Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «худо»
Шукати «худо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зло, сущ. –
1) зло (р. зла), ли́хо (-ха), лихе́ (р. лихо́го), (редко) ху́до (-да). [Ну, бра́те, – ка́жуть: як ти жив? добро́ чи зло роби́в? (Гліб.). Лю́ди не одна́ково розумі́ють добро́ і зло, пра́вду і непра́вду (Наш). Хто сі́яв зло, той пожина́в скорбо́ту (Куліш). Піп люде́й кара́є, а сам ли́хо ро́бить (Номис). Рома́не! лихи́м живе́ш, литвино́м оре́ш (Номис). Я їм добра́ не зи́чу, ху́да не ми́слю (Чуб. V)].
• Делать зло – ли́хо ко́їти, чини́ти, учини́ти (сделать) кому́, (образно) ли́хо кува́ти кому́.
• Ом сделал страшное зло – він вчини́в (зроби́в, ско́їв) страшне́ ли́хо.
• Желать зла кому – ми́слити зло кому́, бажа́ти (зи́чити) ли́ха кому́.
• На зло научать кого – на ли́хо вчи́ти кого́.
• Употреблять во зло – вжива́ти на зле що, зловжива́ти що; см. Злоупотребля́ть.
• Считаться за зло – йти (вважа́тися) за зле;
2) (беда) ли́хо, біда́, (неожид.) лиха́ годи́на; см. Беда́.
• Общественное зло – грома́дське ли́хо.
• Рабство есть величайшее из зол – ра́бство – це найгі́рше ли́хо (зло).
• Из двух зол выбирай меньшее – котре́ ли́хо ме́ншеє те й вибира́й.
• Постигло зло кого – спітка́ло ли́хо кого́, поби́ла кого́ лиха́ годи́на.
• Как на зло (на беду) – як на зло, як на ту пеню́, як на те. [Як на ту пеню́ й ма́ти прихо́дять (Сл. Гр.)].
• Избежать зла – уни́кнути, втекти́ ли́ха (біди́).
• Уйти от зла – втекти́ від ли́ха (біди́).
• Вещать зло – ли́хо (біду́) віщува́ти кому́;
3) (злость) злість (-о́сти).
• На зло (делать) – на зби́тки, на злість, на при́крість, на пеню́, на ка́пі[о]сть, (на перекор) навкі́р, навкі́рки, наперекі́р, насукі́р кому́ (чини́ти). [Це він на зби́тки ота́к ро́бить (Кам. п.). На злість мої́й жі́нці неха́й мене́ б’ють (Приказка). Усе́ на ка́пость ро́бить (Сл. Гр.)].
• Зло взяло меня – за́злісно мені́ ста́ло, лю́то зроби́лося мені́.
• Сорвать зло на ком – зігна́ти се́рдце (оско́му) над ким на ко́му. [Щоб над ким-не́будь се́рце своє́ зігна́ти (Квітка)].
• Со зла – зо-зла́, зі-зла́, з се́рця, з пересе́рдя. [Тро́хи з се́рця не скази́всь (Стор.)].
Избыва́ть, избы́ть –
1) (сживать, изводить кого) запа́гублювати, запа́губити, зво́дити, зве́сти́ зо сві́ту кого́; см. Погубля́ть;
2) (отделываться, избавляться от кого, чего) збува́ти, збу́ти що, збува́тися, позбу́тися кого́, чого́, відкара́скуватися, відкара́скатися від ко́го, від чо́го. [Не збу́ду сму́тку ані вдень, ні вночі́ (Чуб.). Збула́ся ба́ба кло́поту з во́вною, бо злоді́ї вкра́ли (Приказка). Ачей коза́к-нетя́жище позбу́деться ли́ха (Пісня)].
• Добро наживай, а худо -ва́й – добра́ набува́й, а ли́хо збува́й или Добра́ набува́йсь, а ли́ха збува́йсь.
• Стыда не -бу́ду – сорома́ не (по)збу́дуся (диал. не скуплю́ся) (Харківщ.).
• Не -бы́л таки беды, настигла – таки́ не втік ли́ха – зу́спіло.
• Молодости не вернёшь, а старости не -дешь – мо́лодости не заве́рнеш, а ста́рости не позбу́дешся;
3) (превосходить кого, что величиною, количеством, силою) перева́жувати и переважа́ти, перева́жити кого́, що; см. Превосходи́ть.
• У нас расход -ва́ет приход – у нас витра́ти перева́жують прибу́тки;
4) (иметься с избытком) не збува́ти;
5) см. Выбыва́ть.
Нажива́ть, нажи́ть –
1) кого, что – нажива́ти, нажи́ти, набува́ти, набу́ти кого́, що и чого́, надбава́ти, надба́ти, придбава́ти, придба́ти що и чого́, прижива́ти, прижи́ти що, ви́жити чого́, убива́тися, уби́тися в що, (в большом колич.) принадба́ти, напридба́ти, понадба́ти чого́, (о мног.) понажива́ти, понабува́ти кого́, що и чого́, понадбава́ти, попридбава́ти що и чого́, повбива́тися в що. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Добро́ нажива́ть (Рудч.). Вже не нажи́ти йому́ дру́гої тако́ї дружи́ни (М. Вовч.). А хоч і поки́неш – пла́кати не бу́ду, а я, молода́я, дру́гого набу́ду (Грінч. III). Садо́к у га́ї розвели́ і па́сіку чима́лу, – всього́ надба́ли (Шевч.). Кому́ понадба́ли добра́ цього́? (Шевч.). Ну, вбивсь у хазя́йство – ті́льки бриль та па́лічка! (Звин.)].
• -ва́ть, -жи́ть работая – доробля́тися, дороби́тися чого́, приробля́ти, прироби́ти, запрацюва́ти що; (тяжёлой работой) загорюва́ти що. [Дороби́вся він вели́ких доста́тків (Богодух.). Прижили́, прироби́ли ха́ту (Звин.). А що загорю́єш, те вночі́ прогайну́єш (Пісня)].
• -жи́ть хозяйничая – пригосподарюва́ти и пригоспода́рити, загосподарюва́ти и загоспода́рити що.
• -ва́ть, -жи́ть воруя – прикрада́ти, прикра́сти що и чого́.
• -жи́ть друга, недруга – нажи́ти при́ятеля (дру́га), во́рога. [Не напої́вши, не нагодува́вши, во́рога не наживе́ш (Номис)].
• -жи́ть беду, хлопот – напита́ти (собі́) біди́ (ли́ха), кло́поту, доско́чити (собі́) ли́ха, здобу́тися ли́ха, кло́поту, набра́тися ли́ха, кло́поту; (ходя куда-л.) доходи́тися ли́ха, кло́поту. [Доско́чив собі́ тако́го ли́ха, що од ко́льок у бо́ках не міг ні сиді́ти, ни лежа́ть (Яворн.). З тобо́ю ті́льки ли́ха набере́шся (Звин.)].
• -ва́ть, -жи́ть славу – нажива́ти, нажи́ти, зажива́ти, зажи́ти, набува́ти, набу́ти сла́ви, здобува́ти, здобу́ти, придбава́ти, придба́ти сла́ву (и сла́ви). [Ой, не знав коза́к, як сла́воньки – нажи́ти (Хведор. Зб.)];
2) -жи́ть где, у кого, с кем – ви́жити, ужи́ти, ви́бути де, в ко́го, з ким. [У йо́го така́ вда́ча, що до́вго з ним не ви́живеш (не вживе́ш) (Київщ.)].
• Нажи́тый и Нажито́й – нажи́тий, набу́тий, на́дбаний, при́дбаний, прижи́тий, прина́дбаний, напри́дбаний, понажи́ваний и т. п.; приро́блений, запрацьо́ваний; загорьо́ваний; при[за]господарьо́ваний, при[за]господа́рений; прикра́дений.
• Худо -то́е в прок нейдёт – непра́вдою нажи́вши, не покористу́єшся; з непра́вдою прийшло́ – з ві́тром пішло́.
Напро́тив –
1) предл. с род. п. – навпро́ти, про́ти, напро́ти(в), насу́проти́(в), су́проти́(в), навпаки́, (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го; срв. Про́тив. [Стоя́ла вона́ про́ти мі́сяця молодика́ (М. Вовч.). Сі́ла собі́ напро́тив віко́нця (Чуб. V). Він сиді́в напро́сто ме́не (Звин.). Покоти́ла паляни́цю навпаки́ со́нця (Квітка)].
• Лежащий, находящийся -тив – проти́вний, супроти́вний, протиле́жний. [Через сі́ни проти́вна ха́та (Квітка). З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)];
2) союз – а, ба (навпро́ти́, навпаки́).
• Я тебя учу добру, ты -тив делаешь худо – я тебе́ вчу до́брого, а ти (навпро́ти́, навпаки́) ро́биш лихе́;
3) нрч. – на(в)про́ти, про́ти, насу́проти, всу́переч, навпаки́, (зап.) проти́вно, (диал.) навпро́ть; (наперекор) наперекі́р; срв. Вопреки́, Наоборо́т. [Не ба́чите, що навпро́ти ї́демо? – Зверта́йте! (Мирн.). Навпаки́, істо́рія сама́ дала́ нам зовсі́м и́нші при́клади (Грінч.). Я не гні́ваюсь, а навпаки́ раді́ю з то́го (Київщ.). Я зо́всім на́віть не розгні́вався на ньо́го: проти́вно, його́ по́гляд болі́в мене́ (Франко). Та не йдіть бо навпро́ть (Київ)]. Его там не было! – -тив, он там был! – Його́ там не було́! – Навпаки́, він там був! (ба був!).
Нера́вный – нері́вний, неодна́ковий. [Переломи́в на дві нері́вні части́ни (Полт.). Я́сно, що «бій» на́дто нері́вний (Еллан)].
• -ный брак – нері́вний шлюб, шлюб із нері́внею (не под стать: не до па́ри).
• И худо худу -но́ – і ли́хо ли́хові нері́вне.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ХУ́ДО фраз. кри́вда [он худа не де́лает він кри́вди не ро́бить];
нет худа без добра́ ще нема́ ща́стя без неща́стя, галиц. нема́ біди́, щоб не ви́йшли гаразди́ (і нема́ гаразду́, щоб не ви́йшов на біду́).

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Худо, сущ. – ли́хо, -ха, лихе, -хо́го.
Худо, нар. – погано, зле, кепсько.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

I. Худо.
• К худу, к добру ли? – на лихе чи на добре?
• Нет худа без добра – нема лиха без добра. Пр. Лихо не без добра. Пр. Немає злого, щоб на дороге не вийшло. Пр. Нема лиха без щастя. Пр.
• Помянуть худом – згадати лихим словом.
II. Худо
• Не худо [было] бы – не погано (не зле, добре) було б.
• Худо-бедно (разг.) – щонайменше (якнайменше); принаймні.
Нажитой
• Худо нажитое впрок не идёт – неправдою прийшло з вітром пішло. Пр.
Сшитый
• Неладно (нескладно, худо) скроен, да крепко (плотно) сшит – хоч не в лад, та широко ступає. Пр. Хоч погано баба танцює (дівка співає), зате довго. Пр. Хоч не гладко, та міцно. Пр. Хоч нескладно, та ладно. Пр. Хоч рябе на виду, та маслаки до ладу. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Капа́рити, -рю –
1) худо делать, пачкать;
2) жить в нищете.
Ке́псько – худо, плохо.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Где раки зимуют. Див. Знает, где раки зимуют.Где тонко, там и рвется. Где худо, тут и порется. —
1. Де коротко - там і рветься.
2. До нашого берега ніщо добре не припливе: як не кізяк, то тріска.
3. У людей повна піч та горить, а у мене одна ломака, та й та не горить.
4. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одно поліно, та й те не горить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

Міке́ль-А́нджельо Буонаротті (іт. худож.), не відм.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Капа́рити, -рю, -риш, гл.
1) Худо дѣлать, кропать, пачкать. Желех.
2) Жить въ нищетѣ. Свій вік капарить. Желех.
Ке́псько, нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли. НВолын. у.
Незгі́рш, незгі́рше, нар.
1) Не хуже. Взнала й я незгірш старенької моєї, почім на світі ківш лиха. Г. Барв. 372.
2) Не особенно худо, сносно. В сього хазяїна було мені незгірш. Г. Барв. 243.
І. Ху́до, -да, с. Худо, зло. Я їм добра не вжичу, худа не мислю. Чуб. V. 1172.
ІІ. Ху́до, нар. Плохо, худо. Ой як добре буде, то я й забарюся, а як худо буде, то й назад вернуся. О. 1861. IV. 93. (Нп.).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ху́до = пога́но (С. Л.), недо́бре, него́же, ке́псько, нега́рно, ху́до (С. Жел.), зле́. — Погано баба танцює, та ще й довго. н. пр.
Ху́до, ху́да = ли́хо (С. З.), зло́, шко́да, кри́вда, лихе́. — Не роби лихого, та й не бійсь нїчого. н. пр. — В сьому нїчого лихого нема. — Він нїкому кривди не зробив.
Худоба́ = 1. ли́хо, лихе́ і д. Ху́до. 2. ху́дість, худорба́, худорля́вість.
Замѣ́шкать, замѣ́шкивать, ся = забари́ти, ся, зага́яти, ся, заба́вити, ся, бари́ти, ся, забаря́ти, ся, га́яти, ся, зага́ювати, ся, забавля́ти, ся. — Ой як добре буде, то я й забарю са, а як худо буде, то й назад верну ся. н. п. — Чи ти, доле, в лїсї забарилась, чи ти, доле, в полї опізнилась. н. п. — Час до дому, час — забарили нас н. п. (Пр. д. ще під сі. Заме́дливать).
Мо́жется, вживаеть ся тільки у виразах: а) „худо мо́жется“ або „не мо́жется“ = не зду́жаєть ся, не добри́ть ся. — Щось мінї не добрить ся. Хар. Чайч. — б) „Какъ живётся, мо́жется?“ = як ся ма́єте ? Чи жи́ві, чи здорові?
Ху́же = 1. гірше, поганїше, пога́нше, горі́йше. — Хоч гірше, аби иньше. н. пр.— Та не має гірше так нїкому, як бурлацї молодому. н. п. — Погано, дуже страх погано в оцїй пустинї пропадать а ще поганше на Вкраїні дивитись, плакать і мовчать. К. Ш. — Ой худо, худо з таким мужом жить, а ще горійше, як такого нема. н, п. — X. станови́ться, стать = гі́ршати, погі́ршати. — Маленьке — миленьке, а побільша — по-гірша. н. пр. — То полегшає, то знову погіршає. Бар. — X. всего́ = найгі́рш, найгі́рше; найпоганїше. — Какъ мо́жно ху́же = як найпоганїше. 2. худі́ше, худорляві́ше.

Запропонуйте свій переклад