Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 7 статей
Запропонувати свій переклад для «приходить»
Шукати «приходить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)].
• С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в.
• -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше.
• Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в).
• -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)].
• Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні.
• -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг).
• -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)].
• Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися.
• -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)].
• -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)].
• -дё́т черёд – ді́йдеться ряд.
• К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться.
• -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)].
• -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)].
• -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь.
• -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)].
• -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)].
• -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)].
• Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)].
• Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)].
• Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)].
• Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти.
• Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)].
• -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)].
• Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)].
• -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти).
• -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́.
• -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)].
• -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш).
• -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть.
• Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння.
• -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му.
• Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)].
• -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку).
• -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)].
• -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець).
• -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)].
• -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся).
• -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні.
• -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)].
• -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися.
• -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися.
• -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти.
• -ти́ в тупик, см. Тупи́к.
• -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)].
• -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися.
• Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)];
2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)].
• -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)].
• -дят праздники – надхо́дять свя́та.
• -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін).
• -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)].
• -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)].
• Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий.
• -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний.
• -ший в смущение – засоро́млений.
• -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць];
приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів;
приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку;
приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати;
приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом;
приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися;
приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва;
приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним;
приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́;
приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце;
приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися;
приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися;
приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва;
приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися;
приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том;
приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти;
приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом;
приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати;
приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися;
приходи́ть к убежде́нию переко́нувати;
приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти;
приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку;
приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять;
приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч;
приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́;
приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми;
приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі];
приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний;
приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость;
приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися;
приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі;
приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́;
приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний;
приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний;
приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся;
приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним;
приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем;
приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із;
приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний;
приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний;
приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний;
приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся;
приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий;
приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися;
приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом;
приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути;
приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду;
приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний;
приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок;
приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́;
приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди;
приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний;
приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті;
приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець;
приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА;
приходивший вчера́ вчора́шній гість;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Приходить, притти –
1) прихо́дити, -джу, -диш, прийти́ (прийду́, прийде́ш) (куди́, до ко́го, до чо́го);
2) (о мысли) спада́ти, -да́ю, -да́єш, спа́сти (спаду́, спаде́ш) (на ду́мку);
3) см. Наступать, наступить.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Приходить, придти (в синхронизм) – дохо́дити, дійти́ (до чого);
• п. -ся (к чему-либо) – прихо́дитися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Приходить
• Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив.
• Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що.
• Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося.
• Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що…
• Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим.
• Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися.
• Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися.
• Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти.
• Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива.
• Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися).
• Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный.
• Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови).
• Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися.
• Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися.
• Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.]
• Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти.
• Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися.
• Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку).
• Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися.
• Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти.
• Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси.
• Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися.
• Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися.
• Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти).
• Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку.
• Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину.
• Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити).
• Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду.
• Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку).
• Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим).
• Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому.
• Пришёл конец кому – Див. конец.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Приходить, прийти –
1) прихо́дити, прийти, надхо́дити, надійти, прибува́ти, прибу́ти; п. в упадок – занепада́ти, занепа́сти; п. к соглашению – дохо́дити, дійти зго́ди, прихо́дити, прийти до зго́ди;
2) (о времени) – настава́ти, наста́ти;
3) (о мысли) – спада́ти, спа́сти (на ду́мку); п. к заключению – робити, зробити висновок.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Приходи́ть, прійти́, притти́ = 1. прихо́дити, надхо́дити, прибува́ти, прийти́, надійти́, прибу́ти, примандрува́ти. — Прийшов до дому. — Прийди, милий, подиви ся. н. п. — Тільки почали балакать, аж тут і він надійшов. — Съ чѣмъ прише́лъ, съ тѣмъ и уше́лъ = як прийшо́в, так і пішо́в. 2. настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, наста́ти, наступи́ти, прийти́. — Настане час, коли... — Час приходить умірати, нїкому поради дати. н. д. — Приходи́ть въ во́зрастъ = дохо́дити до зро́сту. — Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати. н. о. — П. въ созна́ніе = очу́нювати, очу́няти, ся, очу́мати ся (С. Л.), очутїти, очути́ти ся, прочу́няти ся, стя́мити ся (С. Л.), отя́мити ся, опамъята́ти ся. — П. въ изумле́ніе = здивува́ти ся. — Пришло́ въ го́лову = спа́ло на ду́мку. — Приходи́ть, прійти́ въ нищету́, въ упа́докъ = біднїти, біднїшати, збіднїти, з’убо́жіти, підупа́сти.

Запропонуйте свій переклад