Знайдено 1 статтю
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Чепуру́ха, -хи, ж.
1) Опрятная женщина; франтиха, щеголиха. НВолын. у. Латин дочку мав чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. См. Чепурка. 2) Большая рюмка. Здрігнувсь, мов випив чепуруху. Котл. Ен. V. 72. Ум. Чепуру́шка, чепуру́шечка. Гарна баба, люба баба, чепурушка! Г. Барв. 498. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)