Знайдено 2 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Свіча́, -чі́, ж. Свѣча. Свіча горить. Рудч. Ск. I. 197. Ум. Сві́чка, сві́чечка. Свічечка горить, батенько не спить, — не вийду. Чуб. III. 136. |
Сві́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку. Чуб. V. 309. 2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки́, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його сві́чка я́сно гори́ть, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью. Чуб. І. 14. 2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга. Гол. Од. 76. 3) — бо́жа. Раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21. Ум. Сві́чечка, сві́ченька. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)