Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Шукати «*ть чоловік» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бездо́лье – безтала́ння, бездо́льність, безді́[о́]лля. [Як твоя́, до́ню, до́ля, то наку́пить чолові́к і по́ля, а як безді́лля, то прода́сть і подві́р’я].
Висе́ть – ви́сіти, звиса́ти. [Ви́сить чолові́к неживи́й. Смерть звиса́є над голово́ю].
Кости́стый
1) (
ширококостый) костува́тий, око́стуватий, гоміла́тий. [Висо́кий, худорля́вий, ряби́й, ще й костува́тий (Харківщ.). Ру́ки костува́ті (Богусл.). Цей віл худи́й, але око́стуватий (Сл. Гр.). Одкопа́ли труну́, а в ній лежи́ть чолові́к до́вгий, гоміла́тий (Харківщ.)];
2) (
мнокостный) костови́тий, кістка́вий, коща́вий. [Ри́ба голове́нь – са́ма костови́та ри́ба, костови́тішої од не́ї нема́ (Яворн.)].
Неизве́стность
1) (
состояние)
а) (
неизвестного) невідо́мість, незна́ність, незві́сність, безві́сність; незнайо́мість; недовідо́мість; срв. Неизвестный 1. [Нема́ у сві́ті гі́рше, як та невідо́мість, непе́вність (М. Вовч.). Ко́жна хвили́на наближа́ла страшну́ невідо́мість (Коцюб.). Жах, болю́чий, як невідо́мість (Черкас.). Накипі́ло на се́рці у купця́ з недовідо́мости й го́ря (Корол.)].
Полная -ность – цілкови́та невідо́мість.
-ность о чём – невідо́мість про (за) що.
Быть в -ти о чём – бу́ти в невідо́мості, (нічо́го) не зна́ти про (за) що, (пров.) бу́ти незві́сним (невідо́мим) про (за) що.
Жить в -ти – жи́ти в невідо́мості. [Невідо́мість, що в їй живемо́ (Грінч.)];
б) (
незнаменитого) невідо́мість, незна́ність (-ости).
Жить в -ти – жи́ти в невідо́мості, жи́ти (ніко́му) невідо́мим (незна́ним);
2) (
неизвестное) невідо́мість, невідо́ме, незна́не (-ого), бе́звість (-ти) и (мн.) бе́звісті (-тей). [Ли́не в бе́звість чолові́к (Вороний). «Куди́ ти йдеш?» – «Не зна́ю. Так, на бе́звість» (Л. Укр.). Пра́вда й си́ла в бе́звістях пропа́ли (Млака)].
Попада́ть, попа́сть
1)
куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
-дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
-па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
-па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
-па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
-па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
-па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
-па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
-па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
-па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
-па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
-па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
-па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
-па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
-па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
-па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
-па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
-па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
-дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (
наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
-па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
-па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
-па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3)
в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
-па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
-па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
-па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
-па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
-па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.
Предполага́ть, предположи́ть – (полагать, рассчитывать) гада́ти, ду́мати, поду́мати, ма́ти на ду́мці (на га́дці, на ми́слі), поклада́ти, покла́сти що (що роби́ти), (намереваться) ма́ти, ма́ти на ду́мці (що роби́ти), (допускать) припуска́ти, припусти́ти що, ста́вити, поста́вити (перед собо́ю) га́дку про що, ми́слити перед собо́ю що, місти́ти в собі́ га́дку про що. [Нау́ку в шко́лі я гада́ла розпоча́ти на Се́мена (Кон.). Через ти́ждень мав ви́їхати до Ки́їва (Н. Лев.). Нау́ка ста́вить перед собо́ю га́дку і про працівникі́в (ми́слить перед собо́ю і працівникі́в), які́-б її́ розробля́ли (Крим.)].
Основательно -га́ть – слу́шно гада́ти.
Это и -жи́ть нельзя было – цього́ й припусти́ти не мо́жна було́.
Нужда -га́ет лишения – коли́ (як) неста́тки, то й зли́дні, в неста́тках і зли́дні.
Человек -ет, а бог располагает – крути́ не крути́, а бу́де так як Бог дасть; чолові́к стріля́є, а Бог ку́лі но́сить.
Предполо́жим – припусті́мо, покладі́мо, кладі́мо, да́ймо (на те́є) що. [Ну, а покладі́м, що хтось вам дові́в, що вони́ (класи́чні мо́ви) про́сто шкодли́ві (Крим.). Да́ймо, що він прода́сть жи́то (Він. п.)].
-жим, что ваши надежды основательны – припусті́мо, да́ймо (на те́є), що ва́ші наді́ї ма́ють підста́ви.
Предполага́емый – га́даний, здога́дни́й, ду́маний, припу́сканий. [Це да́та здогадна́ й непе́вна (Крим.)].
-мое путешествие – га́дана по́дорож.
-мая сумма – га́дана, припу́скана су́ма.
Предполо́женный – зага́даний, заду́маний, припу́щений.
-ный на первое июня с’езд не состоится – зага́даний на пе́рше че́рвня з’їзд не відбу́деться.
-ться – гада́тися, ду́матися, ма́тися; припуска́тися.
-га́ется что-н. сделать – гада́ється (є ду́мка, га́дка) щось зроби́ти.
-га́лось – ду́малось, була́ ду́мка, ма́лося. [Ма́лося йти на я́рмарок, та дощ не пусти́в. Була́ ду́мка так зроби́ти, а ви́йшло ина́кше].
Прилепля́ться, прилепи́ться
1) прилі́плюватися
и приліпля́тися, приліпи́тися, бу́ти прилі́пленим, (во множ.) поприлі́плюватися до чо́го; срв. Прилипа́ть. [Тим оста́вить чолові́к отця́ свого́ і ма́тір сво́ю та й прилі́питься до жони́ своє́ї, і бу́дуть удво́х ті́лом одни́м (Св. Пис.). Давні́ше свічечки́ прилі́пляно на рога́х у волі́в (О. Пчілка)];
2) (
переносно: пристраститься) прикида́тися, прики́нутися до чо́го, ли́пнути, прили́пнути до чо́го, тули́тися, горну́тися до чо́го. [Говори́в раз піп каза́ння із Письма́ Свято́го: чого́, грі́шнику, так ли́пнеш, – ка́же, – до земно́го (Рудан.). Він усіє́ю душе́ю прили́п до це́ркви (Звин.). Ка́зано по святи́х кни́гах, щоб не тули́лася люди́на до світово́го добра́, до бага́тства (Грінч.)].
Процвета́ть, процвести́ и процве́сть
1) процвіта́ти, процвісти́, проквіта́ти, прокві́тнути, красува́тися, пиша́тися
и пиша́ти, буя́ти. [А в се́рці роскі́шно цвіте́-процвіта́є злоти́стая кві́тка – наді́я (Л. Укр.). Кали́на процвітає́ (Метл.). Дру́зі коха́ні! У нас хай пиша́є ві́льно і ду́мка і ві́ра (Грінч.). Ро́бить чолові́к, та не на се́бе, а на дру́гих; дру́гі з його́ пра́ці живу́ть та пиша́ються, а сам він ду́же ма́ло з чо́го кори́стується (Єфр.) Ра́дуйся, зе́мле, непови́тая квітча́стим зла́ком! Розпусти́сь, роже́вим кри́ном процвіти́ (Шевч.)];
2) (
известное время) процвісти́, прокві́тнути, прокрасува́тися яки́й час.
Пусто́й
1)
см. По́лый 3;
2) поро́жній, пусти́й; го́лий.

-то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)].
-тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)].
-то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)].
-то́й сундук – поро́жня скри́ня.
С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)].
С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)].
-то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто.
Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі.
-то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце.
-то́й желудок – поро́жній шлу́нок.
-то́е пространство – поро́жнява.
-та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка.
Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити.
-та́я голова – пуста́ голова́.
-то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка.
-то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)].
-то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)].
-ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)];
3) (
тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний.
-та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)].
-ты́е издержки – ма́рні тра́ти.
-та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я.
-та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва.
-ты́е радости – ма́рні ра́дощі.
-ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)].
-та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су;
4) (
вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)].
-та́я книга – пуста́ кни́га.
-то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)].
Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти.
-то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)].
-та́я похвала – поро́жня хвала́.
-ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути.
-то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість.
Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що.
-то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)].
За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите.
-та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха.
Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пехом, разг. – піхом, піхою, пішака, пішком, піхтуро́ю, піхтура́, пішечки, пішаницею, своїм ходом, на своїх [двох].
[За отаманом Остряницего Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею; Пани хочуть Остряницю упіймати, А славче військо запорозьке Щоб посікти-порубати (Дума). — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (І.Котляревський). І ото, которі багаті, що на доброму коні збройне до обозу могли виїжджати, тії зостались козаками і до леєстру козацького записані; котрі ж ходили піхом, дак зостались у поспільстві (опріч міщан, що по городах торги і комори крамнії мали), осіли на рангових або на магістратських та на чернечих грунтах, або у шляхти та в козаків підсусідками, а інші зостались козацькими підпомічниками, що двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають. Сі б то, може, й собі, як от і ми, козацької вольності пошукали, коли ж несила! (П.Куліш). Пійшли хто піхом, хто возом (Г.Барвінок). Піхою… за десять верстов на місто (Г.Барвінок). — Дозвольте, дядечку, кинути у вас коня у дворі, а я пійду піхотою (Г.Барвінок). — Нічого більш, розкажи тілько, як ти добравсь піхтурою до табору (П.Куліш). «Голопузі» сипнули по всіх усюдах… поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маєтків, а деякі побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Подрибзав піхтурою і пан Польський з бистрої Стирі аж до самої холодної Неви… Заліз у якийсь полк, терся по передніх вельмож, поки таки дотерся до генерала… і до Пісок! (П.Мирний). Оскільки у Павла вже не було грошей, щоб найняти візника, то він вирушив шукати своє рідне село пішечки і через чотири дні ходу був уже дома (Г.Тютюнник)].
Обговорення статті
Попадать, попасть
1) (
куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися;
2) (
наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що;
3) (
в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го:
блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́;
болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив);
вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого;
все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в;
в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…;
вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час;
где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку;
делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що;
еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу;
зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить;
как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?;
какой попало – аби́-який, бу́дь-який;
как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай;
камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову;
кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому;
куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться;
не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути;
попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль;
он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався;
попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну;
попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що;
попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це;
попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя;
попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в;
попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́;
попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку;
попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя;
попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́;
попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́);
попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти;
попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся;
попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю;
попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то;
попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му;
попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́;
попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище;
попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби);
попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти;
попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки;
попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р;
попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи;
попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка;
попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу;
попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го;
попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд;
попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому;
пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку;
с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́;
соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко;
стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв);
что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно.
[Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Фешенебельный – (англ.) фешенебельний, модний, стильний, вишуканий, елегантний, (ещё) розкішний, великосвітський, аристократичний.
[Не цілування по темних скверах, Не з мокрих прилавків березовий сік — Я ж тепер вся в фешенебельній скверні, Котрій наймення — «бальзаківський вік» (О.Забужко). Дар споглядання, а ним я володів тієї пори, був для мене всім — це дар, який виховує вже тому, що звернений на предметне, на все заманливо-повчальне, що тільки є у світі. Проте наскільки глибшими бувають збурені почуття, коли пожираєш очима не речі, а людей — можливість, щедро надана мені великим містом, точніше, фешенебельними кварталами, в яких я переважно провадив свої спостереження! (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Лондон. Фешенебельний ресторан. Заходить чоловік у смокінгу, сідає за столик. Підходить офіціянт: — Що-небудь вип’єте? — Ні, дякую. Я раз попробував. Не сподобалось. — Тоді, може, сигару? — Ні. Раз попробував. Не сподобалось. Я взагалі тут сина чекаю. — Я так розумію, син у вас теж один?].
Обговорення статті
Форменный
1) фо́рмовий, (
об одежде) формений;
2) (
подлинный, действительный, самый настоящий, разг.) справжній, справжнісінький, справдешній, достеменний, цілковитий, прямий, чистий, (редко) формений;
3) (
полностью подобный кому-л., чему-л.) точний, точнісінький, стопроцентний, типовий, сущий;
4) (
официальный, ещё) офіційний;
5) (
соответствующий принятому порядку, ещё) формальний:
сделать форменное предложение – зробити формальну пропозицію;
форменная одежда – форма, уніформа, формений одяг, однострій;
форменные элементы крови – формові елементи крові;
форменный дурак – справжній (справжнісінький, формений) дурень.
[Тужу́рка з фо́рменними фитіля́ми на пле́чах (АС). Палійчук — се кучерявий повногубий хлопець, типовий сільський донжуан (Г.Хоткевич); Хто їде лише на трійках? Цілковитий нездара або найбільший лінюх (І.Вільде). Ой ви, Тюхтій Іванович! Ви самі справдішня копиця сіна! (І.Нечуй-Левицький). Тепер всяк хам показує натуру, а нам мовчать? Се був би чистий страм! (Леся Українка). — А вони, паніматка, на сідлі, сущий запорожець (Д.Мордовець); До неї доноситься їх несамовитий регіт… Ні жалю, ні серця немає!.. Прямі собаки, прости Господи! (Панас Мирний). Не розумію я отих вегетар’янців, Силосожуїв, травоїдів, квітковбивць. Та це ж юрба розбійників і ланців, Справжнісіньких рослинних кровопивць (Гнат Голка). Дитячі співи, крила матерів, гортанна дума, щедра й достеменна, й над порохном чужинних упирів — полотна, сорочки, плащі, знамена (Ю.Андрухович). Метро. В вагон заходить чоловік у форменому одязі: — Пасажири, вибачте, що я до вас звертаюся. Я машиніст цього потяга, збираю гроші на відчинення дверей на інших станціях].
Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Внутренности
• Повредить (отбить, надорвать) внутренности
– надсадити (надвередити) нутро; відбити нутрощі; (вульг.) надсадити (надірвати, відбити) бебехи (бебехів, тельбухи, печінки); випустити бандури. [Насилу десять чоловік його подужали, — деяким таки добре надсадив бебехи. Стороженко. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Сл. Гр.]

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чолові́к, -ка, -кові, -ві́че! -віки́, -вікі́в і (після числівн.) -ві́к, -ві́ка́м. П’ять чолові́к і п’ять чолові́ка

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІ. Безді́лля, -ля, с. Бездолье, несчастье (отъ слова доля). Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я. Ном. № 1661. Ой піду ж я по подвіррю та заплачу по безділлю. Балл. 12.
Ви́сіти, -шу, -сиш, гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180.
Дихті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (въ жаркое время). Дихтять вівці. НВолын. у. Дихтить чоловік. НВолын. у. Лес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.
Мости́ти, мощу́, -стиш, гл.
1) Стлать, настилать, мостить, укладывать.
Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку на столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Грин. І. 293. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. МВ. II. 117.
2) Вить, устраивать гнѣздо.
Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда коло бистрого Дніпра. Грин. III. 594. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. О. 1861. VIII. 48. Миша... гніздо мостить. Грин. І. 254.
3) Колотить, бить.
Як почне мостить, то й місця живого не зоставить.
4)
Мости́ти постоли́. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. КС. 1884. І. 28. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять. Мет.
Набіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. набі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Набѣгать, набѣжать.
Пішла вдова в поле жати, стала хмара набігати. Мет. 291. Вовки сіроманці набігали. Мет. 7. А татарва як набігала, то вже я замужем була. Котл. Ен. III. 12. На очі набіга́ти. Мелькать предъ глазами. Шлях мигтить, гаї та ліси на очі набігають. Як набіжи́ть. Какъ придется. Треба жить, як набіжить. Чуб. І. 251.
2)
на що́. Наскакивать, наскочить съ разбѣга на что-либо. Чого ти не дивишся? Набіг на чоловіка!
3) Находить, найти.
Його найшли татари, набігли його сонного. КС. 1882. XII. 508. Як набіжиш, то й купи. Набі́гти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу. Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи. Г. Барв. 416.
4) Натекать, натечь.
Набігла вода в погріб.
5)
Се́рце набіга́. Він чоловік нічого, а так на його иноді серце набіга, т. е. иногда онъ сердится. Павлогр. у.
Надса́джувати, -джую, -єш, сов. в. надсади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Надорвать, причинить вредъ здоровью тяжелой работой и пр.
2)
бе́бехи, печінки́. Колотить, поколотить, отбивать, отбить бока, внутренности. Ном. № 8176. Насилу десять чоловік його подужали, — деяким таки добре надсадив бебехи. Стор. МПр. 84. Гей, хто зо мною вийде битись?.. Я бебехів вам надсажу. Котл. Ен. II. 15.
Накупа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. накупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Накупать, накупить. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля. Ном. № 1661.
Наси́лу, нар. Съ трудомъ, едва. Насилу десять чоловік його подужали. Стор. Насилу ноги волочу. Мет. 167.
Оне́, оне́є, мѣст. Это. Употр. въ выраж. не оне́, не оне́є въ знач. не хочетъ (этого): Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне. Алв. 9. Хоть чоловік і не онеє, коли же жінці, бачиш, теє, так треба угодити їй. Котл. Ен. III. 47.
Освіта, -ти, ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Дещо. Освіту народню скрізь роспростер. К. (О. 1861. II. 228). Не науки бажалось для дочки, не освіти. Св. Л. 53.
Передра́жнювати, -нюю, -єш, сов. в. передражни́ти, -ню́, -ниш, гл. Передразнивать, передразнить. Перина, — передражнила його жінка — сам ти перина! Левиц. Пов. 85. Сидить чоловік з удкою, а чорт на другім боці передражнює. Драг. 43.
Підпомо́шник, -ка, м.
1) Помощникъ. К. КР. 21.
2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ.
Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.
Подві́р’я, -р’я, с. = Підвір’я. Чуб. VII. 391. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір’я. Ном. № 1661. А що ж мені по худобі, що все подвір’я заляже? негідная дружиночка молодому світ зав’яже. Чуб. V. 31. У новеє подвір’є в’їжжаю, на подвір’ї пана зустрічаю. Чуб. V. 729. Ум. Подві́ренько, подві́ронько. Грин. III. 138. Подві́р’ячко. Чуб. V. 245, 130. Вийди, дружбонько, на подвіренько, подивися на сонечко. О. 1862. IV. 33.
Прикала́бок, -бка, м. Пристройка, небольшое помѣщеніе, пристроенное къ большему; чуланчикъ, сарайчикъ; уголокъ, особое отдѣленіе въ кладовой, шкафу и т. п. Васильк. у. Засвітив самопальний сірничок, пішов у другий прикалабок, — коли гляне, аж висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180. Ум. Прикала́бочок. Там такий був маленький прикалабочок; туди складаємо було то трісочки, то кирпич, а иноді і курку закинемо. Екатериносл. у.
Трива́лість, -лости, ж.
1) Бодрость, бодрое состояніе, сила въ тѣлѣ.
Як не їсть чоловік довго скоромної страви, так нема й тривалости. Каменец. у.
2) Прочность.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глава́ = 1. голова́. 2. (верх церкви або дзвіницї) — ба́ня (самий вершок, де стоїть хрест) — ма́ківка. С. Л. — Лазить чоловік по церкві і примощує до банї драбину. н. о. 3. верх, вершо́к, верхови́на́, шпи́ль (на пр. дерева, гори.). 4. голова́, ота́ман, старшина́. — Воглавѣ́ = на чолї. 5. (в книжцї) — голова́, роздїл.
Костёръ = 1. о́гнище, о́гнисько (Под.), бага́ття, (що тільки тлїє) — жа́риво. — Над річкою Синюхою огнища горіли, ой вже ж наші козаченьки без харчів змарнїли. н. п. — Огнища палають. К. Д. — Квітки пахнуть ясним ранком, соловейко свище, край дороги догоряє забуте огнище. Аф. — Став роскладати огнище: кашу варити. н. о. — Розвели багаття, почали грітись. н. о. — Так, мабуть чоловік біля багаття грів ся, та їдучи й покинув так його. Гр. 2. (в коноплї і в льону) — костри́ця, що зостаєть ся після тертицї — термі́ття, термітя́ча. — Термітяча залїзло в палець. С. Ш.
Ку́полъ = ба́ня (С. Аф. З. Л. Ш.), верхушка — ма́ківка. — Був у Київі і лазив на дзвіницю аж під самісеньку баню. С. Аф. — Лазить чоловік по церкві і примощує до банї драбину. н. о.
Несча́стіе = недо́ля (С. Л.), здр. недо́ленька, неща́стя, здр. неща́стячко, біда́, здр. бі́донька, безголо́въя (С. Л. Ш.), безща́стя, безтала́ння (С. Аф. Ш.), бездо́лля і безді́лля, ли́хо, лиха́ годи́на (С. Л.), приго́да, здр. приго́донька, причи́на (С. Л.), ха́лепа (С. Л. Ш.), лихолїття, зли́годнї. — Пішли вінчати ся — нема попа дома; чи се ж твоє нещастячко, чи моя недоля? н. п. — А безголовъя та короткий вік на тебе! н. пр. — Вже як піде на лихо та на безголовъя, то де той і розум дїнеть ся. К. X. — Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік поля, а як безділля, то продасть і подвірря. н. пр. — Іди, нене, тепера до мене, сталась мінї пригода без тебе, сталась мінї без тебе причина: жінка вмерла, зосталась дитина. н. п. — Заприсягли ся жити в згодї: і в щастї і в лихій пригодї. Чаііч. — На козака пригодонька — козак зажурив ся. н. п. — Нї, вже, куме, як заєць перебіжить дорогу, то вже без халепи не обійде ся. К. X. (Д. ще під сл. Бѣда́, Бѣ́дствіе).