Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «пахощі»
Шукати «пахощі» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Арома́т – арома́т, пах, за́пах, дух.
• -ы – па́хощі.
• Издавать арома́т – ди́хати, віддава́тися арома́том, за́пахом.
Аромати́ческий и арома́тный – аромати́чний, арома́тний, запа́шни́й, запаши́стий, паху́ч[щ]ий, духови́тий. [Запашні́, паху́щі кві́ти. Духови́те ку́рево].
• -ые снадобья, вещества – па́хощі, аромати́чне наді́б’я.
Благово́ние, см. Благово́нность, Благово́ния – па́хощі.
Буке́т –
1) (цветов) буке́т, (гирляндный) ки́тиця,
2) (в напитках, духах) дух, па́хощі, пах, арома́т.
Буке́тец –
1) буке́тик, ки́тичка;
2) не аби́-які па́хощі.
Выража́ть, -ся, вы́разить, -ся –
1) см. Обнару́живать, -ся, обнару́жить, -ся;
2) (определять) визнача́ти, -ся, ви́значити, -ся. [Пови́нність соціялі́стів під час війни́ не мо́жна ви́значити одніє́ю ду́мкою (Грін.)];
3) (словами) висло́влювати, -ся, ви́словити, -ся. [Не так ви́словив], вилива́ти, -ся сло́вом, ви́лити, -ся сло́вом, у сло́ві; (высказывать, -ся) виповіда́ти, -ся, ви́повісти, -ся, ви́мовити, змо́вити. [Ко́жен наро́д виповіда́є свої́ думки́, свій по́гляд по-сво́йому. Не змо́влю я своє́ї ду́мки].
• Если можно так вы́разиться – коли мо́жна так ви́словитися; сказа́ти-б. [Характеризу́є воно́ дух епо́хи, передає́ її́, сказа́ти-б, непропа́щі па́хощі (Єфр.)].
• Вы́разить на письме – ви́словити листо́вно, списа́ти.
• Выража́ть пением – вимовля́ти спі́вом, виспі́вувати.
• -а́ть мимикой – говори́ти на ми́гах, мімікува́ти.
• Выража́ть нетерпение – нетерпели́витися.
• В-а́ть охоту – охо́титися, поохо́титися.
• В-а́ть желание принять участие в чём, присоединиться к чему – зголо́шуватися, зголоси́тися до чо́го;
4) (передавать) віддава́ти, відда́ти. [Що-ж до бу́кви ю, то вона́ ма́є віддава́ти в старі́й се́рбській гра́фіці звук jo (Кримськ.)].
Выража́емый –
1) вия́влюваний;
2) визна́чуваний;
3) висло́влюваний, вимо́влюваний.
Вы́раженный –
1) ви́явлений;
2) ви́значений;
3) ви́словлений, ви́мовлений, ви́повіджений; (переданный) ві́дданий.
• Ясно, определённо вы́раженный – вира́зний. [Виявля́ється вира́зне бажа́ння схова́ти части́ну пра́вди (Грінч.)].
Духи́ – па́хощі, (зап.) перфу́ми (р. -мів). [Затули́ла но́са напа́ханою па́хощами ху́сточкою (Н.-Лев.)].
Души́стый – запа́шни́й, паху́чий, (провинц. пахню́чий), запа́шистий, духови́тий, (ароматический) духови́й, аромати́чний. [Запа́шні́ кві́ти. Паху́чий мед. Запа́шистий дух. Пахню́чі квітки́. Не топчи́ духово́ї мня́ти].
• -ые вещества – па́хощі, паху́че наді́б’я.
За́пах – дух (-ху), пах, за́пах (-ху), па́хощі (-щів, мн.). [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Круго́м пах од трави́ і квіто́к (Симон.). Не люблю́ пи́ва, ні па́ху його́ (Пісня). Леге́нький насупроти́ ві́тер несе́ з холодко́м па́хощі степово́ї росли́ни (Мирн.)].
• Издавать, распространять -пах – за́пахом віддава́тися, пахті́ти, душі́ти, дхну́ти: срвн. Па́хнуть. [Квітки́ віддаю́ться за́пахом на ввесь садо́к (Чигир,)].
• Пропитать что-л. -хом чего-л. – пропаха́ти, напаха́ти чим що. [Пропаха́єте ла́даном і хати́ і оде́жу (Н.-Лев.)].
• Пропитаться -хом чего – пропаха́тися, напаха́тися чим и чого́. [Пропаха́лась на́скрізь цибу́лею (Н.-Лев.). Моска́ль напаха́вся моско́вського ду́ху (Основа, 1862)].
• Слышно -пах чего – чу́ти чим, віддає́ (дхне) чим. [Від те́бе дьо́гтем чу́ти (Руданськ.). Цві́ллю оддає́ (Кониськ.)].
Издава́ть, изда́ть –
1) (звук) видава́ти, ви́дати зв[г]ук, гуча́ти; см. Звуча́ть; (о струне) брині́ти, забрині́ти; (жалобные звуки) квили́ти, проквиля́ти, виквиля́ти, заквили́ти, ски́глити, заски́глити. [Струна́ брини́ть. Щоб бараба́ни та не вибива́ли, щоб і пища́лочки та не виквиля́ли (Пісня). Ча́йка ски́глить, літа́ючи, мов за ді́тьми пла́че (Шевч.)].
• -ть крик – крича́ти, скри́кнути, (редко, зап.) ви́дати, пусти́ти крик. [Тож душа́, виліта́ючи з ті́ла, сме́ртний ви́дала крик (Л. Укр.). Ой! – Ната́ля пусти́ла дзвінки́й триво́жний крик (Васильч.)].
• -ва́ть сильный крик, вопль – кри́ком крича́ти.
• -ва́ть шорох – шаруді́ти; см. Шурша́ть. -ва́ть запах, благоухание – па́х(ну)ти, душі́ти; видиха́ти, (редко) видава́ти, випуска́ти па́хощі, ди́хати цві́том; срвн. Благоуха́ть, Па́хнуть. -ва́ть более сильный аромат (запах) – па́хнути запашні́ше, міцні́ше. [Виногра́д зацві́в і ди́ше лю́бим свої́м цві́том (Св. П.). Па́хла трава́ запашні́ше (Грінч.)];
2) (книгу, газету и т. п.) видава́ти, ви́дати (кни́гу, часо́пис (газе́ту), то-що).
• -ть закон – видава́ти, ви́дати зако́н.
• -ть на чей счёт, на чьи средства – видава́ти, ви́дати чиї́м ко́штом, чиї́м на́кладом.
• Автор -да́л книгу на свой счёт – а́втор ви́дав кни́гу свої́м ко́штом.
• И́зданный – ви́даний.
Испры́скивать, испры́скать –
1) (пол, стены) спри́скувати, спри́скати (о мн. поспри́скувати, попи́рскати), спо́рскувати, спо́рскати що (підло́гу, сті́ни); см. Опры́скивать, Запры́скивать;
2) -кать (духи: издержать) – ви́прискати (па́хощі).
• Испры́сканный – спри́сканий; ви́присканий.
Испуска́ть, испусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, випуска́ти, ви́пустити, (издавать) видава́ти, ви́дати що. [Вода́, нагріва́ючись, пуска́є од се́бе па́ру (Основа). Се сказа́в черне́ць і з я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннєє диха́ннє (Франко)].
• -ска́ть, -сти́ть дух или последнее дыхание – пуска́тися, пусти́тися ду́ху, спуска́ти, спусти́ти дух(а) (ду́шу), випуска́ти, ви́пустити дух(а), ду́шу, (зап.) зіха́ти, зіхну́ти (ду́ха), ви́зіхнути (ду́ха), ви́зівнути ду́ха (Куліш), віддава́ти, відда́ти Бо́гові ду́шу, (кончаться) кона́ти, скона́ти. [І со́рому тобі́ нема́, – озва́лась ма́ти, – та́то от-от ду́ху пу́ститься, а тобі́ гу́льки в голові́ (Свидн.). Пім (пока) дити́на запі́ла, ко́гут ду́ха спусти́в (Номис). Як лежа́ла я хво́ра ду́же, то ді́ти все жда́ли: ось зіхне́, ось зіхне́ ма́ти (Вовч. п.)].
• -сти́ть вздох –
а) зідхну́ти;
б) (последний) спусти́ти дух(а); см. -скать дух. -ска́ть вопли, стоны, крик – видава́ти зо́йки, сто́гін, крик или просто: зо́йкати (голоси́ти), стогна́ти, (кри́ком) крича́ти.
• -ска́ть приятный запах – видава́ти, пуска́ти па́хощі или пахті́ти (пахнуть).
• -ска́ть лучи (лучиться) – (ви)пуска́ти промі́ння, промені́ти.
• -ска́ть сильный жар (пышать) – паші́ти, жахті́ти; см. Пыша́ть. Испу́щенный – ви́пущений, пу́щений, ви́даний.
• -ться – пуска́тися, випуска́тися, бу́ти пу́щеним.
Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Лиле́йный – лілі́йний, ліле́йний, лелі́йний; ліліє́вий, лілеє́вий, леліє́вий. [Пташки́ ті золоті́ї, лелі́йні ті квітки́ (Манж.)].
• -ный запах – ліліє́вий пах (-ху), ліліє́ві (лілеє́ві) па́хощі (-щів и -щей).
• -ная грудь – лелі́йні (ліле́йні) гру́ди (-де́й).
Лить, лива́ть –
1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. –
а) как првдыдущ. глаг. и
б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)].
• Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)].
• Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)].
• Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки.
• Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре.
• Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть.
• Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця.
• Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́.
• Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що;
2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти.
• Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н.
• Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́.
• Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1.
• Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском.
• Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця;
3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)];
4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя.
• Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)].
• Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)].
Нали́в –
1) (действие), см. Нали́вка 1; (фруктов, ягод, хлебов) налива́ння, (ягод, колоса ещё) набира́ння.
• Грузить -вом – ванта́жити нали́вом (ли́вом, ливце́м).
• В зной плохой -лив хлеба – у спе́ку пашня́ (збі́жжя) пога́но налива́ється.
• Озими в -ве – озимина́ налива́ється (налива́є или набира́є ко́лос);
2) (время -ва) час (пора́), коли́ налива́ється пашня́ (збі́жжя) (налива́ються пашні́), -ва́ються я́блука, -ва́ються (набира́ються) я́годи, -ва́ється (набира́ється) ко́лос и т. п. После цвета -ли́в – по квітува́нні (відквітува́вши) пашня́ (збі́жжя) налива́ється.
• Теперь самый -ли́в яблокам – тепе́р са́ме налива́ються я́блука;
3) (сок) на́лив (-ву), нали́ва (-ви), сік (р. со́ку). [Животво́рчі па́хощі інді́йської о́сени, що звелі́ла рижо́вим сте́блам похили́тися під на́ливом спілих зе́рен (М. Калин.)].
• Яблоко белого, винного -ва – я́блуко бі́лого, ви́нного со́ку;
4) (верхнее отверстие бочки) у́стя (-тя), лля́ло, налива́льне дно.
Опьяня́ть, опьяни́ть – п’яни́ти, сп’яня́ти, сп’яни́ти, упо́ювати, упої́ти кого́, вступа́ти в го́лову кому́. [Ра́дість п’яни́ла ду́шу. Го́лову па́хощі з кві́тів сп’яня́ли].
• Опьяня́ющий – п’я́ний, п’янки́й, (немного) п’янкува́тий. [П’я́ні па́хощі. П’янкі́ мрі́ї. Тютю́н п’янкува́тий. П’я́ним горілча́ним ду́хом уже́ по́вна була́ вся світли́ця (Грінч.)].
• Опьянё́нный чем – сп’я́нений чим, сп’яні́лий з чо́го.
II. Пропитываться, пропитаться чем – просяка́ти, прося́кнути, пересяка́ти, переся́кнути, наси́чуватися и насича́тися, насити́тися, напо́юватися, напої́тися, прохо́дити, пройти́ чим, набира́тися, набра́тися чого́, чим, убира́ти, увібра́ти в се́бе що, всмо́ктувати, всмокта́ти в се́бе що; (только запахом) пропа́ха́тися, напа́ха́тися тим; (влагой) змокрі́ти, наво́х(ну)ти; (известью) вапні́ти, звапні́ти; (переносно) перейма́тися, пере(й)ня́тися чим. [Оде́жа на йо́му просякла на́фтою. Всі оповіда́ння прося́кли а́вторських суб’єктиві́змом (Крим.). Рука́в на прострі́леній руці́ переся́к кро́в’ю. Пові́тря наси́чується ди́мом. Кро́в’ю земля́ напої́лась (Рудан.). Оде́жа пройшла́ ди́мом на поже́жі. Сорочки́ не посо́хли, а ду́жче змокрі́ли, бо ві́льгости набра́лися (Поділля). Ру́ки ніби́ всмокта́ли в се́бе ті па́хощі і тепе́р нія́к їх не позбу́дешся (М. Грінч.). Напаха́лась цибу́лею (Львів). Ґніт на́фтою набере́ться, тоді́ горі́ти бу́де (Поділля). Де-далі сяга́тиме демократиза́ція письме́нства, то гли́бше й ду́жче перейма́тиметься воно наро́дніми осно́вами (Єфр.)].
• -ся липким чем – перели́пнути чимсь. [Воло́сся у во́гкій моги́лі гнилло́ю па́сокою перели́пло (Крим.)].
• Пропита́вшийся чем – прося́клий, переся́клий, наси́чений, напо́єний чим; пропа́ханий, напа́ханий чим; (переносно) пере́(й)нятий чим. [Пере́йнятий забобо́нами].
Про́тив, Проти́ву, нар. – навпро́ти́, навпро́ть, насу́проти́. [Сказа́в пан, що приї́де, щоб ви́їхали навпро́ти (Козелец.). Безглу́здо хо́чуть вас до шлю́бу потягти́, а ви не ка́жете ні сло́ва навпроти́ (Самійл.). Та не йдіть бо навпро́ть (Київ.). А леге́нький насу́проти ві́тер несе́ з холодко́м па́хощі степово́ї росли́ни (Мирн.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл:
• вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом;
• садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого);
• становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що;
• ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом).
[— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився дов­гий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що  люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм  переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?]. Обговорення статті
Нарочитость – нарочитість, (умышленность) навмисність, умисність, зумисність, (подчёркнутость) підкресленість, помітність; (деланность) робленість, (неестественность) неприродність, (искусственность) штучність.
[— Якась така у неї принадність, що й пояснити не можна. Ну, от як пахощі цієї квітки, — махнув рукою на кущ шипшини. — Не опишеш їх, а чути — всюди чуєш. Іноді буває дівчина і скромна, і роботяща, і красива, однак, мов тінь, таїться в ній якась нарочитість, прихована закоханість у себе чи щось інше. А в Ніни нічого цього нема. Тому і здається: усе, що вона робить, говорить, — мусить бути тільки так, а не інакше (М.Стельмах)]. Обговорення статті
Очаг –
1) вогнище;
2) (средоточие) осередок, (источник распространения чего-л.) вогнище:
• домашний очаг – (перен.) домашнє вогнище (гніздо), домівка;
• кухонный очаг – кухонна піч, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка;
• очаг возгорания – осередок займання (загоряння);
• очаги сопротивления – (воен.) вогнища опору;
• очаг просвещения – вогнище (осередок) освіти;
• очаг разрушения – осередок руйнування.
[До свідомості Джедді доходили яскраво-багряні та блідо-жовті плями серед густих зелених заростей; пахощі фруктів і квітів, димок від глиняної кабиці під гарбузовим деревом, де куховарила Чанка; дискантовий жіночий сміх у хатках тубільців, пісня червоногрудки, солонуватий повів з моря, димінуендо ледве чутного прибою вподовж узбережжя — й потім поступово виникла перед ним біла цяточка, яка весь час росла й виросла нарешті у велику пляму на одноманітно сірій поверхні моря (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].
 Обговорення статті
Развеиваться, развеяться – розвіюватися, розвіятися, роздиматися, роздутися, (о флагах) маяти, майоріти, (тучи) розбиваються, розганяються, (рассеиваться) розсіюватися, (разноситься) розноситися, (перен.) розважатися, розважитися, розраюватися, розраятися, відпружуватися, відпружитися:
• развеиваться ветром – розвіюватися вітром;
• развеиваться, развеяться как дым – розвіюватися, розвіятися димом, розвіюватися, розвіятися (розплинутися, розтати) як дим;
• развеялись по свету – розсіялись (розвіялись) по світу;
• развеяться от забот – розвіятися (розважитися) від турбот (клопотів).
[Вона ридала, кликала Леона, посилала йому ніжні слова й поцілунки, що розвіювались вітром (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобера). Слухав усе те Санчо, і жаль непомалу огортав йому душу: всі його надії на титул високий танули й розвіювалися димом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та фантазія непевна, як в повітрі дим, розтала; як нема до льоту хисту, в хмари нічого літати (М.Лукаш, перекл. Лопе де Вега). Засіяло поля жорстоких воїн, Розсіялись по світі ветерани. (Ю.Яновський). Буває, пливучи дорогами морськими, Аби розвіятись, полюють моряки На альбатросів тих, що в вишині над ними Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки (І.Драч, перекл. Ш.Бодлера). Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць величних альбатросів, Що люблять пролітать слідами кораблів (М.Терещенко, перекл. Ш.Бодлера). Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило (О.Олесь). І хай розвіялися сни, Хай ті ж і сум, і жаль, і муки, Але я й досі чую звуки Моєї дивної весни (О.Олесь). Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити, Блиснуть і розвіятися тінню, І навіки в серці спогад полишити Про солодку ніч, ясну і синю (М.Рильський). Пішов чоловік на полювання. Побачив дикого кабана. Прицілився, з двох стволів зразу: ба-бах, ба-бах!!! Думає: «Попав чи не попав?» Дим розвіявся. Кабан підходить: — Ну ти, чоловіче, й попав…]. Обговорення статті
Экстравагантность – (франц.) екстравагантність.
[Було саме незабутнє літо, коли екстравагантність увійшла в моду, коли навіть земля стала екстравагантна,— пишно цвіли каштани, і від квітів лилися найсолодші пахощі; троянди красувалися в кожному садку, небо вночі не могло вмістити всіх зірок, а закуте в іскристий панцер сонце цілісінький день підносило над парком свій мідний щит, і люди поводилися дуже дивно — снідали й обідали надворі (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті
Заслюнявливаться, заслюниваться, заслюнявиться, разг. – заслинюватися, заслинитися, (о мног.) позаслинюватися.
[Обличчя красуні скидалось на розкриту лілею; рухалась вона плавко, мов лебедиця; линули від неї пахощі барвистого лугу, і вся вона, здавалося, була богинею — покровителькою весняних гаївок. І бачачи цю чарівну, здатну розпалити й самого Леля красуню, багатій аж заслинився від насолоди (О.Виженко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Благовоние, благовонность – паху́чість, -чости, запа́шність, -ности; (часто во множ. числе) па́хощі, -тів; -нный – паху́чий, -а, -е, запа́шни́й, -а́, -е́.
Духи – па́хощі, -щів.
Запах – за́пах, -ху, па́хощі, -щів.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Дух – дух; (запах) – дух; пах; пахощі. Не в духе – не по собі щось; в поганому настрою. Не хватило духу (сделать что) – не посмів; не відважився; не наважився. Собраться с духом – набратися відваги, сміливости; наважитися. Воспрянуть духом – збадьорішати. Перевести дух – віддихати; дух звести. Падать духом – занепадати духом; упадати на дусі. Придать духу – додати духу. Духом – миттю; вмент; враз. Захватывает дух – дух забиває. За одним духом – одним нападом.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Запах – пах (-ху), за́пах (-ху), па́хощі (-щів).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Аромат
• Издавать аромат – пахнути; пахтіти; душіти; видихати пахощі; (поет.) дихати пахощами (цвітом). [А квітки в траві пахтіли, Степ, як море, хвилювавсь… Олесь. Цвіли яблуні, тихе повітря дихало пахощами. Коцюбинський.]
Запах
• Издавать запах – пахнути (пахтіти, душіти, пашіти); пускати (видавати, видихати) пахощі; (поет.) дихати пахощами.
• Пропитаться запахом чего – пропахатися (напахатися) чим, чого. [Годі вам усе з панами та з панами. Чи бач, як панами пропахалися. Мирний.]
Издавать
• Издавать запах, благоухание – видихати запах, пахощі; пахнути (пахтіти, душіти); дихати пахощами (цвітом).
• Издавать звук – (ви)давати звук (гук); подавати голос (гук); бриніти (звучати, гучати).
• Издавать, издать крик – кричати, скрикнути.
• Издавать на чей счёт, на чьи средства – видавати чиїм коштом (чиїм накладом).
Испускать
• Испускать, испустить вопль, крик – зойкати, зойкнути (голосити, заголосити, волати, заволати); [криком] кричати; скрикнути, закричати.
• Испускать приятный запах, аромат – видихати (видавати) пахощі; пускати дух (аромат, пахоші); пахтіти (пахнути); душіти; (поет.) дихати пахощами (ароматом, цвітом). [Під Босфором ніч солодким Ароматом дише. П. Куліш.]
• Испускать сильный жар – пашіти; жахтіти.
• Испустить вздох – зітхнути.
• Испустить дух (последний вздох) (устар. ирон.) – віддати дух(а) (іноді душу); пуститися духу; (давн.) віддавати Богові душу; (згруб.) ґиґнути (кикнути).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

арома́т арома́т,-ту, па́хощі,-ів

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Па́хощі, -щів – аромат, благоухание.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

па́хощі, -щів, -щам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жовто́цвіт, -ту, м. Раст. Желтоцвѣтъ, Adonis vernalis? Польові пахощі: чебрець, жовтоцвіт. Мир. Пов. II. 76.
Окрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. окри́ти, -кри́ю, -єш, гл. Покрывать, покрыть. Кісками плечі окрила. Лукаш. 167. Золота грива коня окрила. Чуб. III. 293. Окриваючи його гарячими поцілунками. Мир. ХРВ. 354. Сміх, регіт окрив усю хату. Мир. ХРВ. 310. Пахощі од васильків та мняти окривали всю хату. Мир. ХРВ. 315.
Па́хощі, -щів, ж. мн. Ароматъ, благоуханіе. Любисточок — для любощів, василечок — для пахощів. Нп. Було багацько квіток, багацько пахощів. Левиц. Пов. 174.
Трав’яни́й, -а́, -е́. Травяной. Під ногами стелеться зелений трав’яний поміст. Левиц. І. 204. Трав’яні пахощі. Г. Барв. 146. Жа́ба трав’яна́. Rana esculenta. Шейк. Трав’яни́й ко́ник. Полевой кузнечикъ. Мир. ХРВ. 4.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

А́мбра = па́хощі. С. З.
Арома́тъ = па́хощі, пах, дух. С. З.
Благово́ніе = па́хощі. С. З.
Буке́тъ = 1. пучо́к, пуче́чок, ки́тиця. С. П. (Що пришпилюють на весїл’ї молодим, боярам і дружкам) — квітка, буке́т. С. Ш. — Принїс мінї пучечок гвоздиків. — Мінї ж, дївко, та пришиють квітку, тебе ж, дївко, завертять в намітку. н. п. 2. дух, пах, па́хощі (в напитках).
Духи́ = па́хощі. С. Л.
Духъ = 1. дух. 2. душа́. 3. дух, пах, па́хощі. 4. па́ра. — Быть на духу́ = на спо́відї бу́ти, сповіда́ти ся, ви́сповідати ся. — Во́льный духъ = ле́гкий дух. — Ду́хомъ = ду́хом, ми́ттю, вме́нт, вма́х. — Ду́хомъ упа́сть = поникнути, пони́дїти. — Идти́ на духъ = до спо́віді йти́. – Испусти́ть духъ = Бо́гові ду́шу відда́ти. — Не въ ду́хѣ = не по собі́ щось, му́ха в но́сї. — Не хвати́ло ду́ху = не насьмі́в, не відва́жив ся. — Прида́ть ду́ху = дода́ти ду́ху, сьмі́лости. — Перевести́ духъ = відди́хати ся. — Собра́ться съ ду́хомъ = набра́ти ся сьмі́лости, відва́ги. — Скака́ть во ве́сь духъ = на всї за́ставки.
За́пахъ = за́пах (С. Аф.), дух (С. Л.), пах, па́хощі. (С. З.) — Безъ за́паха = безду́хий. — Издава́ть за́пахъ = па́хнути, пахтїти (С. З.), паші́ти.