Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю; 4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́); 5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі. • Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина. • -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.). • За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль; 6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба. • -мли – ґрунти́ и ґрунта́. • Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́. • Неудобная -мля́ – невжи́тки. • Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу). • Опустевшая -мля – пу́стка. • Отцовская -мля́ – ба́тьківщина. • -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на. • Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́. • Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина; 7) (дол) діл (р. до́лу), земля́. • До -мли́, к -мле́ – додо́лу. • На -мле́ – до́лі, на землі́. • На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю. • Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти; 8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)]. |
| Зло́ба – зло́ба, злости́вість (-вости), лють (-ти), лю́тість; (злость) злість, за́злість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібра́ть її́ не змо́же ніяка́ злоба́ неси́та (Самійл.). Черне́ча зло́ба до гро́ба (Номис). Рида́є в безси́лій лю́тості (Л. Укр.). Зно́ву підняла́сь у йо́го на люде́й злість (Грінч.)]. • Выместить свою -бу на ком – окоши́ти свою́ зло́бу (злість) на ко́му. • Дышать -бой на кого – ди́хати пе́клом на ко́го. • Иметь (питать) -бу против кого – ма́ти злість, завзя́ття, се́рце (лють, храп) на ко́го. • Возыметь -бу на кого – завзя́ти злість на ко́го. • Бессильная -ба – безси́ла лю́тість, лють. • -ба дня – пеку́че пита́ння, нага́льна спра́ва, (церк.-слав.) зло́ба дня. • Он это сделал по -бе на меня – він це вчини́в, ма́ючи злість на ме́не, із зло́сти на ме́не. • Довлеет дневи -ба его – дово́лі в ко́жного дня ли́ха свого́ (Єв.). |
| Знако́мство –
1) с кем – знайо́мість, знако́мість (-мости), реже: спізна́ння, зазнава́ння, (диал.) знакі́мля з ким. [Нові́ знайо́мості, нові́ лю́ди (Н.-Лев.). У ме́не була́ з ним да́вня знайо́мість (Крим.)]. • Сделайте это мне по -ву – зробі́ть це мені́ по знайо́мості. • Водить -во с кем (знаться) – зна́тися, води́тися з ким. [Проща́йте! Дай, бо́же, зна́тися! (Г. Барв.). Вони́ во́дяться з консула́ми (Крим.)]. • Свести, завести с кем -во – зазна́тися, зазнайо́митися з ким. • Поддерживать -во с кем – підтри́мувати знайо́мість з ким. • Прекратить, прервать -во с кем – припини́ти, перерва́ти знайо́мість із ким, відки́нутися від ко́го, розцура́тися з ким; 2) с чем – знайо́мість, ознайо́млення, обізна́ння з чим. [Обізна́ння з рі́зними проду́кціями (Азб. Ком.)]. |
| Зна́ние – знання́, знаття́ чого́, (ведание) ві́дання чого́, (сведение о чём) відо́мість про що; (умение) знаття́, вмі́ння. [І жа́дібно знання́ вона́ пила́ (Грінч.). Все знаття́ земне́є не ма́ло си́ли ві́дповіди да́ти (Самійл.). З них (літо́писів) черпа́ли лю́ди відо́мості про своє́ мину́ле (Єфр.)]. • Все отрасли человеческого -ния – усі́ па́рості людсько́го знання́. • Иметь обширные -ния по истории – ма́ти широ́ке знання́ (широ́кі знання́) з істо́рії. • -ние языков, дела – знання́ мов, спра́ви. |
| Зна́тный –
1) (знаменитый) значни́й, вельмо́жний, (полон.) мости́вий. [Чолові́к значно́го ро́ду (Єв.). Значні́ пани́ і шляхе́тство (Стор.). Лю́ди про́сті і вельмо́жні (Самійл.)]. • -ного рода – значно́го ро́ду, вели́кого колі́на, па́нського ло́жа, родови́тий. • -ная особа – значна́ осо́ба. • -ная барыня – вельмо́жна па́ні; 2) (значительный) значни́й, вели́кий, чима́лий. • -ный доход – неаби́-який (чима́лий) прибу́ток. • -ная сума денег – неаби́-які (вели́кі) гро́ші, (зап.) гру́бі гро́ші; 3) (видный) ви́дний, видки́й; см. Заме́тный. |
| Зна́чить –
1) (означать) зна́чити, визнача́ти, означа́ти. [Що зна́чить сло́во «лаху́дра»? (Крим.). Що воно́ означа́, неха́й письме́нні розберу́ть (Сторож.)]. • Что бы это -чило, что это -чит? – що це (воно́) зна́чить, визнача́є? що воно́ (це) за знак? [Не зна́ю, що це за знак? (Звин.). Що воно́ за знак, що твоя́ дочка́ приїзди́ла в го́сті? (Рудч.)] Это -чит, что… – це зна́чить, визнача́є, що; це знак, що. • Это ничего не -чит – це нічо́го не означа́є, не зна́чить. • Вот что -чит быть неосторожным – ось що зна́чить бу́ти необере́жним. • Что -чит по украински это немецкое слово – що зна́чить украї́нською мо́вою це німе́цьке сло́во; 2) (иметь вес, значение) ва́жити, зна́чити, ма́ти вагу́, си́лу. [Що він на своє́му господа́рстві ва́жить? (Г. Барв.). Поду́майте, що́ Кипр для ту́рків зна́чить. Він бі́льше ва́жить в ту́рчина, ніж Ро́дос (Куліш)]. • Это много -чит – це бага́то ва́жить. • Ничего не -чит – нічо́го не ва́жить. • Эти факты много -чат – ці фа́кти бага́то ва́жать. • Ничего не зна́чит (пустяки) – дарма́, байдуже́. [Мо́же то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)]. • Это для меня ровно ничего не -чит – це для ме́не (а)нічогі́сінько не ва́жить; 3) Зна́чит (следовательно) – о́тже, зна́читься, зна́чця, (выходит) вихо́дить; см. Сле́довательно, Ита́к. [Зна́читься, ви не ї́дете? (Вінн. п.). Зна́чця, це не гріх (Звин.)]. • Зна́чащий – значу́щий. • -щая часть слова – значу́ща части́на сло́ва. |
| Изба́, ум. Избу́шка –
1) ха́та (ум. ха́тка, ха́точка), хати́на, ум. хати́нка, хати́нонька; срвн. Хи́жина, Лачу́га. [Ха́та те́пла, лю́ди до́брі (Приказка). Хаточки́ похова́лись у біле́нькі садки́ (М. Вовч.). Ко́ло рі́чки у садо́чку мале́нька хати́на (Л. Укр.)]. • -ба́ мазанная – (ха́та) ма́занка, (ха́та) ліпля́нка, (ха́та) лі́пка (-ки). • -ба рубленая – ха́та ру́блена. [Ха́та моя́ ру́бленая, сі́ни на помо́сті (Пісня)]. • Белая -ба – ха́та, світли́ця. • Чорная или курная -ба – курна́ ха́та. • Сборная -ба́ – збо́рня, розпра́ва. [Деся́тник склика́в люде́й у збо́рню (Сл. Ум.)]. • Построить -бу́ – поста́вити, (зап.) покла́сти ха́ту. [Поста́влю ха́ту і кімна́ту, садо́к-райо́чок насаджу́ (Шевч.)]. • Своя -бу́шка свой простор – в свої́й ха́ті своя́ пра́вда і си́ла і во́ля (Шевч.). • -бу́шка на курьих ножках – ха́тка на ку́рячих ні́жках. • Не красна -ба́ углами, красна пирогами – хоч нема́ де й сі́сти, аби було́ що з’ї́сти (Приказка); 2) (чистая половина) світли́ця, кімна́та. |
| Избавляться, избавиться – (спасаться) визволя́тися, ви́зволитися від чо́го и з чо́го, відзволя́тися, відзво́литися від чо́го, ря[а]тува́тися, виря[а]то́вуватися, ви́ря[а]туватися з чо́го, (зап.) вибавля́тися, ви́бавитися з чо́го, (диал.) (о)слибоня́тися, (о)слобони́тися від чо́го, (лишаться) позбавля́тися, позба́витися чого́, (отделываться) збува́тися, збу́тися и позбува́тися, позбу́тися кого́, чого́, збува́ти, збу́ти кого́, що, відбува́тися, відбу́тися від чо́го, відмага́тися, відмогти́ся від ко́го, від чо́го, (с трудом) спе́катися, зди́хатися кого́, чого́, зди́хати кого́, що. • -виться от наказания – відзволи́тися, відмогти́ся від ка́ри. [Він од уся́кої ка́ри відмо́жеться, як оте́ прока́же (Г. Барв.)]. • -виться от опасности, от смерти – ви́зволитися, ви́ря[а]туватися, ви́бавитися з небезпе́ки, від сме́рти. [Ле́две ви́рятувався од види́мої сме́рти (Грінч.)]. • -виться от оков рабства – збу́тися кайда́нів нево́лі, ви́зволитися з кайда́нів, з нево́лі. • -виться от греха – ви́зволитися від гріха́, відкупи́тися, (диал.) скупи́тися гріха́. • -виться от беды, от напасти, от неприятностей, беспокойства и т. п. – збу́тися, позбу́тися, спе́катися, зди́хатися, позба́витися, біди́ (ли́ха), напа́сти, при́кростей, кло́поту, збу́ти, зди́хати біду́ (ли́хо), напа́сть, при́крості, кло́піт, ви́бавитися з біди́ (з ли́ха), з напа́сти, з при́кростей, з кло́поту, відбу́тися, (диал.) (о)слобони́тися від біди́ (від ли́ха) від напа́сти, від при́кростей, від кло́поту, то-що. [Збу́вся та́то кло́поту: жи́то змолоти́в і гро́ші пропи́в (Номис). Щоб позбу́тися ха́лепи, пого́нич ху́тко погна́в ко́ні (Крим.). Не спе́каєшся ха́лепи (Крим.). Не зди́хався біди́ (Н.-Лев.). Я́кось-то так обору́дується, що я і з ли́ха ви́бавлюсь і свого́ покушту́ю (М. Вовч.). Вона́ прийшла́, щоб ті́льки відбу́тись від лю́дського наріка́ння (Н.-Лев.)]. • -виться от своих недугов – ви́зволитися від свої́х неду́г (неду́гів), позбу́тися, позба́витися свої́х неду́г (неду́гів). • -виться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум) и т. п. – збу́тися и позбу́тися го́ря, сму́тку, важки́х думо́к, збу́ти го́ре, сму́ток, важкі́ думки́ і т. п. [Але́ за́раз-же схоті́лося збу́тися ціє́ї ду́мки, цього́ важко́го почува́ння (Грінч.). Не збу́ду сму́тку, ані вдень, ні вночі́ (Чуб. V)]. • -виться от непрошенных гостей – спе́катися, зди́хатися, збу́тися, збу́ти непро́ханих госте́й. • Он не знает, как и -виться от своих кредиторов – він не знає́, як і збу́тися (и збу́ти), зди́хатися, спе́катися свої́х кредито́рів. • Как бы мне от него (от нее) -виться – я́к-би мені́ його́ (її́) спе́катися, зди́хатися (и зди́хати), збу́тися и збу́ти. [Коли́ ми їх зди́хаємось! (Сл. Левч.). Цар посила́є їх в таку́ непе́вну війну́, аби́ збу́тися їх (Л. Укр.). Він ще й рад бу́де збу́ти нас, щоб тут йому́ своя́ во́ля була́ (Квітка)]. • Никак не -вимся от мух – нія́к не спе́каємся (не зведемо́ся) мух. |
| Извиня́ть, извини́ть кого и кому – вибача́ти, ви́бачити, пробача́ти, проба́чити, зба́чити кому́, дарува́ти, подарува́ти (прови́ну) кому́, (зап.) бу́ти виба́чним, ма́ти виба́чне о́ко до (для) ко́го. [Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.). Я йому́ проба́чив (Самійл.). Неха́й панну́нця бу́дуть виба́чні (Л. Укр.)]. • Его можно -ни́ть – йому́ мо́жна ви́бачити (проба́чити). • -ни́те – вибача́йте, ви́бачте, проба́чте, дару́йте, бу́дьте виба́чні. [Проба́чте, го́сті мої́: не ску́пість на́ша, а така́ спромо́жність (Приказка)]. • -ни́те меня – ви́бачте (проба́чте, дару́йте) мені́; (зап.) бу́дьте виба́чні до ме́не, ма́йте виба́чне о́ко до ме́не. • -ни́те за выражение – вибача́йте (ви́бачте, проба́чте, прості́ть) на (у) цім сло́ві; дару́йте на сло́ві; не при вас ка́жучи; шану́ючи слу́хи ва́ші; (зап.) шану́ючи вас (я́ко ґре́чних). • Склонность -ня́ть – виба́чливість; склонный -нять – виба́чливий. [Любо́в довготерпели́ва і виба́члива (Крим.)]. • Извинё́нный – ви́бачений, проба́чений. |
| Излива́ть, изли́ть – вилива́ти, ви́лити и ви́лляти, злива́ти, зілля́ти. [Хма́ра вилива́ла дощ на спра́глу зе́млю (М. Грінч.). На́віть слів до́сить не знахо́дять, щоб ви́лити своє́ обу́рення (Єфр.). Злива́є на ньо́го зцілю́щий бальза́м (Крим.)]. • Он -ва́л на него свои милости – він пролива́в на ньо́го свої́ ми́лості (свою́ ла́ску), він обдаро́вував його́ своє́ю ла́скою. • -ть слезами – випла́кувати, ви́плакати, спла́кувати, спла́кати, перепла́кувати, перепла́кати. [Сму́ти та печа́лі… ви́плакать їх щи́ро (Крим.). Перепла́чу, то й поле́гшає на се́рці (Звиног.)]. • -ть словами – вилива́ти, ви́лити слова́ми, мо́вою. • Изли́тый – ви́литий, зли́тий. |
| Изменя́ться, измени́ться – зміня́тися и змі́нюватися, міни́тися, зміни́тися, відміня́тися и відмі́нюватися, відміни́тися, (пров.) обміни́тися, (о мн.) позміня́тися, повідміня́тися, пов[повід]мі́нюватися, (переменяться) переміня́тися, переміни́тися, (переиначиваться) переина́ч[кш]уватися, переина́ч[кш]итися; бу́ти змі́неним, відмі́неним, переина́ч[кш]еним. [Зміня́ються нахи́льності лю́дські (Грінч.). Що-ж то за звича́ї такі́? хіба́ вони́ не мі́няться з лю́дьми? (Мирн.). З то́го ча́су бага́то відміни́лося (Грінч.). Зміни́вся він на виду́ і бро́ви насу́пив (Стор.). Одра́зу по́гляд одміни́вся (Васильч.)]. • -ня́ться, -ни́ться в (на) лице – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися з лиця́, на лиці́, на виду́. [Гля́нули на Дома́ху – вона́ з лиця́ мі́ниться (Кониськ.)]. • -ни́ться к лучшему, худшему – зміни́тися на кра́ще, на гі́рше. [Обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Рада)]. • Ваши чувства, мысли -ни́лись – ва́ші почуття́, думки́ відміни́лися (зміни́лися). • Погода беспрестанно -ня́ется – пого́да безпереста́ну мі́ниться. • -ня́ться во что – з[від]міня́тися, переміня́тися на що. • Изменя́ющийся – змі́нний. [Змі́нна части́на капіта́лу]. |
| Из’ясня́ться, из’ясни́ться –
1) з’ясо́вуватися, ви́яснюватися и виясня́тися, бу́ти з’ясо́ваним, ви́ясненим; 2) (выражаться) висло́влюватися и висловля́тися, ви́словитися; говори́ти. [Пиша́вся тим, що про́сті лю́ди не вмі́ли так шту́чно висловля́тись (Куліш)]. • -ня́ться изысканно – висло́влюватися ви́шукано, добі́рно, вибо́рно. • -ться по-немецки – говори́ти (бала́кати) по-німе́цькому, німе́цькою мо́вою. • -ться в любви – освідча́тися и осві́дчуватися, осві́дчитися кому́, визнава́ти, ви́знати любо́в (коха́ння) свою́ кому́. [Він па́ні ви́знав любо́в свою́ прокля́ту (Самійл.)]. |
| Изыма́ть, из’ять – (вынимать) вийма́ти, ви́йняти що з чо́го, (исключать) вилуча́ти, ви́лучити, виключа́ти, ви́ключити що з чо́го, (извлекать) витяга́ти, ви́тягти що зві́дки, (о мн.) повийма́ти, повилуча́ти, повиключа́ти, повитяга́ти. [Два до́ми його́ ви́йнято з замко́вого і міща́нського при́суду (Куліш)]. • -я́ть из употребления обращения что – ви́вести з ужи́тку, ви́йняти (ви́ключити) з о́бігу що. • -я́ть из библиотеки книгу – взя́ти, ви́йняти, (выделить) ви́лучити з книгозбі́рні кни́гу. • -я́ть документы, бумаги (при обыске) – взя́ти (відібра́ти) докуме́нти, папе́ри (при тру́сі). • -я́ть из чьего-л. ведения – ви́лучити що з (з-під) чийо́го ві́дання, з (з-під) чиє́ї ору́ди. • Из’я́тый – ви́(й)нятий; ви́лучений, ви́ключений. • -тый из обращения – ви́ключений (ви́нятий) з о́бігу, ви́ведений з ужи́тку. • -тые ценности – (отобранные) віді́брані, (выделенные) ви́лучені кошто́вні ре́чі, ці́нності, (исключённые) ви́ключені. • -тый от налогов – зві́льнений, ві́льний від пода́тків. |
| Име́нье –
1) (поместье) має́ток (-тку), має́тність (-ности), добро́, (чаще мн.) до́бра (р. дібр). [Па́нський має́ток перейшо́в до наро́ду (Коцюб.)]. • -нья – має́тки, має́тності, до́бра. [Замо́жні воло́хи купува́ли до́бра в Брацла́вщині (Куліш)]. • Собственное -нье – вла́сний має́ток. • -нье наследственное, родовое, благоприобретенное – має́ток спадко́вий (спа́дщина), родови́й, набу́тий (при́дбаний). • -нье (по)жалованное – на́даний (даро́ваний) має́ток. • -нье заповедное – зака́зни́й має́ток, запові́дник. • -нье выморочное – відуме́рщина, безо́тчина. [Тут пано́к оди́н жив, та заме́р, а наслі́дників нема́, так безо́тчина пі́де у казну́ (Харк.)]. • -нье, оставшееся от отца – ба́тьківщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от деда, от предков) діди́зна, дідівщи́на, предкі́вщи́на; 2) (имущество) добро́, майно́, ста́ток (-тку), має́ток; см. Иму́щество. • -нье его состоит из пожитков и денег – його́ добро́ (майно́, ста́ток, має́ток) стано́влять пожи́тки та гро́ші. |
| И́скренно[е], нрч. – щи́ро, щиросе́рдно, ре́вно[е], серде́шно, по-пра́вді, по щи́рості, од (з) щи́рости, щи́рим се́рцем, з душі́. [Щи́ро покоха́в її́ (Крим.). Коха́в він мене́ ві́рно, щиросе́рдно (Кон.). Хто лю́бить ре́вне, жалі́є пе́вне (Сл. Гр.). Призна́юсь вам по щи́рості тепе́р (Грінч.)]. • -не вам преданный – щи́ро вам ві́дда́ний. |
| Иску́сство –
1) (абстр.) а) (искусность) умі́лість, майсте́рність, доте́пність, (практикованность) впра́вність (-ности). [Сього́дні я співа́в їм про Офі́р, Сідо́н і Тір, про їх майсте́рність, му́дрість, про ска́рби їх (Л. Укр.)]. • Проявил большое -ство – появи́в вели́ку впра́вність; б) (мастерство, умение) майстерство́, майсте́рність (-ности), шту́ка, хист (-ту), до́теп (-ту), мудра́ція. [Щоб показа́ти своє́ артисти́чне майстерство́, Га́нуш розпоча́в весе́лу шу́мну п’є́су (Н.-Лев.). Хоч де́сять раз пересіда́йте, нема́є хи́сту,— от і все́ (Гліб.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба́ мудра́ція вели́ка? (Гліб.)]. • -ство компилирования – майсте́рність компіля́ції, компіляці́йний хист. • Небольшого -ства надо… – не вели́кого до́тепу (хи́сту) тре́ба. • Не велико -ство – не шту́ка, не вели́ка шту́ка, мудра́ція не вели́ка. • -ство рук – впра́вність (спри́тність) рук. • Являть -ство (изощряться перед кем) – бра́тися на шту́ки. • По всем правилам -ства – за всіма́ пра́вилами (при́писами) мисте́цтва (мисте́цької нау́ки, умі́лости, майсте́рности), доде́ржуючи всіх зако́нів (нака́зів) до́брого мисте́цтва. • Употребить всё своё -ство – вжи́ти всіє́ї своє́ї майсте́рности (умі́лости), вжи́ти всього́ свого́ хи́сту; 2) (художество) мисте́цтво, умі́лість (-лости), арти́зм (-му), хист (-ту), (гал.) шту́ка. [Арти́ст… на ста́рості згада́в своє́ мисте́цтво сла́вне (М. Рильськ.). Вони́ й на-пра́вду ду́же осві́чені парубки́, лю́блять нау́ку, мисте́цтво, пое́зію, музи́ку (Крим.). Були́ ті́льки паро́дією драмати́чної вмі́лости, могли́ ті́льки вбива́ти цю са́му вмі́лість (Грінч.). Ко́жний арти́зм є пова́жне ді́ло, коли́ хто ма́є до йо́го хист і тала́нт (Н.-Лев.). Бага́то ще тре́ба робо́ти над па́м’ятниками хи́сту і літерату́ри єги́петської (Л. Укр.). Пое́т танцю́є і рида́: се зове́ться шту́ка (Франко)]. • Академия -ств – акаде́мія мисте́цтв. • Диллетант в -стве – дилета́нт у мисте́цтві. • -ство живописи, музыки – маля́рське, музи́чне мисте́цтво. • Знаток -ства – знаве́ць мисте́цтва. • Изобразительные -ства – образотво́рчі мисте́цтва. • Изящные -ства – кра́сні мисте́цтва. • Мир -ства – мисте́цький світ. • Музей -ства – музе́й мисте́цтва. • Область -ства – ца́рина (сфе́ра) мисте́цтва. • Овладеть своим -ством – опанува́ти своє́ мисте́цтво. • Памятники -ства – па́м’ятки мисте́цтва. • Поклонник, покровитель -ства – прихи́льник, проте́ктор (патро́н) мисте́цтва. • Произведение -ства – мисте́цький твір. • Свободное -ство – ві́льне мисте́цтво; 3) (прикладное знание, наука) нау́ка, шту́ка, умі́лість (-лости). [Писа́ти кни́ги було́ (за да́вніх часі́в) не аби́-якою вмі́лістю (Єфр.)]. • Артиллерийское -ство – артилері́йська (гарма́тна) нау́ка. • Военное -ство – військова́ умі́лість, (дело) спра́ва. • Книжное -ство – (уменье писать книги) письма́цтво, письме́нство; (книжная техника) книжко́ве мисте́цтво. • -ство плавания – нау́ка плавби́. • Поварское -ство – куха́рство, куліна́рство. • Портняжеское -ство – краве́цька шту́ка. • Типографское -ство – друка́рська умі́лість. |
| Испито́й –
1) зі́ссаний, ви́смоктаний, засмо́ктаний. [Увійшо́в до ме́не дідо́к, таки́й засмо́ктаний та заку́шланий (Звин.). Лице́ бліде́ й зі́ссане сві́дчить о перебу́тій сла́бості (Франко)]. • -тое яблоко – ви́смоктане я́блуко. • -той чай – спи́тий чай; 2) (от пьянства) опи́лий. |
| Исполня́ть, испо́лнить – 1 а) что – вико́нувати, ви́конати, чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, сповня́ти (зап. повни́ти), сповни́ти, виповня́ти, ви́повнити, (точно) певни́ти, спевни́ти що, (до конца) (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́; б) (исправлять) пра́вити, справля́ти, спра́вити що (яке́сь ді́ло); в) (отбывать) відбува́ти, відбу́ти що (рі́зні пови́нності); г) (осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вди́ти що; д) (держать, соблюдать) доде́ржувати и держа́ти, доде́ржати що и чого́ (напр. зако́н, постано́ви и зако́ну, постано́в). [Цю вели́чну ро́лю на́ше письме́нство і по сей день вико́нує (Єфр.). Перед ці́лим сві́том він не побої́ться ви́конати при́суд (Грінч.). Він спита́в, чи я зако́н сповня́ю й не грішу́? (Л. Укр.). Не злама́ти прийшо́в я, а сповни́ти (зако́н) (Єв.). Коли́-б Госпо́дь сповни́в моє́ жада́ння (Куліш). Своє́ ді́ло пра́вив: коли́ тре́ба подзво́нить, свічки́ посві́тить (Кон.). Вони́ справля́ли незмі́рної ваги́ грома́дську фу́нкцію (Єфр.). Не мо́жна не спра́вити його́ нака́зу (Кон.). Співа́ли ду́же серйо́зно, на́че одбува́ли яку́сь святу́ пови́нність (Крим.). Оте́цький запові́т справди́в я че́сно (Куліш). Ро́зказ (приказание) мій учині́те, ви́губіть всі ді́ти в мойо́му ца́рстві (Чуб. III). Докона́вши сего́ ді́ла, робітники́ подали́ся геть (Франко)]. • -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. – вико́нувати, ви́конати при́суд, постано́ву, нака́з, обо́в’я́зок, дору́чення и т. д. -ня́ть служебные обязанности – вико́нувати службо́ві обо́в’я́зки. • -нять намерение – вико́нувати, зді́йснювати на́мір. • -нять заповеди – вико́нувати, чини́ти, справля́ти, сповня́ти за́повіді, запові́ти. [Вони́-ж твою́ за́повідь чини́ли (Св. П.)]. • -ня́ть, -нить обещание, слово – вико́нувати, ви́конати, справля́ти, спра́вити, спра́вджувати, спра́вди́ти обі́цянку, сло́во, (сдержать) доде́ржувати, доде́ржати, докона́ти обі́цянки, сло́ва [Ра́бини спра́вили свою́ обі́цянку (Кон.). Вже де доста́в, то доста́в, а свого́ сло́ва доде́ржав (Н.-Лев.). Справди́ти обі́тницю поспіша́йсь (Грінч.)]. • Не -ня́ть обещания – не доде́ржувати обі́цянки, (насм.) роби́ти з гу́би халя́ву. • -нить пьесу – ви́конати п’є́су. • -нить угрозу – здійсни́ти, спра́вди́ти погро́зу. • -нить условие – ви́конати умо́ву. • -ня́ть обычай, обряды – вико́нувати, справля́ти зви́ча́ї, обря́ди, (с оттенк. сохранять, блюсти) доде́ржувати, пильнува́ти звича́їв, обря́дів. • -ня́ть, -нить чью-л. волю, желание – уволя́ти (-ля́ю, -ля́єш), уво́ли́ти (-лю́, -лиш), чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, вико́нувати, ви́конати чию́ во́лю, бажа́ння. [Ма́ти й не поду́мала вволя́ти си́нову во́лю (Крим.). Вволі́ть мою́ во́лю в оста́нній цей час (Грінч.). І він отсе́ тепе́р вволи́в мої́ бажа́ння (Самійл.). Чини́-ж мою́ во́лю (Шевч.). Вчині́ть мою́ во́лю (Липовеч.). Ой, ви чумаче́ньки, ой, ви молоде́нькі, зробі́ть мою́ во́лю (Пісня)]. • -ня́ть, -нить повинности – відбува́ти, відбу́ти пови́нності (відбу́тки); 2) чем (наполнять) сповня́ти, спо́вни́ти, виповня́ти и випо́внювати, ви́повнити чого́ и (реже) чим; срвн. Наполня́ть. [Сповни́в їх се́рце му́дрощами (Св. П.). Сму́ток сповни́в ва́ше се́рце (Св. П.)]. • Исполня́емый – вико́нуваний, спра́влюваний, зді́йснюваний, спра́вджуваний, доде́ржуваний. Испо́лненный – 1) ви́конаний, спра́влений, відбу́тий, зді́йснений, спра́вджений, спо́внений, спе́внений; доде́ржаний; (о воле, желании ещё) уво́лений, учи́нений. • Это будет -нено в точности – це бу́де ви́конано досто́тно. • Это не может быть -нено – цього́ не мо́жна ви́конати, зроби́ти; це не здійсне́нна річ; 2) чем – спо́внений, ви́повнений, по́вний чого́ и (реже) чим. [Душа́ його́ була́ спо́внена пое́зії (Крим.)]. • -ный скорби, радости – спо́внений скорбо́ти, ра́дости. |
| Исследи́ть пол – сту́пати, поту́пати, стопта́ти, зґрасува́ти, посліди́ти помі́ст (підло́гу), (земляной) долі́вку, насліди́ти на помо́сті (на підло́зі), на долі́вці. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Жит. п.)]. |
| Исто́ма –
1) (усталость) уто́ма, сто́ма, нато́ма, знемо́га. • До -мы – до вто́ми. • Взять город -мой – здобу́ти го́род до́вгою обло́гою; 2) (томность, нега) мло[і]сть (-о́сти), мло́сті (-тів), зомлі́ння. [В со́нній мло́сті то́нуть зву́ки (Чупр.). Млость пішла́ по всьо́му ті́лу (Котл.). Зідхну́ла в соло́дкім зомлі́нні (Вороний)]. |
| Истомля́ть, истоми́ть кого – (изнурять) сто́млювати и стомля́ти, стоми́ти, (сильно) нато́млювати, натоми́ти, зато́млювати, затоми́ти, (о мн.) потоми́ти кого́; срвн. Изнуря́ть, Изма́ять, Изму́чить; (привести в негу, извялить) мло́їти, змло́їти, у мло́сті вкида́ти, вки́нути кого́, (о мн.) помло́ї́ти кого́. [І му́ка всім давно́ серця́ стоми́ла (Грінч.). Затоми́ ти його́ (Чуб. I). Ой ходи́ла та блуди́ла, ді́ток потоми́ла (Метл.). Зима́ м’я (мене́) зморо́зила, а лі́то змло́їло (Гол.)]. • Жара -ла – спе́ка змло́їла. • -ми́ть тоской кого – зну́ди́ти, прину́ди́ти кого́. [Зсуши́в мене́, зну́див мене́ як били́ну (Чуб. V). Гуля́ть не пусти́ла і се́рденько принуди́ла (Метл.)]. • Истомлё́нный – сто́млений, нато́млений, (о мн.) пото́млені; (зап.) зну́джений; змло́єний. [Сто́млені ру́ки (Грінч.). Відпочи́ти нато́мленою душе́ю (Грінч.)]. |
| Исче́рпывать, исчерпа́ть –
1) (воду, жидкость, силы, деньги и т. п.) виче́рпувати, ви́черпати, вибира́ти, ви́брати, (о мн.) повиче́рпувати, повибира́ти що зві́дки, з чо́го. [Ой у бро́ду беру́ во́ду, не ви́беру до́ дна (Метл.). Похо́ди си́лу з йо́го усю́ ви́брали (М. Вовч.)]. • Я -па́л все деньги в банке, все кредиты – я ви́брав усі́ гро́ші з ба́нку, ви́брав (ви́черпав) усі́ креди́ти; 2) (в перен. знач.: сведения, материалы, вопрос и т. п.) виче́рпувати, ви́черпати що (відо́мості, матерія́ли, пита́ння (спра́ву), то-що). [Вона́ (стаття́) не виче́рпує націона́льного пита́ння (Грінч.). Не претенду́ючи на те, щоб по́вно і всіма́ сторона́ми (во всех отношениях) ви́черпати цей матерія́л (Єфр.). Ма́ло не зо́всім виче́рпують характери́стику цього́ пое́та (Ніков.)]. • -па́ть ссужая – ви́позичити що (гро́ші). • Исче́рпываемый – виче́рпуваний. • Исче́рпанный – ви́черпаний; ви́браний. • Вопрос -пан – спра́ву ви́черпано. • Кредиты -паны – креди́ти ви́черпано, ви́брано. • Исче́рпывающий – (прич.) той, що виче́рпує; (как прил.) ви́черпни́й, виче́рпливий. • -щий ответ – ви́черпна́ ві́дповідь. • -щие данные – виче́рпні́ да́ні. |
| Ка́ждый –
1) (всякий, все) ко́жний, ко́жен, (диал.) ко́ждий, (всякий) уся́кий, уся́к, (без обозн. лица) ко́жне, ко́жде, уся́ке. [Ті́льки това́риша мого́ ко́жен міг-би впізна́ти (Коцюб.). Ко́жда кві́тка ки́дала йому́ одну́ пе́рлу під но́ги (Самійл.). Ся́ду з че́ляддю обі́дати – ко́жне од ме́не ніс ве́рне (Коцюб.). Всяк його́ слу́хати йшов (Л. Укр.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)]. • На -дую душу приходится – на ко́жного припада́є. • -дый, кто (сделает это) – ко́жне, що (це вчи́нить). • -дый без исключения – кожні́сінький, кожді́сінький, ко́жне без ви́(й)нятку. [Поновля́в я в свої́й па́м’яті аж до найме́ншої дрібни́ці, аж до кожні́сінького слівця́ (Крим.)]. • На -дом шагу – на ко́жнім кро́ці; що не крок, (то)… • С -дого (по раскладке) – від душі́. [На схо́ді постанови́ли: покупи́ти маши́ну в Ки́їві, а гро́ші на це зібра́ти од душі́ (Звин.)]; 2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) ко́жний, ко́жен, ко́ждий. [Оди́н чолові́к нара́яв їй іти́ до ко́жного (судді́) додо́му (Квітка). У ко́ждій па́лі угорі́ ді́рка продо́вбана (Квітка)]. • -дого десятого (пороть) – що-деся́того (би́ти, сі́кти). дый из нас – ко́жний (ко́жне) з нас. • Календарь на -дый месяц – календа́р на ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • На -дые два, три (приходится) – що два, що три, то й… [Що п’ять версто́в, то й коршо́мка (Рудан.)]. • На -дый (что ни… то и) – що… то. [Що байра́к, то й коза́к (Приказка)]. • При -дом выезде – при ко́жнім ви́їзді. • -дые пять станций буфет – що п’ять ста́нцій буфе́т; буфе́т – що (ко́жні) п’ять ста́нцій. • С -дым разом (чем далее) – де-да́лі, чим-раз. [Де-да́лі все трудні́ше і трудні́ше става́ло знайти́ яку́сь робо́ту (Коцюб.)]; 3) (в обознач. времени) ко́жний, ко́жен, ко́ждий, що; а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (ко́жен, ко́жного, ко́жної) или «що» с род. или именит. п. [Ко́жної неді́лі ходи́ли в го́сті (Ніков.). Ко́жних чверть (що-чверть) годи́ни ню́хав таба́ку (Херсонщ.). Що-де́нь бо́жий довбе́ ре́бра (Шевч.) Чуже́ по́ле полива́ють що-дня́ і що-но́чі (Шевч.). Тужу́-ж я тужу́ що-день, що-годи́на (Чуб.)]. • -дый раз, час, день, вечер, месяц, год – що-ра́зу́, що-ра́з, раз-у-ра́з, (постоянно) усе́, (ежечасно) що-годи́на, що-годи́ни, що-дня́, що-де́нь, день-у-де́нь, день-при-день, що-ве́чір, що-ве́чора, що-мі́сяця, що-рі́к, що-ро́ку. • -дую ночь, минуту, неделю – що-но́чи, що-ти́жня, що-хвали́ни. • -дым летом – ко́жного лі́та, що-лі́та, що-лі́то. • -дое утро, воскресенье – що-ра́нку, ко́жного ра́нку, ко́жен ра́нок, що-неді́лі, що-неді́ля; б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. под. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За ко́жної доби́ бува́ли катастро́фи (Ніков.). Ко́жної хвили́ни я гото́вий (Крим.) Ко́жних пів-годи́ни. До це́ркви ходи́в що-дру́гої неді́лі (Стеф.)]. • В -дую среду (приходите) – ко́жної середи́ (прихо́дьте). • В -дую минуту – ко́жної хвили́ни, (гал.) в ко́ждій хви́лі. • Через -дый понедельник – що-дру́гого понеді́лка. • С -дым годом – що-рі́к, що-ро́ку, що-го́ду, від ро́ку в рік. • С -дой минутой – що-хвили́на. • С -дым разом (хуже) – що-раз (то гі́рше), чим-раз (гі́рше), (за) ко́жного ра́зу (все гі́рше). |
| Каза́цкий – коза́цький, коза́чий. • -кие вольности – коза́цькі привіле́ї. • -кое дитя – козача́ (-ча́ти), козаченя́ (-ня́ти). • -кие угодья – во́льності коза́цькі. • -кое своеволие – коза́ча сваво́ля. • По-каза́цки – по-коза́цькому. |
| Казна́ –
1) (деньги) казна́, скарб (-бу), гріш (гроша́). [Тре́ба-ж і зодягти́, і зобу́ти; на усе́, на усе́ тре́ба казни́ (Квітка). Що мені́ з тобо́ю бі́дність і харпа́цтво? Що мені́ без те́бе ска́рби та бага́тство? (Крим.)]. • У него -зны́ много – у ньо́го грошви́ бага́то. • Тут нужна -зна́ немалая – сюди́ тре́ба чима́лого гроша́; 2) (госуд. имущество) казна́, скарб (-бу). [Відібра́ли до ска́рбу всі має́тності (Н.-Лев.). Усе́ розпізна́є: скі́льки казна́ коли́сь ма́ла, скі́льки тепе́р ма́є (Рудан.). Озирни́сь і ти, що́ ста́лось з на́шою Рі́ччю Посполи́тою: зако́нів не поважа́ють, скарб без гро́шей (Стор.)]; 3) (касса оффиц.) скарб (-бу), скарбі́[о́]вня. [По́дать в скарбо́вню міську́ склада́ти (Куліш)]; 4) (казённая часть в ружье) мага́зи́н (-ну), задо́к (-дка́). |
| Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
| Кали́новый – кали́новий. • -вые побеги – калино́ві па́рості. • -вый кисель – калино́вий кисі́ль. |
| Кастеля́нство – кас[ш]теля́нство. [Влади́ки роздава́ли манасти́рські має́тності, зе́млі, ди́влячись на їх, як на свої́ каштеля́нства (Н.-Лев.)]. |
| Ко́е-како́й – (некоторый, известный) де́який, яки́й-не-яки́й; (пустячный) таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й, яки́й(сь), (с отрицанием) аби́-який. [Де́який матерія́л до міркува́ння про се (Грінч.). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Сяка́-така́ напа́сть та спа́ти не дасть (Номис). Було́ хазя́йство так яке́сь в йо́го (М. Вовч.). З йо́го не аби́-який чолові́к ви́йде (Сл. Ум.)]. • Я рассчитываю получить от него ко́е-каки́е сведения об этом – я сподіва́юся діста́ти в йо́го (в ньо́го) де́які відо́мості про це. |
| Коли́чество – кі́лькість (-кости) (редко скількість), число́, числе́нність (-ности), (отношение) мі́ра. [Коли́ така́ кі́лькість ді́йсних чле́нів не прибу́де на спі́льне зі́брання, то ви́бори перено́сяться (Ст. Акад. Н.). Ся кни́га є спро́ба поясни́ти скі́лькість факти́чного матерія́лу (Грінч.). Хоч мале́ число́ поле́гкости собі́ ма́ли (АД. 1). Пана́м зручні́ше було́ пра́вити з ме́ншою числе́нністю люде́й (Кон.). Люде́й тут була́ вже не та мі́ра (Звин.)]. • Большое -во – вели́ка кі́лькість (числе́нність), вели́кість. • В большом -ве – у вели́кій кі́лькості, у вели́кому числі́, у вели́кій мі́рі. • Огромное (несметное неизмеримое) -во (множество) – си́ла, вели́ка си́ла, си́ла силе́нна, незліче́нна (незчисле́нна) си́ла, бе́зліч (-чи), бе́змір (-ру), (фам.: масса) шмат (-ту). [Чи змо́же сільськи́й гляда́ч орієнтува́тися серед си́ли люде́й та поді́й? (Грінч.). Вели́ка си́ла арти́стів-малярі́в захо́плюється портре́тами (Наш). Бе́зліч літ (Л. Укр.). Бе́зліч не аби́-якої си́ли (Єфр.). Ще того́ по́ля – бе́змір (Коцюб.). Худо́би було́ шмат (Рудан.)]. • Достаточное -во – доста́тня кі́лькість, дово́лі. • Иметься, имеющийся в достаточном -ве, см. Доста́точный 2. • Изрядное -во – чима́ло, читро́хи. • Некоторое (известное) -во – де́яка (пе́вна) кі́лькість, де́яке (пе́вне) число́, де́яка мі́ра, де́що, скі́льки(сь), скі́льки-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей (Звин.). Де́що гро́шей у ме́не є (Звин.)]. • Какое -во? – скі́льки? яка́ кі́лькість? (яка́) си́ла? [Гро́шей не ста́не. – А си́ла-ж гро́шей вам тре́ба? (Звин.)]. • В каком -ве? – в яко́му числі́? яко́ю мі́рою? • Учёт по -ву – о́блік на кі́лькість. • Дело не в -ве – спра́ва не в числі́, не в мі́рі, не в кі́лькості. • Дело не в -ве, а в качестве – спра́ва не в числі́, а в добро́тності (в до́брих прикме́тах); спра́ва не в кі́лькості, а в я́кості. |
| Конфиска́ция – конфіска́ція, конфіскува́ння, (гал. и стар.) конфіска́та, (оконч.) сконфіскува́ння чого́. [Має́тності ви́лученого (від це́ркви) підляга́ли конфіска́ті (Ор. Левиц.)]. • Подвергать -ции – конфіскува́ти що. • Подвергаться -ции – підпада́ти конфіска́ті. |
| Коренно́й –
1) см. Корнево́й 1; 2) перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)]. • -на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на. • -но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця). • -ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно. • -но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу). • -но́й закон – осно[і]вни́й зако́н. • -но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́). • -на́я лошадь, см. Коренни́к 1. • -но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло. • -на́я рыба – крутосолі́нка. • -но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту). • -но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н. • -но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)]. • -но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин. • -но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н. • -ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної. • -ное слово, грам. – корінне́ сло́во. • -но́й слог, грам. – корене́вий склад. • -но́й язык – рі́дна мо́ва. • -но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к). • -но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця; 3) сущ., см. Коренни́к 1. |
| Ко́рень –
1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n. |
| Ко́сточка –
1) (ум. от Кость) кі́стка, кі́стонька, кі́сточка, мн. кістки́, -точки́ (-чо́к), ко́сті (-тей). [Боли́ть мене́ голова́, боля́ть мене́ ко́сті (Пісня)]. • Барская -чка – па́нська кі́стка. • Перемывать -чки кому – перемина́ти, перетира́ти кого́ на зуба́х. • Слуховые -чки – слухові́ кісточки́; 2) (птичья, рыбья) кі́стка, кі́сточка; 3) (в плодах) кі́сточка, зере́нце, кі́стка, каміне́ць (-нця́). [Сли́ви геть ізбіжа́ть, а в ми́сці зоста́нуться кістки́ (Звин.). Сли́ву з’їв, а каміне́ць ки́нув (Сл. Гр.)]; 4) (в теле под кожей) хру́пка, каміне́ць (-нця́); 5) (в счётах) кружа́лка, кружа́льце, кі́сточка. |
| Кость –
1) (анат.) кість (р. ко́сти, тв. кі́стю, мн. ко́сті), кі́стка, масла́к, (соб.) масла́ччя. [Ой поби́в-потрощи́в мені́ ко́сті (Пісня). Застуди́лася – у кістка́х кру́тить (М. Грінч.). Брати́ гри́злися за ту́ю ба́тьківщину як соба́ки за масла́к (Грінч.). В одно́го па́на, ка́жуть, є таки́й мертв’я́к, що без шку́ри і без мня́са, саме́ масла́ччя (Сл. Гр.)]. • Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) – суре́ля. • Кость плечевая – ці́вка. • Кость голенная – гомі́лка. • Ко́сти плесневые – плесна́. • Кость пальца (фаланга) – челено́к (-нка́), маслачо́к (-чка́). • Кость на спине у красной рыбы – ска́ба. • Кость слоновая (в изделиях) – слоно́ва кі́стка, слоні́вка. • Твёрдый как кость – тверди́й як кі́стка, око́стуватий. [Око́стувате де́рево – соки́ра відска́кує (Вас.)]. • Кожа да ко́сти – самі́ кістки́ та шку́ра; сама́ снасть. [Не їсть хло́пець, схуд, сама́ снасть (Звин.)]. • У него только кожа да -сти – у йо́го самі́ кістки́ та шку́ра, у йо́го ко́сті обтягну́ло. • Промокнуть до -сте́й – змо́кнути до рубця́, до ру́бчика. • Промёрзнуть до -сте́й – задубі́ти, закля́кнути. • Проникнуться чем-л. до мозга -сте́й – перейня́тись чим до оста́нньої волоси́нки. [До оста́нньої волоси́нки пере́йняті вузе́ньким дрібни́м міща́нством (Єфр.)]. • До мозга -сте́й – до са́мого шпи́ку, до сами́х кісто́к, до само́ї ко́сти. • Кость от -сте́й – кість од ко́сти. • Лечь -стьми́ – голово́ю накла́сти, кістьми́ полягти́. • Белая -сть – па́нська (бі́ла) кі́стка. • С -те́й – ски́нути (з рахівни́ці). • На -сти – доки́нути (на рахівни́ці). • Пересчитать кому -сти – полічи́ти кому́ ре́бра. • Загоню туда, куда ворон -сте́й не занесёт – туди́ зажену́, куди́ во́рон і кі́стки не занесе́ (не зано́сив). • Пар -сте́й не ломит – па́ра па́рить, а не лама́є. • Язык без -сте́й – язи́к без кісто́к (то й ме́ле); 2) (игральная) кість (р. ко́сти). • Играть в -сти – гра́ти (гуля́ти) в ко́сті. [Програ́в чума́к вози́ й во́ли в ко́сті (Пісня)]. • Игрок в -сти – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник, кости́ря (м. р.). |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! • Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Кра́йность –
1) (чрезмерность) надмі́рність (-ности), на́дмір (-ру), кра́йність (-ности). [Не спокуша́ється душа́ його́ нічи́м, і в кра́йність не впада́ він ро́зумом тверди́м (Самійл.)], Бросаться, из одной -сти в другую – ки́датися з одніє́ї кра́йности до дру́гої, з одного́ кра́ю до дру́гого. [З одного́ кра́ю ки́дались ентузія́сти пра́вди до дру́гого (Куліш)]. • Вдаваться в -сти – перебира́ти мі́ру, перехо́дити (через) мі́ру. • -сти сходятся – кра́йності збіга́ються. • У него во всём -сти – в ньо́го все над мі́ру; 2) (необходимость, настоятельность) коне́чність, скру́та, скрут (-ту), пи́льність, пи́льна (пеку́ча) потре́ба, кра́йність, приту́га. [До скру́ту як прийшло́ся, а він тоді́: ба́течку, голу́бчику, не бу́ду вже (Канівщ.). Кра́йність вимага́ла (Куліш)]. • -сть довела его до этого поступка – він з коне́чности вда́вся до цьо́го вчи́нку. • Быть в -сти – бу́ти в скру́ті. До -сти, см. Кра́йне; 3) неста́тки, (кра́йнє) убо́зство, убо́жество, зли́дні; см. Нужда́, Бе́дность. • Жить в -сти – жи́ти в убо́жестві, в зли́днях; 4) защищаться до последней -сти – обороня́тися аж до са́мого кра́ю, до оста́нньої спромо́ги. • Решиться на последнюю -сть – зва́житися на оста́нній за́сіб (крок). |
| Кра́сочность – барви́стість, кольори́стість, красови́тість, (яркость) яскра́вість (-ости). [Раді́ють лю́ди й зві́рі, а росли́ни з’явля́ються в барви́стості нові́й (Самійл.). Могли́ підкупа́ти худо́жника своєрі́дною красови́тістю (Єфр.)]. |
| Кро́тость – ла́гі́дність, ла́года, ти́хість, суми́рність (-ости). [Ла́гідність голуби́на (Л. Укр.). Чого́ ви хо́чете? Чи з лози́ною мені́ прийти́ до вас, чи з любо́в’ю і ду́хом ла́гідности? (Біблія). Вони́ роби́ли мече́м та кула́ччям, а ми – перо́м та ла́годою (Куліш). Якби він сві́дком ва́шим му́кам був і ти́хості, і му́жності, з яко́ю ви терпите́ знуща́ння! (Грінч.)]. |
| Ледяно́й –
1) льодови́й (диал. ледови́й), крижани́й, льодяни́й. [І від сліз тих гаря́чих розта́не та кора́ льодова́я міцна́ (Л. Укр.). Заме́рз зеле́ний Сян, і по блиску́чім ледові́м помо́сті гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко). Крижани́й буди́нок півні́чної чарівни́ці (Васильч.)]. • -но́й дождь – льодяни́й дощ, залі́зний дощ. • -но́й каток – ко́взалка, (с)ко́бзалка. [Нема́ хло́пців удо́ма, на ско́бзалку побі́гли (Звин.)]. • -ная гора – крижана́ (льодова́) гора́. • -на́я горка – спу́скалка. [Вже хло́пці всі давно́ на спу́скалках (Грінч.)]. • -ная глыба – льодяна́ (льодова́) бри́ла, бри́ла кри́ги. • -ная вода – крижана́ (льодова́) вода, вода́ з кри́гою. • -на́я сосулька – мерзля́к, вису́ля, вису́лька, буру́лька. [Мерзляки́ понависа́ли на стрі́сі (Хорольщ.)]; 2) (холодный) льодови́й, крижани́й, льодяни́й. • -ная душа, -ной тон, взгляд – льодова́ (крижана́) душа́, душа́-кри́га льодови́й (крижани́й) тон (по́гляд). [Льодови́м то́ном промо́вила (Н.-Лев.)]. • -ное серце, спокойствие – льодове́ (крижане́) се́рце, льодови́й (крижани́й) спо́кі́й (-ко́ю). • Женщина с -ным темпераментом – жі́нка льодово́го темпера́менту (льодово́ї вда́чі), льодова́ жі́нка. [Усі́ англича́нки страх які́ льодові́ (М. Вовч.)]. |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким. |
| Ли́чность –
1) (лицо, особа) осо́ба, люди́на. [Гармоні́чно розви́нута осо́ба лю́дська (Єфр.)]. • -ность человека – а) осо́ба люди́ни; б) (индивидуальность) лю́дська особи́стість (-тости). • Неприкосновенность -ти – недоторка́нність (незайма́нність) (-ности) осо́би. • -ность обвиняемого – осо́ба обвинува́ченого. • Удостоверять, удостоверить чью -ность – засві́дчувати, засві́дчити чию́ осо́бу. • Удостоверение своей -ти (действие) – засві́дчування, оконч. засві́дчення своє́ї осо́би. • Удостоверение -ти (документ) – посві́дчення (по́свідка) про осо́бу. • А это что за -ность? – а це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? а це що за о[ї]де́н? а це хто таки́й? (ирон.) а це що за парсу́на? • Подозрительная, тёмная -ность – непе́вна (підозре́нна), те́мна осо́ба (люди́на). • Это одна из прекраснейших -тей – це одна́ з найкра́щих осі́б, це оди́н з найкра́щих люде́й. • Это скучнейшая -ность – це найнудні́ша осо́ба (люди́на); 2) (индивидуальность) особи́стість (-тости). [Всі оповіда́ння прося́кли а́вторським суб’єктиві́змом, а́вторською особи́стістю (Крим.)]; 3) -сти (мн. ч.) – персона́лії (-лій), особи́стості (-тей); (личные счёты) особи́сті раху́нки, (обиды) особи́сті обра́зи, (намёки) особи́сті на́тяки. Прошу без -тей! – про́шу́ без персона́лій (без особи́стостей, без особи́стих на́тяків, без особи́стих раху́нків), про́шу́ не торка́тися (не зачіпа́ти) осі́б; 4) народн., см. Лицо́ 1. |
| I. Лишь –
1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) ті́льки, лиш, лише́нь, (зап.) лише́, но, іно́, йно, оно́, ті́льки-но, (единственно, исключительно) єди́но, саме́. [Живу́ть там ті́льки пацюки́ та ми́ші (Грінч.). На́шому маля́ті лиш сли́нку ковта́ти (Номис). Бра́му відмика́ли лише́нь із схо́дом со́нця (Кониськ.). Оди́н лише́ не спав (Франко). Не бу́ду каза́ти, йно бу́ду мовча́ти (Грінч. III). Чи всім лю́дям таке́ го́ре, чи но мені́ молоде́нькій (Грінч. III). В ха́ті ти́хо, оно́ ді́ти сопу́ть (Драг. Пред.). Молоді́ си́ли ті́льки-но почина́ють свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но-ті́льки королі́ (Грінч.). Саме́ він був у ха́ті, більш нікогі́сінько не було́ (Сл. Йог.)]; 2) (сейчас только, вот только что) допі́ро[у], (зап.) допе́рва, лиш, ті́льки, ті́льки-но. [Ми оце́ допі́ро приї́хали (Гуманщ.). Бе́звість вікі́в, що ті́льки-но одкрива́ється перед на́шими очи́ма (Єфр.)]. • Лишь теперь – тепе́р ті́льки, допі́ро тепе́р. [Тепе́р ті́льки я дізна́в, яка́ в те́бе пра́вда (Полт.)]. • Лишь тогда – аж тоді́, допі́ро тоді́; 3) (едва, чуть, как только) ле́дві и ле́две; зале́дві и зале́две, ті́льки(-но), за́раз(-но), ско́ро(-но); срв. Едва́. [Ле́дві ми ввійшли́, він поча́в смія́тись (М. Вовч.). Зале́две ві́тер набіжи́ть – і зни́кне в гущині́ (Вороний). Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.). За́раз-но я в ха́ту, вона́ й напа́лася на ме́не (Липовечч.)]; 4) Лишь бы, лишь бы только – аби́, аби́ б, аби́-тільки, ті́льки б, аби́-но, аби́-лиш, аби́-лишень, коли́ б тільки, (зап.) коби́. [Аби́ лю́ди, а піп бу́де (Приказка). Аби́-тільки допекти́, то ще й не те ска́же (Рудан.). Такі́ сухі́ дро́ва: аби́-но до вогню́, то вже й горя́ть (Проскурівщ.). Аби́ лиш гро́ші, – все бу́де (Хотинщ.). Коби́ зу́би, то хліб бу́де (Приказка)]. • Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто – аби́-де, аби́-коли, аби́-що, аби́-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь – аби́-як, аби́-то, аби́-аби́. [Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Він ро́бить так, – аби́-аби́]. • Лишь бы как-нибудь отделаться – аби́ яко́сь збу́ти. • Лишь бы сладить (осилить) – аби́ поду́жати. • Лишь бы мне не опоздать – аби́ (коли́ б) ті́льки мені́ не спізни́тись. • Лишь бы было угодно – аби́ була́ ла́ска. |
| Льсти́ть –
1) лести́ти (-щу́, -сти́ш), (перен.) язико́м гра́ти, (в глаза) в о́чі світи́ти. [Так ла́зячи та ле́стячи, ти міг-би аби́-кому зогрі́ти кров холо́дну (Куліш-Шексп.). Пан ті́льки в о́чі світи́в, лу́чче було́-б, якби́ він гу́див (Свидн.)]; 2) (кому) лести́ти (-щу́, -сти́ш) кому́ и кого́, підле́щувати (-щую, -уєш), підлеща́ти кому́, (зап.) хліби́ти (-блю́, -би́ш), підхлібля́ти кому́, уле́щувати, обле́щувати кого́, ле́стками підхо́дити (під) кого, (перен.) масти́ти слова́ми, реча́ми ласка́вими кого́, язико́м масти́ти кого́, (слишком хвалить) перехва́лювати кого́; срв. Обольща́ть 1. [Лести́ти і́долам оци́м, що ї́ми я в душі́ горду́ю (Грінч.-Шілер). Підлеща́ла їй па́нська ла́ска до її́ дити́ни (Л. Укр.). У те́бе голова́ до́бра! – підхлібля́в йому́ Ме́ндель (Франко). А він хліби́ть жі́нці (Могилівщ.)]. • Вы мне -ти́те – ви мене́ перехва́люєте. • -ти́ть в глаза кому – лести́ти в живі́ о́чі кому́, в о́чі світи́ти кому́. • Льщу себя надеждою – ма́ю лю́бу наді́ю, ті́шу себе́ наді́єю. • -ти́ть себя несбыточными надеждами – мани́ти (ті́шити) себе́ химе́рними (незбу́тніми) наді́ями. • Это -ти́т его честолюбию – це лести́ть (підле́щує) його́ честолю́бності, його́ го́норові. • В глаза -тя́т, а за глаза ругают – в о́чі лестя́ть, а по-за о́чі ла́ють. |
| Любе́зно, нрч. – ласка́во, при́язно, прихи́льно, приві́тно, лю́б’я́зно, (вежливо) уві́чливо, че́мно, ґре́чно; лю́бо, ми́ло. [Привіта́в його́ ду́же ласка́во (Крим.). Ста́ли при́язно проха́ти (Основа). Вони́ привіта́лись ду́же прихи́льно (Крим.). Спита́в так тихе́нько та лю́б’язно (Квітка). Поздоровля́ю-ж ду́же ґре́чно шано́вних на́ших читачі́в (Самійл.)]. • Эти сведения -но сообщены нашим сотрудником – ці відомості ласкаво подав наш співробітник, -но принимать – прихи́льно (при́язно, ми́ло) віта́ти кого́. |
| Любо́вность – любо́вність; зако́ханість (-ности). [Муж із жоно́ю не в любо́вності живе́ (ЗОЮР)]. |
| Любо́вь –
1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)]. • Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в. • Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння. • Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в. • -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в. • Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в. • Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в. • Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе. • Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням. • Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)]. • Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́. • Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння). • Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)]. • Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би). • С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)]. • Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко). • Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма. • Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)]. • -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися; 2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)]; 3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)]; 4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)]. • Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в. • Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в. • Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в. • Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в. • Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння. • -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)]. • Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві. • Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)]. • Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)]. • Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням. • Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)]. • Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно. |
| Лю́тость – лю́тість (-тости), лють (-ти), лю́тощі (-щів), жорсто́кість (-кости). [В безси́лій лю́тості (Л. Укр.). Ти́ха її́ мо́ва гаси́ла його́ лю́тощі (Мирн.)]. |
| Малочи́сленный – нечисле́нний, (редко) малолі́чний. [Відо́мості про сільські́ теа́трові виста́ви зана́дто випадко́ві, уривко́ві і нечисле́нні (Грінч.)]. |
| Матери́к –
1) (суша) суході́л (-долу), суході́лля (-лля), су́ша. [Фінікі́йці прова́дили торг і на суходо́лі (Л. Укр.). Ти, рі́ченько, ти, би́страя, ви́кинь ко́сті на су́шу (Чуб. V)]; 2) (континент) суході́л, (варв.) контине́нт (-ту). [Вели́кі суходо́ли звемо́ частя́ми сві́ту (Герин.)]; 3) (подпочва) матери́к (-ка́), сталина́, (тверди́й) ґрунт (-ту), (нетронутая) щире́ць (-рця́). Докопа́лися до материка́, либо́нь і вода́ бу́де (Сл. Гр.)]; 4) Берег -ри́к – нагі́рний, (на)го́ряний бе́рег (-рега); 5) (стрежень реки) стри́жень (-жня), фарва́тер (-ру) (ріки́). |
| Ма́тка –
1) (мать) ма́тка. [У ко́го ма́тка рідне́нька, у то́го й соро́чка біле́нька (Приказка)]. • Правда -ка – щи́ра пра́вда. • Сказать всю правду -ку – сказа́ти щи́ру пра́вду, сказа́ти все по щи́рості; 2) (женщина) жі́нка, (баба) ба́ба, (тётка) ті́тка; 3) (у животных) ма́тка (в ед. и соб. значении), (самка) сами́ця. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе (Номис). Ове́ць у йо́го ду́же бага́то: само́ї ма́тки сот сім (Сл. Ум.)]; 4) (у пчёл) ма́тка, ма́тиця. [За ним повали́ло коза́цтво, як за ма́ткою бджо́ли (Куліш)]. • Лишиться -ки – зматчі́ти, зма́тчитися. • Лишившийся -ки (улей, рой) – зматчі́лий, безма́тній (ву́лик, рій, р. ро́ю); 5) анат. uterus – ма́тиця, ма́тка, ура́з (-зу), (пров.) дити́нник, (у свиньи ещё) паця́тник (-ка) (Верхр., Жел.). • Бешенство -ки – німфома́нія, сказ ма́тиці. • Выпадение -ки – ви́пад ма́тиці (ма́тки, ура́зу); 6) (у растений) ма́точка, плідни́к (-ка́); 7) (картофелин, луковиц) ма́тка; 8) (минер.: маточная порода) ма́точна поро́да. • -ка венисы – лосняко́вий лупа́к (-ка́); 9) (в колодце) діти́нець (-нця); 10) (уксусный отсед) гніздо́ (о́цту) (Сл. Ум.); 11) (предводитель в игре) ма́тка; 12) (оспа) ві́спа; 13) см. Ко́мпас; 14) см. Матня́; 15) см. Ма́тица 1. |
| Медли́тельный –
1) (о человеке, жив. сущ. и перен.: непроворный) пові́льний, заба́рливий, забарни́й; зага́йливий, зага́йний, уга́йливий, уга́йний, для́вий, (вялый) мля́вий, (только о жив. сущ.) покво́лий, (пров.) мни́к[х]уватий, лемехува́тий; срв. Ме́шкотный. [Я зро́ду пові́льний собі́, а Хома́ – то прудке́, як і́скра (Франко). Забарні́ї го́сті забари́лися в ха́ті (Метл.). Зага́йлива приро́да (Куліш). Тату́сь був ду́же зага́йний, важки́й на почи́нок (Короленко). Уга́йливий розсу́док (Куліш). Таки́й для́вий! (Звин.). Покво́лий у мо́ві і тугоязи́кий (Біблія). Мни́куватий ду́же попо́к (Борзенщ.). Ста́ла така́ ле́мехувата (Г. Барв.)]; 2) (не скорый, долговременный) см. Ме́дленный 1. |
| Менструа́ция – менструа́ція, мі́сячка, мі́сячне (-ного), цвіт (-ту), кра́ска, жіно́че (-чого), упла́ви (-вів), сплав (-ву) черво́ний, сплавня́ черво́на, руба́шня (-ні), руба́шне (-ного), (эвфем.) часи́, свій час, го́сті, (гал.) пола́. |
| Меньшинство́ – ме́ншість (-шости), меншина́. [Письме́нство – ви́твір і проду́кт культу́рної ме́ншости (Єфр.). Меншина́ не ма́ла прав, які́ більшина́ му́сіла-би шанува́ти (Павлик)]. • Остаться в -стве́ – лиши́тися в ме́ншості. • Национальные -ства́ – націона́льні ме́ншості (-тей). [Пра́во націона́льних ме́ншостей (Грінч.)]. |
| Ме́ра –
1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)]. • -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні. • -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су. • Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́. • -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)]; 2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)]; 3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)]; 4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру); 5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра. • -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • -ра содеянного – мі́ра заподі́яного. • В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)]. • В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру. • В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)]. • В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі. • В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)]. • В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)]. • По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́. • По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів). • По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да. • По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)]. • По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що. • По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же. • По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля. • По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)]. • По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)]. • Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно). • По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше. • В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)]. • Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний. • Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)]. • Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)]. • Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)]. • Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру. • Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край). • Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру. • Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)]. • Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є. • Подойти под -ру, см. Ме́рка 2. • Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́; 6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)]. • -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути. • -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення. • -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння. • -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення. • -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность. • -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що. • -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення. • -ры принудительные – примусо́ві за́ходи. • Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу). • Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу. • Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів. • Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу. • Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)]. • Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів. • Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми. |
| Ме́ртвенность –
1) мертво́тність, мертве́нність (-ности), мертво́та. [Роби́ти неспокі́й тим, хто наві́ки закам’яні́в у мертво́тності (Єфр.). А на́ше життя́? – Мертво́та, одна́ковість, одното́нність (Н.-Лев.)]; 2) помертві́лість, завме́рлість, обме́рлість (-лости). |
| Ме́шкотность – зага́йність, заба́рність, мару́дність (-ости). [Хто його́ зна́є, як це він встига́в за не́ї і за се́бе роби́ти при свої́й мару́дності (Григор.)]. |
| I. Мир –
1) (согласие, лад) (до́бра) зго́да, (до́бра) зла́года, (реже) мир (-ру), ми́рність (-ности), суми́р (-ру). [Зни́кли скрізь тоді́ зо сві́ту зго́да бра́тня і любо́в (Грінч.). Культивува́ння до́брої зла́годи й спра́вжнього зами́рення (Єфр.). Помири́лися так, що ми́ру не ста́ло й до ве́чора (Н.-Лев.). Щоби́-сте дочека́ли (свят) в ми́рності, ра́дості і весе́лості (Kolb.)]. • В -ре (с кем) – у зго́ді, у зла́годі (з ким). [Я вме́р-би з чи́стою душе́ю у зго́ді з не́бом і земле́ю (Черняв.). Уме́рти хоті́в у зла́годі з усіма́ (Грінч.)]. • Быть, жить в -ре с кем – бу́ти, жи́ти в (до́брій) згоді, в (до́брій) зла́годі, ладна́ти з ким, у миру́, суми́ром жи́ти з ким. [Помирі́ться та живі́ть у зго́ді (Коцюб.). Живемо́ в зла́годі (Харківщ.). Він з бра́том ладна́є (Сл. Гр.). Живу́ть, страх, не в миру́ (Тесл.). Суми́ром з тобо́ю не проживе́ш (Звягельщ.)]. • Кончить дело -ром – дійти́ (доби́ти) зго́ди (в спра́ві). • Покончить ссору -ром – переве́сти́ сва́рку на мир (Еварн.). • Склонять, склонить к -ру кого – до зго́ди при[на]верта́ти, при[на]верну́ти, до зго́ди приє́днувати, приєдна́ти кого́. [Ба́тька з си́ном до зго́ди приєдна́йте (Самійл.)]. • Худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); 2) (покой, спокойствие) спо́кі́й, упокі́й, супокі́й (-ко́ю), (з)ла́года, мирно́та, суми́р, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказа́в вам, щоб ви у мені́ спокі́й ма́ли (Біблія). Святи́й споко́ю, до́бре з тобо́ю (Номис). Для розви́тку нау́ки найбі́льш потрі́бно того́ супоко́ю, яки́м даре́мно ту́жить суча́сник (Єфр.). Вони́ мече́м та кула́ччям, а ми ми́ром та ла́годою (Куліш). Затишни́й куто́к, по́вний зла́годи, ні́жности й споко́ю (Ніков.). Спокі́й і мирно́та були́ і в се́рці молоди́х люде́й (Н.-Лев.)]. • Душевный мир – душе́вний спо́кі́й. • Мир вам – мир вам; неха́й бу́де з ва́ми супокі́й или упокі́й (Біблія). • Идите с -ром – іді́ть з ми́ром, іді́ть щасли́ві. Мир праху твоему, см. Прах 2; 3) (отсутствие войны) мир, зами́р’я (-р’я), зами́рення (-ння). [Захо́чемо правди́вий із ляха́ми ма́ти мир (Франко). Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)]. • Заключать, заключить мир – замиря́ти(ся), замири́ти(ся), склада́ти, скла́сти мир; см. Заключа́ть. • Заключение -ра – склада́ння ми́ру, замиря́ння, (оконч.) скла́дення ми́ру, замире́ння. [Пі́сля Зборо́вського замире́ння до яко́гось ча́су ста́ло ти́хо (Ор. Лев.)]. • Нарушение -ра – пору́шення споко́ю, ро́змир (-ру). [Чи мир, чи ро́змир – є на все свій зви́чай (Крим.)]. |
| Мозжи́ть –
1) міжчи́ти, товкти́ (до́ки не розтовче́ться), (дробить) дроби́ти, криши́ти, (плющить) плю́щи́ти, плеска́ти, чави́ти що; (колотить кого) товкма́чити, мотло́ши́ти кого́. [Можчи́ли го́лови і спи́ни (Котл.). Міжчи́в мене́ (Звягельщ.)]. • -жи́ть голову кому, перен. – гри́зти (міжчи́ти) го́лову кому́, золи́ти кого́, дозоля́ти кому́. • -жи́ть кого (просьбами о чём) – каню́чити в ко́го чого́, же́брати в ко́го що и чого́, цига́нити; 2) (безл.: ломить) ломи́ти, крути́ти що, ломоті́ти в чо́му, (корчить) судо́мити що в ко́го и кому́. [На него́ду ко́сті в ме́не кру́тить (Київ)]. • У меня голову -жи́т – мені́ го́лову ло́мить, у ме́не голова́ тріщи́ть. |
| Молоде́ц –
1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка). • Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́; 2) см. Мало́й; 3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха). • Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер; 4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)]. • Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче. • Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць. • Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)]. • -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці! • Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися). • Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому). • -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)]. • Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к! • Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка. |
| Мост – міст (р. мо́сту и моста́). [Пропа́в, як з мо́сту впав (Номис)]. • Итти, ехать по -ту – іти́, ї́хати мо́стом (по мосту́[і́]). • Каменный мост – ка́м’яни́й (муро́ваний) міст. • Деревянный мост – дерев’я́ний міст. • Пловучий мост – плавни́й (живи́й) міст. [Переїздимо́ Дніпро́ по плавно́му тому́ мосту́ (Куліш)]. • Понтонный мост – понто́нний (понто́новий) міст. • Под’ёмный мост – звідни́й міст. [Бра́ма, се́б-то воро́та, і перед не́ю звідни́й міст через рів (Ор. Левиц.)]. • Разводной мост – зведе́ний міст. • Цепной мост – міст ланцюго́вий, звисни́й міст. • Пролёты -та – прого́ни моста́. • Место, где прежде был мост – мости́ще. • Мост и -сты (бревенчатая стлань по болоту) – мости́ння, мостови́ння (-ння), помі́ст (-мо́сту). |
| Мсти́тельный – мсти́вий, мстли́вий, ме́с(т)ний. [Суддя́ не мсти́вий, а всі́м страшли́вий (Сл. Гр.). Нема́ краю мсти́вій лю́тості нікче́мних люде́й (Єфр.)]. |
| Муть –
1) каламу́ть (-ти), каламу́тина, (гуща) гу́ща, фус (-су); срв. Оса́док; 2) (мгла) (і)мла́; 3) (тошнота) нудо́та, мло́сті (-тів). |
| Мы́ться, мыва́ться –
1) ми́тися, ба́нитися, віхтюва́тися, шарува́тися; срв. II. Мыть 1; 2) пра́тися, полоска́тися, золи́тися, лу́житися; срв. II. Мыть 2. [На вогні́ пере́ться, а на воді́ су́шиться (Загадка)]; 3) ми́тися, (умываться) умива́тися, (насм.) вибі́люватися. • Кошка -тся, гостей пророчит – кіт умива́ється, го́сті бу́дуть. • -ться ещё не -лся, а уже угостился – ще й не вмива́вся, а вже набра́вся. • Как ни мо́йся, белее снега не будешь – як не вибі́люйся, а білі́ший (-ша) як сніг не бу́деш; не помо́же ні ми́ло, ні вода́, коли́ така́ вро́да; 4) (менструировать) ма́ти мі́сячне (мі́сячку), пра́тися, ми́тися, бу́ти в цвіту́, менструюва́ти. • Она как раз мо́ется – в не́ї са́ме мі́сячне, вона́ са́ме пере́ться (ми́ється), вона́ са́ме в цвіту́. |
| Мяу́кание – ня́вкання, нявча́ння, (зап.) м’я́вкання, м’явуча́ння; нявк (-ку), няв (-ву). [Ки́цька з ди́ким нявча́нням звива́лася на хвості́ (Крим.). Підня́вся стук, нявк, ре́гіт (Свидн.). Коли́ почу́є няв коти́ний (Біл.-Нос.)]. |
| Набива́ться, наби́ться –
1) (стр. з.) набива́тися, нато́птуватися, напиха́тися, бу́ти наби́ваним, нато́птуваним, напи́х(ув)аним, наби́тим, нато́птаним, на́пханим, понаби́ваним, понапи́х(ув)аним; (о чучеле) випиха́тися, бу́ти ви́пханим; (о ткани) вибива́тися, бу́ти виби́ваним, ви́битим, повиби́ваним и т. п.; срв. Набива́ть. Сваи -тся бабою – па́лі набива́ються ба́бою (до́вбнею). • Ракета -тся особым составом – раке́та начиня́ється особли́вою су́мішшю; 2) (возвр. з.) набива́тися, наби́тися, понабива́тися, нато́птуватися, натопта́тися, понато́птуватися, напиха́тися, напха́тися, понапиха́тися и т. п.; срв. Набива́ть. [Не набива́ється сей обру́ч на ді́жку (Сл. Гр.). Само́ в мішки́ набива́ється (Рудч.)]; 3) (скопляться, наполниться) набива́тися, наби́тися, напиха́тися, напха́тися, нато́вплюватися, натовпи́тися, (грубо) пе́ртися, напе́ртися, нашива́тися, наши́тися. • Народ -бился в избу – наро́ду нато́впилося (наши́лося, напха́лося, грубо напе́рлося) в ха́ту. [Люде́й нато́впилося – повні́сінька ха́та (Н.-Лев.)]. • В сени -билось много снегу – в сі́ни наби́лося бага́то сні́гу. • Пыль -тся в платье – пил (по́рох) набива́єтся (нашива́ється) в оде́жу; 4) набива́тися, наби́тися, (напрашиваться) напро́шуватися напроси́тися, напро́хуватися, напроха́тися, (навязываться) напира́тися, напе́ртися, накида́тися до ко́го з чим, (навязывать кому что) напиха́ти кому́ що. [І все те набива́ється на робо́ту (Рада). Я його́ не кли́кав, – він сам наби́вся в го́сті до ме́не (Сл. Ум.). Дава́ли на́віть гро́ші в по́зику і до спі́лки напира́лися (Франко). Коли́ не тре́ба, я не накида́юсь (Л. Укр.). Пан раціоналі́ст, безбо́жник – чо́рта кли́че! ще й ду́шу напиха́! (Франко)]; 5) (взаим. з., сов.) наби́тися з ким (досхочу́); 6) (намаяться, намучиться с кем, с чем, сов.) наби́тися, наморо́читися з ким, з чим. |
| Навё́ртка –
1) (действие) – а) наві́рчування, намо́тування, накру́чування, навива́ння, оконч. наве́рчення и наве́рнення, намота́ння, накру́чення, навиття́ (-ття́); б) накру́чування, наві́рчування, оконч. накру́чення, наве́рнення; в) наві́рчування, насвердло́вування, насве́рдлювання, накру́чування, оконч. наве́рчення, наве́рнення, насвердлува́ння, насве́рдле[і́]ння, накру́чення; г) наверта́ння, оконч. наве́рнення. Срв. Навё́ртывать; 2) (качество действия) на́верт (-ту); 3) га́йка, шру́ба, шру́бка; 4) зоол. Terebellum – му́шля-на́крутка; 5) см. Навё́рток; 6) ги́чка (в зав’я́заному кі́нському хвості́), бунчу́к (-ка́). |
| Наво́зрасте, нрч. – на(в)зро́сті, в літа́х, ді́йшлого ві́ку, (о девушке ещё) на порі́. [Росла́, росла́ дівчино́нька, та й на порі́ ста́ла (Пісня)]. |
| Нагова́ривать, наговори́ть –
1) чего – нагово́рювати, наговори́ти, нака́зувати, наказа́ти, набала́кувати, набала́кати, (шумя) нагомоні́ти, (о мног.) понагово́рювати и т. п. чого́. [Наговори́в на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші (Приказка). Наказа́в три мішки́ греча́ної во́вни (с три короба) (Приказка). Набала́кав тако́го, що й за день не розбере́ш (Сл. Ум.). Нагомоні́ли по́вну ха́ту (Богодух.)]. • -ри́ть вздору (чепухи, пустяков) – напле́ска́ти, нагороди́ти, наверзти́, наторо́чити, напле́сти́, намоло́ти, (набормотать) нами́мрити, набубоні́ти, наха(ра)ма́ркати, наварня́кати, набелькота́ти, (наболтать) нацве́нькати, напащекува́ти (дурни́ць, нісені́тниць). [Се мабу́ть вам сни́лося, а ви й по́вну ха́ту наторо́чили (Куліш)]; 2) на кого – нагово́рювати, наговори́ти, нака́зувати, наказа́ти, лихосло́вити, налихосло́вити, накле́пувати, наклепа́ти на ко́го, обмовля́ти, обмо́вити ко́го, набрі́хувати, набреха́ти на ко́го, про ко́го, сла́ву (несла́ву, лиху́ сла́ву, погові́р) пуска́ти, пусти́ти про ко́го, нату́ркувати, нату́ркати чого́ кому́ про ко́го. [Наговори́в на йо́го сім мішкі́в горі́хів (Свидн.). Нака́же ді́дові на ме́не, а мені́ на ді́да (Звин.). Там тако́го на ме́не наклепа́в, що хоч з села́ тіка́й (Сл. Гр.). Набреха́ла на ме́не, що ходи́в я до те́бе (Пісня). Не лю́бить мене́ свекру́ха, обмовля́є мене́ (М. Вовч.)]. • Дурак сам на себя -вает – ду́рень сам себе́ обмовля́є; 3) (знахарски) нагово́рювати, наговори́ти, наші́птувати, нашепта́ти, замовля́ти, замо́вити що (во́ду, зі́лля и т. п.). Нагово́ре[ё́]нный – 1) нагово́рений, нака́заний, набала́каний, понагово́рюваний и т. п.: напле́сканий, наторо́чений, напле́тений, наме́лений, наварня́каний, наха(ра)ма́рканий, нацве́ньканий, напащеко́ваний; 2) нагово́рений, нака́заний, налихосло́влений, накле́паний, набре́ханий, нату́рканий; 3) нагово́рений, наше́птаний, замо́влений. -ться – 1) (стр. з.) нагово́рюватися, бу́ти нагово́рюваним, нагово́реним, понагово́рюваним и т. п.; 2) (вдоволь) нагово́рюватися, наговори́тися, набала́куватися, набала́катися, набесі́дуватися, нагомоні́тися. [З ким ві́рно люблю́ся, не наговорю́ся (Метл.)]; 3) (напрашиваться) напро́шуватися, напроси́тися, напро́хуватися, напроха́тися, набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го з чим, на що; срв. Навя́зываться 3. [Напроси́вся в го́сті на обі́д (Сл. Ум.)]. |
| Нагоня́ть, нага́нивать, нагна́ть –
1) кого, чего – наганя́ти, нагна́ти, наго́нити, понаго́нити кого́, чого́. [Пові́й, ві́тре та буйне́сенький, та нажени́ хма́ру чорне́сеньку! (Пісня). Води́ нагна́ло таку́ си́лу, що всю гре́блю поняла́ вода́ (Кониськ.). По́вен двір ове́ць понаго́нив (Рудч.)]; 2) (догонять) наздоганя́ти, наздогна́ти, (з)доганя́ти, (з)догна́ти, (з)дого́нити, (з)догони́ти, наганя́ти, нагна́ти, спобіга́ти, спобі́гти кого́. [Пома́лу йди, то я наздожену́ тебе́ (Київщ.). Запряга́йте ко́ні в шо́ри, ко́ні вороні́ї, доганя́йте літа́ мої́, літа́ молоді́ї (Пісня). Іди́ шви́дко – дожене́ш ли́хо, іди́ ти́хо – тебе́ дожене́ ли́хо (Номис). Ой, ти, зо́ре та вечі́рняя, чом нера́но ізіхо́дила, чом мі́сяця не дого́нила? (Лавр.). Здогони́ли літа́ мої́ на кали́новім мо́сті (Метл.). Там його́ дрібни́й дощ догони́в (Лукаш.). Соба́ка спобі́г його́ (Крим.)]. • -ня́ть кого (перен.) – (на)здоганя́ти, (на)здогна́ти кого́. [Лінува́вся, а тепе́р бага́то працю́є, товариші́в наздоганя́є (Київ)]; 3) -ть обручи – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти обручі́. • -ть ободья, шины – натяга́ти, натяг(ну́)ти́, (о мног.) понатяга́ти обі́ддя, ши́ни; 4) (цену) набива́ти, наби́ти, наганя́ти, нагна́ти ці́ну; 5) страху на кого – нагна́ти стра́ху́ (хо́лоду) кому́. [Чи про́сто нам в воро́та Ри́му вда́рить, чи хо́лоду перш з украї́н нагна́ти? (Куліш)]. • -на́ть скуку на кого – нагна́ти нудьгу́[и́] на ко́го, зну́дити кого́; 6) (водки, смолы) наку́рювати, накури́ти, вику́рювати, ви́курити, виганя́ти, ви́гнати (горі́лки, смоли́); 7) -ня́ть кого, см. Нагоня́й (давать кому). На́гнанный – 1) на́гнаний, понаго́нений; 2) (на)здо́гнаний, (з)ді́гнаний, на́гнаний; 3) наби́тий, натя́гнений, понаби́ваний, понатя́ганий; 4) наку́рений, ви́курений, ви́гнаний. -ться – 1) (стр. з.) наганя́тися и наго́нитися, бу́ти наго́неним, на́гнаним, понаго́неним и т. п.; 2) набива́тися, наби́тися, понабива́тися; бу́ти наби́ваним, наби́тим, понаби́ваним и т. п.; 3) -гоня́ться, сов. – а) (и нагна́ться) наганя́тися, навганя́ти, попоганя́ти (досхочу́) за ким, за чим; б) набі́гатися, нага(й)са́тися. Срв. Гоня́ться. |
| Нагото́ве, нрч. – напогото́ві, (редко) на(в)гото́ві. [Неха́й сидя́ть напогото́ві і ждуть мого́ прика́зу (Тобіл.). Приї́дуть го́сті, – вона́ напогото́ві (М. Вовч.)]. |
| Нагру́зочный – ванта́жний. • -ные люки в палубе – ванта́жні лю́ки в помо́сті (на судні́). |
| Нагря́нуть – наско́чити, набі́гти; насу́нути, налеті́ти. [Во́рог наско́чив із-за лі́су (Полтавщ.). Несподі́вано насу́нули го́сті (Київщ.)]. • Гроза -нула – вда́рила гроза́. |
| Нагу́ливать, нагуля́ть –
1) (наживать гульбою) нагу́лювати, нагуля́ти, вигу́лювати, ви́гуляти, (о мног.) понагу́лювати, повигу́лювати що, кого́, чого́. [Дожирува́лася з хло́пцями, що й дити́ну нагуля́ла (Полт.)]; 2) (приобретать отдыхом) нагу́лювати, нагуля́ти, надбава́ти, надба́ти, придбава́ти, придба́ти, нако́хувати, накоха́ти, (о мног.) понадбава́ти и т. п. що, чого́. • -ля́л себе пять фунтов за месяц – придба́в (накоха́в) собі́ п’ять фу́нтів за мі́сяць; 3) (выпасать скот) випаса́ти, ви́пасти, (о мног.) повипаса́ти кого́, що. Нагу́лянный – 1) нагу́ляний, ви́гуляний, пона[пови]гу́люваний; 2) нагу́ляний, на́дбаний, при́дбаний, нако́ханий, понадба́ваний и т. п.; 3) ви́пасений, повипа́саний. -ться – 1) (стр. з.) нагу́люватися, бу́ти нагу́люваним, нагу́ляним, понагу́люваним и т. п.; 2) нагу́люватися, нагуля́тися, вигу́люватися, ви́гулятися, (о мног.) понагу́люватися, повигу́люватися. [От нагуля́лись і поляга́ли усі́ спа́ти (Рудч.). Го́сті до́бре ви́гулялись і ви́голодались (Н.-Лев.). Дівча́та понагу́лювались (Богодух.)]; 3) (тучнеть) випаса́тися, ви́пастися, відпаса́тися, відпа́стися, нагу́лювати (нако́хувати), нагуля́ти (накоха́ти) са́ла (сальця́). [Худо́ба в нас на толо́ці не випаса́ється, а ху́дне (Полт.). Відпа́сся лю́дським по́том (Київщ.). Накоха́в собі́ сальця́ (Звин.)]. |
| Наде́лывать, наде́лать –
1) что, см. Надде́лывать; 2) чего – а) (изделий) наро́блювати и наробля́ти, нароби́ти, (о мног.) понаро́блювати, понаробля́ти чого́, (неумело, без толку, сов.) напарта́чити, наба́зграти, напо́рати, (пров.) награму́зляти чого́. [Ляльо́к нароби́ли (Богодух.). Понаро́блював вил та грабе́ль і пові́з продава́ти (Канівщ.). Чого́ оце́ ти тут награму́зляв? (Липовеч.)]; б) чего, что (о поступках) – наро́блювати и наробля́ти, нароби́ти, начини́ти, (натворять) натво́рювати, натвори́ти чого́, що, нако́ювати, нако́їти, набро́їти чого́, нашко́дити, (о мног.) понаро́блювати, понаробля́ти, понатво́рювати, понако́ювати чого́. [До́ню моя́, що ти нароби́ла? (Шевч.). Дурни́ць чима́ло нароби́ла (Київ). Не мало́го ко́лоту ся новина́ по всіх се́лах і города́х начини́ла (Куліш). Бага́цько по́гани нако́їв (Крим.). Тепе́р-же на мене́ зверта́є, сама́ набро́ївши біди́ (Котл.). Бага́то за свій вік нашко́див (Канівщ.)]. • -лать себе беды – напита́ти (нароби́ти) собі́ ли́ха (біди́). • -лать зла кому – нароби́ти зла (ли́ха) кому́, (пров.) зазлости́ти кому́. [Почне́ каламу́тити в грома́ді, мо́же ли́ха нароби́ти (Грінч.). Він так зазлости́в грома́ді, що вона́ йому́ нічо́го не зро́бить, чого́-б він хоті́в (Черкащ.)]. • -лать печали кому – жалю́ (су́му) завда́ти (нароби́ти) кому́. [Та жалю́ нароби́ла, та се́рце засмути́ла (Грінч. III)]. • -лать хлопот – завда́ти кло́поту (турбо́т(и)). [Я ва́шій щи́рості турбо́ти завдала́ (Самійл.)]. • -дать шуму (крику), тревоги – нароби́ти га́ласу (ґва́лту), нагаласува́ти, наґвалтува́ти, зби́ти бу́чу, (образно) ше́лесту вели́кого нароби́ти. |
| II. Наезжа́ть, нае́хать –
1) на кого, на что – наїжджа́ти и наїзди́ти (-їжджу́, -їзди́ш), наї́хати, (о мног.) понаїжджа́ти на ко́го, на що. [Наї́хав на ка́мінь (Київщ.)]; 2) (едучи приближаться) над’їжджа́ти и над’їзди́ти, над’ї́хати куди́, до чо́го; 3) (встречать в пути) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, стріч[в]а́ти, стрі́(ну)ти, зустріч[в]а́ти, зустрі́ти кого́, що; 4) (приезжать во множестве) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́хати, понаїжджа́ти и понаїзди́ти. [Бага́то знайо́мих наїздя́ть до нас лі́тувати (Богодухівщ.). Наї́хали подоля́ни з Подо́лу (Метл.). Наї́хало го́стей по́вен двір (Брацл.). Понаїжджа́ють у го́сті (Канівщ.). Звідусі́ль понаїзди́ли лю́ди (Київщ.)]; 5) (бывать наездом; нападать, несов.) наїжджа́ти и наїзди́ти, доїжджа́ти и доїзди́ти. [Пан-оте́ць у нас доїжджа́є, а живе́ на пара́фії вдови́ця (Свидн.). Ой, як узяли́ вра́жі здоби́чники ча́сто до нас доїзди́ти (Метл.)]; 6) (насовываться) насува́тися и насо́вуватися, насу́нутися, (о мног. или во мн. местах) понасува́тися и понасо́вуватися. |
| Называ́ться, назва́ться –
1) (носить имя) зва́тися, назива́тися, іменува́тися, на(й)мено́вуватися, велича́тися, прозива́тися; бу́ти нази́ваним, на́зва́ним, імено́ваним, на(й)мено́ваним, про́званим. [Тре́тя части́на цього́ рома́ну зве́ться… (Крим.). Зва́вся він Тимі́ш Іва́нович (М. Вовч.). В тім го́роді жила́ Дидо́на, а го́род зва́вся Карфаге́н (Котл.). Та й не зга́дуй, що ти в ме́не си́ном назива́вся (Рудан.). Я назаре́єм бо́жим був назва́ний (Л. Укр.). Козака́ми велича́лися (Куліш). Вночі́ присни́лися йому́ ті карлючки́, що прозива́ються лі́терами (Коцюб.)]. • Как он -тся – як він зве́ться? (как его имя?) як він зве́ться? як його́ звуть (кли́чуть)? як він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? • Как -тся этот цветок? – як зве́ться (реже назива́ється) ця кві́тка? • Это -тся мошенничеством – це зве́ться шахра́йство(м). • И это -тся дружба! – і це зве́ться при́язнь (звуть при́язню, вважа́ють за при́язнь)! • Школа -на его именем – шко́лу на́звано його́ ім’я́м. • Что -тся удружил – оце́, зветься (или мовля́ли), допомі́г; (насмешливее) оце́, зветься, підві́з (до́брому това́ришеві) візо́чка; оце́, зве́ться, ви́вів (лю́бого) дя́дька на сухе́. • Что -тся в голом виде – як то ка́жуть (як то мовля́ють, фам. як той каза́в), гольце́м-го́лий (го́лий-голі́сінький, грубее голяко́м голі́сінький); 2) (называть самого себя) назива́тися, назва́тися, іменува́тися, найменува́тися; (присваивать себе имя) приби́рати, прибра́ти собі́ ім’я́; (называть своё имя) назива́ти, назва́ти своє́ ім’я́ (йме́ння). [Як осели́вся він у Вербі́вці, то й сам найменува́вся Вербі́вський Васи́ль (М. Грінч.)]. • Я -зва́лся – я назва́в себе́ (своє́ ім’я́, своє́ йме́ння). • -зва́лся груздём, полезай в кузов – обібра́вся грибо́м, то вже ніку́ди, як у ко́шик (М. Вовч.)]; 3) (быть приглашаемым) наклика́тися, напро́шуватися, напро́хуватися, бу́ти накли́куваним, накли́каним, напро́шуваним, напро́шеним, напро́хуваним, напро́ханим, (о мног.) бу́ти понакли́куваним, понапро́ш[х]уваним; (напрашиваться к кому) напро́шуватися, напроси́тися, набива́тися, наби́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, на що. [Сам напроси́вся на обі́д до ме́не (Богодух.). Вони́ самі́ наби́лися в го́сті до ме́не (Сл. Ум.)]. • -ться на работу – набива́тися, наби́тися на пра́цю (працюва́ти). • Сам на беду -тся – сам на біду́ напро́шується (грубо: пре́ться). |
| Наи́вный – наї́вний, простосе́рд(н)ий, безхи́трий, про́стий. [Наї́вна ді́вчина, – ві́рить сему́ шарлата́нові (Франко). Слу́хав про́сті, наї́вні її́ оповіда́ння (Крим.)]. |
| Нака́зывать, наказа́ть –
1) кого кем, чем, за что – кара́ти, покара́ти, накара́ти кого́ ким, чим, за що, скара́ти, укара́ти кого́ на що, завдава́ти, завда́ти ка́ру кому́ за що. [До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко). Коли́ я зне́хтую зако́н приро́ди, то приро́да покара́є мене́ головно́ю сла́бістю (Наш). Про́ти то́го, щоб накара́ти хло́пця, я нічо́го не ма́ю (Крим.). Ой, накара́в мене́ бог таки́м чолові́ком! (Г. Барв.). Чия́ кри́вда, неха́й того́ бог скара́є (Номис). Ви сами́ собі́ ка́ру завдаєте́ (Крим.)]. • -вать, -за́ть плетьми – кара́ти, покара́ти канчука́ми (батога́ми, нагая́ми, шпицрутенами: кия́ми). • -вать, -за́ть через палача – катува́ти, с[від]катува́ти. [Суд присуди́в одкатува́ти прилю́дно (Кониськ.)]. • -вать, -за́ть розгами – кара́ти (би́ти), покара́ти (ви́бити) рі́зка́ми кого́, (ирон.) (зав)дава́ти, (зав)да́ти хло́сти (и хло́сту) кому́. [Диви́ся, хло́пче Валер’я́не, щоб не дали́ тобі́ там хло́сту (В. Еллан.)]. • -вать, -за́ть смертью – кара́ти, скара́ти на го́рло (на смерть, го́рлом), кара́ти, покара́ти сме́ртю, завдава́ти, завда́ти на смерть кого. • -вать, -за́ть так, чтобы помнил – (шутл.) пам’ятко́вого (пам’ятно́го) дава́ти, да́ти. -жи́ меня бог! – скара́й мене́, бо́же! [Люблю́ тебе́ ві́рно, – скара́й мене́, бо́же! – бу́ду тебе́ цілува́ть, по́ки сон ізмо́же (Пісня)]; 2) (приказывать кому) нака́зувати, наказа́ти, зака́зувати, заказа́ти, зага́дувати, загада́ти, велі́ти, звелі́ти, (о мног.) понака́зувати, позака́зувати, позага́дувати кому́ що или що (з)роби́ти. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала? (Пісня). Похова́ли його́, як він заказа́в (Манж.). Загада́ли йому́ хороше́нько гра́ти (Метл.). Звелі́ла мені́ ма́ти ячме́ню жа́ти (Чуб. III)]. Нака́занный – 1) пока́раний, нака́раний, ска́раний; като́ваний, с[від]като́ваний; би́тий. [«Холо́дна» за-для нака́раних (Крим.)]; 2) нака́заний, зака́заний, зага́даний, зве́лений, понака́зуваний, позака́зуваний, позага́дуваний. [Зага́дану робо́ту я вже дороби́в (Київщ.)]. -ться – 1) кара́тися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. п. [Розбі́йники ті були́ пока́рані сме́ртю (Л. Укр.). Я-ж за те найбі́льш і бу́ду пока́раний (Крим.)]. • Смертоубийство -вается (-зу́ется) смертной казнью – за душогу́бство кара́ють на го́рло (сме́ртю). • Воровство -ется тюрьмой – за злоді́йство кара́ють ув’я́зненням (в’язни́цею); 2) нака́зуватися, бу́ти нака́зуваним, нака́заним, понака́зуваним и т. п. [Ой, зака́зано і зага́дано всім козаче́нькам у ві́йсько йти (Маркев.)]. • -ется вам – нака́зується вам, дає́ться вам нака́з(а). |
| Накло́н –
1) (действие), см. Наклоне́ние 1; 2) (наклонённость) по́хил, хил, на́хил (-лу), похи́лість (-лости), нахи́лення (-ння), (почвы ещё) спад (-ду), схил, схи́лок (-лку). [Мали́й по́хил у сіє́ї сохи́ (Вовчанщ.). Рівнина́ ма́є по́хил до Дніпра́ (Кониськ.). Ще не зако́пуйте стовпа́: він стої́ть нері́вно, ма́є хил о́н-куди! (Звин.). Похи́лість ске́лі (Сл. Ум.). Нахи́лення еклі́птики (Павлик). Тре́ба так зроби́ти, щоб спад був од стіни́, то вода́ стіка́тиме (Кам’янеч.)]. • -ло́н головы – на́хил голови́. • -ло́н столба – по́хил (хил, пров. на́вал) стовпа́ (слу́па); 3) похи́лість, похи́ла пло́ща; срв. Накло́нный 1 (-ная плоскость). [Стою́ на похи́лості на́че і хо́чу зсу́нутися вниз (Коцюб.)]; 4) (у верха экипажного) козиро́к (-рка́); (над крыльцом) дашо́к (-шка́), підда́шок (-шка). [Відки́нь козиро́к, щоб дощ не так забива́в (Сл. Ум.)]; 5) пить в -ло́н (в наклонку, наклонкою) – пи́ти хильце́м (на́хильцем, на́хилки, хи́льці). [Ви́пив на́хильцем ці́лу пля́шку (Сл. Ум.). Він без ча́рки поча́в горі́лку на́хилки ковта́ти (Сл. Ум.)]. |
| Накло́нность –
1) похи́лість, нахи́лість (-лости), нахи́лення чого́. • -ность эклиптики – нахи́лення еклі́птики; 2) (склонность к чему) на́хил (-лу), нахи́льність, схи́льність (-ости), на́хилок (-лку), уподо́бання до чо́го. [Ма́є прирожде́нний на́хил до формалі́зму (Доман.). Патологі́чні на́хили (Виннич.). Жанда́рмські, па́нські нахи́льності (Грінч.). Боротьба́ з свої́ми вла́сними нахи́льностями (Рада). Схи́льність вишу́кувати правди́вість там, де нам подо́бається (Наш). Придуши́ти вро́джений на́хилок до свого́ рі́дного (Франко)]. • Хорошие, дурные -сти – до́брі, лихі́ на́хили (нахи́льності), нахи́льність до до́брого, до лихо́го. • Преступные -сти – злочи́нні на́хили (нахи́льності). • Животные -сти – твари́нні (твари́нячі звіря́чі) на́хили (нахи́льності). |
| Накло́нный –
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)]. • -ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)]. • Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися. • -ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння). • Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)]. • Башня в -ном положении – ве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)]. • -ная шахта – похідна́ ша́хта; 2) (о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)]; 3) (склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)]. |
| Намеча́ть, наме́тить –
1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)]. • Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м; 2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)]. • Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́. • -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)]. • -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)]. • -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)]; 3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)]; 4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го. Наме́ченный – 1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)]; 2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний. • Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́. • -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння; 3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений. -ться – 1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння. • -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́. • -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів; 2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)]; 3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить. |
| II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть; 2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)]. • Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́; 3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)]; 4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що. • Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́). • Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс. • Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину). • -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го; 5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що; 6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му. • -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри; 7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що. • -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що. • -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що; 8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́. • -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́. • -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́. • -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)]. • -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком. • -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́. • -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові. • -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)]. • -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)]. • -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́. • -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)]; 9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2; 10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну. Нане́се[ё]нный – 1) см. под I. Наноси́ть: 2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний; 3) зане́сений, позано́шений; 4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го; 5) зазна́чений, позазна́чуваний; 6) наки́даний, понаки́д(ув)аний; 7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений; 8) наби́тий, підби́тий. |
| Напола́тный – (на)помі́сний, напомо́стовий; що на помо́сті (на поду́, на полу́); срв. Пола́ти. • -ные покои – го́рниці в надбудо́ві, антресо́лі (-лів). |
| I. Напо́лье (от Пол) – мі́сце (-сця) на помо́сті (на долі́вці), (под нарами) підпі́лля (-лля), (под печью) підпі́ччя (-ччя), (диал.) штанда́ри (-да́р). |
| Наро́д –
1) (нация) наро́д (-ду) и (реже, гал.) на́рід (-роду), (часто) люд (-ду), (редко, устар.) мир (-ру). [Назва́вся сей наро́д Русь (Куліш). Украї́нський наро́д (Н.-Лев.). Любі́ть-бо на́рід наш (Біблія). Сла́ва лю́дові украї́нському на многі́ літа́ (Дума). У ко́ждого лю́ду, у ко́жній краї́ні живе́ таки́й спо́гад (Л. Укр.). Уве́сь ру́ський мир під ни́ми (князя́ми) збира́вся (Куліш)]. • Все земные -ды – всі наро́ди сві́ту, (торж.) всі наро́ди зе́мні; 2) (крестьянство) наро́д и (гал.) на́рід, просто́люд (-ду), просто́люддя (-ддя), (про́сті) лю́ди (-дей), (про́стий) люд, просто́та, (гал.) хло́пство, (стар.) посполи́ті (-тих), (про́сте) поспі́льство, (мир) мир. [Міськи́й просто́люд зно́ву й тут не мав мі́сця (Грінч.). Кни́жники й пани́ верхово́дять в грома́ді на́шій, на́че бог злюби́в їх понад просто́люд (Л. Укр.). Диви́сь: пан, а бала́ка, як лю́ди (Номис). То пани́, а ми – лю́ди (Номис). Твої́ слова́ просто́ту те́мну на до́брий ро́зум наставля́ють (Куліш). Де мені́ пора́ди шука́ти: чи межи князі́вством, чи межи про́стим поспі́льством? (Л. Укр.)]; 3) (множество или группа людей) наро́д и (гал.) на́рід, лю́ди, люд, мир. [Наро́ду насхо́дилося си́ла (Київ). Яко́го наро́ду зібра́лось там бага́то! (Греб.). Мша скінчи́лась у костьо́лі, люд порозсипа́вся (Рудан.). На при́стані ми́ру тако́го, що страх (Канівщ.)]. • При -де – при лю́дях, прилю́дно. • Ну и -ро́д! – ну й лю́ди (наро́д)! • -ро́д валом валит – лю́ди як плав пливу́ть, наро́д (люд) су́не як хма́ра (ла́вою пре). • Мутить -ро́д – колоти́ти (баламу́тити) люде́й, колоти́ти ми́ром. • Глас -ро́да, глас божий (стар.) – глас наро́ду – глас бо́жий; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ни́ми (Приказки); 4) (всё, что народилось) на́рідок (-дку), на́рід (-роду) и наро́д (-ро́ду). [А тут і вся́кого и́ншого на́рідку намножи́лось (К. Старина). Це я для собачні́ ї́дло несу́; а ну, соба́чий наро́де, сюди́! (Звин.)]. |
| Наслажде́ние –
1) (действие по глаг. Наслажда́ть) ті́шення, усоло́джування, оконч. наті́шення, усоло́дження кого́, чого́ чим, о[на]соло́дження чого́ чим; 2) (состояние по глаг. Наслажда́ться) насоло́да, уті́ха з чо́го, розкошува́ння чим и з чо́го, коха́ння в чо́му, милува́ння, любува́ння чим, в чо́му и з чо́го, ла́сування з чо́го и чим. [Розкошува́ння на́дбаним добро́м (Франко). Любува́ння з ідеа́льної краси́ душе́вної (Грінч.). До ла́сування ти йому́ на сте́жці (Куліш)]; 3) (удовольствие) насоло́да, (редко осолода), уті́ха, ро́зкіш (р. ро́зко́ши, мн. розко́ші, -шів), (услады) со́ло́дощі (-щів и -щей). [Кра́ще не прив’я́зуватися до вті́хи, не роби́тися рабо́м насоло́ди (Крим.). Ї́хні гу́би вже креса́ли болю́чі і́скри насоло́ди (В. Підмог.). Вся́ка пра́ця дає́ люди́ні вели́ку осоло́ду й забуття́ (Крим.). Ва́блять (морські́ царі́вни) до се́бе зеленува́тими очи́ма свої́ми, обіця́ючи ще нечу́вані вті́хи (Леонт.). Що за вті́ха – з тобо́ю сиді́ти! що за вті́ха – на те́бе гляді́ти! (Крим.). Естети́чна вті́ха (М. Зеров). Ти ще не розумі́єш, яка́ се ро́зкіш – почуття́ своє́ї си́ли (Франко). Моє́ се́рце в ці́лім мо́рі ро́зкоши тону́ло (Рудан.). Розко́ші ра́ю (Франко). Дай мені́ лю́бощів, па́хощів, ча́рів-соло́дощів (Франко)]. • С -нием – залюбки́, з уті́хою, з насоло́дою, лю́бо. [Залюбки́ зга́дував, що сього́дні пі́де додо́му, обми́ється, відпочи́не й побу́де в свої́й сім’ї́ (Грінч.). Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла Шевч.). Нево́льники лежа́ть, простя́гшись лю́бо (Куліш)]. • От -ния – з насоло́ди, з уті́хи, з ро́зко́ши. • Светские, мирские -ния – світові́ вті́хи (розко́ші). [Світови́х не ві́давши уті́х (Грінч.). За світови́ми розко́шами вганя́ли (Куліш)]. • Чувственное -ние – почуттє́ва (змисло́ва) насоло́да (вті́ха). • Чувственные -ния – почуттє́ві (змисло́ві) вті́хи, (любовные) лю́бощі (-щів и -щей), любува́ння (-ння). • Исполненный -ния – по́вний насоло́ди (уті́хи), насоло́дний, розкі́шний. [В насоло́дній мло́сті ті́ла й душі́ (В. Підмог.). В ім’я́ любви́ й годи́н її́ розкі́шних (Куліш)]. • Доставлять, доставить -ние кому – дава́ти, да́ти насоло́ду (вті́ху) кому́, ті́шити, поті́шити кого́. • Испытывать, испытать -ние – зазнава́ти, зазна́ти насоло́ди (вті́хи, ро́зко́ши); срв. Наслажда́ться. • Находить -ние в чём, с -нием предаваться чему – коха́тися в чо́му, милува́тися в чо́му и чим, ті́шитися чим и з чо́го. |
| Настороже́, нрч. Быть -же́ – держа́тися сто́рожко, ма́ти себе́ на осторо́зі, бу́ти обере́жним, (зап.) ма́тися на ба́чності. [Він держа́всь чу́йно, сто́рожко (Корол.)]. |
| Настоя́щий –
1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)]. • В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)]. • В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці. • До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)]. • До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)]. • В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище. • В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна; 2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су); 3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний. • По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві. • -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку). • -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..; 4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)]. • Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)]. • -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото. • -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість. • -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́. • Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево. • По -щему – а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)]. • Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю); б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)]. • -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді. |
| Ната́птывать, натопта́ть –
1) (пол, избу) нато́птувати, натопта́ти (помі́ст, підло́гу, долі́вку и на помо́сті, на підло́зі, на долі́вці, в ха́ті), нату́пувати, нату́пати, (наносить грязи, снегу), нано́сити, нане́сти́ (боло́та, грязю́ки, сні́гу), набагни́ти, (о мног.) понато́птувати, понано́сити. [Тако́го понато́птували, сті́льки грязю́ки понано́сили, що хоч бери́ та й лопа́тою чисть Грінч.)]; 2) что, чего во что – нато́птувати, натопта́ти що, чого́ в що, (утаптывать) вто́птувати, втопта́ти, (притаптывать) прито́птувати, притопта́ти що, (о мног.) понато́птувати и т. п. -ть глины – намі́шувати, наміси́ти, (о мног.) понамі́шувати гли́ни (нога́ми); 3) (растаптывать во множ.) нато́птувати, натопта́ти, (о травянистых растениях) натоло́чувати, натоло́чити, (о мног.) понато́птувати, понатоло́чувати чого́. Нато́птанный – 1) нато́птаний, нату́паний, нане́сений, наба́гнений, понато́птуваний, понано́шений; 2) нато́птаний, вто́птаний, прито́птаний, понато́птуваний и т. п.; намі́шений, понамі́шуваний; 3) нато́птаний, натоло́чений, понато́птуваний, понатоло́чуваний. -ться – 1) нато́птуватися, натопта́тися, понато́птуватися; бу́ти нато́птуваним, нато́птаним, понато́птуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) – а) (топча) натопта́тися, (трав. раст.) натоло́читися, попотопта́ти, попотоло́чити (досхочу́), (о мног.) понато́птуватися, понатоло́чуватися б) (топчась) натопта́тися, попотопта́тися (досхочу), (о мног.) понато́птуватися; (находиться) нату́патися, нату́пкатися, натупцюва́тися, натю́патися, попоту́пати (досхочу́) и т. п., (о мног.) понату́пуватися и т. п.; (натолктись) натовкти́ся, попотовкти́ся (досхочу́) и т. п. Срв. Топта́ть, -ся. [Хіба́ ма́ло нату́паєшся за день! (Звин.)]. |
| Наутё́к, нрч. – навті́ки, навте́ки и (диал.) навтьо́ки, навтікача́, (пров.) вте́ки, вте́ком, усте́ч, (вульг.) навдьо́ри, навде́ри, навде[и]ра́нці. [Не ви́тримали туре́цькі гале́ри коза́цького на́паду і ки́нулися навті́ки (Загірня). Ки́нулися навте́ки (Коцюб.). А ти зляка́вся, та мерщі́й навтьо́ки! (Тобіл.). Я навтікача́ додо́му (Глібів). Го́сті прожо́гом ки́нулися навтікача́ (Н.-Лев.). Стара́ вте́ки, а він до ме́не (Франко). Біжи́ уте́ком, а я таки́ твою́ вполю́ю шку́ру (Куліш). Ми усте́ч… вже нао́чно, що не втекти́, а таки́ втіка́ємо (М. Вовч.). Грицько́ погна́вся, Васи́ль потя́г навдьо́ри (Мирний). Ки́нула і барана́ того́ та навде́ри (Рудч.)]. |
| I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь –
1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть). |
| Нацме́н – нацме́ншість (-шости). • -ны – нацме́ншості (-тей и -тів). |
| Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків). |
| Начина́ть, нача́ть –
1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки). |
| Неве́дение – незна́ння́ (кого́, чого́ и про ко́го, про що), неві́дання (чого́), (неизвестность) невідо́мість (чого́), (редко) недовідо́мість, (несознательность) несвідо́мість (-ости) (чого́); (неумение) невмі́ння, незна́ння и незнаття́ (-ття́) (що роби́ти и чого́). [Спро́би (познайо́мити Евро́пу з на́ми,) які́ потопа́ли в мо́рі европе́йського незнання́ про нас (Грінч.). Гріхи́ лю́дські, ві́льні й неві́льні, я́же ві́данням і неві́данням (М. Левиц.). Невідо́мість гріха́ не чи́нить (Номис). Тут пану́є по́вна недовідо́мість, а тимча́сом наро́д пови́нен зна́ти, що́ роби́ло його́ прави́тельство (Доман.). Вона́ не хоті́ла чу́да поворо́ту до дитя́чої несвідо́мости (Л. Укр.)]. • -ние стыда – незна́ння́ (неві́дання) со́рому (сти́ду или стида́), (иногда) безсоро́мність (-ности). [Молоді́ ли́пи стоя́ли го́лі, мов ді́ти у свої́й безсоро́мності (Коцюб.)]. • -ние чтения и письма – невмі́ння чита́ти й писа́ти. • По -нию – з незна́ння́, з невідо́мости, не зна́ючи; з несвідо́мости. [В чі́м-же я з незна́ння грі́шна? (Куліш)]. • В блаженном -нии – в блаже́нному (щасли́вому) неві́данні (незна́нні́). • В -нии своём, я… – у свої́й несвідо́мості (у своє́му неві́данні), я… • В -нии значения чего, я… – несвідо́мий (не зна́ючи) ваги́ (зна́че[і́]ння) чого́, я… • Быть (пребывать, находиться), оставаться в -нии относительно чего, насчёт чего – не зна́ти чого́, про що, бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) в незна́нні́ (в неві́данні, в несвідо́мості), бу́ти, зостава́тися несвідо́мим (нетяму́щим) чого́. • Воспитывать, держать, оставлять кого в -нии чего – вихо́вувати, трима́ти, залиша́ти кого́ в незна́нні́ (в неві́данні, в несвідо́мості) чого́. • Мрак (тьма) -ния – те́мрява (тьма, пітьма́) незна́ння́ (неві́дання). |
| Невероя́тность –
1) неймові́рність, неправдоподі́бність (-ности); неймові́рна, неправдоподі́бна річ (р. ре́чи). • -ти – неймові́рності, неправдоподі́бності, неймові́рні ре́чі; 2) неймові́рність, надзвича́йність. До -ти, см. Невероя́тный 2 (до -го). |
| Невероя́тный –
1) (неправдоподобный) неймові́рний, неправдоподі́бний. [Слова́, дале́кі й неймові́рні, як у ка́зці (Коцюб.). Се неймові́рним вам здає́ться? (Самійл.)]. • -ное дело – неймові́рна (несообразное: неподо́бна, неслыханное: нечу́вана) річ. • Это -но – це неймові́рна річ. • Рассказывать -ные вещи – розповіда́ти неймові́рні ре́чі (щось неймові́рне); 2) (чрезвычайный) неймові́рний, надзвича́йний. [Мені́ огне́м уда́рило в лице́, коли́ почу́в бли́зько таку́ неймові́рну си́лу (Васильч.). Зчиня́ючи неймові́рний га́лас (Епік)]. • До -ной степени, до -ного – до неймові́рної мі́ри, до неймові́рности (неймові́рно, аж ві́ри не мо́жна по(й)ня́ти). [Ви таки́ до неймові́рности жа́лісливі (Л. Укр.)]. • В -ном количестве – в неймові́рній кі́лькості, в неймові́рнім числі́; см. ещё Мно́жество 2 (Во -ве); 3) см. Недове́рчивый. |
| Невесё́лый – невесе́лий, (нерадостный) нера́дісний, невті́шний, (грустный, печальный) смутни́й, сумни́й. [Чого́-ж смутна́, невесе́ла? (Шевч.). Невесе́лі го́сті (М. Вовч.). Думки́ нера́дісні (Мирний)]. |
| Неви́нность –
1) (невиновность) – а) неви́нність, безви́нність, безневи́нність (-ности); б) см. Невино́вность 2; 2) (непорочность, простодушие) неви́нність, неви́ннощі (-щів и щей), безви́нність, безневи́нність. [Блиск неви́нности сніжно́ї (Франко). Ду́мка пое́това блука́ла ще в пе́рвісній неви́нності (Рада). Ві́риться у мо́лодість жіно́к, у їх неви́ннощі (М. Рильськ.)]. • Аркадская -ность – аркаді́йська неви́нність. • В -ти души – в душе́вній неви́нності, в неви́нності своє́ї душі́; 3) (физическая девственность) неви́нність, небла́зність, неза́йманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) паня́нство, (девственность) діво́цтво. [Принести́ на гру́ди до пові́ї неви́нність молоду́ (Крим.). Це́рква вчить, що й шлюб і діво́цтво, неви́нність, одна́ково припу́щені бо́гом (Безвірник 1930). Зде́ржувати полову́ жадо́бу та найдо́вше шанува́ти свою́ небла́зність (Наш)]. • Лишить -ти (о девушке) – позба́вити неви́нности (устар. паня́нства), (стар.) справи́чити, (описат., устар.) з паня́нством розлучи́ти кого́, (в народн. творч., поэзии) розви́ти (зірва́ти, з(дій)ня́ти) віно́к кому́, вінця́ позба́вити кого́, розчеса́ти ко́су кому́. • Лишиться -ти, потерять -ность – втра́тити неви́нність (о девушке ещё, устар. паня́нство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загуби́ти (згуби́ти, втеря́ти) віно́к (віно́чок), кали́ну стра́тити; 4) (безобидность) неви́нність, (скромность) скро́мність (-ности). |
| Не́га –
1) (действие), см. Не́жение; 2) (полное довольство) ро́зкіш (р. ро́зко́ши) и (чаще мн.) розко́ші (-шів). [Шко́да мені́ Окса́ночки: вдо́ма в ме́не їй була́ ро́зкіш, а в чужи́х лю́дях не те (Звин.)]. • Жить в -ге – жи́ти в ро́зкоші (чаще в розко́шах), розкошува́ти, купа́тися в ро́зкоші (в розко́шах), (переносно) панува́ти. [На́ше цуценя́тко живе́ у вас в ро́зкоші (Звин.). На́ші коти́ живу́ть у таки́х розко́шах, як рі́дні ді́ти (Звин.). Ді́йна коро́ва у ро́зкоші купа́ється (Шевч.). Він бага́тий, одино́кий, бу́деш панува́ти (Шевч.)]. • Содержать скот в -ге – держа́ти (купа́ти) това́р у ро́зкоші (у розко́шах); 3) (упоение, услада) ро́зкіш и розко́ші, пе́стощі (-щів и -щей), насоло́да, (очень редко) ніга́; (разнеженность) розні́женість (-ности); (сладостное изнеможение) (соло́дка) знемо́га, (истома) мло[і]сть (р. мло́сти) и (мн.) мло́сті (-ті́в). [Хоті́лося мовча́ти, щоб не зме́ншувати почуття́ ро́зкоши (А. Чайківський). Вся ніга́ мине́ться – з льо́дом води́ нап’є́ться (Пісня). Все навко́ло, поблизу́ і дале́ко, млі́ло в соло́дкій знемо́зі (Кінець Неволі)]. |
| Негодова́ть – обу́рюватися, бу́ти обу́реним. [Коли́ не хо́чете обу́рюватись, то ки́ньте кни́жку й не чита́йте да́лі (Крим.)]. • -ва́ть на кого – обу́рюватися, бу́ти обу́реним на ко́го. [Вона́ то пла́че, то стра́шно обу́рюється на люде́й (Грінч.)]. • -ва́ть на что и против чего – обу́рюватися, бу́ти обу́реним про́ти чо́го. [Обу́рені були́ ці про́сті ду́ші про́ти нови́х поря́дків і нево́лі (Грінч.)]. • -ва́ть за что – обу́рюватися, бу́ти обу́реним за що, (вследствие чего) з чо́го. [Обу́рюються на Ге́слера за нака́з кла́нятися бриле́ві (Грінч.). Обу́рюється з то́го, що його́ одноду́мців не розумі́ють (Р. Край)]. |
| Недвижи́мость – непору́шність, нерухо́мість (-ости). [Одві́чні го́ри, що в свої́й непору́шності ба́чили сла́ву вели́кого наро́ду (Коцюб.). Земну́ю нерухо́мість вони́ бажа́ють зворуши́ть (Чупр.)]. |
| Недово́льный –
1) незадово́лений, невдово́лений, (зап.) неконте́нтний, нера́дий, (неудовлетворённый) незадово́льнений, невдово́льнений. [Коли́ ви незадово́лені, мо́жете оска́ржити цю постано́ву (Київ). Фортуна́т (невдово́лений): – «Ну, а наві́що се?» (Л. Укр.). «Чого́ вам тре́ба?» – верескли́во почала́ невдово́лена до́нька (Крим.). «Не те, все не те!» – бубоні́в серди́то неконте́нтний Мена́ндр (Дніпр. Ч.). Сестра́ приї́хала в го́сті до йо́го, а він таки́й нера́дий (Кониськ.). Були́ ду́же незадово́льнені, що оповіда́ння урива́ється (Грінч.). Ути́скування і кара́ння невдово́льнених робітникі́в (Азб. Комун.)]. • -ный кем (на кого) – незадово́лений, невдово́лений з ко́го, ким, на ко́го. [Незадово́лений Гнат із Грицька́ (Ледянко)]. • -ный собой, самим собой – незадово́лений (невдово́лений) з се́бе (собо́ю, на се́бе), з само́го себе́ (сами́м собо́ю, на се́бе само́го). [Си́лувався, на се́бе невдово́лений, одки́нути те чуже́ почува́ння (Крим.)]. • -ный чем (в чём, на что) – незадово́лений (невдово́лений) з чо́го, чим. [Раз-у-ра́з із чо́гось незадово́лений (Кониськ.)]. • -ный взгляд, голос – незадово́лений (невдово́лений) по́гляд, го́лос. [«Ну, от знов!» – загомоні́в Зінько́ невдово́леним го́лосом (Грінч.)]; 2) (недостаточный) недоста́тній. |
| Недоста́ток –
1) кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)]. • Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)]. • -ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)]. • -ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд. • -ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму. • -ток средств – а) брак за́собів; б) (бедность) неста́тки; см. ниже под 3); 2) в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)]. • Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)]. • Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)]. • Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́. • Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)]; 3) (нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)]. • Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти; 4) (дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)]. • Пороки и -тки – хи́би й ва́ди. • Душевный -ток – душе́вна ва́да. • Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа). • Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво. • Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)]. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)