Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 2 статті
Шукати «виклико*» на інших ресурсах:

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа:
• достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ;
• за старостью – з причин старості; через старість;
• на старость – на старість, на старі літа;
• под старость – під старість, на схилі віку;
• пособие по старости – допомога на старість;
• по старости лет – через старість (старощі);
• старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.).
[— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад  у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫЗЫВА́ТЬСЯ живомовн. охо́титися;
вызыва́ется кто кли́кано кого;
э́то вызыва́ется ря́дом причи́н на це є бага́то причи́н;
вызыва́ющий що /мн. хто/ кли́че тощо, зда́тний ви́кликати, виклика́ч /покликач, закликач/, заклика́льник, клику́н, кличко́, клика́ч. (сміх) збу́дник, (стрес) призві́дець /спричи́нник/ чого, прикм. зухва́лий, зади́рливий, зачі́пливий, заго́нистий, провокати́вний, /жест/ демонстрати́вний, зачіпни́й, книжн. визивни́й, фраз. гідний [вызывающий зависть гідний заздрости], стил. перероб. з насту́пним [удар, вызывающий паде́ние уда́р з наступним паді́нням];
вызывающий ажиота́ж ажіота́жний;
вызывающий беспоко́йство триво́жний, реконстр. занепокі́йливий;
вызывающий бу́рю громоно́сний;
вызывающий головокруже́ние зда́тний запа́морочити, прикм. па́морочний;
вызывающий спо́ры (вызывающий горя́чие спо́ры) (го́стро) полемі́чний;
вызывающий забве́ние (про зілля) забутни́й;
вызывающий оско́му оско́мистий;
вызывающий подозре́ние = возбужда́ющий подозрение;
вызывающий пресыще́ние оско́мистий;
вызывающий смех сміхоно́сний;
вызывающий смяте́ние коло́тник;
вызывающий то́лки (вызывающий поле́мику, вызывающий ма́ссу о́ткликов) резона́нсний;
вызывающий трево́гу триво́жний;
не вызывающий возраже́ний слу́шний;
не вызывающий сомне́ний безсумні́вний, позба́влений су́мнівів;
вызывающе ще зачі́пливо, заго́нисто, зачі́пкувасто, забут. заво́їсто, з ви́кликом, стил. перероб. аж до нена́висти як /вызывающе споко́йно аж до ненависти спокі́йно];
вызывающийся/вызыва́емый кли́каний, викли́куваний, спричи́нюваний, (чим) поро́джуваний, збу́джуваний і похідн.;
вызывающийся (діяти) зголо́шуваний, прикм. гото́вий;