Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 99 статей
Шукати «*подоба» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Неподо́банеподо́ба, неподо́бне (-ного), неподо́бна річ (р. ре́чи). [Неподо́ба зі́рці про́ти мі́сяця зіхо́дити, неподо́ба ді́вці до козака́ та вихо́дити (Пісня). Горду́ючи мно́ю, вони́ неподо́бнеє ро́блять (Потебня)].
Безобра́зие, безобра́зность
1) бри́дкість, бридо́та;
2) неподо́ба, неподо́бність, непуття́. [Що за неподо́ба!].
Благоусмотре́ние – во́ля, ві́льна во́ля, уподо́ба, свій (ві́льний) по́гляд (ро́зсуд), ла́ска.
Оставить на б-ие – залиши́ти (полиши́ти, да́ти) кому́ на во́лю, оста́вити до вподо́би, полиши́ти на чийсь ві́льний по́гляд (ро́зсуд), полиши́ти кому́сь на ла́ску, на вла́сне розміркува́ння.
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (
видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (
разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (
биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (
грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9)
ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Ви́димость
1) (
явность) види́мість, я́сність;
2) (
кажущийся вид) подо́ба, натя́ма, сла́ва. [Подо́ба і́стини за пра́вду ста́ла вам (Самійл.). Аби ті́льки сла́ва була́, що все гара́зд].
Для ви́димости – про лю́дське о́ко, про сла́ву. По ви́димости, см. Пови́димому.
Вкус
1) смак.

На вкус – на сма́к. [Борщ ви́йшов до́брий на смак].
На вкус, на цвет товарища нет – ко́жний Іва́сь ма́є свій лас.
Есть со вку́сом – сма́чно (у сма́к) ї́сти;
2) (
свойство вкушаемой вещи) смак. [Каву́н недо́брий – смаку́ нема́. Лю́бий соло́дкий смак].
Придать вку́са чему – присмачи́ти, посмачи́ти що.
Неприятный вкус – не́смак;
3) (
чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Лю́ди з вели́ким худо́жнім смако́м];
4) (
склонность, симпатия) уподо́ба, вподо́бання. [Його́ літерату́рні вподо́бання виробля́лися під німе́цьким впли́вом].
Иметь вкус в чем – смак зна́ти у чо́мусь.
Со вку́сом – до смаку́, (вульг.) до шми́ґи. [Все помальо́вано до смаку́].
Со вку́сом сделанный – смакови́тий, ґусто́вний.
По вку́су – до смаку́, у сма́к, до вподо́би, до сподо́би, до (в)подо́бання, до сподо́бання, до ми́сли, під ми́слі, до лю́бости, до любо́ви, у лад, до ґу́сту.
По своему вку́су – собі́ до смаку́, до сво́го смаку́, на свій смак, собі́ до вподо́би, до своє́ї вподо́би, по свої́й уподо́бі, по своє́му вподо́банню, до сво́го (в)подо́бання. [Не знайшо́в ко́ней до свого́ подо́бання. Ша́пку по свої́й уподо́бі ви́брав].
Быть, приходиться, прийтись по вку́су – бу́ти (припада́ти, припа́сти) до вподо́би, до смаку́, до лю́бости и т. д., прийти́ в смак, смакува́ти кому́, до душі́ сла́тися, (безл.) присмачи́тися. [Пова́жна розмова їй смаку́є. Це тобі́ присмачи́лося тут лежа́ти].
Мне по вку́су было… – мені́ до вподо́би було́…, до вподо́би моє́ї було́.
Приходящийся по вку́су – уподі́бний, споді́бний.
Так он мне по вку́су – таки́й він мені́ уподі́бний.
Мне более по вку́су было бы… – мені́ уподі́бніше було́-б…
Не по вку́су – не до смаку́, не в смак, не до вподо́би и т. д.; не уподі́бний, -на, -не. [Ма́бу́ть їм це не в смак (не до смаку́). Не лю́блю я тих намі́ток, не уподі́бні вони́ мені́. Хоч як роби́, все не в лад йому́ бу́де].
Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, засмако́вувати, засмакува́ти що, усмако́вувати, усмакува́ти, уподо́бати що, розбира́ти, розібра́ти смак у чому, смакува́ти в чому, розсмакува́ти що. [Попро́буй, то шви́дко й засмаку́єш. В тім пани́ браку́ють, в чім убо́гі смаку́ють].
Как на чей вкус – як на чий смак, як кому́ до смаку́ (до вподо́би, до ґу́сту и т. д.).
На мой вкус – (як) на ме́не, як на мій смак;
5) (
утонченность) смако́витість (р. -тости);
6) (
худож. манера, стиль) – ма́ні́р, стиль.
Во вку́се – на ма́ні́р, на стиль.
Вне́шность
1) (
наружная поверхность) о́коло. [О́коло (ха́тнє) було́ обби́те доще́м (Левиц.)];
2) (
внешний вид) зо́вні́шність (р. -ности) ви́гляд, взір (р. взо́ру). [Ви́гляд мі́ста, села́. Сі́но га́рне на взір];
3) (
наружная сторона явлений) поверхо́вість (р. -вости), позверхо́вість (позверхо́вність), зве́рхність. [Люби́ти поверхо́вість, не іде́ю (Пачов.). Мужи́к перейма́є у па́на позверхо́вність (Грін.). Зве́рхність поді́й прите́мнює ї́хній вну́трішній зміст];
4) (
внешность, наружность человека) –
а) вро́да, приро́да, подо́ба. [Яка́ пога́на йому́ вро́да, а пан (Звиног.). Так, я, моя́ подо́ба, моє́ лице́, мій ви́раз, все, зовсі́м (Фран.). Га́рна ді́вчина, тако́ї подо́би не ба́чили у нас (Сторож.). Приро́да їй га́рна, то й одягну́тися хо́четься кра́ще (Звиног.)];
б) зо́внішність, зве́рхність, поверхо́вість. [Зо́внішність у ньо́го пова́жна. Все́нька зве́рхність – од убра́ння й мане́р до спо́собу розмо́ви (Єфр.). Комі́чна поверхо́вість (Фран.)];
5)
по вне́шности, вне́шним образом, вне́шне и т. д. – на по́гляд, на о́гляд, на о́ко, з-по́гляду, з-о́колу, зве́рху, на взі́р. [То ті́льки здає́ться, то ті́льки з-о́колу (Мирн.). Хоч як різня́ться зве́рху про́сте рече́ння і найкра́щий твір (Єфр.). Стано́вище, прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). На взір чолові́к сере́дніх літ (Мирн.)].
Вне́шностью, наружностью, лицом (о людях) – на вро́ду, на обли́ччя, на ви́гляд. [Хоро́ша дружи́на на вро́ду. Бридки́й на обли́ччя. Непога́ний на ви́гляд (Крим.)].
Годи́ться (сов. пригоди́ться) – здава́тися, зда́тися, придава́тися, прида́тися на що и до чо́го, надава́тися, нада́тися на що и до чо́го, годи́тися, згоди́тися, знадобля́тися, знадоби́тися, способля́тися, способи́тися, в приго́ді става́ти (ста́ти), в зна́добі бу́ти. [Вче́ний з ньо́го таки́й, що зда́вся-б (или був-би нада́всь) і на профе́сора (Крим.) = годился бы и в профессора. Я тобі́ в вели́кій приго́ді ста́ну = я тебе очень пригожусь].
Он на всё годи́тся – він до всьо́го прида́всь.
Годи́тся, безл. (прилично) – годи́ться, го́же, ли́чить, слід, подо́ба, випада́є, впада́є, приста́ло кому́ щось роби́ти. [Не подо́ба ді́вці до козака́ та й вихо́дити].
Зрак
1) (
вид, образ) ви́гляд (-ду), о́браз (-зу), подо́ба; см. Вид 1;
2) (
взгляд, взор) по́гляд (-ду), зір (р. зо́ру); см. Взгляд.
Игре́цкий – (і)гре́цький, грачі́вський; майсте́рний.
-цки – по-(і)гре́цькому, як подо́ба граче́ві; майсте́рно.
Идти́ и Итти́
1) іти́ (
н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
-ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
-ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
Кто идё́т? – хто йде?
Вот он идё́т – ось він іде́.
-ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
-ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
-ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
-ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
-ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
-ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
-ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
-ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
-ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
-ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
-ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
-ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
-ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
-ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
-ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
-ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
-ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
-ти́ в прок, см. Прок 1.
Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
-ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
-ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
Куда ни шло – та неха́й вже.
-ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
-ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
-ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
-ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (
о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (
вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (
продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (
расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (
проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
Шли годы – мина́ли роки́.
Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (
быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Извая́ние
1) (
действие) різьбле́ння, вирі́зьблювання, теса́ння, виті́сування;
2) ста́туя; (кам’яна́) подо́ба, подоби́зна;
см. Ста́туя.
Как -ние – як ста́туя; як з ка́меню ви́тесаний; як муро́ваний. [Сиді́ла, як ви́тесана з ка́меню, диви́лася засти́глим нерухо́мим по́глядом (Грінч.). На́ймит сиді́в на при́зьбі та й си́дів як муро́ваний, ди́влячись у зе́млю (М. Вовч.)].
Изображе́ние
1) (
действ.) зобража́ння, малюва́ння, змальо́вування; оконч. зо́бра́ження, змалюва́ння, намалюва́ння кого́, чого́; (копирование кого) удава́ння, уда́ння кого́. [Бі́льше вже просто́ру знахо́див письме́нник для змалюва́ння психологі́чних подро́биць (Єфр.). Кві́тка почува́всь на си́лах, що здола́є дійти́ широ́кої пра́вди в малюва́нні (Куліш). І ска́жуть: песимі́зм в зобра́женню життя́ в йому́ зана́дто розвину́вся (Самійл.)];
2) (
изображен. предмет, картина) зо́бра́ження, (образ) о́браз, (диал.) парсу́на, (статуя) подо́ба. [І перед о́бразом Вене́ри гори́ть кади́ло золоте́ (Шевч.). То не живи́й моска́ль, а його́ парсу́на (Квітка)].
Символическое -ние (предмет) человеческой жизни – символі́чне зобра́ження лю́дсько́го життя́.
-ния растений – зо́бра́ження росли́н.
Монета с -нием рабочего – моне́та з зо́бра́женням робітника́.
Истука́н
1) (
изображение, кумир) подо́ба, бовва́н (-на́), куми́р; (каменный, находимый в курганах) ба́ба, кам’яна́ ба́ба; (стар.) істука́н (Шевч.); (собир.) істука́ння. [Камі́ння ку́па величе́зна, поста́влена стовпа́ми, боввана́ми довготеле́сими – яки́й в тім глузд? (Л. Укр.)];
2) (
болван) бовва́н. [Стої́ть, як бовва́н (Поділля)].
Краса́
1) краса́, красота́, (
стар.) ліпота́, ласк. кра́сонька; (пригожесть, красивая наружность) уро́да, вподо́ба, подо́ба, ласк. вро́донька, вподо́бонька, подо́бонька; (роскошь) пишно́та, (украса) оздо́ба, окра́са. [На́що-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Ой, хоч зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Пісня). Свою́ кра́соньку утеря́ла (Пісня). Відчу́ти поети́чну красу́ (Крим.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Дале́ко їй було́ до старода́вньої ліпоти́ (Куліш). До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). Моя́ вро́да, як по́вная ро́жа: і на ли́ченьку рум’яне́нька, і на ста́ну го́жа (Пісня). Вподо́бонькою зва́ли: он де на́ша вподо́бонька (Г. Барв.). Як ми́лого не люби́ти, коли́ подобо́нька: сам біля́вий, вус чорня́вий, як у соколо́нька (Пісня). Край те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). Всю окра́су життя́ проглину́ло слове́чко це: зра́да! (Вороний)];
2)
бот. Amarantus caudatus L. – краса́, щири́ця, щир черво́ний, щире́ць (-рцю́), ли́сячі хвости́.
Нару́жность
1) (
наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху).
По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний;
2) (
человека) –
а) (
внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)];
б) (
физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)].
Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність.
Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду.
-стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя.
-ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна.
По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду).
Нело́вко, нрч.
1) неспри́тно, (
неуклюже) незгра́бно, (диал., вульг.) неокови́рно, невкови́рно, (мешковато: об одежде) бахма́то, (о человеке) вайлува́то, (непроворно) немото́рно, неме́тко, (неумело) невпра́вно; срв. Ло́вко. [Тро́хи незгра́бно гла́див її́ доло́нею по бі́лій голо́вці (Л. Укр.)].
Вы всё делаете -ко – ви все ро́бите (у вас все́ ро́биться) незгра́бно (немото́рно, невпра́вно).
Он -ко танцует – він незгра́бно танцю́є; він невпра́вно танцю́є;
2) (
неудобно: о вещи) незру́чно, не з руки́, невигі́дно, непохва́тно, (немётко) неза́машно, неки́дко. [Підмости́ сі́на, бо невигі́дно сиді́ти (Звин.). Сіда́йте в крі́сло, – на тому́ стільці́ невигі́дно вам бу́де (Київ). Непо́хватно склав, то й незру́чно нести́ (Мирг.)].
-ко сделанный, пошитый – недола́дно (не до ладу́) зро́блений, поши́тий.
Платье -ко сидит – вбра́ння лежи́ть нега́рно (не до ладу́, недола́дно, неуклюже: незгра́бно, мешковато: бахма́то);
3) (
неудобно: о положении и т. п.) ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, (диал.) ні́я́ко, яково́сь, ва́рівко. [Синя́вський нія́ково посміхну́вся (Ле). Розмо́ву почина́є незру́чно яки́мись ури́вками (Грінч.)].
Делается, сделалось -ко – ро́биться (стає́), зроби́лося (ста́ло) ні́я́ково (незру́чно, недо́бре). [Тому́ й зовсі́м нія́ково ста́ло (Номис). Рома́нові ро́биться нія́ково (Васильч.)].
Он чувствует себя -ко – він себе́ почува́є ні́я́ково (ні в сих, ні в тих), він ні́якові́є.
Он почувствовал себя, ему стало -ко – йому́ ста́ло ні́я́ково, він зні́якові́в.
Вы поступили -ко – ви зроби́ли (вчини́ли) негара́зд (недо́бре, нега́рно);
4) (
неметко) невлу́чно; невлу́чли́во, невлу́чко. [І зно́ву невлу́чно уда́рив (Київ)];
5) (
сказ. безл. предл.) –
а) ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, (
диал.) ні́я́ко, яково́сь, ва́рівко. [Андрі́єві було́ ні́яково (Коцюб.). Споча́тку було́ яко́сь ва́рівко: чужа́ люди́на, очеви́дно, тро́хи псува́ла на́стрій (Коцюб.)].
Ему здесь как-то -ко – йому́ тут яко́сь ні́я́ково (недо́бре).
Ему -ко встречаться с вами – йому́ ні́я́ково (образно: не ви́дне о́ко) зустрів[ч]а́тися з ва́ми;
б) (
не годится, не подобает) не ли́чить, не годи́ться, не випада́є, ні́я́ково, незру́чно, нега́рно, недо́бре, не до ладу́, неподо́ба, (диал.) нечля́, ні́я́ко, яково́сь, (неприлично) непристо́йно, (зап.) непризвої́то. [Нія́ково мені́ з старця́ми зна́тися (Мартин.). Він почува́в себе́ нія́ково (Полт.). Ні, Ма́рку, нія́ко мені́ ма́тір’ю сиді́ти (Шевч.). Іски́нь, іски́нь, бо неподо́ба, не пристає́ хусти́на до ло́ба (Пісня). Нечля́ в день коло це́ркви блука́ти (Н.-Лев.). Тепе́р вже мені́ яково́сь іти́ по во́ду (Кременч.). Яко́сь на́віть непризвої́то самі́й прохо́джуватися (Л. Укр.)].
Как-то -ко хвалить своих – яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.).
Не́любо, нрч. – нелю́бо, неми́ло, не до вподо́би, не вподо́ба. [На́що й худо́ба, коли́ жи́ти не вподо́ба (Номис)].
Неподоба́ющий – неподо́бний; (неприличный) непристо́йний.
-щее дело, см. Неподо́ба.
-щим образом – неподо́бно. [I що за ди́кий зви́чай – виявля́ти так неподо́бно ту́гу (Л. Укр.)].
Неподо́бие, Неподо́бное, см. Неподо́ба.
Непригоже, нрч. – (некрасиво, в прямом и перен. знач.) него́же, негара́зд, неприго́же, (не подобает) не годи́ться, непристо́йно, незвича́йно, неподо́ба; срв. Неприли́чно. [Него́же так чини́ти (Звин.). Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд зроби́ли (Пісня). Не годи́ться си́нові ла́яти ба́тька (Звин.)].
Неприли́чно, нрч.
1) непристо́йно, незвича́йно, него́же, неподо́бно;
2) (
сказ. безл. предл.) непристо́йно, не годи́ться, него́же, неподо́бно, неподо́ба, не ли́чить, не випада́є, (диал.) яково́сь, нечля́. [Із ста́ршими людьми́ так бала́кати не годи́ться (Звин.). В неді́леньку прийти́ та до те́бе него́же (Грінч. III). Неподо́ба ді́вці до козака́ та вихо́дити (Пісня). Мені́ не випада́є так каза́ти (Волинь). І не хоті́лось-би йти в го́сті, та яково́сь, бач (Кобеляч.). За їх нечля́ на́віть говори́ти з поря́дними людьми́ (Н.-Лев.)].
Неуме́стно, нрч.
1) недоре́чно, недола́дн(ь)о, недоді́льно, не до ре́чи, не до ладу́, не до ді́ла;
2) (
сказ. безл. предл.) не до ре́чи, не до ладу́, не до ді́ла, не спо́сіб; (не подобает) не годи́ться, не ли́чить, не випада́є, не впада́(є), не приста́ло, неподо́ба.
-но вам так говорить – не годи́ться (не ли́чить, не випада́є, не приста́ло) вам так(е́) каза́ти.
О́блик – (лицо) обли́ччя; (отвлечённо) о́браз; подо́ба, лик (-ку), ви́гляд (-ду). [Бережу́чи свій націона́льний о́браз (Грінч.). Кулі́ш – це дві люди́ні в одні́й подо́бі (Єфр.). Узяла́ на се́бе лик прудко́го хлопчи́ка (М. В.)].
О́браз
1) (
вид, фигура, подобие, внешность) о́браз (-зу), подо́ба, по́стать (-ти), поста́ва; (изображение рисованное, лепное и т. п.) о́браз, по́доби́зна.
О́браз человеческий – о́браз лю́дський, подо́ба лю́дська.
На нём нет о́браза человеческого – він не ма́є о́бразу лю́дського (подо́би лю́дської).
Принимать о́браз кого, чего – бра́ти (взя́ти) на се́бе о́браз чий, подо́бу чию́ и т. д.;
2) (
способ) лад (-ду́), спо́сіб (-собу), чин, роб, по́бит, по́бут. В выражениях: таким -зом, следующим -зом – таки́м чи́ном (ро́бом, ладо́м, по́битом), ота́к, по-тако́му, ото́ж, о́тже.
Каким -зом – яки́м чи́ном (спо́собом, ладо́м, по́битом, ро́бом), як, по-яко́му.
Никаким -зом – нія́к, нія́ким сві́том, жа́дним спо́собом (по́битом, чи́ном), жа́дною мі́рою, зро́ду-зві́ку.
Некоторым -зом – де́яким чи́ном (ро́бом, по́битом).
Каким-то -зом – я́кось, яки́мсь ро́бом (чи́ном).
Равным -зом – рі́вно-ж, зарі́вно.
Известным -зом – пе́вним ладо́м (ро́бом, чи́ном).
Главным -зом – перева́жно, головни́м чи́ном, головно́, найпа́че, здебі́льшого.
Наилучшим -зом – що-найкра́ще, як найкра́ще, як найлі́пше.
Надлежащим -зом – гара́зд.
Ненадлежащим -зом – ненале́жно.
Частным -зом – прива́тно, прива́тним ро́бом (чи́ном).
Обыкновенным -зом – звича́йно, звича́йним ладо́м (ро́бом, чи́ном), як заве́дено.
Незаметным -зом – непомі́тно.
Иным -зом – ина́кше, ина́ково, и́ншим ладо́м (ро́бом, чи́ном, спо́собом).
Тем или иным -зом – так чи и́нак (ина́кше, ина́ково), тим чи и́ншим ро́бом (чи́ном, спо́собом, по́битом).
Осторожным -зом – ти́хим (обере́жним) чи́ном (ладо́м).
Делать по чьему-л. -зу – роби́ти (ходи́ти) чиї́м ро́бом (ладо́м).
О́браз действия – пово́дження, пово́діння, поступува́ння.
О́браз правления – систе́ма (спо́сіб) урядува́ння, у́ря́д.
Здесь о́браз правления республиканский – тут у́ря́д республіка́нський.
О́браз жизни – по́бит, по́бут.
О́браз мыслей – на́прям думо́к;
3)
См. Ико́на.
Лежать под -зами (умирать) – кона́ти, дохо́дити.
Подоба́ет – годи́ться, ли́чить, упада́є (чаще в форме: впада́), випада́є, припада́є, нале́жить, слід, прихо́диться, (в отриц. или в вопр. оборотах ещё) подо́ба, подо́ба річ кому́.
Не -ба́ет – не подо́ба (не подо́ба річ), не годи́ться, не ли́чить, не впада́ и т. д., а также: не го́же, не випада́є, не приго́же, не приста́ло, не подо́бно, нія́ково кому́. [Ході́мо, ді́ти. Це́є вислуха́ти нам не подо́ба (Л. Укр.). Мені́ нія́ково туди́ йти (Звин.)].
Не -ба́ло вам так говорить – не випада́ло (не годи́лося, не ли́чило) вам так каза́ти.
-ба́ет ли кому? – чи (хіба́) подо́ба (хіба́ подо́ба річ), чи (хіба́) годи́ться, ли́чить и т. д. кому́ що?
Как -ба́ет – як годи́ться, як ли́чить и т. д.
Подо́бие
1) (
образ, изображение) подо́ба, подоби́зна, подобина́ кого́, чого́; (обманчивое) облу́да, натя́ма кого́, чого́, чия́. [Утра́тити зо́всім подо́бу лю́дську (Л. Укр.). Де́яка подо́ба ща́стя (Єфр.). Подо́ба і́стини за пра́вду ста́ла вам (Самійл.). Він зліпи́в з не́ї подоби́зну. Не Іва́н, а натя́ма Йва́нова, так схуд (Козел.)].
Одно только -бие (обманчивое) чего-л. – сама́ (одна́) облу́да (натя́ма) кого́, чого́, чия́.
По образу и по -бию божию – в о́браз бо́жий і подо́бу (Бібл.).
И -бия нет подлинника – і подо́би нема́ першотво́ру.
На -бие кого-л., чего-л. – на взір, взо́ром, на кшталт, кшта́лтом, на шта́лт, шта́лтом, на штиб, на штем кого́, чого́; срв. Мане́р. [Вона́ споруди́ла собі́ щось на взір вівтаря́ (Л. Укр.). Ходи́ли го́лі на кшталт цига́н (Котл.)];
2) подобо́нство, схо́жість (-жости);
см. Схо́дство.
Польсти́ться – пона́дитися, пова́битися, пова́житися, поква́питися, пола́сувати(ся), пола́ситися, зла́комитися, погна́тися на що. [Якби́ таки́х було́ між на́ми ме́нше, що до́ма че́сний ста́ток протеса́вши, пона́дились на соболі́ моско́вські (Л. Укр.). Пова́бились на́ші на мо́ву лука́ву (Куліш). Не подо́ба, стари́й ді́ду, не подо́ба, хіба́ на те пова́жуся, що худо́ба (Чуб.)].
-ться на деньги – пова́битися (пова́житися, поква́питися, зла́комитися и т. д.) на гро́ші.
Прили́чествовать – ли́чити (реже лицюва́ти), подо́бати, годи́тися, випада́ти, упада́ти, припада́ти, нале́жати(ся), приста́ти; присто́яти, бу́ти присто́йним, подо́бним кому́.
Как -вует – як ли́чить, як подо́ба, як годи́ться, як випада́(є), як упада́(є), як припада́є, як нале́жить(ся), як приста́ло.
Не -вует – не ли́чить, не подо́ба, не годи́ться, не випада́є и т. д. [Підпережи́сь, як ли́чить у похо́ді (Куліш). Не подо́ба козако́ві в ху́сточці ходи́ти, ті́льки сла́ви коза́цької – сіде́льце накри́ти (Пісня). Покі́рно встав я за́раз, як годи́ться, і па́нові тому́ пішо́в назу́стріч (Грінч.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.). Не впада́є моска́ля дя́дьком зва́ти (Номис). Я хо́чу Ма́рцію, прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жньому, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)]. Срв. Подоба́ет.
Прили́чно – (пристойно) присто́йно, звича́йно, ґре́чно, як слід; (приличествует) ли́чить, годи́ться, го́же, подо́ба. [Одяга́всь присто́йно, був з се́бе непога́ний і подоба́вся жінка́м (Грінч.). Па́не ге́тьмане, старо́го пса не присто́йно міша́ти в на́шу компа́нію (Куліш). Не подо́ба ді́вці до козака́ та й вихо́дити (Чуб. V). Прибра́лися та́к, як го́же для пра́зника (Осн. 1862). Так не годи́ться говори́ти (Н.-Лев.)].
Он не умеет -но держать себя в обществе – він не вмі́є присто́йно (ґре́чно, звича́йно, як слід) на лю́дях пово́дитися.
-но одетый – присто́йно (як слід) вдя́гнений.
Не -но вам говорить это – не ли́чить (не годи́ться, не го́же, не приста́ло, не подо́ба) вам таке́ говори́ти. Срв. Прили́чествовать, Подоба́ет.
Пристава́ть, приста́ть
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го
и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
-ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (
присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (
привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (
надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
-ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
-ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (
о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (
к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (
останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8)
-ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9)
-ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
-ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (
выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́
1) прихо́дити (
в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)].
С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в.
-ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше.
Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в).
-шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)].
Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні.
-шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг).
-ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)].
Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися.
-шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)].
-ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)].
-дё́т черёд – ді́йдеться ряд.
К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться.
-ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)].
-ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)].
-ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь.
-ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)].
-ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)].
-ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)].
Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)].
Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)].
Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)].
Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти.
Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)].
-ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)].
Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)].
-ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти).
-ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́.
-ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)].
-ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш).
-ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть.
Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння.
-ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му.
Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)].
-ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку).
-ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)].
-ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець).
-ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)].
-ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся).
-ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні.
-ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)].
-ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися.
-ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися.
-ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти.
-ти́ в тупик, см. Тупи́к.
-ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)].
-ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися.
Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)];
2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́;
срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)].
-шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)].
-дят праздники – надхо́дять свя́та.
-шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін).
-шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)].
-шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)].
Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий.
-ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний.
-ший в смущение – засоро́млений.
-ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.
Прия́тность
1) (
свойство) приє́мність, лю́бість, ми́лість, уті́шність (-ности).
-ность погоды, ощущения – приє́мність пого́ди, відчува́ння;
2) (
удовольствие, услада) приє́мність, лю́бість, вті́ха, уподо́ба, насоло́да. [Вели́ку приє́мність (вті́ху) це мені́ зроби́ло. Люба́цькі часи́! Ге́рман і до́сі зга́дує про них з уподо́бою (Франко). Яка́сь лю́бість вбача́ти у́сміх тих оче́й, що тебе́ спали́ли (Зіньк.)].
Находить -ность в чём – смакува́ти в чо́му. [В тім па́ни браку́ють, в чім убо́гії смаку́ють (Номис)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вещание
1) виголо́шування, повіда́ння;
2) віщува́ння, пророкува́ння;
3) мовлення, (
ирон., шутл.) вищання:
сетка вещания – розклад (сітка) мовлення;
спутниковое вещание – супутникове мовлення.
[— Не лякай, пророчице, мене пророкуванням (Л.Українка). Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь почуття, мов лихе віщування, і полишило, крім дисгармонійного тону в його сумнім настрої, ще щось іншого. Відчув через хвилю страшну самоту в душі (О.Кобилянська). Щастя матері! Так, цього короткого повідання Тура було досить, щоб серце Малуші сповнилось щастям (В.Скляренко). Тонкоголосе щемне віщування в подобі лиць — без уст, очей і брів. І безберега тиша довсібіч! Усесвіт твій німує і німіє (В.Стус). Так собі міркувала Ганнуся, стоячи біля причілка хати, аж поки вгледіла на вершечку акації чорного ворона. Той сидів трішки надутий і сонний, але Ганнуся побачила в ньому недобру прикмету, відчула якесь лихе віщування, аж млість підкотила до горла (В.Шкляр). Санчо дістав з капшука чотири кварто і вручив їх хлопчакові, а в нього взяв клітку і, передавши її Дон Кіхотові, сказав: — От, пане, і по всьому: всі ці віщування розмаяно, зведено на пшик, хоть вони до вас і мають таку притоку, як торішні хмари. І як пам’ять не змилила мене, я чував од нашого панотця, що горливим християнам та ще й одукованим, не подоба зважати на таку пустячину, та й самі ви, вашець, днями мене запевняли, що той, хто вірить у прикмети, глупак (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Вид
1) (
образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (
матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (
ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (
видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (
разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (
биол.) відміна, вид;
7) паспорт (
давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (
грам.) вид, форма;
9) (
виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
в виде процента – як процент;
в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
величественный вид – величний вигляд;
в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
виды спорта – види спорту;
в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
в связанном виде (хим.) – у сполуках;
все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
дерзкий вид – зухвалий вигляд;
для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
заочный вид обучения – заочна форма навчання;
зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
можно представить в виде – можна подати у вигляді;
на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
на виду – на оці; на видноті;
на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
не упускать из виду – не спускати з ока;
никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
растерянный вид – спантеличений вигляд;
скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].
Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
без дела не входить – без потреби не заходити;
безотлагательное дело – пильна справа;
ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити;
браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
ведение дела – провадження справи;
везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
военное дело – військова справа;
возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
горное дело – гірництво;
гражданское дело – цивільна справа;
грешным делом – на жаль; признатися;
громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
дело за небольшим стало – діло за малим стало;
дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
дело ладится – справа налагоджується;
дело лежит без движения – справа не рушає;
дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
дело начато – справу розпочато;
дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
дело обыкновенное – звичайна річ;
дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
дело обычное – звичайна річ;
дело о ком – справа кого;
дело окончено – справу закінчено (кінчено);
дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
дело привычки – звичка, звичай;
дело проиграно – справу програно;
дело случая – випадкова річ;
дело стало за чем – затримка за чим;
дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
дело табак – кепська справа;
дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
другое (иное) дело – інша річ (справа);
его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
к делу! (разг.) – до діла!;
круг дел – обсяг справ;
к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
личное дело (документ) – особова справа;
личное дело – особиста, приватна справа;
между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
на деле доказывать – ділом довести;
на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
начинать судебное дело – піти у позов;
не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
немного дела – діла ніскільки (не багато);
не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
ну и дела – ну й робота;
обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
обнять дело – збагнути справу;
обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
общее дело – спільна справа;
он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
погубить дело – занапастити справу;
по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
по делу – за ділом (за справою), у справі;
пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
положение дел – стан речей (справ);
помочь делу – зарадити справі;
понимать в деле – розумітися на справі;
понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
по ходу дела – з розвитку справи;
пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
прийти по делу – прийти у справі;
приобщать к делу – прилучати до справи;
приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
приостановить дело – припинити справу;
пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
смотреть за делом – наглядати за справою;
спешное дело – нагальна, термінова справа;
справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
судебное дело – судова справа;
такие-то дела – от такі діла (справи);
таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
текущие дела – теперішні справи;
тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
типографское дело – друкарство;
то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
тяжебное дело – позов;
уголовное дело – карна, кримінальна справа;
у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
умно вести дело – з розумом провадити справу;
употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
управиться с делом – упоратися з справою;
управляющий делами – керівник справ;
ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
экстренное дело – пильна справа;
это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
это дело другое – це що инше; це инша річ;
это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
это дело потерянное – це річ пропаща;
[это] дело случая – [це] річ випадкова;
это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
это не дело (разг.) – це не годиться;
это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].
Обговорення статті
Заканчиваться, закончиться – закінчуватися, закінчитися, викінчуватися, викінчитися, кінчатися, кінчитися, скінчатися, скінчитися, докінчуватися, докінчитися, завершуватися, завершитися.
[Вечір закінчився танцями (П.Мирний). Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (П.Мирний). Жнива кінчались, і наставала возовиця (І.Нечуй-Левицький). Ось перед ним скінчилася вузька вуличка і з її гирла він вискочив на широку площу (І.Франко). От іспити нарешті скінчилися (Г.Хоткевич). — В нас докінчується одна з галузей земної еволюції, і ніхто після нас не прийде, ніякі надлюди. Ми — останнє кільце в ланцюгу, що розгортатиметься, може, ще не раз на землі, але іншими путями і в інших напрямах. Мозок — ось найголовніший ворог людини… Але, друже, не дивіться так пильно на ту жінку в синьому капелюхові, хоч це й дуже природно! (В.Підмогильний). Ось тут ось, де зліва закінчується бір… (І.Багряний). Скінчилися останні сподівання. Нарешті — вільний, вільний, вільний ти. То приспішись, йдучи в самовигнання, безжально спалюй дорогі листи, і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй, свій невимовний горній дух пали. Тоді вже, впертий, безвісти одчалюй, бездомности озувши постоли (В.Стус). Незвична мова нашого рицаря та його незграбна подоба ще більший викликала у молодичок сміх, а його ще дужче від того розбирала досада; не знати, чим би те все скінчилось, якби не надоспів у саму пору корчмар — чоловік із себе повнотелесий і через те, може, на вдачу потульний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Не плач через те, що це закінчилося. Усміхнися, бо це було (Ґ.Ґ.Маркес)].
Обговорення статті
Зомби – (англ. от гаит. креол. от север. мбунду) зомбі, (оживший труп, ещё) ожилий труп, (живой мертвец, ещё) живий мрець (мертвяк):
философский зомби – філософський зомбі.
[Він просто здох… здох як собака — в колотнечі рейдів і перестрілок, парашутних стрибків і каральних акцій, нальотів на кишлаки, тортур і переходів у пісках Регистану… його просто взяли й проміняли — спочатку його проміняли на ідеологію та соціалізм мусульманського зразка, а потім стали мінять на цистерну солярки, два-три стінгери або енну кількість набоїв… а через сім років, коли його ніхто вже й не чекав, коли його поховали в думках і навіть викреслили із пам’яті, — якимсь чудом він вигрібся з-під обвалу й знову став ходить по землі. Але це вже не була людина. Це була подоба людини. Був мерлець з порожніми очима. Був зомбі, на прізвисько Оскар… Тільки якогось дідька ніхто не хотів цього розуміти, і всі хотіли од мене чогось такого… дідько їх знає й чого!.. (Л.Кононович). — Я мушу йти, — все одно сказав Гриць. — Лажа, але мушу. — Маєш якісь справи? — поцікавився Немирич. — Так, я мушу йти. — Ну, то пензлюй собі куди треба, а не повторюй безконечно, як зомбі, «я мушу йти, я мушу йти»! — скипів Хомський. — Коли людина щось мусить зробити, вона ні в кого не питає дозволу і робить те, що мусить зробити. Хочеш іти — іди. Я не кину каменем тобі вслід. Але, благаю, не стій більше тут ані хвилини і не мняцкай те своє безконечне «я мушу йти». Бо в мене виникає мимовільна підозра, що насправді ти не мусиш нікуди йти… — Ні, я мушу йти, — ще раз потішив усіх зомбі Штундера і таки пішов (Ю.Андрухович). Час не змінюється, змінюємося ми, розбиваючися в гівно чи виходячи із тюрми, переходячи через кордони чи повертаючи давні борги, і якщо хто й прийде на ваші поминки — це друзі та вороги. І все, що я говорив їм, і що вони говорили мені, виривалося з горлянок і запалювало вогні, і ці вогні горіли в темряві, як маяки, на які виходили з темряви зомбі, привиди, мертвяки (С.Жадан). Я маю зо два десятки знайомих, які в різні часи подалися у депутати, чи, як у нас кажуть, «у політику». Більшість там і залишилася. Декотрі з них були непоганими літераторами, журналістами, науковцями. Декотрі — просто непоганими людьми. Нині вони майже всі перетворилися на зомбі, здатних говорити лише про місця у списках і про те, хто кому що пообіцяв і хто кого кинув (М.Рябчук). Тему перспектив розвитку концепції «Русского мира» в сучасних Росії, Україні та Білорусі в Україні найчастіше обговорюють фанатики, біснуваті, зомбі, істерики та фетишисти, а також батюшки, які навчають свою паству, що молитов українською мовою Бог не чує (А.Окара). І от вони стоять стіною, наче зомбі, й дивляться на голих дівок і чоловіків, і говорять «фе», але хотіли б опинитися на їхньому місці. І так вони стояли над урвищем і гули, наче мухи на гівні (О.Ульяненко). Зомбі можна стати двома способами: а) померти  і повстати з могили; б) надто часто дивитися телевізор. Другий спосіб надійніший].
Обговорення статті
Лицо
1) (
физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (
грам.) осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (
поличное) лице́;
9) (
быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
апеллирующее лицо – особа, що апелює;
а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
в поте лица (книжн.) – у поті чола;
все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
контактное лицо – контактна особа;
красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
официальное лицо – офіційна особа;
первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
перемениться в лице – змінитися на виду;
подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
по лицу́ земли – по світа́х;
полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].
Обговорення статті
Облик – (лицо) обли́ччя, лице; (отвлечённо) о́браз; подо́ба, лик, ви́гляд, (черты) риси, (душевный склад) склад, (внешность) зовнішність:
моральный облик – моральне обличчя;
облик города – вигляд міста;
принимать облик кого, чего – набирати (прибирати) вигляду (подоби) кого, чого;
приятный облик – приємна зовнішність, приємний з виду (на виду, з лиця, на лиці).
[Бережу́чи свій націона́льний о́браз (Грінч.). Кулі́ш — це дві люди́ні в одні́й подо́бі (Єфр.)].
Обговорення статті
Обличье, прост. – обличчя, лице, вид, вигляд, подоба:
видно по обличью – видно по обличчю (з обличчя, з лиця, з виду);
зверинное обличье – звіряче обличчя, звіряча подоба. Обговорення статті
Отображение – (несов.) відбивання, (сов.) відбиття, (результат) відбиток, (матем.) відображання, відображення:
отображение в зеркалеподоба (відбиток) в дзеркалі, віддзеркалення.
[— А мені, — звірявся Зенон, — над усе до вподоби — втіха, потайніша за Вашу, втіха, яку дає тіло, подібне до мого, що у своїй наготі стає ніби дзеркальним відображенням мого втішання, вільне від зайвини штучного розпалу жаги кривляннями куртизанок, мережаними нічними сорочками Синьйори Лівії чи маніжками Панії Лаури; я дорожу зв’язком, що не прикривається лицемірним прагненням продовжити рід людський, а народжується із жаги й минає з нею, і якщо до неї домішується трохи кохання, то це почуття я не запозичую з ритурнелів, що в усіх на устах… (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Ти хочеш сказати, ще там видно його віддзеркалення. — Не віддзеркалення, а сам місяць. — Ізабела дивиться на мене. — Віддзеркалення… а що це таке? — Відбиток у дзеркалі. Віддзеркалюватись можна у всьому з гладенькою поверхнею. У воді теж. Однак не бути в ній  (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка)].
Обговорення статті
Вкус
1) смак;
2) (
свойство) смак;
3) (
чувство изящного) смак, (гал.) ґуст;
4) (
склонность, симпатия) уподоба, вподобання;
5) (
утонченность) смаковитість;
6) (
худож. манера, стиль) манера (манір), стиль:
быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання;
быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому;
во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль;
войти во вкус – розласитись; добрати смаку;
входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися;
дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак;
есть со вкусом – смачно (у смак) їсти;
иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому;
как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо;
мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…;
мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було;
на вкус – на смак;
на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.);
на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене;
находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що;
не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері);
не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне);
неприятный вкус – неприємний смак;
о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.);
одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби);
по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту;
поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…;
пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку);
по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання);
придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що;
приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний;
смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання);
со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи;
со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний;
со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити;
так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус:
кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.);
хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий);
это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку;
это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби;
я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував).
[Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БЕЗОБРА́ЗИЕ виг. сви́нство!, оказ. паску́дство; зменш. неподо́ба;
что за безобра́зие! що за сви́нство!
БЛЕ́ДНЫЙ фраз. скупи́й [бледная ко́пия скупа́ подо́ба];
ВКУС фраз. уподо́ба [по своему́ вкусу по свої́й уподобі];
на вкус и цвет това́рища нет ще смаки́ не збіга́ються, прибл. сто баб – сто рад;
по вкусу на смак, (бути) до смаку́, (схожий) смако́м;
по вкусу кому під чий смак;
быть по вкусу смакува́ти кому;
под вкус зрителей (грати) на пу́бліку;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Благоусмотрение – во́ля, -лі, уподо́ба, -би, по́гляд, -ду.
Вид – ви́гляд, -ду, о́браз, -зу, подо́ба, -би, по́стать, -та; (в биологии) рід, поро́да; (вид на жительство) по́свідка, -ки.
Вкус
1) (
распознаваемый языком) смак, -ку;
2) (
художественный, литературный) смак, -ку, уподо́ба, -би, вподо́бання.
Изваяние
1) (
процес работы) різьба́, -би́;
2) (
изваянное изображение) подо́ба, подоби́зна, стату́я, -у́ї.
Облик – обли́ччя, -ччя; (переносно) о́браз, -зу, подо́ба, -би.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на вид – класти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.
Видимость (явность) – видимість; (кажущийся вид) – подоба. Для видимости – про людське око; про славу. По видимости – з огляду; мабуть; напевно.
Подобает – годиться; слід: личить. Не подобает – не подоба; не личить.
Подобиеподоба; подібність. Наподобие – на взір.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Безобразие
• Что за безобразие!
– що за неподоба (неподобство)!
• Это просто безобразие!
– це ж неподоба (неподобство, осудовисько)!
Бог
• Без Бога ни до порога
– без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья
– бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть
– бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было
– коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь
– боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест
– коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет
– бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох
– бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит
– видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись
– на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой
– боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог
– отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги
– [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог
– дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому
– дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому
– щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу!
– їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно
– коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит
– як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно
– дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай
– бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки
– не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог
– не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга
– ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой
– нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели
– богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога
– бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу
– слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает
– чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал
– що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Говорить
• В нём говорит собственник
(разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря
– кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит
– говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить
– мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному
– говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что
– блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое
– каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик
– говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно
Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка
– говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего
– говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор
– гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо
– говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку
– казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить
– говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво
– говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому
– говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес
Див. адрес.
• Говорить в чью пользу
– говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя
– на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело
– говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее
– (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками
– казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках
– говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке
– говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт
– казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками
– говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно
– говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам
– говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке
– говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего
– говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински
– говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой
– говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём
– широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки
– говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь
– говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы
– цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой
– говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы
– говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво)
– двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху
– говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу
– промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести
– кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто
– мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы)
– мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что…
– казано ж бо вам, що…
• Говорят, что…
(разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить
– не говорім(о).
• Да говорите же!
– та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить
– ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря
– інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря
– коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить
– стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить!
– бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили
– мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках
(перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить
– починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём
– поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова
(разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так
– не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает)
– не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят
– не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить
– нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит
– (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит
– отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое)
– казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы
– він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря
– щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально
– поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря
– по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Дело
• А мне какое дело, что за дело?
(разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!
• Без дела не входить
– без потреби не заходити.
• Ближе к делу
– [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць.
• Браться за дело
– братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи).
• Браться за дело, не стоящее того
– братися за діло, яке не варте того; руки поганити.
• Браться не за своё дело
– не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло.
• Быть в курсе дела
– бути в курсі справи; бути поінформованим.
• Вам до меня и дела нет
– вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є).
• Вводить в дело
– ознайомлюватися з справами.
• Везде испортишь дело
– скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть.
• Вести дело
(юр.) – провадити справу.
• Вести дело к тому (так), чтобы…
– вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…
• Виданное ли, слыханное ли дело?
– чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?
• Возбудить дело против кого
– порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого.
• Вот это дело!
– оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума!
• В самом деле
– справді; (іноді) дійсно.
• Все употребить в дело
– усе зробити; на всі способи братися, узятися.
• В том-то и дело
– отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові.
• В чём дело?
– у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?
• Выходит дело, что
(разг.) – виходить, що; кладеться на те, що.
• Главное дело
– головна (найголовніша) річ; головне (головно).
• Говорить дело
– казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі.
• Горное дело
– гірництво.
• Грешным делом
– на жаль; признатися.
• Громкое дело
– голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація).
• Да и в самом деле
– та й справді; та воно й правда.
• Дела, дела, как сажа бела
– живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Дела идут к лучшему
– справи (діла) покращали (повернули на краще).
• Дела нет до чего
– байдуже про що (до чого).
• Дела тайные
– таємні діла (справи); таємнощі.
• Дело во времени
– йдеться про час; залежить від часу.
• Дело вот в чём
– річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому).
• Дело в том, что…
– річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що…
• Дело в том, чтобы…
– ідеться за те (про те), щоб…
• Дело в шляпе
(разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці!
• Дело дрянь, табак
(разг.) – погане діло; погана (кепська) справа.
• Дело житейское, обыкновенное
– світова, звичайна річ.
• Дело за вами
(разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами.
• Дело идёт к осени
– ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь.
• Дело кончено, поздно уже
(образн. разг.) – клямка запала.
• Дело мастера боится
– діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр.
• Дело не в том
– не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила.
• Дело не выйдет
(разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива.
• Дело не клеится
– діло (справа) не йде в лад (не ладиться).
• Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит
– діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр.
• Дело нешуточное
– це (то) не жарт; (розм.) непереливки.
• Дело обстоит так
– справа стоїть так; діло таке.
• Дело обычное
– звичайна річ.
• Дело подходит к концу
– справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця.
• Дело подходящее
– [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому.
• Дело по обвинению кого в чём
– справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що.
• Дело привычки
– звичка; звичай.
• Дело твоих рук
(разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота).
• Дело только в том, чтобы…
– ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб…
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Доказать на деле
– довести ділом.
• Его слова не расходятся с делом
– його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав.
• Ее (его) дело молодое
(разг.) – вона (він) молода (молодий).
• Если уж до чего дело дойдёт
– коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде.
• За дело он наказан
(разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його.
• За малым дело стало
(разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає).
• За ним дело не станет
(разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати.
• Золотых дел мастер
– золотар.
• И дело с концом
(разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта).
• Известное, видимое, ясное дело
(разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно).
• Иметь дело с кем
– мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким.
• Как дела?
– як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться?
• Каков у хлеба, таков у дела
– як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр.
• Какое [кому] дело до этого?
– що до того [кому]?
• К делу!
(разг.) – до діла!
• К чему мне такое дело
– на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба.
• Между делом
(разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь.
• Мне (тебе, ему…) нет до этого дела
– мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить.
• Моё дело сторона
(разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим.
• На [самом] деле
– (на)справді (іноді, доправди); на ділі.
• Не было дела до кого, до чего
– байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого.
• Не в этом дело
– не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила.
• Не идёт дело
– діло не йде; (образн. розм.) не прядеться.
• Не к делу
– не до діла (не до речі); не в лад.
• Немного дела
– діла ніскільки (не багато).
• Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов
– менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр.
• Не твоё, не ваше дело
– не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн.
• Не твоего ума дело
(разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане.
• Обделывать, обделать дело (прост.)
– оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу.
• Он знаток своего дела
– він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах).
• Он не у дел
– він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків.
• Первым делом, первое дело
– (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ.
• Плёвое дело
(разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що.
• Плохо дело
– погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза.
• По делам; по делам службы
– за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом).
• По делу
– за ділом (за справою); у справі.
• Пойти в дело
– піти в надобу; піти до діла.
• По личному делу
– в особистій (у персональній) справі.
• Понятное, ясное дело
– зрозуміла, ясна річ; зрозуміло.
• По ходу дела
– з розвитку справи.
• Пошло дело на лад
– пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре).
• По этому делу
– у цій справі; за цим ділом.
• Правое дело
– праве діло; справедливе діло.
• Приниматься, приняться за дело
– братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що.
• Пускать, пустить в дело что
– пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.]
• Сидеть, быть без дела
– сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти.
• Статочное ли дело?
– чи подоба?; чи годиться [ж]?
• Столько дела, что не успеешь всего сделать
– діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся.
• Странное дело
– дивна річ; чудасія, чуднота, диво.
• Такие-то дела
– от такі діла (справи).
• Таково положение дел
– такий стан речей; такі маємо справи (діла).
• Типографское дело
– друкарство.
• То и дело
(разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.]
• То ли дело
(разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так.
• У меня к тебе дело
– я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа).
• Умно вести дело
– з розумом провадити справу.
• Употребить в дело
– узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим.
• Ходить по делу
(устар.) – позиватися; тягатися.
• Часовых дел мастер
– годинниковий майстер; годинникар.
• Что дело, то дело
– що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття.
• Шататься, болтаться без дела
(разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла].
• Это дело
– це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд.
• Это дело потерянное
– це річ пропаща.
• [Это] дело случая
– [Це] річ випадкова.
• Это к делу не относится
– це до діла не належить (не стосується).
• Это не дело
(разг.) – це не годиться.
• Это особое дело
– це інша (особлива) річ; це інша стать.
• Это совсем другое дело
– це щось зовсім інше.
• Это уж моё дело
– це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло).
• Я в деле, я и в ответе
– що роблю, за те й відповідаю. Пр.
• Ясное дело
– ясна (видима) річ.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок
– багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает
– вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт
– час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу
– усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо
– усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом
– рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт
– голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад
– діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о…
– ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт
– дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год
– вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом
– життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте
– ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт!
– гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло
– пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру
– на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём
– чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда!
– ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны
– під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего
– іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору
(перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу
– іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход
– іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему
– на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого
– іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать)
– перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем
– різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому
– іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем
(для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом)
– іти за ким, за чим.
• Идти к делу
– стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну
– іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому
– бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят
– іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели
– іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему
– личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом
– іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось
– іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах
– іти повним ходом.
• Идти на всё
– наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому
– іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому
– іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого
– іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор]
– відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом
– пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу
– іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку
– іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому
(нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что
– іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги
– іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём
– іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь
– іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком
– іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду
– іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу
– іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая
– іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж
– іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим
– іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии
– іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему
– прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу
– іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам
(перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь
– іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда
– іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами
– іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне
– іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём
– іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами
– дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем
– іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной
– лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело
– на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло
– ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело
– до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке
– крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти
– іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить
– не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт
(разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло
– один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт
– він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь?
– про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо
– робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо
– ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы
– ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт
– сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук
– крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо
– господарство ведеться добре.
• Шли годы
– минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт
– на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город
– ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти
– я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
Лицо
• А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь
– а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш.
• Быть к лицу, не к лицу кому
– бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.]
• Вверх лицом
– догори обличчям (лицем); горілиць.
• В лице кого
– в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого.
• В лицо знать кого
– у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого.
• Вниз лицом
– обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць.
• В поте лица
(книжн.) – у поті чола.
• Все на одно лицо
(разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил).
• Должностное лицо
– службова (урядова) особа; службовець (урядовець).
• Изменяться, измениться в лице
– мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця).
• Исчезнуть с лица земли
– зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу.
• Лицом к деревне, лицом к производству
– лицем до села, лицем до виробництва.
• Лицом к лицу с кем, с чем
– віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим.
• Лицом не вышел
(разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем).
• Лицом, с лица, на лицо красивый, худой…
– з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)…
• На лице написано, не написано у кого, чьём
– у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано).
• На нём лица нет
(разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.]
• Невзирая на лица
– не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто.
• Не ударить лицом в грязь
– вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися.
• Ни с лица, ни с изнанки
(о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу.
• От лица кого
– від кого; від імені (від імення) чийого, кого.
• Перед лицом кого, чего
– перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима.
• Перед лицом опасности
– у небезпеці; при небезпеці.
• Показывать, показать товар лицом
(разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем.
• По лицу видно было
– з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було.
• Постороннее лицо
– стороння особа; чужа людина.
• С лица воду не пить
– з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр.
• Смотреть в лицо опасности, смерти
– дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті.
• Ставить, поставить лицом к лицу кого
– зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого.
• Стереть, смести с лица земли кого
(перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.
Подносить
• Не подобает (делать что)
– не подоба (не подоба річ); не годиться; не личить (не впаде, не припадає); не належить; не слід; не гоже (не пригоже); не випадає, не пристало.
Приставать
• Идёт, пристало [как] корове седло
Див. корова.
• Не пристало кому (делать что)
– не личить (не випадає, не подоба) (чого робити).
• От своих (от одних) отстал, а к чужим (к другим) не пристал
– від одного берега відстав (відплив), до другого не пристав (не приплив). Пр.
• Пристал как банный лист
Див. банный.
• Пристать кому, к кому (быть к лицу)
(разг.) – личити кому; бути до лиця кому; (іноді) пасувати кому.
• С ножом к горлу пристать
Див. горло.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вподо́ба, уподо́ба, вподо́бання
1)
вкус;
2)
удовольствие.
По свої́й уподо́бі – произвольно, по произволу.
Неподо́ба, нар. неприлично, не следует, не подобает.
Подо́ба, -би
1)
образ, вид, наружность, форма;
2) до чого, до кого –
сходство, подобие;
3)
положенное, подходящее.
Чи подо́баподобает ли? До подо́би – нравится.
У подо́бі ста́ти – понравиться.
Сподо́ба, сподоба́ння
1)
вкус.
До сподо́би, сподо́бання – по вкусу, по нраву.
2)
удовольствие.
Уподо́ба, см. Вподо́ба. В уподо́бі бу́ти – нравиться, быть по вкусу.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Как корове седло. Див. Идет, как корове седло.
1. Як корові сідло.
2. Пристало, як свині наритники.
3. Така подоба, як свиня в хомуті.
4. Оце нарядились, як теля в мішку.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жо́втий, -а, -е. Желтый. Ходім, сестро, степами, розсіємось цвітами! Ой ти будеш жовтий цвіт, а я буду синій цвіт. Чуб. V. 201. Посадили Морозенка на жовтім пісочку. Мет. 75. Жовтиє воски Богу на свічку. Чуб. ІІІ. 39. Тогді орли налітали, з лобу очі висмикали, тогді ще й дрібна птиця налітала, коло жовтої кості тіло оббірала. Мет. 12. Голови старих жидівок і жидів з страшенними худими жовтими обличчами. Левиц. І. 90. І вже мені не подоба по рілях спотикати, жовтих чобіт каляти. Мак. (1849). 83. Висока малодиця в жовтім очіпку. Левиц. І. 100. Жо́вта ака́ція. Раст. Caragana arborescens L. ЗЮЗО. І. 115. Жо́втий бурку́н. Раст. Melilotus officinalis Lam. ЗЮЗО. І. 128. Жо́вті гле́чики. Раст. Водяные кувшинчики, Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. Жо́вті зозу́льки, — зязю́льки, Раст. Cyprypedium Calceolus L. ЗЮЗО. І. 120. Жо́вта лілія. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Жо́вта лобода́. Раст. Atriplex gortensis L. ЗЮЗО. І. 113. Жо́втий хробу́ст. Раст. Осотъ желтый, Cirsium oleraceum Scop. ЗЮЗО. I. 118. Жо́втий чи́стик. Раст. Чистотѣлъ. Chelidonium majus L. ЗЮЗО. I. 116. Ум. Жовте́нький, жовте́сенький.
Каля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Пачкать, марать, грязнить.
І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте.Г. Барв. 293.
2) Испражняться. Мил. 31.
А теля стало, каля та й каля; да таку купу накаляло здорову. Рудч. Ск. І. 39.
Мі́сяць, -ця, м.
1) Луна, мѣсяцъ.
Із-за хмари, з-за байраків місяці, виглядає. Хата, 16. Не подоба зірці без місяця та зіходити. Мет. 81. Ой місяцю-місяцю! Світиш та не грієш: даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Употребляется для ласкательнаго названія возлюбленнаго. І місяця свого зараз забуду, свого Сергієчка? Г. Барв. 205.
2) Мѣсяцъ.
Я ж місяці і дні лічу журбою. К. Іов. 15. Що-мі́сяця. Ежемѣсячно. Моско́вський мі́сяць. Долгое время. Попождеш з московських місяць!
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум.
Місяче́нько, мі́сячко, мі́сячок. Вх. Уг. 252. Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвіррі, де дівчина красна. Чуб. V. 53.
Неподо́ба, нар. Неприлично, не слѣдуетъ, не подобаетъ. Неподоба зірці без місяця ізіходити: неподоба дівці до козаченька виходити. Нп.
Пова́житися, -жуся, -жишся, гл.
1) Рѣшиться, отважиться.
Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у.
2) Польститься, прельститься.
Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.
Подо́ба, -би, ж.
1) Образъ, видъ, наружность.
Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. Стор. МПр. 27.
2) Сходство, подобіе.
3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Г. Барв. 420.
Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? МВ. (О. 1862. III. 37). Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Чуб. V. 311. Не подоба, діду, тобі таке робити. Зміев. у. Не подоба твоя, не подобнії річи викладати коня, до коханя бічи. Гол. III. 317.
4)
До подо́би. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. Гол.
4)
У подо́бі ста́ти. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Г. Барв. 149. Ум. Подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька. Гол.
Подоба́ння, -ня, с. = Уподоба. Ходив по ярмарку і до свого подобані коней не найшов. Гн. І. 189.
Подо́ба́ти, -баю, -єш, гл.
1)
Він подо́бав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старий чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс.
2) Идти, приличествовать.
Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном.
3) Походить, быть похожимъ.
На що таке подобає земля: чи на скриню, чи на коржа? Ком. І. 9.
Подобе́нство, -ва, с. = Подоба 3. Чи подобенство, брате, тебе рубати? ЗОЮР. І. Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро турецьке на шляху покидав? АД. І. 114. Не подобе́нство также: не возможно. Привіз до двора на тік і вивернув, бо не подобенство було скинути порядно в стоги за один день. Гн. II. 167.
Подо́бонька, -ки, ж. Ум. отъ подоба.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. приста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138.
2) Присоединяться, присоединиться; пристать.
Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми.
3) Приставать, пристать, прилипнуть.
Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180.
4) Быть къ лицу, идти; подходить.
Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201.
5) Быть пригоднымъ.
Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у.
6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ.
Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74.
7) Соглашаться, согласиться.
Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53.
8)
Пристає́, приста́ло серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
9) Останавливаться, остановиться.
Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Річ, ре́чі, ж.
1) Рѣчь, слово, разговоръ.
На речах — наче на кобзі. Ном. № 2289. Нехай ваша річ на переді. Ном. № 4970. Про вовка річ, а вовк навстріч. Ном. № 5769. Відняло́ річ. О больномъ: отняло языкъ. Кобел. у. Зня́ти річ. Начать говорить, заговорить. Ном. Річ на двічі. Двусмысленность. Ном. № 12843. Не до те́бе річ. Не съ тобой говорятъ. Ном. № 9578. Бу́ти з ким на реча́х. Имѣть съ кѣмъ разговоръ. Ном. № 12857. Ста́ти на річах з ким. Вступить въ разговоръ. Ном. № 3475. В ре́чі ввіхо́дити, захо́дити. Пускаться, вдаваться въ разговоры. Ввійшов із нею в речі. Алв. 25 Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги в Дем’янівку, подякую за хліб-сіль та й далі. МВ. І. 14.
2) Дѣло.
Остання річ вовком орати. Ном. № 5264. Я буду просить тебе об одну річ. ЗОЮР. І. 128. Жіноча річ — коло припічка. Ном. № 9039. Був шляхтич в військових речах бравий, звався Пилип. Не в тім річ. Не въ томъ дѣло. Не в тім річ, що в хаті піч: то біда, як нема. Ном. До ре́чі. Кстати, дѣльно. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059. Не до ре́чі. Некстати, не къ дѣлу. Не од тіє́ї ре́чі. Не прочь. Ном. № 5051. З яко́ї ре́чі. Съ какой стати. Ном. № 6456. Моя, твоя и т. д. річ. Мое, твое и пр. дѣло. Твоя річ — мене вірне кохати. Чуб. V. 89. Не подо́ба-річ. Неприлично. Не подоба-річ мені старому по весіллях гуляти. МВ. Звича́йна річ. Обычная вещь. То в танцях звичайна річ. Левиц. Пов. 56.
3) Вещь, предметъ.
Вікно три речі псує: атрамент, сіль і молоду жінку. Ном. № 5914. Недивним річам не дивуйсь. Ном. № 7815.
4) Пѣна и слюна у мертвеца. Мил. 167.
Сподо́ба, -би, ж. = Уподоба. Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої. Чуб. V. 35.
Сподоба́ння, -ня, с. = Сподоба. Ані гречки, ні полови, ні колосування, побив дяку києм.... аж до сподобання. Чуб. V. 674.
Уподо́ба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. Канев. у. Уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. Чуб. V. 27. До вподо́би бу́ти, припада́ти. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! МВ. II. 20. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. Ном. В уподо́бі бу́ти. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. Г. Барв. 270. З уподо́бою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. К. XII. 116. Ум. Уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька. Г. Барв. 447.
Уподо́бати, -баю, -єш, гл. Полюбить. Як закине оком, то так і вподоба її. Котл. Він се вподо́бав; він його вподо́бав. Ему это понравилось, ему онъ понравился. Я його вподо́бав. Онъ мнѣ понравился.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Годи́ться = годи́ти ся; зда́ти ся, знадоби́ти ся. — Коли небудь здасть ся на щось. — А тютюн та люлька козаку в дорозї знадобить ся. н. п. — Годи́тся = годи́ть ся, слїд, подо́ба, приста́ло. — Так не годить ся робити. — Не слїд сьміяти ся над бідним. — Не подоба зірцї без місяця тай зіходити, не подоба дївцї до козака тай виходити. н. п. — Іскинь, бо не подоба, не пристає очіпок до лоба. н. п. — Пристало, як корові сїдло. н. пр.
Дѣ́ло = дїло, спра́ва, учи́нок, вчи́нок, робо́та, пра́ця, по́рання. — Дивись кінця кожній справі. н. пр. — Добра воля стане за учинок. н. пр. — Писар повинен цїлую справу вірно писати. Б. Н. — Всюди в їх одна розмова про єдину справу, що обходила життя їх, та їх честь і славу. Пчілка. — Въ са́момъ дѣ́лѣ = спра́вдї, спра́вжки, навспра́вжки́, навспра́вжнє, узапра́вдї, настоя́ще. — Чи справжки чи на жарт. Гул. Ар. — Въ че́мъ дѣ́ло = в чім дїло, про що річ? — Всё употреби́ть въ дѣло = все зроби́ти, всїма́ чорта́ми запра́вити. — Дѣ́ло ма́стера бои́тся = дїлника́ і дїло боїть ся. н. пр. — Дѣ́ло есте́ственное, обыкнове́нное = сьвітове́ дїло (Ман.), сьвітова́ річ (Пч.), звича́йна річ. — Дѣло пло́хо = пога́но, пога́не дїло, ке́пська спра́ва, не переливки. — Я вже бачу, що не переливки, та навтїкача. — Дѣло то́лько въ томъ, что бы... = річ тільки про те́, щоб... — Золоты́хъ дѣлъ ма́стеръ = золота́рь. — Моє дѣ́ло сторона́ = Моя хата зкраю. — Моя хата зкраю — нїчого не знаю. н. пр. — Не въ то́мъ дѣ́ло = не в ті́м річ, си́ла. — Не в тім річ, що в хатї піч, дивно-б було, як би не було. — Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. н. пр. — Не къ дѣ́лу = не до дїла, не в ла́д. — Коли моє не в лад, то я з своїм назад. н. пр. — Не счита́ется за дѣ́ло = не в дїло. — Помажу комін — не біло, помию ложки — не в дїло. н. п. — Не твое́ дѣ́ло = не твоє́ дїло, зась, за́ськи. — Игумену дїло, а братії зась. н. пр. — Плёвое дѣло = дурни́ця, пусте́, ка́’зна що. — По дѣло́мъ = за дїло. — По дѣло́мъ во́ру и му́ка = коту́зї по заслузї. н. пр — Пойма́ть на дѣл́ѣ, на мѣ́стѣ преступле́нія = зла́пати, пійма́ти на горя́чому вчи́нку. – Ра́тное дѣ́ло = військова́ спра́ва. — В той час була честь, слава, військовая справа. н. д. — Слы́ханое ли, ви́данное ли дѣ́ло = чи чу́вано, чи ви́дано? — Ста́точное ли дѣ́ло = чи подо́ба, чи подобе́нство? — Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро на шляху покидав, тебе на коня брав? н. д. — То́ ли дѣ́ло = нема́ кра́ще, як, нема́ як. — Тя́жебное дѣ́ло = по́зов, спра́ва. — Тодї виграю справу, як ляжу на лаву. н. пр. — Ходи́ть по дѣ́лу = позива́ти ся, тяга́ти ся. — Что́ мнѣ за дѣ́ло = яке́ мінї дї́ло. — Что дѣ́ло, то дѣ́ло = що пра́вда, то пра́вда. – Э́то дѣ́ло = це до́бре, гара́зд! — Э́то осо́бое дѣ́ло = се и́нша річ, се и́нша стать. – То и дѣ́ло = те і зна́й, тільки те́, тільки й того́, що... – Же́нское дѣ́ло = жіно́ча річ. — Жіноча річ коло припічка. н. пр.
Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги.
Красота́ = краса́, вро́да (С. Л.), уро́да (С. Ш.), здр. вро́донька, уро́донька, лїпота́, ла́дність (С. Пар.), подо́ба, го́жість (С. Пар.). — Краси на тарільцї не подаси. н. пр. — Де врода, там і сила. н. пр. — Ус — козацький скус, носа — дївоцька краса. н. пр. — Ой дбай, мамо, дбай, мене заміж оддай, та не давай за ледачого, бо вродоньки жаль. н. п. — Горе ж тому козакові із хорошою вродою, що за його дївчата бъють ся, молодицї позивають ся. н. п. — Де урода, там і смак. н. пр. С. Ш. — Шкода мінї уродоньки й високого росту — прийшлось мінї утопитись з високого мосту. н. пр.
Лицо = 1. лице́, обли́ччя (С. З.), вид, тварь, твар (С. Ш.), лайливо або шуткуючи — пи́ка, пи́сок. — Ой дївчино, дївчинонько, славна на обличчя. н. п. — Обличчя, постать, очі — усе я бачила вже десь давно. К. К. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвою. Кн. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. — Глянь на вид, та не питай ся за здоровя. н. пр. — Та не давай стиду–бриду цїлувати свого виду. н. п. — Твар у дїда повна, червона, сьвіжа. Кн. — Пика, як у комлика. н. пр. — Къ лицу́, не кь лицу́ = до лиця́, не до лиця́, не подо́ба, не приста́ло. — І той рубець йому красою служить і до лиця, як лицарю йому. К. К. — Ся хустка вам не до лиця. Кн. — Тобі не подоба, не пристало до лоба. н. п. — Лицо́мъ къ лицу́ = лице́ в лице́, о́ко в о́ко, віч-у-віч. — Ми стояли мовчки, лице в лице, око в око. Кн. — На нёмъ лица́ нѣтъ = на се́бе не похо́жий став. — Перемѣни́ться въ лицѣ́ = зміни́ти ся на виду́. — Съ лица́ на лицо́ = віч-на́-віч. — Поставили його з сьвідком віч-на́-віч. — Уби́тое лицо́ = сумни́й вид. — Хоро́шь, хороша́ лицо́мъ = га́рний, хоро́ший, а на виду́, на вро́ду, на ви́гляд. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. .— Повна та хороша на виду. К. З. о Ю. Р. — Їде козак молоденький, їде він до броду, ой там живе дївчинонька — хороша на вроду. н. п. 2. осо́ба, парсу́на (С. З.). — Зна́тное лицо́ = значна́ осо́ба. — Ча́стное лицо́ = прива́тна осо́ба. Ч. К. — Смотрѣ́ть на ли́ца = вважа́ти на ко́го. — Не вважай на те, що я швець — говори зо мною, як з простим чоловіком. н. пр. 3. осо́ба, дїєва осо́ба, лицедїй (в драматичному утворі). — В новій драмі Карпенка Карого „Батькова казка“ усі дїєві особи змальовані правдиво. 4. лице́, пе́ред. — Лицо́мъ, на лицо́ = лице́м, на лице́, с пе́реду. — Хата у його лицем на вулицю. Кн. — Не показуй з вивороту, покажи на лице. Кн. — На виворіт сукно ще добре, а спереду зовсім витерлось. — На лицо́ (про гроші) = гото́вими грішми, готі́вкою, готови́зною. — Готовими грішми (або: готовизни) маю сто рублїв, та треба ще сотню позичити.
Неприли́чный, но = незвича́йний, но (С. Л.), него́жий, же (С. Л.), неподо́бний, но, безли́чний, но (С. Ш.), несьві́тний, несьві́тський, неслїд (С. Л.), неподо́ба, неподо́ба річ (С. Л.), неподо́бная річ, не до звича́ю (С. Л.), не ли́чить, не ґре́чно. — Козаків до всякої незвичайної роботи домової пристановляли. Л. С. — Лаєть ся неподобними словами. Кр. Безличний попів Гриць. н. пр. — Не слїд тобі туди ходити. С. Л. — Не подоба дївці до козака та й виходити. н. п. — Пусти мене, Подолянко, на піч! Ой не пущу — неподобная річ. н. п. — Нї, не личить лисому женихати ся до підлїтка. Кн.
Несхо́дность, несхо́дство = несхо́жість, непохо́жість, неподо́ба.
Неумѣ́стный, но = недола́дний, недодїльний, недоладу́, недодїла, недоре́чі, неподо́ба.
Подоба́етъ = годи́ть ся (С. Ж.), слїд, нале́жить, ли́чить, прихо́дить ся. — Не подоба́етъ = не подо́ба, не слїд, не годи́ть ся, не ли́чить і т. д. — Не подоба зірці без місяця та й зіходити, не подоба дївцї до козаченька й виходити. н. п. — Не личить нашій честї і повазї вбачати кров посельську в себе дома. К. Б.
Подо́біе = 1. схо́жість, подо́ба (С. З. Л.), подобе́нство (С. Ж. З.). 2. манїр, взір (С. З.), кшталт, штиб, шти́ль (С. З.). — На подо́біе = на взір, взо́ром, на кшта́лт (С. З.), на шти́б і д. ще під сл. Мане́ръ 2.
Прили́чіе = зви́чай (С. З.), звича́йність, го́жість, подо́ба (С. З.). прили́ка. — Яка бо ти не ввічлива, прилики нема в тебе: пан старий стоїть, а ти молоденька і не підведеш ся. Кн. — Изъ прили́чія = для годи́ть ся. —Він це зробив для годить ся. Ум.
Прили́чный, но = го́жий, звича́йний, ґре́чний, присто́йний; відпові́дний; д. Поря́дочный, го́же, звича́йно, до звича́ю, приго́же, як слїд. — Не прили́чно = не ли́чить, не го́же, не приста́ло, не ли́чило, не подо́ба, не подо́бная річ, не приго́же. — Серце козаче небоже, чом ти не робиш, як гоже. н. пр. — Не пригоже так робити. С. Л. — Як на правду, то у земстві батюшкам може і не личить. В. Лев. — Так не личить робити. Хар. — А тільки панові вельможного колїна не личило робить гіркого з себе хріна. К. Д. Ж. — Не личило йому приймати його. Кн. — Не пристало тобі так робити. — Не подоба дівцї до козака тай виходити. н. — Пусти ж мене, подолянко, на ніч. Ой не пустю, не подобная річ. н. п. — Прили́чнѣе сдѣ́латься = позвичайнїшати.
Схо́дствіе, схо́дство = схо́жість, одна́ковість, поді́бність, подо́ба (С. Л.), подо́бенство. — Рівняючи піснї, дуже легко знайти між ними схожість. Бар.
Удово́льствіе = 1. у(в)тїха (С. Л. Ш.), уподо́ба, у(в)подо́бання (С. Л. Ш.), дого́дність, ро́зривка, в їжі — смак, смакота́. — Слава в гуртї з його втїхами творчими. Кн. — Щоб зробити мінї догодність, засьпівав мою любиму пісню. Склд. — Въ удово́льствіе = до сподо́би. — Для своего́ удово́льствія = по своїй уподо́бі, собі́ на потїху. – Він все їх збіжжя забере, волів, овець, усю худобу, собі їх ниви пооре або роздасть по уподобі. Кн. — Нѣтъ тебѣ́ никако́го удово́льствія = живе́ш, живе́ш і смаку́ не чу́єш. н. пр. Ман. — Сдѣ́лайте мнѣ удово́льствіе = зробі́ть мінї ла́ску. — Съ удово́льствіемъ = залюбки́ (С. З.), охо́че (С. Л.), з охо́тою, з вели́кою охо́тою. 2. д. Удовлетворе́ніе.