Знайдено 3 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Ку́ча, -чі, ж.
1) Куча. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Мала́ ку́ча. Игра, въ которой съ крикомъ «мала куча!» играющіе валятъ одинъ другого въ кучу. КС. 1887. VI. 480. 2) Клѣть для птицъ. Лисичка прибігла і вп’ять украла (курочку); принесла додому, заперла в кучу. Рудч. Ск. І. 20. 3) Хлѣвъ для свиней. Шух. І. 185. Ум. Ку́чечка, ку́чка. |
Ку́чечка, -ки, ж. Ум. отъ ку́чка. |
Ку́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ку́ча. 2) мн. Ку́чки. Еврейскій праздникъ кущей, а также и самыя устраиваемыя тогда кущи. Було ж близько жидівського свята кучок. Єв. І. VII. 2. Горобці в очерет, а жиди в кучки. Ном. № 903. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)