Знайдено 3 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
З’ї́здити, -джу, -диш, гл.
1) Изъѣздить. З’їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221. 2) Заѣздить, утомить ѣздой. З’їздив коника, з’їздив другого. Гол. І. 383. 3) Ударить. З’їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67. |
З’їзди́ти, -джу́, -ди́ш, сов. в. з’ї́хати, з’ї́ду, -деш, гл.
1) Съѣзжать, съѣхать, выѣзжать, выѣхать. Инколи трапиться гора, так з неї знов з’їдеш на рівне. Ком. І. 7. 2) Уѣзжать, уѣхать. Паки під той час з’їхали у гостину кудись на чужу сторону. МВ. (О. 1862. І. 97). З’їду я од вас, мамо. Мнж. 38. 3) З’ї́хати з глу́зду. Рехнуться. Скажений, ти з глузду з’їхав! Шевч. 300. 4) З’ї́хати ні на́ що. Разориться, обѣднѣть. Ном. № 1850. |
З’ї́хати, -ся. См. З’їзди́ти, -ся. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)