Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 101 статтю
Запропонувати свій переклад для «краска»
Шукати «краска» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кра́ска –
1) (красящее вещество) фа́рба, кра́ска. [Віко́нниці помальо́вані я́сно-си́ньою фа́рбою (Н.-Лев.). Кра́ски мені́ подарува́ли (Комар.)].
• -ка акварельная – акваре́льна (акваре́льова) фа́рба.
• -ка белая – бі́ла фа́рба, біли́ло, біль (р. бі́лю).
• -ка декоративная – оздо́бна фа́рба.
• Естественная -ка – приро́дна фа́рба.
• Жёлтая -ка – жо́вта фа́рба, жовти́ло, жо́втка.
• Зелёная -ка – зеле́на фа́рба, зелі́нка.
• Искусственная -ка – шту́чна фа́рба.
• Керамическая -ка – машля́к (-ку́).
• Клеевая -ка – фа́рба клейова́, кольфа́рба.
• Красная -ка – черво́на фа́рба, черві́нка, черво́не краси́ло.
• Малярная -ка – фарба́рська (краси́льна) фа́рба.
• Масляная -ка – олі́йна фа́рба.
• Огнеупорная -ка – вогнетрива́ла фа́рба.
• Типографская -ка – друка́рська фа́рба.
• Растительная -ка – росли́нна фа́рба.
• Сухая -ка – суха́ фа́рба.
• Скоровысыхающая -ка – скоросо́хла фа́рба.
• Синяя -ка – си́ня фа́рба, сини́ло.
• Эмалевая -ка – ема́льова (склицюва́та) фа́рба.
• -ка для позолоты – золоти́ло.
• -ка яичная – яє́чна фа́рба, те́мпе́ра.
• Писать, написать -ми – малюва́ти, намалюва́ти.
• -ми вырисовывать – вимальо́вувати, ви́малювати, (о мног.) повимальо́вувати.
• Расписывать, расписать -ми – обмальо́вувати, обмалюва́ти, помалюва́ти, (о мног.) пообмальо́вувати;
2) (цвет) ба́рва, ко́лір (-льору). [Де ти бере́ш такі́ пи́шнії ба́рви, кольо́ри блиску́чі (Мирн.)].
• Светлые, тёмные -ки – ясні́, те́мні ко́льори;
3) (румянец) кра́ска, рум’я́нець (-нця). [Кра́ска со́рому ки́нулася в обли́ччя Лаго́вському (Крим.)];
4) см. Кра́шение.
• Отдать платье в -ку – відда́ти вбра́ння краси́ти (фарбува́ти).
Краскова́р, -ка – фарбова́р (-ра), -рка.
Ба́гор –
1) (насек.) черве́ць (р. -вця́);
2) (цвет густо красный с примесью фиолетового) багряне́ць, (р. -нця́), черве́ць;
3) (краска, дающая указ. цвет) манія́, черве́ць (р. -вцю́), бака́н.
Багре́ц – (краска и цвет) багряне́ць (р. -нця́), ба́грець (р. -реця), ба́гор (р. -гра).
Голубе́ц –
1) (краска) синь (р. -ни), си́нява;
2) (гриб Agaricus violaceus) синю́ха, синя́к;
3) бот. – соки́рки́, польові́ соки́рки́, комаро́ві но́сики, череви́чки;
4) (род копчика) кі́бець (р. кі́бця), голуб’я́тник;
5) см. Го́лбе́ц.
• Голубцы́ (кушанье) – голубці́ (р. -ці́в).
Желть (краска) – жовтя́нка, жо́втка; (смесь для окраски яиц) жовтви́ля (провинц.).
Зелё́ный –
1) (зелёного цвета) зеле́ний, я́рий [Я́ра ру́та];
2) (незрелый, неспелый) зеле́ний, свидови́й, свидни́й, нести́глий, недости́глий, недоспі́лий. [Жи́то ще свидне́. Недости́глі я́блука];
3) (молодой, неопытный) зеле́ний, ра́но зі́рваний, ро́зумом неді́йшлий. [Ото́й Нечи́пір ще рано зі́рваний (Борзенщ.)].
• -ным (в незрелом виде) – за́зелень, зеленце́м, на́дзелень, усви́д, на свид, у свиду́. [Обскубу́ть горо́х зеленце́м. Усви́д жа́ти жи́то].
• -ная краска – зеле́на фа́рба, зелі́[е́]нка, (диал.) дзеле́нка.
• -ное мыло – зеле́не ми́ло.
• -ная рвота – зеле́ні блюво́ти, зеленя́ва.
• -ное стекло – зеле́не скло.
• -ная неделя – клеча́льний ти́ждень.
• -ные святки – зеле́ні свя́та, клеча́льна неді́ля.
• -ные круги под глазами или в глазах – в оча́х (під очи́ма) чо́рно.
• -ная, зелё́ненькая (три рубля) – троя́чка, три карбо́ванчики.
• Зелено́ вино – горі́лочка ле́пська.
• -ная гора (ранняя молодость), молодо-зе́лено – сами́й цвіт, а я́гід ніт.
Инди́го –
1) бот. – інди́го;
2) (краска) інди́гова фа́рба, калія́. [Си́ній, як калія́ (Номис)].
Ка́менка –
1) (банная печь) ка́м’янка;
2) (шоссе) ка́м’янка, бруко́ваний шлях, шосе́ (ср. р., нескл.), (вульг.) соша́. [Ка́м’янкою ї́хати (Миргор. п.)];
3) зоол. пт. Motacilla oenante L.– чи́калка звича́йна, іва́нчик, каменю́х, ка́мінка, каменя́р, білогу́зка;
4) (жёлтая краска) золотокі́сть (-ко́сти), аврипігме́нт, оперме́нт (-ту).
Канцеля́рское, Канцеля́рное семя –
1) (краска кошениль) кошені́ля, черве́ць (-рцю́), (ум.) че́рчик, ка́нцельне насі́ння. [У на́шого сва́та світли́ця не ха́та, че́рчиком обси́пана, кали́ною обти́кана (Пісня)];
2) (пренеб. о канц. чиновниках) посіпа́ки, сіпа́ки (-па́к), посіпа́цьке (сіпа́цьке) ко́дло, (по)сіпа́цька ві́ра.
Клеево́й – клейови́й, (о столярном клее) кару[ю]ко́вий.
• -вая краска – клейова́ фа́рба.
Кошени́ль –
1) зоол. Dactylopius cacti – черве́ць (-вця́), кошені́ля, че́рчик, (реже) че́рвчик, (диал.) черч (-чи), че́рчеть (-ти);
2) (краска) черве́ць (-рцю́). [Ой пла́хточка червча́точка, на три па́льці че́рцю (Пісня)].
Кровь –
1) кров (-ви), (реже) крів (р. кро́ви́, кро[и]ві́), ум. крі́вця́, (пров.) крівля́, керва́, руда́ (-ди́), (вульг. преим. о -ви от удара в драке) юха́, ю́шка, паюха́, мазка́. [Без бо́ю, без кро́ви (Крим.). Поженемо́ся за барише́м, а скі́льки крові́ бра́тньої нап’ємо́ся (Квітка). Кро́в’ю вона́ умива́лась (Шевч.). Крі́в’ю обкипі́ла вся на́ша давни́на (Л. Укр.). Усі́ ру́ки в крови́ (Харківщ.). Як вода́, крівля́ по сві́ті бу́де розлива́тись (Руданськ.). Так він крівле́ю і вми́вся (О. Пчілка). Руда́ – не вода́ (Номис). Лю́дська крівця́ не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ша́бля моя́ не раз паюхо́ю вми́лась (К. С.). Мазко́ю хо́че хто уми́тись, кому́ не жаль свої́х зубі́в (Котл.)].
• -вь артериальная – кров черво́на, (венозная) чо́рна (пога́на) кров.
• Лицо у неё -вь с молоком – лице́ у не́ї мов кров з молоко́м; лице́ у не́ї бі́ле як ки́пень і рум’я́нці гра́ють.
• -вью кровь омыть – кров за кров; кров зми́ти кро́в’ю.
• Проливать -вь – ли́ти, пролива́ти (сов. проли́ти) кров. [За́раз бу́дуть тут лить непови́нную кров (Грінч.)].
• Обагрить -вью, см. Обагря́ть.
• Покрываться, покрыться (запекшейся) -вью – о(б)кипа́ти, о(б)кипі́ти кро́в’ю. [Окипі́ло се́рце гаря́чою кро́в’ю (Пісня)].
• Запекшаяся -вь – закипі́ла(я) кров.
• Покрытый запекшейся -вью – закипі́лий, обкипі́лий кро́в’ю.
• Покрывается -вью что – кров обкипа́є на чо́му, кро́в’ю обкипа́є що.
• Лужа -ви – калю́жа кро́ви, крива́ва рі́чка (крини́ця). [Де стоя́ла Бондарі́вна – крива́ва крини́ця (Пісня)].
• Лежал в луже -ви – підпли́в кро́в’ю, лежа́в підпли́тий кро́в’ю (крівле́ю), лежа́в у калю́жі кро́ви.
• Запачкать -вью – ума́зати в кров, укрови́ти, закрови́ти, (сильно) заюши́ти кого́, що.
• Облиться -вью – уми́тися кро́в’ю, (грубо) мазко́ю.
• Сердце обливается -вью – се́рце крива́виться. [І се́рце крива́виться, як згада́ю, яка́ мінли́ва лю́дська до́ля (Грінч.)].
• Побить в -вь кого – спусти́ти кров кому́, (грубо) спусти́ти юху́ (мазку́) кому́, помажчи́ти кого́.
• Ушибиться в -вь – заби́тися до кро́ви, (сильно) об’юши́тися.
• -вь ударила в голову кому – кров уда́рила (бу́хнула, лину́ла) до голови́ кому́.
• Изойти, истечь -вью – зійти́ кро́в’ю, збезкро́віти.
• Он истёк -вью – він зійшо́в кро́в’ю, він збезкро́вів.
• Пустить -вь – ки́нути (спусти́ти) кров (руду́), відкри́ти жи́лу кому́. [Ки́нув їй руду́ з руки́ (Квітка)].
• Хоть -вь с носа – хоч кров з но́са.
• Кро́ви (регулы) – мі́сячка, кра́ска;
2) (в значении рода, племени, колена, поколения) кров (-ви).
• Родная -вь – своя́ кров, рі́дна кров.
• Это у него в -ви – це в йо́го роди́ме.
• Голос -ви – кров озива́ється, го́лос кро́ви.
• От -ви Рюриковой – з Рю́рикової кро́ви, з Рю́рикового ро́ду (колі́на).
• Принц королевской -ви – принц королі́вської кро́ви, королі́вського ро́ду, колі́на;
3) бот., см. Драко́нова кровь, Зверобо́й.
II. Куб, бот. Indigofera tinctoria L. – і́нди́ґо (-ґа); (краска) калія́.
II. Ку́бовый (о краске из растения индиго) – інди́ґовий, каліє́вий.
• -вая краска – калія́. [Си́ній як калія́ (Номис)].
Ла́ковый –
1) ла́ко́вий.
• -вая краска – ла́ко́ва фа́рба;
2) см. Лакиро́ванный.
• -вая обувь – лако́ване взуття́.
Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Линя́ть –
1) (терять цвет) линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [По за́ході со́нця всі фа́рби линя́ли, як в акваре́лі, що її́ підмочи́ли (Коцюб.). Тепе́р, на про́весні, вони́ са́ме бляку́ють (Яворн.). Си́тець почина́ здава́ти (Сл. Ум.). Кита́йка полові́є (Коцюб.). Перка́ль обла́зить (Коцюб.)].
• Краска -ня́ет – фа́рба линя́є, бля́кне, збіга́є;
2) (терять покров) линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру. [Зати́м вовк не линя́є, що в комо́ру ча́сто ника́є (Номис)].
• Змея -ня́ет – гадю́ка линя́є, шку́ру скида́є.
• Птица -ня́ет – птах линя́є, перо́ скида́є (гу́бить);
3) (сходить, о покрове) линя́ти, вили́нювати, (о шерсти) обла́зити, зла́зити, (о перьях) па́дати. [Шерсть на соба́ці почала́ обла́зити (Сл. Ум.)].
• Волос -ня́ет – во́лос, воло́сся обла́зить.
• Кожа -ня́ет – шку́ра зла́зить.
• Перья -ня́ют – перо́ па́дає;
4) (переносно) линя́ти, шку́ру скида́ти, міни́тися.
• Он часто -ня́ет – він часте́нько шку́ру скида́є. См. Полиня́ть.
Марена́ –
1) бот. Rubia tinctorum L. – маре́на (краси́льна), (ум. маре́нка), кра́пка.
• Дикая -на́, Asperula tinctoria L. – ба́рвиця.
• Медовая -на́, Galium verum L. – медівни́к (-ку́), медо́ва маре́на;
2) (краска) маре́на;
3) см. Марина́.
Ма́сляный –
1) см. Масло́вый;
2) (из масла, на масле) ма́сляний; лойови́й, олі́йний, масти́льний; срв. Ма́сло 1 - 3.
• -ная краска – олі́йна фа́рба. [Намальо́ваний олі́йними фа́рбами (Н.-Лев.)].
• -ная живопись – олі́йне малюва́ння (маля́рство), олі́йна жи́вопись (-си); (картина) олі́йне мальо́вання, олі́йна карти́на. [Вели́кі олі́йні карти́ни (Л. Укр.)].
• -ная плошка – олі́йний (лойови́й) кага́нчик (-ка).
• -ное брожение, хим. – ма́сляна фермента́ція, -не ки́снення.
• -ная баня, хим. – ма́сляна ва́нна.
• -ная кислота, хим. – ма́сляна кислота́;
3) см. Ма́сленный (под Ма́слить).
• -на(я) голова – (на)ма́слена голова́;
4) (жирный) масни́й. [Масні́ пироги́ (Сл. Гр.). Масна́ пля́ма (Коцюб.)].
• -ные глаза – масні́ о́чі (очи́ці). [На вас ди́виться вона́ ду́же масни́ми очи́цями (Крим.)].
• -ный язычок – соло́дкий, медо́вий язичо́к (-чка́);
5) см. Ма́сляничный. -ная, -ная неделя, см. Ма́сляница.
II. Медя́нка –
1) см. II. Ме́дяни́ца;
2) зоол. Vipera (Pelias) chersea – рудо́ха, мідя́нка;
3) энтом. Buprestis L. – криця́к (-ка́);
4) (краска) мідя́нка, зе́лень (-ни).
Менструа́ция – менструа́ція, мі́сячка, мі́сячне (-ного), цвіт (-ту), кра́ска, жіно́че (-чого), упла́ви (-вів), сплав (-ву) черво́ний, сплавня́ черво́на, руба́шня (-ні), руба́шне (-ного), (эвфем.) часи́, свій час, го́сті, (гал.) пола́.
Му́мия –
1) му́мія, (вульг.) му́ма. [Єги́петська му́ма (Номис)];
2) (краска) му́мія.
Му́тный – каламу́тний, му́тний, (о жидкости ещё) баламу́тний, (тусклый) тьмя́ний, (пасмурный) похму́рий, смутни́й. [Чого́ вода́ каламу́тна? чи не хви́ля зби́ла? (Пісня). Хомині́ о́чі каламу́тні, як вода́ з ми́лом (Коцюб.). Ой чого́-ж ти, ми́лая, така́я, як води́ченька мутна́я? (Пісня). Мої́ о́чі тьмя́ні ста́ли (Кониськ.)].
• В -ной воде хорошо рыбу ловить – в каламу́тній воді́ до́бре ри́бку лови́ти (ри́бка ло́виться).
• -но небо, ночь -на – смутне́ не́бо, ніч смутна́ (Стар.).
• -ный цвет, воздух – мутни́й (тьмя́ний) ко́лір, мутне́ (тьмя́не) пові́тря.
• -ное небо, стекло – мутне́ (тьмя́не, непрозо́ре) не́бо, скло. [Мутні́ шибки́ (оконн. стёкла) (Васильч.)].
• -ная краска – мутна́ (те́мна, нечи́ста) фа́рба (кра́ска).
Окра́ска –
1) (действ. от гл. окра́шивать), см. Окра́шивание;
2) (цвет, краска, колорит) ба́рва, заба́рвлення, ко́лі[ьо]р (-льору), за́краска, по́крась (-си). [Шовіністи́чний ко́льор. Націона́льна за́краска. Побуто́ва по́крась].
• Придать -ку – заба́рвити. См. Окра́шивать.
Орлеа́н, бот. (дерево и краска) – орлеа́н (-ну).
Побледне́лый –
1) зблі́длий, поблі́длий, збілі́лий, побілі́лий, (несколько) приблі́длий, (как полотно) сполотні́лий, пополотні́лий; срв. Побледне́ть;
2) техн. – збля́клий, побля́клий.
• -лая краска – збля́кла (побля́кла) фа́рба, збля́клий (побля́клий) ко́лір.
Поблё́клый, поблё́кнувший, поблё́кший – побля́клий, збля́клий, пополові́лий, сполові́лий, полиня́лий, злиня́лий, ви́цвілий; зів’я́лий, змарні́лий.
• -лые цветы, листья – зів’я́лі, побля́клі кві́ти, зів’я́ле ли́стя.
• -шее лицо – збля́кле (змарні́ле) обли́ччя.
• -лый цвет, краска – збля́клий (побля́клий), сполові́лий, полиня́лий, ви́цвілий ко́лір, фа́рба.
• -лое платье – побля́кле, полиня́ле убра́ння.
Подкра́ска –
1) см. Подкра́шивание;
2) (краска для -ски) пі́дкраска.
Помера́нцевый – помара́нчовий. -вый цвет (краска) помара́нчовий ко́лір (-льору).
Пры́скать, пры́снуть – (внезапно прорваться, вырваться, выскочить) при́скати, при́снути, (вырываться вверх из рук) по́рс(ь)кати, порсну́ти. [При́снули на си́нім мо́рі ска́лки (Г. Арт.). Чом льоди́ при́сли всі на широ́кій ріці́? (Франко). При́сне сніг із-під копи́т (Щог.). Повнови́да, кра́ска з лиця́ як не при́сне (Г. Барв.). З пе́чи при́сне ву́голь і ви́скочить аж насеред ха́ти (Е. З.)];
2) -нуть (выскользнуть) – пи́рснути. [Так і пи́рснуло з рук нами́сто (Гр.)];
3) (со смеху, смеясь) пи́рскати, пи́рснути, по́рс(ь)кати, по́рс(к)нути, пи́рхати, пи́рхнути зо (із) сміху, від сміху, сміючись. [Іва́н аж пи́рснув зо смі́ху (Кониськ.). Вони́ по́рскнули од ре́готу (Гр. Григор.). Той пи́рхав зо́ сміху (Гр.). Від твої́х жа́ртів і ме́ртвий у труні́ пи́рхне з ре́готу (Мова)];
4) что чем – при́скати, при́снути, пи́рскати, пи́рснути, по́рска́ти, по́рснути, (брызгать) бри́зкати, бри́знути що чим. [Тре́ба набра́ти в рот води та й при́снути не́ю про́ти со́нця (Ком.). По́рс(ь)кати біли́зну. Пи́рснув ба́тюшці сли́ною в обли́ччя (Крим.)].
• Пры́сканный – по́рсканий, при́сканий, бри́зканий.
• -ться – по́рскатися, при́скатися, бри́зкатися.
• Он -ется духами – він при́скається па́хощами.
Пыль – пил (-лу, мн. пили́, ум. пило́к, пило́чок), по́рох (-ху, мн. порохи́, ум. порошок); (в воздухе) ку́рява, ку́рево и ку́ряво, кура́, ко́піт(ь) (-поту и -тю), кі́поть (-птю), кіптяга́, кушпела́. [І в пилу́ на шляху́ діяма́нт він найшо́в (Самійл.). Не пили́ пили́ли, не тумани́ встава́ли, як з го́рода Озо́ва, в тяжко́ї нево́лі три брати́ втіка́ли (Мартин.). Сухи́й, гаря́чий, весь у по́росі день вже гас за вікно́м (Коцюб.). Малі́ бо́сі ноженя́та підкида́ли по́рох – три ра́зи в оди́н бік, три ра́зи в дру́гий (Коцюб.). Вірли́ кри́льми зе́млю зби́ли, пороха́ми скопоти́ли (Ант.-Драг.). У ха́ті по сті́нах порохи́ (Кам’ян.). Ох, як тя́жко тим шля́хом ходи́ти, широ́ким, би́тим, ку́рявою вкри́тим (Л. Укр.). Ку́рява стовпо́м від ко́ней та ко́ліс зняла́ся над шля́хом (Боров.). Сірі́ла ку́рявом широ́ка прої́жджа доро́га (Мирн.). Миха́йло погна́в коня́ так, що ті́льки кура́ по доро́зі курить (Грінч.). За ко́ником став ко́піть (Чуб.). Зби́ли таки́й ко́піт, на́че по ха́ті сто гусе́й літа́ло (Свидн.)]. До Пречи́стої коно́плі потіпа́ть, а пі́сля Пречи́стої мички́ ми́кать, щоб надво́рі, а то в ха́ті кі́птю по́вно (Борз.). – Не прода́м, – обзива́ється дя́дько з кіптяги́-ку́ряви за во́зом (Неч.-Лев.)].
• Пыль снежная – снігови́й пил.
• Облако -ли – хма́ра пи́лу, ку́ряви. [Густа́ хма́ра сі́рого в’ї́дливого пи́лу закрива́ла від йо́го все (Грінч.)].
• Он весь в -ли – він уве́сь у пилу́, в по́росі.
• Сметать пыль – зміта́ти пил, по́рох и порохи́.
• Поднимать, поднять пыль – збива́ти, зби́ти, спили́ти; пил, пилюгу́, ку́ряву и ку́рево, кіптягу́, ко́піт, кури́ти, пили́ти; срв. Пыли́ть, Напыли́ть. [Він збива́в у но́мері страше́нну пилюгу́ (Яворн.). Хіба́ я курю́? Я зле́гка мету́ (Мирн.). Ї́ду я, – це-ж як подме́ ві́тер, так і спили́в кіптюгу́ поперед ме́не (Катерин.)].
• Поднялась облаком пыль – зняла́ся хма́рою ку́рява, кіптяга́, закурі́ла хма́рою ку́рява, кіптяга́, зня́вся хма́рою пил, кі́поть, закурі́ло, запилі́ло, закушпе́лило.
• Покрыть -лью – приби́ти, укри́ти пи́лом, по́рохом.
• Покрыться -лью – припа́сти, укри́тися пи́лом, по́рохом, закури́тися, запороши́тися, закурі́ти. [Не жаль мені́ дорі́женьки, що пилом припа́ла (Пісня)].
• Покрытый -лью – запоро́шений пи́лом, по́рохом припа́лий, приби́тий. [Сто́млена, спе́чена, пи́лом приби́та, жу́риться ни́ва доще́м неполи́та (Манж.). Втер ху́сточкою припа́ле пи́лом лице́ (Неч.-Лев.)].
• Пускать пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), тума́ну пуска́ти (напуска́ти) кому́ и на ко́го, перед ким, тума́нити кого́, (гал.) бляхмано́м о́чі зано́сити кому́. [Ота́к Анто́сьо ману́ пуска́в і камбра́ттям (товаришам), і перед уря́дом, і по се́лах (Свид.)].
• Цветочная пыль – кра́ска, квіткови́й пило́к.
Пы́льца, бот. – кра́ска, (квіткови́й) пило́к.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КРА́СКА, кра́ска стыда́ ще же́вриво со́рому.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Краска – фа́рба, -би.
Цвет –
1) цвіт, -ту; -2) (краска) ко́лір, -льору, ба́рва, -ви; терять цвет – линя́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Краска – фарба; барва. Светлые, темные краски – ясні, темні кольори.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Желть, желтая краска – жо́втка.
Зелень, зеленая краска – зе́лень (-ни);
• з. брауншвейнская – з. брауншва́йнська;
• з. борная – з. боро́ва;
• з. бронзовая – з. спижо́ва;
• з. виридиновая – з. віридино́ва;
• з. изумрудная – з. смарагдо́ва;
• з. масляная – з. олі́йна;
• з. парижская – з. пари́зька;
• з. цинковая – з. цинко́ва;
• з. французская – з. францу́зька;
• з. швейнфурская – з. швайнфу́рська;
• з. шелковая – з. шовко́ва.
Краска – фа́рба;
• к. (цвет) – ба́рва;
• к. акварельная – ф. акваре́льна;
• к. альбуминовая – ф. альбумі́нова;
• к. анилиновая – ф. аніліно́ва;
• к. белая – ф. бі́ла;
• к. бронзировальная – ф. спижува́льна;
• к. вареная – ф. варе́на;
• к. водяная – ф. водяна́;
• к. вытравная (в ситцепечат.) – ф. вибавна́;
• к. грунтовальная – ф. ґрунтува́льна;
• к. декоративная – ф. оздо́бна;
• к. естественная – ф. приро́дня;
• к. желтая – жо́втка, ф. жо́вта;
• к. животная – фа́рба твари́нна;
• к. запарная – ф. запарна́;
• к. зеленая – ф. зеле́на;
• к. известковая – ф. вапни́ста;
• к. искусственная – ф. шту́чна;
• к. керамическая – машля́к (-ку́);
• к. кислотная – ф. кисло́тна;
• к. клеевая – кольфа́рба, фа́рба клейова́;
• к. красная – черві́нка, ф. черво́на;
• к. лаковая – ф. лакова́;
• к. малахитовая, сибирка – ф. малахіто́ва;
• к. малярная – ф. фарба́рська;
• к. масляная – ф. олі́йна;
• к. минеральная – ф. мінера́льна;
• к. муфельная – ф. му́фельна;
• к. огнеупорная – ф. вогнетривка́;
• к. оранжевая – ф. жовтогаря́ча;
• к. основная – ф. основна́;
• к. палевая – ясножо́втка;
• к. печатная – ф. друка́рська;
• к. растительная – ф. росли́нна;
• к. серая (графитовая) – ф. сі́ра;
• к. скипидарная – ф. шпигина́рна;
• к. скоровысыхающая – ф. хуткосхну́ча;
• к. сухая – ф. суха́;
• к. темнозеленая – ф. темнозеле́на;
• к. типографская – ф. друка́рська;
• к. черная – ф. чо́рна;
• к. эмалевая – ф. склицюва́та.
Сибирка, малахитовая краска – фа́рба малахіто́ва.
Желтый – жо́втий;
• ж. краска – жо́втка;
• ж. медь, латунь – мося́ж (-жу́);
• ж.-медный, латунный – мосяже́вий.
Керамический – керамі́чний;
• к. краска – машля́к (-ку́).
Клеевой – клейови́й;
• к. краска – кольфа́рба.
Медянка (краска) – мідя́нка.
Мумия (краска) – му́мія.
Палевый – полови́й, ясножо́втий;
• п. краска – ясножо́вта.
Черлядь (краска) – черве́ць (-вцю́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Краска
• Вгонять, вогнать в краску кого – примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стиду) кому.
• Краска бросилась в лицо кому – червінь кинувся (краска кинулася) в обличчя (в лице) кому; обличчя враз узялося червонем; обличчя враз почервоніло.
• Не жалеть, не щадить красок; не скупиться на краски (перен.) – не шкодувати (не жалувати, не жаліти) фарб (барв, кольорів); не скупитися (не скупіти) на фарби (на барви, на кольори).
• Речь бедна красками – бідна на барви мова.
• Сгущать, сгустить краски (перен.) – згущати (згущувати), згустити барви; перебирати (перебільшувати) міри (міру); брати через край.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кра́ска фа́рба,-би
к. акваре́льная фа́рба акваре́льна
к. водосто́йкая фа́рба водостійка́
к. вытравна́я фа́рба вищавна́
к. декорати́вная фа́рба декорати́вна [оздо́бна]
к. кле́евая фа́рба клеєва́
к. ку́бовая фа́рба ку́бова, ка́лія,-лії (нерозчинна органічна фарба яскраво- синього кольору)
к. лю́стровая фа́рба лю́строва
к. маля́рная фа́рба маля́рна
к. ма́сляная фа́рба олі́йна
к. ма́товая фа́рба ма́това [тьмя́на]
к. надглазу́рная фа́рба надполи́вна
к. светя́щаяся фа́рба світна́
к. силика́тная фа́рба силіка́тна
к. теплочувстви́тельная фа́рба теплочутли́ва
к. эма́левая фа́рба скли́цева [ема́лева]
к. эмульсио́нная фа́рба емульсі́йна

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́рва –
1) окраска, краска, цвет;
2) ворс на сукне;
3) ливрея.
Біль, род. бі́ли – 1) белые нитки для шитья;
2) белая часть дерева под корой;
3) белило, белая краска;
4) белизна.
Жо́втка – желтая краска.
Калі́я, -лі́ї – индиго, синяя краска.
Кольфа́рба – клеевая краска.
Краси́ло – красная краска.
Кра́ска –
1) краска;
2) цветок;
3) цвет на хлебных растениях.
Маршля́к, -ка́ – (у горшечников) черная краска.
Ма́сля́нка –
1) пахтанье, сыворотка;
2) пахталка;
3) маслянка (посуда);
4) жирная белая глина;
5) масляная краска.
Мідя́нка –
1) ярь, зеленая краска;
2) змея медяница.
Сини́ло – синяя краска.
• Реме́ство сини́ла – синильное ремесло.
Фа́бра – краска.
Фа́рба –
1) краска;
2) цвет.
Чорни́ло, -ла –
1) черная краска;
2) чернила;
3) раствор купороса для чернения сапог.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́рва, -ви, ж.
1) Краска, цвѣтъ. Гол. II. 520. Стіни були помальовані ясно-жовтою барвою. Левиц. Пов. 19.
2) Ворса на сукнѣ. НВолын. у.
3) Форменная одежда. Козацьку барву прибірає, зброю наряжає. Гол. І. 10. Ливрея. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку. К. Досв. 21.
Біли́ло, -ля, с.
1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39.
2) = І. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.
ІІ. Біль, -лю, м. Бѣлая краска, бѣлило. Ой у полі коршма дильом дильована, дильом дольована, більом більована. Нп. (Бердич. д.).
Буряко́вий, -а, -е.
1) Свекловичный. Зеленіють.... поля буряковим листом. Левиц. І. 24.
2) Темно-красный. Бурякова краска. Кв.
ІІ. Жо́втень, -ні, ж. У гончаровъ: желтая краска для раскрашиванія посуды. Шух. І. 264.
Жовти́ло, -ла, с.
1) Раст. a) Anthemis tinctoria L. ЗЮЗО. I. 111. б) Serratula coronata L. ЗЮЗО. I. 136. в) Statice tatarica L. ЗЮЗО. I. 137.
2) Желтая краска, приготовляемая изъ коры дикой яблони, для окраски пасхальныхъ яицъ. Н.-Волынск. у.
Жо́втка, -ки, ж. Желтая краска. Писанки кидають спочатку в жовтку, а потім по жовтому і пишуть.
Зе́лень, -ні, ж.
1) Зелень, растеніе. Скажи мені правду, моє серденятко, которая зелень найперш процвітає. Мет. 361.
2) Краска зеленая: ярь, мѣдянка. Шух. І. 264.
Зелі́нка, -ки, ж. У горшечниковъ: зеленая мѣдная краска. Канев. у.
Золоти́ло, -ла, с. Матеріалъ для позолоты: краска, шумиха и пр. Гол. IV. 402.
Калія, -лії, ж. Индиго, синяя краска. Вас. 170. Синій як калія. Ном. № 13150. Так було б’є, що під очима як калія синє. Лебед. у.
Кольфа́рба, -би, ж. Клеевая краска. Під кольфарбу золотити.
Краси́ло, -ла, с. Красная краска. Та й купили білила, ще й чорного чорнила, червоного красила: дідам бороди білити, хлопцям пояси красити, дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. Ив. 81.
Кра́ска, -ки, ж.
1) Краска. Кружок би я розмалював, краски мені подарували. Ком. II.
2) Цвѣтокъ. Чернигов. Продай, Кулинко, красочку за шапочку. Ном. № 13297. Зійду я на гору, аж красочки грають. Не грайте, красочки... Мені в батьки не жити, мені віночків не вити. Чуб. III. 189.
3) Цвѣтъ на хлѣбныхъ растеніяхъ. Краску з жита збило вітром. Харьк. г. Ум. Кра́сочка.
Кра́сочка, -ки, ж. Ум. отъ кра́ска.
Мідя́нка, -ки, ж.
1) Ярь, зеленая краска.
2) Змѣя мѣдяница. Anguis fragilis.
Накі́ска, -ки, ж. Полый конецъ гусинаго пера, обрѣзанный и вставленный въ тонкій конецъ рога (см. Ріжок), въ которомъ находится краска для раскрашиванія гончарныхъ издѣлій, — чрезъ каналъ пера изливается краска во время раскрашиванія. Вас. 183.
При́снути, -ну, -неш, гл.
1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Г. Барв. 102. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. Ком. І.
2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106).
3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Греб. 395. Стрепет приснув над кущами. Щог. В. 53. Присне сніг із під копит. Щог. Сл. 7. Приснули на синім морі скалки. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати. ЕЗ. V. 191.
Сини́ло, -ла, с. Синило, синяя краска. Усякі в його пляшечки: де глина наколочена, де цегла, де синило. Г. Барв. 325. Реме́ство сини́ло. Синильное ремесло. Роблю ж я таки те ремество синило, так воно мені добре в знаки далося: як я його мішала, так воно мені за очі взялося. ЗОЮР. І. 219.
Товку́ша, -ші, ж. У выбойщиковъ: инструментъ, которымъ накладывается краска на матрицу узора: четырехугольная дощечка съ рукояткой сверху и кожаной подушкой снизу. Вас. 192.
Фа́рба, -би, ж. = Краска. Брали поетичні фарби.... з того, що бачили перед собою. Левиц. Світ. 11. См. Хварба.
Черни́ло, -ла, с.
1) Черная краска, употребляемая для окраски тканей и пр. Та й купили білила, ще й чорного чорнила.... Дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95.
2) Чернила.
3) Растворъ купороса, употребляемый сапожниками для черненія сапогъ. Сумск. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Кра́ска, -ки, ж. *4) Кровь на сорочке новобрачной. Чи ту краску кіт ізлизав, чи дощі обмили, чи... вродилася, мо батьки не гледіли... Свад. нп. Пир. у., Кон. *5) Вообще кровь из женск. полов. орган. Що та кушорка не говорила-б, а я вже тридцять літ бабую, то оце кажу вам, як піде перед дитям краска, то воно чи мертвеньке буде, чи все одно довго не житиме. Пир. у., Конон.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Краска — фа́рба, -би, ба́рва, -ви; К. грунтовая — ґрунтова́ фа́рба.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Carthamus tinctorius L. — кро́кі́с фарбува́льний; кро́кі́с (Сл; Вх, Рг1, Ср, Ан, Пс, Жл, Вх1, Rs, Ян4, Ду, Ів, Mk, Ос, Ук, Сб — ЗАГ), сафло́р краси́льний (Ру, Оп), світлу́шка кра́ска (Вх1, Вх2, Вх3, Мл), шафран (Вх1); кракос (Ян1 — СТ), кржус (Ан — ПС), крокіз (Hl — БУ), крокізь (Сл), кро́кіш (Вх, Ан, Жл, Вх1, Ду — ПД), кро́кос (Чн, Пс, Сл, Ос — СТ, СЛ), кро́ку́с (Рг1, Пс, Жл, Ду, Сл, Ук), крукис (Ян1, Ян4 — СТ), сафлор (Чн, Ln, Шм, Mk — СТ, СЛ), світли́ця (Ан, Ів — СТ), світлу́ха(и) (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ду, Ів, Сл — СТ, ПД), світлушка (Вх, Ан, Mj, Ян1, Ян4, Mk, Ос — СД, СТ, ПД, ВЛ), чигран (Чн, Ан — СЛ), чихран (Чн, Ан — СЛ), шафран дикий (Mk, См — БУ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кра́ска = кра́ска, фа́рба (С. Ш.), ба́рва (С. Ш.). — І фарбоньки накупую і брівоньки намалюю. н. п. (Розмальовувати посуду) — машля́к, (біла) — побі́ль, (жовта) — жовти́ло, жо́втка, (жовто-гаряча) — жовто-жа́р, (клеєва) — кольфа́рба, (червона) — черві́нка.
Ба́горъ = 1. ком. Cocus — черве́ць. 2. кра́ска — манїя́, черве́ць, кармази́н, бака́н.
Выста́ивать, ся, вы́стоять, ся = 1. висто́ювати, ся, ви́стояти, ся. — Ледве вистояла до кінця служби. 2. видиха́ти ся (тратити силу, смак, дух), насто́ювати ся, висто́ювати ся (набувати силу і т. д.). — Вино ви́дохлось. — Наливка настояла ся. 3. линя́ти, вицьвіта́ти. — Краска вицьвіла.
Краснина́ = кра́ска (в лицї, на виду); черво́на пля́ма.
Кровь = 1. крів, кров, кро́ва (С. Л.), здр. — крівця́, мазка́ (С. З. Л.), па́сока (С. З.), руда́ (С. З. Л.), ю́шка, переважно у жінок підчас місячки — кра́ска. — З правого крильця потече крівця. н. п. — Руда — не вода, розливати шкода. н. пр. — Вдарю так, що й мазка потече, що й пасокою вмиєш ся. — Треба коневи руду пустити. С. Л. — Треба йому мазку пустити. Кр. — Кро́вью нажито́е = кріва́виця. (Д. під сл. Кро́вный). — Изби́ть въ кровь = объюши́ти. — И́стёкъ кро́вью = зійшо́в кро́въю. 2. рід, плід, пле́мъя, поро́да, найбільше зневажливо — ко́дло. С. З. Л. — Бо я панського роду — не ходила боса зроду. н. п. — Добра порода та лиха врода. н. пр.
Менструа́ція = мі́сячка, цьвіт, кра́ска, жіно́че, разом з Leucorrhoea = опла́ва, о(у)пла́ви, спла́вня. — У мене цьвіт був, як я сюди прийшла. Ніс.
Румя́нецъ = кра́ска, румъя́нець (О. Жел.).
Санда́лъ = бразолїя (дерево Sandalum album і краска, що добуваєть ся з його. С. Аф. Л. Ш. — Треба на крашанки бразолїї купити. С. Л.
Сивоворо́нка, сивогра́къ, пт. Coracias garrula = сивора́кша (С. Жел.), ра́кша (С. Жел.), краси́ворона, кра́ска.
Су́рикъ, краска Minium = су́рик (С. Жел.). манїя (С. З.).
Че́рнедь = чо́рний ко́лїр, чо́рна кра́ска.

Запропонуйте свій переклад