Знайдено 60 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Ворожба́ и вороже́ние –
1) ворожі́ння, ча́ри, чарува́ння. См. Волхвова́ние; 2) зна́хурство. |
Колдовство́ –
1) (действие) см. Колдова́ние; 2) чаклу́нство, чарівни́цтво, чароді́я, характе́рство, (вороженье) ворожби́тство; (чары) ча́ри (-рів), (ум. ча́роньки (-ків)), чар (-ру) и (зап.) чара́ (-ри́), (устар.) хи́морода, хи́мородь (-ди). [Ви́клич чаклу́нством музи́ки да́вні ча́ри (Н.-Лев.). Все це ви́йшло од твого́ чаклу́нства, горба́тий ка́рлику (М. Рильськ.). В на́шого бра́та про запа́с і характе́рство єсть (Куліш). Пе́вне, ча́рами ти гартува́в тоді́ се́рце моє́ (Л. Укр.)]. |
Наве́рно, нрч. – напе́вне[о], запе́вне[о], допе́вне[о], з пе́вністю, пе́вна річ, (реже) на пе́вність, (определённо) ді́йсне[о], дові́дно, (обстоятельно) докла́дно, (диал.) ри́хтенно. [От тоді́ напе́вно ще́знуть ча́ри (Франко). Се таке́ ді́ло, що запе́вне дасть нам мілійо́ни (Кониськ.). Тре́ба допе́вне зна́ти, що і як (Мирн.). Так, з пе́вністю так (О. Пчілка). Пе́вна річ, ся по́вість їм сподо́балась-би (Грінч.). Це я ді́йсне (ді́йсно) зна́ю, його́ нема́ вдо́ма (Звин.). Дові́дно ніхто́ не ска́же, що дав йому́ (Кам’янеч.). Я пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Та се ри́хтенно він зроби́в (Брацл.)]. • Это я -но знаю – це я запе́вне[о] (напе́вне[о], з пе́вністю) зна́ю. • -но не знаю – напе́вне[о] (запе́вне[о], на пе́вність, дові́дно, докла́дно) не зна́ю. [Найгі́рше було́ те, що ніхто́ напе́вно не знав, чи одмі́нять проце́сію (Коцюб.)]. • -но ли вы это знаете? – чи запе́вне[о] (допе́вне[о], ді́йсне[о]) ви це зна́єте? • Вы -но его найдёте – ви напе́вне[о] (ви, пе́вна річ.) його́ зна́йдете. |
Наполня́ть, напо́лнить –
1) что чем – спо́внювати и сповня́ти, спо́вни́ти, по́внити, напо́внювати, наповня́ти, напо́внити, (заполнять) запо́внювати и заповня́ти, запо́вни́ти, (до краёв) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити, спо́внювати, спо́вни́ти и т. п. вщерть (до самых краёв: по са́мі ві́нця), (посуду, помещение ещё) запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипа́ти, наси́пати, (жидкостью) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти що в що, куди́ и що чим, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, понапо́внювати, понаповня́ти, позапо́внювати, позаповня́ти, повипо́внювати, повиповня́ти, позапоро́жнювати, позапорожня́ти, понасипа́ти, поналива́ти. [Сповні́мо ку́бки! (Куліш). Те́мрява сповня́ла глибо́кі яри́ та доли́ни (Грінч.). Лю́ди ко́жну кімна́ту спо́внили ґва́лтом (Коцюб.). Ку́бочки посповня́ла (Мил.). Споло́ханий го́мін по́внить дерева́ (Дніпр. Ч.). Тут тобі́, се́рденько, в степу́ погиба́ти, черво́ною кро́в’ю річки́ наповня́ти (Метл.). Невідо́мі лю́ди запо́внювали кімна́ти (Виннич.). Дим всю ха́ту заповня́є (Франко). Кро́в’ю річки́ й озе́ра випо́внювали (Куліш). Ти́ша виповня́ла ввесь двір (Коцюб.). Не ви́повниш Дніпра́-Славу́ти слі́зьми (Куліш). Глибо́кії доли́ни воло́ською кро́в’ю повипо́внював (Ант.-Драг.)]. • -ня́ть воз кладью – наванта́жувати (наладно́вувати) во́за (віз); срв. Нагружа́ть; 2) (отвлеч. и метаф.) спо́внювати, сповня́ти, спо́вни́ти, перейма́ти, перейня́ти, пройма́ти, про(й)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, налива́ти, нали́ти, (о мног.) поспо́внювати, посповня́ти, поперейма́ти, попройма́ти, поналива́ти кого́, що чим. [Се хвилюва́ло й спо́внювало чуття́м звору́шеної вдя́чности (Н.-Лев.). Ві́тер сповня́в Зінько́ві гру́ди молодо́ю си́лою (Грінч.). Всю зе́млю спо́внила сла́ва чу́ткою про йо́го (Куліш). Ра́дощі, що се́рце поніма́ють (М. Вовч.). Ду́шу перейма́ли ні́жні ча́ри (Крим.)]. Напо́лненный – 1) спо́внений, напо́внений, запо́внений, ви́повнений, запоро́жнений, наси́паний, нали́тий и (зап.) на́лля́тий, поспо́внюваний и т. п. [Передаючи́ спо́внену ча́рку (Васильч.). По́суд, позапоро́жнюваний уся́кими напо́ями (Н.-Лев.)]; 2) спо́внений, про(й)ня́тий, пере́йнятий, нали́тий, попере́йманий, попро́йманий чим. [О́чі в не́ї спо́внені були́ слізьми́ (М. Вовч.). Раз добро́м нали́те се́рце вік не прохоло́не (Шевч.)]. • Сочинение -ное ошибками – твір по́вний помило́к. -ться – 1) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, поспо́внюватися и посповня́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [Відро́ вже спо́внилось водо́ю (Сл. Гр.). Поко́ї спо́внились людьми́ (Н.-Лев.). Ча́рка по́внилась вино́м (Греб.). Ха́та вся виповня́лася людьми́, що надіхо́дили (М. Вовч.)]. • У коровы вымя -ется молоком – коро́ва налива́є, у коро́ви ви́м’я налива́ється. • У неё глаза -нились слезами – у не́ї о́чі зайшли́ сльоза́ми (слізьми́), у не́ї о́чі спо́вни́лися сліз; 2) спо́внюватися и сповня́тися, спо́вни́тися, перейма́тися, перейня́тися, пройма́тися, про(й)ня́тися, поніма́тися, по(й)ня́тися, налива́тися, нали́тися чим, (о мног.) поспо́внюватися, посповня́тися, поперейма́тися, попройма́тися, поналива́тися; бу́ти спо́внюваним, спо́вненим, поспо́внюваним и т. п. [У йо́го гру́ди плаче́м сповня́лися тяжки́м (Самійл.). Вся істо́та спо́внилася ра́дістю (Черкас.). Душа́ її́ перейма́лася жале́м до тіє́ї люди́ни (Київщ.). Се́рце поняло́ся гні́вом та по́мстою (Леонт.)]. |
Наруша́ть, нару́шить – пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, лама́ти, злама́ти, (реже) зломи́ти, полама́ти и (редко, диал.) поломи́ти що, (преступать) переступа́ти, переступи́ти що и через що; (расстраивать, прерывать) зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти що. [Це пору́шує на́ші виго́ди (Пр. Правда). Коли́ я пору́шу сю на́шу уго́ду, то… (Ор. Левиц.). Я стара́, щоб ма́ла зви́чай ба́тьківський лама́ти (Л. Укр.). Ти злама́в нака́з (Грінч.). Не зло́мить ві́ри (Свидн.). Ти полама́в пункт на́шої прися́ги (Куліш). Грома́дську во́лю полама́ли (Мирний). Поломи́ла мату́сину во́лю (Чуб. V). Князьки́ старода́вні звича́ї переступа́ли (Куліш). Педаго́ги переступа́ють уся́ку справедли́вість (Крим.). Не люби́в, коли́ розбива́ли його́ самотину́ (Короленко). Ніхто́ не перебива́в тут на́шої самотини́ (Короленко). Суво́ра ді́йсність переби́ла фанта́зію (Крим.). Не хоті́лося руйнува́ти того́ ти́хого, ду́много на́строю (Василь.)]. • -ть (супружескую) верность – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність. [Я не лама́ла ніко́ли ві́рности (Л. Укр.)]. • -ть владение – пору́шувати, пору́шити володі́ння (посіда́ння), (чужое земельное, стар.) в чужи́й ґрунт вступа́ти, вступи́ти. • -шить границы земельного владения – пору́шити ме́жі земе́льного володі́ння (земе́льної посі́лости), (стар.) зе́млю переступи́ти. • -шить граничные знаки – пору́шити межові́ зна́ки, (стар.) зако́ни ру́шити. • -ть договор – пору́шувати (лама́ти), пору́шити (злама́ти) догові́р (умо́ву, уго́ду). • -ть долг, обязанности службы – пору́шувати, пору́шити обо́в’я́зок (пови́нність), службо́ві обо́в’я́зки. • -ть закон, заповедь, присягу (клятву) – лама́ти, злама́ти (зломи́ти), пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, переступа́ти, переступи́ти зако́н, за́повідь (запові́т), при́ся́гу, (реже) переступа́ти, переступи́ти через зако́н и т. п. [Не ду́майте, що я прийшо́в злама́ти зако́н або́ проро́ків (Біблія). Ви, святи́й зако́н гости́нности злама́вши, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Не зломлю́ зако́ну (Г. Барв.). Ми при́сяги не хо́чемо лама́ти (Л. Укр.). Поруша́ють суспі́льний та мора́льний зако́ни (Наш). Через зако́н переступлю́, а зроблю́ по-сво́єму (Квітка)]. • -ть интересы – пору́шувати, пору́шити інтере́си. • -ть мир – а) (о покое) пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, розбива́ти, розби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти спо́кій. [Не злама́ споко́ю за-для нас (Доман.) Прили́не щось пі́зно осі́нньої но́чи, розбу́дить, засму́тить, спо́кій зруйну́є (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) лама́ти, злама́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти мир. • -ть обещание – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити, схи́бити обі́ця́нку. [Схи́бить хоч малу́ части́ну обі́цянки (Куліш)]. • -ть очарование – руйнува́ти, зруйнува́ти ча́р(и) (о[з]чарува́ння). • -ть порядок, см. Поря́док 2. • -ть право – пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, переступа́ти, переступи́ти пра́во. [Лама́ючи права́ наро́дні (Грінч.)]. • -ть приличия – переступа́ти, переступи́ти присто́йність, пору́шувати, пору́шити, зневажа́ти, знева́жити звича́й (звича́йність). • -ть равновесие – пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зру́шити рівнова́гу. • -ть слово – лама́ти, злама́ти (редко полама́ти, поломи́ти), пору́шувати, пору́шити сло́во, (сов. ещё) схи́бити (змили́ти) сло́во, змили́ти на сло́ві. [Хто лама́є сло́во, той ві́ру лама́є (Номис). Не злама́в Робе́рт свойо́го сло́ва (Л. Укр.). Не пору́шить сло́ва (Ор. Левиц.). Ви знайшли́ тепе́р, до чо́го причепи́тись, щоб сло́во схи́бить (Самійл.). Не ти змили́в сло́во, – я (Кониськ.). Коли́-б чого́ не було́ нам за те, що змилимо́ на сло́ві (Кониськ.)]. • -ть тишину – пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти ти́шу. [Напру́жену ти́шу ніщо́ не поруша́ло (Кодюб.). Гудо́к парово́за поруша́в и́ноді урочи́сту ти́шу но́чи (Черкас.). Затри́мував ди́хання, щоб не зру́шити ти́ші (Л. Укр.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Короленко). Ті́льки крик шулі́ки рі́зко збива́в ти́шу (Короленко)]. • -ша́ть общественную тишину – пору́шувати грома́дський спо́кі́й. • -ть ход работы – перебива́ти, переби́ти робо́ту. • Нару́шенный – пору́шений, зла́маний, пола́маний, пересту́плений; зру́шений, розби́тий, переби́тий, зби́тий, зруйно́ваний. [Охоро́на зла́маного пра́ва (Рада)]. • -ться – пору́шуватися, пору́шитися, лама́тися, злама́тися; бу́ти пору́шуваним, пору́шеним, ла́маним, зла́маним, пересту́пленим и т. п. [Си́ли небе́сні пору́шаться (Біблія)]. • Равновесие -шилось, -шено – рівнова́га пору́шилася (зру́шилася), рівнова́гу пору́шено (зру́шено). • Законы природы не -ются безнаказанно – зако́нів приро́ди не мо́жна злама́ти (пору́шити, переступи́ти) безка́рно. |
Обая́ние – зачаро́вання; ча́ри. [Він був немо́в у зачаро́ванні]. |
Очарова́ние – о(б)чарува́ння, за[при]чарува́ння, (чары) чар, ча́ри. [Впива́йтесь ча́рами весни́]. |
Очаро́вывать, очарова́ть – чарува́ти, з[у]чарува́ти, о(б)чаро́вувати, о(б)чарува́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти, причаро́вувати, причарува́ти, (о мног.) пообчаро́вувати, почарува́ти, поза[при]чаро́вувати кого́, що чим. • Очаро́ванный, -ван – о(б)чаро́ваний, зачаро́ваний, зчаро́ваний, причаро́ваний чим, ким, пови́тий у ча́ри. |
Питьё́ –
1) пиття́. [Охо́ту мав він до пиття́, і пив зовсі́м не во́ду (Самійл.)]. • -тьё́ с жадностью – жлу[о]кта́ння, дудлі́ння, смокта́ння, дудлі́ж; 2) (напиток, пойло) пиття́, питво́, напі́й (-по́ю), на́питок (-тку), пите́ння, тру́нок (-нку). • -тьё́ заговорное – дання́, да́вання. [Дання́ гі́рше від трути́зни]. • -тьё́ волшебное – чаровина́, ча́ри. • Годный для -тья́ – питни́й. • Годная для -тья́ вода – го́жа вода́. • Негодный для -тья́ – непитни́й, до пиття́ негодя́щий, него́жий. |
Превраща́ть, преврати́ть –
1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)]. • Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу. • Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню. • Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в. • -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́. • -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.). • -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду. • Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід. • -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння. • -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні. • -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що. • -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)]; 2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)]; 3) см. Перевора́чивать; 4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння). Превращё́нный – 1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)]; 2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані; 3) перекру́чений, переина́чений. |
Пресыща́ть, -ся, пресы́тить, -ся – переси́чувати, -ся и пересища́ти, -ся, пересити́ти, -ся чим; срв. Насыща́ть, -ся. [Давно́ пересити́всь війно́ю (Куліш). У́чтою життя́ не ма́ли ще коли́ пересити́ться (Франко)]. • -сы́титься жизнью – нажи́тися до пере́ситу (до не́схочу), пересити́тися життя́м. • Пресыщё́нный – переси́чений чим. [Він прині́с уто́мленій Ела́ді та переси́ченому завойо́вницькою експа́нсією Ри́мові ча́ри забуття́ (Ніков.). Переси́чені і розчаро́вані (М. Зеров)]. • -щё́н театрами – переси́чений теа́трами. |
Прису́ха – ча́ри, лю́бощі. [Чи ти мені́ лю́бощів да́ла? (Чуб.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
ОЧАРО́ВЫВАТЬ ще причаро́вувати, заворо́жути, обма́рювати (ча́рами), наво́дити ча́ри; очаровывающий що /мн. хто/ зачаро́вує тощо, ста́вши причаро́вувати, зда́тний причарува́ти, спо́внений ча́ру, чарівни́к /чарівни́ця/, прикм. чарівни́й, чарівли́вий, ома́нливий, обма́рливий, при́воротний, образ. по́вен ча́ру /ча́рів/; очаровывающийся/очаровываемый зачаро́вуваний, причаро́вуваний, заворо́жуваний, обма́рюваний (ча́рами); ОЧАРОВА́ТЬ (чим) підкури́ти ча́дом чого і похідн.. |
ПРИБЕГА́ТЬ, прибега́ть к чему ще ужива́ти що, пуска́тися на [прибега́ть к колдовству́ пуска́тися на ча́ри]; прибега́ть к по́мощи вдава́тися за допомо́гою /по́міччю/; прибега́ть к ра́зным сре́дствам бра́тися на всі способи́; прибега́ть к си́ле ору́жия вдава́тися до збро́ї; прибега́ть к сомни́тельным сре́дствам образ. тонку́ ни́тку сука́ти; прибега́ть к хи́трости бра́тися /пуска́тися/ на хи́трощі /спо́сіб/; не прибега́ть к иносказа́нию назива́ти ре́чі свої́ми імена́ми; прибега́ющий що /мн. хто/ вдає́ться тощо, ра́ди́й /зму́шений/ вда́тися, схи́льний вдава́тися; |
СВЯЩЕННОДЕ́ЙСТВОВАТЬ коротк. ча́ри ді́яти, книжн. уро́чи́сто пра́вити слу́жбу, (над чим) чаклува́ти, (коло чого) ірон. ворожи́ти; священнодействующий що /мн. хто/ ді́є ча́ри тощо, за́йня́тий священноді́йством, прикм. святобо́жний, свяще́нний, стил. перероб. ста́вши священноді́яти. |
СНИМА́ТЬ (копію) роби́ти, (з потяга) зса́джувати, (вирок) касува́ти, (кого) фотографува́ти галиц. світли́ти, (біль) тамува́ти, вгамо́вувати, (останню сорочку) здира́ти, (пропозицію) бра́ти наза́д, (побої) юр. засві́дчувати, (з роботи) звільня́ти; снимать го́лову стина́ти /скру́чувати/ го́лову; снимать запре́т касува́ти /галиц. відклика́ти/ заборо́ну; снимать кварти́ру найма́ти поме́шкання; снимать ма́ску = сбрасывать ма́ску; снимать ме́рку бра́ти мі́рку; снимать напряжённость в отноше́ниях удоброду́шнювати стосу́нки; снимать показа́ния відбира́ти сві́дчення; снимать с /вещево́го, пищево́го/ дово́льствия спи́сувати з постача́ння /о́дягом, харча́ми/; снимать скры́той ка́мерой фільмува́ти потайно́ю ка́мерою; снимать со счёта (гроші) вибира́ти; снимать с предохрани́тельного взво́да /с предохрани́теля/ відбезпе́чувати; снимать с себя́ отве́тственность умива́ти ру́ки; снимать противоре́чие усува́ти супере́чність; снимать стру́жку с кого скрома́дити мо́ркву /накру́чувати хвоста́/ кому; снимать тяжёлое настрое́ние кому розпого́джувати кого; снимать фильм фільмува́ти, накру́чувати фільм; СНИМА́ТЬСЯ фотографува́тися, роби́ти фо́то; снима́ющий 1. що /мн. хто/ здійма́є тощо, призна́чений зня́ти, тех. зніма́ч, прикм. зніма́льний, для зняття́ /зніма́ння/, стил. перероб. зніма́ючи, 2. що фотографу́є, фото́граф, прикм. фотографува́льний, 3. що найма́є, найма́ч, 4. тамува́льний, стил. перероб. таму́ючи, 5. юр. засві́дчувач, 6. що звільня́; снима́ющий боль протибольови́й; снима́ющий допро́с допи́тувач; снима́ющий запре́т зго́дний скасува́ти заборону; снима́ющий кварти́ру найма́ч поме́шкання, квартиронайма́ч; снима́ющий ме́рку відбо́рець мі́рки; снима́ющий сли́вки / снима́ющий пе́нки/ збира́ч вершкі́в; снима́ющий после́днюю руба́шку зда́тний /гото́вий/ зде́рти оста́нню соро́чку; снима́ющий противоре́чие зда́тний усу́нути супере́чність; снима́ющий стру́жку покли́каний накрути́ти хвоста́; снима́ющий фильм фільмар, фільмува́льник, прикм. фільмува́льний; снима́ющий ша́пку пе́ред кем ра́ди́й вклони́тися кому; снимающийся/снима́емый 1. зді́йманий, зди́раний, зса́джуваний, касо́ваний, прикм. книжн. знімни́й, 2. фотографо́ваний, 3. на́йманий, 4. тамо́ваний, угамо́вуний, 5. засві́дчуваний, 6. зві́льнюваний, пор. СЪЁМНЫЙ; СНЯТЬ (рукою) галиц. відійня́ти, (фільм) накрути́ти, зафільмува́ти; і похідн.; снять напряже́ние образ. ви́пустити па́ру; снять ча́ры розби́ти ча́ри. ЗАСНЯ́ТЬ (на плівку) зафіксува́ти, (фільм) зафільмува́ти, накрути́ти; заснявший ОКРЕМА УВАГА; |
ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/; терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь]; терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти; терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти; терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися; терпе́ть крах леті́ти у прі́рву; терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́; терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м; терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/; терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем; не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого; не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує; он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні; терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого; терпящий банкро́тство банкрут; терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії; терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями; терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний; терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки; терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків; не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий; не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу; терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ; терпе́вший ОКРЕМА УВАГА; до́лго терпе́вший довготерпели́вий; ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти; перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА; ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди; потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися; потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха; потерпе́вший крах сі́сти на лід; потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися; потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́; потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу; потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА; потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток; потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі; потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су; потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин; потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений; потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́. |
ЧАРОВА́ТЬ ще 1. відьмува́ти, чаклува́ти, ча́ри ді́яти, чароді́яти, 2. заворо́жувати, зачаро́вути, (красою) полони́ти; чару́ющий 1. що /мн. хто/ чаклу́є тощо, зви́клий чаклува́ти, ра́ди́й зачарува́ти, чарівни́к, чароді́й, чароді́йник, маг, ворожби́т, прикм. чароді́йний, магі́чний, 2. що чару́є тощо, зви́клий ворожи́ти, ра́ди́й заворожи́ти, прикм. спо́внений ча́рів, чарівни́й, чарівли́вий, чарівни́чий, /голос/ соло́дкий, /як міра вияву/ неземни́й, небе́сний, фраз. споку́сливий, складн. чарли́вий [чарующее зе́лье чар-зі́лля], пор. завораживающий; чарующийся/чару́емый 1./2. чаро́ваний, зачаро́вуваний, заворо́жуваний. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Колдовство – ча́ри, -ів, чарівни́цтво, -ва. |
Чародейство – чарівни́цтво, -ва, ча́ри, -рів. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Который
• В котором часу? – о котрій годині? (рідше у котрій годині?); котрої години?; коли? • Который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушив. Пр. • Который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік? • Который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що; що він; що вона; що воно; що вони; (рідше) який, яка, яке, які; (зрідка) котрий, котра, котре, котрі. [А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? Шевченко. Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця. Українка. Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… Франко. Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Тичина. До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? Котляревський.] • Который час? – котра година? |
Милый
• Всякому мила своя сторона – кожному мила своя сторона. Пр. Нема в світі над свою (над рідну) країну. Пр. Рідний край — земний рай. Пр. Де рідний край, там і під ялиною рай. Пр. • Для милого дружка и сережка из ушка – для милого друга і вола з плуга. Пр. Для бажаного друга і коня з плуга. Пр. Для вас і сорочку з нас. • Ему ничто не мило – йому ніщо [в світі] не миле [не любе]. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Кому гнило, а нам мило – хоч кому й зогниле, а (але) мені миле. Пр. • Милого побои не долго болят – від милого друга мила й пуга. Пр. Від свого пана не болить і рана. Пр. • Милые бранятся — только тешатся – милі посваряться — ще краще помиряться. Пр. Сварка чоловіка з жінкою — літній дощ. Пр. Хто кого любить, той того й чубить. Пр. • Насильно мил не будешь – на милування нема силування. Пр. Силою не будеш (не бути) милою. Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Не спаруєш голубки з півнем, бо голубка півневі не рівня. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силуваним волом не доробишся. Пр. Силуваним конем не поїдеш. Пр. Силою колодязь копати — води не пити. Пр. • Не мил и вольный свет, когда милого друга нет – без вірного друга велика туга. Пр. • Не по-хорошему мил, а по-милому хорош – не тим любий, що хороший, а тим хороший, що любий. Пр. • Он мне не мил – він мені не до любові (не милий). • [Самое] милое дело! (разг. ирон.) – мила (наймиліша, гарна, найкраща) річ! • Свет мне стал не мил – світ мені не милий став; світ мені знемилів (знемилився, іноді не змилився). [Як побачила тебе, світ мені не змилився, усім я нудила, усюди я скучала. Квітка-Основ’яненко.] • С милым рай и в шалаше – хоч хліб з водою, аби, милий (аби, серце), з тобою. Пр. Сухарі з водою, аби, серце, з тобою. Пр. Хоч в одній льолі, аби до любові. Пр. Хоч у курені, аби до серця мені. Пр. Хоч борщ без сала, аби душа пристала. Пр. Хоч ох, та вдвох. Пр. |
Насильно
• Насильно мил не будешь – на милування нема силування. Пр. Силою не бути милою. Пр. Силуваним конем недоробишся (не поїдеш). Пр. Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Пр. Силком не націлуєшся. Пр. Силою (насильно) колодязь копати не пити води [з нього]. Пр. |
Опоражниваться
• Чары (рюмки) усердно опоражнивались – чар(к)и завзято (старанно, ретельно) спорожнялися; чарки запопадливо вихилювано; коло чарок добре ходжено. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Чар, -ру, ча́ри, -рів –
1) волшебное зелье; 2) колдовство, волшебство, чародейство. 3) очарование. • Неперемо́жний чар – неотразимое обаяние. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
чар, ча́ру, -рові, в чару́; ча́ри, ча́рів |
ча́ри, ча́рів, -рам |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Воропа́й, -пая, м. ? Чоловіче воропаю, де ж я тебе поховаю? Заховаю під вербою. Чим накрию? Пеленою. Заховаю на могилі, щоб по тобі вовки вили. Тополя, Чари, 9. См. еще Потебня. ІІІ. 65. |
За́вше, нар. = Завжде. У мене чари завше готові: білеє личко, чорнії брови. Чуб. V. 75. |
Кедь, нар. = Коли. Як би я го зчарувала, кедь я чари не видала? Голов. Кедь не прийду за рік, за два — не чекай м’я, мила, нігда. Гол. І. 83. |
Лихи́й, -а́, -е́.
1) Злой. Помер наш пан, почав молодий господарувати. І старий був недобрий, а сей такий лихий, що нехай Господь боронить! МВ. І. 114. Лихий доброго попсує. Ном. № 5983. Нещаслива година, як лиха родина. Ном. № 9335. Лиха доля і під землею надибає. Ном. № 1728. Бу́ти лихо́ї во́лі, лихи́м ду́хом ди́хати (на ко́го). Быть злымъ (на кого). І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Св. Л. 287. На дитину лихим духом дише. Грин. III. 304. Бу́де лихи́й світ (кому́). Будетъ бѣда. Не сміла сказати... бо буде їй лихий світ. Св. Л. 184. 2) Дурной, худой. Не можеш збути, як лихого шеляга. Ном. № 2867. По ярмарку лихий торг. Посл. Бу́ти лихи́м на що. Быть плохимъ въ чемъ-либо. Лихий на шерсть. Вас. 209. Лихи́й на о́чі. Съ дурнымъ глазомъ. Мнж. 155. 3) Ветхій. Лихий сірячок. 4) Чортъ. Нехай його лихий візьме. Шевч. 79. Лихий їх зна, що там робили. Котл. Ен. Иногда: лихи́й-необа́чний. От, нахилився, а він, лихий-необачний (то б то чорт), взяв мене за бороду та й не пуска. Рудч. Ск. I. 117. К лихі́й ма́тері! Къ чорту! 5) Лихе́. Зло. Що годиться по суботах: добре робити, чи лихе робити? Єв. Л. VI. 9. Романе! лихим живеши, литвином ореши. Ном. № 662. 6) Лиха́ годи́на. Несчастіе, бѣда, дурныя обстоятельства, бѣдствованіе. При добрій годині й чужі побратими; при лихій годині нема і родини. Ном. № 2310. Щоб тебе́ не мину́ла лиха́ годи́на! (Проклятіе). Ном. № 3746. Буде тепер мені лиха година від моєї пані. Г. Барв. 314. 7) Лиха́ напа́сть. Внезапное несчастье; болѣзнь. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. 152. 8) Лихі́ о́чі. Дурной глазъ, который, согласно народному повѣрью, есть у нѣкоторыхъ людей, могущихъ однимъ взглядомъ причинить какое-нибудь несчастіе, болѣзнь й даже смерть. Цур та пек, лихим очам! Ном. № 8359. 9) Лихи́й час. а) Неблагопріятное, несчастное время. б) Плохое расположеніе духа. В добрий час поговорити, а в лихий помовчати. Ном. № 8362. Ум. Лихе́нький, лихе́сенький. Єсть у мене коник вороненький, — перескоче ті чари лихенькі. Чуб. V. 1197. К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька, а к Різдву хоч сирова, аби нова. Ном. № 428. Ой хоть він (чоловік) був лихесенький, та на ввесь світ славнесенький. Гол. І. 89. |
Полони́нський, -а, -е = Полонинний. Звичаї, чари і полонинські примівки. Шух. І. 195. — хід. Выгонъ скота весной въ полони́ну. Шух. І. 197. |
Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл.
1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212. |
Троя́кий, -а, -е = Трояковий. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. І. 1. Збірала трояке зілля на чари мені. Чуб. V. 31. |
Фукати, -каю, -єш, гл.
1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із панщини, на воли фукає. Гол. І. 220. |
Чар, -ру, м. Волшебное зелье. Як поїхав козаченько яром, — перелита доріженька чаром. Грин. III. 276. Во мн. ч.: ча́ри — также еще и чары, колдовство, волшебство. Чуб. І. 94. Ми його (капшучок) кочергою вигорнули із комори, думаючи, що то які чари. Рудч. Ск. II. 144. Дала вона якесь дання йому, якісь чари чарувала. МВ. ГІ. 142. А в мене чари, чари готові: білеє личенько і чорні брови. Мет. 6. Ум. Чароньки. Мабуть я у тебе чароньків наївся. Рудч. Чп. 181. Що в мене чароньки — чорнії брівоньки. Чуб. V. 221. |
Ча́роньки, -ків, м. мн. Ум. отъ чари. См. Чар. |
Чарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Колдовать, очаровывать. Брала пісок з під білих ніжок, тебе чарувала. Нп. Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала. МВ. II. 142. А Наталя за всю челядь славилась красою, чарувала оченьками, личком і косою. Мкр. Н. 4. |
Чинки́, мн. = Чари (см. Чар.). Вх. Зн. 80. |
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)
Levisticum officinale Koch — люби́сток ліка́рський (Ру, Оп); люби́сток (Вх3, Сл; Чн, Нв, Hz, Вх, Рг1, Ср, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Жл, Вх7, Hl, Mj, Rs, Шх, Гр, Ощ, Ян1, Ян4, Дб, Ду, Ів, Mk, Ос, Пч, Мс — ЗАГ), люби́сток звича́йний (Мл); безсме́ртник (Сб — СТ), бояк (Сб — ДС), веґе́та (Мг — ЗК), ду́дочник (Мс — СТ), естраґо́н (Коб — ДС), зе́ллер (Мг — ЗК), зірки (Mk, См — СТ), зі́рочки жо́вті (Сб — ДС), зоря (Чн, Ln, Hl, Шм — СТ, СЛ, БУ), зорька небесна (Ос — СД), кану́фель (Гб2 — ГЦ), кашта́нчики (См, Мг — ПД, ЗК), кмин ди́кий (Мг — ЗК), кульба́бка (Гб2 — ГЦ), любець (Гр, Mk), лю́бжа (Сб — ЗК), люби́-мене́ (Hz, Вх7 — ДС), люби-мене-швидко (Hz — ГЛ), люби́н-трава́ (Мс — СТ), люби́ст (Gs, Жл, Мг — ГЛ, ЗК), люби́ста (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ів, Сб — БО), люби́стер (Мг — ЗК), люби́сти(е)к (Ан, Gs, Мс — СТ, ГЛ), любисти́на (Жл), любисточок (Gs — ГЛ), люби́стра (Ан, Сб — ПС, СЛ), любистро́н (Мс — СТ), лю́бисть (Жл), любка (См — ЛМ), люблин (Ос — СЯ), лю́бця (Жл), лю́бчик (Вх7, Mk, Ос, Мс — СТ, ГЦ, ЛМ), люшта́н (Бк — БУ), млекотина (Ос — ЛМ), ні́миця (Мг — ЗК), па́хало (Мг — ЗК), па́ханка (Мг — ЗК), петру́шка ди́ка (Мг — ЗК), при́воротень (Мг — ЗК), прилю́бник (Мг — ЗК), старче́ць смоляни́й (Сб — ДС), тро́йзіль (Жл), ча́ри-зі́лля (Сб — СЛ). |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
княги́ня, княги́нь; ч. кня́зь 1. очільниця монархічної держави або окремого політичного утворення в складі такої держав. [Всіх, для кого Рівне – рідний дім, і квіти, які зазвичай у день народження дарують імениннику, вдячні рівняни принесли в неділю до постаменту засновниці міста – княгині Марії Рівненської Несвицької. (7 днів, 2017). Тут іноді, сидячи в кріслі під вікном, чинила суд і правду княгиня. (Семен Скляренко «Святослав», 1958). Батьку, да ходим наперед ; ты хиба забув, що Козаки назади николы не бувають, ходим наперед, то и побачимо княгиню ... (Микола Гнідич «П’єса без назви», 1816).] // дружина князя. [Не дивниця, що й українська княгиня св. Ольга теж охрестилася. (Дяківські відомости, №6, 01.06.1933).] // красуня. [Зовнішністю – княгиня: високий зріст і повнота білявих красунь з тонким станом і хвилюючими обрисами, про що говорять шляхетні станси старого часу <…>. (Василь Барка «Рай», 1953).] 2. наречена, молода. [Чари чинять, коли виряджають князя і княгиню до вінчання. (Версії, 2019). Одно те, що не перший же раз йому було, а друге – чей же таки можна вже було й прилюдно поцілувати свою княгиню ... (Олена Пчілка «Товаришки», 1887).] див.: княжна́, князі́вна Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 198. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Волхвова́ніе = ча́ри, чарува́ння, чаклува́ння, відьо́мство, характе́рство. С. З. Л. Ш. |
Ворожба́ = ворожі́ння, ча́ри, чарува́ння, зна́хурство. |
Куде́сы = ча́ри, зна́харство і д. Волхвова́ніе. |
Ма́гія = 1. ма́гія, чорнокни́жство. 2. ча́ри і д. Волхвова́ніе. |
Обая́ніе = чарува́ння (С. Ж.), очарува́ння, ча́ри (С. З.), мана́ (С. З.). — Еней пустив на їх ману. Кот. |
Очарова́ніе = чарува́ння, ча́ри (С. З.), мана́ (С. Л.), ома́на (С. З.). — На тебе десь ману у Литві навели. Гр. — Весело здавалось од чарівничої омани поета. К. X. |
По́рча = 1. псува́ння, нївечиння, нївець, шко́да (С. Л.), попсува́ння, і́пса, пору́ха. — За попсування межі „Руска правда“ присуджувала до тяжкої кари. Кн. — Вона своїм відьомським звичаєм і накоїла лиха: показала іпсу на нашій корові. Кн. 2. подїя (С. З.), ча́ри, уро́ки (С. Ш.). — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Занедужала, мабуть від уроків. |
Привора́живаніе = чарува́ння, ча́ри. |
Разочаро́вывать, разочарова́ть, ся = розчаро́вувати, розчарува́ти, ся, розби́ти ча́ри, розби́ти, стра́тити надїю, зневі́рити СЯ. — Коли любиш — не жартуй, а не любиш — розчаруй. Руд. |
Чародѣ́йство = ча́ри (С. З.), чародїйство і д. Волхвова́ніе. |
Чародѣ́йствовать = чарува́ти (С. Л.), ча́ри дїяти (К. Ш.), чаклува́ти і д. Волхвова́ть. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)