Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «ум»
Шукати «ум» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9) — баса́. Пѣть басомъ.
10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13) — зави́чку. См. Завичка.
14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17) — мі́рку. Снимать мѣрку.
18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20) — на спи́ток. Испытывать.
21) — на спо́відь. Исповѣдывать.
22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Ги́шки́, -шо́к, ж. мн. = Гижки. Желех. Ум. Гишечки́.
Небо́рейко, -ка. Ум. отъ небір.
У́м, ума́, м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. Не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. З добра́ ума́. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. Ума́ виві́дувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. Уме́ць, умо́чок.
Уме́ць, умця́ и умцю́, м. Ум. отъ ум. У його умцю за дурну вівцю. Ном. № 6262.
Умо́чок, -чка, м. Ум. отъ ум.
Чіпо́к, -пка́, м.
1) Ум. отъ чіп.
2) = Чепець 1. Бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки. Г. Барв. 148. Ум. Чіпо́чок, чі́пчик, чі́пчичок. Глянь, Палазю, на поріг, несуть чіпчичок либонь твій. Грин. III. 548.
Чіпо́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ чіп.
2) Ум. отъ чіпок.