Знайдено 26 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Мертвоно́сный – смертоно́сний, смерте́нний, смерте́льний. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
СМЕРТОНО́СНЫЙ ще смертяни́й, смерте́льний. |
ВСЕСОКРУША́ЮЩИЙ розтро́щувальний, смертоносний, зда́тний потрощи́ти все, страшни́й-як-сме́рч, поет. широкозгу́бний, ім. цуна́мі. |
КА́ИНОВ (задум) душогу́бний, зарізя́цький, смертоно́сний. |
НЕСТИ́ ще перено́сити, вно́сити, зано́сити, вино́сити, (затяжке) тараба́нити, пе́рти, (обов’язки) справля́ти; нести ахине́ю /нести вздор, нести околе́сицу, нести чушь/ Хи́мині ку́ри пра́вити /гони́ти/, прова́дити на вербі́ гру́ші, ку́лі ли́ти, розка́зувати сон рябо́ї коби́ли, тю́льку гна́ти; нести мора́льную отве́тственность за что ма́ти що на со́вісті, стил. перероб. лежа́ти на со́вісті [он несёт мора́льную отве́тственность за что він ма́є що на со́вісті, на його́ со́вісті лежи́ть що]; нести наказа́ние (нести незаслу́женное наказа́ние) (безневи́нно) кара́тися; нести расхо́ды тра́тити, витрача́ти, покрива́ти вида́тки, ма́ти ви́трати; несу́щий що /мн. хто/ несе́ тощо, зму́шений не́сти́, носі́й, несу́н, з но́шею, прикм. /про опо́ру/ підтримко́вий, хребе́тний, реконстр. плечови́й [несу́щая ба́лка плечова́ ба́лка], (струм) тягови́й, головни́й, стрижне́вий, складн. -но́сець [несу́щий зна́мя прапороно́сець], -носі́й [несу́щее крыло́ крило́-носі́й. плечове́ крило́], -но́сний [несу́щий смерть смертоно́сний]; несу́щий что з чим у рука́х /на пле́чах, на та́ці тощо/; высоко́ несу́щий го́лову з ви́соко підне́сеною голово́ю; несу́щий заря́д насна́жений заря́дом; несу́щий изде́ржки обтя́жений ви́тратами; несу́щий информа́цию наси́чений інформа́цією; несу́щий нагру́зку тех. реконстр. хребе́тний; несу́щий наказа́ние стил. перероб. відбува́ючи ка́ру; несу́щий обя́занность викона́вець обо́в’язку /пови́нности/; несу́щий вздор /несу́щий околе́сицу тощо/ дурноля́п; несу́щий отве́тственность відповіда́льний; несу́щий убы́тки обтя́жений зби́тками, стил. перероб. зазнаючи́ зби́тків; несу́щий эне́ргию носі́й ене́ргії; несу́щая пове́рхность підтримко́ва по́ве́рхня; ПОНЕСТИ́, понести наказа́ние діста́ти ка́ру, бу́ти пока́раним; понести убы́тки ще ма́ти зби́тки, безпідставно забуте утра́титися, фаміл. нагрі́тися; не понести убы́тку зоста́тися при свої́х інтере́сах; |
ОПУСТОША́ТЬ ще ходи́ти по́топтом, підсил. сі́яти смерть; опустоша́ющий що /мн. хто/ пусто́шить тощо, ста́вши сі́яти смерть, покли́каний спусто́шити, пустоши́тель, плюндрій, плюндрува́льник, прикм. спусто́шливий, смертоно́сний, спусто́шувальний, плюндрува́льний, споро́жнювальний, образ. спусто́шливої дії; опустоша́ющийся/опустоша́емый пусто́шений, спусто́шуваний, плюндро́ваний, споро́жнюваний; |
ОПУСТОШИ́ТЕЛЬНЫЙ ще смертоно́сний. |
ПОРАЖА́ТЬ ще рази́ти, трощи́ти, (виглядом) впада́ти в о́ко, (вогнем) військ. накрива́ти, (органи тіла) ушко́джувати; поража́ть в права́х позбавля́ти прав; поража́ть на́ смерть ще убива́ти; ПОРАЖА́ТЬСЯ (дивуватися) н.з. нетя́митися; поража́ющий 1. що /мн. хто/ вража́є тощо, маста́к вражати, зда́тний врази́ти, прикм. разю́чий, вразли́вий /для кого/, приголо́мшливий, засліпу́щий, дивови́жний, (про вістку) оказ. землетру́сний, (виглядом) феєри́чний див. ще удивляющий, 2. що /мн. хто/ уража́є тощо, ста́вши трощити, зда́тний розтрощи́ти, прикм. нищівни́й, руйнівний, розтро́щувальний, разю́чий, фраз. уда́рний, аґреси́вний, ура́жувальний, розбива́льний, побива́льний, розтро́щувальний, (ефект) з род. відм. калі́чення; поража́ющий воображе́ние захо́пливий, гостроціка́вий; поража́ющий на́ смерть уби́вчий, смертоно́сний; поража́ющийся/поража́емый 2. ура́жуваний, розби́ваний /поби́ваний/, тро́щений, розтро́щуваний, прикм. діткли́вий; поража́ющийся 1. ди́вом диво́ваний, приголо́мшуваний, захо́плюваний, прибл. вра́жений, здиво́ваний, незда́тний ви́йти з ди́ва; |
СРАЖА́ТЬСЯ ще воюва́ти [сража́ться с ветряны́ми ме́льницами воюва́ти з вітряка́ми]; сража́ться с чем побо́рювати що; сража́ющий 1. що /мн. хто/ /мн. хто/ зва́лює тощо, зви́клий побо́рювати, зда́тний звали́ти, прикм. разю́чий, смертовби́вчий, смертоно́сний, смерте́льний, нищівни́й, 2. що тя́жко вража́є тощо, зда́тний приголо́мшити, прикм. приголо́мшливий, прибива́льний, пригні́чувальний, приголо́мшувальний; сража́ющийся/ сража́емый 1. зва́люваний, підко́шуваний, 2. приби́ваний, пригні́чуваний, приголо́мшуваний; сража́ющийся що бо́реться тощо, побо́рювач, гото́вий боро́тися, образ. в огні́, в борні́, у боротьбі́ з, прикм. фраз. польови́й, бойовий, фронтовий; сража́ющийся со страстя́ми побо́рювач при́страстей; |
УБИВА́ТЬСЯ ще впада́ти у відча́й, (за ким) жури́тися ким; убива́ющий 1. що /мн. хто/ вбива́є тощо, охо́чий вбива́ти, зго́дний /рі́шений/ уби́ти, уби́вця, душогу́б, зарізя́ка, прикм. уби́вчий, душогу́бний, смертоно́сний, смертовби́вчий, смерте́льний для кого, оказ. убиву́щий, 2. трамбующий; убивающийся/убива́емый 1. уби́ваний, заби́ваний, приголо́мшуваний, пригні́чуваний, засму́чуваний, марно́ваний, гайно́ваний, 2. трамбо́ваний, уто́птуваний, торо́ваний; убивающийся по ком стил. перероб. ставши побива́тися за ким; УБИ́ТЬ ще обірва́ти життя́, образ. ки́нути під коле́са, вульг. ви́пусти-кишки́; убить двух за́йцев ще спекти́ дві пече́ні на одно́му вогні́, спекти́ і свою́ пече́ню при то́му ж вогні́; меня́ чуть не уби́ли мене́ тро́хи не вби́то; уби́вший, уби́вшийся ОКРЕМА УВАГА; уби́вший уби́вця, душогу́б, зарізя́ка; уби́вшийся уби́тий, заби́тий, розби́тий; |
УБИ́ЙСТВЕННЫЙ ще смертоно́сний, (про умови) душогу́бний. |
УНИЧТОЖА́ТЬ образ. пуска́ти під ніж, (впень) стира́ти на по́рох, (бліх) виво́дити; уничтожа́ть до основа́ния ни́щити до тла, стира́ти з (лиця́) землі́; уничтожа́ющий що /мн. хто/ ни́щить тощо, наста́влений ни́щити, ра́ди́й зни́щити, за́йня́тий ни́щенням, зни́щувач, вини́щувач, руйнівни́к, уроч. нищи́тель, прикм. нищівни́й, руйнівний, смертоно́сний, зни́щувальний, вини́щувальний, вигу́блювальний, ліквідува́льний, поет. широкозгу́бний; уничтожающийся/уничтожаемый ни́щений, зни́щуваний, вини́щуваний, вигу́блюваний, ліквідо́ваний; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Смертоносный – смерте́льний, смертяни́й, -а́, -е́. |
Ядовитость –
1) (смертоносность) отру́йність, -ности; 2) (язвительность) ущи́пливість. |
Ядовитый –
1) (смертоносный) отру́йний, -а, -е; (язвительный) ущи́пливий, -а, -е. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Смерте́льний –
1) смертельный, смертоносный; 2) смертный. |
Смертяни́й – смертоносный. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Смерте́льний, -а, -е.
1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. І. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. І. 188. Лежить на смертельній постелі. НВолын. у. |
Смертяни́й, -а́, -е́. Смертоносный. Той Тартар смертяний, що пліндруванням дише. К. ХП. 103. Смертяний бій. К. МХ. 27. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
*Смертоносный — смертяни́й; С. полоса — смертяна́ сму́га. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
провідни́ця, провідни́ць; ч. провідни́к 1. та, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. [Не все втрачено: зорі присвічують мені, провідниця крокує на відстані витягнутої руки – досить надійно, аби вспіти ухилитися від смертоносного удару <…>. (Наталія Одала «У пошуках життя», 2011). У образі Шякунталі він бачить провідницю до цієї країни, свою індійську Беатриче, що мала б його у цю країну завести <…> (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). Герцоґ, усе йдучи за своєю провідницею, що вела його за руку, прийшов нарешті до витких сходів, зроблених у товщі муру <…> (Александр Дюма «Королева Марґо», Т. 1, пер. Ольга Косач-Кривинюк, 1930).] // та, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам’ятками місцевості, мистецтва та ін. [А тут, де ми ходимо, вони взагалі припинили свій ріст, – наголошує провідниця Валентина. (ye.ua, 08.10.2017).] 2. перен. та, хто впроваджує когось або щось кудись. [<…> Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох (звичайно, гостро критично добираних) суто галицьких мовних елементів <…>. (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944).] // духо́вна провідни́ця – та, кому довіряють духовний супровід. [Працюй з нами, коли матимеш охоту, а коли б тобі знадобилася духовна провідниця, сестра Даніела завжди тобі допоможе. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006).] 3. працівниця залізничного транспорту, яка супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів. [Жінка розповіла, що проводжала чоловіка на потяг до Тернополя, він дав свій квиток провідниці вагону №3. (Фіртка, 2019). Відколи провідниця вагона й син застелили на лаві постіль і мати простягла на ній важкі, як не свої, ноги, їй стало раптом гірше. (Борис Антоненко-Давидович «За ширмою», 1957).] 3. організаторка, керівниця чогось. [Проте, характер Катрусі не дозволяв бездіяльно відсиджуватись вдома – в 1941-1943 рр. вона була Крайовою Провідницею жіночої мережі Організації Українських Націоналістів <…>. (Святослав Липовецький «Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок», 2009). <…> найдіяльнішою організаторкою й провідницею цих вечірок була Л. М. (Краківські вісті, 30.01.1942). Учасниці дівчата, побравшися за руки, довгою чередою бігають між трьома застромленими в землю кілками, трьома посадженими на землі дітьми або просто куди тягне їх провідниця хору, корифейка, виробляючи всякі зігзаги і викрутаси <…>. (Михайло Грушевський «Історія української літератури», Т. 1: Початки і розвій словесного мистецтва, 1923). Аж сьогодні вечором увійдеш між нас, а я, провідниця святих танечниць Гатори, просвічу тебе. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).] див.: екскурсово́дка, провідни́чка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 620. Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 134. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Смертоно́сный = смерте́льний. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)