Насле́дие – спа́док (-дку) и (мн.) спа́дки (-ків), спа́дщина; срв. Насле́дство. [Ти, Промете́ю, спа́док нам поки́нув вели́кий, незабу́тній (Л. Укр.). Є ці́лі ви́рази – спа́дки тих часі́в, як семінари́сти му́сіли бала́кати по-лати́нськи (Свидниц.). Літерату́рна спа́дщина стари́х часі́в (М. Зеров). Війну́ і ві́йсько вважа́ли за пере́житок, за спа́дщину старо́го ла́ду (Рада)]. • В -дие – у (на) спа́дщину, у (на) спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком. • -дие предков, дедов, отцов – пре́дківські спа́дки (предкі́вщи́на), діді́вські (пра́дідівські) спа́дки (діді́вщина, діди́зна, пра́дідівщина), ба́тьківщи́на. [Ко́жна наро́дність живи́м сло́вом боро́нить пре́дківських спа́дків (Куліш). Сві́док сла́ви, дідівщи́ни з ві́тром розмовля́є (Шевч.). Ги́не сла́ва, батьківщи́на (Шевч.)]. |
НАСЛЕ́ДИЕ фраз. надбання́ [культу́рное наследие культу́рне надбання́], негат. роди́ма пля́ма. |
Наследие – спа́док, -дку, спа́дщина, -ни. |
Наследие Див. наследство. |
Наслѣ́діе = спа́док (С. З. Л.), спа́дки, спа́дщина, наслїдство (С. Жел.), від давних предків — пре́дківщина, від дїда — дїди́зна, дїдівщи́на, від баби — баби́зна, від батька — ба́тьківщина, отцївщина, від матері — матери́зна, від брата. — братови́зна, братівщи́на, після свекра або свекрухи — свекрівщи́на, посвекро́вщина. — Не маєть нїхто нїкому жадного спадку записовати, чого в руках не маєть. Ст. Л. — Дочки плачуть, розбивають ся: як пеньку забувати, а зятї ходять, нишком говорять, як би спадки забрати. н. п. — Жінкам, що віддавали ся в Польщу, Литовський статут відбирав право спадщини після їх родини. Бар. О. — Язик народа — то найдорожча спадщина предків, єсть то мов би кров в тїлї нашому. Бар. О. — Моя спадщина або нїчого не значитиме або нїчого не поможе. Кн. — Спокон віку з роду в рід це наша батьківщина. Кн. — Нам батьківщини не дїлити. н. пр. (Д. ще під сл. Иму́щество). |
Отцо́вщина = отцї́вщина, ба́тьківщина (О. Аф. З.). — Пр. д. під сл. Иму́щество і Наслѣ́діе. |