Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «язик»
Шукати «язик» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Волі́в язик, м. Раст. Digitalis grandiflora.
Воло́вий, -а, -е. Воловій, бычачій. Що він загадав тобі — на воловій шкурі не списати. Ном. № 5604. Треба мені волового воза. Мил. 95. Воло́ве о́ко, о́чко. а) Птица крапивникъ, Troglodytes parvulus. б) насѣк. Hipparchia Hyperanthus. Вх. Пч. І. 6. в) также воло́ві о́чі. Раст. полевая астра, Aster amellus. Воло́вий язи́к. Раст. собачій корень. a) Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. б) Cynoglossum officinale. ЗЮЗО. І. 120. в) Symphytum officinale L. ЗЮЗО. I. 138.
Забіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. забі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Забѣгать, забѣжать. Туди до Лимана та до Очакова, або ще й близче забігаєш. Мир. Л. сб. 48. Забігайте з усіх боків. ЗОЮР. І. 6. В село із лісу вовк забіг. Гліб. 49.
2) Забѣгать, заходить на короткое время. Та він забігав на одну хвилину. Полт. г. Забіжиш до Марусі у робочу хвилину, — от скучиш, так словце яке нашвидку перемовити. МВ. II. 83.
3) О саняхъ: скатываться, съѣзжать. Харьк. Цілу дорогу сани забігали. Полт. г.
4) Предупреждать, предупредить.
5) Набѣгать, набѣжать, нападать, напасть (на кого). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів. Грин. III. 609.
6) Заставать, застать. Я не забіг уже запорожців. (Слова старика при упоминаніи о запорожцахъ). Стрижевск.
7) Най ті язи́к не забіга́є. Не говори глупостей. Вх. Зн. 17.
Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Завязывать, завязать. Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988.
2) Связывать, связать. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101.
3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Чуб. V.
4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав’єзує хату. Шух. І. 88.
5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326.
6) — доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327.
7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138.
8) — язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл.
1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95.
2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку.
3) — язи́к. О лошади: ранить языкъ травою. Шух. І. 211.
4) — себе́. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. І. 203.
Лама́ти, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Шевч. 232. Узявши ж п’ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Єв. Л. IX. 16. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє. Єв. Мр. XIV. 22.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. К. Іов. 14. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Єв. І. V. 18. Хто ламає слово, той віру ламає. Ном. № 7423.
4) — коно́плі. Бить коноплю при обработкѣ ея. Сумск. у.
5) — язи́к. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб. Ном. № 13391.
Ло́патень, -тня, м.
1) Широкій буравъ для просверливанія отверстій въ ступицѣ колеса. Вас. 147. У йо́го язи́к як ло́патень. Онъ болтливъ. Ном.
2) Большой и широкій зубъ. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з під губ, сміючись якось ніби зубами. Левиц.
Луб’яни́й, -а́, -е́. Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб’яна коробочка. Левиц. Пов. 192. Луб’яни́й язи́к. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб’яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників. Котл. Моск. Чар. VII.
Ховзки́й, -а́, -е́.
1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали. Каменец. у.
2) Ховзки́й на язи́к. Болтливый, несдержанный. Каменец. у.
Язи́к, -ка́, м.
1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака — душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. Ніхто́ тебе́ за язи́к не тяг. Никто тебя не принуждалъ говорить. Прикуси́ти язика́. Замолчать. Ном. № 1126. Въ томъ же значеніи: укуси́тися за язи́к. Мені слова промовити не вільно при батьку: тілько наменусь, — усі моргають і кивають, що треба мені за язик укуситися. МВ. 11. 86. Щоб тобі язик усох! Бранчивое пожеланіе. К. ЧР. 184. Нена́че язико́м коро́ва злиза́ла. Пропало безслѣдно. Я погорів, уся худібонька пропала, неначе язиком корова ізлизала. Гліб. Німи́й язи́к. а) Скотина, животное. б) Дитя. в) Нѣмецъ, иностранецъ, баринъ (какъ говорящій на чужомъ языкѣ). Там така пісня, що вже пан — німий язик — та й той плакав. Ном. № 9250.
2) Языкъ, рѣчь. См. Мова. Зібралися до тебе усіх язиків люде. К. (О. 1861. III. 6).
3) Народъ, національность. Туди (в Чорноморію) всякого язика находить. Г. Барв. 329.
4) Языкъ, плѣнникъ, отъ котораго добываютъ необходимыя свѣдѣнія о непріятелѣ. К. ЧР. 142. За Дунаєм та за річкою язика поняли: «Ой скажи нам, та турчине».... Грин. III. 604.
5) Часть бга́ного ключа́, состоящаго изъ двухъ пластинокъ: на концѣ болѣе длинной прикрѣплена такъ, что можетъ свободно двигаться, короткая, которая и называется язиком. Шух. I. 94.
6) Рыба = Язь, Leuciscus idus. Вх. Пч. II. 19. Ум. Язичо́к.
Язичо́к, -чка́, м.
1) Ум. отъ язик. Помовчи, язичку, кашки дам. Ном. № 1108. Язичку, язичку! маленька штучка, — велике лихо робиш. Ном. № 1104.
2) = Кощок. Шух. І. 229.
3) мн. Раст.: а) Plantago lanceolata. Вх. Пч. I. 12. б) Veronica longifolia L. ЗЮЗО. І. 141.