Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «*ота» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

А, сз.
1) А, же, но, напротивъ. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Балл. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30.
2) Да. — Течуть річки, а все кровавії. Н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Н. п. Въ началѣ предложенія часто означаетъ — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. Н. п.
3) Въ началѣ предложеній вопросительныхъ и предложеній, служащихъ отвѣтомъ на нихъ, употребляется для усиленія рѣчи. А чи його звіри з’їли, а чи він втопився? Н. п. А був же ти в його вчора? — А був.
4) А-ні, А-ні же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі а-ні хмариночки. Левиц. І. 15. Нікому ж про це а-ні же́!
5) А-ні — а-ні. Ни-ни. А-ні встати, а-ні сісти. А-ні до його заговорити, а-ні його спитати. М. В. [О. 1862. ІІІ. 73.] Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє а-ні м’яточка, а-ні руточка. Г. Барв. 125.
6) Въ соединеніи съ междометіями для обращенія къ животнымъ выражаютъ желаніе удалить ихъ, прогнать: А бир! на овецъ; а базь! на ягнятъ; а гуш! а киш! на куръ. Каменецк. у.; а дзус! а кота! на кошекъ; а кур! на индѣекъ. Kolb. І. 66.
7) А-то. См. ато́.
8) А-чхи! См. Ачхи.
Бабо́та, -ти, ж. соб. Бабье. Волч. у.
Ба́бство, -ва, с. соб. Бабье. См. бабо́та. Тут уже баби як попали мене въ свої лапи... Коли б не Божий чоловік, то довелось би з нудьги пропасти між плаксивим бабством. К. ЧР. 238.
Басо́вий, -а, -е.
1) Басовой. Басова нота. Левиц. І. 135.
2) Контрабасный. Басова струна.
3) Басо́ве у́хо. Родъ орнамента въ писанкѣ, напоминающаго конецъ грифа въ контрабасѣ. МУЕ. І. 194.
Ба́читися, -чуся, -чишся, гл. Видѣться, встрѣчаться. Бо вже ж мені та з милим не бачитися. Чуб. Ба́читься, сокр. бачця. Кажется, кажись, какъ видно. От мерщій і одвернуться одно од другого і, бачиться, й не дивляться. Кв. Ой, бачиться, не журуся, в тугу не вдаюся, а як вийду за ворота, — од вітру валюся. Чуб. V. 211. Світ, бачця, широкий, та нема де прихилитись в світі одиноким. Шевч. 75.
Бе́вка, -ки, ж.
1) Пойло для скота, собакъ, болтушка изъ муки, разведенной въ водѣ. Шейк.
2) Колонна? См. Белька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку. Гол. IV. 493.
Безви́водно, нар. Постоянно, безпрерывно. У нашого кравця безвиводно робота є. Волч. у.
Безві́льно, нар. Не имѣя свободы. Безвільно їй було і за ворота вийти.
Безма́терній, -я, -є. Лишенный матери, сирота безъ матери. І не одну безматірню дитину від болести лихої рятувала, збірала сирот в затишну хатину. К. Бай. 138.
Безо́щадно, нар. Не щадя живота, нещадно. Замолоду безощадно пив горілку. Харьк.
Безпросві́тний, -а, -е, безпросві́тній, -я, -є. Непроглядный, безпросвѣтный. Усе небо блакитнеє покрива темнота, безпросвітня, нерозумна давняя дрімота. Безпросвітна доля — безотрадная жизнь.
Безрі́дник, -ка, м. Безродный человѣкъ. Сирота безхатник і безріднік. Г. Барв. 243.
Безро́зумний, -а, -е. Безумный, лишенный разума. П’яний і безрозумний. ЗОЮР. ІІ. 297, 298. Вгамується безрозумне завзяття. К. ЦН. 206. І безро́зумна темнота до Дніпра прожогом лине. К. МБ. ІІІ. 243.
Безха́тник, -ка, м. Бездомный человѣкъ, бобыль. Сирота безхатник і безрідник. Г. Барв. 243.
Бергамо́та, -ти, ж. Родъ грушъ: бергамотъ.
Бетего́та, -ти, об. = Бетега 2. Вх. Лем. 391.
Бидли́на, -ни, ж. Единич.: скотина, одна штука скота. См. Товарина, товаряка.
Би́ти, б’ю, б’єш, гл.
1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б’ють. Посл. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Нп. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б’є. Шевч. Не по чім і б’є, як не по́ голові. Въ томъ то и бѣда, въ томъ то и дѣло. Ном. № 7367.
2) О лошадяхъ: лягать: Кобила б’є.
3) Вколачивать. Бити палі.
4) О водѣ, волнѣ и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б’є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Піна била з рота. Стор. М. Пр. 19.
5) О часахъ, колоколѣ и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б’ють. Грин. ІІІ. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б’ють. О. 1862. II. 59.
6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б’є, хоч що тиждня нові купуй. Харьк.
7) — на ко́го. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ДН. 172. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б’є. АД. І. 50.
8) О вѣтрѣ, метели: вѣять, нести. Б’є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир. Пов. I. 113. Завірюха б’є. Грин. II. 97.
9) Корчить въ эпилепсіи. Бодай тебе било до́ землі, аби з ті дух вибило. (Проклятіе — пожеланіе смерти отъ эпилепсіи). Фр. Пр. 31.
10) Олію би́ти. Выжимать постное масло.
11) Би́ти третяка́. Танцовать. Під дудку била третяка. Котл. Ен.
12) Ба́йдики би́ти. Ничего не дѣлать, бить баклуши. Ком. II. 17.
13) Би́ти на забій. Бить на смерть. Б’є жінку на забій. НВолын. у.
14) Покло́ни би́ти. Бить поклоны. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став. Котл. Ен.
15) — во́вну, повсті. Перебивать шерсть, дѣлать войлоки. ЗОЮР. І. 48. Сим. 197.
16) — телеґра́м. Посылать телеграмму. Лохв. у.
17) — ши́ла. Родъ игры у парней. О. 1861. XI. Св. 31.
18) — чоло́м. См. Чоло.
19) Бодай тя на сон било! Чтобъ ты не могъ заснуть. Фр. Пр. 29.
Бігота́, -ти́, ж. Названіе кошки въ сказкѣ. Мнж. 122.
Бігу́н, -на́, м.
1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. І. 376. 2 Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. І. 60. Двері спали з бігуна. Шейк.
3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. Вас. 183.
4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. Дещо.
5) Извилистый узоръ, зигзагъ. Волын. г.; Славяносерб. у.
6) Родъ колбасы. Желех.
7) Ленъ. Вх. Уг. 227. Ум. Бігунець, бігунчик.
Бідно́та, -ти, ж.
1) Бѣдность, убожество.
2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.
Бідночі́я, -чії, ж. = Біднота. Желех.
Бідо́та, -ти, ж.
1) = Біднота 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67.
2) = Біднота 2. Сим. 235.
Бій, бо́ю, м.
1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Бо́єм увійти́. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133.
2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г.
3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб.
4) Боязнь, страхъ. Ма́є бо́я. Боится. Фр. Пр. 114.
Бі́лий, -а, -е.
1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84.
2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Нп. Взяв білу сорочку. Драг. 4.
3) Бі́лий світ. Міръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч.
4) Бі́лий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі.
5) Бі́лий ти́ждень. Страстная недѣля. Чуб. ІІІ. 13. Маркев. 4.
6) Бі́ла че́лядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. І. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109.
7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина 1. Вас. 168.
8) По бі́лому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у.
9) Бі́ла біля́ва. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном.
10) Біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.
Бі́сів, -сова, -ве.
1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів ба́тько, бісові діти, бісова худо́ба, бісова тісно́та и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п’є. Чуб. V. 1016.
2) Бісове ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. І. 140.
Бісо́та, -ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.
Благоро́дний, -а, -е.
1) Изъ привилегированныхъ сословій. Благородні — хліба голодні. Ном. № 953. Благородна, як свиня огородна. Ном. № 953.
2) Благородный. Болота засипав благородними кістками. Шевч.
Благости́ня, -ні, ж. Доброта, милость, благодѣяніе. Слава ж тобі, чернче, твоїй благостині. Чуб. V. 1167. До кого мені сховатись, де шукати благостині? К. Псал. 11.
Бла́гость, -ти, ж. Благость, доброта. Великі скарби своєї благости розсипав Бог у своєму красному мирові. К. Гр. Кв. 22.
Блекота́, -ти́, ж. Раст. a) Conium maculatum. Шейк. б) = Блекот. ЗЮЗО. І. 125.
Бли́кати, -каю, -єш, гл. = Блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. НВолын. у.
2) = Блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Блідо́та, -ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Блюва́ння, -ня, с. Блеваніе, рвота.
Блюво́та, -ти, блювоти́на, -ни, ж. = Блюваки.
Блюхави́на, -ни, ж. То же, что и слота, ненастная дождливая погода. Вх. Уг. 228.
Бовга́рка, -ки, ж. Загонь для скота, то же, что и загорода. Шух. І. 186.
Бовга́рь, -ря, м. Пастухъ рогатаго скота у гуцуловъ. Шух. І. 189.
Бода́й, сз. Дай Богъ, о если бы, — то же, что и богдай. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили! Нп. Бодай тебе грець зламав! Ном. Бода́й тебе́, бода́й вас! Употребляется въ видѣ добродушнаго неодобренія, порицанія. Бодай тебе: який ти дурний! Ном. А бодай вас, та цур же вам. Шевч. Бода́й не каза́ти. Лучше бы не говорить.
Боло́на, -ни, ж.
1) Плева, оболочка, перепонка. Желех.
2) Оконное стекло.
3) Ворота? калитка? Да прибіжи, коню, додому, да ударь копитом в болону. Нп. Ум. Боло́нка, боло́ночка. Ой як гляне у його болоночку, аж усі ляхи в місті. АД. II. 91. См. Оболона.
Бо́ти, мн. (ед. ч. бота?) Дубовыя доски для лодокъ. Браун. 19.
Бра́ма, -ми, ж.
1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. І. 71.
2) «Опушка изъ сафьяна, плиса (вольвета) или смушка». Вас. 155. См. Брам. Ум. Бра́мка, бра́мочка. Чуб. V. 896.
Брань, -ні, ж. Извѣстно только изъ анекдота о лѣнивой женщинѣ. «Шо ти, жінко, робиш, шо роботи твоєї не видно?» — Та шо роблю? я — каже, — чоловіче, брань беру. — А він то й дума: «шо ж то таке: брань беру?» Поліз на горище, сидить, дожидає, поки вона буде брань брати. Вона встала, напрягла ороху, прослала ряднину, насипала туди ороху; взяла, лягла черевом на землю і бере ротом орох той, їсть.... Грин. II. 163.
Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9) — баса́. Пѣть басомъ.
10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13) — зави́чку. См. Завичка.
14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17) — мі́рку. Снимать мѣрку.
18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20) — на спи́ток. Испытывать.
21) — на спо́відь. Исповѣдывать.
22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Бри́дкість, -кости, ж.
1) Мерзость, гнусность.
2) Безобразіе, дурнота.
Бри́жа, -жі, ж.
1) преимущ. во мн. ч. Бри́жі. Сборки въ одеждѣ, напр. у ворота и на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 2а У нашої баби золотії брижі. Чуб. ІІІ. 429. Ой на молодій Теклі високії брижі. Гол. І. 52. Бри́жа набіга́. Образуется складка. За бри́жі схопи́ти, держа́ти. Схватить, держать сзади за шею. Ай! скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. Св. Л. 140. Все держить його за брижі, аж йому в’язи затерпли. Св. Л. 172.
2) мн. Складки на голенищѣ сапога. Вас. 161.
3) Морщина. На виду у неї чимало брижів, але ще бадьорна.
4) Оборочки возлѣ тонкихъ кишекъ. Mesenterium.
5) Зыбь (на водѣ).
6) Гудокъ у бумажнаго змѣя. О. 1862. VII. 75. Ум. Бри́жка, бри́жечка, мн. бриженя́та, бриженя́тка. Захотіла дідча мати начепуритися, поставила-сь бриженята, — ні притулитися. Гол. I. 252.
Бруд, -ду, м.
1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332.
2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Черк. у. У Мил. 21: послѣродовое очищеніе.
3) Гной изъ нарыва, раны. Оце палець як обривало, так скільки з його бруду попойшло. Черниг.
4) Поросль волосъ у брѣющагося человѣка. Який у тебе бруд великий поріс. Полт. г.
Бу́ба, -би, ж. Дѣтск.
1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8.
2) Ягода. О. 1862. IX. 118.
3) = Бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44.
4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. Бу́бу зроби́ти. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 12. 7.
Буза́, -зи́, ж.
1) Татарскій напитокъ изъ проса.
2) Нечистота въ немытой овечьей шерсти. У вовні бузи багато. Лебед. у.
3) Осадокъ въ жидкостяхъ.
Вавці́р, -ра, вавча́р, -ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пр. 134.
Вагота́, -ти́, ж.
1) Тяжесть. Ваготу набірати. АД. І. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56.
2) Беременность. Сестра у ваготі ходить. Кіев. г.
Ва́жіння, -ня, с. Взвѣшиваніе. А бодай його з таким важінням, що тілки вгайка, а не робота! Залюбовск.
Вака́рка, -ки, ж. = Загорода (для скота). Шух. І. 186.
Вали́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Разваливаться, разрушаться. Церкви схизматиків валються, попи голодні. Стор. М. Пр. 92.
2) Падать, валиться. Вийду за ворота, від вітру валюся. Мет. 20.
Вар, -ру, м.
1) Кипятокъ.
2) Варка, количество для сваренія въ одинъ пріемъ. Вареників буде тільки на один вар. Борзен. у.
3) = Узварь. Шух. І. 144. МУЕ. І. 109.
4) Жижа изъ квашенной капусты.
5) Составъ для смазки привитыхъ деревьевъ.
6) Зной, духота. Вертаються з панщини люде потомлені і варом сояшним і тяжко́ю працею. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Вари́ло, -ла, с. Вареніе, варка. Встрѣчено въ пословицѣ: Саме варило бабу постарило, — т. е. вареніе, работа около печи старить женщину. Фр. Пр. 137.
Варівки́й, -а́, -е́.
1) Нерѣшительный. Шух. І. 83.
2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся. НВолын. у.
Ва́ртість, -тости, ж. Цѣнность, стоимость. Чуб. І. 236. Казав вильлити золотий плуг.... і питати.... що той плуг варта. Люди і пани то таксували о ва́ртости злота. Гн. І. 44.
Вару́нок, -нку, м. Боль живота, вѣтры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим. Константиногр. у.
Вата́г, -га, м.
1) = Ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30.
2) Старшій надь пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. І. 189.
Вата́га, -ги, ж.
1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. Шевч. 170. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Рудч. Ск. І. 63. Яка ж ватага розбішак! Котл. Кн.
2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Нп. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. Чуб. II. 529.
3) Стал. Вовків ціла ватага. Грин. І. 163. Ум. Вата́жка.
Вере́я, -ре́ї, ж. Ось, на которой ходить дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. КС. 1882. IV. 171. Поставивши ворота з вереями. К. Іов. 85.
Верта́ння, -ня, с. Возвращеніе. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. ІІІ. 686.
Веснува́ння, -ня, с. Встрѣчено въ формѣ веснованє. Весенняя пастьба скота въ полони́нах. Шух. І. 190.
Ви́бевкатися, -каюся, -єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Вибрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. ви́брехати, -шу, -шеш, гл.
1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190.
2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика. Гліб. 47.
Вива́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. ви́валитися, -люся, -лишся, гл.
1) Вываливаться, вывалиться. Не міг би ти так ізробить, щоб оця стіна вивалилась, то ми б укупі жили. Рудч. Ск. II. 88.
2) Высовываться, высунуться. Язик вивалився з рота.
ІІ. Виво́зити, -вожу, -зиш, сов. в. ви́везти, -зу, -зеш, гл. Вывозить, вывезть. Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе. Ном. № 7225. Вимету разком та вивезу возком. Ном. № 10791.
Ви́гадка, -ки, ж.
1) Выдумка. Пішла голота на вигадки. Ном. № 14265.
2) Выдумка, капризъ, прихоть. Коли скінчиш ти вигадки химерні і нам даси до тебе говорити. К. Іов. 39. Ум. Ви́гадочка. А за молодого віку, славлють, вигадочки були чималі і в неї. МВ. (О. 1862. III. 34).
Ви́гінщина, -ни, ж. Дань пастуху въ видѣ паляни́ці и щепотки соли, даваемая отъ каждаго двора при первомъ выгонѣ скота на пастбище. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Виднота́, -ти́, ж. Свѣтъ, освѣщеніе, ясность. Нехай одчинені двері, — тепла найде в нашу хату. — А од вас видноти в мою, бо в мене темно. Пирят. у. На видноті́. На освѣщенномъ мѣстѣ. Ясної ночі ставляють на видноті, супроти зірок, дійницю з водою. Грин. II. 46.
Византі́єць, -ті́йця, м.
1) Житель Византіи.
2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.
Визволе́ний, -а, -е. Освободительный. Науки визволені. К. ПС. 46. — лист. Освободительная грамота. Которий би мог бідний невольник одгадати, мог би йому листи визволені писати, щоб не мог ніхто нігде зачепляти. АД. І. 209.
Визоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. ви́золотити, -чу, -тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 12765.
Вило́га, -ги, ж. Родъ отворота спереди на груди въ сермягѣ или кафтанѣ. Гол. Од 23, 55. Чуб. VII. 420, 421. Сукмана з суконними вилогами. Гол. Ум. Вило́жка.
Вимо́тувати, -тую, -єш, сов. в. ви́мотати, -таю, -єш, гл.
1) Выматывать, вымотать.
2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190.
3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.
Ви́нняти, -йму, -меш, гл. = Виняти. Ххе!... виннявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44.
Виполі́скувати, -кую, -єш, сов. в. ви́полоскати, -щу, -щеш, гл.
1) Выполаскивать, выполоскать. Виполоскали, обмили, та й принесли у шинок. Стор. II. 69.
2) Вымывать, вымыть, уносить, унести водой. На саме дно (чорт) спуститься, вхватить землі в пащеку і с тею землею наверх. А море глибоке, поки.... вирине він з моря, то вода вже геть виполоскала землю з рота. Драг. 15.
Випроваджа́ти, -джа́ю, -єш и випрова́джувати, -джую, -єш, сов. в. ви́провадити, -джу, -диш, гл.
1) Отправлять, отправить. Тую бабину дочку випровадив свиней напувать. ЗОЮР. II. 12. Тоді випровадили його додому. Рудч. Ск. І. 95.
2) Провожать, проводить. Випровадь мя ко Дунаю. Гол. І. 84. Вона його за ворота собаками випровадила. Мет. 115.
Ви́ріб, -робу, м.
1) Издѣліе. Желех.
2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: ви́робу нема́. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.
Висмо́ктувати, -тую, -єш, сов. в. ви́смоктати, -вчу, -чеш, гл. Высасывать высосать. Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку. Левиц. І. 137. Висмоктав з самого серця кров. Стор. МПр. 32.
Висо́кість, -кости, ж.
1) Высота, вышина. Летить орел понад морем по високій високості. Мет. Виставимо, миле браття, на високостях науки і літератури наше національне знамено. К. XII. 133. Аби в панській високості хоть-но рік пожити. К. МБ. X. 6.
2) Возвышенность.
Висота́, -ти́, ж. = Високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122.
Височина́, -ни́ и височиня́, -ні́, ж. Высота. Желех. Як небесна височина, так морська глибина. Нп.
Вистріля́нка, -ки, ж. Названіе ружья. Встрѣчено въ пѣснѣ въ ум. видѣ: вистріля́ночка. Сам на себе надіюся і на свого коня вороного і на сіделечко з-під злота самого, на два пістолі барзе грімкії, на третю рушничку-вистріляночку. Нп.
Вистяга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. ви́стягтися, -гнуся, -нешся, гл. Протягиваться, протянуться, растянуться. Гляньте на кота — як серед хати вистягся. Св. Л. 205.
Вись, -сі, ж. Высь, высота, вышина. Будуть (снопи) возити, в стоги стожити, а в вись висити. Гол. II. 17.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Вишня́, -ні́, ж. Высота. Лебед. у.
Відверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. відверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241.
2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216.
3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198.
4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455.
5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у.
6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324.
7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69.
8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77.
9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессар.
10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Відволо́га, -ги, ж. Основное значеніе = Відволода = Відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: — Подружечко-одволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого? Лавр. 113.
Відкида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. відки́нутися, -нуся, -нешся, гл.
1) Откидываться, откинуться, отбрасываться, отброситься. Голова одкидалась назад. Левиц. І. 520.
2) Отстраняться, отстраниться, отказываться, отказаться, отшатываться, отшатнуться, отрекаться, отречься. Вона одкинеться од його. Левиц. Пов. 276.
3) Отражаться, отразиться. Все те одкидалося, одбивалося в тихій воді. Левиц. І. 92.
4) Принимать, принять прежній видъ (послѣ превращенія во что). Він перекинувся вовком та одкинутися назад не вміє. Ромен. у.
5) Отворяться, отвориться. Ворота.... раз одкинуться, — стоятимуть і ніч настіж. МВ. (О. 1862. І. 97).
Ві́дмастка, -ки, ж.
1) Родъ клейстера (изъ муки, крахмала), употребляемаго ткачами для смазыванія нитокъ основы, чтобы онѣ были совершенно гладкими. МУЕ. III. 13. Шух. I. 258.
2) Приправа къ корму скота мукой, отрубями и пр. Желех.
Відпада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. відпа́сти, -паду́, -деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. ІІІ. 232. Відпа́сти пра́ва, ла́ски. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. Що́ки відпа́ли. Лицо обрюзгло.
Відпи́рськуватися, -куюся, -єшся, сов. в. відпи́рськатися, -каюся, -єшся, гл. Отфыркиваться, отфыркаться. Насіла собаки на кота, а він тільки відпирськується.
Відріка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. відректи́ся, -речу́ся, -че́шся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. ІІІ. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. І. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Відса́джувати, -джую, -єш, сов. в. відсади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Отсаживать, отсадить, посадить отдѣльно. Відсадив його, як кота від сала. Ном. № 3503.
2) О растеніяхъ: Отсаживать, отсадить, посадить отростокъ,
3) Только сов. в. Отбить. Відсадив йому печінки.
Відстраха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхомъ. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: «Зась, свинота!» Св. Л. 299.
Відхі́дний, -а, -е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого. Мет. 23.
Вікни́на, -ни, ж.
1) Прорубь въ стѣнѣ для окна.
2) Не заросшее водорослями мѣсто на болотѣ.
3) Воронка водоворота.
Вікові́чний, -а, -е. Вѣчный, вѣка существующій, вѣковѣчный. Здійміть свої верхи, ворота віковічні, порозчиняйтеся: увійде в вас царь слави. К. Псал. 55.
Ві́льга, -ги, ж.
1) Мокрота, влага.
2) Пт. иволга. Ум. Ві́льженька.
Вільго́та, -ти, ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Зміев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18.
Воло́та, -ти, ж. = Волот.
Ворі́тенька, -ньок, ворі́течка, -чок, мн. Ум. отъ воро́та.
Ворі́тка, -ток, мн. Ум. отъ ворота.
Ворі́тний, -а, -е. Воротный. Ворі́тний могори́ч. Обрядовое угощеніе, даваемое мѣстнымъ парнямъ за пропускъ въ ворота невѣсты поѣзда жениха. Мил. 122.
Ворі́тниця, -ці, ж.
1) Доска въ воротной створѣ. См. Ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41.
2) Глуха́ ворі́тниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135.
Ворі́тонька, -ньок, мн. Ум. отъ ворота.
Ворітця, -тець, мн. 1) Ум. отъ ворота.
2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.
Ворко́та, -ти, ж. Мурлыканіе. Ой на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. (1849), 102.
Воро́та, -рі́т, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи́ — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці́ — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворі́тниці; отъ верхушки одного стовпця́ до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепо́нка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворі́тка, ворітця́, ворі́тенька, ворі́течка, ворі́тонька, ворі́точка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Воро́тниця, -ці, ж.
1) = Ворітниця,
2) Ворота, плетеныя изъ прутьевъ. Угор.
Вузьки́й, -а́, -е́. Узкій. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ном. № 7352. Ум. Вузе́нький, вузе́сенький.
Вуркота́, -ти́, ж. = Воркота. Ой на кота вуркота. КС. 1893. VII. 82.
Га́довий, -а, -е. Змѣиный, свойственный гаду. Гадове Кодло. Бранное слово. Енея, гадового сина, пужни по своєму. Котл. Ен. IV. 36. Гадова свинота. Ном. № 12403.
Гайде́й, -дея, м. У гуцуловъ: пастухъ рогатаго скота. См. Гайдай, бовгарь. Шух. І. 189.
Га́йний, -а, -е.
1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9.
2) = Гаєвий. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.
Гайно́, -на́, с.
1) Навозъ, испражненія. Нои. № 7916; № 6572.
2) Подстилка соломы для скота. О. 1862. VIII. 49.
3) Медвѣжья берлога. Шух. L 22.
4) Безпорядокъ. Гайно́м стоя́ти. Быть въ безпорядкѣ. Казала, що все прибрала в хаті, аж бачу, що все такечки й стоїть гайном.
Гайтове́, -во́го, с. Охота. Желех. Тоже: гайто́ви, мн. Шух. І. 235.
Гайтува́ння, -ня, с. Охота съ гончими. Галиц.
Га́карь, -ря, м. Стволъ молодаго дерева, которымъ связываютъ вмѣсто двѣ тальби, два плота, сплавляемаго дерева. Шух. I. 181.
Гале́рний, -а, -е и гале́рський, -а, -е.
1) Принадлежащій, свойственный галерѣ. Обізветься між турків Лях-Бутурлак, клюшник галерський. АД. I. 210.
2) Гале́рна робо́та. Каторжная работа (гребцами на галерахъ были обыкновенно невольники).
Гарко́та, -ти, ж. Картавость.
Гарпуле́ць, -льця, м. Колъ съ желѣзнымъ наконечникомъ, привязанный къ веревкѣ, другой конецъ которой прикрѣпленъ къ плоту; служить для остановки плота, для чего вбивается въ берегъ. Черк. у.
Ги́дість, -дости, ж. = Гидота. Переясл. у.
Гидо́та, -ти, ж. Гадость, мерзость, нечистота. Де жидота, там і гидота. Прил. у.
Гирмота, -ти, ж. Стукъ, грохоть. Вх. Лем. 403.
Гіркота́, -ти́, ж. = Гіркість. Це сіль сілка і гіркоти не має. Волч. у. Ніхто не може одібрати од перцю гіркоти. Грин. II. 322.
Гли́ва, -ви, ж.
1) Родъ груши, бергамота. Гливи такі, як кулак. Ном. № 14034.
2) Грибъ на деревѣ, губка. Угор. Гливи ростут на буках. Вх. Лем. 403.
Гли́пати, -паю, -єш, гл. = Лу́пати. Галиц. Угор. За обід посядемо, — так і глипа на всіх, як хто ложку до рота несе. Г. Барв. 93.
Гліт, гло́ту, м. Тѣснота, давка. Желех.
Глоба́, -би́, ж.
1) Согнутое отъ природы дерево.
2) Желѣзный клинъ. Черниг.
3) Переносно: хлопоты, забота, обуза, непріятность. Оце мені глоба на шию з отцією роботою!
Глота́, -ти́, ж. = Гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Глуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Издѣваться, насмѣхаться, осмѣивать. Глумилась верша з болота. Ном. № 7999.
Глумо́та, -ти, ж. Подниманіе на смѣхъ, издѣвательство.
Глухо́та, -ти, ж. Глухота.
Гнилові́д, -во́ду, м. Болото, поросшее сѣномъ и лѣсомъ. Вас. 206. Во мн.: Гнилово́ди. Незамерзающія болота. О. 1861. VIII. 93, XI. 114.
Гок, -ку, м. Степной загонъ для скота. Мнж. 178.
Голе́ча, -чі, ж. = Голота.
Голо́та, -ти, ж. соб. Толь, бѣдняки. Не йди туди, вражий сину, де голота п’є. Чуб. V. 955. Ум. Голо́тонька. Чуб. V. 1016.
Голо́тонька, -ки, ж. Ум. отъ голота.
Голь, -лі, ж. Голь, бѣднота. Голь нещадима. Ном. № 1513.
Гольтіпа́, -пи́, ж. соб. = Голота. Іще там єсть до півдесятка (війська), но дріб’язок і гольтіпа. Котл. Ен. VI. 19.
Го́пки, меж.
1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. ІІІ. 137.
2) Ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Коні.... як замордуються, як стануть гопки. ХС. VII. 455.
Гора́, -ри́, ж.
1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. І. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії гори обіця́є. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526.
2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. І. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. І. 213.
3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію.
4) Родъ игры. Грин. III. 115.
5) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров’я почало брати гору. К. ЧР. 180.
6) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати.
7) До гори́, у горі́, у го́ру. См. Догори́, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. ІІІ. 44. Го́ронька.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320.
2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186.
3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620.
4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у.
5) Горю́-горю пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.
Граба́рка, -ки, ж.
1) Тачка, повозка для возки земли.
2) Артель землекоповъ съ тачками.
3) Земляная работа.
Гра́мота, -ти, ж.
1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338.
2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Гри́вня, -ні, ж.
1) Мѣдная монета въ 3 к., въ иныхъ мѣстностяхъ 2 1/2 коп. О. 1861. XI. 109; 1862. IV. 94. Став у брамі з мішком грошей і усім дав по гривні. Рудч. Ск. II. 163. Сказав на гривню правди. Ном. №6900.
2) — золота́. Червонецъ? Обдарована Марусенька гривнями золотими, талярами битими. Лукаш. 153. Ум. Гри́венька. Наш пан дав по гривеньці, пані п’ятака. Чуб. III. 242. Ув. Гривня́ка. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 112). Ентелові ж дав на кабаку трохи не цілую гривняку. Котл. Ен. II. 24.
Гриза́, -зи́, ж.
1) Брань, ссора. Соловейків обминала, щоб тільки не було меж нами тієї гризи, тієї змажки та лайки. Левиц. Пов. 338. Там у їх гриза така завелася. Черк. у.
2) = Гризота = Грижа.