Знайдено 2 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Плеска́ч, -ча́, м.
1) Родъ круглаго хлѣба съ плоскими поверхностями. Напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів. Г. Барв. 130. 2) Шлепокъ. Надавала йому, ворожому синові, плескачів у спину, щоб не висижувавсь у хаті та йшов на роботу. Новомоск. у. |
Плиска́ч, -ча́, м.
1) = Плеска́ч. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий. Новомоск. у. 2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)