Знайдено 2 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Квач, -ча́, м.
1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. П’я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755. 2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60). 3) Родъ дѣтской игры. См. Квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. Ум. Ква́чик. |
Ква́чик, -ка, м. Ум. отъ квач.
1) Мазилочка. 2) Кисточка (для мазанія). |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)