Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 6 статей
Запропонувати свій переклад для «шкура»
Шукати «шкура» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бараба́нський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ барабану. Употребл., кажется, только какъ брань въ выраженіи: шку́ра бараба́нська — потаскуха, публичная женщина и вообще скверная женщина.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Горѣть.
Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320.
2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ).
Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186.
3) Блестѣть, горѣть.
Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620.
4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего.
До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у.
5)
Горю́-горю пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Закипать, закипѣть.
Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. Шевч. 48.
2)
кро́в’ю. Се́рце кро́в’ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров’ю закипає. Чуб. V. 135.
3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться.
Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» МВ. І. 107. То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38.
4)
Так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.
Шку́ра, -ри, ж.
1) Шкура, кожа.
З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну́ шку́ру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум.
Шку́рка, шку́рочка.
Шку́рка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
шкура.
2) Кожица на плодахъ.
Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо.
3) Пленка.
Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.
Шку́рочка, -ки, ж. Ум. отъ шкура.