Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «блят»
Шукати «блят» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́рдо, -да, с.
1) Бердо, ткацкій снарядъ: родъ гребня въ рамкѣ, сквозь зубья котораго проходять нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальныя планки рамки —
листви, зубья — троща, промежутки между зубьями — комірки. Шух. І. 256. То же, что и блят.
2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум.
Бердечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.
Би́льце́, -ця, с.
1) Ум. отъ
било.
2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386.
Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у.
3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго
блят (см.) Константиногр. у.
4) Часть
витушки (см.) Вас. 202.
5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину. Шух. І. 111.
6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины». Вас. 147.
7) Одна изъ частей воротъ. Шух. I. 87.
8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья.
Треба було розбірати двоє бильців у бороні. Чуб. ІІ. 561.
9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ
хватка. Браун. 14.
10) Часть крыши
оборога (см. оборіг 1) — половинка стропилъ. Вх. Зн. 42.
Блят, -ту, м.
1) Пластинка (металлическая); доска деревянная для писанія на ней масляными красками.
Приснився мені сон, щоб змалювать три иконі.... Купить дерева та повезти до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат.... помалює. Драг. 137.
2) То же, что и
бердо 1, ткацкій снарядъ, вставляемый въ ляду, сквозь который проходять нити основы. Вас. 152, 166, 176. Kolb. I. 68. Части: двѣ горизонтальныя планки рамки — би́льця, зубья — тростки. Константиногр. у. Б. Г. Въ Галиціи зубья называются — сказівки́, щели между ними — комірки́. МУЕ. III. 18.
3) Составная часть внутренняго колеса мельницы — часть обода (4 — 6 такихъ частей составляютъ полный ободъ), въ который вставляются кулаки. Черниг. у. Мик. 480. Ум.
Блятик.
Клю́чка, -ки, ж.
1) Крюкъ.
2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ
клю́чки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61.
3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр.,
ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья клю́чкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73.
4) =
Кілок 4. На ключку почепила рушник. Константиногр. у.
5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69.
6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь
начиння и блят (у ткачей). Константиногр. у.
7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у.
8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164.
9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23.
10) Ростокъ.
Клю́чки пуска́ти. Проростать (о сѣмени).
11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Каменец. у. Желех.
Клю́чки собі́ шука́ти. Искать предлога. Клю́чку заки́нути. Намекнуть.
12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум.
Клю́чечка.
Комі́рка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
комо́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. Нп.
2) См.
Бердо и Блят.
Набіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. набра́ти, -беру́, -ре́ш, гл.
1) Набирать, набрать.
Уже човник води набіра. Чуб. V. 505. Було глек варенухи наберуть та сидячи п’ють. Ном. Набрав хліба скільки схотів. Набери мішок борошна.
2)
ху́ру. Накладывать, наложить возъ. Ой я тебе пустю з чумаками чумакувати: ой ти будеш хуру набірати, а я буду гроші одбірати. Грин. III. 572.
3)
не́від. Укладывать, уложить неводъ въ лодку такимъ образомъ, чтобы верхъ невода складывать въ строго послѣдовательномъ порядкѣ въ одну сторону, нижнее крыло — въ другую, а матню́ — особо, — тогда при забрасываніи всѣ части невода быстро и правильно спускаются въ воду. Вас. 186.
4)
пря́жу. Натягивать нити основы въ ткацкомъ станкѣ, пропуская ихъ сквозь начи́ння и блят (см.) Конст. у.
5) Покупать, купить матеріи.
Набрала плису собі на керсетку та черкасину Грицькові на штани. Харьк.
6)
ті́ла. Полнѣть, пополнѣть, толстѣть, потолстѣть.
Наві́й, -во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. Наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому ко́лесу, которое называется въ Галиціи также су́чка или триб; галицкій триб (въ до́лішньому наво́ї) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ру́чки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цу́ґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горі́шньому наво́ї) су́ка. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. я́штруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя нави́та на ве́рхній наві́й, отъ котораго проходитъ сквозь начи́ння и бе́рдо (блят) черезъ ма́ґіль (гал.) подъ шта́ком къ спі́дньому наво́ю; поворачиваясь по направленію къ ткачу, ве́рхній наві́й разматываетъ осно́ву, которая, уже въ видѣ полотна́, наматывается на спі́дній наві́й. См. Варста́т, Кро́сна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Наві́йчик. Мет. 213.
Тро́сть, -ти, ж.
1) Раст. Arundo Phragmites L.
2) Каждая тростина отдѣльно.
3) Вѣтки, прутья.
Клала би вна мости з калинової трости. Гол. V. 938.
4) Зубья въ
блят’ѣ. Вас. 166.
5) =
Тро́ста. Трость з коня йде. Черк. у. Ум. Тро́стка. Мнж. 55. 56. На тому кріслі сидить пан Іван.... тонкою тросткою підпірається. Грин. III. 40.