r2u.org.ua / e2u.org.ua

те, що здерли — другорядне, норми не порушує – першорядне. Від того, що в армії поширене, скажімо, "канєшно", ми ж не маємо прописувати це в словнику

Кувалда писав:те, що здерли — другорядне, норми не порушує – першорядне. Від того, що в армії поширене, скажімо, "канєшно", ми ж не маємо прописувати це в словнику

Для чого ж "пересмикувати"? Я не пропоную залишити "самоволку". Однак мені цікаво, чи справді розмовне "самохід" у розмовах десь уживається, чи, може, "здібні" журналісти (які пишуть такі кострубаті речення) його самі вигадали (скалькували)? Бо не можна вносити у словник слова, які насправді ніде не вживаються, і зазначати - розмовне. ІМХО, звичайно.

Та я не пересмикую . В армії у кращому разі говорять суржиком, а переважно мовою армії залишається російська.
Стосовно тавтології: а "пішки іти", "іти повним ходом" тощо? Деколи без тавтології не обійтися.
У цього словника функція не тільки фіксувати те, що поширене, але й пропонувати новотвори (бо інакше так і вживатимуть покручі) і головне – щоб всі ці слова відповідали нормам. І краще запропонувати десять відповідників (і запропонувати вибір), ніж чекати, поки в надрах народу народиться позначення для якогось явища (це не 18 століття, де б таке слово точно народилося (або б пристосували чуже), ба більше, відповідало б нормам), а 21-е — коли запозичення відбуваються мало не щодня, а часу на те (а також зазвичай знання), щоб припасувати це слова до норм української, мало (або взагалі нема). Я не розглядав мовну зграбність журналістів (з такою здібністю серед них украй мало. Врешті, можете навести, на Ваш погляд, такий (зграбний) текст і ми тут розглянемо ), я вказав на те, що вони вжили прийнятне за мовними нормами слово, і отже, виявилися в цьому небезпорадними (це аж ніяк не означає, що вони такі й у стилі). Отже, дилема: є російське слово "самоволка", яке в силу зрозумілих причин вживають в усній мові (скажімо так, не дуже чистій українській) — тягнути в словник це слово (бо воно зрозуміле всім), попри його покрученість, чи пропонувати натомість слово, яке не порушує норм, але не є поширеним?

Пропоную ось таку аналогію.
Солдат сидить у військовій частині так само, як собака сидить на цепу.
Собака іноді відривається (зривається) і вибігає з двору погуляти. А набігавшись – сама повертається до хазяїна і дозволяє надіти собі на шию шлейку.
Солдат теж із самоволки повертається, а як ні, то вже не самоволка, а дезертирство.
То якщо зірвався (відірвався собака) – це що? Відірвалка?
Якщо вже мова йде про новотвори, пропоную
самоволка - відірвалка.
Виходить щось схоже на словотворчість Незнайка.
Згадавши виробництво, можна запропонувати й прогул.

Кувалда писав:Та я не пересмикую .
Стосовно тавтології: а "пішки іти", "іти повним ходом" тощо? Деколи без тавтології не обійтися.

Безперечно. Та це якраз той випадок, коли тавтології можна легко уникнути.

Врешті, можете навести, на Ваш погляд, такий (зграбний) текст і ми тут розглянемо )

Наводила, Ви просто не помітили.

я вказав на те, що вони вжили прийнятне за мовними нормами слово, і отже, виявилися в цьому небезпорадними (це аж ніяк не означає, що вони такі й у стилі). Отже, дилема: є російське слово "самоволка", яке в силу зрозумілих причин вживають в усній мові (скажімо так, не дуже чистій українській) — тягнути в словник це слово (бо воно зрозуміле всім), попри його покрученість, чи пропонувати натомість слово, яке не порушує норм, але не є поширеним?

Як і багато інших користувачів словника, висловлюю вдячність за Ваш натхненний труд (кажу це без тіні іронії)....
Однак мають же бути якісь критерії відбору і внесення слів до словника. Навпевно, один із найголовніших - їх уживаність. Звичайно, журналісти у пресі можуть пропонувати свої варіанти (і не один) у розрахунку на те, що вони приживуться в народі. Але "тягнути в словник" слово лише тому, що воно "відповідає нормам", на мою думку, теж неправильно. Зрештою, якщо в укр. мові наразі немає відповідника "самоволці" - короткого і влучного слівця, то чому б, принаймні як варіант, не дати зрозумілу усім словосполуку, наприклад, "самовільне відлучення"?

Найперший критерій — відповідність нормам української мови, а уживаність — другий. Я повторююся . Хоч би наскільки вживаним було слово, якщо воно суперечить нормам — його серед відповідників не повинно бути. Хоча воно може потрапити в приклади — мушу сказати, вишукана мова (в художній і публіцистичній літературі) трапляється, м’яко кажучи, рідко, і беручи якийсь вислів (речення) як добрий приклад ужитку якогось одного слова, деколи доводиться миритися з тим, що там є ложка дьогтю – якесь інше, але вже кепське слово (зокрема якийсь покруч).
Є, правда, інший момент. Слова, які на позір не порушуть норми української, але утворені від російської абревіятури чи на російський манер. Про це на форумі вже говорили: політрук, енкаведист, совєтський тощо. Останнє, щоправда, спричиняє цілі дискусії Також – вуз, завуч. Але це тема іншого обговорення.
Якщо слово цілком нове або непевне, то його в словниковій статті супроводжує значок (! - проблемне). "Самохід" уже використовують. Вам не сподобалася стилістика . Тут нічого не вдієш. Головне — слово вживають. Ось ще приклад http://www.eedi.org.ua/eem/5ukr.html (тут багато самоходів), або от: "Все, в цій парі можна хоч завтра – в самохід, на побачення."
В словнику Жайворонка: самоволка разг. самохі́д, -хо́ду. Тобто, навіть тут, в академічному виданні, є
Стосовно того, що чому б не подати "самовільну відлучку". Це вже колись обговорювали і домовлялися: всі відповідники подаємо тільки для нейтрального слова (там, зокрема, можна подавати як відповідники і слова з примітками разг., прост., жарг., сленг. тощо, якщо такі взагалі є). Якщо ж назва статті — разговорное слово, то йому відповідником має йти розмовне слово (якщо, звісно, таке є) і лише, коли такого нема, то — нейтральне слово. Самовольная отлучка — це нейтральна сполука, яка буде в статті Самовольный (або Отлучка). Приблизно виглядатиме так: самовольная отлучка – самовільна відлучка (відлука, відлучення), (разг.) самохід.

Ось ще приклад http://www.eedi.org.ua/eem/5ukr.html (тут багато самоходів)

У цьому тексті кілька разів вжито "самоволка", кілька разів "самоход" або "самохід" у сенсі "солдат, який самовільно відлучився" і один раз "самохід" у сенсі "самовільного відлучення".

Листопад писав: Зрештою, якщо в укр. мові наразі немає відповідника "самоволці" - короткого і влучного слівця, то чому б, принаймні як варіант, не дати зрозумілу усім словосполуку, наприклад, "самовільне відлучення"?

А "самовільне відлучення" далеко від "самоволки" і "самоходу" не втекло.

Наталя писав:А "самовільне відлучення" далеко від "самоволки" і "самоходу" не втекло.

Йшлося про зрозумілість, а не про "простонародність".

Листопад писав:Йшлося про зрозумілість, а не про "простонародність".

Простонародність? А чи не сам П. Куліш запевняв, що кожен народ має дві мови: літературну чи книжну, й народну, говіркову. Чи згадаймо слова українського вченого й мовознавця І. Огієнка: "Найміцніша основа й найважніший ґрунт літературної мови — мова народна, що завсіди править для літературної за найперше джерело".

Кувалда писав: "Самохід" уже використовують. Вам не сподобалася стилістика . Тут нічого не вдієш. Головне — слово вживають.

Авжеж, п. Кувалдо. Глянь - і загальновживаним стане.