Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 46 статей
Шукати «*руш*ати» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́трусити, -ся. См. Витру́шувати, -ся.
Витру́шувати, -шую, -єш, сов. в. ви́трусити, -шу, -сиш, гл;
1) Вытряхивать, вытряхнуть.
Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371.
2) Находить, найти при обыскѣ.
Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у.
3)
— са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Затруси́ти. См. Затрушувати.
Затру́шувати, -шую, -єш, сов. в. затруси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Посыпать, посыпать чѣмъ, засыпать чѣмъ.
Як де попріло, — затрушують гречаним борошном. Грин. II. 320. Як докопаю, — хворостняком затрушу. Мнж. 2. О, як затрусить зеленим маком, то тільки держись берега! — О человѣкѣ, который засыпаетъ укорами, бранью и пр. Ном. № 3359.
2) Только сов. в. Затрясти.
З’їхали на грудувату дорогу, то так затрусило.
Короно́вка, -ки, ж. Вѣнецъ при вѣнчаніи супруговъ. Де ж ти підеш, Марисенько, під Божий вінок стати?.. Підемо до церковці порушати короновці. Гол. IV. 383.
Накруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. накру́тити, -шу, -шиш, гл. Причинять, причинить ущербъ, убытокъ. Купіть, каже, крашаночку! — А шо тобі за неї? — Та мене не обіжайте і себе не накрушайте. Мнж. 52.
Наруша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Двигать, шевелить. Ой у полі билина, вітер нею хитає, та й найменша пташина і та нарушає. Чуб.
Натруси́ти. См. Натрушувати.
Натру́шувати, -шую, -єш, сов. в. натруси́ти, -рушу́, -сиш, гл.
1) Натрясать, натрясти.
Натруси яблук.
2) Разсыпать, насыпать, насаривать, насорить.
3) Встряхивать, встряхнуть мѣшкомъ, набивая его сыпучимъ тѣломъ.
Обруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Обтруси́ти, -ся. См. Обтрушувати, -ся.
Обтру́шувати, -шую, -єш, сов. в. обтруси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Отряхивать, отряхнуть, отрясти, стряхнуть.
А я хлопців не просила, сама терен обтрусила. Чуб. V. 545. Обтрусіть і порох із під ніг ваших. Єв. Мр. VI. 11.
2) Обсыпа́ть, обсы́пать.
Обтрусив табакою сорочку.
Отруси́ти, -ся. См. Отрушувати, -ся.
Отру́шувати, -шую, -єш, сов. в. отруси́ти, -шу́, -сиш, гл. = Обтрушувати, обтрусити.
Перетруси́ти. См. Перетрушувати.
Перетру́шувати, -шую, -єш, сов. в. перетруси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Перетряхивать, перетрясти.
Ми хочемо все перетрусити, передивитись. Левиц. Ліжко перетрусе. ЗОЮР. II. 289.
2) Пересыпа́ть, пересы́пать.
Перетруси яйця половою, щоб не побились.
3) Только сов. в. Перетрясти.
Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черном.
Підтруси́ти. См. Підтрушувати.
Підтру́шувати, -шую, -єш, сов. в. підтруси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Подбрасывать, подбросить.
Підтруси трошки сінця.
2) Встряхивать, встряхнуть.
Підтруси мішок, щоб овес улігся.
Повитру́шувати, -шую, -єш, гл. Вытрясти (во множествѣ). Левиц. І. 54.
Позатру́шувати, -шую, -єш, гл. Засыпать чѣмъ во многихъ мѣстахъ). Бач, як злили долівку! Позатрушуй піском або попілом. Богодух. у.
Позвору́шувати, -шую, -єш, гл. Сдвинуть, расшевелить, всколыхнуть (во множествѣ).
Позру́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и зру́шити, но о многомъ.
Понаїжджа́ти, -джа́ємо, -єте, гл. = Понаїздити. Тут стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали. Кв. Понаїжджають у гості. ЗОЮР. І. 164.
Понатру́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и натрусити, но во множествѣ. А ну тебе! заходився тут з половою, понатрушував скрізь. Богодух. у.
Пообру́шувати, -шую, -єш, гл. Потрясти, обвалить (во множествѣ).
Пообтру́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и обтруси́ти, но во множествѣ.
Поперетру́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и перетруси́ти, но во множествѣ. Прибрала гарно світличку: рушники шиті порозвішувала, сухі зілля за сволоком і за богами поперетрушувала. Г. Барв. 161.
Попідтру́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и підтруси́ти, но во множествѣ.
Порозвору́шувати, -шую, -єш, гл. То-же, что и розворуши́ти, но во множествѣ.
Поростру́шувати, -шую, -єш, гл. Растрясти, разсыпать (во множествѣ). Глянь, скільки сіна порострушували, — візьми граблі та попідгрібай. Харьк.
Поруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. пору́шити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть.
2) Трогать, тронуть.
Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ нравствен. смыслѣ: Може й Русалку, думаю собі, весна порушить, і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад та лук. Г. Барв. 374.
3) Побуждать, побудить.
Як тебе сумління порушило отак зробити? НВолын. у.
Притруси́ти. См. Притрушувати.
Притру́шувати, -шую, -єш, сов. в. притруси́ти, -шу́, -сиш, гл. Посыпать, посыпать, присыпать сверху. Онисько закопав його в землю, ще й зверху притрусив сухим бадиллям. Левиц. Пов. 228.
Риштува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. = Рихтуватися. Треба мерщій риштуватись та в похід рушати. Грин. III. 584.
Розворуши́ти, -ся. См. Розворушувати, -ся.
Розвору́шувати, -шую, -єш, сов. в. розворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить. Левиц. Пов. 189, 146, 13.
Розруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. розру́шити, -шу, -шиш, гл. Расшевеливать, расшевелить, приводить, привести въ движеніе. Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають. Нп.
Роструси́ти, -ся. См. Рострушувати, -ся.
Ростру́шувати, -шую, -єш, сов. в. роструси́ти, -шу́, -сиш, гл. Раструшивать, раструсить, разсыпать.
Ру́хати, -хаю, -єш, сов. в. ру́хнути, -ну, -неш, гл.
1) =
Рушати, рушити 1. Гн. II. 182.
2) =
Рушати, рушити 2. Грин. III. 584 На Варуха, як земля руха. Драг. 11. Заходились рухати до господи. Грин. II. 275. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому. Грин. II. 334.
3) Только сов. в. Приняться, начать.
Дядина як рухнула плакати. Пирят. у.
Руша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. ру́шити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть.
Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Ном. 9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться.
Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Нп. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. І. 112. Рушай! Трогай! Маршъ!
Ру́шити, -ся. См. Рушати, -ся.
Скруши́ти, -ся. См. Скрушувати, -ся.
Скру́шувати, -шую, -єш, сов. в. скруши́ти, -шу́, -шиш, гл. Сокрушать, сокрушить. І вернувсь до неї розум, скрушений бідою. К. МБ. XI. 146.
Струси́ти. См. Струшувати.
Стру́шувати, -шую, -єш, сов. в. струси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Стряхивать, стряхнуть.
Кожух його струшує. МВ. II. 26.
2) Отрясывать, отрясти.
Піду хоч яблучок струшу. Рудч. Ск. II. 60. Струсив грушу, назбірав... груш. Чуб. II. 147.