Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Абрико́совый – абрико́совий, море́левий.
-ая наливкаабрико́сівка, морелі́вка.
Айва́, бот. – айва́.
Наливка из айвы́айві́вка.
Анана́сный, -на́совый – анана́совий.
-ная грушаанана́сівка.
Ани́с – га́нус.
-овкаганусі́вка.
-овый – ганусо́вий.
Апре́ль – кві́тень, цві́тень.
-ский – кві́тне́вий.
-ская ночьніч-квітні́вка.
Банкно́т – банкно́та, банкі́вка.
Безмоло́чница (недойная) – я́лова, я́лівка, я́ловиця. [Одна́ коро́ва дійна́, а дві я́лівки].
Бели́ла – біли́ло, блянші́вка, біль. [Лице́ бі́ллю білува́ли].
Бели́ла свинцовые – бле́йвас.
Берё́зовка (настойка на берёз. почках) – бере́зівка.
Бессозна́тельный
1) несвідо́мий;
2) безприто́мний. [Несвідо́мий вчи́нок. О́чі страшні́ й безпритомні́].

-ое состояние – неприто́мний стан, неприто́мність.
Впасть в -ое состояние – знепритомні́ти, зомлі́ти.
Находящийся в -ом состоянии – неприто́мний, зомлі́лий, нетя́мний, нечуте́нний. [Її́ зо́всім нетя́мну пове́зли в ліка́рню. Чи ме́ртва, чи зомлі́ла. І не їсть на́ша слаба́ корі́вка нічо́го; пха́ємо їй хлі́ба в рот,— не їсть: нечуте́нна зо́всім].
-но
1) несвідо́мо;
2) без тя́ми, не́тямки, неприто́мно.
Бечё́вка – мо́ту́з, моту́зка, мотузо́к, шво́рочка, бечі́вка.
Бидо́н – бідо́н, (опле́тенный) балца́нка, (для керосину) газ[с]івни́ця, гасі́вка.
Биле́т
1) квито́к, біле́т, ка́ртка. [Квито́к на спекта́кль. Трамва́йний квито́к];
2) біле́т, па́шпорт.

Банковый б. – банкно́та, банкі́вка.
Бло́на́
1) (
оболочка) оболо́на, шку́рка, кожушо́к, кожури́на, плі́вка;
2) (
анат., Placenta) мі́сце, мі́сто, послі́д, соро́чка. [Щасли́вий – в соро́чці роди́вся].
Бой
1) бій (
р. бо́ю), побі́й, би́тва, (холодн. оружием) сі́ча (р. -чі). [Хто не ма́є збро́ї, най не йде в бої. Побі́й з тата́рами]; см. ещё Би́тва;
2) (
драка) бій, бі́йка. [Ла́йка – не бі́йка].
Кулачный бой – кула́чки, перебі́й.
В бою́ – се́ред бо́ю.
Место бо́я – бойови́ще.
Бой-девказух-ді́вка, ко́зир-ді́вка.
Бой-баба – ко́зир-ба́ба.
Вступать, итти, вступить, пойти в бой – става́ти (ста́ти) до бо́ю, стина́тися (стя́тися) з ким.
Вступить с кем в открытый бой – дава́ти кому́ по́ле. [Не даючи́ короле́ві по́ля, він його́ ві́йсько по-ро́зницею ша́рпав (Куліш)].
Отбиться оружием в бою́ – відсі́ктися.
Боло́тный – боло́тний, боло́тяни́й, багнови́й. [Боло́тяни́й солове́йко (жа́ба), боло́тя́на пти́ця. Багно́ва грязю́ка].
-ная трава – боло́тяна́ трава́, болотні́вка.
Боло́то – боло́то, багно́, багню́ка, багни́ще, багнови́ця, драгно́, мокрави́на, мокра́к, нете́ча (р. -чі); (ржавое) – ру́дка, іржа́вець (р. -вця).
Б., где водится много лягушек – жаба́р (р. -ря́), жабеня́тник, жабовина́, жабокря́ківка.
Чистое незаросшее место на -те – вікно́, вікни́на, вікнови́на.
Незамерзающее место на -те – о́пар (р. -ри́) (ж. р.), прогні́й (р. -но́ю).
Высохшее -то – болоти́на.
Место, где было -то – болоти́ще, болоти́сько.
Бра́вый – бра́вий, голі́нний, жва́вий, молоде́цький, геро́йкуватий. [Павло́ яки́й голі́нний, а й він зляка́вся. Запанува́в над ля́хами Понято́вський жва́вий. Ой що-ж ти ро́биш, Ба́йдо молоде́цький? Ко́стик був хло́пець геро́йкуватий].
Б. человек – ко́зир (р. -ря). [Ко́зир ді́вка – не вам рі́вня].
Принимать бра́вый вид – козири́тися. [Коло́ ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться].
Бровь – брова́, брови́на; (уменьш.) брі́вка, брі́вонька, бровеня́ (р. -ня́ти) (с. р.) (мн. бровеня́та). [Писа́в два дні́ й дві годи́ні, по́ки списа́в дві брови́ні].
Бро́ви узенькие, ровные – бро́ви на шнуро́чку (шнуро́вані).
Сдвигать -ви – насу́плювати бро́ви.
Сдвинутые, нажмуренные -ви – насу́пуваті бро́ви.
Человек с такими -вя́ми – насу́пуватий.
Брусни́ковкабрусникі́вка.
Бузу́н – бузу́н, солончако́ва чо́рна грудко́ва сіль (р. со́ли), сіль-солончакі́вка.
Бума́жный – паперо́вий, папіря́ний. [Паперо́ва фа́брика. Бюрократи́зм і папіря́ні канцеля́рії].
-ная фабрика – папі́рня.
-ный фабрикант – папі́рник.
-ное яблокопапері́вка.
Бума́жные денежные знаки – паперо́ві гро́ші.
Хлопчато -ный – бавовня́ний.
Хлопчато -ная ткань – бавовня́нка.
Буты́ль (ж. р.) – сулія́ (1/4 ведра и больше), бу́тель (р. -тля) (м. р.), гуса́к; (б. оплетенная лозой) балца́нка; (из высушенной тыквы) кабакі́вка.
Верё́вка, вервь – шво́рка, мо́ту́з, моту́зка, (соб.) моту́ззя, шнур, вірьо́вка, вері́вка, ві́жки (р. -жок).
Верё́вочка (бичёвка) – мотузо́к, мотузо́чок, моту́зочка.
В. скрученная из соломы – (с)кру́тел[н]ь.
В. из прутьев – ви́тка, (в)ужі́в[л]ка, у́жва (гал.).
В. из лыка – лича́к, личкі́вка; (привязь) нали́гач, (для ведения вола) волові́д (р. -во́ду).
Хоть верё́вки вей – хоч мички́ мич.
Вертлю́гкульші́вка.
Вертопра́шка – вітрого́нка, верти́порох-ді́вка, ві́тер-ді́вка, легкоду́мка, легкова́га; (насм.) придзиґльо́ванка, верти́хвістка, шели́хвістка, крути́хвістка. [Там придзиґльо́ванки жури́лись, що ні́кому вже підморгну́ть (Котл.)].
Верту́нья, верту́шкаді́вка-дзи́ґа, верту́лька. См. Вертля́вая.
Верху́шка
1) верх, вершо́к, верше́чок, верхі́в’я́. [Вершо́к на ша́пці си́ній. Дощо́ва хма́ра висо́вує з-за гори́ своє́ верхі́в’я (Коцюб.)].

В. горы – вершо́к, верше́чок, шпиль, шпиле́чок, щолопо́к; (соб.) верхогі́р’я.
Крутая в. – щовб, що́вба.
Острая в. – остри́ця (гал.).
В. растения – щит, щито́к (р. -тка́) чуб, чубо́к (р. -бка́), верше́чок (р. -чка), верхі́вка, ку́дер (р. -дря).
В. дерева (соб.) – верхові́ття. [А я на тій ру́ті-м’я́ті щити́ позрива́ю. Зломи́в щито́к з дубка́. На ду́бові, на верше́чку, там посія́в мужи́к гре́чку. Золоті́ї верхі́вочки]. См. Верши́на;
2)
анат., в. легкого – вершо́к.
Вершко́вый – вершкови́й. [Вершкова́ до́шка или вершкі́вка].
Ве́треницаві́тер-дівка, верти́голова, ві́трянка, вітроле́тка, шалапу́тка.
Ви́нный – вино́вий, ви́нний. [Вино́ва ча́рка, ви́нний смак].
Ви́нная лавка – вино́ва крамни́ця, (вульг.) шка́льня́.
Ви́нный погреб – вино́вий льох, вина́рня.
Ви́нная бочкавині́вка, (небольш.) вино́ве бари́ло.
Ви́нная ягода – фи́ґа (хви́ґа), инжи́р.
Ви́нный камень – ви́нник.
Ви́нный спирт – спирт.
Винто́вка, -то́вочкаґвинті́вка, ґвинті́вочка, ґвинті́вонька.
Винто́вка с укороченным (позже) стволом – куца́к, одрі́з(а́н), ути́нок, ві́дтинок, куцопа́л.
Ви́ца (прутяная связка) – гужва́, гужі́вка, ви́тка, (в виде кольца) каблу́чка, каблу́ч (р. -ча).
Вишнё́вкавишні́вка, вишня́к.
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)].
В. тепловатая – лі́тепло.
В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто].
В. тёплая для купанья – купіль.
В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю).
В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки.
В. мыльная пенящаяся – шум.
В. тинистая, болотная – мохова́.
В. чистая, свежая – пого́жа.
В. несвежая – непого́жа.
В. неосвежающая – мля́ва.
В. мягкая – милка́.
В. твёрдая, жесткая – різка́.
В. дождевая – дощова́, дощі́вка.
В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є.
В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.).
В., в которой мок навоз – гної́вка.
В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на.
В. сыченая мёдом – сита́.
В. грунтовая – жи́льна.
В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня.
В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка.
В. целебная – зцілю́ща.
В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна.
В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща.
В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́.
В. сверх льда – полі́й.
В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́.
В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця.
Много -ды́ – вели́ка вода́.
В. сплошь – одни́м лице́м вода́.
В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)].
Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́].
Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка].
В. минеральная – мінера́льна.
В. святая, освященная – свяче́на.
В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська.
Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить].
За -до́й пойти – по́ во́ду піти́.
Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти.
Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в.
Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою.
Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди.
Во́дка – горі́лка, (гал.) горі́й[в]ка, горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́[я́]цка, живи́ця, ада́мові слізки́.
В. лучшего качества – окови́та, споти́кач.
В. очень крепкая – запри́дух, гарда[е]ма́н.
В. старая – ста́рка, ви́стоянка.
В. желудочная – животко́ва.
В. из патокимелясі́вка.
В. из проса – прося́нка.
В. домашнего производства – самогі́н (р. -го́ну). См. Нали́вка.
Водобоя́знь – сказ, скажені́вка, скажени́ця.
В. причинить кому – скази́ти кого́.
Заболеть -нью – скази́тися.
Яд -ни – скажени́на.
Возбуди́тельный – підго́нистий, зворушни́й, збудли́вий, збу́дни́й, побу́дли́вий, побу́дний. [Неха́й кум не спить, да́йте йому́ ча́рку перці́вки: перці́вка – горі́лочка підго́ниста (Звиног.)].
Во́зраст – вік [Дитя́чий вік], верства́ [Цей дід одніє́ї зо мно́ю верстви́ = одного со мной возраста], літа́ [Мої́х літ], доба́ [Ва́шої доби́], (редко) діб (р. доби́) (ж. р.) [У мою́ діб], пора́ [Ді́вка на порі́]. [Он моего (вашего) во́зраста = він мого́ (ва́шого) ві́ку, мої́х (ва́ших) літ, моє́ї (ва́шої) верстви́ (доби́)].
Во́зрастом – завста́ршки, завстарі́шки, уста́ршки літа́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки].
С самого нежного во́зраста – з пу́п’яночку.
С сам. раннего -та – з са́мого ма́лку.
Детский в. – дитя́чий вік, дитя́чі літа́, ма́лість.
Выходить из детск. -та – з діте́й вихо́дити.
Зрелый в. – му́жні літа́, ді́йшлий вік.
В зрелом -те – в літа́х.
Среднего -та – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ.
Пожилой в. – лі́тній вік.
Старый в. – да́вній вік, старе́чий вік.
Преклонный во́зраст – похи́лий вік.
Воя́ж – по́дорож (р. -жи), подоро́жування, мандрі́вка.
Временно́й, вре́менный – тимчасо́вий (на той час). [Виго́вський, ма́ючи в се́бе булаву́, «ге́тьманом на той час» на листа́х писа́всь (Куліш)]; доча́сний. [Ща́стя – доча́сне, зли́дні – дові́чні]; часо́ви́й. [Боя́рину кві́тка часо́вая, а женихо́ві ді́вка віко́ва́я (вес. пісня)]; хвильови́й, хвили́нний.
Вре́менно – тимчасо́во, доча́сно, до яко́гось часу́, по́ки-що.
Вы́говор
1) ви́мо́ва, ви́мівка, ви́голос, гові́рка, гу́тірка. [У не́ї до́бра францу́зька ви́мова];
2) нага́на, дога́на, докі́р (
р. доко́ру), напоу́млення.
Делать, сделать вы́говор – вимовля́ти кому́, застерега́ти, застерегти́ кого́, зроби́ти кому́сь дога́ну, напоу́млення; (упрекать) доріка́ти, дорікну́ти кому́; (описат.) вичи́тувати (ви́читати, одчи́тувати, одчита́ти) моли́тву кому́; (бранить, побранить) свари́ти, посвари́ти кого́, карта́ти, покарта́ти кого́.
Вы́думка – ви́гадка, ви́гад, зми́слення; (затея) ви́тівка; (блажь) при́мха; (фантастическая) фантасти́чна ви́гадка, химе́ра, хи́морода.
-ки – вигадки́, витребе́ньки, мудрі́шки (гал.).
Вы́лаз – ви́лазка, прола́зка, лазі́я, лазі́вка. [Мабу́ть, десь ви́лазка є, бо сви́ні в горо́д пролі́зли].
Вы́пушкалямі́вка, облямі́вка.
Га́йка
1) га́йка;
2) (
птица) комиші́вка.
Га́лька – га́лечка; (мин.) га́лька, га́лечка, рінь (р. рі́ни).
Очень мелкая г. – сите́ць (р. -тця́), граді́вка.
Очень крупная г. (с голову человека) – лоба́к.
Гидрофо́бия – гідрофо́бія, водобо́ясть (р. -сти), скажені́вка, сказ.
Глава́ – голова́, глава́, а теснее
1) госпо́дар (
р. -ря), хазя́їн;
2)
см. Глава́рь;
3) (
на церкви) верх, (купол) ба́ня, (макушка) ма́ківка;
4) (
в книге) ро́зділ, (торж.) голова́. [Том пе́рший, ро́зділ тре́тій].
Во главе́ – на чолі́. [На чолі́ ві́йська].
Быть во главе́ – вести́ пе́ред, стоя́ти на чолі́.
Гла́сный
1) гла́сний, прилю́дний, привселю́дний;
2)
грам. – самоголо́сний, голосни́й.
-ая букваголосі́вка;
3) гла́сний. [Зе́мський гла́сний].
Гли́на – гли́на; (белая) по́біл; (жирная белая мергельная) масля́нка, масля́к; (желтая)
1) руда́ г.;
2) жо́вта г., во́хра; (
на каолине – па́глинок); (годная для выделки посуды) ганча́рка, ганча́рська (ганча́рна) гли́на; (желтоватая, идущая на выделку горшков) горщі́вка; (синяя, из кот. делают миски) мищі́вка; (просто синяя) сиву́ха; (черная) глива; (чорная жирная) чорну́ха; (род красной гли́ны) черві́нка, червени́ця (гал.); (слюдистая) золоту́ха; (фарфоровая) гли́нка, каолі́н; (годная для выделки кирпича) цегля́рська (цеге́льна) гли́на, липа́рка (гал.); (песчаная) пі́дсівка; (сланцеватая) лупако́ва гли́на; (с примесью железн. руды) ба́рма; (клейкая влажная) глей, глейо́к (р. глейка́), глею́ка; (моренная) море́нний глей; (годная для лепки) гнучка́; (фаянсовая) (фаянсо́ва) мула́; (неоднородная, комковатая с мелкими желвачками или «дутиками») глузюва́та; (гли́на, которой замазаны щели и углубления в стенах) шпарува́ння, шпару́ни; (месиво из гли́ны для выработки сырцового кирпича при глинобитной стройке) зали́в(а); (облеплять постройку толстым слоем гли́ны, а также лепить стены из гли́ны) валькува́ти; (у горшечников: овальный ком гли́ны, приготовленный для работы из него) пласто́к; (комья неразмятой гли́ны) шуру́валки; (оскрёбки гли́ны, счищаемые с рук и с круга, во время формовки посуды) шлома́к; (о гончарной гли́не: тощая, требующая примеси более жирной) валка́; (легко поддающаяся при работе) податна́.
Гнилу́ха, гнилу́ша, гнилу́шка (о дереве) – спорохні́вка, порохни́на, трухло́, по́рохонь.
Кусок гнилу́шки – гнилю́к, гнилючо́к. [Гнилючо́к сві́титься]; (подгнивший плод) гнили́ця; (собир.) гнилу́шки – гнили́[я́]ччя.
Гнилу́шка для подкуривания пчёл – морю́ха.
Голова́, голо́вка, голо́вушка
1) голова́,
ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще.
Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий.
Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́.
Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти.
Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися.
В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Вниз голово́й, см. Вниз.
Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти.
С непокрытой -во́й – простоволо́сий.
Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю.
Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю.
Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости.
Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що.
Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю.
Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́.
Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю!
Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́.
Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг.
Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий.
Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом.
Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́.
Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́.
Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту.
Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано.
Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти.
Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум.
С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́.
Глупые го́ловы – цві́лі го́лови.
Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра.
Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря.
Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма.
Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́.
Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька.
Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти.
Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́.
С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́.
Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в.
Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру.
Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́.
Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к.
В голова́х – в голова́х.
В го́ловы – в го́лови, під го́лову.
Под голова́ми – під го́ловами.
Из-под головы́ – з-під голі́в;
2) (
ум. память) голова́, ду́мка.
Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку.
Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку.
Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик].
Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці.
Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум.
Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що.
Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися.
Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́.
Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́.
Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що.
Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру.
Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову.
У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́.
Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову.
Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́;
3) (
начальник, предводитель) голова́.
Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й.
Быть, служить -во́й – головува́ти.
Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти.
Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́.
Головё́нка (ум. от Голова́) – голі́вка, головеня́ (р. -ня́ти), голі́вчина.
Голови́ца
1) ма́ківка;
2) ілляна́ луска́, ілляна́ поло́ва.
Голо́вка, -вочка
1)
см. Голова́;
2) (
у растений) голі́[о́]вка. [Голо́вка капу́сти].
Маковая голо́вкама́ківка;
3) (
оконечность различных предметов, напр., гвоздя) голо́вка, ша́пка, ша́почка; (только шарообразная) булава́, га́лка, буру́лька;
4)
голо́вки (в сапогах) – при́шви, передки́.
Петушьи голо́вки, бот. (Lamium purpureum) – кра́сна кропива́, ша́ндра.
Голодо́вка, голоду́ха
1) (
голодное время) голодне́ча, голоді́вка, голо́ддя. [Спа́сівкала́сівка, а Петрі́вкаголоді́вка];
2) (
голодание) (до́вге) голодува́ння.
С голоду́хи – з до́вгого голодува́ння, з голодне́чі.
Горе́лка
1)
см. Во́дка;
2) (
рожо́к для горения) пальни́к, жарі́вка. [Га́зовий пальни́к].
Госпожи́нки
1) Пе́рша Пречи́ста (
15 августа),
2) спа́сівка (піст перед Пречи́стою);
3) (
конец жатвы) обжи́нки.
Гре́чневый – греча́ний, (в песне) гре́цький.
Гре́чневый хлебец – греча́ник.
Крупа гре́чневая мелкая – покру́пини.
Гре́чневое снятое поле – гречи́ще, греча́нище, (реже) гречкі́вка.
Гри́венниксорокі́вка (сорок коп. на ассигн.), дваця́тка (20 грошей), гри́веник; (серебр. 10 коп. монетка) деся́тник (зап.). [Той ґу́дзик – як деся́тничок завбі́льшки, а дру́гий – більш од гри́вні (Свидн.)].
Грома́да, грома́дина – грома́ддя, грома́дище, (ср. р.), махи́ня (ж.), ве́лич (р. -чи), (вели́ка) ку́па; (о здании, постройке) озі́я; (о человеке) ве́лич, здорове́га, здорови́ло; (шутливо) одоро́бало, одоро́бло, ло́мус; срв. Верзи́ла. [Страше́нна ка́м’яна ве́лич. Ді́вка – така́ ве́лич! Чо́рна ку́па вели́кого лі́су. Це озі́їще, а не ха́та!].
Грушо́вкагруші́вка, дулі́вка. [Ви́пили по ча́рці дулі́вки].
Да́нная, юрид. – да́на (р. да́ної); (хронол.) да́та (р. да́ти); (фактич. д.) факти́чна да́на, (необщепринят. терм.) факті́вка.
Два́дцать – два́цять (р. -тьо́х).
Два́дцать душ, штук – два́цятеро (р. -рох), двацяті́рко, дваця́ток (р. -тка). [Дваця́ток юнакі́в аби зібра́в, – і му́ри ми зруйну́єм (Грінч.)].
Два́дцать копеек – дваця́тка, (только правобер.) сорокі́вка (= 40 шагі́в) і (устар.) семигри́веник.
Двугла́сный – двоголо́сний, (сущ.) двоголосі́вка. [В архаї́чних гові́рках ще до́сі захова́лися дифто́нги, себ-то двоголосі́вки (Крим.)].
Двугри́венник, двугри́венный – дваця́тка, (зап.) сорокі́вець (р. -вця), сорокі́вка, (устар.) семигри́веник.
Двуство́лкадубельті́вка, двоці́вка.
Де́ва – ді́ва (ум. ді́вонька, ді́вочка), ді́вчина.
Старая де́ва – стара́ (лі́тня) ді́вка, стара́ діву́ля.
Созв. Де́вы – Ді́вчина.
Де́вкаді́вка; (шутл.) діву́ля, діву́ха, діво́ха.
Здоровая де́вка – діве́га.
Засидеться в де́вках – задівува́ти, до́вго дівува́ти.
Остаться в де́вках – поси́віти ді́вкою, (шутл.) на ви́садки зоста́тися.
Бой-де́вказух-ді́вка, ко́зир-ді́вка.
Де́ньги – гро́ші, гріш (р. гроша́), (средства) кошт, (шутл.) купи́ло, плати́ло, побрязкачі́.
Большие де́ньги – вели́кі гро́ші, вели́кий гріш, вели́кі ко́шти; (деньжищи) грошва́; (деньжонки) грошеня́та, гро́шики. [З гроши́ма куди схо́чеш – доско́чиш. З грі́шми ле́гше жи́ти на сві́ті. Пропа́ли усі́ ко́шти грома́дські – рублі́в мо́же 400 – 500, а як на ті часи́ і для таки́х люде́й незамо́жних, – то то був гріш не аби́-який (Доман.). Усе́ село́ переві́шай – тако́ї грошви́ не збере́ш. Та вже чим хоч, а тільки зведи́ її́ – я ко́шту не пожалі́ю (Квітка). Хи́тро-му́дро і невели́ким ко́штом (Котл.) = не за большие де́ньги. Чом не ку́пиш? – Бо купи́ла не ма́ю. Плати́ти тре́ба, а плати́ла ні́де взя́ти (Конис.). Аби були́ побрязкачі́ (побренькачі́), то бу́дуть і послухачі́ (Ном.)].
Де́ньги медные, серебряные – мід(н)яки́, срібняки́, срі́бні.
Мелкие де́ньги – дрібняки́.
Наличные де́ньги – гото́ві гро́ші, готі́вка, (редко) готови́зна, готови́к.
Кормовые де́ньги – харчове́, харчові́ гро́ші.
Прогонные де́ньги – прого́ни.
Де́ньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні́ гро́ші, ле́гкий гріш.
Обратить в де́ньги – поверну́ти в гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть уже відсі́ль на Кавка́з на житло́, то сей садо́к згроша́ть].
За де́ньги – за гро́ші, запла́тно.
Без де́нег – беззапла́тно, за ду́рно, за так гро́ші (гро́шей), за спаси́бі.
Недостаток в деньга́х – суту́жно на гро́ші, грошова́ скру́та.
Де́нег нет (шутл.) – на гро́ші су́хо, в кеше́ні гуде́, в кеше́ні ві́три́ ві́ють (дю́дя свисти́ть).
Вот уже и нет де́нег – от і по гро́шах.
Быть при деньга́х – ма́ти гро́ші.
Не имеющий де́нег (шутл.) – безгрі́шний. [Ми зо́всім безгрі́шні: ні гріхі́в, ні гро́шей не ма́ємо].
Де́нег куры не клюют – гро́шей до сму́тку, до бі́са, до чо́рта.
Любящий де́ньги – грошолю́бний, грошолю́б.
Дере́вня – село́, слобода́, присі́лок. [На́ше село́ – то таки́ село́, а Лукі́вка – ті́льки присі́лок наш, і лукі́вці до на́шої це́ркви хо́дять].
Несколько дереве́нь, составляющих одно имение или одну общину – ключ.
Дзи[е]нь – брязь [Пе́рстень брязь], тень.
Дзинь-дзинь – брязь-брязь, тень-тень. підкі́вка – тень-тень!].
Ди́во – ди́во, дивни́ця, диво́та, чу́до, (чащестранное) чудасі́я, дивови́жа (р. -жі), дивогля́дь (р. -ди).
На ди́во – на ди́во, на-про́чуд, на-про́чудо, на-проди́во, навдивови́жу. [На-про́чуд га́рна ді́вка. Навдивови́жу га́рні пое́зії (Єфр.)].
Ди́во дивное – чу́до-ди́во, ди́во-дивина́.
Ди́ву даваться (даться), ди́вом дивиться (удивиться) – ди́вом дивува́тися, ди́вом здивува́тися, (редко – зумля́тися), зумі́тися (зумі́юся, зумі́єшся).
Дифто́нг – дифто́нга (ж. р.), двоголосі́вка. [В архаї́чних гові́рках ще до́сі захова́лися дифто́нги, себ-то двоголосі́вки (Крим.)].
Дождево́й – дощови́й.
Дождева́я вода – дощова́ вода́, (реже) дощі́вка.
Дождево́й червь – дощови́к.
Дождевы́е грибы – дощові́ гриби́.
Дом
1) (
сооружение) дім (р. до́му) (ум. дімо́к, домо́к (р. -мка́), до́мичок, домо́чок (р. -чка); ув. доми́ще), буди́нок (р. -нку); (ум. буди́ночок) (р. -чка), го́рниці (мн., р. -иць). [Го́рниці га́рні збудува́ли, вели́кі].
Каменный дом – ка́м’яни́ця, мурова́ниця (Вхр.).
Барский роскошный дом (дворец) – пала́ти, пала́ц.
Дом нежилой – нежили́й буди́нок, пу́стка.
Загородный дом – позамі́ський буди́нок, (мыза) фільва́рок (р. -ку), ху́тір (р. -тора).
Вне до́ма, наружу – невдо́ма, надво́рі. [Хіба́ ті́льки світу, що в вікні́? – надво́рі ще більш];
2) (
учреждение) дім [Торго́вий дім], буди́нок. [Селя́нський буди́нок].
Детский дом – дитя́чий дім, (ясли) охоро́нка.
Воспитательный дом – дитя́чий за́хисток, дім (буди́нок) для ви́ховання ді́тей.
Д. молитвенный – молито́вня, молито́вний дім.
Д. странноприимный – приту́лок для подоро́жніх, привіта́льня.
Д. отдыха – буди́нок для відпочи́нку.
Д. ночлежный – нічлі́г (р. -гу). [Нічлі́г ті́льки ще одпе́рли; босячня́ так і су́нула в две́рі (Тесл.)].
Д. рабочий, исправительный, смирительный – дім примусо́вої пра́ці.
Д. исправительно-трудовой – дім пра́ці й попра́ви.
Д. арестный – решта́рня, (грубо, кутузка) буцега́рня.
Д. для сумасшедших – божеві́льня, дім для божеві́льних (навіже́них).
Д. заезжий (постоялый) – за́їзд.
Д. питейный – шинк (р. ши́нку), шино́к (р. -нка́), ко́рчма́, (устар.) ора́нда. [Хо́дить до ора́нди горі́лочку пить (Чуб.)].
Д. публичный – дім розпу́сти, (эвфем.) лупана́р, (грубо) бурде́й.
Д. игорный – дім картя́рський, дім гра́льний;
3) (
домашний кров, своё жилище, свой угол) домі́вка, домі́вля, госпо́да, осе́ля, до́ма (ж. р.). [Порозмовля́ємо щире́нько з земляко́м, домі́вку згада́ємо (Васильч.). Віта́ємо в госпо́ді на́шій вас (Грінч.). Не мина́йте госпо́ди на́шої – ми вам за́всіди ра́ді. Си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в. Чия́ до́ма найбли́жче, туди́ ї́дьмо гурто́м ночува́ть (Неч.-Лев.). Занесе́ш до моє́ї до́ми];
4) (
династия) дім. [Катери́на II – не з до́му Рома́нових].
Доро́жник
1) долітце́ жолобча́сте (щоб роби́ти: рівчачки́ на де́реві), жолобі́вка;
2) подоро́жник. [Ла́годжуся за кордо́н ї́хати – вже й подоро́жник купи́в].
Доска́ – до́шка (ум. до́щечка), (изредка) дерти́ця, дерни́ця. [Ой, і каза́в пан Каньовський дерни́ць накупи́ти, молоді́й Бондарі́вні домови́ну зби́ти (Чуб.)].
Доска́ небольшая или одиночка – дощи́на.
Самая толстая доска́ – фо́ршта, хворшт. [Дубо́ві фо́ршти для скле́пу наготува́ли].
Д. двухдюймоваядвіцалі́вка, двохпальці́вка.
Д. трёхдюймоваятрицалі́вка, трьохпальці́вка.
Д. наиболее употребительная для обшивкишалі́вка.
Д. толщиною меньше вершка, но толще шалёвки – бези́менка.
Д., составляющая восьмую часть распиленного древесного ствола – гити́на, восьмерня́.
Д.-горбыль – оба́пол, оба́полок (р. -лку), опи́лок (р. -лку).
Д. для пола – мости́на, мостови́на, (реже) місни́ця.
Д. в потолке – стели́на.
Д. в заборе – діли́на; (в воротах) ворітни́ця.
В заборе доска, прикрывающая забор или частокол – гло́вень (р. -вня).
Доска́ с уступами, на которые кладутся полки – шимба́лок (р. -лка).
Дубовые до́ски для лодок – бо́ти.
Д., положенные на лодках для устройства парома – мости́нці (р. -нців).
До́ски, по которым скатывают тяжести для нагрузки и т. п. – кі́твиці.
Д., переброшенная через ручей, речку – кла́дка.
Д. кухонная для теста, для котлет и т. п. – стільни́ця. [Візьми́ ме́ншу стільни́чку на зі́лля: на вели́кій ми ті́сто по́раємо].
Д., употребляемая вместо колокола в монастырях (било) – бря́зкало, би́ло, калата́ло. [Говори́ли, як у би́ло би́ли, а йому́ й не в до́гадки. Піп у дзвін, а чорт у калата́ло].
Д. кроильная – крава́льня, кравни́ця, крі́йниця.
Д. для глаженья – прасува́льна до́шка.
Д., которую сапожник кладёт себе на колени и разбивает на ней молотком кожу – клепа́к (Вас.).
Д. деревянная, для писания на ней масляными красками – блят. [Повіз де́рево до столярі́в, щоб пороби́ли бля́ти, а мій брат помалюва́в].
Вымощенный до́сками – мостови́й. [Ой, Оле́но, се́стро моя, поми́й двори́ мостові́ї].
Обшить до́сками – обшалюва́ти, пошалюва́ти.
От доски́ до доски́ – від до́шки до до́шки; від паляту́рки до паляту́рки. [Всю оту́ ку́пу книжо́к я знав уже́ розказа́ти од паляту́рки до паляту́рки (Васильч.)].
Доска́ классная – табли́ця.
Д. аспидная – тавле́тка, гри́фельна до́шка.
Д. шахматная – шахівни́ця.
Д. грудная (анат.) – грудни́на.
Дуби́нник (чернильн. орешек) – дубі́вка.
Дубо́вка (порода дыни) – дубі́вка.
Дубра́[о́]ва
1) (
дубов. роща) дуби́на;
2) (
вообще лес, чернолесье) дібро́ва (ум. дібрі́вка, дібрі́[о́]вонька), дібро́виця, дубра́вина, гай;
3) (
дремучий лес, чаща) густа́ дібро́ва; пу́ща, гуща́вина, гущовина́;
4) (
трава) дібро́ва. [Ой ночу́ють чумаче́ньки в степу́ край доро́ги, розпусти́ли сі́рі воли́ по зеле́ній дібро́ві].
Дуда́
1) (
труба, -бка) – ці́вка, ду́дка, ру́ра, ру́лька. [Вста́вив ру́льку]; (ствол травян. растения) дуда́, ду́дка, ці́вка, сто́вбур;
2) (
народ. муз. инстр.) – дуда́, ду́дка, сопі́лка.
Дулё́вка (наливка на грушах-дулях) – дулі́вка.
Дупля́нка
1) (
долблен. липовая кадка) ли́півка;
2) (
род ульев) коло́да, коло́дка;
3) (
род грибов): Agaricus violaceus – синя́к, синю́ха; Ag. vellereus – пі́ддубень (р. -бня), підду́бок (р. -бка).
Ды́ня – ди́ня, (маленькая) диня́тко, (большая) диня́ка.
Некот. сорта дынь: бухарка – буха́рка; дубовкадубі́вка; рубчатая – канталу́пка; поздняя, зимовказимі́вка, зимни́ця; простая водянка – про́ста, (вульг.) дристу́ха, дрислі́вка.
Внутренность ды́ни – (фамильяр.) жа́бур, жабури́ння, животи́ння.
Дюймо́вка (доска) – па́лі́вка, цале́ва до́шка, одноца́льна до́шка, однопальці́вка.
Евре́йкажиді́вка, (ум.) жиді́вочка, (руссизм) євре́йка.
Ежеви́ковка (ежевичная наливка) – ожи́нівка.
Ежеголо́вка, ежеголо́вник, бот., Sparganium – їжа́ча голі́вка.
Жа́ба
1) жа́ба, ропу́ха; (
ум.) жа́бка, жа́бонька; (ув.) жа́бище; (соб.) жабня́ (р. -ні́).
Жабё́нок – жабеня́ (р. -ня́ти), жабеня́тко. [І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть].
Древесная -ба – зелену́ха.
-ба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша.
Болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка;
2) (
мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка.
Грудная -ба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва.
Жа́воронок
1)
зоол. – жа́йворо[і]нок, (провинц.) весні́вка; ум.-ласк. -ро́ночек – жа́йворіночок, жа́йворошок (р. -шка). [По́ле зелені́ло, жа́йворінки співа́ли (Мирн.)].
-нок белокрылый – білокри́лка.
-нок лесной – шка́воронка, янчу́к.
-нок степной – джурба́й.
-нок хохлатый – посмі́тюха, попелю́ха, (гал.) чуба́тник;
2) (
маленьк. булочка в виде птички; пекут 22 марта, когда по народному поверью прилетают -ки) – жа́йворо[і]нок, жа́йвір (р. -вора).
Железа́ (glandula) – за́лоза, ум. за́лозка.
Грудная -за́молочні́вка, грудь (р. -ди).
Миндалевидная -за́ – мигда́лик.
Слюнная -за́слині́вка.
Предстательная -за́ – проста́та, присе́чник.
Жерново́к
1) жо́ренце (
р. -нця);
2) (
глазной камешек у рака) жорні́вка, жарні́вка.
Живодё́рняги́цлівка, шкуроде́рня.
Жили́ще – осе́ля (ум. осе́лька), житло́, (дом, родной угол) госпо́да, домі́вка; кіш (р. ко́шу), ки́шло. [Я тоді́ за ша́пку, за ціпо́к, а сам до старо́го свого́ ки́шла (Конис.)].
-ще у рыбаков – дома́ха (Браун.).
-ще запорожца вне сечи – зимовни́к, зимови́ще. [Сиді́в він зимовнико́м серед ди́кого сте́пу на низу́ (Куліш)].
-ще пастухов овечьих в степи – чаба́рня.
-ще пастухов гуцульских в горах – ста́я, заста́йка.
Жи́тель, -ница – жи́тель, жи́телька, жите́ць (р. -тця́), ме́шканець (р. -нця), ме́шканиця (реже ме́шканка), (устар.) обива́тель, обива́телька; (местный ж.) краяни́н, края́нка.
Жи́тели – лю́ди, лю́дність (р. -ности), края́ни. [Убо́га лю́дність того́ щиро-робі́тничого кварта́лу. Я воли́нський краяни́н. На ра́дість усі́м ки́ївським лю́дя́м. Це – село́ Солові́їха; мій нови́й знайо́мий на дозві́ллі розказа́в мені́ де́що ціка́ве з по́буту її́ житці́в. Знав у ві́чі тро́хи не всіх мешканці́в лу́цьких].
Ж. городской – городя́нин (ж. р. -я́нка; мн. городя́ни), містю́к, (гал.) міщу́х.
Ж. сельский – селяни́н (ж. р. -я́нка, мн. селя́ни), чолові́к із села́, селю́к, селю́чка.
Ж. слободской – слобожа́нин, слобожа́нка, слободя́ник.
Ж. предместья – передміща́нин, передміща́нка.
Ж. береговой, прибрежный – бережа́ни́н, побережа́нин.
Ж. противоположного берега реки – (того)боча́нин (мн. боча́ни), заріча́нин, -нка, тогобі́чний чолові́к, -чна жі́нка.
Ж. приморский – ме́шканець (чолові́к) надмо́рський.
Ж. горы, возвышенной местности – горя́нин (мн. горя́ни), горя́нець (р. -нця), (горец) гірня́к.
Ж. подгорья – підгоря́нин.
Ж. долин – долиня́нин.
Ж. низин – низове́ць (р. -вця́), подоля́нин, подоля́к.
Ж. степей, полей – степови́к, польови́к.
Ж. пещер – пече́рник.
Ж. леса, бора – лісови́к, пущови́к, борови́к.
Ж. полесья – поліщу́к.
Ж. местности перед замком – підзамча́нин (ж. р. підзамча́нка).
Ж. исконный – тубі́лець (см. Абориге́н).
Ж. коренной – оса́дник.
Ж. постоянный в сельском обществе – земляни́н. [Сла́вне село́ Лю́бчики, весе́ле. Ми сюди́ на се́лище прийшли́, в земля́ни пи́шемось любчі́вські (М. Вовч.)].
Ж. известной части села, деревни, квартала, города – кутча́нин. [Ми кутча́ни, на одні́м кутку́ живемо́].
Ж. гетьманщины – гетьма́нець (р. -нця).
Ж. приднепровья, приднестровья – дніпря́нин, наддніпря́нець (р. -нця), дністря́нин, наддністря́нець (р. -нця).
Ж. заднепровья – задніпря́нець.
Ж. заграничный – закордо́нець, закордо́нник.
Ж. приграничный – узгрянича́нин, узгряни́чник.
Ж. ада – пеке́льник.
Ж. Киева – кия́нин.
Ж. Харькова – ха́рківець, харков’я́нин.
Ж. Чернигова – черні́гівець (ж. р. черні́гівка).
Ж. Одессы – одеси́т, одеся́нин.
Ж. Звенигородки – звинигоро́дець (ж. р. звиногоро́дянка).
Жлудо́вка (карта пиковой масти) – вині́вка, вино́ва ка́рта.
Жук, зоол. – жук (ум. жучо́к, жуче́чок, р. -чка, ув. жучи́ще, жучи́на).
Самка -ка – жучи́ха.
Ж. молодой – жученя́ (мн. жученя́та).
Ж. бронзовый – оле́нка, воню́чка.
Ж. майский – хрущ.
Ж. шпанская муха – ма́йка, ма́йчик.
Ж. навозный – гнойови́к, гуджула́й, -йка, гадзу́ля.
Ж. носорог – носорі́жок (р. -жка), во́лик, (самка) корі́вка, коро́виця.
Ж. олень – рога́ль, рога́ч, тур, олене́ць (р. -нця́), розсо́хач, щипу́н.
Ж. клещатый – щи́павка.
Ж. хлебный – хлібо́ї́д, жи́тник, гречу́х, гречкосі́й, ку́зька, хру́щик, красу́лька, красуно́к (р. -нка́), налива́йко.
Ж. долгоносик – носа́й, носа́ль.
Ж. скрипун – музи́чка.
Ж. божья коровка – со́нечко.
Ж. светящийся (светляк) – світля́к, блища́к.
Завиру́шка, пт. Prunellaтині́вка, покропи́вник, плетні́вка, вільша́нка.
-ка обыкновенная, Pr. modularis L.тині́вка звича́йна.
Завяда́ть, завя́нуть
1) (
о раст.) в’я́нути, за[по]в’я́нути, зів’я́нути, зв’яли́тися, (о мног.) пов’я́нути, пов’яли́тися. [А в конва́лії голі́вка пов’я́ла, схили́лась (Л. Укр.). Зв’яли́ться кра́сне ли́ченько в тюльпа́на (Крим.)].
-нуть от жары – зів’я́нути від спе́ки, повари́тися. [Від спе́ки повари́лося все на горо́ді];
2) (
о людях и красоте) в’я́нути, за[і]в’я́нути, марні́ти, змарні́ти, (о мн.) пов’я́нути, помарні́ти. [Засо́х-зав’я́в, як били́на (Руданськ.). Щоб ли́чко не марні́ло з чо́рними брова́ми (Шевч.)].
Завя́дший – зав’я́лий, зв’я́лений, пов’я́лий.
Закрыва́ться, закры́ться
1) (
закрывать себя чем) закрива́тися, закри́тися, затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, (ставя что перед собой) заставля́тися, заста́витися; (платком и т. п.) запина́тися, запну́тися и зап’я́сти́ся; (об отверстии) затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, затика́тися, заткну́тися, (о мн.) позакрива́тися, позатуля́тися, позатика́тися и т. д. [Стої́ть ді́вка з молодце́м, закри́лася рукавце́м (Чуб. V). Ді́вчина, затули́вшись рука́ми, рида́є (М. Вовч.). Попроси́ла в ме́не мій вуа́ль, зап’яла́ся ним… (Л. Укр.)];
2) (
затворяться) зачиня́тися, зачини́тися, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися, (о мн.) позачиня́тися, позатуля́тися; (о глазах) заплю́щуватися, заплю́щитися, сплю́щуватися, сплю́щитися; (смежаться) склепа́тися, склепи́тися; (об устах) (сов.) заці́питися, скл[р]епи́тися. [На мить одчини́вся тайни́к, щось пропусти́в і зачини́вся зно́ву (Коцюб.). Сплю́щуються о́чі мені́ (Тесл.)].
Парадные (двери) -ва́ются в двенадцать часов ночи – пара́дні две́рі зачиня́ють о двана́цятій годи́ні но́чи.
Крышка плохо -ется – кри́шка, (у сундука) ві́ко нещі́льно пристає́.
Глаза -лись (смежились) навеки – склепи́лися наві́ки о́чі;
3) (
о книге, зонтике) згорта́тися, згорну́тися;
4) (
наглухо закрываться в помещении) заку́туватися, заку́татися, затушко́вуватися, затушкува́тися де, в чо́му. [Та ну-бо, відчині́ть! Чого́ заку́талися в бі́лий де́нь? (М. Левиц.)]; (о ране: затянуться) (безлично) затяга́ти, затягну́ти, (о мн.) позатяга́ти. [За ти́ждень чи за півтора́ ра́ни в хво́рого позатяга́ло (Грінч.)];
5) (
кончаться, прекращаться) зачиня́тися, зачини́тися, припиня́тися, припини́тися, закрива́тися, закри́тися, (об учреждении) припиня́ти, припини́ти свою́ дія́льність. [Ку́рси ті́ї зачиня́ються в-осени́ (Крим.). Журна́л припини́вся на пе́ршій кни́жці].
Магазины -ва́ются в пять часов – крамни́ці зачиня́ють о п’я́тій годи́ні.
Частные лавки -лись – прива́тні крамни́ці позачиня́лись.
Заседание -лось поздно – засі́дання (с)кінчи́лось пі́зно.
Замате[о]ре́лый – (полных лет) уматер(н)і́лий; (переживший цветущ. возраст) заматорі́лий, матерни́й. [Матерна́ ді́вка]; (застарелый) застарі́лий, зада́внений; (зачерствелый) затверді́лий, зашкару́блий, задубі́лий, (закоснелый) запе́клий.
Запира́ться, запере́ться
1) замика́тися, замкну́тися, зачиня́тися, зачини́тися, запира́тися, запе́ртися, (
о мног.) позамика́тися, позачиня́тися, позапира́тися. [Як у церква́х та комо́рах замки́ замика́ються, так щоб на́шим ворога́м зу́би і гу́би позамика́ло (Драг.)]. В ха́ті вла́сній замика́ється наві́ки (Грінч.). А лю́ди бі́днії в селі́, нена́че зля́кані теля́та, позамика́лись у хата́х (Шевч.). Ді́вка позамика́лась і лягла́ спать (Грінч. I). Зачини́вшись усвої́й спа́льні, Оле́ся повийма́ла з скри́ні свої́ кра́щі су́кні (Н.-Лев.)].
Дверь плохо -ра́ется – две́рі пога́но зачиня́ються.
-раться засовом – засуват́ися, засу́нутися, позасува́тися.
-ра́ться на крючок – защіпа́тися, защепну́тися, позащіпа́тися.
-ре́ться в крепости – замкну́тися, зачини́тися в форте́ці;
2) (
не признаваться) затина́тися, затя́тися, запрети́тися, відмага́тися, відмогти́ся, відпира́тися, відпе́ртися.
Он во всём -перся – він в усьому́ затя́вся (запре́тився).
Я не -ра́юсь в том, что сказал – я не відмага́юся від то́го, що сказа́в.
Запира́ющийся, юрид. – одмага́лець (-льця), затя́тий, запе́ртий, непризнава́йло.
Запотро́йви́тівка.
Запотро́йщик, -щица, Запотро́йник, -ница – чмут, чму́тник, чмуті́вка, вига́дник, вига́дниця, на ви́тівки зда́тний, -тна.
Запу́шка
1)
см. Запуше́ние;
2) (
обшивка) облямі́вка, (узкая мехов.) брам (-му).
Зареве́ть
1) заревти́ (зареві́ти) (
пр. вр. зареві́в, -ві́ла и зарі́в, заревла́, заревли́), (однокр.) ревну́ти, (зап.) зару́ти (-ру́ю; пр. вр. -ру́в). [До́бре, ба́тьку-отама́не! – круго́м зареві́ло (Шевч.). Лев зареві́в (Гліб.). А він тоді́ як зарі́в! (Звин.). Та магна́ти заревли́, добала́кать не дали́ (Франко). Заревла́ страше́нна бу́ря (Квітка). Заревли́ вели́кі дзво́ни (Хата). Ревну́ли воли́ у нові́м ярмі́ (Пісня)];
2) (
завопить, заплакать) заревти́, зарю́[у́]м(с)ати, удра́ти рюмка́, зарепетува́ти. [Дити́на заревла́ на вве́сь го́лос (Крим.). Чи не вдере́ Микола́ рюмка́? (Зміїв. п.)].
-ве́ть белугою – заревти́ коро́вою, як коро́ва. [Прийшла́ уже й Покро́ва – заревла́ ді́вка, як коро́ва (Номис)].
Засе́в, Засе́вка – сівба́, сійба́, сі́янка, за́сівка, за́сів (-ву). [Ра́ння сівба́ хоч не вро́дить, та з хлі́ба не зво́дить (Номис). Яка́ за́сівка, таки́й і врожа́й: густа́ за́сівка – густи́й і врожа́й; рідка́ за́сівка – рідки́й і врожа́й (Миргородщ.)].
Зате́я, чаще во мн. зате́и
1) (
выдумка) ви́гадка, ви́тівка, (иронич.) шту́ка, шту́чка; мн. ви́гадки, ви́тівки, шту́чки; (причуды, капризы) витребе́ньки, забага́нки (ед. ч. забага́нка).
Это пустые -те́и – це пусті́ ви́гадки, ви́тівки, шту́чки.
Его -ям нет конца – його́ ви́гадкам (шту́кам) кра́ю нема́.
Барские -те́и – па́нські ви́гадки (витребе́ньки, забага́нки);
2) (
замысел, намерение) ви́тівка; за́мір (-ру).
Дипломатические -теи – дипломати́чні ви́тівки.
Без -те́й – без хи́трощів, без ви́тівок, без шту́чок, про́сто, по-про́стому.
Хитроумные -те́и – хи́трощі-му́дрощі;
3) (
общ. р.) см. Зате́йник, -ница.
Затра́вный и Затра́вочный, артил. – підпа́льний, запа́льний.
-ный порох – підпа́льний, запа́льний по́рох, по́рох на запа́л, на підпа́л.
-ная полкапані́вка.
Заупо́рствовать
1) поча́ти упира́тися, коми́зи́тися;
2) (
упереться) упе́ртися, затя́тися и затну́тися, занату́житися, заком[в]и́зи́тися, (диал.) заопирува́ти, пнем (на пню) ста́ти, (о лошади) занату́ритися, занорови́тися. [Затяла́сь ді́вка і ні руш (Клцюб.). Ба́тько вже затну́вся, то тепе́р не перева́жиш його́ (Грінч.). Занату́житься й мовчи́ть (Черк. пов.). Заопирува́в вра́жий син і не пішо́в (Кан. п.). Вну́чечка на пню ста́ла (М. Вовч.)].
Зауто́рник – уто́[і́]рник, до́лото́, жолобо́к (-лобка́), (малый) калі́вка.
Зацепля́ться, зацепи́ться – зачіпля́тися зачі́плюватися, чі́пля́тися, зачепи́тися, учі́плюватися, у[о]чепи́тися, за[о]черкну́тися, (ногою) перечі́плюватися, перечепи́тися за що. [Коза́цька щу́ка зачепи́лась вам на гак (Франко). Воли́ не стоя́ть – ярмо́ учепи́лось (Г. Барв.). Та й побі́г я через тин, ще й не зачеркну́вся (Пісня). Ді́вка за па́рубкову но́гу перечепи́лася (Хотинщ.). Переско́чив висо́кий тин, та й не очеркну́вся (Гнед.)].
Зашнуро́вка
1) (
действ.) зашнурува́ння;
2) (
приспособление) шнурі́вка.
Защебета́ть
1) защебета́ти,
однокр. щебетну́ти. [Як об весні́ ла́стівка, що як защебе́че… так усі́м ве́село (Квітка). Защебета́в жа́йворонок уго́ру летю́чи (Шевч.)];
2) (
заговорить быстро) защебета́ти, зацокоті́ти, зацокота́ти, заляскоті́ти.
Земляно́й
1) земляни́й, земни́й.

-но́й полдолі́вка, діл (р. до́лу).
-ные работы – граба́рські, зем(ля)ні́ робо́ти;
2) (
земельный) земе́льний.
-на́я груша, бот. – бу́льба, воло́ська рі́па.
Зе́нкель, слюс.зенкі́вка.
Зерно́вка
1) (
сеянец) зерні́вка, зерня́к;
2)
зоол., насек. Bruchus – стручня́к.
-ка гороховая – стручня́к-горохої́д.
Зимова́льщик, -щица, Зимо́вщик, -щица – зимува́льник, -ниця, зимі́вник, -ниця. [Ла́стівка у нас не зимува́льниця (Крим.)]
Зимо́вка
1) зи[і]мі́вля (-влі) (
и ср. р.); см. Зимова́ние. [Учо́ра парохо́д став на зимі́влю (Кониськ.). Жураве́ль ка́же: «прийми́ мене́, лиси́чко, на зімі́влю» (Рудч.)]:
2) (
поздняя дыня) зимі́вка;
3) зимове́ я́блуко, зимни́ця (Греб.).
Зубро́вка
1)
раст. Hierochloa odorata – ча́полоч[ть] (-ч[т]и);
2) (
настойка) зубрі́вка.
И́ва, ум. И́вка, И́вушка, бот. Salix alba – бі́ла верба́, бі́ла лоза́, і́ва, ги́ва, ум. верби́ця, верби́чка, верби́ченька, і́вка, ги́вка.
Плакучая и́ва – плаку́ча верба́.
Издыха́ть, издо́хнуть – здиха́ти, здо́хнути, ги́нути, зги́нути, (о мног.) поздиха́ти, ви́здихати, повиздиха́ти, поги́нути, ви́гинути, (о чистых животных) мину́тися, пропада́ти, пропа́сти; (грубо: о людях и животн.) но́ги ви́простати, ду́ба да́ти, скапу́титися, опрягти́ся. [Мину́лася на́ша корі́вка (Житом.). Вчо́ра й соба́ка здох і ку́рка пропа́ла – яки́йсь промі́рок (Крим.). До ве́чора пі́вник і но́ги ви́простав (Симонов)].
-ть от жары (о жирных животных) – зажо́хнутися. [Як до́бре вгодо́вана свиня́, а спе́ка та дале́ко гна́ти, то й зажо́хнеться (Кам. п.)].
Издо́хший – здо́хлий, пропа́лий.
Имби́рный – імберо́вий.
-ное пиво, варенье – імберо́ве пи́во, -ве варе́ння.
-ная настойкаімбері́вка.
Ио́дный – йо́довий.
-ная настойка – йо́дова насто́янка, йоді́вка.
Искуше́ние
1) (
испытание) випробо́вування, сов. ви́пробування, спи́тування, вивіря́ння, ви́вірення, виставля́ння, ви́ставлення на спро́бу, піддава́ння, піддання́ спро́бі кого́, чого́; время, предмет -ния, см. И́скус 1;
2) (
прельщение) спокуша́ння, зво́джування, (обольщение) переле́щування кого́; (соблазн) споку́са, поку́са, скус (-су), ску́са (ум. ску́ска), пома́на. [Не боячи́сь уже́ споку́с світови́х, верта́ються до люде́й, щоб послужи́ти лю́дям (Крим.). Поку́с таки́х до нас підхо́дять ти́сячі що-дня́ (Франко). І при́казка є: ме́нчий скус, ме́нчий струс (Звиног.). Сохрани́ мене́ від вся́кої напа́сти і ску́си дия́вольської (Рудан.). Ді́вка – то ску́ска (Приказка). На прина́ди ново́ї землі́ замовчи́ ти, пома́но (Франко)].
Беги от -ния – тіка́й (від) споку́си.
Не введи нас во -ние – не введи́ нас у споку́су (Єв.).
Вводить в -ние – на поку́су підво́дити, нара́ж(ув)ати на (с)поку́су. [Ти мене́ на поку́су підво́диш (Стор.). Не потрі́бно нара́жувати їх (грі́шми) на поку́су, а себе́ на неприє́мність (Франко)].
Дух -ния – дух-споку́сник, дух споку́си.
Впадать в -ние – спокуша́тися, спокуси́тися, вхо́дити, увійти́ в споку́су.
Ох, -ние! – ох, споку́со моя́!; чи́стий гріх!
Подвергать -нию – ста́вити споку́си кому́; піддава́ти кого́ споку́сі.
Устоять перед -нием – про́ти споку́си всто́яти; опе́ртися споку́сі.
Испаньо́лкаеспані́вка.
Исплоша́ть – сплохува́ти, (вульг.) здре́йфити, здрейфува́ти, проґа́вити, ґа́ву спійма́ти, зівка́ да́ти.
Истяза́тель, -ница – кат, каті́вка, мучи́тель, -телька; ув. катю́га.
Кайма́
1) (
покромка) бе́рег (-рега), береги́ (мн.), кра́йка; (обшивка) (об)лямі́вка, о́бві́дка, окра́єць (-йця), шля́рка; (на юбке или рубахе) ли́штва; (суконная) ви́кравка, окра́йка, окра́вка; (бархатная, меховая) торо́чка, баба́к. [Ху́стка з жовтогаря́чою кра́йкою (Кон.). Принесу́ хварту́х дороги́й – золотії береги́ (Пісня)];
2) (
полоса по краю чего-либо) лямі́вка, торо́чка, о́бві́дка, ли́штва, (полоса) сму́га. [Ске́лі приси́пані зве́рху лямі́вкою з бі́лого сні́гу (Корол.). Над рі́чкою село́ з бі́лими хатка́ми та вишне́вими садка́ми облягло́ її́ узо́рчатою ли́штвою (Мирний)].
Обвести -мо́й чего – підве́сти чим. [На́стя побіли́ла сті́ни, підвела́ при́пічок черво́ною гли́ною (Коцюб.)].
Калга́н, бот. Maranta (Alpinia) Galanga – калга́н (-ну́). [Ба́ба Пара́ска заправля́ла горі́лку міцни́м калгано́м (Н.-Лев.)].
Настойка на -га́некалгані́вка.
Дикий -га́н, бот. Potentilla Tormentilla Neck. – перста́ч-зав’я́зник, ку́ряче зі́лля, курзі́лля.
Калга́новка (калганная настойка) – калгані́вка.
Кале́чий двор – шкуроде́рня, гицлі́вка.
Кали́новка (калин. наливка, настойка) – кали́нівка.
Ка́менный
1) (
сделанный из камня) ка́м’яни́й, камі́нний, (о здании, стене, ограде) муро́ваний. [Він сів коло двере́й на кам’яни́х схі́дцях (Н.-Лев.). Камі́нная дзвіни́ця рі́вна та висо́ка (Рудан.). Камі́нний Госпо́дар (Л. Укр.). Це́рква невели́чка, але муро́вана (Кониськ.)].
-ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка – муро́ваний (кам’яни́й) дім (р. до́му), муро́ваний буди́нок (-нку), муро́вана буді́вля, кам’я[ме]ни́ця, мурува́ння, муро́вання. [Вели́кий муро́ваний дім сірі́в на чо́рному не́бі (Коцюб.). У мі́сті я бува́в – надиви́вся там на буди́нки кам’яні́ (М. Вовч.). За лі́тньої пори́ скрізь буду́ються в Москві́ нові́ ка́мениці (Крим.). Літа́, дощі́ та вітри́ навдивови́жу вмі́ють криши́ти мурува́ння (Куліш)].
-ная дорога – бруко́ваний (бурко́ваний) шлях, брук (-ку), ка́м’янка.
-ный мешок – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера, гал. цю́па.
-ный мост – кам’яни́й (камі́нний) міст.
-ная ограда, стена – муро́вана огоро́жа, стіна́, мур (-ру). [Круго́м поже́жі чорні́ють висо́кі, зубча́сті му́ри, ба́шти (Н.-Лев.)].
Окружённый -ной стеной – обмуро́ваний.
-ная посуда – кам’яни́й (камі́нний) по́суд (-ду), ка́м’янка.
-ное сердце (перен.) – кам’яне́ (камі́нне) се́рце.
От трудов праведных не наживёшь палат -ных – за че́сну пра́цю не придба́єш пала́цу.
Жить за кем, как за -ной стеной – жи́ти з ким (у ко́го), як за ка́м’яною горо́ю, як у бо́га за двери́ма (за плечи́ма), як у ба́тька (бо́га) за па́зухою.
Как на -ную стену надеяться – як на кам’яну́ го́ру поклада́тися на ко́го;
2) (
состоящий из камня, относящ. к камню) ка́м’яни́й, камі́нний. [Жі́нка і кам’яну́ го́ру пересіче́ (Номис)].
-ные породы – камі́нні поро́ди, камі́ння.
-ные работы – каменя́рські робо́ти (-бі́т).
-ная смола – зе́мна смола́, асфа́льт (-ту).
-ная соль – кам’яна́ (льодова́) сіль (р. со́ли), ка́м’янка льодя́нка, льоді́вка, глодя́нка, шпак, сму́лець (-льцю).
-ный уголь – кам’яни́й (земляни́й) ву́гіль (-гля), соб. кам’яне́ (земляне́) ву́гля (ву́гілля).
-ная глина – ґлей (р. ґле́ю).
-ная глыба – ка́м’яна́ бри́ла, ка́м’яне́ бри́ло, ка́м’яна́ гру́да, (диал.) болди́га.
-ный лён – асбе́ст (-ту).
-ное масло – на́фта.
-ный мергель – стве́рдлий (стверді́лий) ме́ргель (-лю) (рухля́к).
-ный мозг – ґлейови́на.
-ная болезнь – камі́нна х(в)оро́ба (сла́бість, хво́рість).
-ный бор – каменя́стий (кам’я[ме]ни́стий) бір.
-ный век – кам’яна́ доба́, кам’яни́й вік (-ку);
3)
-ный баран, зоол. Ovis ammon – ди́кий (гі́рський) бара́н (-на́), арґа́лій (муж. р.).
-ный голубь, зоол. Columba Livia – гі́рський го́луб, ди́кий го́луб, дика́р (-ря́).
-ное дерево, бот. Celtis australis L. – залі́зне де́рево.
-ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis – камі́нний дрізд (р. дрозда́).
-ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. – ози́мий дуб; срвн. Дуб.
-ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris – гі́рська ла́стівка.
-ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. – камі́нна ли́па.
-ный лук, -ный чеснок, бот.
а)
Allium victorile L. – гадю́чий часни́к;
б)
Allium ursinum L. – леву́рда, лісови́й часни́к.
-ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. – гі́рський чебре́ць (-цю́), гі́рська цитри́нка.
-ный перелом, бот., см. Камнело́мка.
-ный петушок, зоол., см. Удо́д.
-ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. – піща́нка.
-ный плющ, бот., см. Подле́сник.
-ный розан, бот. Cistus villosus L. – чист (-ту).
-ная роса, бот. Androsace villosa L. – мши́ця.
-ное семя, бот. Lithospermum officinale L. – горобе́йник.
Кана́л – (вообще) кана́л (-лу); специальнее:
1) (
для соединения рек, морей) кана́л.
Панамский -нал – Пана́мський кана́л;
2) (
пролив) кана́л, прото́ка;
3) (
для проведения или стока воды, стока нечистот и т. п.) кана́л, кана́ва, рів (р. ро́ву), рівча́к (-ка́).
Водопроводный -на́л – водогі́нний (водопровідни́й) кана́л.
Оросительный -на́л – зро́шувальний кана́л.
Осуши́тельный -нал – висушни́й кана́л, висушна́ кана́ва, стріли́ця.
Обводной -на́л – кругови́й кана́л.
Отводной -на́л – відхильни́й (відвідни́й) кана́л;
4) (
в трубке, стволе, пушке и т. п.) кана́л, ці́вка;
5)
анат., физиол. – кана́л, про́від (-вода).
Жёлчный -на́л – жовче́вий (жо́вчний) кана́л (про́від).
Мочевой, мочеиспускательный -на́л – сечови́й (се́чний, мочови́й) кана́л (про́від), сечни́к (-ка́).
Пищеприёмный -на́л – стра́вний (стравоприйма́льний) кана́л.
Кана́т – (самая толстая верёвка) кодо́ла, ли́нва (и реже ли́на), кана́т (-та); (кабельн. работы) ли́нва; (пароходный) кіне́ць (-нця́), (буксирный) букси́р (-ра), (для таски волоком сена) во́лок (-ка), (для парома) кодо́ла, ли́нва, галівни́к (-ка́) (Камен. п.). [Поро́н на ли́нві хо́де, а у нас ка́жуть на мо́тузі (Літин. п.). А ну, хло́пці, до кодо́ли! поро́н тягти́ (Канів. п.)].
Проволочный -на́т – дротяна́ ли́нва, трос (-са).
Бечевой -натбичі́вка.
Ходить по -ту – ходи́ти по (на) кодо́лі, по кана́ті, на ли́нві.
Канто́вка (молоток) – буша́рда, канті́вка.
Капе́льный – (к капели относящ.) крапльови́й, дощови́й.
-ная водадощі́вка, дощова́ вода́.
Капилля́рный, физ. – капіля́рний, волосни́й.
-ная трубка – капіля́рна (волосна́) ру́рка, ці́вка.
Капита́л
1) (
в полит. экон.) капіта́л (-лу). [За капіталісти́чного спо́собу проду́кції пови́нно так бу́ти, щоб з одно́го бо́ку стоя́ли багатирі́-капіталі́сти, вла́сники капіта́лу (фа́брик, маши́н, матерія́лу вся́кого), а з дру́гого – робітни́к-пролета́р (Єфр.). «Капіта́л» К. Ма́ркса].
Запасной -та́л – запасни́й капіта́л.
Мёртвый -та́л – ме́ртвий капіта́л.
Наличный -та́лготі́вка, готови́к (-ка́), гото́ві гро́ші.
Неприкосновенный -та́л – непору́шний капіта́л.
Оборотный -та́л – оборо́тний капіта́л.
Основной -та́л – основни́й капіта́л.
Паевой -та́л – пайови́й капіта́л.
Промышленный -та́л – промисло́вий капіта́л.
Складочный -та́л – складко́вий капіта́л.
Господство -ла – панува́ння капіта́лу.
Накопление -лов – нагрома́дження (надбання́) капіта́лів. [Нагрома́дження кооперати́вних капіта́лів].
Наращение -ла – зроста́ння капіта́лу.
Проценты на -тал – відсо́тки на капіта́л;
2) (
в общеж.) капіта́л, (средства) кошт (-ту), ко́шти (-тів), (деньги) гро́ші, гріш (-оша́), копі́йка.
-лы – капіта́ли, (средства) ко́шти. [Пропа́ли всі ко́шти грома́дські – рублі́в, мо́же, 400 – 500 (Доман.)].
-та́л истинник (без процентов, основной) – стовп (-па́ и сто́впу), і́сто, і́сте (-того), і́ста. [Він бере́ на стовп вели́кі про́центи (Липовеч.). Стовпа́ й про́центу не бра́ли три ро́ки (Лебед. п.). Ви́нен мені́ 200 рублі́в; за три ро́ки ні про́центу, ні сто́впу не пла́те (Мирн.). Дру́гий позича́ гро́ші, бо́житься, через год, ка́же відда́м; а год мину́в – не ті́льки рост, та й і́сте пропа́ло (Квітка)].
Наживать, приобретать -лы – нажива́ти, набува́ти капіта́ли, (гал.) доробля́тися капіта́лів.
Человек с -лом – люди́на з капіта́лом, з копі́йкою, грошови́та люди́на.
-тал приобрести и невинность соблюсти – гро́ші (гро́шики) набу́ти і че́сним бу́ти; хи́тро-му́дро і невели́ким ко́штом.
Карто́фельный
1) (
из картофеля) картопля́ний.
-ная ботва – картопли́ння.
-ная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка.
-ная кожура – картопля́ні лушпайки́ (-йо́к), лушпи́на, лушпи́ння, лушпа́.
-ный куст – картопля́ний корч (кущ); ко́вбах, ку́бах, ка́ліво.
-ный нос – бу́льба, картопля́стий ніс.
-ный плуг (выкапывающий) – картопля́рка.
-ное поле, см. Карто́фельник 4.
-ные семенные плоды – бубляхи́ (-хі́в), бомбу́лька, бомбі́вка.
-ный склад – картопля́рня.
-ный суп, см. Карто́фельница 4.
-ные посадки – картоплі́ (р. -пе́ль). [Тут у нас проса́, а там – картоплі́];
2) (
относ. к картофелю) картопе́льний.
Ка́рточка
1) (
листочек бумаги, картона) ка́ртка. [Слова́ випи́сують на картки́ (Ніков.)].
Анкетная -чка – анке́тна (анкето́ва) ка́ртка.
Заполненная -чка – запи́сана ка́ртка.
Пропускная -чка – промо[а]ка́льний папі́рчик;
2) (
визитная) візиті́вка, візи́тна (візито́ва) ка́ртка;
3) (
фотографическая) ка́рточка, ка́рт(к)а, фотогра́фія.
Фотографическая -чка чья – фотографі́чна ка́рточка з ко́го, чия́. [Фотографі́чна ка́рточка з ме́не (Київщ.)];
4) (
почтовая) пошто́ва ка́ртка, листі́вка, (гал.) ка́ртка кореспонденці́йна, кореспонде́нтка.
Кату́шка
1) (
шпулька) шпу́ля, ці́вка, ці́ва, (в прялке для шерсти) круже́ць (-жця́). [Я вже шпу́лю напря́ла (Пирят. п.). Заложи́ла ці́вку в човни́к і почала́ тка́ти (Полт.)].
-ка ниток (для шитья) – шпу́ля, шпу́лька, кото́чок (-то́чка);
2) (
игрушка) покоте́льце, кото́чок (-чка), коту́шка;
3)
физ.ці́вка.
-ка Румкорфа – інду́ктор Ру́мкорфа, і́скорний інду́ктор;
4)
-ка предохранительн. (техн.) – запобіжна́ (охоро́нна) шпу́ля.
Кероси́нкагасі́вка, гасни́ця, ум. гасни́чка; (бидон метал.) балца́нка.
Кизи́левый – дерено́вий, кизило́вий. [Ви́різав собі́ ціпо́к (палку) дерено́вий (М. Грінч.)].
-вая наливкадерені́вка, дереня́к (-ку́), кизилі́вка.
Кирпи́ч – (соб.) це́гла.
Один -пи́ч – цегли́на, (ув.-презр.) цеглю́ка.
-пи́ч невыжженный – недо́пал (-лу), сирі́вка, сире́ць (-рцю́); (обожжённый) ви́палена це́гла; (обожжённый до расплавки песку) залізня́к (-ку́); (огнеупорный) це́гла вогнетрива́ла; (строевой) це́гла будіве́льна; (пустотелый) це́гла ду́та.
-пи́ч красный, жёлтый – це́гла черво́на, жо́вта.
Битый -пи́ч – цеге́лля, груз (-зу).
-пи́ч из глины с мякиной или соломой не обжигаемый, а высушиваемый на солнце – лимпа́ч (-чу́), турлу́к (-ка́).
-пи́ч из навоза для топлива – кирпи́ч, кізя́к (-ку́). [З кізякі́в ро́блять кирпи́ч на па́ливо (Звин.)].
-пи́ч чаю – брусо́к ча́ю.
Ки́товый – ки́товий.
-вый усрогі́вка ки́това.
Клубни́чный
1) полуни́чний.

-ная наливкаполуни́ці́вка;
2) (
об анекдотах, разговорах) солонцюва́тий, солоне́нький. [Солоне́нька ка́зочка, солонцюва́та бала́чка]; (о людях) з медо́чком, з висо́кої гре́чки.
Разговоры, картинки -ные – солонцюва́ті балачки́, малю́нки.
-ные похождения – приго́ди коло висо́кої гре́чки.
Ключево́й
1) ключе́вий;
2) джере́льний, джереля́ний, джере́ловий, (
колодезный) крини́чний, кринича́ний.
Вода -ва́я – джере́льна, крини́чна, кринича́на вода́, джерелі́вка.