Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Шукати «*тянин» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Еги́птя́нинєгиптя́нин.
-нка – єгиптя́нка.
Захолу́стникзакутя́нин, хуторя́нин.
Израильтя́нин – ізраїлі́т, ізраїльтя́нин.
Мавр, Маврита́нин, -рита́нка – мавр, маврі́йка, маврета́нець (-нця), маврета́нка, мавретя́нин, мавретя́нка, (чёрный) му́рин, му́ринка. [Оте́лло, вене́цький му́рин (Куліш)].
II. Мир
1) (
вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)].
От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)].
Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту.
Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу).
Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)];
2) (
светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)];
3) (
земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)].
Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті.
Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті.
По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті.
На весь мир – на ввесь світ.
Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня).
Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо.
Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́.
Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)].
Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)].
Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́.
Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́.
Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)];
4) (
перен.: круг явлений) світ.
Два -ра (противоположных) – два сві́ти.
Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ.
Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ.
Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ.
Мир красоты – світ краси́.
Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ.
В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого;
5) (
все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)].
Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1.
Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)].
С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка.
На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся.
С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́.
На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка);
6) (
социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)].
Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ.
Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да;
7) (
крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)].
-ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)].
Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да;
8) (
мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)].
Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді;
9) (
светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)].
Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті.
Оставить, покинуть мир
а) (
светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)];
б) (
умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися.
Москви́ч – моско́вець (-вця), (диал.) москва́ч (-ча́), москвитя́нин, (часто употр. рус.) москви́ч (-ча). [От де москва́ч, – про́сто з-під Москви́ (Чигиринщ.)].
Подгоро́дный – підгоро́дній, пригоро́дній, передмі́ський.
-ный жительпередмістя́нин, підгородя́нин.
-ное село – передмі́стя, підгоро́ддя, при́город.
Предме́стие – передмі́стя, підгоро́ддя.
Житель -тья – передміща́нин и передмістя́нин, підгородя́нин, підгоро́дець (-дця).
Приютя́нин, приютя́нка – притулча́нин (мн. -ча́ни), притулча́нка, захистя́нин, захистя́нка; (из дома для престарелых) шпита́льний, шпита́льна.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Инопланетянинінопланетянин, (реже) іншопланетянин, чужопланетянин.
[«Інопланетяни», — думав Мирон, спостерігаючи, з яким відсторонено-байдужим виглядом, підкресленою зневагою до цілого світу, виходять з іномарок юні гуманоїди, екіпіровані в дороге ексклюзивне лахміття від найкрутіших кутюр’є Європи, в руках яких — уже! — зосереджені вся влада і багатства держави — від банків до засобів масової інформації… (Г.Тарасюк). Після цього чужопланетянин повів хлопців в інше приміщення, як він сказав, у їхню робітню (Іван Ющук). 1. Російські науковці вперше зустрілись з іншопланетянами. І натовкли їм пику. За те, що інопланетяни. 2. Есемеска дружині: «Викрали інопланетяни. Ставлять на мені досліди. Вже облили духами, вимазали помадою, подряпали всю спину, відібрали гроші. Через годину обіцяли відпустити»].
Обговорення статті
I. Мир – світ, (вселенная, ещё) всесвіт (усесвіт), (редко) всесві́ття, (мн.) світи; (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок, сві́тонько; (круг явлений) світ:
вещественный, физический, идеальный мир – матеріяльний, фізичний, ідеальний світ;
в мире неведомого – у сві́ті невідо́мого;
внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, довколишній), вну́трішній світ;
во всём мире – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті;
горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо;
гражданин мира – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин, (космополит) всесві́тник;
два мира – два світи;
дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́;
древний мир – стародавній (давній, прадавній) світ;
дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень;
ещё до сотворения мира – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед ство́ренням сві́ту;
малые мира сего – малі світу сього;
мир Божий – світ Бо́жий;
мир красоты, искусства – світ краси́, мистецтва;
мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ;
на весь мир – на цілий (на весь) світ;
нигде в мире – ніде в світі;
новый, старый мир – нови́й, стари́й світ;
он не от мира сего (книжн.книжнустар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього;
от сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від створення світу;
по всему миру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті;
растительный, животный мир – рослинний, тваринний світ;
сего мира (мира сего) – свого світу; сьогосвітній;
сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього;
система мира – систе́ма сві́ту (все́світу);
того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній, несві́тній;
тот, потусторонний, загробный мир – той, потойбічний світ, потойбіччя; тогосвіття, засвіти, позасвіття;
этот, здешний мир – сей, сьогобічний (цьогобічний) світ; сьогосвіття.
[Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). І світ Бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Т.Шевченко). Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (І.Нечуй-Левицький). Мара́ несві́тня озива́ється (М.Вовчок). Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (М.Коцюбинський). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (О.Кониський). Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л.Українка). Усе́ на цім сві́ті зника́є (Б.Грінченко). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (О.Олесь). Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (АС). Чи, може, відлітає у вигляді священного димку в засвіти і приєднується там до велетенської хмари космічної любові, без якої не можуть жити люди, звірі, а хто зна чи й не рослини? (І.Вільде). За що ти судиш цілий світ, діставшись берега, коли ти в світі місця не знайдеш, як вікове багаття душить. І знов в вогонь, у воду йди, весь вік жахаючись біди (В.Стус). Бджіл медоносних українські доли, Й сама Вкраїна — вулик золотий… Було, було… Та відгуло в світи Й взяло з собою щільники медові (Тарас Мельничук). дрімає всесвіт на травині підперши зіркою щоку стоїть по пояс в Україні ромашка в білому вінку (Тарас Мельничук). І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані (Л.Костенко). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В.Симоненко). І так вони пританцьовували і казились безмежно,— звісно на американські грошики, бо який чорт ще влаштовує інтелектуальні підарасники на чолі з криптолесбіюгами?!— так вони зловтішалися, доки за тебе не вступились фантоми спалених напалмом у в’єтнамській бойні (вони линули їм межи очі палаючого фосфору: нехай повилазить вам, якщо не бачите або відвертаєтесь од правди; хай ваша вжаханість її узрить, щоб ви, хоч трохи, очистились перед сконом, вишмарчки, і вкрай не засмерджували тогосвіття)… (Є.Пашковський). І божеволіють солдати, Коли сміються автомати, Шугають душі в позасвіття Невінчані… (Володимир Погорецький). Я навіть не помітив‚ коли пішла із «Трьох поросят» та жінка‚ що цілий вечір поглинала мій зір‚ а потім‚ завваживши це‚ впав у таку нуду‚ що на мене повіяло потойбіччям (В.Шкляр). Не плач за мною, мила, не заводь, Як дзвони сповістять у скорбній тиші, Що хробам оддали вже мою плоть, Що відійшов я в засвіти гидкіші За світ гидотний… (Д.Павличко, перекл. В.Шекспіра). Отак міркуючи, пройшов Санчо, як йому здавалось, із півмилі чи й більше, і тут йому замріло щось іспереду, ніби світло денне, що добувалось крізь якусь відтулину — отже, той шлях, що ввижався йому дорогою у позасвіття, мав його вивести нарешті на білий світ (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вбивали багатьох; Владика загодя спроваджував у засвіти боягузів і тих, кого брав сумнів — аби вони не згубили решти; до того ж, кожне вбивство заощаджувало провіант (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь час ми мовчки слухали скрипаля, що вигравав трелі й варіації повторюваної мінорної мелодії. Молодий, у стоптаних черевиках і незаправленій сорочці, він був якийсь не сьогосвітній — риса, яка іноді зближує музикантів з природознавцями й математиками (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза). Люди стають все ближчими, світ перенаселяється (С.Є.Лєц). — Коханий, купімо авто… Світ побачимо! — Цей чи той?].
Обговорення статті
Горожанин, горожанка – городянин, городянка, (умен.) городяночка, містянин, містянка, міщанин, міщанка.
[Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній, бо стати справжнім городянином було першим завданням його сходу. Він ходитиме з нею скрізь по театрах, кіно та вечірках, дістанеться з нею суто міського товариства, де його, певна річ, приймуть та вшанують (В.Підмогильний). Городяни й робітники на лівому березі були втричі далі від видовища і ще більше метушились, намагаючись якомога більше почути й побачити (Семен Панько, перекл. І.Андрича). — У нас тут городяни були, допомагати приїздили. Так часом соромно дивитися. Сапку в руках тримати не вміють (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). В оточенні послужливих городян перетнув площу Пласа де Армас і увійшов до «Північної зірки»: місць не було (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). І я з захватом пояснював їм, що в житті ніде й ніхто такого, як у них, не бачив, я розповідав так, ніби потрапив сюди проїздом на машині або поселився на якихось два-три дні, я говорив як турист, як людина, захоплена природою, як городянин, який завжди, щойно приїде в село, то починає верзти романтичну нісенітницю про те, які красиві ліси, які прекрасні вершини гір у хмарах і з яким задоволенням він буцімто оселився б тут назавжди, так тут прекрасно… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРАЖДАНИ́Н (видатний) уроч. син;
гражданин ми́ра всесвітя́нин.
ОБРАЗО́ВЫВАТЬ 2 ще шко́лити;
образовывающий що /мн. хто/ дає́ осві́ту тощо, ім. освітя́нин, просвітя́нин, книжн. просві́тник, уроч. просвіти́тель, прикм. осві́тній, просві́тній, образ. сія́ч осві́ти;
образовывающийся/образовываемый осві́чуваний, шко́лений;
ОБРАЗО́ВАННЫЙ ірон. високовче́ний.
ПО́ЧВЕННИК (антипод західника) етнофі́л, ґрунтови́к, опе́ртий-на-ґрунт, книжн. ґрунтя́нин, ґрунті́вець.
ПРОСВЕТИ́ТЕЛЬ ще просвітя́нин.
ПРОСВЕЩА́ТЬ ще освідо́млювати, поет. просвітля́ти;
просвеща́ющий що /мн. хто/ просвітлює тощо, маста́к освідомлювати, покли́каний просвіти́ти, освітя́нин, просвітя́нин, просвіти́тель, просві́тник, прикм. осві́тній, просві́тній, просві́тницький, освідо́мчий, фраз. правдоно́сний, осві́чувальний, просві́чувальний, освідо́млювальний;
просвещающийся/просвещаемый осві́чуваний, просві́чуваний, освідо́млюваний.
РАСПРОСТРАНЯ́ТЬСЯ (про дим) снува́тися, (про абстракції) книжн. просто́рити;
распространя́ется слух ще хо́дить чу́тка /по́голос, по́голоска/;
распространяться до бесконе́чности розбезме́жнюватись /убезме́жнюватись/;
распространя́ющий що /мн. хто/ поши́рює тощо, зви́клий ши́рити, ра́ди́й поши́рити, для ши́рення, за́йня́тий ши́ренням, поши́рювач, розповсю́джувач, розповсю́дник, прикм. поши́рювальний, розповсю́джувальний, складн. -шир [распространяющий кни́ги книгоши́р];
распространяющий просвеще́ние просвіти́тель, просвітя́нин;
распространяющий своё влия́ние зда́тний поши́рити свій вплив;
распространяющий слу́хи сія́ч чуто́к, плітка́р;
распространяющийся/распространя́емый ши́рений, поши́рюваний, розповсю́джуваний, реконстр. всю́джений;
распространяющийся (базіка) що розво́диться тощо, схи́льний розво́дитися, (поголос) розпатя́куваний, розбазі́куваний, прикм. стоу́стий, фім. продукти́вний, тех. широкося́жний, /опух/ самопу́хлий; пор. ПРОЛИФЕРИРОВАТЬ;
распространяющийся до бесконе́чности розбезме́жнюваний /убезме́жнюваний/;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Египтянин єгиптя́нин, -на; -тянка – єгиптя́нка, -ки.
Израильтянин ізраїльтя́нин, -на; -тянка – ізраїльтя́нка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Работник
• Работник просвещения
– працівник освіти; (член спілки працівників освіти також) освітянин.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Містяни́н, -нагорожанин.
Сотя́нин, -наобыватель сотни.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Горожанин, -нка – городянин (-на), городянка, містянин (-на) (Г).
Житель, -ница – житель (-ля), жителька, жите́ць (-тця), ме́шка́нець (-нця), ме́шка́нка; (жители) – житці́, ме́шка́нці; (население) – людність (-ности); ж. горный – верховинець (-нця); ж. городской – міська́ людина, міський ме́шканець, містянин (Г), городянин, городянка; ж. известной части села – кутча́нин (-на); ж. коренной – тубі́лець (-льця); ж. Киева, Харькова, Одессы – киянин (-на), ха́рківець (-вця), харків’янин (-на), одесець (-сця); (ж. р.) одесча́нка; ж. местный – місце́вий житель, ме́шка́нець; -ли окраинные – поку́тні ме́шка́нці, покутяни; ж. подгородный – пригородянин (-на); ж. предместьяпередмістянин (-на) (Н); ж. приграничный – узгранича́нин (-на); ж. страны природный – краянин (-на), краянка; ж. сельский – селянин (-на), селянка; ж. столицы – столича́нин (-на).
Член: (о лице, участвующем в чем-либо) – уча́сник (-ка), член (-на); (о женщине) – уча́сниця, членкиня, чле́нка; ч. академии наук – акаде́мік (-ка); ч. артели – арті́льник (-ка); ч. артели трудовой – трударті́льник (Н); (о женщ.) – трударті́льниця; ч. братства – бра́тчик (-ка); ч. горсовета – член місько́ї ра́ди, міський ра́дник (-ка); ч. действительный – спра́вжній член; ч. клуба – клуб’янин (-на) (Н); (о женщ.) – клуб’янка; ч. коллектива – уча́сник (член) колективу, колективник (-ка) (Н); (о женщ.) – колективниця (Н); ч. коммунистической партии – член комуністичної па́ртії, парті́єць-комуні́ст, (р. п.) – парті́йця-комуні́ста; ч. кооператива – пайовик кооперативу, кооперативник (-ка) (Н); (о женщ.) – кооперативниця (Н); ч. корреспондент – уча́сник-кореспонде́нт; ч. кружка – уча́сник гуртка́, гуртянин (-на); (о женщ.) – гуртянка; ч. непременный – неодмі́нний уча́сник; ч. общества (гражданин) – громадянин (-на); (о женщ.) – громадянка; ч. паевого общества, товарищества – пайовик (-ка́); (о женщ.) – пайовичка; ч. партии – партіє́ць (-і́йця), парті́йник (-ка); (о женщ.) – парті́йниця; ч. подпольной организации – підпі́льник (-ка) (Н); (о женщ.) – підпі́льниця (Н); ч. пожизненный – дові́чний уча́сник; ч. постоянный – пості́йний уча́сник; ч. почетный – поче́сний уча́сник; ч. правления – виділо́вий; ч. президиума – уча́сник президії; ч. секретариата – уча́сник секретаріяту; ч. совета – ра́дник (-ка); ч.-соревнователь – уча́сник-співстара́нник, співстара́нець (Н); (о женщ.) – уча́сниця (членкиня)-співстара́нниця (Н); ч. сотрудник – уча́сник-співробі́тник; (о женщ.) – співробі́тниця; членкиня – співробі́тниця; ч. союза – спілча́нин (-на); (о женщине) – спілча́нка; ч. староста – ста́роста; ч. товарищества – спі́льник, това́риш, уча́сник товариства; ч. цеха портняжного – краве́ць-цеховик (р. п. – кравця-цеховика́); (о женщ.) кравчиня-цеховичка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

єгиптя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н
ізраїльтя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н
освітя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н
просвітя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н
самаритя́нин, -на; -тя́ни, -тя́н
Тетя́на, -ни, -ні, -тя́но! Тетя́нин, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Містяни́н, -на, м. Горожанинъ. Левч. 28.
Покутя́нин, -на, м. Житель По́кутя. Желех.
Сотя́нин, -на, м. Обыватель сотни.
Хрестя́нин, -на и пр. = Християн и пр.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

містя́нка, містя́нок; ч. містяни́н
жителька міста. [Інша містянка розповіла в соцмережі, як на прохання подати аптечку, коли один із пасажирів знепритомнів, водій автобуса відповів, що її нема. (День, 2018). «А він мав право будувати над моєю квартирою?», – запитала містянка. (Версії, 2016). Завжди вважаючи себе містянкою, простим селянкам просто вибачала. (Ганна Ткаченко «Спалені мрії», 2016). Освічена містянка, що чим далі, тим певніше втрачає шанс піднятися й знову вибитися в люди, бо роки поволі беруть своє, — чи дівка із забитого села. (Андрій Кокотюха «Різник з Городоцької», 2015). Орися спочатку соромилася в їхньому товаристві, адже до цього їй доводилося дружити зі звичайними містянками, а не зі знатними паннами. (Ярослава Дегтяренко «Лицарі Дикого Поля», Т.1, 2015). – Коли надивишся на це, то так тягне пожити на селі, хоч я й містянка зроду. (Джек Лондон «Місячна долина», пер. Вероніка Черняхівська, 1932).]
див.: міща́нка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021
освітя́нка, освітя́нок; ч. освітя́нин
та, хто працює в галузі освіти. [Головна освітянка країни – Ганна Новосад – вперше завітала до Львова. (Телеканал НТА, 25.10.2019). Мером Багдада стала жінка-освітянка (Радіо Свобода, 21.02.2015). Кожний раз працювала секція під назвою «Історичні портрети жінок-вчених та освітянок». (Проблемна історіографія, 2010). Освітянка поповнила і без того довгий список жертв пограбувань, які чинив у Стрийському парку, парку Костюшка та парку Високий замок 20-річний військовослужбовець з елітної аеромобільної частини <…> (Високий замок, 2003). Густими колонами обступили освітянки це святе для них місце. (М. Нестеренко «Біля великої могили», 1925).]
див.: педагоги́ня, вчи́телька, виклада́чка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 530.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 756.
просвітя́нка, просвітя́нок; ч. просвітя́нин
представниця або послідовниця «Просвіти». [Активною просвітянкою, громадським діячем була й Іванна Кокорудз, яка займалася активізацією жіночого руху. (Україна молода, 2018). Яка ж би то була зрада – залишити під московським чоботом того ж Суярка, пасіонарну просвітянку Марію Олійник з Донецька <…> (Роман Іваничук «Голоси з-над вод Генісарета», 2016). Активна просвітянка, за здобутки в громадській роботі нагороджена медаллю «Будівничий України». (А. Огорчак, Б. Білинський «Мирон Кордуба в спогадах онуків», 2012). <…> якісь інженери, лікарі, правники, ґімназійна професура, редактори газет, карикатурні політики й профспілкові аферисти – yci з жіноцтвом (активістки, союзянки, просвітянки), дітьми, слугами й домашніми тваринами, особливо котами <…> (Юрій Андрухович «Центрально-східна ревізія», 2000). Марія Прокопівна Таран та Петрикова тітка Килина, що відали в місті клубами й хатами-читальнями і були підзвітними Лесі Яремівні, як офіційній просвітянці міста, сміялися з бабусиних страхів <…> (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 279.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жи́тель, ница = жи́тель, ка (С. Аф.), обива́тель, ка, мешка́нець. (С. Ж.). — Всї обивателї Великого Князївства Литовського одним правом писаним сужани бути мають. Ст. Л. — Городско́й жи́тель = городя́нин, містю́к. – Се́льскій ж. = селяни́н, селю́к, хуторя́нин. — Слободско́й ж. = слобожа́нин, слободяню́к. — Ж. предмѣ́стья = предміща́нин. – Ж. стенно́й мѣ́стности = степови́к. — Ж. лѣсно́й м. = лїсови́к. — Ж. гори́стой м. = гірня́к. – Ж. лугово́й м. = луга́рь. — Прибре́жный ж. = бережа́н, бережа́к. — Ж. доли́нъ = низани́н, низо́вець. — И́сконные жи́тели = ту́більцї. (Д. Абориге́ны). — Ж. Полѣ́сья = Полїщу́к. — Ж. Подо́ліи = Подоля́нин, Подоля́к. — (Якої частини села, кутка) — кутяни́н. — (На другому березї) — тогобоча́нин, бочани́к.