Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 69 статей
Шукати «*ччя» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Башта́н, -на, м.
1) Бакша.
Як уродив же той баштан! То кавуняччя оттаке, а дині оттакі!... Рудч. Ск. II. 9.
2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 37. Ум.
Баштанчик.
Будя́ччя, -чя, с. Соб. отъ будяк.
Бу́ччя, -чя, с. Соб. отъ бук. Стало їй ся, стало галузя кланяти, бучя і коріня і всяке створіня. Гол. II. 10.
Вели́ччя, -чя, с.
1) Величіе.
Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. XII. 131.
2) Величаніе, почетъ, честь.
Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. ІІІ. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі. МУЕ. ІІІ. 152.
Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16.
Ві́ниччя, -чя, с. Раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — бі́ле. Раст. Artemisia vulgaris.
Вороння́ччя, -чя, с. соб. = Вороння. А на клятого так сідає галіч, воронняччя. Рудч. Ск. II. 74.
Гадю́ччя, -чя, с. соб. Гадюки. Тілько й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123.
Ганчі́рря, -ря, с. соб. и ганчіря́ччя, -чя, с. соб. Тряпье. Черниг. З вікон замість шибок визирає ганчірря. Мир. Пов. II. 83.
Гнили́ччя, -чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ. Желех.
Гниля́ччя, -чя, с. соб. Сгнившія растенія, гниль.
Гроша́ччя, -чя, с. соб. Деньги, деньга́. Тепер мужики позаводили грошаччя та й скуповують у панів землю. Кобел. у.
Дерев’я́ччя, -чя, с. соб. Деревья. Жел.
Дітва́ччя, -чя, с. соб. Подростки, дѣтвора. Вх. Зн. 15.
Дру́ччя, -чя, с. соб. = Дрюччя.
Дрю́ччя, -чя, с. соб. Толстыя палки. Щоб тебе́ на дрю́ччі ви́несли! — Пожеланіе смерти. Г. Барв. 225.
Захма́рюватися, -рююся, -єшся, с. в. захма́ритися, -рюся, -ришся, гл. Покрываться, покрыться тучами. На двори захмарилося. Сонечко мое ясненьке!... тепер ти захмарилось. Г. Барв. 386. Захмарилось обличчя Грицькове. Г. Барв. 153.
Збілі́лий, -а, -е. Побѣлѣвшій. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. І. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. І. 88).
Кавуня́ччя, -чя, с. Собирательное отъ каву́н. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі! Рудч. Ск. II. 9.
Каміню́ччя, -чя, с. соб. Камни. Нав’язали їй на руки і на ноги камінюччя. Кв.
Каміня́ччя, -чя, с. соб. = Камінюччя. Шо Бог создав, те рівне, чисте; а вже що идолове, там саме каміняччя і гори, і всякі викрутаси. Драг. 15.
Карася́ччя, -чя, соб. Караси. Карасяччя як макогін завдовшки. Константиногр. у.
Кима́ччя, -чя, с. соб. Обрубки дерева, части жердей и пр. Вх. Зн. 25.
Кисли́ччя, -чя, с. соб. Дикія яблони, дикія яблоки. Зміев. у.
Клак, -ка, м.
1) =
Клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкиння в ряднах. НВолын. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17.
2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.
Кло́ччя, -чя, с. Пакля, охлопки. Чоловік мій вдався вже геть то гнучкий, як батіг з клоччя. Левиц. Пов. 886. У йо́го в голові́ кло́ччя. Онъ глупъ. Мені памороки забито киями, а в вас мабудь ізроду в голові клоччя. К. ЧР. 283. Ум. Кло́ччячко. У неї очіпок штопненький, тілько вже постарів, клоччячко видно. Ном. № 8454. Я думала, що нагаєчка з клоччячка, а вона, проклята, з протичка. Чуб. V. 596.
Колодя́ччя, -чя, с. соб. = Колоддя. Все те мертвим сном спить, пороскидане як колодяччя. Мир. ХРВ. 269.
Копійча́ний, -а, -е. Копеечный, стоющій копейку. Ми громадяне, а то все суччя копійчане, бадилля світове. Гліб. Копійчані бублики.
Кругля́ччя, -чя, соб. Бревна нераспиленныя. Таки се кругляччя поколи, — з їх дров сила.
Кула́ччя, -чя, с. соб. Кулаки. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. А тут так кулаччам у стіл ріже. Федьк.
Курма́ччя, -чя, с. соб. Отрепья, лохмотья. Желех.
Лич, -чі, ж. = Личчя. Свині хоч золотое колце управ, а вона не пойдеть всадити лич у гумно, разві у що иноє. Ном. № 2829.
Ли́ччя, -чя, с. Морда, рыло. Із свинячим личчям та в пшенишне тісто. Ном. № 7595.
Лома́ччя, -чя, с. соб. отъ ломака 1.
Масла́ччя, -чя, с. соб. Кости. Маслаччя болить після того, як упав. У одного, кажуть, пана є чоловік, такий мертвяк, що без шкури і без мняса, саме маслаччя. Лубен. у.
Межи́річчя, -чя, с. Водораздѣлъ, междурѣчье.
Обли́ччя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий.
Оплі́ччя, -чя, с. Женская сорочка (у Лемков). Гол. Од. 77.
Оса́джувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Сажать, посадить въ заключеніе.
Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті. Гол. І. 18.
2) Заселять, заселить.
Вони узгряниччя людом осадили. К. Досв. 20. Моє Підгір’є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми... Нп.
3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить.
Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує. Ном. № 11060.
Паліччя, -чя, с. соб. Палки. Мнж. 169.
Пати́ччя, -чя, с. соб. Палки, мелкій хворостъ. Хотин. у.
Передовни́цтво, -ва, с.
1) Начальствованіе, предводительствованіе.
2)
соб. Начальство, лица предводительствующія, идущіе впереди. Величчя української нації явне з того, що, зоставшись без церковнього, політичнього, воїнського і наукового передовництва, спромоглась вона видати з себе самобутню літературу. К. ХП. 131.
Передті́ччя, -чя, с. Мѣсто передъ токомъ.
Пирожа́ччя, -чя, с. соб. Большіе пироги. Константиногр. у.
Піврі́ччя, -чя, с. Полугодіе.
Підпі́ччя, -чя, с. Углубленіе подъ печью. Сим. 129. Біленькі курочки з підпіччя глядять. Ном., стр. 292, № 64.
Підсу́ччя, -чя, с. Шворка, на которой привязанъ поплавокъ (су́чка) къ якорю лодки (ду́ба). Мнж. 179.
Пі́рник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п’ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Пова́жний, -а, -е.
1) Почтенный, достойный уваженія.
Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю. К. ЧР. 48.
2) Серіозный; солидный.
Такий зробився тихий та поважний. Рудч. Ск. II. 162. Поважне обличчя. К. Досв. 127. Йому здавалось... ніби він чує поважну його мову.
3)
У пова́жному ста́ні. О женщинѣ: беременна. Пані моя нездужає: вона в поважному стані.
Пока́зувати, -зую, -єш, гл.
1) Показывать, показать, указывать, указать.
Сидимо в садку, він мені показує: «Дивись, яка вода чиста». МВ. II. 26. Ой там дівчина жито жала, дороженьку показала. Чуб. V. 373. А чому ж не зумію? — каже дівчина. — Раз мені покажете, паніматко, а другий і сама знатиму. Рудч. Ск. II. 56. Не плач, Катерино, не показуй людям сльози. Шевч.
2)
безл. Пока́зує. Кажется. З обличчя більш двадцяти літ їй не показувало. Св. Л. 65.
Поли́ччя, -чя, с. Портретъ. Посилаю тепер тобі, друже мій єдиний, своє поличчя. (О. 186І. X. 8).
Понаволіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Натащить (во множествѣ). На що то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? Харьк. у.
Поріччя, -чя, с. Прирѣчная мѣстность. Сумск. у.
Потоло́ка, -ки, ж. = Потолоччя.
Потоло́ччя, -чя, с. Измятое мѣсто въ травѣ или хлѣбѣ, измятые трава или хлѣбъ. Наша пані охоча зібрала потолоча житнеє й пшеничнеє. Чуб. III. 235.
Приконе́ччя, -чя, с. Окончаніе, конецъ. Уся зіма була тепла, а приконеччя дуже холодне. Лебед. у. Приконеччя «Хмельнищини» П. А. Куліша. О. 1861. X. 136.
П’ята́ччя, -чя, с. соб. Пятаки. Г. Барв. 65. Дітворі малій п’ятаччя, пірники й мандрики (давали). Мкр. Н. 4.
Роси́ти, -шу́, си́ш, гл. Орошать. Дощик траву росить. Нп. По що росиш личко своє гіркою сльозою? Млак. 20. Росять дрібно сльози її обличчя молоде. МВ. (О. 1862. І. 73).
Сирня́ччя, -чя, с. = Сирняк. Вх. Зн. 36.
Сиря́ччя, -чя, с. = Сирняччя. Вх. Зн. 36.
Стру́ччя, -чя, с. соб. отъ струк.
Стяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. стягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Стягивать, стянуть.
Шину роблять коротчою.... щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. І. 55.
2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить.
Стягли з його свитину. Стор. М. Пр. 83. Стяг на горище сало. Тоді козаки у каюки скакали тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. Стаскивать, стащить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Семен ломаччя стягає докупи.
3) Истощать, истощить.
Подушним дуже стягають людей. Камен. у.
Су́ччя, -чя, с. соб. Вѣтви, сучья, сучье. Шух. І. 74, 176. З середини шашіль виточує гниле суччя. Мир. Пов. І. 127.
Ти́ччя, -чя, с. соб. отъ тичка. Вх. Зн. 69.
Узбі́ччя, -чя, с. На узбі́ччі. Въ сторонѣ. Конст. у.
Узгряни́ччя, -чя, с. Пограничье, місто вдоль границы. Вона узгряниччя людом осадила. К. Досв. 20.
Хмере́ччя, -чя, с.
1) Вѣтви, отрубленныя съ дерева. НВолын. у.
2) Чаща лѣсная. Поп. 226.
Хму́рий, -а, -е = Хмурни́й. Обличчя збіліле хмуре. МВ. (О. 1862. І. 88). І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. Рудч. Ск. II. 118.
Чи́павка, -ки, ж. Жердь на гребнѣ крыши на клуні, связывающая ключчя. МУЕ. І. 83.