Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «нахил»
Шукати «нахил» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жи́лка –
1) жи́лка (в де́реві, в листку́);
2) -ка поэтическая, военная и т. п. – жи́лка, кі́сточка. [Та заразо́м забала́кала в ньо́му й філологі́чна жи́лка (Крим.). Васи́ль Пачо́вський, у яко́го вочеви́дячки перемага́є теж естети́чна кі́сточка (Єфр.)].
• Иметь -ку поэтическую и т. п. – ма́ти на́хил, ма́ти по́тяг до чо́го.
Зада́ток –
1) за(в)да́ток (-тку), завда́ча (-чі). [Три карбо́ванці на завда́чу];
2) на́хил до чо́го; см. Накло́нность.
Зама́шка –
1) см. Зама́хивание;
2) (ухватка, приём) ви́хват (-ту), мані́ра, хода́, (привычка) зви́чка, за́вичка, на́вичка.
• Грубые -ки – проста́цькі на́вички, (ругат.) мужи́цтво.
• С барскими -ми – з па́нськими но́ровами, панови́тий.
• С рыцарскими -ми – з лица́рськими но́ровами, лицаркува́тий;
3) (склонность, охота к чему) на́хил (-лу), по́тяг (-гу) до чо́го, (ирон.) за́дмух. [Злоді́йський у ньо́го за́дмух (Франко)];
4) бот. (посконь) – пло́скінь и (диал.) по́скінь (-кони), плоскі́нка, побірни́ці (-ни́ць).
Искло́н – схил, на́хил (-лу); см. Склон.
Крен, морск. – хил, на́хил (-лу), крен (-ну).
Лакони́зм – лаконі́зм (-му), короткомо́вність (-ности). [Прикме́ти старосві́тського сти́лю: короткомо́вність, на́хил до за́гадки (Куліш)].
Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)].
• -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці.
• -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)].
• -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева).
• -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)].
• -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти.
• -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці).
• -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)].
• -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним.
• -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий.
• -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь).
• -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)].
• Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)].
• -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)].
• -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі).
• -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)].
• Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є;
2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти.
• Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові.
• Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть.
• Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)];
3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти.
• Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть.
• Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці.
• У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́).
• У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях.
• -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти).
• -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)];
4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)].
• Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося).
• Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом).
• Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід;
5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти.
• Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва).
• На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та).
• На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу;
6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го.
• Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го;
7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му.
• -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось;
8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)].
• Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го.
• На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї.
• -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку).
• Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність.
• -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть.
• -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце).
• Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́).
• Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)].
• -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній.
• -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)].
• -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)].
Любле́ние – любі́ння, лю́блення; на́хил до чо́го.
Любо́вь –
1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)].
• Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в.
• Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння.
• Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в.
• -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в.
• Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в.
• Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в.
• Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе.
• Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням.
• Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)].
• Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́.
• Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння).
• Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)].
• Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би).
• С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)].
• Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко).
• Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма.
• Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)].
• -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися;
2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)];
3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)];
4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)].
• Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в.
• Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в.
• Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в.
• Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в.
• Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння.
• -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)].
• Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві.
• Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)].
• Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)].
• Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням.
• Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)].
• Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.
Му́зыка –
1) (искусство) му́зи́ка. [В сфе́рі музи́ки з’явля́ється пе́рший серйо́зний компози́тор – Мико́ла Лисе́нко (Єфр.)].
• Чувствовать склонность к -ке – ма́ти по́тяг (на́хил) до му́зи́ки.
• Учиться -ке – учи́тися му́зи́ки, учи́тися гра́ти.
• Положить на -ку – заве́сти́ в но́ти, покла́сти на му́зи́ку;
2) (игра) музи́ка, музи́ки (-зи́к и -ків), ум. музи́ченька. [Огні́ горя́ть, музи́ка гра́є (Шевч.). Якби́ мені́ череви́ки, то пішла́-б я на музи́ки (Шевч.). Андрі́й куди́сь пода́вся; Гафі́йка на музи́ках, а в ха́ті су́мно (Коцюб.). Ой, на ба́лі весе́лая музи́ченька гра́є (Л. Укр.)].
Наве́с –
1) см. Наве́ска 1;
2) (наклон, склон) на́хил, схил (-лу);
3) (свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка);
4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)];
5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)];
6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)];
7) (дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.
Наги́б – на́ги́н (-ну), на́хил (-лу).
• Пить -бом – пи́ти на́хильці.
Накло́н –
1) (действие), см. Наклоне́ние 1;
2) (наклонённость) по́хил, хил, на́хил (-лу), похи́лість (-лости), нахи́лення (-ння), (почвы ещё) спад (-ду), схил, схи́лок (-лку). [Мали́й по́хил у сіє́ї сохи́ (Вовчанщ.). Рівнина́ ма́є по́хил до Дніпра́ (Кониськ.). Ще не зако́пуйте стовпа́: він стої́ть нері́вно, ма́є хил о́н-куди! (Звин.). Похи́лість ске́лі (Сл. Ум.). Нахи́лення еклі́птики (Павлик). Тре́ба так зроби́ти, щоб спад був од стіни́, то вода́ стіка́тиме (Кам’янеч.)].
• -ло́н головы – на́хил голови́.
• -ло́н столба – по́хил (хил, пров. на́вал) стовпа́ (слу́па);
3) похи́лість, похи́ла пло́ща; срв. Накло́нный 1 (-ная плоскость). [Стою́ на похи́лості на́че і хо́чу зсу́нутися вниз (Коцюб.)];
4) (у верха экипажного) козиро́к (-рка́); (над крыльцом) дашо́к (-шка́), підда́шок (-шка). [Відки́нь козиро́к, щоб дощ не так забива́в (Сл. Ум.)];
5) пить в -ло́н (в наклонку, наклонкою) – пи́ти хильце́м (на́хильцем, на́хилки, хи́льці). [Ви́пив на́хильцем ці́лу пля́шку (Сл. Ум.). Він без ча́рки поча́в горі́лку на́хилки ковта́ти (Сл. Ум.)].
Наклоне́ние –
1) (действие) нахиля́ння, похиля́ння, схиля́ння, перехиля́ння, нагина́ння, оконч. нахи́лення и нахилі́ння, похи́ле[і́]ння, схи́ле[і́]ння, перехи́ле[і́]ння, нагнуття́ чого́ до ко́го, до чо́го, над ким, над чим; прихиля́ння, пригина́ння, оконч. прихи́ле[і́]ння, пригнуття́ чого́ до ко́го и кому́, до чо́го; (в одну сторону пров.) перехня́блювання, оконч. перехня́блення чого́ (на́бік, на оди́н бік); (в разные стороны) розхиля́ння, оконч. розхи́ле[і́]ння чого́;
2) (наклонённость), см. Накло́н 2.
• -ние земной оси к эклиптике – по́хил (на́хил, нахи́лення) зе́мної о́си до еклі́птики.
• Угол -ния – кут по́хилу (на́хилу, хи́лу);
3) грам. – спо́сіб (-собу).
• Из’явительное, повелительное, сослагательное -ние – ді́йсний, наказо́вий, умо́вний спо́сіб.
• Неопределённое -ние – дієйме́нник (-ка).
Накло́нность –
1) похи́лість, нахи́лість (-лости), нахи́лення чого́.
• -ность эклиптики – нахи́лення еклі́птики;
2) (склонность к чему) на́хил (-лу), нахи́льність, схи́льність (-ости), на́хилок (-лку), уподо́бання до чо́го. [Ма́є прирожде́нний на́хил до формалі́зму (Доман.). Патологі́чні на́хили (Виннич.). Жанда́рмські, па́нські нахи́льності (Грінч.). Боротьба́ з свої́ми вла́сними нахи́льностями (Рада). Схи́льність вишу́кувати правди́вість там, де нам подо́бається (Наш). Придуши́ти вро́джений на́хилок до свого́ рі́дного (Франко)].
• Хорошие, дурные -сти – до́брі, лихі́ на́хили (нахи́льності), нахи́льність до до́брого, до лихо́го.
• Преступные -сти – злочи́нні на́хили (нахи́льності).
• Животные -сти – твари́нні (твари́нячі звіря́чі) на́хили (нахи́льності).
Накло́нный –
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)].
• -ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)].
• Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися.
• -ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння).
• Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)].
• Башня в -ном положении – ве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)].
• -ная шахта – похідна́ ша́хта;
2) (о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)];
3) (склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)].
Напы́щенно, нрч. –
1) (спесиво) пиха́то, пи́шно, бундю́чно, пиндю́чно.
• Держать себя -но – пово́дитися зго́рда (зпи́шна, з-ви́со́ка), пово́дитися бундю́чно (пиндю́чно);
2) (высокопарно) пишномо́вно, високомо́вно, напу́шисто, напу́шено, зви́со́ка, високохма́рно.
• Выражаться -но – висло́влюватися пишномо́вно (високомо́вно, напу́шисто, високохма́рно).
• Он любитель -но выражаться – він охо́чий до пишномо́вних (напу́шистих, напу́шених) ви́словів (до пи́шних слів), у йо́го на́хил говори́ти зви́со́ка (напу́шисто), (насм.) у йо́го на́хил говори́ти висо́ким (високохма́рним) шти́лем.
Наря́дливость – охо́та (хіть, на́хил) (га́рно, пи́шно) убира́тися (прибира́тися, вистро́юватися, виряджа́тися), одя́гливість, чепурли́вість (-вости).
Предосуди́тельный – него́жий, дога́ни (доко́ру) ва́ртий, дога́нний, огу́дний, нехва́льний, (зап.) посу́джуваний, (дурной) пога́ний, зле́цький.
• -ная слабость к чему – дога́ни ва́ртий на́хил до чо́го.
• -ное поведение – него́же, нега́рне, дога́ни (доко́ру) ва́рте пово́дження.
• Я не сделаю ничего -ного – я не вчиню́ (не зроблю́) нічо́го него́жого (дога́ни ва́ртого, огу́дного).
• Такой поступок -лен для его репутации – таки́й вчи́нок ганьбу́є його́ репута́цію, таки́й вчи́нок огу́дний для його́ репута́ції.
• Считать для себя -ным что – ма́ти за него́же собі́ що, ма́ти за со́ром собі́ що (Куліш), ма́ти за дога́ну (огу́ду) собі́ що (що зроби́ти).
Предрасположе́ние к чему – нахи́льність, схи́льність (-ности), на́хил (-лу) до чо́го.
Проявля́ться, прояви́ться –
1) виявля́тися и вия́влюватися, ви́явитися, проявля́тися и проя́влюватися, прояви́тися, об’явля́тися, об’яви́тися, визнача́тися, ви́значитися, познача́тися, позначи́тися, прокида́тися проки́нутися; срв. Обнару́живаться 2, Явля́ться. [Нема́ йому́ про́стору, щоб ви́явився прирожде́нний його́ хист (Єфр.). Невідо́мо, в яки́х ме́жах об’я́виться си́ла відпо́рна (Рідний Край). На́хил до письме́нства позначи́всь був у йо́го до́сить ра́но (Єфр.). В чо́му ви́значилось почуття́ її? (Кониськ.)].
• -ви́лась в городе скарлатина – ви́кинулась (проки́нулась) в мі́сті шкарляти́на.
• По временам у него -вля́ются припадки сумасшествия – часа́ми у йо́го прокида́ються на́пади божеві́лля, (грубо) часа́ми сказ нахо́дить на йо́го.
• Откуда ты -ви́лся – відкіля́ ти узя́вся, ви́скіпався, ви́рискався, ви́рвався?
2) хим.-фот. – виявля́тися, ви́явитися.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала.
[А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик]. Обговорення статті
Предрасположение, предрасположенье, предрасположенность – нахи́льність, схи́льність, (наклонность) на́хил, (настроенность) настроєність. Обговорення статті
Реальность – дійсність, реальність, очевидність:
• считаться с реальностью – дивитися правді в вічі.
[Вчора се була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (М.Коцюбинський). Небезпечний нахил до неповної індукції, коли юнак на підставі перших двох десятків років земного гостювання, років смішних і наївних, пробує від себе установити світові закони, раз у раз стукаючись лобом об дійсність, поступився в ньому мудрому прагненню поступово обізнатися з життям і накупчити в собі достатню кількість його фактів (В.Підмогильний). Біографічні факти про Стуса в їхній позірно холодній реальності досить відомі (Ю.Шевельов). Реальність сильніша за мрію. Ніщо не лякає нас. А те, що дивує, Нічого в житті не значить (Ігор Павлюк). У моєму світі сподівання та надії, великі й малі, дуже рідко перетворювалися на реальність (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Реальність — це різниця між тим, що дає нам втіху, і тим, чим ми змушені втішатися (Ґ.Лауб). Яка різниця між видумкою і реальністю? В реальності є сенс (Том Кленсі). Значно простіше поховати реальність, ніж позбутися мрій (Дон Деліло). Найсильніший наркотик — мрії. Якщо втягнешся, то швидше відмовишся від реальності, ніж кинеш мріяти]. Обговорення статті
Любовь –
1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
• безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
• брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
• брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би);
• братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
• вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
• возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
• вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
• вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
• гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
• делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
• жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
• изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
• искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
• любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
• любовь к искусству – любов до мистецтва;
• любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
• любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
• любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
• любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
• любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
• мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруванячко), дороге твоє кохання (коханячко);
• нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
• нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
• не по любви – не до любові (любості);
• объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
• первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
• объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
• относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
• питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
• по любви – з кохання;
• пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
• пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
• приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
• родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
• с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
• старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
• супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
• сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
• умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.

[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБЛАДА́ТЬ, обладать чем образ. ма́ти за душе́ю, ма́ти на рука́х що;
обладать скло́нностью к чему, мати нахил /уподобання, смак/ до чого;
обладать чу́вством со́бственного досто́инства коротк. зна́ти собі́ ціну́;
облада́ющий що /мн. хто/ ма́є тощо, наді́лений /обдаро́ваний/ чим, посіда́ч /вла́сник/ чого, образ. на рука́х з чим, прикм. (про знання тощо) підку́тий [облада́ющий зна́нием підку́тий знання́м];
облада́ющий чем фраз. з чим [облада́ющий сво́йствами з власти́востями], прийм. при [облада́ющий деньга́ми при гро́шах];
облада́ющий преиму́ществом наді́лений перева́гою;
облада́ющий слу́хом обдаро́ваний слу́хом;
облада́ющий спосо́бностью к чему зді́бний /схильний тощо/ до чого;
ВОЗОБЛАДА́ТЬ (над ким) взя́ти го́ру, запанува́ти, перемогти́ кого, уроч. восторжествувати;
возоблада́вший перемі́гший, ОКРЕМА УВАГА
ПОВА́ДКА ще на́хил, мане́ра, фраз. уна́да [име́ть повадку ма́ти вна́ду];

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Навес –
1) (сарай без стен) пові́тка, -ки;
2) (над крыльцом) підда́шок, -шку, підда́шшя, -шшя;
3) (балдахин, шатер) наме́т, -ту;
4) (наклон) на́хил, -лу.
Склонность – на́хил, -лу, охо́та, -ти, хіть (род. хо́ті) (до чо́го).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Расположение – розклад; розпорядок; розташування; (к кому) – прихильність, ласка до кого; (желание) – охота, хіть. Расположение духа – настрій. Расположение к чему – нахил, здатність до чого. Расположение слов – порядок слів. В хорошем, плохом расположении духа – в доброму, поганому настрої. Приобрести расположение – дістати прихильности. Потерять расположение – стратити прихильність; відбігти ласки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Наклон – на́хил, по́хил (-лу).
Склонность – на́хил (-лу).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Питать
• Питать враждебные чувства к кому – ворогувати на (проти) кого; мати злість (іноді зазлість) на кого. [Ти на мене ворогуєш? Так змінилася одразу? Українка.]
• Питать доверие к кому – мати довіру (довір’я) до кого; мати віру до кого; йняти (діймати) віри кому; довіряти кому.
• Питать злобные чувства к кому – мати злість на кого; здувати на кого; (образн.) важким (лихим) духом дихати на кого; злом (пеклом, лихим пеклом) дихати на кого; лихої волі бути на кого. [І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Свидницький.]
• Питать любовь, страсть, пристрастие к чему – кохатися (милуватися) в чому; любити що; бути замилуваним (залюбленим, закоханим) у чому; (іноді) мати прилюбність до чого; прилюблятися до чого. [Маю прилюбність до карт та гульні. Н.-Левицький.]
• Питать надежду (книжн.) – плекати (живити, мати) надію; (поет.) гріти в серці надію; сподіватися.
• Питать нежные чувства к кому – мати ніжні почуття (почувати ніжність) до кого.
• Питать отвращение к кому, к чему – почувати (мати) відразу (огиду) до кого, до чого.
• Питать слабость к чему – мати нахил до чого; любити що; (іноді) мати слабість до чого; грішити чим.
• Питать уважение к кому – мати пошану (повагу) до кого; мати кого у повазі; поважати (шанувати) кого.
• Питать уверенность – мати певність; бути певним.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

накло́н на́хил,-лу, схил,-лу, по́хил,-лу
наклоне́ние нахиля́ння; нахи́лення; на́хил,-лу
укло́н на́хил,-лу, схил,-лу, ві́дхил,-лу, у́хил,-лу; спад,-ду
у. доро́ги у́хил доро́ги
у. кры́ши схил да́ху
у. погру́зочного пути́ у́хил ванта́жної ко́лії
у. по́лки по́хил поли́ці

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

На́хил, -лу –
1) навес (наклон);
2) до чо́го – склонность к чему-либо.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Расположение –
1) (комнат, вещей) – порядок (-дку), розмі́щення; (войск, строений, улиц) – розташува́ння, розмі́щення;
2) (к кому) – прихильність (-ности) до ко́го; (к чему) – на́хил (-лу), охо́та до чо́го; оказывать -ние к кому – виявляти прихильність (доброзичливість) до ко́го.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Короткомо́вність, -ности, ж. Лаконизмъ. Знаходимо в їй (у книзі) усі прикмети старосвітського стилю: короткомовність, нахил до загадки. К. Іов. IX

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Наве́рстування, -ня, с. Наслоение. Живущі сліди, що мають сміливий нахил висадити наверстування від околишніх обставин. Ніков.
*На́хил, -лу, м.
1) Навес, наклон. Сл. Дубр.
2) Наклонность, склонность. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Крен — на́хил, -лу, крен, -ну.
*Наклон — на́хил, -лу, по́хил, -лу.
*Наклонение — на́хил.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

гумори́стка, гумори́сток; ч. гумори́ст
1. авторка або виконавиця гумористичних творів. [Де зійдеться трьох українців, там два гетьмани, – поправила його гумористка. (Вісті комбатанта, 2011). Тобто через кілька місяців плідної співпраці з «ВЗ» ви будете відомі цілій Західній Україні як студентські гумористи (чи гумористки). (Високий замок, 2001). Конферансьє – артистка естради, вона ж талановита письменниця й гумористка Стефанія Гродзенська, закриваючи концерт, висловила сподівання, що зустрінеться з цією аудиторією «в наступному тисячолітті» <…>. (Всесвіт, 1967, №6).]
2. перен. та, хто має нахил до гумору. [Та ось що я вам скажу – це перст долі. – Де? – Діанка вдала, що пильно оглядає підлогу. – Долі немає ніякого перста. – Ха-ха-ха! Ти сьогодні в ударі, Ді. Справжня гумористка. (Олександр Шевченко, Наталка Шевченко «Привид у домі Гукала», 2009). Особливо Зірка – така гумористка! (Юрій Покальчук «Я, ти він, вона», 1998).]
див.: гуморе́сниця, стенда́перка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 193.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Навѣ́съ = 1. дашок, над ґанком — підда́шшя (С. З.), над ворі́тьми — острі́шок, від покрі́влї деревъяної або залїзної, що виступає наперед — підда́х, підда́шшя (С. Л.), від содомъяної або очеретяної — стрі́ха (С. З. Л.), край її — острі́шок, острі́шина. 2. пові́тка (С. З. Л.), пові́ть, шо́па (С. З.), на заїздному дворі — підсїння. — Чи я тобі не казала, як стояли під повіткою: не їдь у Крим по сіль, бо застанеш під намі́ткою. н. п. — Заточи віз під повітку. 3. наме́т, халабу́да. — Ой напъяли козаченьки великий намет, тай пъють вони горі́лочку ще й солодкий мед. н. п. 4. на́хил.
Наги́бъ = на́гиб (С. Жел.), колїно, на́хил (С. Ж.).
Наклоне́ніе = 1. нахиля́ння, на́хил, схиля́ння. 2. спо́сіб ви́сказу дїєслів. — Мова країнська має три способи висказу дїєслів прямий, для прямого висказу, приказовий для приказування і можливий, коли говоримо про щось лише можливого, подуманого. Гр. См. Ст.
Накло́нность = 1. похи́лість. 2. схи́льність (С. Пар.), на́хил, нахи́лок. — Він таки має схильність до музики. — Великоруський народ виявляв і тепер виявляє нахил до материялизму. Бар. О. — Придавити врождений нахилок до свого рідного. Фр.
Скло́нность = 1. похи́лість. 2. схи́льність, нахи́льність, на́хил, нахи́лок, хіть, охо́та. (Пр. д. під сл. Накло́нность).

Запропонуйте свій переклад